Рішення

від 23.10.2024 по справі 908/1651/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 5/120/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.10.2024 Справа № 908/1651/24

м. Запоріжжя Запорізької області

Господарський суд Запорізької області у складі: судді Проскурякова К.В., при секретарі судового засідання Соколові А.А., розглянувши матеріали справи

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпровський завод технологічного оснащення «Утьос» (електронна пошта: office@dzto.com.ua; вул. Новобудівельна, буд. 9, м. Дніпро, 49089; код ЄДРПОУ 32255190)

До відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Новотех інженірінг» (електронна пошта: novotech88@gmail.com; lawyer.zp@gmail.com; вул. Військбуд, буд. 102, кв. 60, м. Запоріжжя, 69013; код ЄДРПОУ 43331121)

про стягнення 856 136,00 грн.

За участю представників сторін:

Від позивача: Кирильчук О.А. (в режимі відеоконференції) - Витяг з ЄДРПОУ 32255190, керівник;

Від відповідача: не з`явився;

СУТНІСТЬ СПОРУ:

05.06.2024 через підсистему «Електронний суд» ЄСІКС до Господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпровський завод технологічного оснащення «Утьос» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Новотех інженірінг» про стягнення 856 136,00 грн.

05.06.2024 автоматизованою системою документообігу господарського суду Запорізької області здійснено автоматичний розподіл судової справи між суддями, справу розподілено судді Проскурякову К.В.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 24.06.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрите провадження у справі № 908/1651/24 в порядку загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 22.07.2024 об 11 год. 00 хв. з повідомленням (викликом) сторін. Явка представників сторін у судове засідання визнана обов`язковою та запропоновано сторонам здійснити відповідні процесуальні дії.

Ухвалою суду від 04.07.2024 № 908/1651/24 задоволено заяву ТОВ «Дніпровський завод технологічного оснащення «Утьос» про забезпечення проведення судового засідання призначеного на 22.07.2024 об 11 год. 30 хв. в режимі відеоконференції та вирішено призначене судове засідання проводити в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду використанням підсистеми "Електронний суд».

Ухвалою суду від 22.07.2024 № 908/1651/24 продовжено строк підготовчого провадження на тридцять днів. Розгляд справи у підготовчому засіданні відкладено на 09.09.2024 об 11 год. 30 хв. з повідомленням (викликом) сторін. Явка представників сторін у судове засідання визнана обов`язковою. Призначене судове засідання вирішено здійснювати в режимі відеоконференцзв`язку з використанням підсистеми "Електронний суд" та запропоновано сторонам здійснити відповідні процесуальні дії.

24.07.2024 від Товариства з обмеженою відповідальністю «Новотех інженірінг» до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач заперечив проти позовних вимог та просить суд у задоволенні позову відмовити.

Крім цього, 06.09.2024 від ТОВ «Новотех інженірінг» до суду надійшло клопотання про відкладення підготовчого засідання призначеного на 09.09.2024 об 11 год. 30 хв. у зв`язку з тим, що сторони ведуть переговори щодо укладення мирової угоди, проте станом на 06.09.2024 не досягли остаточної згоди з усіх спірних питань.

Ухвалою суду від 09.09.2024 № 908/1651/24 закрите підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті. Перше судове засідання з розгляду справи по суті призначено на 25.09.2024 о 12 год. 00 хв. з повідомленням (викликом) сторін, яке вирішено здійснювати в режимі відеоконференцзв`язку з використанням підсистеми "Електронний суд".

13.09.2024 від позивача до суду надійшла відповідь на відзив, в якій позивач не погодився із запереченнями відповідача. Підтримав заявлені позовні вимоги та просить суд позов задовольнити.

23.09.2024 від відповідача до суду надійшли заперечення на відповідь на відзив, в яких відповідач заперечив щодо розрахунку пені та просить суд зменшити розмір відповідальності за порушення зобов`язань. Просить суд розгляд справи здійснити за його відсутності.

У судовому засіданні 25.09.2024 судом оголошено перерву з розгляду справи по суті до 23.10.2024 о 14:30 год. з повідомленням (викликом) сторін, яке вирішено проводити в режимі відеоконференції.

Відповідно до ст. 197 Господарського процесуального кодексу України, судове засідання 23.10.2024 здійснювалось в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.

У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги зазначивши, що 27.10.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Дніпровський завод технологічного оснащення «Утьос» (Продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Новотех інженірінг» (Покупець) укладений договір купівлі-продажу обладнання № 1, за умовами якого продавець зобов`язався передати у власність покупця, а покупець зобов`язався прийняти обладнання і сплатити за нього грошову суму у розмірі 1 257 600,00 грн. Розділом 3 договору сторони визначили етапи оплати за товар. Позивачем виконані свої зобов`язання за договором та передано у власність відповідачу товар на загальну суму 1 257 600,00 грн. В порушення умов договору відповідач оплату у повному обсязі не здійснив, у зв`язку з чим залишок заборгованості складає 434 800,00 грн. У зв`язку з порушенням строків здійснення оплати за отриманий товар, позивачем нараховано пеню за період з 01.06.2022 по 27.05.2024 на суму 316 099,60 грн., 3 % річних за період з 01.06.2022 по 27.05.2024 у розмірі 25 966,34 грн. та інфляційні витрати за період з червня 2022 по березень 2024 на суму 79 270,06 грн. Просить суд позов задовольнити.

У відзиві на позову заяву відповідач посилається на розділ 7 договору та виникнення форс-мажорних обставин внаслідок військової агресії російської федерації проти України. Також, відповідач заперечив щодо розрахунків пені посилаючись на вимоги ст. ст. 231, 232, 343 ГК України, а також 3 % річних та інфляційних витрат. Просить суд у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.

Представник позивача не погодився із запереченнями відповідача з підстав зазначених у відповіді на відзив вказавши, що лист ТПП є лише одним із документів, необхідних для доведення форс-мажору та не є беззаперечним і єдиним доказом наявності форс-мажору у кожному конкретному випадку невиконання договірних зобов`язань. Відповідачем не надано позивачу сертифікату ТПП про настання форс-мажорних обставин, які б унеможливили виконання його зобов`язань за Договором купівлі-продажу обладнання № 1 від 27.10.2021, і тому відповідач не має права посилатися на форс-мажорні обставини, як на підставу звільнення від відповідальності. Щодо розміру інфляційних втрат, трьох відсотків річних та пені, то вони нараховані позивачем у відповідності до норм цивільного та господарського кодексів та п.п. 4.1, 4.3 Договору. Просить суд позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

У запереченнях на відповідь на відзив ТОВ «Новотех інженірінг» зазначив, що договір не містить положень, якими змінюється строк нарахування пені визначений ч. 6 ст. 232 ГК України. Розрахунок пені наведений позивачем за майже 2 роки є таким, що не відповідає ст. 232 ГК України. Крім цього, відповідач зазначив про важке фінансове становище ТОВ «Новотех інженірінг» та просить суд зменшити розмір відповідальності за порушення зобов`язань.

Надані до матеріалів справи докази дозволяють розглянути справу по суті.

В судовому засіданні 23.10.2024 судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

З`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, заслухавши представника, дослідивши матеріали справи, всебічно та повно дослідивши надані учасниками судового процесу докази, заслухавши представника позивача, суд

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з матеріалів справи, 27.10.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Дніпровський завод технологічного оснащення «Утьос» (Продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Новотех інженірінг» (Покупець) укладений договір купівлі-продажу обладнання № 1 (Договір), за умовами п. 1.1. якого Продавець зобов`язався передати у власність Покупця, а Покупець зобов`язався прийняти обладнання (Майно) і сплатити за нього грошову суму, визначену в п. 2.1. цього договору.

Пунктом 1.2. договору визначено, що майно має такі ідентифікаційні ознаки і характерні особливості: Вертикальний обробний центр HAAS VF-3HE, включно із складовими частинами та комплектуючими, заводський номер 1078652.

Відповідно до п. 2.1. договору, покупець зобов`язався сплатити продавцю за майно 1 257 600 гривень 00 коп. (Один мільйон двісті п`ятдесят сім тисяч шістсот грн. 00 коп.), в тому числі ПДВ 251 520 гривень 00 коп.

Розрахунки між сторонами здійснюються у безготівковій формі (п. 2.2. договору).

