Постанова

від 04.11.2024 по справі 904/881/24

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04.11.2024 року м. Дніпро Справа № 904/881/24

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Чередка А.Є. (доповідач)

суддів: Мороза В.Ф., Паруснікова Ю.Б.,

при секретарі судового засідання: Ліпинському М.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Фарго Ріелті"

на рішення Господарського суду Дніпропетровської області (суддя Васильєв О.Ю.) від 13.05.2024р. у справі № 904/881/24

за позовом Комунального підприємства "Теплоенерго" Дніпровської міської ради, м.Дніпро

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фарго Ріелті", м. Дніпро

про стягнення 475 845,14 грн., -

ВСТАНОВИВ:

Комунальне підприємство "Теплоенерго" Дніпровської міської ради звернулося до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фарго Ріелті" (з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог) про стягнення 276 792,43 грн. - основної заборгованості за договором, 10 968,18 грн. - 3% річних, 29 065,76 грн. - інфляційних витрат, 168 966,93 грн. - пені та 13 839,62 грн. - штрафу.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 13.05.2024р. у справі № 904/881/24:

-позовні вимоги задоволено;

-стягнуто з відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Фарго Ріелті" на користь позивача - Комунального підприємства "Теплоенерго" Дніпровської міської ради 276 792,43грн. - заборгованості, 168 966,93грн. - пені, 13 839,62грн. - штрафу, 10 968,18грн. - 3% річних, 29 065,76грн. - інфляційних витрат та 5 695,69грн. - витрат на сплату судового збору.

Рішення суду мотивовано обставинами неналежного виконанням відповідачем умов договору про постачання теплової енергії №514 від 22.03.2016р. в частині оплати за надані послуги, а також договору про реструктуризацію заборгованості. Пеня нарахована у відповідності до умов договорів, а 3%річних та інфляційні втрати відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України. Також суд відхилив посилання відповідача на факт настання форс-мажорних обставин, з огляду на їх недоведеність.

До Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю "Фарго Ріелті", в якій просить змінити рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 13.05.2024р. у справі № 904/881/24 та відмовити Комунальному підприємству "Теплоенерго" Дніпровської міської ради у стягненні з Товариства з обмеженою відповідальністю "Фарго Ріелті" пені, нарахованої після 24.02.2022 року, в розмірі 168 966,93 грн. та штрафу в розмірі 13 839,62 грн.

Апеляційна скарга мотивована тими обставинами, до оголошення воєнного стану здійснював оплату за постачання теплової енергії.

Проте, після введення воєнного стану, відповідач повідомив позивача по телефону про неможливість виконання відповідачем своїх обов`язків по договору внаслідок наявності форс-мажорних обставин. Після цього, згідно наказу №1-03/22 від 01.03.2022 року відповідачем встановлений простій на товаристві з 01 березня 2022 року до моменту закінчення воєнного стану.

Відповідач вважає, що вказаними доказами підтверджується, що введення воєнного стану безпосередньо впливає на спроможність своєчасного ведення розрахунків, в тому числі з позивачем.

Також, апелянт зазначає, що суд послався на неіснуючий пункт 5.3 договору, який нібито регулює питання форм-мажорних обставин між сторонами.

Позивач проти задоволення апеляційної скарги заперечує та зазначає, що між відповідачем та позивачем, укладено договір №063 про реструктуризацію заборгованості за спожиту теплову енергію 28.10.2022р., вже після того, як відповідачем наказом №1-03/22 від 01.03.2022р. було оголошено про простій на підприємстві, а отже відповідач не виконує свої обов`язки з оплати за спожиту теплову енергію, як по договору про постачання теплової енергії № 514 від 22.03.2016р., так і по договору № 063 про реструктуризацію.

Відповідач погодився на умови договору, які визначали штрафні санкції вже після введення воєнного стану.

Відповідач належними доказами не підтвердив факт своєчасного повідомлення позивача про настання форс-мажору. Окрім того, відповідач не довів і безпосереднього впливу форс-мажору на можливість виконання зобов`язань. Фінансове становище позивача після введення воєнного стану також погіршилось.

