Постанова

від 05.11.2024 по справі 922/3373/24

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 листопада 2024 року м. Харків Справа № 922/3373/24

Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Здоровко Л.М., суддя Лакіза В.В., суддя Мартюхіна Н.О.,

за участю секретаря судового засідання Бєлкіної О.М.,

представників сторін:

позивача Бенденжук Л.О., посвідчення №2662, витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, посадова інструкція,

відповідачів - не з`явились,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Харківської міської ради (вх.№2402Х/2) на ухвалу Господарського суду Харківської області від 26.09.2024, постановлену у приміщенні Господарського суду Харківської області суддею Чистяковою І.О., дата складання повного тексту ухвали - 26.09.2024, у справі №922/3373/24

за позовом Харківської міської ради, м. Харків,

до 1. Товариства з обмеженою відповідальністю "Харківський завод залізничної техніки", м. Харків, 2. Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробнича компанія "ВІВАТ", м. Харків, 3. Товариства з обмеженою відповідальністю "ОВ ТЕХНОЛОДЖИ", м. Валки, Валківський район, Харківська область,

про стягнення 7 140 794, 75грн

ВСТАНОВИВ:

Харківська міська рада звернулась до Господарського суду Харківської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Харківський завод залізничної техніки", Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробнича компанія "ВІВАТ", Товариства з обмеженою відповідальністю "ОВ ТЕХНОЛОДЖИ" про стягнення безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати у сумі 7 140 794, 75грн за використання земельної ділянки загальною площею 8, 6094га по вул. Буковій, 36 у місті Харкові з кадастровим номером 6310136300:12:003:0092 за період 01.01.2021 по 28.02.2022, з яких: 5 892 102, 12грн з Товариства з обмеженою відповідальністю "Харківський завод залізничної техніки" за період з 01.01.2021 по 28.02.2022, 1 171 580, 64грн з Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробнича компанія "ВІВАТ" за період з 01.01.2021 по 28.02.2022, 77 111, 99грн з Товариства з обмеженою відповідальністю "ОВ ТЕХНОЛОДЖИ" за період з 13.11.2021 по 28.02.2022.

Позивач також просить стягнути з відповідачів витрати зі сплати судового збору.

Разом із позовною заявою позивачем подано заяву про забезпечення позову, в якій останній просить суд вжити заходи забезпечення позову шляхом заборони вчиняти будь-які дії щодо відчуження:

Товариству з обмеженою відповідальністю "Харківський завод залізничної техніки":

- нежитлової будівлі літ. "И-1" загальною площею 382, 2кв.м по вул. Буковій, 36 у м. Харкові (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2575051463120);

- нежитлової будівлі літ. "2Ч-1" загальною площею 128, 5кв.м по вул. Буковій, 36 у м. Харкові (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2495531163120);

- нежитлової будівлі літ. "Ф-1" загальною площею 1832,0 кв.м по вул. Буковій, 36 у м. Харкові (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1824693463101);

- нежитлової будівлі літ. "У-1-2" загальною площею 2753,3 кв.м по вул. Буковій, 36 у м. Харкові (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1824668263101);

- нежитлової будівлі літ. "3Еп" загальною площею 156,3 кв.м по вул. Буковій, 36 у м. Харкові (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1779870263101);

- нежитлової будівлі літ. "3Дп" загальною площею 237,2 кв.м по вул. Буковій, 36 у м. Харкові (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1779870063101);

- нежитлової будівлі літ. "К-1" загальною площею 123,7 кв.м по вул. Буковій, 36 у м. Харкові (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1779866863101);

- нежитлової будівлі літ. "2Н-1" загальною площею 5,5 кв.м по вул. Буковій, 36 у м. Харкові (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1779864063101);

- нежитлової будівлі літ. "2М-1" загальною площею 4,3 кв.м по вул. Буковій, 36 у м. Харкові (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1779858363101);

- нежитлової будівлі літ. "З-1-2" загальною площею 7648,1 кв.м по вул. Буковій, 36 у м. Харкові (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1779856763101);

