Постанова

від 30.10.2024 по справі 922/2236/24

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 жовтня 2024 року м. Харків Справа № 922/2236/24

Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Медуниця О.Є., суддя Істоміна О.А., суддя Радіонова О.О.

за участю секретаря судового засідання Гаркуши О.Л.,

представників:

від позивача - Бень В.Е. (у режимі відеоконференції);

від відповідача Басова О.В.;

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу позивача (вх.2169Х/3) на рішення Господарського суду Харківської області від 02.09.2024 (суддя Добреля Н.С., повний текст складено 02.09.2024) у справі №922/2236/24

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна Компанія "Нафтогаз України"

до Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Садова гірка"

про стягнення коштів

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна Компанія "Нафтогаз України" (далі ТОВ "ГК "Нафтогаз України") звернулося до Господарського суду Харківської області з позовною заявою до Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Садова гірка" (далі ОСББ "Садова гірка"), в якій просить суд стягнути з відповідача борг у загальній сумі 650 436,85 грн., у тому числі: основний борг у сумі 477 928,48 грн., пеня у сумі 118 500,07 грн., 3% річних у сумі 19 084,51 грн., інфляційні втрати в сумі 34 923,79 грн.

Позовні вимоги мотивовані невиконанням відповідачем обов`язку щодо оплати поставленого позивачем природного газу у вересні 2022 на підставі Типового договору постачання природного газу постачальником "останньої надії".

Рішенням Господарського суду Харківської області від 02.09.2024 у справі №922/2236/24, ухваленим у порядку спрощеного позовного провадження, у задоволенні позову відмовлено частково. Стягнуто з ОСББ "Садова гірка" на користь ТОВ "ГК "Нафтогаз України" основний борг у розмірі 33 433,12 грн. та витрати зі сплати судового збору в розмірі 401,20 грн. В іншій частині позову відмовлено.

Задовольняючи частково позовні вимоги про стягнення з відповідача основного боргу, суд зазначив, що застосування позивачем тарифів для непобутових споживачів у вересні 2022 є безпідставним та таким, що суперечить Закону України "Про особливості регулювання відносин на ринку природного газу та у сфері теплопостачання під час дії воєнного стану та подальшого відновлення їх функціонування". Означеним законом введено мораторій протягом дії воєнного стану в Україні та шести місяців після місяця, в якому воєнний стан буде припинено або скасовано, на підвищення цін (тарифів) на ринку природного газу, у тому числі для об`єднань співвласників багатоквартирних будинків, навіть за умови включення останнього до Реєстру споживачів постачальника "останньої надії".

В основу рішення в частині відмови у стягненні з відповідача пені, 3% річних та інфляційних покладено висновки суду про те, що відповідач є споживачем комунальної послуги. Натомість, нарахування відповідачу до стягнення пені, 3% річних та інфляційних за період дії карантину та воєнного стану не узгоджується з положеннями пп.4 п.3 розділу ІІ Прикінцевих положень Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)" від 17.03.2020 №530-ІХ та Постанови Кабінету Міністрів України "Деякі питання оплати житлово-комунальних послуг в період воєнного стану" від 05.03.2022 №206.

Не погодившись із означеним рішенням, ТОВ "ГК "Нафтогаз України" через підсистему «Електронний суд» звернулося до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду Харківської області від 02.09.2024 у справі №922/2236/24 у частині відмови в задоволенні позовних вимог про стягнення основного боргу в сумі 444 495,36 грн., пені в сумі 118 500,07 грн., 3% річних у сумі 19 084,51 грн., інфляційних у сумі 34 923,79 грн. та судового збору в сумі 7 404,04 грн. скасувати. Прийняти в цій частині нове рішення, яким позовні вимоги ТОВ «ГК «Нафтогаз Україна» про стягнення основного боргу в сумі 444 495,36 грн., пені в сумі 118 500,07 грн., 3% річних у сумі 19 084,51 грн., інфляційних у сумі 34 923,79 грн. та судового збору в сумі 7 404,04 грн., у стягненні яких було відмовлено, задовольнити в повному обсязі. Судові витрати за розгляд справи №922/2236/24 покласти на відповідача по справі.

