Рішення

від 07.11.2024 по справі 910/6754/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

07.11.2024Справа № 910/6754/24Суддя Плотницька Н.Б., розглянувши справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Київські енергетичні послуги" (04050, місто Київ, вулиця Юрія Іллєнка, будинок 31)

до Державного підприємства "Українська геологічна компанія" (02088, місто Київ, провулок Геофізиків, будинок 10)

про стягнення 247 151 грн 69 коп.

ОРБСТАВИНИ СПРАВИ:

30.05.2024 до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Київські енергетичні послуги з вимогами до Державного підприємства "Українська геологічна компанія" про стягнення 247 151 грн 69 коп.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідач в порушення норм чинного законодавства України та укладеного між сторонами договору про постачання (закупівлю) електричної енергії від 28.08.2023 № 20230836 П-Т123 не виконав взяті на себе зобов`язання щодо оплати використаної електричної енергії, у зв`язку із чим в останнього виникала заборгованість у розмірі 241 469 грн 55 коп. Крім того, у зв`язку із неналежним виконанням зобов`язань позивачем нараховано 3 076 грн 70 коп. 3 % річних та 2 605 грн 44 коп. інфляційних втрат.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.06.2024 відкрито провадження у справі № 910/6754/24, справу постановлено здійснювати її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

18.06.2024 до Господарського суду міста Києва від відповідача надійшов відзив на позовну заяву.

27.06.2024 до Господарського суду міста Києва від позивача надійшла відповідь на відзив.

22.07.2024 до Господарського суду міста Києва від відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив.

Інших доказів на підтвердження своїх вимог та заперечень, окрім наявних в матеріалах справи, сторонами суду не надано.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

28.08.2023 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Київські енергетичні послуги" (позивач у справі, постачальник за договором) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Тензасоюзбуд" (відповідач у справ, споживач за договором) укладено договір про постачання електричної енергії споживачу № 20230836П-Т123 (далі - договір), відповідно до умов постачальник продає електричну енергію споживачу для забезпечення потреб його електроустановок, а відповідач оплачує позивачу вартість використаної (купованої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору.

Додатком 2 до договору є Комерційна пропозиція "Маркет".

Пунктом 4.1 договору встановлено ціну за одиницю товару станом на дату укладення договору, яка в подальшому змінювалась шляхом підписання додаткових угод №2 від 20.12.2023 та № 3 від 27.12.2023.

З урахуванням додаткової угоди №4 від 28.12.2023 строк дії договору від дати підписання до 31.01.2024. Договір в частині виконання зобов`язань споживача щодо оплати діє до повного виконання споживачем таких зобов`язань (п. 10.1 комерційної пропозиції).

Розрахунковим періодом за цим договором є календарний місяць (пункт 4.4 договору).

Оплата рахунка постачальника має бути здійснена споживачем у строк, визначений в рахунку або в строк, визначений у комерційній пропозиції (п. 4.6 договору).

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Дослідивши зміст укладеного договору, суд дійшов до висновку, що даний правочин за своєю правовою природою є договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу.

Відповідно до частини 1 статті 714 Цивільного кодексу України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.

Нормами частини 2 статті 714 Цивільного кодексу України встановлено, що до договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.

Згідно з частиною 1 статті 275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов`язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

У відповідності до норм частини 6 та частини 7 статті 276 Господарського кодексу України розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону. Оплата енергії, що відпускається, здійснюється, як правило, у формі попередньої оплати. За погодженням сторін можуть застосовуватися планові платежі з наступним перерахунком або оплата, що провадиться за фактично відпущену енергію.

За умовами пункту 1 частини 3 статті 58 Закону України "Про ринок електричної енергії" споживач зобов`язаний сплачувати за електричну енергію та надані йому послуги відповідно до укладених договорів.

Обсяги споживання електричної енергії підтверджуються відповідно до даних комерційного обліку, які надавалися оператором системи розподілу - ПрАТ "Рівнеобленерго", у відповідності до вимог пункту 4.3, 4.12, підпункту 31 пункту 5.1.2 Правил роздрібного ринку електричної енергії, у затверджених постановою НКРЕКП від 14.03.2018 № 312 (далі - ПРРЕЕ), та пункту 9.14 Розділу IX, пункту 12.4 Розділу XII Кодексу комерційного обліку електричної енергії, затвердженого постановою НКРЕКП від 14.03.2018 № 311.

З матеріалів справи вбачається, що на підставі отриманих даних про спожиті відповідачем обсяги електроенергії позивачем сформовано рахунки, зокрема, за розрахункові періоди листопад - грудень 2023 року, а саме: від 01.12.2023 № 20230836/11/1 на суму 125 455 грн 91 коп., від 01.01.2024 № 20230836/12/1 на суму 196 109 грн 94 коп.

