Рішення

від 25.09.2024 по справі 469/196/23

БЕРЕЗАНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

25.09.2024 Справа № 469/196/23

2/469/147/24

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 вересня 2024 року с-ще Березанка

Березанський районний суд Миколаївської області у складі:

головуючого судді Гапоненко Н.О.,

за участю секретаря судового засідання Якубець С.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 та Приватного сільськогосподарського підприємства Агрофірма Василівка, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на стороні позивача, - ОСОБА_3 , про усунення перешкод у користуванні майном шляхом скасування запису про державну реєстрацію речового права,

в с т а н о в и в :

Позивач 24 лютого 2023 року звернулась до суду з вказаним позовом, у якому просила усунути їй перешкоди у користуванні 1/8 частки земельної ділянки, кадастровий номер 4820980600:06:000:0013, загальною площею 17,3633 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована в межах території Березанської селищної ради Миколаївської області, належної їй на праві спільної часткової власності на підставі Свідоцтва про право на спадщину за законом від 23 листопада 2016 року № 455, шляхом скасування запису про державну реєстрацію речового права - права оренди земельної ділянки рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 41777634 від 25 червня 2018 року, номер запису про інше речове право 26780528.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що позивачу та третій особі ОСОБА_3 на підставі Свідоцтв про право на спадщину за законом № 455 та № 456 від 23 листопада 2016 року, виданих приватним нотаріусом Березанського районного нотаріального округу Миколаївської області Мартинюком П.М. належать на праві спільної часткової власності по 1/8 частки вказаної земельної ділянки без визначення часток в натурі, відповідачу ОСОБА_2 на підставі cвідоцтва про право на спадщину № 432 від 14 вересня 2017 року, виданого приватним нотаріусом Березанського районного нотаріального округу Миколаївської області Мартинюком П.М., належить на праві спільної часткової власності 6/8 частки вказаної земельної ділянки без визначення частки в натурі.

Між власниками вказаної земельної ділянки не укладався договір про спільне користування вказаним майном та не виділялися в натурі частки у спільній частковій власності на земельну ділянку.

У серпні2021року позивач,маючи намірскористатися правомна розпорядженнясвоїм майном,дізналася проприйняття 25червня 2018року державнимреєстратором Березанськоїселищної радиМиколаївської областіКовалишиним Д.Є.рішення продержавну реєстраціюречового правата їхобтяжень -про реєстраціюправа орендиземельної ділянкизагальною площею17,3633га,у томучислі ріллябогарна 17,3633га 6/8частки зкадастровим номером4820980600:06:000:0013,на підставіДоговору орендиземлі,укладеного між ОСОБА_2 та ПСПАгрофірма Василівка 17 жовтня 2017 року на 49 років з правом пролонгації та передачі в піднайм (суборенду).

Позивач не укладала договір оренди землі з ПСП Агрофірма Василівка, не підписувала, не погоджувала його умов та не отримувала орендну плату за користування орендарем земельною ділянкою, тому вважає, що укладений відповідачами договір оренди землі, яка знаходиться у спільній частковій власності, є неукладеним через відсутність волевиявлення на його укладення, у зв"язку з чим запис про проведену державну реєстрацію відповідного права підлягає скасуванню.

20 березня 2023 року ухвалою судді відкрито провадження у справі та призначено підготовче засідання за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою суду від 04 березня 2024 року закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду по суті.

Позивач ОСОБА_1 та її представник адвокат Григорян В.С. у судове засідання не з`явились, представник позивача надала клопотання про розгляд справи без її участі та участі позивача, позов підтримала у повному обсязі.

Відповідач ОСОБА_2 у судове засідання не з`явилась, про час та місце розгляду справи повідомлена належним чином, причини неявки не повідомила, відзив на позовну заяву не надала.