В обґрунтування апеляційної скарги позивач зазначає наступне:

- договір постачання природного газу постачальником «останньої надії» розроблено та затверджено регулятором, а ціна на природний газ від постачальника «останньої надії» визначається відповідно до Закону України «Про ринок природного газу», є однаковою для всіх споживачів та постійно публікується на сайті позивача;

- хибними є висновки суду першої інстанції про те, що відповідач є споживачем комунальної послуги (побутовим споживачем). У цьому випадку позивач не надавав, а відповідач не отримував житлово-комунальні послуги, оскільки типовий договір регулює правовідносини між сторонами, у результаті яких позивач як постачальник поставляє споживачеві природний газ для виробництва теплової енергії для надання послуг з опалення та постачання гарячої води населенню, з огляду на що підстави для застосування до спірних правовідносин положень Закону України «Про житлово-комунальні послуги» відсутні;

- оскільки відповідач не є споживачем комунальної послуги, безпідставними є посилання суду на положення пп.4 п.3 розділу ІІ Прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)» від 17.03.2020 №530;

- не підлягають застосуванню до спірних правовідносин положення Постанови Кабінету Міністрів України від 05.03.2022 №206 «Деякі питання оплати житлово-комунальних послуг в період воєнного стану» у частині звільнення від відповідальності за несвоєчасне виконання зобов`язання. Відповідач не є населенням у розумінні Закону України «Про житлово-комунальні послуги» та Постанови Кабінету Міністрів України №206 від 05.03.2022, а є юридичною особою відповідно до ст.1 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку».

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 16.09.2024 для розгляду апеляційної скарги сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Медуниця О.Є., суддя Істоміна О.А., суддя Радіонова О.О.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 23.09.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ТОВ "ГК "Нафтогаз України" на рішення Господарського суду Харківської області від 02.09.2024 у справі №922/2236/24 та призначено розгляд означеної апеляційної скарги на 30.10.2024 о 12:00год.

Через підсистему «Електронний суд» 10.10.2024 від ОСББ "Садова гірка" надійшов відзив на апеляційну скаргу (вх.13031; у межах визначеного судом строку), за змістом якого відповідач просить апеляційну скаргу ТОВ «ГК «Нафтогаз Україна» залишити без задоволення, рішення Господарського суду Харківської області від 02.09.2024 у справі №922/2236/24 - залишити без змін.

При цьому за коротким змістом відзиву відповідач зазначає наступне:

- розрахунок позивача за спожитий відповідачем природній газ було зроблено без урахування приписів Закону України «Про особливості регулювання відносин на ринку природного газу та у сфері теплопостачання під час дії воєнного стану та подальшого відновлення їх функціонування», а тому суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що вимоги позивача в частині стягнення з відповідача основного боргу в сумі 444 495,36 грн. є безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню;

- помилковими є твердження позивача про те, що останній не надавав, а відповідач не отримував житлово-комунальні послуги. Так, об`єднання співвласників багатоквартирного будинку, згідно з нормами чинного законодавства, сприяє отриманню співвласниками багатоквартирного будинку житлово-комунальних послуг. З огляду на те, що відносини між позивачем та відповідачем виникли у процесі надання позивачем послуг з постачання природного газу, на такі правовідносини розповсюджується дія положень законодавства, що регулюють порядок надання житлово-комунальних послуг, у тому числі приписи Прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)»;

- ОСББ у частині споживання природного газу на побутові потреби по аналогії закону підпадає під визначення «колективний побутовий споживач»;

- приписами ст.22 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку» встановлено, що об`єднання оплачує природний газ за цінами (тарифами), встановленими для населення, крім частини таких послуг, що оплачуються власниками нежитлових приміщень. Отже, твердження позивача про те, що встановлена Постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2022 №206 заборона нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість, утворену за несвоєчасне та/або неповне внесення населенням плати за житлово-комунальні послуги, не поширюється на об`єднання співвласників багатоквартирного будинку, є безпідставними та такими, що суперечать чинному законодавству.

У судовому засіданні 30.10.2024 представник позивача підтримав вимоги апеляційної скарги з мотивів, що були в ній викладені. Представник відповідача проти задоволення вимог апеляційної скарги заперечив, просив оскаржуване рішення залишити без змін.

Оскільки судом апеляційної інстанції створено всі необхідні умови для реалізації сторонами своїх процесуальних прав, колегія суддів визнала за можливе розглянути справу у даному судовому засіданні.

Дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду встановила наступне.

ТОВ ГК Нафтогаз України згідно з постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, №880 від 04.07.2017 здійснює ліцензійне постачання природного газу на території України.

Відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України №917-р від 22.07.2020 ТОВ ГК Нафтогаз України визначено постачальником останньої надії на ринку природного газу.