Розділом 3 договору передбачені умови оплати та поставки.

3.1. Оплата за цим договором здійснюється покупцем шляхом перерахування грошових коштів на банківський рахунок продавця, згідно виставленого продавцем рахунку, в наступному порядку:

3.1.1. І етап - 50% ціни договору, в якості авансового платежу, що становить 628 800 грн. (шістсот двадцять вісім тисяч вісімсот грн. 00 коп.), в тому числі ПДВ 125 760 грн. 00 коп., протягом 5 календарних днів з моменту підписання договору;

3.1.2. ІІ етап - 50% ціни договору, а саме 628 800 грн. (шістсот двадцять вісім тисяч вісімсот грн. 00 коп.), в тому числі ПДВ 125 760 грн. 00 коп. - покупець сплачує продавцю протягом 6 місяців після етапу І, рівними частинами згідно графіка платежів (Додаток № 1), який є невід`ємною частиною цього договору.

3.2. Умови поставки майна - EXW (склад продавця) згідно умовам Інкотермс-2020.

Згідно з п. 4.1. договору, продавець зобов`язався передати покупцю майно протягом 10 календарних днів з моменту надходження авансового платежу на розрахунковий рахунок продавця відповідно до п. 3.1.1. цього договору.

Пунктом 4.3. договору визначено, що передання майна покупцеві оформлюється видатковою накладною та актом прийому-передачі, які підписуються сторонами, та засвідчують передачу права власності та відповідних ризиків від продавця до покупця.

Відповідно до п. 4.4. договору, продавець зобов`язався прийняти майно в обумовлений в п. 4.1. цього договору строк і підписати акт приймання-передачі «…».

Розділом 5 договору передбачена відповідальність сторін.

5.1. У випадку порушення своїх зобов`язань за цим договором сторони несуть відповідальність, визначену цим договором та чинним законодавством України. Порушенням зобов`язання є його невиконання або неналежне виконання.

5.2. Сторони не несуть відповідальність за порушення своїх зобов`язань за цим договором, якщо воно сталося не з їхньої вини. Сторони вважається не винною, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів для належного виконання зобов`язання.

5.3. За кожний день прострочення оплати майна, покупець сплачує продавцю неустойку в розмірі 0,1% від суми несвоєчасного виконання грошового зобов`язання.

Відповідно до п. 7.1. договору, сторони звільняються від відповідальності за невиконання або неналежне виконання умов цього договору в разі виникнення форс-мажорних обставин на час дії таких обставин.

Згідно з п. 7.2. договору, під форс-мажорними обставинами сторони розуміють: стихійне лихо (пожежа, повінь, зсув тощо), воєнні дії, епідемії, страйки, ембарго, бойкот, рішення і дії органів державної влади, які перешкоджають виконанню цього договору.

Пунктом 7.3. договору визначено, що факт виникнення і припинення усіх форс-мажорних обставин засвідчується відповідними документами, які згідно з чинним законодавством України є підтвердженням таких обставин. Сторона, для якої настали форс-мажорні обставини, повинна негайно письмово інформувати про це іншу сторону.

Даний договір є укладеним з моменту підписання його сторонами і діє протягом 12 місяців і до повного виконання сторонами своїх зобов`язань (п. 11.1. договору).

Додатком № 1 до договору купівлі-продажу № 1 від 27.10.2021 сторони визначили графік платежів та розрахунок їх суми:

1. Грудень 2021 - 104 800,00 грн.

2. Січень 2022 - 104 800,00 грн.

3. Лютий 2022 - 104 800,00 грн.

4. Березень 2022 - 104 800,00 грн.

5. Квітень 2022 - 104 800,00 грн.

6. Травень 2022 - 104 800,00 грн.

Як свідчать матеріали справи, за результатами огляду обладнання (Майна) 27.10.2021 між ТОВ «Утьос» до ТОВ «Новотех інженірінг» підписаний Акт огляду обладнання (додаток № 2 до договору) в якому сторони дійшли згоди, що обладнання (Майно) знаходиться у справному технічному стані, придатне до експлуатації, немає видимих пошкоджень та відповідає п. 1.2 Договору купівлі-продажу №1 від 27.10.2021.

27.10.2021 продавцем виставлений покупцю рахунок № 247 на оплату вертикального обробного центру HAAS VF-3HE, заводський номер 1078652 на суму 1 257 600,00 грн.

Матеріали справи свідчать, що відповідачем здійснено оплату І етапу - 50% ціни Договору, в якості авансового платежу в сумі 628 800,00 грн. платіжними дорученнями № 296 від 28.10.2021 у розмірі 314 400,00 грн. та платіжним дорученням № 297 від 01.11.2021 у розмірі 314 400,00 грн. (а.с. 20-21).

На виконання умов договору, 11.11.2021 ТОВ «ДЗТО «Утьос» передав, а ТОВ «Новотех інженірінг» прийняв у власність Майно - вертикальний обробний центр HAAS VF-3HE, включно зі складовими частинами та комплектуючими, заводський номер 1078652 на загальну суму 1 257 600,00 грн., що підтверджується підписаними з боку продавця та покупця видатковою накладною № 284 від 11.11.2021 та Актом від 11.11.20201 прийому-передачі устаткування згідно договору №1 від 19.09.2021. Вказане майно прийнято відповідачем без зауважень та претензій (а.с. 18-19).

З урахуванням погодженого сторонами графіку платежів (додаток № 1 до договору), кінцевий строк оплати за товар - 31.05.2022.

У зв`язку порушенням строків оплати за договором, 22.06.2023 позивач звернувся до відповідача з претензією № 22/06/23, в якій просив повідомити про строки погашення заборгованості (а.с. 28).

15.08.2023 відповідач надав позивачу відповідь на претензію № 1508/23, в якій, посилаючись на настання форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) з 24.02.2022, засвідчених листом ТПП України від 28.02.2022 № 2024/02.0-7.1, умови розділу 7 Договору «Форс-мажор», зазначив про наявність форс-мажорних обставин, які стали причиною невиконання умов Договору зі сторони відповідача, та виконання зобов`язання про повідомлення позивача щодо настання цих форс-мажорних обставин згідно п. 7.3 Договору, оскільки таке повідомлення здійснено уповноваженим на це державним органом.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач частково здійснив оплату за товар згідно етапу-2 на загальну суму 194 000,00 грн., а саме платіжними дорученнями: № 323 від 28.12.2021 у розмірі 50 000,00 грн.; № 333 від 18.01.2022 на суму 50 000,00 грн.; № 344 від 16.02.2022 на суму 80 000,00 грн.; № 385 від 15.08.2023 на суму 5 000,00 грн., № 386 від 22.08.2023 на суму 4 000,00 грн. та № 387 від 10.04.2024 на суму 5 000,00 грн.,

В порушення умов договору відповідач оплату за отриманий товар у передбачений договором строк не здійснив, у зв`язку з чим станом на 23.10.2024 сума основної заборгованості складає 434 800,00 грн.

У зв`язку з порушенням відповідачем строків оплати за отриманий товар, позивач просить суд стягнути з відповідача основну заборгованість у розмірі 434 800,00 грн., пеню за період з 01.06.2022 по 27.05.2024 на суму 316 099,60 грн., 3 % річних за період з 01.06.2022 по 27.05.2024 у розмірі 25 966,34 грн. та інфляційні витрати за період з червня 2022 по березень 2024 на суму 79 270,06 грн.

Дослідивши у судовому засіданні матеріали справи, додаткові пояснення, заслухавши представника, проаналізувавши норми чинного законодавства суд при прийнятті рішення враховує наступне.

Статтею 11 ЦК України встановлено, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставою виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Згідно з ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ч. 1 ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За змістом ч. 1 ст. 14 ЦК України, цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Статтею 173 Господарського кодексу України передбачено, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Згідно з ч. 1 ст. 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до приписів ст. ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

За приписами ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

У відповідності до ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Спірні правовідносини, які виникли між сторонами, регулюються положеннями чинного законодавства про поставку.

Відповідно до ст. 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 662 ЦК України унормовано, що продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.

За приписами частини першої статті 664 ЦК України обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар.