Проте, відповідач в порушення умов договору та норм чинного законодавства не виконав у повному обсязі взяті на себе зобов`язання по оплаті спожитої електричної енергії за період листопад - грудень 2023 року, у зв`язку з чим в останнього виникла заборгованість перед постачальником за спожиту електричну енергію у розмірі 241 469 грн 55 коп., що також не було спростовано відповідачем, зокрема відповідачем не надано суду доказів оплати, спожитої в період листопад - грудень 2023 року, електричної енергії на суму 241 469 грн 55 коп.

При цьому відповідач заперечує проти задоволення позовних вимог, мотивуючи це ненаданням позивачем доказів споживання відповідачем електроенергії за спірний період, а також неврахування позивачем часткових оплат відповідача від 06.12.2023 №1649 на суму 54 141 грн 24 коп., від 06.12.2023 №1650 на суму 25 107 грн 83 коп. та від 28.12.2023 №1799 на суму 133 395 грн 10 коп.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню у повному обсязі з наступних підстав.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Зазначене також кореспондується зі статтями 525, 526 Цивільного кодексу України відповідно до яких зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.

Частиною 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Судо перевірено розрахунок суми заборгованості, наданий позивачем, встановлено, що часткові оплати відповідача враховані позивачем відповідно до призначення платежу за період вересня - листопада 2023 року. Доказів інших оплат відповідачем суду не надано.

З огляду на вищенаведене та встановленням факту невиконання відповідачем обов`язку з повної та своєчасної оплати спожитої в період листопад - грудень 2023 року електричної енергії за договором про постачання електричної енергії споживачу від 28.08.2023 № 20230836П-Т123 та факту наявності заборгованості у розмірі 241 469 грн 55 коп., вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості підлягають задоволенню у повному обсязі.

Крім того, у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов`язань за договором, позивач просить суд стягнути з відповідача 3 % річних у розмірі 3 076 грн 70 коп. та 2 605 грн 44 інфляційних втрат, нарахованих за загальний період прострочення 08.12.2023 по 28.05.2024.

Суд зазначає, що у разі прострочення грошового зобов`язання, коли боржник повинен сплатити грошові кошти, але неправомірно не сплачує їх, підлягають стягненню річні відсотки відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України.

З урахуванням приписів статті 549, частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України та статті 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" правовими наслідками порушення грошового зобов`язання, тобто зобов`язання сплатити гроші, є обов`язок сплатити не лише суму основного боргу, а й неустойку (якщо її стягнення передбачене договором або актами законодавства), інфляційні нарахування, що обраховуються як різниця добутку суми основного боргу на індекс (індекси) інфляції, та проценти річних від простроченої суми основного боргу.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Як вбачається з аналізу статей 612, 625 Цивільного кодексу України право кредитора вимагати сплату боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних, які не є штрафними санкціями, є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредитору.

Дії відповідача є порушенням умов договору, що є підставою для захисту майнових прав та інтересів позивача, відповідно до норм статті 625 Цивільного кодексу України.

З огляду на вимоги статті 86 Господарського процесуального кодексу України господарський суд має з`ясовувати обставини, пов`язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв`язку з порушенням грошового зобов`язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов`язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань.

За результатами здійсненої за допомогою системи "ЛІГА" перевірки нарахування позивачем заявленої до стягнення процентів річних судом встановлено, що розмір процентів річних, перерахований судом у відповідності до приписів чинного законодавства та в межах визначеного позивачем періоду прострочення, відповідає вимогам зазначених вище норм законодавства, умовам договору та є арифметично вірним, тому вказані вимоги позивача про стягнення з відповідача 3 076 грн 70 коп. 3 % річних та 2 605 грн 44 коп. інфляційних втрат, нарахованих за загальний період прострочення 08.12.2023 по 28.05.2024., підлягають задоволенню за розрахунком позивача.

Згідно з частиною 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається: у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи вищевикладене та керуючись статтею 74, статтями 76-79, статтею 86, статтею 123, статтею 129, статтями 232-233, статтями 237- 238, статтями 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Державного підприємства "Українська геологічна компанія" (02088, місто Київ, провулок Геофізиків, будинок 10, ідентифікаційний код 38078094) на користь Товариства з обмеженою відповіда льністю "Київські енергетичні послуги" (04050, місто Київ, вулиця Юрія Іллєнка, будинок 31, ідентифікаційний код 41916045) 241 469 (двісті сорок дев`ять тисяч чотирриста шістдесят дев`ять) грн 55 коп. основної заборгованості, 2 605 (дві тисячі шістсот п`ять) грн 44 коп. 3 % річних, 3 076 (три тисячі сімдесят шість) грн 70 коп. та витрати по сплаті судового збору у розмірі 2 965 (дві тисячі дев`ятсот шістдесят п`ять) грн 82 коп.

3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Відповідно до частини 1 статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (частина 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України).

Суддя Н.Плотницька