Відповідач своїм правом на участь в судовому засіданні не скористався. Про дату, час та місце судового засідання повідомлений належним чином, що підтверджується матеріалами справи. Неявка представника відповідача не перешкоджає розгляду апеляційної скарги.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Центрального апеляційного господарського суду від 03.06.2024 для розгляду справи визначено колегію суддів у складі головуючого судді: Чередка А.Є. (доповідач), суддів - Коваль Л.А., Мороза В.Ф.

06.08.2024 у зв`язку з перебування на лікарняному судді Коваль Л.А. (для вирішення питання про відкриття апеляційного провадження тощо) було призначено проведення автоматичної зміни складу колегії суддів, за результатами якого визначено колегію суддів у складі головуючого судді: Чередка А.Є. (доповідач), суддів - Чус О.В., Мороза В.Ф.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 06.08.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою, розгляд апеляційної скарги призначено в судове засідання на 04.11.24р. о 11:30 год.

01.11.2024 у зв`язку з вчиненням процесуальної дії (відкриття провадження) повернуто раніше визначений склад суду: головуючого суддю: Чередка А.Є. (доповідач), суддів - Коваль Л.А., Мороза В.Ф.

У цю ж дату у зв`язку з перебуванням на лікарняному судді Коваль Л.А. призначено проведення автоматичної зміни складу колегії суддів у справі, за результатами якої для розгляду справи визначено колегію суддів у складі головуючого судді: Чередко А.Є. (доповідач), суддів - Паруснікова Ю.Б., Мороза В.Ф.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, в межах доводів та вимог апеляційної скарги, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, судова колегія дійшла до висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено місцевим господарським судом, 22.03.2016 між Комунальним підприємством "Теплоенерго" Дніпровської міської ради (теплопостачальне підприємство) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Фарго Ріелті" (споживач) укладено договір №514 про постачання теплової енергії, відповідно до умов якого теплопостачальне підприємство бере на себе зобов`язання виробляти та постачати споживачу теплову енергію, а споживач зобов`язується одержати теплову енергію та сплатити теплопостачальному підприємству її вартість за встановленими тарифами (цінами) в терміни та на умовах, передбачених цим договором (п.2.1).

Теплова енергія постачається споживачу в обсягах визначених додатком №1 до договору для задоволення наступних потреб: опалення в опалювальний період (172 доби); вентиляції в опалювальний період - в період опалювального сезону (172 доби); гаряче водопостачання- протягом опалювального період (172 доби); технологічні потреби - відповідно до виробничої програми споживача (п.3.1).

Фактично отриманий обсяг теплової енергії споживачем від теплопостачального підприємства фіксується сторонами актом здачі-приймання теплової енергії за відповідний розрахунковий період, за формою визначеною сторонами в додатку №3 договору (п. 3.3).

Початок та кінець опалювального періоду встановлюється відповідним актом місцевого органу самоврядування (п.3.5).

Споживач теплової енергії зобов`язується до 10 числа місяця, наступного за розрахунковим, отримати від теплопостачального підприємства рахунок разом з актом здачі-приймання теплової енергії за відповідний розрахунковий період та розглянувши останній, не пізніше 20 числа місяця, наступного за розрахунковим, підписати та направити поштою (або іншим засобом) один екземпляр на адресу теплопостачального підприємства. В разі незгоди з зазначеним в акті здачі-приймання теплової енергії за відповідний розрахунковий період визначеним теплопостачальним підприємством обсягом поставленої теплової енергії, споживач зобов`язаний надати на адресу теплопостачального підприємства мотивоване заперечення (з контррозрахунком спожитої теплової енергії або з відповідним актом про встановлення факту, складеного за участю теплопостачального підприємства) в письмовому вигляді протягом 5 календарних днів з моменту одержання акту здачі-приймання теплової енергії за відповідний розрахунковий період (п. 4.2.2).

Споживач теплової енергії зобов`язується виконувати умови та порядок оплати спожитої теплової енергії в обсягах і в терміни, які передбачені умовами цього договору. У термін не пізніше одного місяця з моменту закінчення опалювального періоду провести звіряння розрахунків з теплопостачальним підприємством (п. 4.2.4).

