Рішення

від 23.10.2024 по справі 906/1478/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

майдан Путятинський, 3/65, м. Житомир, 10002, тел. (0412) 48 16 20,

e-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, web: https://zt.arbitr.gov.ua,

код ЄДРПОУ 03499916

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" жовтня 2024 р. м. Житомир Справа № 906/1478/23

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Шніт А.В.

секретар судового засідання Малярчук Р.А.

за участю представників сторін:

від позивача: Ляпкало А.І. - дов. від 20.12.2023 (у режимі відеоконференції);

від відповідача: не з`явився;

від третьої особи 1: не з`явився;

від третьої особи 2: Якименко М.М. - ордер серія АІ №1596297 від 22.04.2024 (у режимі відеоконференції);

від третьої особи 3: не з`явився;

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія Інвест-Кредо"

до ОСОБА_1

треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні відповідача - ОСОБА_2 ;

ОСОБА_3 ;

ОСОБА_4

про визнання майна предметом іпотеки, визнання прав іпотекодержателя та внесення запису про іпотеку і заборону в реєстрі

Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія Інвест-Кредо" звернулося до Господарського суду Житомирської області з позовом до ОСОБА_1 про визнання приміщення в будівлі кафе з приміщеннями дозвілля літ. "А", загальною площею 260м.кв., приміщення кафе з приміщеннями дозвілля та будівлею альтанки, загальною площею 209,6м.кв., що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 , а також земельних ділянок з цільовим призначенням: для будівництва і обслуговування будівель торгівлі, з кадастровими номерами 1810136300:09:022:0021 площею 0,0177га, 1810136300:09:022:0022 площею 0,0046га, 1810136300:09:022:0023 площею 0,0174га, предметом іпотеки; визнання прав іпотекодержателя на вказане нерухоме майно та внесення запису про іпотеку та обтяжень у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, Реєстрі прав власності на нерухоме майно, Державному реєстрі Іпотек, Єдиному державному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на порушення його прав як іпотекодержателя за договором іпотеки від 21.03.2008.

В якості правових підстав позивач зазначає, зокрема, ст.15, 16, 593 Цивільного кодексу України, ст.9, 10, 16, 17, 23 Закону України "Про іпотеку", ст.26, 37 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

Ухвалою суду від 14.11.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання.

Ухвалою суду від 21.12.2023 продовжено строк підготовчого провадження; відкладено підготовче засідання; залучено до участі у справі третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні відповідача - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 .

Ухвалою суду від 01.02.2024 закрито підготовче провадження та призначено справу №906/1478/23 до судового розгляду по суті.

25.09.2024 за вх.№12245/24 представник відповідача подав клопотання про залишення позову без руху з підстав ч.11 ст.176 Господарського процесуального кодексу України у зв`язку з відсутністю належних і допустимих доказів щодо сплати позивачем судового збору у розмірі, який би відповідав дійсній вартості спірного майна.

Ухвалою суду від 30.09.2024 постановлено відмовити в задоволенні клопотання відповідача про залишення позовної заяви без руху (вх. №12245/24 від 25.09.2024); вирішити питання щодо остаточної ціни позову з наступним стягненням недоплаченого судового збору відповідно до ціни позову, встановленої судом при вирішенні справи, та розподілити судові витрати за результатами такого розгляду відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвалою суду від 30.09.2024 в судовому засіданні оголошено перерву до 23.10.2024 о 14:15.

Представник позивача в судовому засіданні 23.10.2024 (у режимі відеоконференції) позовні вимоги підтримав у повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві.

Представник відповідача в судове засідання 23.10.2024 не з`явився, засобами електронного зв`язку надіслав заяву про відкладення розгляду справи, у зв`язку із зайнятістю в іншому судовому процесі, на підтвердження чого додав копію ухвали Богунського районного суду м. Житомира від 23.08.2024 у справі №295/7687/20.

Представник третьої особи - Гриначевича В.М. в судовому засіданні 23.10.2024 (у режимі відеоконференції) проти позову заперечив у повному обсязі, просив оголосити перерву в засіданні суду.

Третя особа - ОСОБА_2 у судове засідання 23.10.2024 не прибула, про час, дату, місце розгляду справи повідомлялася засобами поштового зв`язку, а також шляхом розміщення відповідних оголошень на сайті судової влади України та сайті Господарського суду Житомирської області.

Третя особа - ОСОБА_4 у судове засідання 23.10.2024 також не прибув; про час, дату, місце розгляду справи повідомлялася засобами поштового зв`язку, а також шляхом розміщення відповідних оголошень на сайті судової влади України та сайті Господарського суду Житомирської області. 16.10.2024 до суду повернулася надіслана на адресу даної третьої особи копія ухвали суду від 30.09.2024 з відміткою відділення поштового зв`язку: "за закінченням терміну зберігання".

Щодо клопотання представника відповідача про відкладення розгляду справи суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до ч.1 ст.202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку, зокрема, в разі першої неявки в судове засідання учасника справи, якого повідомлено про дату, час і місце судового засідання, якщо він повідомив про причини неявки, які судом визнано поважними.

Як судом зазначалося вище, представником відповідача в обґрунтування клопотання про відкладення розгляду справи посилається на зайнятість в іншому судовому процесі.

Суд звертає увагу на той факт, що станом на день оголошення перерви в судовому засіданні в справі №906/1478/23 представник відповідача був обізнаний з вчиненням відповідних процесуальних дій в межах справи №295/7687/20, про що свідчить додана ним копія ухвали Богунського районного суду м. Житомира від 2 3 . 0 8 . 2 0 2 4 у справі №295/7687/20.

З огляду на викладене, вище, суд не вважає поважними причини не прибуття представника відповідача в судове засідання 30.10.2024 у справі №906/1478/23.

Враховуючи неявку представника відповідача без поважних причин в судове засідання, а також те, що учасники судового процесу не позбавлені права надати повноваження для участі в судовому засіданні іншому представникові, і той факт, що неявка останнього не визнавалася обов`язковою, тому не перешкоджає розгляду справи по суті, суд відмовляє в задоволенні клопотання відповідача про відкладення розгляду справи.

Крім того, згідно з ч.2 ст.216 Господарського процесуального кодексу України якщо спір, розгляд якого по суті розпочато, не може бути вирішено в даному судовому засіданні, судом може бути оголошено перерву в межах встановлених цим Кодексом строків розгляду справи, тривалість якої визначається відповідно до обставин, що її викликали, з наступною вказівкою про це в рішенні або ухвалі.

При цьому, відповідно до ст.194 Господарського процесуального кодексу України завданням розгляду справи по суті є розгляд та вирішення спору на підставі зібраних у підготовчому провадженні матеріалів, а також розподіл судових витрат.

З огляду на викладене, враховуючи наявність достатніх доказів у матеріалах справи, суд також відмовляє в задоволенні усного клопотання представника ОСОБА_3 та вирішує справу за наявними матеріалами.

Заслухавши пояснення представника позивача та третьої особи 2, розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Фактичні обставини справи.

19.03.2008 між Відкритим акціонерним товариством "Родовід Банк" та Фізичною особою - підприємцем Гринасевич Наталією Вікторівною (позичальник, 1-ша третя особа) укладено кредитний договір (кредитна лінія) №60/СК-001.08.2 (зі змінами згідно Додаткової угоди від 31.10.2008 та Додаткової угоди №2 від 14.05.2009 (далі - Кредитний договір) (а.с.17-20, на звороті т.1), за умовами якого банк надає позичальнику кредит на споживчі цілі у вигляді кредитної лінії на загальну суму 300 000,00 дол.США строком по 19.03.2013.

У забезпечення виконання вказаного Кредитного договору 21.03.2008 між ВАТ "Родовід Банк" та фізичною особою ОСОБА_3 (поручитель, 2-га третя особа) укладено договір поруки (зі змінами згідно Додаткової угоди від 31.10.2008 та Додаткової угоди №2 від 14.05.2009) (далі Договір поруки) (а.с. 21-22, на звороті, т.1).

21.03.2008 між ВАТ "Родовід Банк" (іпотекодержателем) та фізичною особою ОСОБА_3 (іпотекодавцем) укладено договір іпотеки, зареєстрований за №5307 (далі Договір іпотеки №5307) (а.с. 23-24, т.1).