- нежитлової будівлі літ. "2Х-1" загальною площею 35,8 кв.м по вул. Буковій, 36 у м. Харкові (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1779848263101);

- нежитлової будівлі літ. "2Э-1" загальною площею 95,5 кв.м по вул. Буковій, 36 у м. Харкові (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1779843063101);

- нежитлової будівлі літ. "Т-2-1" загальною площею 7468,7 кв.м по вул. Буковій, 36 у м. Харкові (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1779838663101);

- нежитлової будівлі літ. "2Ш-1" загальною площею 22,1 кв.м по вул. Буковій, 36 у м. Харкові (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1779819963101);

- нежитлової будівлі літ. "2К-1" загальною площею 90,7 кв.м, нежитлової будівлі літ. "С-1" загальною площею 1116,4 кв.м по вул. Буковій, 36 у м. Харкові (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1779204463101);

- нежитлової будівлі літ. "2Ю-1" загальною площею 50,4 кв.м по вул. Буковій, 36 у м. Харкові (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 209897063101).

Товариству з обмеженою відповідальністю "Виробнича компанія "ВІВАТ":

- нежитлової будівлі літ. "Б-1" загальною площею 1229, 8кв.м по вул. Буковій, 36 у м. Харкові (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1719411263101);

- нежитлової будівлі літ. "Д-1" загальною площею 960, 2кв.м, нежитлової будівлі літ. "Г-1" загальною площею 945, 9кв.м по вул. Буковій, 36 у м. Харкові (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1719400163101);

- нежитлової будівлі літ. "В-1" загальною площею 949, 6кв.м, нежитлової будівлі літ. "Е-2" загальною площею 360, 2кв.м по вул. Буковій, 36 у м. Харкові (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1713007163101).

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 26.09.2024 у задоволенні заяви Харківської міської ради про забезпечення позову відмовлено з тих підстав, що вказані у заяві про забезпечення позову заходи не є адекватними пред`явленій позивачем вимозі, на забезпечення якої позивач просить вжити такі заходи; позивачем також не обґрунтовано співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить позивач, з вартістю належного на праві власності 1-му та 2-му відповідачу зазначеного у заяві про забезпечення позову нерухомого майна, не надано доказів на підтвердження вчинення 1-м та 2-м відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов`язання тощо), а саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення 1-м та 2-м відповідачем від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Не погодившись з ухвалою місцевого господарського суду від 26.09.2024, Харківська міська рада звернулася до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду Харківської області від 26.09.2024 у справі №922/3373/24 про відмову у забезпеченні позову та ухвалити нове судове рішення, яким вжити заходи забезпечення позову.

Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що можливість вжити заходи забезпечення позову шляхом заборони вчиняти будь-які дії щодо відчуження в порядку забезпечення позову у спорі про стягнення коштів є додатковою гарантією того, що рішення суду, у разі задоволення позову, буде реально виконане та позивач отримає задоволення своїх вимог.

Як зазначає апелянт, у випадку, якщо місцевий господарський суд вважає, що заходи забезпечення позову є неспівмірними, суд не був позбавлений права та можливості забезпечити позов в межах ціни позову.

Апелянт посилається на те, що суд першої інстанції не дослідив такої підстави вжиття заходів забезпечення позову, як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття такого заходу як заборона вчиняти певні дії щодо відчуження майна належного на праві власності відповідачам, може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду та, як наслідок, не досліджував достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

Крім того, апелянт вважає посилання місцевого господарського суду щодо ненадання позивачем жодних доказів на підтвердження вчинення відповідачами конкретних дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після подання позову до суду, безпідставним, з урахуванням висновків, викладених у постанові Верховного Суду від 03.03.2023 у справі №905/448/22.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 16.10.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Харківської міської ради на ухвалу Господарського суду Харківської області від 26.09.2024 у справі №922/3373/24; встановлено учасникам справи строк до 01.11.2024 для подання відзиву на апеляційну скаргу з доказами його надсилання апелянту; встановлено учасникам справи строк до 01.11.2024 для подання заяв і клопотань; призначено справу до розгляду на "05" листопада 2024 р. о 15:00год.

