Рішення

від 06.11.2024 по справі 904/3936/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06.11.2024м. ДніпроСправа № 904/3936/24

За позовом Фізичної особи-підприємця Новикової Тетяни Іванівни

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ПРОГРЕС"

про стягнення основного боргу інфляційних втрат, 3% річних та подвійної облікової ставки НБУ

Суддя Юзіков С.Г.

Без участі представників сторін

СУТЬ СПОРУ:

Позивачка просить стягнути з Відповідача 740 840 ,26 грн. - боргу, з яких: 626 500, 00 грн. - борг за поставлений товар, 22 140, 01 грн. індексу інфляції, 9 129,09 грн. - 3 % річних, 83 071,16 грн. - подвійної облікової ставки НБУ, мотивуючи неналежним виконанням Договору поставки №16 від 19.02.2024.

Господарський суд Дніпропетровської області 09.09.2024 відкрив провадження у справі №904/3936/24 та призначив її розгляд в порядку спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) учасників за наявними в матеріалах справи документами. Заперечень щодо порядку розгляду справи від сторін не надходило. Судом зобов`язано: Відповідача, протягом 15 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі, надати відзив на позовну заява; Позивача, протягом 5 днів з дня одержання відзиву, надати відповідь на відзив.

Про вирішення спору сторони повідомлялися належно, про повідомлення Відповідача свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення №0600286830142.

Всупереч пропозицій суду, викладених в ухвалі від 09.09.2024, Відповідач відзив на позовну заву не надав, у зв`язку з чим, відповідно до ч. 9 ст. 165 ГПК України, справа розглядається за наявними матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши подані докази, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

19.02.2024 сторони уклали Договір поставки № 16 (далі Договір), за п. 1.1. якого відповідно до умов цього Договору Постачальник (Позивач) зобов`язується передати у власність Покупцю (Відповідачеві) сільськогосподарську продукцію соняшник (в подальшому товар) за ціною, якістю, кількістю та на умовах, узгоджених з Покупцем вказаних у даному Договорі, а Покупець зобов`язується прийняти та своєчасно здійснити оплату товару на умовах даного Договору.

Постачальник зобов`язується передати товар на умовах EXW (Умови поставки визначаються відповідно до міжнародних правил "Інкотермс 2010" (п. 2.1. Договору).

Згідно з п. 2.2. Договору при поставці товару Постачальник повинен надати Покупцю:

- рахунок-фактура;

- видаткова накладна;

- товарно-транспортна накладна продавця.

У разі не заповнення Постачальником у товарно-транспортній накладній графи "пункт навантаження" або зазначення неправдивої інформації розвантаження товару здійснюватися не буде.

Передача товару оформлюється накладною та/або актом приймання-передачі товару, яка підписується уповноваженими представниками сторін чи транспортною організацією (перевізником) (п.2.5. Договору).

Загальна кількість товару (залікова вага) 50,12 тонн (п`ятдесят тон 120 кг.). Допускається відхилення +/- 10 % від кількості залікової ваги (п. 3.2. Договору).

Ціна товару за одну тонну залікової ваги на дату укладання Договору становить 12 500,00 грн. без ПДВ (п. 3.3. Договору).

Покупець сплачує за поставлений товар у безготівковій формі шляхом перерахування коштів на банківський рахунок Постачальника з моменту коли товар був прийнятий Покупцем у відповідності до умов п. 2.5 цього Договору, 80% суми сплачується за фактом вивантаження товару інші 20 % після надання оригіналів документів (абз. 1 п. 3.4. Договору).

Зобов`язання Покупця по сплаті товару вважається виконаним в момент списання коштів з банківського рахунку Покупця, відповідно до реквізитів, вказаних Постачальником у рахунку. Ризики не зарахування коштів на банківський рахунок Продавця несе Постачальник (п. 3.5. Договору).