Як зазначає позивач, з огляду на відсутність постачання природного газу іншим постачальником, оператором газотранспортної системи (оператор ГТС) за участю операторів газорозподільних систем (оператори ГРМ) об`єми природного газу, спожитого ОСББ "Садова гірка" у вересні 2022, автоматично включено до портфеля постачальника «останньої надії» (ТОВ ГК Нафтогаз України) та, відповідно, спожитий відповідачем природний газ віднесено до об`ємів, поставлених позивачем.

В якості доказів на підтвердження факту включення відповідача до реєстру споживачів постачальника "останньої надії" та віднесення обсягів спожитого відповідачем у вересні 2022 природного газу до портфеля постачальника "останньої надії" до матеріалів справи долучені наступні документи: лист оператора ГТС від 19.02.2024 №ТОВВИХ-24-2434; інформація щодо споживачів, які були зареєстровані в Реєстрі споживачів постачальника "останньої надії" (форма №10), надана оператором ГРМ ПАТ "Харківміськгаз"; відомості з інформаційної платформи оператора ГТС щодо споживача.

У контексті приписів п.26 ст.1 Закону України Про ринок природного газу постачальник останньої надії визначений Кабінетом Міністрів України постачальник, який не має права відмовити в укладенні договору постачання природного газу на обмежений період часу.

Відповідно до ч.1 ст.12 Закону України Про ринок природного газу постачання природного газу здійснюється відповідно до договору, за яким постачальник зобов`язується поставити споживачеві природний газ належної якості та кількості у порядку, передбаченому договором, а споживач зобов`язується оплатити вартість прийнятого природного газу в розмірі, строки та порядку, передбачених договором.

Постачання природного газу постачальником останньої надії здійснюється на підставі типового договору, що затверджується Регулятором. Типовий договір постачання природного газу постачальником останньої надії може містити окремі умови для різних категорій споживачів. При цьому в межах кожної категорії споживачів договір постачання природного газу постачальником останньої надії є публічним.

Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, №2501 від 30.09.2015 затверджено типовий договір постачання природного газу постачальником "останньої надії" (далі - типовий договір).

Означений договір долучений ТОВ ГК Нафтогаз України до матеріалів позовної заяви та саме на підставі цього договору заявлені розглядувані позовні вимоги.

За умовами п.2.1 типового договору ТОВ ГК Нафтогаз України як постачальник зобов`язується постачати природний газ споживачу, у даному випадку ОСББ "Садова гірка", у необхідних для нього об`ємах (обсягах), а споживач зобов`язується своєчасно сплачувати постачальнику вартість природного газу у розмірі, строки та порядку, що визначені цим договором.

Відповідно до п.3.1 типового договору постачання природного газу споживачу здійснюється з дня, визначеного інформаційною платформою оператора газотранспортної системи днем початку постачання в Реєстрі споживачів постачальника відповідно до Кодексу газотранспортної системи.

Згідно з п.4.1 типового договору постачання природного газу здійснюється за ціною, оприлюдненою постачальником на своєму сайті. Така ціна визначається постачальником відповідно до розділу VI Правил постачання. Нова ціна є обов`язковою для сторін з дня, наступного за днем її оприлюднення постачальником на власному сайті.

Об`єм (обсяг) постачання природного газу споживачу за розрахунковий період визначається за даними оператора ГРМ/оператора ГТС (для прямих споживачів) за підсумками розрахункового періоду, що містяться в інформаційній платформі оператора газотранспортної системи та надані споживачу оператором ГРМ відповідно до умов договору розподілу природного газу (п.4.2 типового договору).

Пунктом 4.3 типового договору визначено, що постачальник зобов`язаний надати споживачу рахунок на оплату природного газу за цим договором не пізніше 10 числа календарного місяця, наступного за місяцем постачання природного газу, в обумовлений між постачальником і споживачем спосіб (поштою за замовчуванням, через електронний кабінет споживача тощо - якщо сторонами це окремо обумовлено).

Згідно з п.4.4 типового договору споживач зобов`язаний оплатити рахунок, наданий постачальником відповідно до п.4.3 цього договору, до закінчення календарного місяця, наступного за місяцем постачання природного газу.

За умовами п.11.1 типового договору останній набирає чинності з дня, визначеного інформаційною платформою оператора ГТС днем початку постачання природного газу споживачу в реєстрі споживачів постачальника відповідно до Кодексу газотранспортної системи. Дія цього договору не може перевищувати шістдесят діб протягом календарного року та триває до кінця календарного місяця, наступного за місяцем, в якому почалося фактичне постачання природного газу постачальником. Розірвання (припинення дії) цього договору не звільняє споживача від обов`язку сплатити заборгованість постачальнику за цим договором.