Згідно зі статтею 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

При цьому, підписання покупцем видаткової накладної, яка є первинним обліковим документом у розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" і яка відповідає вимогам, зокрема, ст. 9 названого Закону і Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку та фіксує факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин, є підставою виникнення обов`язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар.

Долучені до матеріалів справи видаткова накладна та акт прийому-передачі, на підставі яких виникла заборгованість відповідача, підписані з боку Покупця без зауважень.

Статтею 599 ЦК України встановлено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Факт порушення відповідачем умов, визначених змістом зобов`язання, та факт несплати у повному обсязі відповідачем вартості отриманого товару у визначений Договором строк є доведеним. Доказів оплати заборгованості у повному обсязі або частково відповідачем суду не надано.

Враховуючи викладене, суд вважає, що позовна вимога про стягнення з відповідача на користь позивача 434 800,00 грн. основного боргу за отриманий товар за Договором заявлена обґрунтовано, підтверджена наявними в матеріалах справи доказами та підлягає задоволенню.

У зв`язку з простроченням відповідачем виконання грошового зобов`язання позивачем заявлено до стягнення пеню за період 01.06.2022 по 27.05.2024 на суму 316 099,60 грн., 3 % річних за період з 01.06.2022 по 27.05.2024 у розмірі 25 966,34 грн. та інфляційні витрати за період з червня 2022 по березень 2024 на суму 79 270,06 грн.

Згідно ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

На особу, яка допустила неналежне виконання зобов`язань, покладаються додаткові юридичні обов`язки, в тому числі передбачені статтями 611, 625 ЦК України.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, стягнення неустойки.

Згідно ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Частиною 1 статті 549 ЦК України передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Статтею 216 ГК України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції (ч. 2 ст. 217 ГК України).

Згідно з ч.1 ст.230 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання, зобов`язаний сплатити штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня).

Відповідно до ч. 1 ст. 231 ГК України, законом щодо окремих видів зобов`язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається.

У разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг) (ч. 4 ст. 231 ГК України).

Згідно з ч. 6 ст. 231 ГК України, штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок пені за період з 01.06.2022 по 27.05.2024 на загальну суму 316 099,60 грн. за допомогою юридичної інформаційно-пошукової системи «Законодавство», враховуючи обмеження нарахування подвійною обліковою ставку НБУ та встановленого ч. 6 ст. 232 ГК України шестимісячного строку нарахування, суд вважає за можливе частково задовольнити вимоги позивача у частині стягнення пені за період з 01.06.2022 по 01.12.2022 на суму 108 878,68 грн., з відмовою у стягненні 207 220,92 грн.

Перевіривши надані позивачем розрахунки 3 % річних за період з 01.06.2022 по 27.05.2024 у розмірі 25 966,34 грн. та інфляційних витрат за період з червня 2022 по березень 2024 на суму 79 270,06 грн. за допомогою юридичної інформаційно-пошукової системи «Законодавство», враховуючи принцип диспозитивності, суд приходить до висновку, що вказані суми розраховані вірно, відповідають вимогам чинного законодавства та підлягають стягненню з відповідача.

Відповідачем контррозрахунку пені, 3 % річних та інфляційних витрат, заявлених позивачем до стягнення, суду не надано.

Стосовно посилань відповідача на наявність форс-мажорних обставин (військова агресія Російської Федерації проти України, введення в Україні воєнного стану) як на неможливість виконання грошових зобов`язань за спірним Договором суд зауважує на наступне.

Статтею 617 ЦК України передбачено, що особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

Відповідно до ч. 2 ст. 218 ГК України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов`язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов`язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

Згідно з частиною 2 статті 141 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" військові дії вважаються форс-мажорними обставинами, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору.

Форс-мажор, або ж обставини непереборної сили, - це надзвичайні та невідворотні обставини, настання яких призвело до об`єктивної неможливості виконати зобов`язання. При цьому закон звільняє від відповідальності за порушення зобов`язань, якщо воно стало саме наслідком форс-мажору.

Отже, визначення форс-мажору передбачає, що сам по собі воєнний стан не може бути автоматично форс-мажором, для визнання його таким обов`язково щоб він безпосередньо спричинив неможливість виконати те чи інше договірне зобов`язання.

Таким чином, ознаками форс-мажорних обставин є наступні: вони не залежать від волі учасників цивільних (господарських) відносин; мають надзвичайний характер; є невідворотними; унеможливлюють виконання зобов`язань за даних умов здійснення господарської діяльності.

Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" постановлено ввести в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.

Наразі строк дії режиму воєнного стану в Україні продовжений до 09.11.2024.

Сторона, яка посилається на вищезгадані обставини, повинна довести, що саме введення воєнного стану призвело до унеможливлення виконання конкретних зобов`язань за договором.

Ключовою ознакою форс-мажору є причинно-наслідковий зв`язок між форс-мажорними обставинами та неможливістю виконати конкретне зобов`язання. Іншими словами, сама по собі війська агресія Російської Федерації проти України не може автоматично означати звільнення від виконання будь-ким в Україні будь-яких зобов`язань, незалежно від того, існує реальна можливість їх виконати чи ні.

Війна як обставина непереборної сили звільняє від відповідальності лише у разі, якщо саме внаслідок пов`язаних із нею обставин юридична чи фізична особа не може виконати ті чи інші зобов`язання.

Вище наведене у сукупності дає підстави для висновку, що форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості виконання зобов`язання, повинна довести наявність таких обставин не тільки самих по собі, але й те, що ці обставини були форс-мажорними саме для цього конкретного випадку виконання господарського зобов`язання.

Доведення наявності непереборної сили покладається на особу, яка порушила зобов`язання. Саме вона має подавати відповідні докази в разі виникнення спору.

Аналогічна правова позиція наведена в постанові Верховного Суду від 30.05.2022 у справі № 922/2475/21.

Підсумовуючи викладене суд зауважує, що форс-мажор не звільняє від обов`язку виконати зобов`язання, він звільняє виключно від відповідальності за невиконання зобов`язання (неустойка у формі штрафу та пені, відшкодування збитків).

Умовами розділу 7 "Форс-мажор" спірного Договору сторони визначили порядок дій сторін при настанні форс-мажорних обставин.

Як встановлено судом, п. 7.3. договору визначено, що сторона, для якої настали форс-мажорні обставини, повинна негайно письмово інформувати про це іншу сторону.

У даному випадку відповідачем не надано доказів дотримання порядку, визначеного в Договорі, повідомлення позивача про виникнення форс-мажору та, як наслідок, неможливість вчасного виконання прийнятих на себе зобов`язань за Договором.

У період з 24.02.2022 по 15.08.2023 (відповідь на претензію) Відповідач не повідомляв позивача про настання форс-мажорних обставин, які унеможливлюють виконання зобов`язань за Договором, та про отримання відповідних підтверджуючих документів.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 141 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб`єкта господарської діяльності за собівартістю.

Відповідачем не надано суду таких документів Торгово-промислової палати України/інших компетентних органів, установ, які стосуються саме правовідносин сторін в рамках Договору № 75/234-17/48-121-01-18-05973 від 02.01.2018.

На підставі ч. 1 ст. 141 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" Торгово-промислова палата України ухвалила рішення спростити процедуру засвідчення форс-мажорних обставин. З метою позбавлення обов`язкового звернення до ТПП України та уповноважених нею регіональних ТПП і підготовки пакету документів у період дії воєнного стану, на сайті Торгово-промислової палати України розміщено загальний офіційний лист щодо засвідчення форс-мажорних обставин.

Зокрема, листом від 28.02.2022 № 2024/02.0-7.1, що розміщений в мережі Інтернет, та адресований "Всім кого це стосується", Торгово-промислова палата України (далі - ТПП України) на підставі ст., ст. 14, 14№ Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" від 02.12.1997 № 671/97-ВР, Статуту ТПП України, цим засвідчує форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили): військову агресію Російської Федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, відповідно до Указу Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні". Враховуючи це, ТПП України підтверджує, що зазначені обставини з 24 лютого 2022 року до їх офіційного закінчення, є надзвичайними, невідворотними та об`єктивними обставинами для суб`єктів господарської діяльності та/або фізичних осіб по договору, окремим податковим та/чи іншим зобов`язанням/обов`язком, виконання яких/-го настало згідно з умовами договору, контракту, угоди, законодавчих чи інших нормативних актів і виконання відповідно яких/-го стало неможливим у встановлений термін внаслідок настання таких форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили).