Представник відповідача ПСП Агрофірма Василівка адвокат Унгуряну С.І. у судове засіданняне з"явився,надав досуду заявупро розглядсправи зайого відсутності,позовні вимогине визнав.У відзиві на позовну заяву зазначив, що позивач, яка є власником 1/8 частки спірної земельної ділянки і бажає самостійно обробляти свою частку землі, не позбавлена права на виділ її у натурі, однак будь-які дії, спрямовані на виділення своєї частки земельної ділянки, позивачем не вчинялись, тому вона не має можливості ініціювати питання про припинення, розірвання тощо договору оренди землі, що відповідає правовій позиції Верховного Суду у справі № 671/1068/20 від 19.05.2021 року. Договір оренди землі від 17 жовтня 2017 року, укладений між відповідачами, містить визначені законом як істотні, так і необхідні для договорів даного виду умови, передбачені ст.15 Закону України Про оренду землі, право оренди зареєстровано у встановленому Законом порядку, тому підстав вважати його неукладеним немає, договір оренди землі між ОСОБА_2 та ПСП "Агрофірма "Василівка" не оспорюється у судовому порядку та є чинним. Крім того, посилається на відсутність підстав для задоволення позовної вимоги в частині усунення перешкод у користуванні 1/8 частини земельної ділянки за відсутності індивідуально визначених ознак відповідної частини земельної ділянки, оскільки таку вимогу неможливо буде звернути до виконання, враховуючи реєстрацію за відповідачем права оренди лише на 6/8 частин земельної ділянки.

Третя особа ОСОБА_3 у судове засідання не з`явилась, про час та місце розгляду справи повідомлена належним чином, причини неявки не повідомила, заяв по суті позову не надала.

Зважаючи, що сторони виклали свою позицію у направлених до суду заявах по суті справи, повідомлені про час та місце судового засідання належним чином, але не скористалися своїм правом взяти участь у судовому засіданні або надати заяви про його відкладення, що не перешкоджає розгляду справи по суті, суд на підставі ст.223 ЦПК України вирішив справу без присутності учасників справи.

З матеріалів справи встановлено, що на підставі свідоцтв про право на спадщину за законом № 455 та № 456 від 23 листопада 2016 року (а.с.9 на звороті, 11), виданих приватним нотаріусом Березанського районного нотаріального округу Миколаївської області Мартинюком П.М. позивач ОСОБА_1 та третя особа ОСОБА_3 є спадкоємцями за законом майна ОСОБА_4 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 , а саме на 1/8 частку кожна земельної ділянки загальною площею 17,3633 га кадастровий номер 4820980600:06:000:0013 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована в межах території Василівської сільської ради, Березанського району Миколаївської області, належної спадкодавцеві на підставі Державного акта на право приватної власності на землю серії III-МК № 002950, виданого 12 листопада 2002 року Березанською районною державною адміністрацією Миколаївської області та зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за № 236.

Свідоцтва про право на спадщину внесені до Спадкового реєстру за №№ 59857478, 59857521 (а.с.9-12).

З Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна вбачається, що власниками земельної ділянки площею 17,3633 га кадастровий номер 4820980600:06:000:0013 на праві спільної часткової власності у розмірі по 1/8 частки за кожним є ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , та ОСОБА_2 ,якій напідставі свідоцтвапро правона спадщину№ 432від 14вересня 2017року,виданого приватнимнотаріусом Березанськогорайонного нотаріальногоокругу Миколаївськоїобласті МартинюкомП.М.,належить 6/8часток земельноїділянки;25червня 2018року державнимреєстратором Березанськоїселищної радиМиколаївської областіКовалишиним Д.Є.зареєстровано правооренди земельноїділянки загальноюплощею 17,3633га,у томучислі ріллябогарна 17,3633га 6/8частки зкадастровим номером4820980600:06:000:0013,на підставіДоговору орендиземлі,укладеного між ОСОБА_2 та ПСПАгрофірма Василівка 17 жовтня 2017 року на 49 років з правом пролонгації та передачі в піднайм (суборенду) (а.с.13-14).

Частиною першою статті 15 ЦК України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 16 ЦК України).

Відповідно до ч.1 ст.356 ЦК України власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю.

Згідно із ч.1 ст.86 ЗК України земельна ділянка може знаходитись у спільній власності з визначенням частки кожного з учасників спільної власності (спільна часткова власність) або без визначення часток учасників спільної власності (спільна сумісна власність).

Відповідно до ч.1 ст.87 ЗК України право спільноїчасткової власностіна земельнуділянку виникає,зокрема, при прийнятті спадщини на земельну ділянку.

Відповідно до положень ст.361 ЦК України співвласник має право самостійно розпорядитися своєю часткою у праві спільної часткової власності.