За твердженнями позивача, останнім поставлено відповідачу у період з 01.09.2022 до 30.09.2022 природний газ у загальному обсязі 4,40844 тис.куб.м на суму 477 928,48 грн.

21.10.2022 ТОВ ГК Нафтогаз України надіслав на адресу ОСББ "Садова гірка" Акт приймання-передачі природного газу від 30.09.2022 разом із рахунком на оплату (природний газ) №26004 від 10.10.2022 (докази направлення наявні в матеріалах справи).

27.09.2023 позивач надіслав на адресу відповідача вимогу про сплату заборгованості за спожитий газ непобутовим споживачем постачальнику "останньої надії" від 27.09.2023 №119/4.1.2-38601-2023, в якій вимагав сплатити заборгованість за природний газ у сумі 477 928,44 грн. у строк до 10.10.2023.

ОСББ "Садова гірка" відповіді на вимогу не надало, заборгованість у розмірі 477 928,44 грн. не сплатило.

Означене стало підставою звернення ТОВ ГК Нафтогаз України з розглядуваним позовом до суду.

Судова колегія враховує наступне.

За змістом ст.ст.4, 5 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), ст.ст.15, 16 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) та ст.20 Господарського кодексу України (далі ГК України) можливість задоволення позовних вимог вимагає наявності та доведеності наступної сукупності елементів: наявність у позивача захищуваного суб`єктивного права/охоронюваного законом інтересу, порушення (невизнання або оспорювання) такого права/інтересу з боку визначеного відповідача та належність (адекватність характеру порушення та відповідність вимогам діючого законодавства) обраного способу судового захисту. Відсутність або недоведеність будь-якого із вказаних елементів, що становлять предмет доказування для позивача, унеможливлює задоволення позову.

Відповідно до ч.ч.1 - 3 ст.11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти. Цивільні права та обов`язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч.ч.1-2 ст.633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

Частиною 1 ст.712 ЦК України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч.2 ст.712 ЦК України).

Згідно зі ст.714 ЦК України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання (ч.1). До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін (ч.2). Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору постачання енергетичними та іншими ресурсами (ч.3).

Згідно з ч.1 ст.265 ГК України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч.1 ст.692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно з ч.1 ст.193 ГК України та ст.526 ЦК України зобов`язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 ст.530 ЦК України унормовано, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

При цьому приписи ч.7 ст.193 ГК України та ст.525 ЦК України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов`язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами ст.629 ЦК України щодо обов`язковості договору для виконання сторонами.

Відповідно до положень ст.202 ГК України та ст.598 ЦК України зобов`язання припиняються виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ч.3 ст.12 Закону України Про ринок природного газу права та обов`язки постачальників і споживачів визначаються цим Законом, Цивільним і Господарським кодексами України, правилами постачання природного газу, іншими нормативно-правовими актами, а також договором постачання природного газу.

Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, №2496 від 30.09.2015 затверджено Правила постачання природного газу (тут і далі в редакції станом на момент виникнення спірних правовідносин).

Розділом VI цих Правил визначено правила для постачальника «останньої надії».

Так, відповідно до п.1 розділу VІ Правил постачальник останньої надії здійснює постачання природного газу споживачам на умовах договору постачання природного газу, який укладається з урахуванням вимог цього розділу та має відповідати Типовому договору постачання природного газу постачальником останньої надії, затвердженому постановою НКРЕКП від 30.09.2015 року №2501, який є публічним, а його умови - однаковими для всіх споживачів.

Договір постачання природного газу постачальником останньої надії укладається у випадках, передбачених пунктом 3 цього розділу, з урахуванням вимог статей 205, 633, 634, 641, 642 ЦК України шляхом публічної оферти постачальника останньої надії та її акцептування споживачем через факт споживання газу за відсутності іншого постачальника.

Договір постачання природного газу постачальником останньої надії не потребує двостороннього підписання.

Договір постачання між постачальником останньої надії і споживачем вважається укладеним з дня, визначеного на інформаційній платформі оператора газотранспортної системи днем початку постачання природного газу споживачу в Реєстрі споживачів постачальника останньої надії відповідно до Кодексу газотранспортної системи.