Разом з цим, незважаючи на те, що такий загальний офіційний лист щодо засвідчення форс-мажорних обставин стосується невизначеного кола осіб, це не означає, що такий лист звільняє від цивільно-правової відповідальності сторону договору. Зокрема, у будь-якому разі стороні необхідно буде довести, що зобов`язання невиконане саме у зв`язку з воєнними діями.

Більш того, 13.05.2022 ТПП України опублікувала на своєму сайті пояснення, що в період дії воєнного стану у разі порушення зобов`язань згаданий вище лист від 28.02.2022 можна роздрукувати із сайту ТПП України та долучати до повідомлення про форс-мажорні обставини, які унеможливили виконання договірних зобов`язань у встановлений термін, для спроможності обґрунтованого перенесення строків виконання зобов`язань та вирішення спірних питань мирним шляхом. Також вказується, що у разі необхідності сторона, яка порушила свої зобов`язання в період дії форс-мажорних обставин, має право звертатися до ТПП України та уповноважених нею регіональних ТПП за отриманням відповідного Сертифіката про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), дотримуючись порядку, встановленого Регламентом ТПП України від 18.12.2014, за кожним зобов`язанням окремо.

З огляду на це, абстрактний та загальний лист ТПП України від 28.02.2022 № 2024/02.0-7.1 щодо засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), зумовлених військовою агресією РФ проти України, не відповідає вимогам конкретизації впливу відповідної форс-мажорної обставини на конкретне зобов`язання (а доведення причинно-наслідкового зв`язку в такому випадку є обов`язковим).

Також суд звертає увагу, що, введення на території України режиму воєнного стану є загальновідомою обставиною, проте всі громадяни та підприємства, установи та організації України знаходяться в однаковому становищі, тому позивач у справі (Товариство з обмеженою відповідальністю "ЕНЕРГОРИСК") також знаходиться в несприятливому економічному становищі, а отже правомірно очікує на сплату йому відповідачем боргу за спірним Договором.

За таких обставин, посилання відповідача на форс-мажорні обставини судом до уваги не приймаються.

Відповідач просить суд зменшити розмір відповідальності за порушення зобов`язань, яке обґрунтовано знаходженням ТОВ «Новотех Інженірінг» у скрутному матеріальному становищі. Стягнення з відповідача такої значної суми пені, 3% річних та інфляційних витрат матиме негативні наслідки для діяльності відповідача.

Позивач проти зменшення пені, 3% річних та інфляційних витрат заперечив.

Відповідно ч. 1 ст. 233 ГК України, у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Згідно з ч. 3 ст. 551 ЦК України, розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Зі змісту ст. 233 ГК України вбачається, що вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеню виконання зобов`язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо.

Частина друга статті 233 Господарського кодексу України встановлює, що у разі якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

У даній нормі під "іншими учасниками господарських відносин" слід розуміти третіх осіб, які не беруть участь в правовідносинах між боржником та кредитором, проте, наприклад, пов`язані з кредитором договірними відносинами.

Отже, якщо порушення зобов`язання учасника господарських відносин не потягло за собою значні збитки для іншого господарюючого суб`єкта, то суд може зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Згідно ст. 3, ч. 3 ст. 509 ЦК України, загальними засадами цивільного законодавства та, водночас, засадами, на яких має ґрунтуватися зобов`язання між сторонами, є добросовісність, розумність і справедливість.

Інститут зменшення неустойки судом є ефективним механізмом забезпечення балансу інтересів сторін порушеного зобов`язання.

Чинним законодавством не врегульований розмір (відсоткове співвідношення) можливого зменшення штрафних санкцій. Відповідно, таке питання вирішується господарським судом згідно зі статтею 86 ГПК України, тобто за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Вирішення питання про зменшення неустойки та розмір, до якого вона підлягає зменшенню, залежить від розсуду суду, котрий при цьому користується доволі широкою дискрецією. Господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення пені. При застосуванні правил про зменшення неустойки суди не мають якогось усталеного критерію для зменшення розміру неустойки, тому кожного разу потрібно оцінювати обставини та наслідки порушення зобов`язання на предмет наявності виняткових обставин на стороні боржника. Зменшення неустойки є правом, а не обов`язком суду.