Згідно п.1.1 Договору іпотеки №5307 для забезпечення виконання в повному обсязі своїх зобов`язань перед іпотекодержателем за кредитним договором №60/СК-001.08.2 від 19.03.2008 та можливих змін і доповнень до нього щодо сплати процентів, неустойки (штрафу, пені), вчасного та у повному обсязі погашення основної суми боргу за кредитом та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачене умовами кредитного договору, відшкодування збитків та іншої заборгованості за кредитним договором, іпотекодавець передає в іпотеку іпотекодержателю належне йому на праві власності:

- об`єкт незавершеного будівництва, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (надалі - нежитловий будинок - кафе) та земельну ділянку, яка є власністю іпотекодавця, на якій розташований будинок, площею 0,0397га, за адресою: АДРЕСА_1 (далі разом будинок і земельна ділянка предмет іпотеки, нерухоме майно). Об`єкт незавершеного будівництва літ. "А", ракушник, обкладено цеглою, загальною площею 394,5кв.м з відсотком готовності - 80%. Цільове призначення земельної ділянки - для комерційного використання. Кадастровий номер земельної ділянки 1810136300:09:022:0009.

У матеріалах справи міститься Державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯГ №800198 від 11.10.2007, який посвідчує право власності ОСОБА_3 на земельну ділянку з кадастровим 1810136300:09:022:0009 площею 0,0397га, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 52, т.1), а також витяг про реєстрацію права власності на нерухоме майно об`єкт незавершеного будівництва за адресою: АДРЕСА_1 за ОСОБА_3 (а.с. 53, т.1).

У подальшому в результаті завершення будівництва ОСОБА_3 на підставі свідоцтва про право власності від 18.11.2011 набув права власності на будівлю кафе з приміщеннями дозвілля та будівлею альтанки загальною площею 469,0м.кв., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , про що свідчить Інформаційна довідка з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна №346175438 від 12.09.2023 (а.с. 78-98, т.1).

21.03.2008приватним нотаріусом Сєтаком В.Я. накладено заборону відчуження зазначеного вище нерухомого майна за реєстровим №5308 до припинення Договору іпотеки (а.с. 24 на звороті, т.1).

31.10.2008 та 14.05.2009 між ВАТ "Родовід Банк" та фізичною особою ОСОБА_3 укладено договори про внесення змін та доповнень до Договору іпотеки №5307, що зареєстровані в реєстрі за №19531 і №4125 - відповідно (а.с.23, т.1).

22.11.2011 Корольовським районним судом м. Житомира у справі №2-1519/11 прийнято рішення, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Житомирської області від 22.03.2012, яким позовні вимоги ПАТ "Родовід Банк" до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором №60/СК-001.08.2 від 19.03.2008 залишено без задоволення; зустрічний позов ОСОБА_3 до ПАТ "Родовід Банк" про розірвання договору поруки від 21.03.2008 та договору іпотеки від 21.03.2008 задоволено; знято заборону щодо відчуження нерухомого майна: об`єкту незавершеного будівництва (кафе) та земельної ділянки з кадастровим номером 18101363:00:09:022:0009, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 ; внесено до державного реєстру іпотек відомості про виключення запису з реєстру щодо об`єктів нерухомого майна (кафе та земельна ділянка з кадастровим номером 18101363:00:09:022:0009) (а.с. 26-30, т.1).

04.04.2012 виключено запис з Державного реєстру іпотек №6844287, про що свідчить повідомлення Корольовського районного суду м. Житомира (а.с. 67, т.1).

11.07.2012 ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ рішення Корольовського районного суду м. Житомира від 22.11.2011 та ухвалу Апеляційного суду Житомирської області від 22.03.2012 у справі №2-1519/11 скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції (а.с. 31-33, т.1). Зокрема, даним судовим актом встановлено, що у судах попередніх інстанцій не було надано доказів наявності всіх чотирьох умов, необхідних для розірвання договорів поруки та іпотеки у зв`язку із істотною зміною обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору.

26.02.2014 у справі №296/3139/12-ц рішенням Корольовського районного суду міста Житомира стягнуто з ОСОБА_3 на користь ПАТ "Родовід Банк" суму боргу в розмірі 1 729 960,62грн, у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_3 до ПАТ «Родовід Банк» про розірвання договору іпотеки від 21.03.2008 та договору поруки від 21.03.2008 відмовлено (а.с. 37-38, т.1). При цьому, судом зазначено, що ОСОБА_3 не надав доказів наявності всіх чотирьох умов, необхідних для розірвання договору іпотеки та поруки у зв`язку із істотною зміною обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору.

09.09.2014у справі №296/3139/12-ц Апеляційний суд Житомирської області рішення Корольовського районного суду міста Житомира від 26.02.2014 скасував та ухвалив нове, яким позов ПАТ "Родовід Банк" задовольнив часткового та стягнув з ОСОБА_3 заборгованість за кредитним договором №60/СК-001.08.2 від 19.03.2008 у розмірі 11133648,94грн, що складає 1392 924,93дол. США, а в задоволенні зустрічного позову ОСОБА_3 до ПАТ "Родовід Банк" про розірвання договору іпотеки від 21.03.2008 та договору поруки від 21.03.2008 відмовлено (а.с. 40-45, т.1). Зокрема, суд апеляційної інстанції вказав, що є помилковим висновок у рішенні Корольовського районного суду м.Житомира від 26.02.2014, що кредитний договір №60/СК-001.08.2 від 19.03.2008 є припиненим. Водночас, суд апеляційної інстанції погодився з попередніми висновками судів, коли відмовляв у задоволенні зустрічного позову, що ОСОБА_3 не надав доказів наявності всіх чотирьох умов, необхідних для розірвання договорів іпотеки та поруки у зв`язку із істотною зміною обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору.

20.10.2020 між Публічним акціонерним товариством "Родовід Банк" (Банк) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія Інвест-Кредо" (Новий кредитор, позивач) укладено договір про відступлення прав вимоги №32, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ЧерленюхЛ.В., зареєстрований в реєстрі за №1280, відповідно до якого ПАТ «Родовід Банк» відступило, а ТОВ "Фінансова компанія Інвест-Кредо" набуло права вимоги за кредитним договором №60/СК-001.08.2 від 19.03.2008, договором іпотеки від 21.03.2008 та договором поруки від 21.03.2008 (а.с. 56-60, т.1).

Варто зазначити, що згідно Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна №346175438 від 12.09.2023 приватним нотаріусом Сєтаком В.Я. 04.04.2012 вилучено заборону на нерухоме майно за №6844249, а також обтяження за №6844287 на підставі рішення Корольовського районного суду м. Житомира від 22.11.2011 у справі №2-1519/11, яке набрало законної сили 22.03.2012 (а.с. 78-98, т.1, стор. 35 довідки).

07.04.2012 приватним нотаріусом Муревич І.О. посвідчено договір дарування №263 від 07.04.2012 спірної будівлі кафе, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , укладеного між ОСОБА_5 (третя особа) та ОСОБА_3 , про що свідчить Інформаційна довідка з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна №346175438 від 12.09.2023 (а.с. 78-98, т.1).

07.04.2012 між ОСОБА_5 та ОСОБА_3 укладено договір купівлі-продажу земельної ділянки №264, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується змістом постанови Апеляційного суду Житомирської області від 02.07.2018 у справі №2-3080/12 (а.с. 65, т.1), залишеної без змін постановою Верховного Суду в складі колегії суддів Касаційного цивільного суду від 27.05.2020 (а.с. 68-69, т.1).

Крім того, у вказаній вище постанові від 02.07.2018 у справі №2-3080/12 Апеляційним судом Житомирської області встановлено, що 08.06.2012 між ОСОБА_6 (третя особа) та ОСОБА_5 укладено попередні договори купівлі-продажу будівлі-кафе з приміщеннями дозвілля та будівельною альтанкою і земельної ділянки площею 0,0397га, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 , згідно п.2.4 яких продавець гарантував, що нерухоме майно не перебуває під забороною або в іпотеці. Проте, установлено, що 19.03.2008 між ВАТ "Родовід Банк"» та ФОП ГринасевичН.В. укладений кредитний договір на строк до 19.03.2013 на суму 300000доларів США. 21.03.2008 між ВАТ "Родовід Банк" та ОСОБА_3 укладений договір іпотеки, предметами якого є земельна ділянка по АДРЕСА_1 та розташований на ній об`єкт незавершеного будівництва.

Зі змісту даної постанови також вбачається, що рішенням Корольовського районного суду м. Житомира від 27.08.2012 у справі №2-3080/12 позов ОСОБА_6 до ОСОБА_5 про визнання права власності на будівлю кафе з приміщеннями дозвілля та будівлею альтанки загальною площею 469,60кв.м. по АДРЕСА_1 та на земельну ділянку площею 0,0397га кадастровий номер 18101633000:09:022:0009 за цією ж адресою задоволено.

Водночас, постановою Апеляційного суду Житомирської області від 02.07.2018 у справі №2-3080/12 (а.с. 65, т.1), залишеною без змін постановою Верховного Суду в складі колегії суддів Касаційного цивільного суду від 27.05.2020, рішення Корольовського районного суду м. Житомира від 27.08.2012 скасовано і ухвалено нове судове рішення про відмову в позові щодо визнання права власності на нерухоме майно (а.с. 68-69, т.1).

При цьому, варто зауважити, що рішення Корольовського районного суду м. Житомира від 27.08.2012 у справі №2-3080/12 (до його оскарження в апеляційному порядку) набрало законної сили 10.09.2012.

24.09.2012 Комунальним підприємством "Житомирське обласне міжміське бюро технічної інвентаризації" Житомирської обласної ради за реєстраційним номером: 20663591, номер запису: 14258 в книзі 196, зареєстровано право власності на будівлю кафе з приміщеннями дозвілля та будівлею альтанки за ОСОБА_6 , про що свідчить Інформаційна довідка з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна №346175438 від 12.09.2023 (а.с. 78-98, т.1).

Окрім того, підставі рішення Корольовського районного суду м. Житомира від 27.08.2012 року у справі №2-3080/12 ОСОБА_6 оформила право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 1810136300:09:022:0009 (згідно Державного акту на право власності на земельну ділянку серія ЯМ № 3534410, виданого 21.11.2012 року Управлінням Держземагенства у Житомирському районі Житомирської області на Акт зареєстровано в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договір оренди землі за № 181010001001098), що підтверджується змістом п.1.2 договору іпотеки від 27.12.2012, укладеного між ОСОБА_6 та ОСОБА_1 (відповідач) (а.с.125-126, т.1).

Так, 28.12.2012 між ОСОБА_6 (іпотекодавець) та ОСОБА_1 (іпотекодержатель) укладено договір іпотеки, посвідчений приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Ковалевським А.В. та зареєстрований у реєстрі за №16353 (а.с.125-126, т.1).

Згідно п.1.1 даного договору іпотеки передбачено, що цей договір забезпечує вимогу іпотекодержателя, що випливає з договору позики від 28.12.2012, укладеного між іпотекодержателем та іпотекодавцем у простій письмовій формі, за умовами якого іпотекодавець - ОСОБА_6 зобов`язаний у строк до 28.02.2013 повернути іпотекодержателю - ОСОБА_1 грошові кошти в сумі 560000,00грн. Відповідно до п.1.2 цього договору іпотеки предметом іпотеки є майно: будівля кафе з приміщеннями дозвілля та будівлею альтанки загальною площею 469,60кв.м та земельна ділянка, цільове призначення (використання): для будівництва та обслуговування будівель торгівлі, площею 0,0397га, кадастровий номер 1810136300:09:022:0009, розташовані за адресою: АДРЕСА_1 .

Перебування в іпотеці спірного майна у ОСОБА_1 підтверджується також Витягами про реєстрацію у державному реєстрі іпотек №39714693 і №39714860 від 28.12.2012 (а.с. 126 на звороті 128, т.1).

03.07.2018 у зв`язку із порушенням зобов`язань за договором позики від 28.12.2012 ОСОБА_6 перед ОСОБА_1 здійснено звернення стягнення на предмет іпотеки (будівля кафе з приміщеннями дозвілля та будівлею альтанки, загальною площею 469,60кв.м та земельна ділянка з кадастровим номером 1810136300:09:022:0009, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ) шляхом позасудового врегулювання на підставі договору іпотеки від 28.12.2012. Відтак, право власності на будівлю кафе з приміщеннями дозвілля та будівлею альтанки, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Ковалевським А.В., про що свідчить Інформаційна довідка з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна №346175438 від 12.09.2023 (а.с. 78-98, т.1).

Право власності на земельну ділянку (кадастровий номер: 1810136300:09:022:0009) також зареєстровано за ОСОБА_1 у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу КовалевськимА.В. 03.07.2018 , номер запису про право власності: 26895268, реєстраційний номер об`єктів нерухомого майна: 1590682118101 (Інформаційна довідка з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна №346175438 від 12.09.2023 (а.с. 78-98, т.1)).

18.07.2018 між ОСОБА_1 (іпотекодавець) та ОСОБА_4 (іпотекодержатель) (третя особа) укладено договір іпотеки, посвідчений Ковалевським А.В. приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу та зареєстрований у реєстрі за №4414 (а.с. 74-77, т.1).

Згідно п. 1.1. даного договору іпотеки цей договір забезпечує вимогу іпотекодержателя, що випливає з договору позики від 18.07.2018, укладеного між іпотекодержателем та іпотекодавцем у простій письмовій формі, за умовами якого іпотекодавець - ОСОБА_1 зобов`язана в строк до 18.07.2020 повернути іпотекодержателю - ОСОБА_4 грошові кошти в сумі 560000,00грн.

Відповідно до п.1.2. цього договору іпотеки предметом іпотеки є майно: будівля кафе з приміщеннями дозвілля та будівлею альтанки, загальною площею 469,60кв.м та земельна ділянка, цільове призначення (використання): для будівництва та обслуговування будівель торгівлі, площею 0,0397га, кадастровий номер 1810136300:09:022:0009, розташовані за адресою: АДРЕСА_1 .

18.07.2018 накладено заборону відчуження переданого в іпотеку нерухомого майна, яка зареєстрована в реєстрі за №4415.

У матеріалах справи міститься заява ОСОБА_1 від 26.06.2018 про поділ будівлі кафе з приміщеннями дозвілля та будівлею альтанки за адресою: АДРЕСА_1 , згідно висновку щодо технічної можливості поділу/виділу об`єкта нерухомого майна, виданого ФОП Шелегатською Л.В. №161 від 26.06.2018 (а.с. 147-148, т.1).

Так, внаслідок поділу зазначеного вище нерухомого майна 27.07.2018 приватним нотаріусом Гораєм О.С. за ОСОБА_1 здійснено державну реєстрацію права власності на два об`єкти нерухомого майна:

- приміщення в будівлі кафе з приміщеннями дозвілля літ. «А» загальною площею 260кв.м за адресою: АДРЕСА_1 ;

- приміщення, кафе з приміщеннями дозвілля та будівлею альтанки загальною площею 209,6кв.м за адресою: АДРЕСА_1 ,

Що підтверджується Інформаційними довідками з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна №345120219 від 04.09.2023 і №315122362 від 04.09.2023 (а.с. 149-152, т.1).

Крім того, 01.11.2018 на підставі технічної документації із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельної ділянки з кадастровим номером 1810136300:09:022:0009 від 06.07.2018 (а.с. 220-240, т.1) здійснено державну реєстрацію трьох земельних ділянок з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування будівель торгівлі:

- кадастровий номер земельної ділянки 1810136300:09:022:0021 площею 0,0177га;

- кадастровий номер земельної ділянки 1810136300:09:022:0022 площею 0,0046га;

- кадастровий номер земельної ділянки 1810136300:09:022:0023 площею 0,0174га, що розташовані за адресою: Житомирська область, місто Житомир, провулок Львівський, будинок 3-а, підтвердженням чого є витяги з Державного земельного кадастру про земельну ділянку №НВ-1805874662018, №НВ-1805874672018, №НВ-1805874652018 від 01.11.2018 (а.с. 156-164, т.1).

Факт поділу земельної ділянки з кадастровим номером 1810136300:09:022:0009 площею 0,0397га на три земельні ділянки: з кадастровим номером земельної ділянки 1810136300:09:022:0021 площею 0,0177га; з кадастровим номером земельної ділянки 1810136300:09:022:0022 площею 0,0046га; з кадастровим номером земельної ділянки 1810136300:09:022:0023 площею 0,0174га, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , підтверджується також відповідями Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області №25/435-21-0.1001 від 01.10.2021 та №2664/35-23 від 03.10.2023 (а.с. 105, 107-108, т.1).