Облік спожитої теплової енергії споживачем здійснюється на межі продажу, яка є межею балансової належності (додаток №2 договору) на підставі показників комерційних приладів обліку. В разі відсутності у споживача комерційних приладів обліку теплової енергії обсяг спожитої теплової енергії розраховується відповідно до теплового навантаження (визначеного додатком № 1 договору) з урахуванням середньомісячної температури зовнішнього повітря та кількості діб роботи тепловикористального обладнання в розрахунковому періоді (п. 6.1).

Облік споживання теплової енергії споживачем здійснюється за показниками комерційного приладу обліку встановленого за адресою: вул. Ламана, буд.19, вул. Ливарна, буд.13 (п. 6.2).

Споживач, що має комерційні прилади обліку, щомісячно, в термін не пізніше останнього робочого дня розрахункового місяця, подає до теплопостачального підприємства звіт про фактичне споживання теплової енергії. В разі несвоєчасного надання звіту про фактичне споживання теплової енергії за показниками комерційних приладів обліку або виходу з ладу комерційних приладів обліку кількість теплової енергії, що відпущена споживачу, визначається теплопостачальним підприємством відповідно до теплового навантаження, визначеного додатком №1 договору з урахуванням середньомісячної температури зовнішнього повітря та кількості діб роботи тепловикористального обладнання в розрахунковому періоді (п. 6.5).

Розрахунки між теплопостачальним підприємством та споживачем за договором проводяться виключно у безготівковій формі у національній валюті України - гривні, шляхом перерахування грошових коштів, вказаних у відповідних платіжних документах, на поточні рахунки, зазначені сторонами у розділі 15 договору (п. 6.6).

Розрахунковим періодом є календарний місяць, за результатами якого підписується акт здачі-приймання теплової енергії за відповідний розрахунковий період (в 2-х примірниках), за формою визначеною сторонами в додатку №3 договору. Підписаний акт здачі-приймання теплової енергії за відповідний розрахунковий період або його відсутність в порядку п.п. 4.2.2, 6.10 договору є підтвердженням відсутності претензій з боку споживача в частині фактично отриманої кількості теплової енергії (п.6.7).

Споживач зобов`язаний не пізніше 15 числа розрахункового періоду здійснити теплопостачальному підприємству авансовий платіж у розмірі 80% від вартості теплової енергії згідно із кількістю, передбаченою додатком №1 до цього договору, за власним платіжним дорученням з вказаним періодом, за який він сплачується (п. 6.8).

Споживач здійснює кінцевий розрахунок за спожиту теплову енергію до 20-го числа місяця наступного за розрахунковим. У випадку утворення переплати вона зараховується в рахунок наступних платежів (п.6.9).

Сторони, підписавши цей договір, домовились, що факт отримання споживачем акту здачі-приймання теплової енергії за відповідний розрахунковий період та подальшого неотримання теплопостачальним підприємством протягом 5 календарних діб з моменту отримання підписаного споживачем акту здачі-приймання теплової енергії за відповідний розрахунковий період, є підставою для теплопостачального підприємства вважати акт здачі-приймання теплової енергії за відповідний розрахунковий період підписаним зі сторони споживача (п. 6.10).

Тариф для розрахунків, з врахування вимог ст. 20 Закону України "Про теплопостачання", за цим договором складає: Теплова енергія для потреб інших споживачів (крім населення) - 1 341,68 грн/Гкал (без ПДВ); - 1610,02 грн./Гкал (з ПДВ). Про зміну тарифів споживач повідомляє в порядку, визначеному п. 5.1.7, п. 5.2.3. договору (п.7.2).

Цей договір набуває юридичної сили з моменту його підписання та діє до 30.04.2019, а в частині проведення розрахунків за теплову енергію до повного виконання сторонами своїх зобов`язань за цим договором (п. 11.1).