При вирішенні питання щодо наявності підстав для зменшення розміру пені правовідносини у кожному спорі про її стягнення є відмінними, оскільки кожного разу суд, застосовуючи дискрецію для вирішення цього питання, виходить із конкретних обставин, якими обумовлене зменшення штрафних санкцій, котрі водночас мають узгоджуватися з положеннями ст. 233 Господарського кодексу України і ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України, а також досліджуватися та оцінюватися судом в порядку, передбаченому Господарським процесуальним кодексом України (наведений правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 14.05.2024 р. у справі N 916/2779/23, від 11.07.2023 р. у справі N 914/3231/16, від 10.08.2023 р. у справі N 910/8725/22).

Отже, вирішуючи питання щодо можливості зменшення розміру пені та 3 % річних суд враховує, що кінцевий строк оплати за договором на суму 448 800,00 грн. - 31.05.2022.

Лише після отримання претензії з боку позивача (15.08.2023), відповідач здійснив часткову оплату заборгованості у розмірі 14 000,00 грн., а саме 15.08.2023 на суму 5 000,00 грн., 22.08.2023 на суму 4 000,00 грн. та 10.04.2024 на суму 5 000,00 грн.

Отже, Відповідач більше двох років в повному обсязі не розраховувався за отриманий товар, проте використовує його у власній господарській діяльності, що свідчить про його недобросовісність.

Крім цього судом також враховано що обидві сторони перебувають у скрутному фінансовому стану, який обумовлений повномасштабною агресією рф проти України та введенням воєнного стану в країні.

Відповідачем не надано суду доказів на підтвердження існування виняткових обставин, наявність яких спричинила порушення Відповідачем взятих на себе за договором зобов`язань щодо своєчасного здійснення розрахунків за договором.

Таким чином, судом відхиляється клопотання відповідача про зменшення розміру штрафних санкцій, як необґрунтоване.

Відповідно до ч.ч. 1 та 2 ст. 11 ГПК України, суд при розгляді справи керується принципом верховенства права (ч. 1). Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Згідно із ст. 129-1 Конституції України, ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

За приписами ст. ст. 13 та 74 Господарського процесуального кодексу України обов`язок доказування і подання доказів віднесено на сторони. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

У відповідності до ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно зі ст. 77 ГПК України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Статтею 78 ГПК України визначено, що достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Статтею 86 ГПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Також у рішенні у справі "Серявін та інші проти України" Європейський суд з прав людини в вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України).

Підсумовуючи викладене, враховуючи предмет та визначені позивачем підстави позову, принципи диспозитивності, змагальності та рівності сторін перед законом і судом, заявлені позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Інші доводи сторін у відповідних частинах сум до уваги судом не приймаються в силу викладеного.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати позивача зі сплати судового збору покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а саме на відповідача - 7 786,98 грн. судового збору.

Керуючись ст. ст. 76-79, 86, 129, 130, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Новотех інженірінг» (вул. Військбуд, буд. 102, кв. 60, м. Запоріжжя, 69013; код ЄДРПОУ 43331121) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпровський завод технологічного оснащення «Утьос» (вул. Новобудівельна, буд. 9, м. Дніпро, 49089; код ЄДРПОУ 32255190) основну заборгованість у розмірі 434 800 (чотириста тридцять чотири тисячі вісімсот) грн. 00 коп., пеню на суму 108 878 (сто вісім тисяч вісімсот сімдесят вісім) грн. 68 коп., 3 % річних у розмірі 25 966 (двадцять п`ять тисяч дев`ятсот шістдесят шість) грн. 34 коп., інфляційні витрати на суму 79 270 (сімдесят дев`ять тисяч двісті сімдесят) грн. 06 коп. та витрати по сплаті судового збору на суму 7 786 (сім тисяч сімсот вісімдесят шість) грн. 98 коп. Видати наказ після набрання рішенням чинності.

3. В іншій частині позовних вимог відмовити.

Повний текст рішення складено та підписано 04.11.2024.

Суддя К.В. Проскуряков

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно з ч. 1 ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.