Право власності за вказані земельні ділянки зареєстровано за відповідачем 09.11.2018, про що свідчать відповідні Інформаційні довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна від 04.09.2023 (а.с. 99-104, т.1).

При цьому, з Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна №346175438 від 12.09.2023 (а.с. 78-98, т.1) вбачається, що іпотека стосовно приміщення в будівлі кафе з приміщеннями дозвілля літ. «А» загальною площею 260кв.м була перенесена із запису 27100191 на підставі рішення про закриття розділу Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстраційної справи, індексний номер 42308048 від 31.07.2018; новий номер запису про іпотеку: 27271782 від 18.07.2018, здійснений приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Горай О.С. Аналогічно заборона на нерухоме майно була перенесена із запису 27099901 на підставі рішення про закриття розділу Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстраційної справи, у зв`язку з поділом будинку, індексний номер 42308048 від 31.07.2018; новий номер запису про обтяження: 27271945 від 18.07.2018, здійснений приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Горай О.С.

До того ж, на даний будинок також накладена заборона віджувати на підставі податкової застави (номер запису про обтяження: 50325524) на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 67664664 від 19.05.2023.

Іпотека щодо кафе з приміщеннями дозвілля та будівлею альтанки загальною площею 209,6кв.м була перенесена із запису: 27100191 на підставі рішення про закриття розділу Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстраційної справи, індексний номер 42308048 від 31.07.2018; новий номер запису про іпотеку: 27272138 від 18.07.2018 здійснений приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Горай О.С.

Аналогічно заборона на нерухоме майно була перенесена із запису 27099901 на підставі рішення про закриття розділу Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстраційної справи у зв`язку з поділом будинку, індексний номер: 42308048 від 31.07.2018; новий номер запису про обтяження: 27272102 від 18.07.2018 здійснений приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Горай О.С.

На даний будинок також накладена заборона віджувати на підставі податкової застави (номер запису про обтяження: 50325959) на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 67665191 від 19.05.2023.

Іпотека щодо земельної ділянки з кадастровим номером: 1810136300:09:022:0021 площею 0,0177га перенесена із запису: 27100671 на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 44005376 від 13.11.2018; новий номер запису про іпотеку: 28880640 від 18.07.2018 здійснений державним реєстратором Вільської сільської ради Черняхівського району Житомирської області Назімовою К.С.

Аналогічно заборона на нерухоме майно була перенесена із запису: 27100444 на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 44005376 від 13.11.2018; новий номер запису про обтяження: 28880625 від 18.07.2018 здійснений державним реєстратором Вільської сільської ради Черняхівського району Житомирської області Назімовою К.С.

На земельну ділянку накладена заборона віджувати на підставі податкової застави (номер запису про обтяження: 50324424) на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 67663352 від 19.05.2023.

Іпотека щодо земельної ділянки з кадастровим номером: 1810136300:09:022:0022 площею 0,0046га перенесена із запису: 27100671 на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 44006090 від 13.11.2018; новий номер запису про іпотеку: 28881207 від 18.07.2018 здійснений державним реєстратором Вільської сільської ради Черняхівського район) Житомирської області.

Заборона на нерухоме майно була перенесена із запису: 27100444 на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 44006090 від 13.11.2018. Новий номер запису про обтяження: 28881192 від 18.07.2018 здійснений державним реєстратором Вільської сільської ради Черняхівського району Житомирської області Назімовою К.С.

До того ж, на земельну ділянку також накладена заборона віджувати па підставі податкової застави (номер запису про обтяження: 50323887) на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 67662523 від 19.05.2023.

Іпотека щодо земельної ділянки з кадастровим номером: 1810136300:09:022:0023 площею 0,0174га перенесена із запису: 27100671 на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 44004543 від 13.11.2018; новий номер запису про іпотеку: 28879876 від 18.07.2018 здійснений державним реєстратором Вільської сільської ради Черняхівського району Житомирської області Назімовою К.С.

Аналогічно заборона на нерухоме майно була перенесена із запису: 27100444 на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 44004543 від 13.11.2018; новий номер запису про обтяження: 28879861 від 18.07.2018 здійснений державним реєстратором Вільської сільської ради Черняхівського району Житомирської області Назімовою К.С.

На дану земельну ділянку також накладена заборона віджувати на підставі податкової застави (номер запису про обтяження: 50324945) на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 67663972 від 19.05.2023.

Позивач зазначає, що поділ будинку та земельної ділянки не припинило іпотеку відповідача та заборону на нерухоме майно, а створені об`єкти нерухомого майна так само продовжили бути предметом іпотеки за договором іпотеки від 18.07.2018 року, зареєстрованого в реєстрі за №4414.

Враховуючи вищевикладене, позивач, вважаючи порушеним своє право на заставне нерухоме майно згідно договору іпотеки від 21.03.2008, звернувся до суду з позовом про визнання приміщення в будівлі кафе з приміщеннями дозвілля літ. "А", загальною площею 260м.кв., приміщення кафе з приміщеннями дозвілля та будівлею альтанки, загальною площею 209,6м.кв., що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 , а також земельних ділянок з цільовим призначенням: для будівництва і обслуговування будівель торгівлі, з кадастровими номерами 1810136300:09:022:0021 площею 0,0177га, 1810136300:09:022:0022 площею 0,0046га, 1810136300:09:022:0023 площею 0,0174га, предметом іпотеки; визнання прав іпотекодержателя на вказане нерухоме майно та внесення запису про іпотеку та обтяжень у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, Реєстрі прав власності на нерухоме майно, Державному реєстрі Іпотек, Єдиному державному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна.

Норми права, застосовані судом, оцінка доказів, аргументів, наведених учасниками справи, та висновки щодо порушення, не визнання або оспорення прав чи інтересів, за захистом яких мало місце звернення до суду.

Частиною першоюстатті 15 ЦК України(тут і надалі у редакції Кодексу, чинній на дату виникнення спірних правовідносин) передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно з пунктом 7 частини другоїстатті 16 ЦК Україниодним із способів захисту цивільних прав та інтересів може бути припинення правовідношення.

Кожна особа має право на ефективний засіб правового захисту, не заборонений законом. Тому, виходячи із загальних засад цивільного законодавства, у разі невизнання кредитором права боржника на припинення зобов`язання повністю або частково таке право підлягає захисту судом за позовом боржника шляхом визнання права на підставі пункту 1 частини другоїстатті 16 ЦК України.

Відповідно до ч.1, 2ст. 509 ЦК Українизобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановленихстаттею 11 цього Кодексу.

Однією з таких підстав є договори (п.1 ч.2ст.11 ЦК України).

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ч.1 ст.626 ЦК України).

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст.629 ЦК України).

Відповідно до ч.1ст.1054 ЦК Україниза кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Виконання зобов`язання може забезпечуватися заставою (ч.1 ст.546 ЦК України).

Іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи (ч.1ст.575 ЦК України).

Статтею 1 Закону України "Про іпотеку"(тут і надалі у редакціїЗакону, чинній на дату виникнення спірних правовідносин) визначено, що іпотека - вид забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом; іпотекодавець - особа, яка передає в іпотеку нерухоме майно для забезпечення виконання власного зобов`язання або зобов`язання іншої особи перед іпотекодержателем. Іпотекодавцем може бути боржник або майновий поручитель; майновий поручитель - особа, яка передає в іпотеку нерухоме майно для забезпечення виконання зобов`язання іншої особи-боржника; боржник - іпотекодавець або інша особа, відповідальна перед іпотекодержателем за виконання основного зобов`язання.

Таким чином, іпотека є самостійним видом забезпечення виконання зобов`язання.

На відносини майнової поруки нормистатті 559 ЦК Українищодо припинення поруки не поширюються, оскільки іпотека за правовою природою є заставою і регулюється нормами параграфа 6 (статті 572-593)Глави 49 ЦК Українита спеціальним законом (правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 16.12.2012 у справі №5004/2440/11 (провадження №3-44гс12), що була в подальшому відображена у постанові Верховного Суду від 09.04.2019 у справі №910/3359/18).

Підстави припинення права застави визначеністаттею 593 ЦК України, а іпотеки як окремого виду застави такожстаттею 17 Закону України "Про іпотеку".

Так, відповідно до ч.1ст.593 ЦК Україниправо застави припиняється у разі: 1) припинення зобов`язання, забезпеченого заставою; 2) втрати предмета застави, якщо заставодавець не замінив предмет застави; 3) реалізації предмета застави; 4) набуття заставодержателем права власності на предмет застави. Право застави припиняється також в інших випадках, встановлених законом.

Частиною п`ятоюстатті 3 Закону України "Про іпотеку"регламентовано, що іпотека має похідний характер від основного зобов`язання і є дійсною до припинення основного зобов`язання або до закінчення строку дії іпотечного договору.

Згідно вимог ч.1ст.17 Закону України "Про іпотеку"іпотека припиняється у разі: припинення основного зобов`язання або закінчення строку дії іпотечного договору; реалізації предмета іпотеки відповідно до цьогоЗакону; набуття іпотекодержателем права власності на предмет іпотеки; визнання іпотечного договору недійсним; знищення (втрати) переданої в іпотеку будівлі (споруди), якщо іпотекодавець не відновив її. Якщо предметом іпотечного договору є земельна ділянка і розташована на ній будівля (споруда), в разі знищення (втрати) будівлі (споруди) іпотека земельної ділянки не припиняється; з інших підстав, передбачених цим Законом.

Аналіз наведених положень законодавства свідчить, що припинення іпотеки з інших підстав, ніж ті, що визначені встатті 17 Закону України "Про іпотеку"та частині першійстатті 593 ЦК України, є можливим лише у випадку, коли така підстава припинення встановлена законом (правова позиція Верховного Суду, викладена у постанові від 12.04.2018 у справі № 908/2698/16).

Як судом зазначалося вище, ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 11.07.2012 рішення Корольовського районного суду м.Житомира від 22.11.2011 у справі №2-1519/11, яке 22.03.2012 Апеляційний суд Житомирської області залишив без змін, було скасовано. Це рішення стало підставою для визнання договорів іпотеки та поруки від 21.03.2008 припиненими та внесенням реєстратором відомостей до реєстрів про скасування записів про іпотеку та заборону на майно. 09.09.2014 Апеляційний суд Житомирської області у справі №2- 1519/11 (новий №296/3139/12-ц), ухвалено рішення, яким стягнуто кредитну заборгованість з ОСОБА_3 , а у задоволенні зустрічного позову про розірвання договору поруки та іпотеки відмовлено.

Таким чином, 11.07.2012 Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ вказав, що вказані вище договори не можуть бути розірвані, а Апеляційний суд Житомирської області від 09.09.2014 остаточно ще раз підтвердив, що договір іпотеки від 21.03.2008, який зареєстрований у реєстрі №5307 не може бути розірваний.

Відповідно до ст.204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Отже, якщо презумпцію правомірності договору не спростовано, то всі права, набуті сторонами за ним правочином, повинні безперешкодно здійснюватися, а створені обов`язки підлягають виконанню.

Велика Палата Верховного Суду від 19.06.2019 у справі №643/17966/14-н (провадження №14-203цс19) дійшла наступного висновку, який підлягає застосуванню до даних правовідносин.

Зокрема Велика Палата Верховного Суду вказала, що «якщо судовий акт скасовано, то він не породжує жодних правових наслідків з моменту його ухвалення. За таких умов у разі скасування незаконного судового рішення про визнання іпотеки недійсною, на підставі якого з Державного реєстру іпотек виключено запис про обтяження, дія іпотеки підлягає відновленню з моменту вчинення первинного запису, який виключено на підставі незаконного рішення суду. Це означає, що іпотека є дійсною з моменту внесення про неї первинного запису в Державний реєстр іпотек. Тому ухвалення судом рішення про недійсність договору іпотеки, яке згодом було скасоване, не спростовує презумпції правомірності правочииу, а договір іпотеки (права й обов`язки сторін) залишається чинним з моменту його первинної реєстрації в Державному реєстрі іпотек.

Саме такі висновки щодо застосування до спірних правовідносин статті 23 Закону №898-ІV та поширення її дії на особу, щодо якої встановлено факт переходу права власності на нерухоме майно під час виключення з Державного реєстру іпотек запису про обтяження права власності на майно, викладені у постановах Верховного Суду України від 16.09.2015 (провадження №6-1193цс15) та від 05.10.2016 (провадження №6-1582цс16), а також неодноразово підтримані колегією суддів Касаційного цивільного суду в складі Верховного Суду в постановах від 10.05.2018 у справі №643/18839, від 23.01.2019 у справі №643/12557/16-ц та від 13.03.2019 у справі №643 19761/13-ц, і Велика Палата Верховного Суду не вбачає правових підстав від їх відступу».

Зазначений висновок узгоджується і з положенням ст.204 ЦК України, яка закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили.

Таким чином, у разі не спростування презумпції правомірності договору (у справі №2- 1519/11 (№296/3139/12-ц) у зв`язку зі скасуванням судового рішення) всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а створені обов`язки підлягають виконанню.

Отже, ухвалення судом рішення про розірвання договорів іпотеки та поруки, яке згодом було скасоване, не спростовує презумпції правомірності правочину, а договір іпотеки від 21.03.2008 (права й обов`язки сторін) залишається чинним з моменту його первинної реєстрації в Державному реєстрі іпотек.

При цьому, варто звернути увагу на те, що Апеляційний суд Житомирської області у постанові від 09.09.2014 у справі №296/3139/12-ц визнав помилковим висновок Корольовського районного суду міста Житомира у рішенні від 26.02.2014 у справі №296/3139/12-ц щодо припинення договорів іпотеки та поруки від 21.03.2008. Зокрема, суд апеляційної інстанції вказав, що наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконано боржником, не припиняє правовідносин сторін кредитного договору та не звільняє останнього від відповідальності за невиконання грошового зобов`язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених частиною другою статті 625 ЦК України, оскільки зобов`язання залишається не виконаним належним чином відповідно до вимог ст.526, 599 ЦК України.

Як свідчать матеріали справи, станом на день подання позову в даній справі відкрито два виконавчих провадження №46012173 у справі №296/3139/12-ц (боржник ОСОБА_3 ) на суму 11133648,94грн та №59775157 у справі №906/1470/13 на суму 1577996,02грн та 68820,00грн (боржник ОСОБА_2 ).

Відповідно до п.5.4 договору іпотеки від 21.03.2008 договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами і нотаріального посвідчення та діє до повного розрахунку іпотекодавця із іпотекодержателем за основним зобов`язанням.

Отже, договір іпотеки від 21.03.2008 є діючим станом на день подання позову, оскільки основне зобов`язання не припинилося, адже боржники не виконали свої кредитні зобов`язання, що забезпечені іпотекою, предмет іпотеки не є реалізованим, позивач не набув права власності на предмет іпотеки, договір іпотеки не визнано недійсним та предмет іпотеки не є знищеним чи втраченим.

Таким чином, жодної із зазначених чинним законодавством підстав щодо іпотечного майна за вказаним договором іпотеки не настало, що свідчить про наявність чинної іпотеки, незалежно від зміни власника, поділу предмета іпотеки та відсутності запису про іпотеку в реєстрі.

Щодо визнання спірних будівель і земельних ділянок об`єктами іпотеки, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Згідно з ч.1 ст.9 Закону України "Про іпотеку" іпотекодавець має право володіти та користуватись предметом іпотеки відповідно до його цільового призначення, якщо інше не встановлено цим Законом. При користуванні предметом іпотеки іпотекодавець повинен не припускати погіршення стану предмета іпотеки та зменшення його вартості понад норми його звичайної амортизації (зносу).

Відповідно до ч.3 ст.9 Закону України "Про іпотеку" іпотекодавець має право виключно на підставі згоди іпотекодержателя: зводити, знищувати або проводити капітальний ремонт будівлі (споруди), розташованої на земельній ділянці, що є предметом іпотеки, чи здійснювати істотні поліпшення цієї земельної ділянки; передавати предмет іпотеки у наступну іпотеку; відчужувати предмет іпотеки; передавати предмет іпотеки в спільну діяльність, лізинг, оренду, користування.