На виконання умов договору позивач у період з грудня 2021р. по березень 2022р. та з листопада 2022р. та березень 2023р. поставив відповідачу теплову енергію на загальну суму 298 214,83грн., що підтверджується відповідними актами приймання-передачі послуг № 090514 від 31.12.2021р. - на суму 29 745,00грн.; № 090514 від 31.01.2022р. - на суму 41 478,19грн.; № 090514 від 28.02.2022р. -на суму 33 351,49грн.; №090514 від 31.03.2022р. - на суму 35 773,01 грн.; № 090514 від 30.11.2022р. - на суму 10 306,78грн.; № 090514 від 31.12.2022р. - на суму 31 384,52грн.; № 090514 від 31.01.2023р. - на суму 35 336,75грн.; № 090514 від 28.02.2023р. - на суму 47 230,42 грн.; № 090514 від 31.03.2023р. - на суму 31 186,27 грн.

Відповідно до довідки про розподіл спожитої теплової енергії вбачається, що загальне споживання в Гкал згідно приладу обліку відповідача підтверджується актами споживання теплової енергії з 22.11.2021р. по 20.12.2021р., з 20.12.2021р. по 28.01.2022р., з 28.01.2022р. по 24.02.2022р., з 24.02.2022р. по 31.03.2022р.

Також, кожного місяця в програмному продукті системи HAS відділу збуту теплової енергії (юр. особи) служби реалізації та збору платежів формуються рахунки та акти прийому-передачі послуги з постачання теплової енергії та направляються з поштової скриньки абонентського відділу через застосунок-органайзер Microsoft OutlooK на електронні адреси споживачів комунальної послуги, зокрема відповідачеві.

Отже, відповідно до направлених електронних листів на офіційну електронну адресу споживача bond5577@ukr.net, розрахункові документи відповідачем отримано: за грудень 2021р. - 12.01.2022р.; за січень 2022р. - 10.02.2022р.; за лютий 2022р. - 07.03.2022р.; за березень 2022р. - 12.04.2022р.; за листопад 2022р. - 19.12.2022р.; за грудень 2022р. - 06.01.2023р.; за січень 2023р. - 08.02.2023р.; за лютий 2023р. - 07.03.2023р.; за березень 2023р. - 04.04.2023р.

Як зазначає позивач, відповідачем належним чином не виконувались зобов`язання щодо своєчасної оплати поставленої позивачем теплової енергії та здійснено лише часткову оплату у розмірі 19 000,00грн., що підтверджується банківською випискою, у зв`язку з чим заборгованість відповідача на час розгляду справи складає 276 792,43грн. Доказів сплати вказаної заборгованості відповідачем суду не надано.

У свою чергу, 28.10.2022р. сторонами укладено договір про реструктуризацію заборгованості за спожиту теплову енергію №063. Умовами цього договору встановлено, що кредитор та боржник домовилися про реструктуризацію дебіторської заборгованості за спожиту теплову енергію, використану боржником за договором про постачання теплової енергії № 090514 від 22 березня 2016 р., що виникла у боржника перед кредитором станом на 28.10.2022 р. у розмірі 121 347,69грн. (п.1.1).

Боржник зобов`язується сплатити зазначену у п.1.1 цього договору суму протягом 12 календарних місяців шляхом розстрочення (п.1.2).

Боржник зобов`язується виплатити у повному обсязі заборгованість, зазначену в пункті 1.1 цього договору, шляхом перерахування щомісяця коштів на поточний рахунок кредитора рівними частинами починаючи з листопада 2022 року, відповідно до графіка погашення заборгованості згідно з додатком №1, який є невід`ємною частиною цього договору, але не пізніше останнього числа відповідного місяця (п.2.2).

Як зазначає позивач, відповідач в порушення взятих на себе зобов`язань за договором №063 про реструктуризацію заборгованості за спожиту теплову енергію від 28.10.2022р. заборгованість за спожиту теплову енергію також не сплатив.

Наявність основної заборгованості у сумі 276 792,43грн та нараховані штрафні санкції стали підставою звернення до суду.

Згідно з нормами ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. ст. 628, 629 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов`язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених/визначених відповідно до вимог закону.

Оплата енергії, що відпускається, здійснюється відповідно до умов договору. Договір може передбачати попередню оплату, планові платежі з наступним перерахунком або оплату, що проводиться за вартість прийнятих ресурсів (ч.ч. 6,7 ст. 276 ГК України).