У судовому засіданні Східного апеляційного господарського суду 05.11.2024 представник апелянта оголосив доводи апеляційної скарги, просить її задовольнити.

Відповідачі своїм правом на участь у судовому засіданні не скористались, представники відповідачів у судове засідання не з`явились, хоча відповідачі були належним чином завчасно повідомлені про час, дату та місце судового засідання.

Враховуючи, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду апеляційної скарги, представник апелянта висловив доводи та вимоги апеляційної скарги, а неявка у судове засідання представників відповідачів, належним чином повідомлених про час, дату та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду скарги, про що учасники справи були повідомлені ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 16.10.2024, з огляду на встановлений статтею 273 Господарського процесуального кодексу України строк розгляду апеляційної скарги на ухвалу суду, колегія суддів вважає за можливе розглянути скаргу в даному судовому засіданні.

Дослідивши матеріали справи, викладені в апеляційній скарзі доводи апелянта, заслухавши у судовому засіданні представника апелянта, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, відповідно до статті 269 Господарського процесуального кодексу України, якою передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів і вимог апеляційної скарги, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з такого.

Як встановлено місцевим господарським судом, предметом позову у цій справі є стягнення з відповідачів на користь позивача безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати у сумі 7 140 794, 75грн за використання земельної ділянки загальною площею 8, 6094га по вул. Буковій, 36 у місті Харкові з кадастровим номером 6310136300:12:003:0092 за період 01.01.2021 по 28.02.2022, з яких: 5 892 102, 12грн з Товариства з обмеженою відповідальністю "Харківський завод залізничної техніки" (відповідач-1) за період з 01.01.2021 по 28.02.2022, 1 171 580, 64грн з Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробнича компанія "ВІВАТ" (відповідач-2) за період з 01.01.2021 по 28.02.2022, 77 111, 99грн з Товариства з обмеженою відповідальністю "ОВ ТЕХНОЛОДЖИ" (відповідач-3) за період з 13.11.2021 по 28.02.2022.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачі з моменту набуття права власності на нежитлові будівлі використовують земельну ділянку з кадастровим номером 6310136300:12:003:0092 по вул. Буковій, 36 у м. Харкові без виникнення права власності/користування та без державної реєстрації цих прав у відповідності до статей 125, 126 Земельного кодексу України для експлуатації та обслуговування нежитлових будівель, та у період з 01.01.2020 по 28.02.2022 не сплачували плату за користування вказаною земельною ділянкою у встановленому законодавчими актами розмірі, внаслідок чого зберегли за рахунок Харківської міської ради як власника земельної ділянки за вказаною адресою майно - грошові кошти у розмірі орендної плати, які позивач просить стягнути з відповідачів на користь позивача як безпідставно збережені кошти на підставі статей 1212-1214 Цивільного кодексу України.

В обґрунтування заяви про забезпечення позову позивач посилається, зокрема на те, що оскільки вказаний спір виник з приводу використання земельної ділянки територіальної громади м. Харкова Товариством з обмеженою відповідальністю "Харківський завод залізничної техніки" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Виробнича компанія "ВІВАТ" внаслідок розміщення на ділянці належних їм на праві власності нежитлових будівель, їх подальше відчуження може зробити неможливим або ускладнити виконання рішення суду.

На думку позивача, забезпечення позову шляхом заборони Товариству з обмеженою відповідальністю "Харківський завод залізничної техніки" та Товариству з обмеженою відповідальністю "Виробнича компанія "ВІВАТ" вчиняти будь-які дії щодо відчуження належних їм об`єктів нерухомого майна, розташованих на спірній земельній ділянці (в рамках суми позову) не зашкодить будь-якій діяльності відповідачів, оскільки наявність заборони не перешкоджає його використанню, у тому числі для здійснення підприємницької діяльності в майбутньому та є адекватним захистом для попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Надаючи правову кваліфікацію спірним правовідносинам, суд апеляційної інстанції виходить з такого.