Якщо інше не встановлено законом чи іпотечним договором, іпотекодавець зобов`язаний вживати за власний кошт всі необхідні заходи для належного збереження предмета іпотеки, включаючи своєчасне проведення поточного ремонту, відновлення незначних пошкоджень, раціональну експлуатацію та захист предмета іпотеки від незаконних посягань та вимог інших осіб. Іпотекодавець повинен своєчасно повідомляти іпотекодержателя про будь-яку загрозу знищення, пошкодження, псування чи погіршення стану предмета іпотеки, а також про будь-які обставини, що можуть негативно вплинути на права іпотекодержателя за іпотечним договором.

Згідно з ч.1 ст.16 Закону України "Про іпотеку" передача в іпотеку об`єктів незавершеного будівництва здійснюється шляхом передачі в іпотеку прав на земельну ділянку, на якій розташований об`єкт незавершеного будівництва, об`єктів незавершеного будівництва та майнових прав на них.

Після завершення будівництва будівля (споруда), житловий будинок або житлова квартира залишається предметом іпотеки відповідно до іпотечного договору (ч.3 ст.16 Закону України "Про іпотеку").

Завершений будівництвом об`єкт нерухомості - будівля кафе з приміщеннями дозвілля літ. «А» та будівлею альтанки літ. «Б», загальною площею 469,60кв.м за адресою: АДРЕСА_1 , був поділений на дві частини, що підтверджується власною заявою відповідача №1209 від 26.07.2018, яка посвідчена приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Горай О.С. та доданим висновком щодо технічної можливості поділу/виділу об`єкта нерухомого майна виданого ФОП Шелегатською Л.В. №161 від 26.06.2018. Внаслідок поділу утворилося два нежитлові об`єкти нерухомості з площами 260кв.м та 209,6кв.м, які зареєстровані за адресою: за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.147-148 т.1).

Таким чином, враховуючи чинність договору іпотеки від 21.03.2008, об`єкт нерухомості, який у подальшому був поділений на приміщення в будівлі кафе з приміщеннями дозвілля літ. «А» загальною площею 260кв.м та приміщення кафе з приміщеннями дозвілля та будівлею альтанки загальною площею 209,6кв.м, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 (три літера «а»), після завершення будівництва лишився предметом договору іпотеки від 21.03.2008.

Крім того, як судом зазначалося вище, 01.11.2018 на підставі технічної документації із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельної ділянки з кадастровим номером 1810136300:09:022:0009 від 06.07.2018 (а.с. 220-240, т.1) здійснено державну реєстрацію трьох земельних ділянок з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування будівель торгівлі:

- кадастровий номер земельної ділянки 1810136300:09:022:0021 площею 0,0177га;

- кадастровий номер земельної ділянки 1810136300:09:022:0022 площею 0,0046га;

- кадастровий номер земельної ділянки 1810136300:09:022:0023 площею 0,0174га, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , підтвердженням чого є витяги з Державного земельного кадастру про земельну ділянку №НВ-1805874662018, №НВ-1805874672018, №НВ-1805874652018 від 01.11.2018 (а.с. 156-164, т.1).

Факт поділу земельної ділянки з кадастровим номером 1810136300:09:022:0009 площею 0,0397га на три земельні ділянки: з кадастровим номером земельної ділянки 1810136300:09:022:0021 площею 0,0177га; з кадастровим номером земельної ділянки 1810136300:09:022:0022 площею 0,0046га; з кадастровим номером земельної ділянки 1810136300:09:022:0023 площею 0,0174га, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , підтверджується також відповідями Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області №25/435-21-0.1001 від 01.10.2021 та №2664/35-23 від 03.10.2023 (а.с. 105, 107-108, т.1).

Варто зауважити, що у постанові Верховного Суду від 19.04.2018 у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду в справі №161/3376/17, постанові Верховного Суду від 04.07.2018 у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду в справі № 335/640/15-ц викладено висновок, що новоствореним об`єктом нерухомості вважається виключно об`єкт, створений без прив`язок до іншого, вже існуючого нерухомого майна, без використання його складових структурних елементів. Тобто, не є новоствореним об`єктом нерухомого майна вже існуючий об`єкт нерухомості зі зміненими зовнішніми та внутрішніми параметрами.

Таким чином, з огляду на викладене вище, спірні об`єкти нерухомого майна не є новоствореними об`єктами, а лише є зміненими (внаслідок поділів).

Отже, враховуючи встановлений факт чинності договору іпотеки від 21.03.2008, треті особи та відповідач повинні були повідомити іпотекодержателя про всі операції щодо поділу будівлі площею 469,60кв.м на дві частини та земельної ділянки з кадастровим номером 1810136300:09:022:0009 площею 0,0397га на три ділянки, що, у свою чергу, здійснено не було.

При цьому, відповідно до ч.1, 2 ст.23 Закону України "Про іпотеку" у разі переходу права власності (права господарського відання) на предмет іпотеки від іпотекодавця до іншої особи, у тому числі в порядку спадкування чи правонаступництва, іпотека є дійсною для набувача відповідного нерухомого майна, навіть у тому випадку, якщо до його відома не доведена інформація про обтяження майна іпотекою. Особа, до якої перейшло право власності на предмет іпотеки, набуває статус іпотекодавця і має всі його права і несе всі його обов`язки за іпотечним договором у тому обсязі і на тих умовах, що існували до набуття ним права власності на предмет іпотеки.

Тобто, за умови зміни власника переданого в іпотеку майна, останнє лишається предметом іпотечного договору.

Таким чином, треті особи та відповідач, вчиняючи відповідні правочини щодо систематичного відчуження спірного нерухомого майна, крім прав на нього отримували й обов`язки стосовно даного майна згідно договору іпотеки від 21.03.2008, чинність якого встановлено вище.

Крім того, Конституційний Суд України в своєму рішенні від 14.07.2020 у справі №3-67/2019 (1457/19) визнав такими, що відповідають Конституції України (є конституційними), положення частини першої статті 23 Закону України «Про іпотеку» від 05.06.2003 №898-ІУ та зазначив: «...набувач предмета іпотеки не позбавлений можливості отримувати інформацію про обтяження майна іпотекою самостійно або за допомогою третіх осіб та здатний виявити розумну обачність, щоб убезпечити себе від негативних наслідків, пов`язаних із набуттям статусу іпотекодавця, у тому числі і тих, що можуть настати у разі невиконання основного зобов`язання. Хоча обтяження майна іпотекою і впливає на можливість реалізації набувачем іпотечного майна свого конституційного права власності через обмежену правомочність розпоряджатися предметом іпотеки, втручання у таке право є мінімальним та спрямоване на врахування інтересів усіх суб`єктів вказаних правовідносин.

Отже, положення частини першої статті 23 Закону №898 не порушують розумного балансу між правами та інтересами іпотекодержателя (кредитора) та іпотекодавця (набувача іпотечного майна). До того ж, факт обізнаності набувача іпотечного майна щодо перебування нерухомого манна в іпотеці не має істотного значення, адже відчуження предмета іпотеки іпотекодавцем за згодою або без згоди іпотекодержателя жодним чином не припиняє іпотеки. Водночас, набувач іпотечного манна, до відома якого не доведено інформацію про те, що нерухоме майно є предметом іпотеки, володіє достатніми засобами юридичного захисту, передбаченими чинним законодавством України, у разі порушення його конституційного права власності, а також вимог закону при вчиненні правочину».

Водночас, суд звертає увагу на те, що відповідачу було відомо про спірний об`єкт, про іпотеку, про право власності ОСОБА_6 , яке вона отримала на підставі рішення Корольовського районного суду м. Житомира від 27.08.2012 у справі №2-3080/12, котре 02.07.2018 Апеляційним судом Житомирської області було скасовано та прийняте нове, яким у позові ОСОБА_6 про визнання за нею права власності відмовлено, адже одразу на наступний день 03.07.2018 відбулося звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору іпотеки від 28.12.2012 за номером в реєстрі: 16353 на користь ОСОБА_1 , про що судом зазначалося вище.

Вказані дії третьої особи та відповідача вказують про зловживання правами новим власником, навмисного створення ситуації, щоб у позивач не мав змоги відновити іпотеку за відповідним договором від 21.03.2008 та звернути стягнення на предмет іпотеки для погашення наявної заборгованості за кредитом.