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).

Судом першої інстанції встановлено, що у визначений договором №514 про постачання теплової енергії від 22.03.2016 та договором про реструктуризацію заборгованості за спожиту теплову енергію №063 від 28.10.2022 відповідач свої зобов`язання з оплати вартості поставленої теплової енергії не виконав. Таким чином, вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості за поставлену теплову енергію у розмірі 276 792,43грн. визнані обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідач не оскаржує судове рішення в частині стягнення основної заборгованості у розмірі 276 792,43грн. та нарахувань згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України - інфляційних втрат та 3% річних, а тому згідно з ч. 1 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України в апеляційному порядку судове рішення у цій частині не переглядається.

Причиною звернення з апеляційною скаргою стала незгода позивача з оскаржуваним рішенням суду першої інстанції в частині стягнення пені в розмірі 168 966,93 грн. та штрафу в розмірі 13 839,62 грн.

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання); у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки (ст.ст. 610, 611 ЦК України).

Статтею 546 ЦК України встановлено, що виконання зобов`язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою.

Неустойкою (штрафом, пенею) згідно з приписами статті 549 ЦК України є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з п.9.4.4 договору про постачання в разі прострочення споживачем виконання грошового зобов`язання за цим договором споживач на вимогу теплопостачального підприємства зобов`язаний виплатити йому суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції, трьох відсотків річних, а також пеню за весь час прострочення у розмірі 1% від несплаченої суми за кожен день прострочення платежу за весь період неналежного виконання зобов`язання споживачем.

За зобов`язаннями лютого-березня 2023 року позивачем нараховано пеню за період з 14.03.2023 по 11.10.2023 у сумі 143 974,84 грн.

Також згідно п. 3.1. договору про реструктуризацію за несвоєчасне виконання зобов`язання за цим договором, у тому числі щодо порушення граничних строків внесення платежів за затвердженого у додатку № 1 графіку, боржник несе відповідальність у вигляді нарахування на користь кредитора 3% річних, інфляційних втрат та пені, у розмірі 1% від суми простроченого платежу за кожен день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки Національного Банку України.

За порушення виконання графіку платежів позивачем нараховано пеню за період з 01.12.2022 по 28.02.2024 у сумі 24 992,09 грн.

Відповідно до п. 9.4.5. Договору про постачання сторони домовились, що в разі відмови від виконання зобов`язання, визначеного п. 4.2.18. Договору (здійснювати звіряння розрахунків на кінець/початок опалювального періоду) сплачується штраф у розмірі 5% від наявної заборгованості.

Акт звірки взаємних розрахунків направлено відповідачу 27.12.2023 року, що підтверджується описом вкладення, накладною Укрпошта Стандарт № 0505143306156, списком згрупованих відправлень та фіскальним чеком "Укрпошти" № ПН 215600426655 від 27.12.2023.

Однак, відповідачем не здійснено звіряння розрахунків за період вказаний в Акті, Акт звіряння взаємних розрахунків не підписано та на адресу позивача не направлено.

У зв`язку з чим, позивачем нараховано штраф у розмірі 5% від наявної заборгованості у сумі 13 839,62 грн.

Відповідач не наводить доводів щодо неправильності здійснення нарахування пені та штрафу.

Заперечуючи проти задоволення вимог щодо стягнення пені та штрафу відповідач посилається на настання форс-мажорних обставин (військова агресія російської федерації).

Так, відповідно до частини 1 статті 617 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

При цьому, суд звертає увагу, що законодавчо форс-мажорні обставини звільняють тільки від відповідальності за порушення зобов`язань (тобто від нарахування штрафів/пені), проте не звільняють від необхідності виконання відповідних договірних зобов`язань та не припиняють зобов`язання сторін.

Пунктом 1 частини 1 статті 263 Цивільного кодексу України вказано ознаки непереборної сили та визначено, що непереборна сила - це надзвичайна або невідворотна за даних умов подія. Частина 2 статті 218 Господарського кодексу України також містить визначення непереборної сили як надзвичайних і невідворотних обставин.