У випадку порушення своїх зобов`язань за даним Договором сторони несуть відповідальність, визначену цим Договором та чинним в Україні законодавством. Порушенням зобов`язання є його невиконання або неналежне виконання, тобто виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (п. 6.1. Договору).

Сплата штрафних санкцій (пені, неустойки) не звільняє сторони від виконання своїх зобов`язань за даним Договором (п. 6.3. Договору).

При порушенні зобов`язань за цим Договором, винна сторона за вимогою іншої сторони відшкодовує заподіянні збитки в повному обсязі, якщо інше письмово не погоджено між сторонами (п. 6.4. Договору).

Всі претензії повинні бути розглянуті Постачальником протягом 15 (п`ятнадцяти) днів з дати їх отримання. Якщо після закінчення цього терміну Покупець не отримає остаточної відповіді по суті претензії, то претензія вважається прийнятою Постачальником (п. 6.5 Договору).

Даний Договір вступає в силу з моменту його підписання сторонами і діє до 31.12.2024, але в будь-якому разі до повного виконання сторонами зобов`язань за даним Договором. Закінчення строку дії або розірвання цього Договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час його дії (п. 9.1. Договору).

Позивачка поставила Відповідачеві товар на загальну суму 626 500,00 грн., що підтверджується видатковою накладною № 2 від 08.03.2024 підписаною сторонами без зауважень.

Позивачка виставила Відповідачеві рахунок-фактури № 2 від 08.03.2024 на суму 626 500,00 грн.

Відповідач поставлений товар не оплатив, у зв`язку з чим, за останнім обліковується борг у розмірі 626 500,00 грн.

31.07.2024 Позивачка направила Відповідачеві претензію № 31/07-24 від 31.07.2024 про стягнення коштів за поставлений соняшник по Договору № 16 19.02.2024, в якій запропонувала Відповідачеві оплатити за Договором поставки № 16 від 19.02.2024 у семиденний строк з дня отримання даної претензії.

За даними Позивачки, зазначена претензія залишена Відповідачем без відповіді та задоволення.

З посиланням на ст. 625 ЦК України та ст. 230 ГК України на борг Відповідача Позивачка нарахувала 22 140,01 грн. індексу інфляції за період з березня 2024 року по липень 2024 року, та за період з 09.03.2024 по 03.09.2024, 9 192,09 грн. 3 % річних, 83 071,16 грн. пені.

Наведені обставини стали причиною звернення Позивачкою з позовом та є предметом спору у даній справі.

Предметом доказування у даній справі є факт поставки Позивачкою товару Відповідачеві, настання/ненастання строку оплати, обґрунтованість стягуваних сум.

Відносини, що виникли між сторонами у справі на підставі Договору, є господарськими, тому, згідно зі ст. 4, 173-175 і ч. 1 ст. 193 ГК України, до цих відносин мають застосовуватися відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей передбачених Господарським кодексом України.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно зі ст. 265 ГК України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Аналогічні положення містить ст. 712 ЦК України.

Відповідно до ч.2 ст. 712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно з ч. 1 ст. 662 ЦК України продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Статтею 193 ГК України визначено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону та інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов`язання є його не виконання або виконання з порушенням умов, які визначені змістом зобов`язання.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Статтею 599 ЦК України встановлено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Статтею 611 ЦК України встановлено, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно зі ст. 216-217, 230-231 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання, шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (ч. 2 ст. 625 ЦК України).

Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У ст. 76, 77 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно зі ст. 78, 79 ГПК України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Згідно зі ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідач не надав суду доказів відсутності боргу чи контррозрахунку стягуваної суми, доводи Позивачки не спростував.

Проаналізувавши матеріали справи, суд частково приймає позицію й доводи Позивачки.

Так, 19.02.2024 сторони уклали Договір поставки № 16 , за п. 1.1. якого відповідно до умов цього Договору Постачальник зобов`язується передати у власність Покупцю сільськогосподарську продукцію соняшник за ціною, якістю, кількістю та на умовах, узгоджених з Покупцем вказаних у даному Договорі, а Покупець зобов`язується прийняти та своєчасно здійснити оплату товару на умовах даного Договору.