Враховуючи притаманний інституту іпотеки принцип слідування, який закріплений у ст.23 Закону України "Про іпотеку", при переході права власності на предмет іпотеки до іншої особи, право іпотеки зберігає свою силу. Новий власник нерухомого майна приймає на себе всі його права та обов`язки іпотекодавця.

В силу цієї норми, особа, до якої перейшло право власності на предмет іпотеки, набуває статус іпотекодавця, має всі його права і несе всі його обов`язки за іпотечним договором у тому обсязі й на тих умовах, що існували до набуття ним права власності на предмет іпотеки, навіть, якщо він є добросовісним набувачем і не знав про наявність іпотечного обтяження.

Якщо відсутні підстави для припинення іпотеки, передбачені у ст.17 Закону України "Про іпотеку", іпотека є дійсною навіть за відсутності запису про іпотеку у відповідних реєстрах та для нового власника майна у порядку ст.23 Закону України "Про іпотеку". Подібні правові висновки викладено в постановах Верховного Суду від 16.10.2020 у справі №922/1995/17, від 22.01.2020 у справі №646/4428/16-ц.

Таким чином, з огляду на вищевикладене, враховуючи встановлені у справі обставини, суд дійшов висновку, що станом на день подання позивачем позову власником спірного нерухомого майна, а відтак й іпотекодавцем за договором іпотеки від 21.03.2008, є відповідач у справі - ОСОБА_1 .

Отже, суд враховує, що договір іпотеки від 21.03.2008 станом на день подання позову є чинним; основне зобов`язання за кредитним договором №60/СК-001.08.2 від 19.03.2008 не є припиненим, оскільки несплаченою лишається кредиторська заборгованість позичальника; предмет іпотеки за договором іпотеки від 21.03.2008 не був знищений, тому іпотека не припинилась; нові об`єкти нерухомості, що утворені внаслідок поділу іпотечного майна, є предметом іпотеки за даним договором іпотеки; відповідач разом з набуттям майна у власність набув і всі права та обов`язки іпотекодавця за вказаним договором іпотеки.

Таким чином, позовні вимоги про визнання приміщення в будівлі кафе з приміщеннями дозвілля літ. "А", загальною площею 260м.кв., приміщення кафе з приміщеннями дозвілля та будівлею альтанки, загальною площею 209,6м.кв., що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 , а також земельних ділянок з цільовим призначенням: для будівництва і обслуговування будівель торгівлі, з кадастровими номерами 1810136300:09:022:0021 площею 0,0177га, 1810136300:09:022:0022 площею 0,0046га, 1810136300:09:022:0023 площею 0,0174га, предметом іпотеки та визнання за позивачем прав іпотекодержателя на вказане нерухоме майно є обґрунтованими, підтвердженими матеріалами справи та таким, що підлягають задоволенню.

Стосовно вимоги позивача щодо внесення у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, Реєстрі прав власності на нерухоме майно, Державному реєстрі Іпотек, Єдиному державному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна запису про іпотеку та обтяження за Товариством з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія Івест-Кредо" як іпотекодержателем за договором іпотеки від 21.03.2008, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до ст.15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Згідно з ч.1 ст.16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

За змістом п.4 ч.2 ст.16 ЦК України одним зі способів захисту цивільних прав та інтересів може бути відновлення становища, яке існувало до порушення.

Відповідно до ч.1, 2 ст.5 Господарського процесуального кодексу України здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного права чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Водночас, згідно ч.3 ст.26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" у разі, якщо в Державному реєстрі прав, у тому числі в його невід`ємній архівній складовій частині, наявні відомості про речові права, обтяження речових прав, припинені у зв`язку з проведенням відповідної державної реєстрації, або я к щ о в і д п о в і д н и м с у д о в и м р і ш е н н я м т а к о ж в и з н а ю т ь с я р е ч о в і п р а в а , о б т я ж е н н я р е ч о в и х п р а в , одночасно з державною реєстрацією припинення речових прав чи обтяжень речових прав п р о в о д и т ь с я д е р ж а в н а р е є с т р а ц і я н а б у т т я в і д п о в і д н и х п р а в ч и о б т я ж е н ь . При цьому дата і час державної реєстрації набуття речових прав, обтяжень речових прав, що були припинені у зв`язку з проведенням відповідної державної реєстрації та наявні в Державному реєстрі прав, у тому числі в його невід`ємній архівній складовій частині, залишаються незмінними.

Разом з тим, за змістом ст.9 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" забезпечення проведення державної реєстрації прав та ведення Державного реєстру прав належить до повноважень суб`єктів державної реєстрації прав, перелік яких наведено у ст.6 цього Закону.

Тобто, здійснення державної реєстрації прав та ведення Державного реєстру прав (у тому числі, внесення будь-яких записів до нього) не є повноваженнями суду.

Порядок, строки проведення державної реєстрації прав, а також всі особливості даного виду діяльності передбачені, зокрема, розділом ІV Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позовної вимоги щодо внесення у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, Реєстрі прав власності на нерухоме майно, Державному реєстрі Іпотек, Єдиному державному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна запису про іпотеку та обтяження за Товариством з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія Івест-Кредо" як іпотекодержателем за договором іпотеки від 21.03.2008 за безпідставністю.

Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України", зазначив, що п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст.6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Згідно ч.2, 3 ст.13 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ч.1 ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами ч.1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відтак, сторони звертаючись до суду повинні враховувати те, що визначення та наповнення доказової бази переданого на розгляд суду спору покладаються саме на сторони, а не на суд.

Суд вирішує спір на підставі поданих та витребуваних в порядку ст. 81 ГПК України сторонами доказів.

Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч.1 ст.77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами ч.1 ст.86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Враховуючи докази, які містяться у матеріалах справи, а також норми чинного законодавства, яке регулює спірні правовідносини, суд прийшов до висновку про задоволення позову частково, а саме щодо визнання приміщення в будівлі кафе з приміщеннями дозвілля літ. "А", загальною площею 260м.кв., приміщення кафе з приміщеннями дозвілля та будівлею альтанки, загальною площею 209,6м.кв., що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 , а також земельних ділянок з цільовим призначенням: для будівництва і обслуговування будівель торгівлі, з кадастровими номерами 1810136300:09:022:0021 площею 0,0177га, 1810136300:09:022:0022 площею 0,0046га, 1810136300:09:022:0023 площею 0,0174га, предметом іпотеки та визнання за позивачем прав іпотекодержателя на вказане нерухоме майно. У частині вимоги про внесення у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, Реєстрі прав власності на нерухоме майно, Державному реєстрі Іпотек, Єдиному державному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна запису про іпотеку та обтяження за Товариством з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія Івест-Кредо" як іпотекодержателем за договором іпотеки від 21.03.2008, суд відмовляє в позові.

Щодо поданої відповідачем у матеріали справи заяви про застосування позовної давності (вх.№01-44/2267/24 від 06.08.2024) (а.с.159, т.3), суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до ст.256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Тобто, позовна давність встановлює строки захисту цивільних прав.

Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції з прав людини і основоположних свобод (п.1 ст.32 Конвенції), наголошує, що позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Застосування строків позовної давності має кілька важливих цілей, а саме: забезпечувати юридичну визначеність і остаточність, захищати потенційних відповідачів від прострочених позовів, та запобігати несправедливості, яка може статися в разі, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, що мали місце у далекому минулому, спираючись на докази, які вже, можливо, втратили достовірність і повноту із плином часу (п. 51 рішення від 22.10.1996 у справі "Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства"; п. 570 рішення від 20.09.2011 у справі "ВАТ "Нафтова компанія "Юкос" проти Росії").

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст.257 ЦК України).

Відповідно до ч.1, п.1 ч.2 ст.258 ЦК України для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю. Позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Частиною 1 статті 261 ЦК України встановлено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Згідно ч.3, 4 ст.267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові.

Тобто, перш ніж застосувати позовну давність, суд має з`ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. Якщо таке право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстави його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв`язку зі спливом позовної давності за відсутності поважних причин її пропущення, наведених позивачем.

Судом вище встановлено, що позовні вимоги є частково законним та обґрунтованими. Разом з тим, відповідачем у матеріали справи подано заяву про застосування позовної давності (вх.№01-44/2267/24 від 06.08.2024) (а.с. 159, т.3).

Варто зауважити, що 20.10.2020 між Публічним акціонерним товариством "Родовід Банк" (Банк) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія Івест-Кредо" (Новий кредитор) укладено договір про відступлення прав вимоги №32, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ЧерленюхЛ.В., зареєстрований в реєстрі за №1280, відповідно до якого ПАТ "Родовід Банк" відступило, а ТОВ "Фінансова компанія Інвест-Кредо" набуло права вимоги за кредитним договором №60/СК-001.08.2 від 19.03.2008, договором іпотеки від 21.03.2008 та договором поруки від 21.03.2008 (а.с. 56-60, т.1).

Тобто, прав і обов`язків за договором іпотеки від 21.03.2008 позивач як іпотекодержатель набув з 20.10.2020. Відтак, саме з даного періоду останній може вважатися таким, що міг довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Водночас, варто зауважити, що згідно п.12 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

Так, постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 №211 "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" (із змінами і доповненнями, внесеними постановами Кабінету Міністрів України) на всій території України з 12.03.2020 встановлено карантин. Строк карантину неодноразово продовжувався і закінчився 30.06.2023 згідно постанови Кабінету Міністрів України від 27.06.2023 №651 "Про відміну на всій території України карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2".

Позивачем позовну заяву в даній справі подано до суду 09.11.2023, про що свідчить поштовий штемпель (а.с. 1, т.1).

При цьому, суд також враховує, що відповідно до п.19 Перехідних та прикінцевих положень Цивільного кодексу України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257-259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії.

Так, 24.02.2022 РФ здійснено військову агресію проти України, що стало підставою для введення воєнного стану із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб (Указ Президента від 24.02.2022 №64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні"), який відповідними Указами Президента України неодноразово продовжено, у тому числі, й станом на час прийняття рішення у даній справі.

З огляду на викладене вище, суд не вбачає підстав для застосування позовної давності до задоволених вимог позивача, оскільки ним не пропущено такий строк.

Розподіл судових витрат.

Відповідно до ч.1 ст.123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Пунктом 2 частини 1 статті 129 ГПК України передбачено, що судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Варто зауважити, що під час розгляду справи встановлено, що позивачем при поданні позовної заяви надано докази сплати судового збору за три позовній вимоги немайнового характеру.

Водночас, вимога про визнання права іпотекодержателя має майновий характер. Аналогічна правова позиція викладена і в постанові Верховного Суду від 04.10.2023 у справі №906/1026/22.

Правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначено Законом України "Про судовий збір".

За подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру справляється судовий збір у розмірі 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (підп.1 п.2 ч.2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір").

Водночас, як зазначено у постанові Верховного Суду від 04.10.2023 у справі №906/1026/22, при поданні позовної заяви в частині зазначеної вище вимоги позивачу необхідно було вказати в ній ціну позову та сплатити судовий збір, виходячи з вартості предмета іпотеки, визначеної в договорі іпотеки, за ставкою, передбаченою законом для вимог майнового характеру.

При цьому, суд дійшов висновку, що при визначенні ціни позову в частині вимоги щодо визнання права іпотекодержателя, а відтак - і розміру судового збору, який підлягає сплаті за таку вимогу, необхідно враховувати вартість предмета іпотеки, вказану в іпотечному договорі від 21.03.2008 як чинного та не припиненого станом на день звернення позивача до суду з позовом у даній справі.

Як вбачається з вказаного договору іпотеки від 21.03.2008, вартість переданого в іпотеку нерухомого майна становить 3 552 534,00грн (а.с. 23-24, т.1).

Таким чином, сума судового збору за позовну вимогу майнового характеру щодо визнання права іпотекодержателя складає 53288,01грн (3 552 534,00грн х 1,5%). Разом за подання позову, що містить дві вимоги немайнового характеру та одну майнову вимогу, позивачеві необхідно було сплатити 58656,01грн. Проте, останнім внесено судового збору в розмірі 8052,00грн, про що свідчить відповідна квитанція №3789-8340-6585-1742 від 01.11.2023 (а.с.16, т.1).

Таким чином, недоплаченою позивачем є сума судового збору в розмірі 50604,01грн (58656,01грн - 8052,00грн).

При цьому, варто зазначити, що якщо факт недоплати судового збору з`ясовано судом у процесі розгляду прийнятої позовної заяви, суд у залежності від конкретних обставин справи може зобов`язати позивача доплатити належну суму судового збору і подати суду відповідні докази у встановлений ним строк, або стягнути належну суму судового збору за результатами вирішення спору.

Враховуючи вищевикладене, з огляду на часткове задоволення, суд дійшов висновку про покладення витрат, пов`язаних зі сплатою судового збору, на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог та стягнення з нього в дохід Державного бюджету недоплаченого позивачем судового збору в розмірі 50 604,01грн.

Керуючись статтями 123, 129, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Визнати об`єкти нерухомості: приміщення в будівлі кафе з приміщеннями дозвілля літ. «А» загальною площею 260кв.м; приміщення, кафе з приміщеннями дозвілля та будівлею альтанки загальною площею 209,6кв.м, що знаходяться за адресою: Житомирська область, місто Житомир, провулок Львівський, будинок 3-а (три літера «а») та земельні ділянки з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування будівель торгівлі: кадастровий номер земельної ділянки 1810136300:09:022:0021, площею 0,0177га; кадастровий номер земельної ділянки 1810136300:09:022:0022, площею 0,0046га; кадастровий номер земельної ділянки 1810136300:09:022:0023, площею 0,0174га, що розташовані за адресою: Житомирська область, місто Житомир, провулок Львівський, будинок 3-а (три літера «а») - предметом іпотеки за договором іпотеки, укладеним 21.03.2008 між Відкритим акціонерним товариством "Родовід Банк" (правонаступник - Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія Івест-Кредо») та фізичною особою ОСОБА_3 , що посвідчений приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Сєтаком В.Я. за реєстровим №5307 (з урахуванням договору про внесення змін та доповнень від 31.10.2008 і договору про внесення змін та доповнень від 14.05.2009) в забезпечення виконання позичальником зобов`язань за Кредитним договором (кредитна лінія) №60/СК-001.08.2 від 19.03.2008, укладеним між Відкритим акціонерним товариством "Родовід Банк" (правонаступник - Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія Івест-Кредо") та позичальником Фізичною особою-підприємцем Гринасевич Наталією Вікторівною.

3. Визнати за Товариством з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія Інвест-Кредо" право іпотекодержателя за договором іпотеки від 21.03.2008, укладеним між Відкритим акціонерним товариством "Родовід Банк" (правонаступник - Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія Івест-Кредо") та фізичною особою ОСОБА_3 , що посвідчений приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Сєтаком В.Я. за реєстровим №5307 (з урахуванням договору про внесення змін та доповнень від 31.10.2008 та договору про внесення змін та доповнень від 14.05.2009) на приміщення в будівлі кафе з приміщеннями дозвілля літ. «А» загальною площею 260кв.м; кафе з приміщеннями дозвілля та будівлею альтанки загальною площею 209,6кв.м, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 ) та земельні ділянки з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування будівель торгівлі: кадастровий номер земельної ділянки 1810136300:09:022:0021, площею 0,0177га; кадастровий номер земельної ділянки 1810136300:09:022:0022, площею 0,0046га; кадастровий номер земельної ділянки 1810136300:09:022:0023, площею 0,0174га; що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 ).

4. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити

5. Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ; РНОКПП: НОМЕР_1 ; АДРЕСА_2 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія Інвест-Кредо" (01054, м.Київ, вул.Ярославів Вал, буд. 13/2, літера Б; ідентифікаційний код 39761587):

- 5 368,00грн судового збору.

6. Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ; РНОКПП: НОМЕР_1 ; АДРЕСА_2 ) в дохід Державного бюджету України:

- 50604,01грн судового збору.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено: 07.11.24

Суддя Шніт А.В.

Віддрукувати:

1 - у справу

2 - позивачу на електронну пошту (через електронний кабінет)

3 - відповідачу РНОКПП НОМЕР_1 (рек.)

4 - ОСОБА_2 ( АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_2 ) (рек.) та представнику ОСОБА_2 (через електронний кабінет)

5 - ОСОБА_3 ( АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_3 ) (рек.) та представнику ОСОБА_2 (через електронний кабінет)

6 - ОСОБА_4 ( АДРЕСА_4 , РНОКПП НОМЕР_4 ) (рек.)