Частиною 2 статті 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" визначено, що форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору, зокрема, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, тощо.

13.05.2022 року ТПП України опублікувала на своєму сайті пояснення, що в період дії воєнного стану у разі порушення зобов`язань згаданий вище лист від 28.02.2022 року можна роздрукувати із сайту ТПП України та долучати до повідомлення про форс-мажорні обставини, які унеможливили виконання договірних зобов`язань у встановлений термін, для спроможності обґрунтованого перенесення строків виконання зобов`язань та вирішення спірних питань мирним шляхом.

Одночасно у листі вказано, що у разі необхідності сторона, яка порушила свої зобов`язання в період дії форс-мажорних обставин, має право звертатися до ТПП України та уповноважених нею регіональних ТПП за отриманням відповідного Сертифіката про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), дотримуючись порядку, встановленого Регламентом ТПП України від 18.12.2014 року, за кожним зобов`язанням окремо.

З огляду на це, загальний лист ТПП України щодо засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), зумовлених військовою агресією російської федерації проти України, не відповідає вимогам конкретизації впливу відповідної форс-мажорної обставини на конкретне зобов`язання (а доведення причинно-наслідкового зв`язку в такому випадку є обов`язковим).

Суд відзначає, що ключовою ознакою форс-мажору є причинно-наслідковий зв`язок між форс-мажорними обставинами та неможливістю виконати конкретне зобов`язання. Іншими словами, сама по собі військова агресія російської федерації проти України не може автоматично означати звільнення від виконання будь-ким в Україні будь-яких зобов`язань, незалежно від того, існує реальна можливість їх виконати чи ні.

Воєнний стан як обставина непереборної сили звільняє від відповідальності лише у разі, якщо саме внаслідок пов`язаних із ним обставин юридична чи фізична особа не може виконати ті чи інші зобов`язання.

Вищенаведене у сукупності дає підстави для висновку, що форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості виконання зобов`язання, повинна довести наявність таких обставин не тільки самих по собі, але й те, що ці обставини були форс-мажорними саме для цього конкретного випадку виконання господарського зобов`язання.

Аналогічна правова позиція наведена в постанові Верховного Суду від 30.05.2022 року у справі №922/2475/21.

Доведення наявності непереборної сили покладається на особу, яка порушила зобов`язання. Саме вона має подавати відповідні докази в разі виникнення спору.

Таким чином, сам по собі лист ТПП України від 28.02.2022 №2024/02.0-7.1 не засвідчує форс-мажорні обставини саме для спірних правовідносин, але у сукупності з доказами, наданими відповідачем, може їх підтверджувати.

Також сторонами у договорах про постачання та про реструктуризацію погоджено порядок дії під час настання форс-мажорних обставин.

Згідно п. 10.1. Договору про постачання сторона звільняється від визначеної цим договором та (або) чинним в України законодавством відповідальності за повне чи часткове порушення договору, якщо вона доведе, що таке порушення сталося внаслідок дії форс-мажорних обставин, визначених у цьому договорі, за умови, що їх настання було засвідчено у визначеному цим договором порядку.

Настання непереборної сили має бути засвідчено компетентним органом, що визначений чинним в Україні законодавством (п. 10.5.).

Відповідно п. 10.6. договору про постачання сторона, що має намір послатися на форс-мажорні обставини, зобов`язана невідкладно із урахуванням можливостей технічних засобів миттєвого зв`язку та характеру існуючих перешкод повідомити іншу сторону про наявність форс-мажорних обставин та їх вплив на виконання цього договору. Якщо форс-мажорні обставини та (або) їх наслідки тимчасово перешкоджають виконанню цього договору, то виконання цього договору зупиняється на строк, протягом якого воно є неможливим.

Якщо у зв`язку з форс-мажорними обставинами та (або) їх наслідками, за які жодна із сторін не відповідає, виконання цього договору є остаточно неможливим, то цей договір вважається припиненим з моменту виникнення неможливості виконання цього договору, однак сторони не звільняються від обов`язку, визначеного у п. 11.4. договору (сплатити борг за отриману теплову енергію) (п. 10.7.).