Питання забезпечення позову врегульовані главою 10 Господарського процесуального кодексу України.

Так, відповідно до частини 1 статті 136 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову.

Відповідно до частини 1 статті 137 Господарського процесуального кодексу України, позов забезпечується: накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною відповідачу вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов`язання; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку; зупиненням продажу майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту; зупиненням митного оформлення товарів чи предметів, що містять об`єкти інтелектуальної власності; арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Частиною 2 статті 136 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що при розгляді заяви про забезпечення позову не вирішується питання про законність та обґрунтованість позовних вимог. До предмета доказування на цій стадії входить лише питання про те, чи може існуючий стан організації правовідносин ускладнити чи зробити неможливим виконання рішення у разі задоволення позову, або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Колегія суддів апеляційного господарського суду зазначає, що у рішенні Конституційного Суду України від 16.06.2011 №5-рп/2011 у справі №1-6/2011 вказано, що судочинство охоплює, зокрема, інститут забезпечення позову, який сприяє виконанню рішень суду і гарантує можливість реалізації кожним конституційного права на судовий захист, встановленого статтею 55 Конституції України.

Отже, метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих дій з боку відповідача (-ів) з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на його користь, у тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення, або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача або особи, яка звернулась з відповідними вимогами у справі про банкрутство.

Метою вжиття заходів забезпечення позову є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову.

При цьому, сторона, яка звертається з заявою про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення з такою заявою.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку з вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається.

Умовою застосування заходів забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача (-ів) може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення у разі задоволення позову. Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову.

Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем (-ами) дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов`язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача (-ів) від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

У спірних правовідносинах позивач посилається лише на імовірне відчуження 1-им та 2-им відповідачем належного їм нерухомого майна.

Заявлений захід забезпечення позову позивач розцінює як додаткову гарантію виконання рішення у разі задоволення позовних вимог.

Судова колегія зазначає, що виконання в майбутньому судового рішення у справі про стягнення грошових коштів, у разі задоволення позовних вимог, безпосередньо пов`язане з обставинами наявності у боржника присудженої до стягнення суми заборгованості.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 у справі №381/4019/18 висловлено позицію про те, що необхідність застосування заходів забезпечення позову випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що не застосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову.

У даному випадку колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується з висновком суду першої інстанції, що запропонований позивачем захід забезпечення позову не є адекватними пред`явленій позивачем вимозі, на забезпечення якої позивач просить вжити такі заходи.

Позивачем, по-перше, не надано жодних доказів взагалі неможливості відповідачами виконати судове рішення, у разі задоволення позовних вимог, зокрема відсутності будь-якого іншого майна у відповідачів, окрім вищевказаного нерухомого, за рахунок якого може бути виконано судове рішення, у разі його ухвалення на користь позивача, чи доказів утруднення виконання судового рішення, зокрема, участі відповідачів в інших судових спорах як боржників тощо.

По-друге, позивачем не надано жодних доказів на підтвердження вчинення 1-им та 2-им відповідачами дій, спрямованих на відчуження нерухомого майна, його реалізації чи підготовчі дії до його реалізації, укладення договорів поруки чи іпотеки тощо.

І по-третє, як вірно зазначено судом першої інстанції, позивачем також не обґрунтовано співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить позивач, з вартістю належного на праві власності 1-му та 2-му відповідачу зазначеного у заяві про забезпечення позову нерухомого майна.

Безпідставними є доводи апелянта, що у випадку, якщо суд вважає, що заходи забезпечення позову є неспівмірними, не позбавлений права та можливості забезпечити позов в межах ціни позову, оскільки саме позивачем не надано доказів вартості майна відповідачів з тим, щоб була можливість заборонити вчиняти дії з відчуження частини майна 1-ому та 2-ому відповідачам в межах заявлених позовних вимог.