Ціна товару за одну тонну залікової ваги на дату укладання Договору становить 12 500,00 грн. без ПДВ (п. 3.3. Договору).

Абзацом 1 п. 3.4. Договору передбачено, що Покупець сплачує за поставлений товар у безготівковій формі шляхом перерахування коштів на банківський рахунок Постачальника з моменту коли товар був прийнятий Покупцем у відповідності до умов п. 2.5 цього Договору, 80% суми сплачується за фактом вивантаження товару інші 20 % після надання оригіналів документів.

Сторони погодили, що при поставці товару Постачальник повинен надати Покупцю:

- рахунок-фактура;

- видаткова накладна;

- товарно-транспортна накладна продавця.

Позивачка поставила Відповідачеві товар на загальну суму 626 500,00 грн., що підтверджується видатковою накладною № 2 від 08.03.2024 підписаною сторонами без зауважень.

Відповідач поставлений товар не оплатив, у зв`язку з чим, за останнім обліковується борг у розмірі 626 500,00 грн.

Оскільки Відповідач не надав заперечень стосовно надання оригіналів документів, суд вважає, що строк оплати 100 % вартості поставленого товару настав 08.03.2024.

Дослідивши надані до матеріалів справи докази (Договір, видаткову накладну, рахунок-фактури), беручи до уваги відсутність заперечень Відповідача, суд визнає обґрунтованою та підтвердженою матеріалами справи вимогу про стягнення основного боргу 626 500,00 грн.

Перевіривши розрахунки Позивача, за допомогою "Юридична інформаційно-пошукова система "Законодавство", судом встановлено, що розрахунки індексу інфляції та 3 % річних проведено правильно.

Щодо нарахування пені, суд бере до уваги, що відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Статтею 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Згідно з ч. 2 ст. 218 ГК України, учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов`язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов`язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

Відповідно до ч. 1 ст. 216 ГК України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

У сфері господарювання, згідно з ч. 2 ст. 217 та ч. 1 ст. 230 ГК України, застосовуються господарські санкції, зокрема, штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з ч. 2 ст. 551 ЦК України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Якщо у вчиненому сторонами правочині розмір та базу нарахування пені не визначено або вміщено умову (пункт) про те, що пеня нараховується відповідно до чинного законодавства, суму пені може бути стягнуто лише в разі, якщо обов`язок та умови її сплати визначено певним законодавчим актом.

У договорі поставки сторонами не встановлено обов`язку Покупця зі сплати пені у разі порушення строку оплати за поставлений товар.

Оскільки ані Договором, ані актом цивільного законодавства не визначено розмір пені, який має стягуватись за невиконання Покупцем зобов`язання з оплати поставленого товару, вимога Позивачки про стягнення пені у розмірі 83 071,16 грн. безпідставна.

З урахуванням викладеного, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню у розмірі: 626 500,00 грн. основного боргу, 22 140,01 грн. індексу інфляції, 9 129,09 грн. 3 % річних, решта позовних вимог не підлягають задоволенню.

Згідно зі ст. 129 ГПК України судові витрати у справі слід покласти на сторін пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ст. 2, 73, 74, 76, 77-79, 86, 91, 129, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ПРОГРЕС" (51990, Дніпропетровська обл., Кам`янський р-н, смт Карнаухівка, вул. Кам`янська, 1, код 19433954) на користь Фізичної особи-підприємця Новикової Тетяни Іванівни ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ) 626 500,00 грн. основного боргу, 22 140,01 грн. індексу інфляції, 9 129,09 грн. 3 % річних, 7 893,23 грн. судового збору.

У решті позову відмовити.

Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Центрального апеляційного господарського суду у строк, передбачений ст.256 ГПК України.

Суддя С.Г. Юзіков