Пунктом 2 глави 5 розділу IV Кодексу газотранспортної системи (тут і далі в редакції станом на дату виникнення спірних правовідносин)передбачено, що з моменту реєстрації споживача за постачальником в інформаційній платформі постачальник набуває статусу діючого постачальника для такого споживача (крім майбутніх періодів постачання, які заброньовані за іншими постачальниками в інформаційній платформі, постачання природного газу постачальником останньої надії та випадків, передбачених пунктом 6 цієї глави) та вважається, що з цього моменту зазначений постачальник забронював за собою цього споживача на наступні розрахункові періоди та є відповідальним за обсяги споживання природного газу цим споживачем.

Реєстрація побутового споживача, споживача, що здійснює виробництво теплової енергії, або оператора газорозподільної системи здійснюється автоматично в Реєстрі споживачів постачальника «останньої надії» на інформаційній платформі оператора газотранспортної системи за умови відсутності на інформаційній платформі інформації про відключення або ініціювання діючим постачальником відключення його об`єкта у визначених випадках.

Дата початку постачання природного газу споживачу постачальником останньої надії визначається в Реєстрі споживачів постачальника останньої надії на інформаційній платформі.

Оператори газорозподільних систем, оператор газотранспортної системи (щодо прямих споживачів) протягом трьох діб зобов`язані надати постачальнику останньої надії через інформаційну платформу інформацію щодо споживачів, які були зареєстровані в Реєстрі споживачів постачальника останньої надії, за формою оператора газотранспортної системи, погодженою Регулятором.

В якості доказів на підтвердження факту включення ОСББ "Садова гірка" (ЕІС-код споживача природного газу №56XR00011A4MH00N) до реєстру споживачів постачальника "останньої надії" та віднесення обсягів спожитого відповідачем у вересні 2022 природного газу до портфеля постачальника "останньої надії" позивачем до матеріалів справи долучені наступні документи: лист оператора ГТС від 19.02.2024 №ТОВВИХ-24-2434; інформація щодо споживачів, які були зареєстровані в Реєстрі споживачів постачальника "останньої надії" (форма №10), надана оператором ГРМ ПАТ "Харківміськгаз"; відомості з інформаційної платформи оператора ГТС щодо споживача.

Як убачається з матеріалів справи, у період з 01.09.2022 до 30.09.2022 позивачем був поставлений Об`єдднанню співвласників багатоквартирного будинку «Садова гірка» природний газ в обсязі 4,40844тис.куб.м. Позивач стверджує, що вартість постановленого відповідачу у вересні 2022 газу становить 477 928,44 грн.

Відповідачем не заперечується обсяг спожитого ним природного газу у вересні 2022 та той факт, що у вересні 2022 обсяг спожитого відповідачем газу був віднесений до портфелю "постачальника останньої надії".

Водночас, ОСББ "Садова гірка" наголосило на помилковості застосування позивачем до відповідача тарифу за одноденними біржовими цінами, а не для населення. На думку відповідача, у цьому випадку, з урахуванням положень Закону України "Про особливості регулювання відносин на ринку природного газу та у сфері теплопостачання під час дії воєнного стану та подальшого відновлення їх функціонування" застосуванню підлягає тариф станом на 24.02.2022 у розмірі 7 583,89 грн. за 1 тис.куб.м (з урахуванням ПДВ та тарифу на послуги з транспортування), який був визначений у договорі постачання природного газу №7399-НГТ-32 від 29.06.2021, укладеному між ТОВ "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдин" та "Садова гірка".

Надаючи оцінку зазначеним вище доводам, судова колегія враховує наступне.

Згідно з ч.2 ст.1 Закону України "Про особливості регулювання відносин на ринку природного газу та у сфері теплопостачання під час дії воєнного стану та подальшого відновлення їх функціонування" - протягом дії воєнного стану в Україні та шести місяців після місяця, в якому воєнний стан буде припинено або скасовано, ціна на природний газ для побутових споживачів, а також для об`єднань співвласників багатоквартирних будинків, житлово-будівельних кооперативів, іншої уповноваженої співвласниками відповідно до законодавства особи, яка шляхом самозабезпечення утримує системи автономного теплопостачання багатоквартирного будинку, що належать співвласникам на праві спільної сумісної власності у багатоквартирному будинку, в їхніх інтересах укладає договір про постачання природного газу для роботи газових котелень (дахових, прибудованих та/або таких, що розташовані на прибудинковій території) для забезпечення потреб співвласників багатоквартирного будинку (крім нежитлових приміщень), виробників теплової енергії - якщо вони використовують природний газ для виробництва теплової енергії для населення та уклали договір з суб`єктом ринку природного газу, на якого відповідно до частини першої статті 11 Закону України "Про ринок природного газу" покладено спеціальні обов`язки, не підлягає збільшенню від ціни, що застосовувалася у відносинах між постачальниками та відповідними споживачами станом на 24 лютого 2022 року.

Як обґрунтовано зазначено судом першої інстанції, наведеними вище положеннями законодавець ввів мораторій протягом дії воєнного стану в Україні та шести місяців після місяця, в якому воєнний стан буде припинено або скасовано, на підвищення цін (тарифів) на ринку природного газу, у тому числі для об`єднань співвласників багатоквартирних будинків, навіть за умови включення ОСББ до Реєстру споживачів постачальника "останньої надії".

Судова колегія звертає увагу, що в Реєстрі споживачів постачальника "останньої надії" (форма №10) ОСББ "Садова Гірка" з ЕІС-кодом споживача природного газу №56XR00011A4MH00N не визначено в якості побутового споживача.

У свою чергу, застосування позивачем для відповідача тарифів для непобутових споживачів у вересні 2022 є безпідставним та таким, що суперечить Закону України "Про особливості регулювання відносин на ринку природного газу та у сфері теплопостачання під час дії воєнного стану та подальшого відновлення їх функціонування".

Як убачається з наявного в матеріалах справи договору постачання природного газу №7399-НГТ-32 від 29.06.2021, укладеного між ТОВ "Газопостачальна Компанія "Нафтогаз Трейдинг" та ОСББ "Садова Гірка", станом на 24.02.2022 для ОСББ "Садова Гірка" ціна природного газу за 1000куб.м з ПДВ, з урахуванням тарифу на послуги транспортування та коефіцієнту, який застосовується при замовленні потужності на добу наперед, становила 7 583,89 грн.

Виходячи з ціни природного газу 7 583,89 грн., яка була встановлена для відповідача станом на 24.02.2022 на підставі договору постачання природного газу №7399-НГТ-32 від 29.06.2021, приймаючи до уваги не спростований відповідачем факт споживання природного газу у вересні 2022 в обсязі 4,40844тис.куб.м, вартість спожитого відповідачем природного газу становить 33 433,12 грн. (4,40844 тис.куб.м * 7 583,89 грн.).

За таких обставин Господарський суд Харківської області дійшов обґрунтованого висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення позовних вимог щодо стягнення з відповідача на користь позивача основного боргу в сумі 33 433,12 грн.

Крім основного боргу ТОВ ГК Нафтогаз України нараховано та пред`явлено до стягнення з ОСББ "Садова Гірка" пеню в сумі 118 500,07 грн., 3% річних у сумі 19 084,51 грн., інфляційні в сумі 34 923,79 грн.

За змістом ст.ст.549, 611 ЦК України та ст.ст.216-218, 230 ГК України наслідком прострочення виконання грошового зобов`язання є право кредитора вимагати, зокрема, сплати пені.

За умовами п.4.5 типового договору: «У разі порушення споживачем, що не є побутовим, строків оплати за цим договором він сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

У разі порушення побутовим споживачем строків оплати за цим договором він сплачує пеню в розмірі 0,01 відсотка суми боргу за кожен день прострочення. Загальний розмір нарахованої пені не може перевищувати 100 відсотків загальної суми боргу.»

Відповідно до приписів ст.ст.611, 625 ЦК України наслідком прострочення виконання грошового зобов`язання є право кредитора вимагати сплати суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Надаючи оцінку правомірності стягнення з ОСББ "Садова Гірка" вказаних нарахувань (пені, 3% річних, інфляційних), суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Законом України "Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку" визначено правові та організаційні засади створення, функціонування, реорганізації та ліквідації об`єднань власників жилих та нежилих приміщень багатоквартирного будинку, захисту їхніх прав та виконання обов`язків щодо спільного утримання багатоквартирного будинку.

Відповідно до визначень, наведених у ст.1 означеного Закону:

об`єднання співвласників багатоквартирного будинку - юридична особа, створена власниками квартир та/або нежитлових приміщень багатоквартирного будинку для сприяння використанню їхнього власного майна та управління, утримання і використання спільного майна;

співвласники багатоквартирного будинку - власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку.

Згідно зі ст.4 Закону України "Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку" об`єднання створюється для забезпечення і захисту прав співвласників та дотримання їхніх обов`язків, належного утримання та використання спільного майна, забезпечення своєчасного надходження коштів для сплати всіх платежів, передбачених законодавством та статутними документами.

Об`єднання створюється як непідприємницьке товариство для здійснення функцій, визначених законом. Порядок надходження і використання коштів об`єднання визначається цим Законом та іншими законами України.

Основна діяльність об`єднання полягає у здійсненні функцій, що забезпечують реалізацію прав співвласників на володіння та користування спільним майном співвласників, належне утримання багатоквартирного будинку та прибудинкової території, сприяння співвласникам в отриманні житлово-комунальних та інших послуг належної якості за обґрунтованими цінами та виконання ними своїх зобов`язань, пов`язаних з діяльністю об`єднання.

Об`єднання є юридичною особою, що створюється відповідно до закону. Об`єднання є неприбутковою організацією і не має на меті одержання прибутку для його розподілу між співвласниками.

Тож, законодавець визначає ОСББ як юридичну особу приватного права (створену в добровільному порядку шляхом її заснування власниками квартир та/або нежитлових приміщень багатоквартирного будинку на підставі домовленості між собою), створену власниками для сприяння використання їх власного майна, управління, утримання і використання неподільного та загального майна.

Водночас відносини, що виникають у процесі надання послуг з управління багатоквартирним будинком, регулюються Законом України «Про житлово-комунальні послуги».

Відповідно до ст.5 означеного Закону до житлово-комунальних послуг належать:

житлова послуга послуга з управління багатоквартирним будинком;

комунальні послуги - послуги з постачання та розподілу природного газу, постачання та розподілу електричної енергії, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення, управління побутовими відходами.

За визначеннями, наведеними у ст.1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»:

послуга з управління багатоквартирним будинком - результат господарської діяльності суб`єктів господарювання, спрямованої на забезпечення належних умов проживання і задоволення господарсько-побутових потреб мешканців будинку шляхом утримання і ремонту спільного майна багатоквартирного будинку та його прибудинкової території відповідно до умов договору;

управитель багатоквартирного будинку - фізична особа - підприємець або юридична особа - суб`єкт підприємницької діяльності, яка за договором із співвласниками забезпечує належне утримання та ремонт спільного майна багатоквартирного будинку і прибудинкової території та належні умови проживання і задоволення господарсько-побутових потреб.

Споживачами такої послуги може бути індивідуальний споживач (фізична або юридична особа, яка є власником (співвласником) нерухомого майна, або за згодою власника інша особа, яка користується об`єктом нерухомого майна і отримує житлово-комунальну послугу для власних потреб та з якою або від імені якої укладено відповідний договір про надання житлово-комунальної послуги), або колективний споживач - юридична особа, що об`єднує споживачів у будівлі та в їхніх інтересах укладає договір про надання комунальної послуги. Подібна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 02.02.2021 у справі №906/1308/19, на яку обґрунтовано послався Господарський суд Харківської області.

Виходячи з визначених термінів, ОСББ є колективним споживачем, тобто юридичною особою, що об`єднує споживачів власників жилих та нежилих приміщень у будинку.

ОСББ не є фізичною особою чи фізичною особою - підприємцем, а як юридична особа ОСББ не має свого власного споживання. ОСББ, згідно з нормами чинного законодавства, сприяє отриманню співвласниками багатоквартирного будинку комунальних послуг. ОСББ має особливий статус, відмінний від інших юридичних осіб, оскільки створюється та функціонує як непідприємницьке товариство згідно окремого спеціалізованого Закону України "Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку", має статус неприбутковості, та не є суб`єктом господарювання, не використовує воду та теплову енергію для власних потреб. Подібна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 30.11.2022 у справі №916/3837/21, на яку обґрунтовано послався суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні.

Отже, доводи апелянта про те, що відповідач не є споживачем (колективним споживачем) комунальної послуги спростовуються наведеним вище аналізом норм закону.

11.03.2020, з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-Cov-2, була прийнята постанова Кабінету Міністрів України №211 від 11.03.2020 (з подальшими змінами), якою з 12.03.2020 на всій території України встановлено карантин, який постановою Кабінету Міністрів України "Про відміну на всій території України карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" №651 від 27.06.2023 був відмінений з 24 години 00 хвилин 30 червня 2023 на всій території України.

Відповідно до пп.4 п.3 розділу ІІ Прикінцевих положень Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)" №530-ІХ від 17.03.2020 на період дії карантину або обмежувальних заходів, пов`язаних із поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19), та протягом 30 днів з дня його відміни забороняється, зокрема, нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені) за несвоєчасне здійснення платежів за житлово-комунальні послуги.

Разом з тим, 24.02.2022 Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" №64/2022 від 24.02.2022, затвердженим Законом України №2102-IX від 24.02.2022, в Україні введено воєнний стан, який триває станом на даний час.