Відтак, за відсутності взагалі будь-яких доказів неможливості чи утруднення виконання рішення суду, у разі задоволення позовних вимог, самі по собі доводи апелянта, що можливість вжити заходи забезпечення позову шляхом заборони вчиняти будь-які дії щодо відчуження в порядку забезпечення позову у спорі про стягнення коштів є додатковою гарантією того, що рішення суду, у разі задоволення позову, буде реально виконане та позивач отримає задоволення своїх вимог, нівелюють інститут забезпечення позову, оскільки, за правовою позицією апелянта, безумовно можна б було забезпечити вимоги позову і без надання відповідних доказів.

Доводи позивача ґрунтуються виключно на припущеннях, не підтверджених жодними доказами, щодо потенційної можливості ухилення відповідачів від виконання судового рішення.

Дійсно, як зазначає апелянт, Верховний Суд у постанові від 03.03.2023 у справі №905/448/22 звертав увагу на те, що у випадку подання позову про стягнення грошових коштів можливість відповідача в будь-який момент як розпорядитися коштами, які знаходяться на його рахунках, так і відчужити майно, яке знаходиться у його власності, є беззаперечною, що в майбутньому утруднить виконання судового рішення, якщо таке буде ухвалене на користь позивача. За таких умов, вимога надання доказів щодо очевидних речей (доведення нічим не обмеженого права відповідача в будь-який момент розпорядитися своїм майном) свідчить про застосування судом завищеного або навіть заздалегідь недосяжного стандарту доказування, що порушує баланс інтересів сторін.

Однак, судова колегія наголошує, що у даному випадку позивач взагалі не посилається на відсутність у відповідачів можливості виконати судове рішення, у разі задоволення позову, або на обставини утруднення його виконання, а розцінює передбачену процесуальним законодавством можливість заборони вчиняти будь-які дії щодо відчуження майна відповідачів як додаткову гарантію захисту своїх майнових прав.

Зазначене не узгоджується з метою та правовою сутністю інституту забезпечення позову.

Як і самі по собі доводи заявника, що заходи забезпечення позову шляхом заборони вчиняти будь-які дії щодо відчуження нерухомого майна 1-го та 2-го відповідачів жодним чином не порушують інтересів відповідачів не можуть бути правовою підставою для забезпечення позову без урахування вимог статті 136 Господарського процесуального кодексу України.

Судова колегія зазначає, що обранням належного, відповідно до предмета спору, заходу забезпечення позову дотримується принцип співвіднесення виду заходу забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами, чим врешті досягаються: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову та як наслідок ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників провадження у справі або осіб, що не є учасниками цього судового процесу.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 13.06.2018 у справі №911/3871/17.

Досліджуючи матеріали справи, суд апеляційної інстанції вважає, що заява Харківської міської ради про забезпечення позову зазначеним вимогам не відповідає.

З огляду на викладене, враховуючи, що місцевий господарський суд забезпечив дотримання вимог чинного законодавства щодо всебічного, повного та об`єктивного дослідження усіх фактичних обставин, що мають значення для справи, та дав належну правову оцінку наявним у матеріалах справи доказам, а доводи апелянта не є підставою для скасування ухвали суду, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу Харківської міської ради слід залишити без задоволення, а ухвалу Господарського суду Харківської області від 26.09.2024 у справі №922/3373/24 без змін.

Керуючись ст.ст. 255, 269, 270, 273, п. 1 ч. 1 ст. 275, ст. 276, 282-284 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Харківської міської ради залишити без задоволення.

Ухвалу Господарського суду Харківської області від 26.09.2024 у справі №922/3373/24 залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття; порядок і строки оскарження постанови передбачені статтями 286-289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено 07.11.2024.

Головуючий суддя Л.М. Здоровко

Суддя В.В. Лакіза

Суддя Н.О. Мартюхіна