Також, згідно з п.5.3 договору про реструктуризацію, сторона, у якої виникли форс-мажорні обставини, зобов`язана негайно, не пізніше 2-х днів з часу їх виникнення, письмово повідомити іншу сторону про початок, можливий строк дії та про припинення дії таких обставин.

При цьому, факт настання таких обставин та їх перебіг повинні бути підтверджені органами, компетентними у даному питанні. Строк виконання зобов`язань за цим договором у такому разі відкладається на період існування таких обставин (п. 5.2. договору про реструктуризацію).

Отже, відповідачем не надано доказів дотримання вказаного порядку засвідчення форс-мажорних обставин, як це було перебачено договорами, а тому не виконано обов`язку щодо належного повідомлення позивача про наявність форс-мажорних обставин та їх вплив на виконання умов цього Договору.

Наявність форс-мажорних обставин засвідчується Торгово-промисловою палатою України та уповноваженими нею регіональними торгово-промисловими палатами відповідно до статей 14, 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати України" шляхом видачі сертифіката, однак відповідач не надав відповідного сертифікату позивачу та до суду та не довів настання форс-мажорних обставин саме для спірного випадку невиконання господарського зобов`язання.

Повідомлення позивача про обставини непереборної сили по телефону не доведено, зокрема, відповідач не зазначає дату та час такого повідомлення, особу якій це повідомлення було здійснено тощо. Окрім того таке повідомлення не звільняє за умовами договорів від обов`язку надати саме документи компетентних органів, які засвідчують обставини форс-мажору.

Як вказано у п.10.7. договору про постачання остаточна неможливість виконання зобов`язання є підставою для припинення договору.

Проте між сторонами було укладено договір про реструктуризацію заборгованості за спожиту теплову енергію від 28.10.2022, тобто вже після того, як відповідачем наказом №1-03/22 від 01.03.2022 було оголошено про простій на підприємстві та після введення воєнного стану.

Відповідачем не доведено, що саме введення воєнного стану призвело до неможливості виконання ним зобов`язань за спірними договорами, тому відповідні доводи не приймаються судом до уваги.

При цьому, слід зазначити, що як відповідач так і позивач під час воєнного стану в Україні знаходяться в однакових умовах, отже несприятливі обставини, пов`язані з військовою агресію Російської Федерації проти України настали не тільки для відповідача, але й для позивача.

Всі суб`єкти підприємницької діяльності, підприємства, установи та організації України знаходяться в рівних умовах та здійснюють свою господарську діяльність в однаковому несприятливому економічному становищі та повинні вживати усіх заходів, необхідних для належного виконання зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Суд приймає до уваги, що місцезнаходженням підприємства відповідача є м. Дніпро, яке не є зоною ведення бойових дій та не є тимчасово окупованою територією. Введення простою є рішенням відповідача, наслідки якого самі по собі не можуть впливати на контрагентів та позбавляти їх зустрічного виконання зобов`язання.

З огляду на усе вищевикладене, судова колегія апеляційного суду вважає доводи апеляційної скарги необґрунтованими, а оскаржуване рішення таким, що відповідає фактичним обставинам справи та нормам чинного законодавства, тому підстави, передбачені ст. 277 ГПК України, для задоволення апеляційної скарги та скасування оскаржуваного рішення відсутні.

Відповідно до ст. 129 ГПК України та виходячи з результатів розгляду апеляційної скарги, сплачений за її подання судовий збір слід покласти на апелянта.

З підстав наведеного та керуючись ст.ст. 264, 269, 270, 275-284, 287 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Фарго Ріелті" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 13.05.2024р. у справі № 904/881/24 - залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 13.05.2024р. у справі № 904/881/24 - залишити без змін.

Судовий збір, сплачений за подання апеляційної скарги, покласти на Товариство з обмеженою відповідальністю "Фарго Ріелті".

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту постанови.

Повна постанова складена та підписана 06.11.2024 року.

Головуючий суддя А.Є. Чередко

Суддя В.Ф. Мороз

Суддя Ю.Б. Парусніков