Постановою Кабінету Міністрів України "Деякі питання оплати житлово-комунальних послуг в період воєнного стану" від 05.03.2022 №206 (зі змінами внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2023) визначено, що в умовах воєнного стану, введеного Указом Президента України від 24.02.2022 №64 "Про введення воєнного стану в Україні", до припинення чи скасування воєнного стану в Україні забороняється, зокрема: нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість, утворену за несвоєчасне та/або неповне внесення плати за житлово-комунальні послуги населенням (у тому числі населенням, що проживає у будинках, де створено об`єднання співвласників багатоквартирного будинку, житлово-будівельні (житлові) кооперативи або яким послуги надаються управителем чи іншою уповноваженою співвласниками особою за колективним договором) в територіальних громадах, що розташовані на територіях, на яких ведуться бойові дії (територіях можливих бойових дій, активних бойових дій, активних бойових дій, на яких функціонують державні електронні інформаційні ресурси) або тимчасово окупованих Російською Федерацією, відповідно до переліку, затвердженого наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій (до дати припинення можливості бойових дій, завершення бойових дій, завершення тимчасової окупації).

Відповідно до Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, затвердженого Наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22.12.2022 №309 (зі змінами), Харківська міська територіальна громада віднесена з 15.09.2022 до території можливих бойових дій. У період з 24.02.2022 до 15.09.2022 відносилася до території активних бойових дій.

Оскільки ОСББ "Садова Гірка" є колективним споживачем комунальної послуги, про що зроблено висновок вище за текстом постанови, безпідставними є твердження апелянта про те, що на відповідача не розповсюджуються положення пп.4 п.3 розділу ІІ Прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)» від 17.03.2020 №530 та положення Постанови Кабінету Міністрів України від 05.03.2022 №206 «Деякі питання оплати житлово-комунальних послуг в період воєнного стану».

Отже судова колегія відхиляє твердження апелянта (підстав викладених вище) про те, що означена постанова Кабінету Міністрів України не розповсюджується на відповідача, оскільки останній не є населенням у розумінні Закону України «Про житлово-комунальні послуги» та Постанови Кабінету Міністрів України №206 від 05.03.2022, а є юридичною особою відповідно до ст.1 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку».

Суд апеляційної інстанції зауважує, що відповідно до ст.22 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку» об`єднання оплачує холодну та гарячу воду, теплову та електричну енергію, природний газ, комунальні послуги за цінами (тарифами), встановленими для населення, крім частини таких послуг, що оплачуються власниками нежитлових приміщень.

Відтак, усупереч твердженням скаржника, встановлена Кабінетом Міністрів України заборона нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість, утворену за несвоєчасне та/або неповне внесення населенням плати за житлово-комунальні послуги, поширюється на об`єднання співвласників багатоквартирного будинку як юридичну особу, що створена та діє виключно в інтересах фізичних осіб - власників квартир та приміщень у житловому будинку.

Господарський суд Харківської області дійшов обґрунтованого висновку про те, що нарахування, здійснені позивачем - пені, 3% річних та інфляційних за період дії карантину та воєнного стану, не узгоджуються з положеннями названих нормативно-правових актів та свідчить про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог у частині нарахованих пені, 3% річних та інфляційних, як таких, що порушують права співвласників як побутових споживачів житлово-комунальних послуг.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України". Зокрема, Європейський суд з прав людини у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.

Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

У цій справі апелянту було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах. Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків Господарського суду Харківської області.

Відтак, враховуючи, що апеляційний господарський суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, які (доводи і вимоги апеляційної скарги) у даному випадку не підтверджують ухвалення оскаржуваного рішення із порушеннями, визначеними ст.277 ГПК України в якості підстав для зміни чи скасування оскаржуваного рішення, а підстав для виходу за межі апеляційних доводів і вимог у порядку ч.4 ст.269 цього Кодексу апеляційним судом встановлено не було, апеляційна скарга позивача підлягає залишенню без задоволення, оскаржуване рішення - без змін.

За змістом ст.129 вказаного Кодексу такий результат апеляційного перегляду має наслідком віднесення на рахунок скаржника витрат зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги.

Керуючись ст.ст.129, 269, 270, 273, 275, 276, 281, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу позивача залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Харківської області від 02.09.2024 у справі №922/2236/24 залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття. Порядок і строки оскарження передбачено ст.ст.287 - 289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено 07.11.2024.

Головуючий суддя О.Є. Медуниця

Суддя О.А. Істоміна

Суддя О.О. Радіонова