Учасник спільної часткової власності відповідно до розміру своєї частки має право на доходи від використання спільної земельної ділянки, відповідає перед третіми особами за зобов`язаннями, пов`язаними із спільною земельною ділянкою, і повинен брати участь у сплаті податків, зборів і платежів, а також у витратах по утриманню і зберіганню спільної земельної ділянки (ч.5 ст.88 ЗК України).

Згідно з положеннями ч.ч.1, 3 ст.88 ЗК України, володіння, користування та розпорядження земельною ділянкою, що перебуває у спільній частковій власності, здійснюються за згодою всіх співвласників згідно з договором, а у разі недосягнення згоди - у судовому порядку; учасник спільної часткової власності має право вимагати виділення належної йому частки із складу земельної ділянки як окремо, так і разом з іншими учасниками, які вимагають виділення, а у разі неможливості виділення частки - вимагати відповідної компенсації.

Відповідно до ч.ч.1, 3 ст.364 ЦК України співвласник має право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності; у разі виділу співвласником у натурі частки із спільного майна для співвласника, який здійснив такий виділ, право спільної часткової власності на це майно припиняється. Така особа набуває право власності на виділене майно, і у випадку, встановленому законом, таке право підлягає державній реєстрації.

На підставі ч.1 ст.204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідно до ч.1 ст.202 ЦК України правочином є дія спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно зч.1ст.627ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Договір єукладеним,якщо сторонидосягли згодиз усіхістотних умовдоговору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди (ч.1 ст.638 ЦК України).

Згідно зч.ч.1-3,5ст.203ЦК України, зміст правочинуне можесуперечити цьомуКодексу,іншим актамцивільного законодавства,а такожінтересам державиі суспільства,його моральнимзасадам. Особа, якавчиняє правочин,повинна матинеобхідний обсягцивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до ч.1ст.205ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Стаття 207 ЦК України встановлює загальні вимоги до письмової форми правочину. Так, на підставі частини першої цієї статті правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторонни. Частиною ж другою цієї статті визначено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом ст.ст.13, 14 Закону "Про оренду землі" договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства. Договір оренди землі укладається у письмовій формі і за бажанням однієї із сторін може бути посвідчений нотаріально.

Частиною першоюстатті 15Закону істотними умовами договору оренди землі є: об`єкт оренди (кадастровий номер, місце розташування та розмір земельної ділянки); дата укладеннята строкдії договоруоренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату.

У статті 18 Закону вказано, що договір оренди землі набирає чинності після його державної реєстрації.

За змістом ст.ст. 210, 638 ЦК України правочин підлягає державній реєстрації лише у випадках, встановлених законом. Такий правочин є вчиненим з моменту його державної реєстрації. Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Договір оренди землі від 17 жовтня 2017 року, укладений між ОСОБА_2 та ПСП Агрофірма Василівка містить визначені законом як істотні так і необхідні для договорів даного виду умови, передбачені ст.15 Закону України Про оренду землі, право оренди зареєстровано у встановленому Законом порядку, тому підстав вважати його неукладеним немає.

Предметом цього договору є частка відповідача ОСОБА_2 у розмірі 6/8 земельної ділянки; відповідач самостійно розпорядилась своєю часткою у праві спільної часткової власності і підписала з ПСП Агрофірма Василівка договір оренди землі від 17 жовтня 2017 року строком на 49 років, з правом пролонгації, з правом передачі в піднайм (суборенду); правомірність договору позивачем не оскаржується.

Частиною третьою статті 26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (в редакції Закону № 3103-IX від 03.05.2023) визначено, що відомості про речові права, обтяження речових прав, внесені до Державного реєстру прав, не підлягають скасуванню та/або вилученню, крім випадків, передбачених пунктом 1 частини сьомої статті 37 цього Закону.

У разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи визнання його прийнятим з порушенням цього Закону та анулювання у випадку, передбаченому пунктом 1 частини сьомої статті 37 цього Закону, на підставі рішення Міністерства юстиції України, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування на підставі судового рішення документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, що мало наслідком державну реєстрацію набуття речових прав, обтяжень речових прав, відповідні права чи обтяження припиняються. У разі якщо в Державному реєстрі прав, у тому числі в його невід`ємній архівній складовій частині, наявні відомості про речові права, обтяження речових прав, припинені у зв`язку з проведенням відповідної державної реєстрації, або якщо відповідним судовим рішенням також визнаються речові права, обтяження речових прав, одночасно з державною реєстрацією припинення речових прав чи обтяжень речових прав проводиться державна реєстрація набуття відповідних прав чи обтяжень. При цьому дата і час державної реєстрації набуття речових прав, обтяжень речових прав, що були припинені у зв`язку з проведенням відповідної державної реєстрації та наявні в Державному реєстрі прав, у тому числі в його невід`ємній архівній складовій частині, залишаються незмінними.

У разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи визнання його прийнятим з порушенням цього Закону та анулювання у випадку, передбаченому пунктом 1 частини сьомої статті 37 цього Закону, на підставі рішення Міністерства юстиції України, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування на підставі судового рішення документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, що мало наслідком державну реєстрацію зміни, припинення речових прав, обтяжень речових прав, відповідні права чи обтяження повертаються у стан, що існував до відповідної державної реєстрації, шляхом державної реєстрації змін чи набуття таких речових прав, обтяжень речових прав, що здійснюється державним реєстратором або, у випадку скасування рішення Міністерства юстиції України, прийнятого відповідно до пункту 1 частини сьомої статті 37 цього Закону, посадовою особою Міністерства юстиції України. При цьому дата і час державної реєстрації набуття речових прав, обтяжень речових прав, що були припинені у зв`язку з проведенням відповідної державної реєстрації та наявні в Державному реєстрі прав, у тому числі в його невід`ємній архівній складовій частині, залишаються незмінними.

Державна реєстрація прав у випадках, передбачених цією частиною, проводиться у порядку, визначеному цим Законом, крім випадку визнання її вчиненою з порушенням цього Закону та анулювання рішення державного реєстратора про державну реєстрацію на підставі рішення Міністерства юстиції України, що виконується посадовою особою Міністерства юстиції України відповідно до статті 37 цього Закону.

Діючим законодавством України не передбачено можливість скасування запису про державну реєстрацію речового права; посилання позивача на правомірність обрання нею способу захисту своїх прав відповідно до правової позиції Великої Палати Верховного Суду у постанові від 16 січня 2019 року у справі № 755/9555/18 та від 4 вересня 2018 року у справі № 915/127/18) не є обгрунтованим, оскільки у вказаних постановах Великої Палати Верховного Суду застосовано положення ст.26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" у редакції, що діяла на час ухвалення зазначених рішень, а тому ці постанови не є застосовними у цій справі.

Таким чином, позивачем обрано неналежний спосіб захисту своїх прав.

Крім того, позивач, яка є власником 1/8 частки спірної земельної ділянки і бажає самостійно обробляти свою частку землі, не позбавлена права на виділ її у натурі, однак будь-які дії, спрямовані на виділення своєї частки земельної ділянки, не вчиняла.

Відповідно до частин першої та третьої статті 88 ЗК України володіння, користування та розпорядження земельною ділянкою, що перебуває у спільній частковій власності, здійснюються за згодою всіх співвласників згідно з договором, а у разі недосягнення згоди - у судовому порядку. Учасник спільної часткової власності має право вимагати виділення належної йому частки із складу земельної ділянки як окремо, так і разом з іншими учасниками, які вимагають виділення, а у разі неможливості виділення частки - вимагати відповідної компенсації.

Згідно з частинами першою та третьою статті 364 ЦК України співвласник має право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності. У разі виділу співвласником у натурі частки із спільного майна для співвласника, який здійснив такий виділ, право спільної часткової власності на це майно припиняється. Така особа набуває право власності на виділене майно, і у випадку, встановленому законом, таке право підлягає державній реєстрації.

Оскільки позивач таких дій не вчиняла, вона не має можливості ініціювати питання про припинення, розірвання тощо договору оренди землі, що відповідає правовій позиції Верховного Суду у справі № 671/1068/20 від 19.05.2021 року.

Враховуючи наведене, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 задоволенню не підлягають.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 258, 259, 263-265 ЦПК України, суд

у х в а л и в:

У задоволенні позову відмовити.

Рішення може бути оскаржене у апеляційному порядку протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги до Миколаївського апеляційного суду.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя: