Рішення

від 24.10.2024 по справі 910/8272/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

24.10.2024Справа № 910/8272/24

За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Всеукраїнська енергетична компанія «ПАРТНЕР ЕНЕРДЖІ»доТовариства з обмеженою відповідальністю «СМАРТВАТТ»простягнення 2 355 713,70 грн Суддя Підченко Ю.О. Секретар судового засідання Лемішко Д.А.Представники сторін:

від позивача: Маковій В.В.;

від відповідача: не з`явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

У провадженні Господарського суду міста Києва перебуває справа № 910/8272/24 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Всеукраїнська енергетична компанія «Партнер Енерджі» (далі також - позивач, ТОВ «Партнер Енерджі») до Товариства з обмеженою відповідальністю «СМАРТВАТТ» (далі також - відповідач, ТОВ «СМАРТВАТТ») про стягнення заборгованості за договором купівлі-продажу електричної енергії № 24/24-01 в розмірі 2 355 713,70 грн, з яких 2 125 000,00 грн борг, 27 735,63 грн інфляційні втрати, 183 295, 77 грн пеня, 19 682,38 грн 3% річних.

05.07.2024 від позивача надійшло клопотання про витребування доказів у Головного управління Державної податкової служби у місті Києві та Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго».

За результатами розгляду клопотання про витребування доказів суд відмовив у його задоволенні

З огляду на те, що в підготовчому провадженні здійснено дії передбачені ст. 182 Господарського процесуального кодексу України, суд вирішив закрити підготовче провадження та призначити справу до розгляду по суті на 24.10.2024.

Представник позивача в судовому засіданні 24.10.2024 наполягав на задоволенні заявленого позову та надав усні пояснення по справі.

Відповідач явку уповноваженого представника в судове засідання 24.10.2024 не забезпечив, відзив на позов не надав, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Згідно з ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Приймаючи до уваги, що судом вчинено всі передбачені законодавством процесуальні дії для належного повідомлення ТОВ «СМАРТВАТТ» про розгляд даної справи, враховуючи, що матеріали справи містять достатньо документів для розгляду справи по суті, суд вважає, що неявка у судове засідання представника відповідача не є перешкодою для прийняття рішення у даній справі.

Відповідно до ст. 233 Господарського процесуального кодексу України, рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та витребуваних судом.

У судовому засіданні 24.10.2024 відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

17.01.2024 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Всеукраїнська енергетична компанія «Партнер Енерджі» (як продавцем) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Смартватт» (як покупцем) було укладено договір № 24/4-01 купівлі-продажу електричної енергії на ринку двосторонніх договорів (далі також - договір), відповідно до п. 1.1. якого продавець зобов`язаний продати покупцю, а покупець зобов`язаний купити (прийняти та сплатити) електричну енергію в обсягах, що визначені фактичними графіками погодинного обсягу купівлі-продажу електричної енергії та за ціною визначеною в Додатку до цього договору. Купівля-продаж електричної енергії здійснюється в об`єднаній енергетичній системі (ОЕС) України.

Відповідно до п. 2.2. та 2.4. договору продавець зобов`язується продавати, а покупець зобов`язується купувати електроенергію в обсягах та на умовах, що визначаються сторонами у фактичних графіках Додатку до цього договору.

Як вбачається з умов договору, сторони перед розрахунковим періодом укладають Додаткову угоду на відповідний розрахунковий період та плановий графік купівлі-продажу погодинного обсягу електроенергії, який є Додатком № 1 до Додаткової угоди цього договору. Згідно з умовами Додаткової угоди та погодженими обсягами планового графіку купівлі-продажу погодинного обсягу електроенергії, покупець зобов`язаний здійснювати попередні розрахунки з продавцем. Остаточний розрахунок сторони здійснюють на підставі фактичного графіку купівлі-продажу погодинного обсягу електроенергії, який є Додатком № 1 до Додаткової угоди, та Акту купівлі-продажу електричної енергії за кожний розрахунковий період.

Згідно з п. 12.11. та 12.12. договору сторони підтверджують, що будь-які документи, пов`язані з виконанням цього договору, погоджені з використанням електронного цифрового підпису (ЕЦП) або кваліфікованого електронного цифрового підпису (КЕП) у відповідності до законодавства України мають силу оригіналів. Обмін документами в електронному вигляді здійснюється сторонами через надсилання/отримання листів за адресами електронних поштових скриньок визначених у Розділі 13 договору «РЕКВІЗИТИ ТА ПІДПИСИ СТОРІН».

17.01.2024 між сторонами укладено Додаткову угоду № 1 до договору, за якою сторони погодили щоденний погодинний обсяг купівлі-продажу електричної енергії на січень 2024 року згідно Графіку, викладеного у Додатку № 1 до Додаткової угоди.

Згідно з Графіком продавець зобов`язується продати, а покупець зобов`язується купувати електроенергію в обсягах 720 МВт год.

29.01.2024 між сторонами укладено Додаткову угоду № 2 до договору, за якою сторони погодили щоденний погодинний обсяг купівлі-продажу електричної енергії на лютий 2024 року згідно Графіку, викладеного у Додатку № 1 до Додаткової угоди.

Згідно з Графіком продавець зобов`язується продати, а покупець зобов`язується купувати електроенергію в обсягах 3 480 МВт год.

27.02.2024 між сторонами укладено Додаткову угоду № 3 до договору, за якою сторони погодили щоденний погодинний обсяг купівлі-продажу електричної енергії на березень 2024 року згідно Графіку, викладеного у Додатку № 1 до Додаткової угоди.

Згідно з Графіком продавець зобов`язується продати, а покупець зобов`язується купувати електроенергію в обсягах 3 600 МВт год.

Як стверджує позивач, відповідно до відомостей, наданих Укренерго на адвокатські запити Маковія В.В., позивач продав, а відповідач придбав у березні 2024 року електричну енергію об`ємом 2 256 МВт год.

Спір у справі виник у зв`язку з тим, як стверджує позивач, що станом на дату подання позову ТОВ «СМАРТВАТТ» має прострочену заборгованість за поставлену електроенергію згідно з договором в сумі 2 125 000 грн.

Відповідач своїм правом на подання відзиву не скористався, викладених у позові обставин не спростував.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню виходячи з наступного.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Дослідивши зміст укладеного між сторонами договору, суд дійшов висновку, що вказаний договір за своєю правовою природою є договором про постачання електричної енергії.

За ч. 1 ст. 56 Закону України «Про ринок електричної енергії» постачання електричної енергії споживачам здійснюється електропостачальниками, які отримали відповідну ліцензію, за договором постачання електричної енергії споживачу.

Згідно зі ст. 526 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України (далі - ГК України) передбачено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

В силу положень ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як вбачається з наявних у матеріалах справи фактичних даних, сторони підписали наступні акти купівлі-продажу за договором:

- 31.01.2024 Акт купівлі-продажу електричної енергії № 3 згідно з умовами, викладеними у Додатковій угоді № 1 від 17.01.2024, на загальну суму 3 068 349,28 грн з ПДВ.

- 29.02.2024 Акт купівлі-продажу електричної енергії № 13 згідно з умовами, викладеними у Додатковій угоді № 2 від 29.01.2024, на загальну суму 12 714 809,89 грн з ПДВ.

- Акт купівлі-продажу електричної енергії № 27 від 31.03.2024 на загальну суму 7 574 865,08 грн згідно з умовами, викладеними у Додатковій угоді № 3 від 27.02.2024.

Вказані акти сторони підписали за допомогою електронного підпису.

Оскільки відповідач не у повному обсязі розрахувався за куплену електричну енергію, то, на думку позивача, у нього утворилася заборгованість на суму 2 125 000,00 грн.

З метою досудового врегулювання спору позивач на адресу відповідача надіслав досудову вимогу від 12.04.2024 № 02СВ/120424 у якій запропоновано у п`ятиденний строк з моменту отримання даної вимоги перерахувати суму боргу в розмірі 2 125 000 грн на поточний рахунок позивача.

Відповідач повідомив позивача про відмову у задоволенні вимоги про погашення боргу, обґрунтовуючи свою відмову наступним:

- відповідно до вимог чинного законодавства підприємство має право на податковий кредит у місяці його виникнення за умови наявності завчасно зареєстрованої податкової накладної від постачальника, а податкова накладна від позивача № 20 від 29.02.2024 на суму ПДВ 2 125 000 грн станом на 18.03.2024 зберігала статус «реєстрація призупинена».

- відповідно до вимог чинного законодавства підприємство може зареєструвати свої податкові накладні в межах податкового ліміту, який складається зокрема з сум податкового кредиту, отриманого від зареєстрованих в Єдиному реєстрі вхідних податкових накладних, та сум поповнення власного казначейського рахунку ПДВ власними коштами;

- для виконання своїх зобов`язань з реєстрації податкової накладної ТОВ «Смартватт» було вимушене поповнити казначейський рахунок ПДВ власними коштами.

Відповідно до пункту 14.1.181 статті 14 Податкового кодексу України (далі також - ПК України), податковий кредит - сума, на яку платник ПДВ має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

За змістом підпункту "а" пункту 198.1 статті 198 ПК України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі ввезення їх на митну територію України) та послуг.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

За п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, кваліфікованого електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Згідно з п. 201.4 ст. 201 ПК України платники податку в разі здійснення постачання товарів/послуг, постачання яких має безперервний або ритмічний характер, зокрема, покупцям - платникам податку - можуть складати не пізніше останнього дня місяця, в якому здійснено такі постачання, зведені податкові накладні на кожного платника податку, з яким постачання мають такий характер, з урахуванням усього обсягу постачання товарів/послуг відповідному платнику протягом періоду, за який складається така податкова накладна, протягом такого місяця

Пунктом 201.7 статті 201 ПК України передбачено, що податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

Відповідно до п. 201.10 ст. 201 ПК України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Згідно з п. 187.1 ст. 187 ПК України датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше, зокрема, дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/ послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку.

Пунктом 201.10 ст. 201 ПК України передбачено, що реєстрація податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних повинна здійснюватися з урахуванням граничних строків:

- для податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 1 по 15 календарний день (включно) календарного місяця, - до останнього дня (включно) календарного місяця, в якому вони складені;

- для податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 16 по останній календарний день (включно) календарного місяця, - до 15 календарного дня (включно) календарного місяця, наступного за місяцем, в якому вони складені;

- для розрахунків коригування, складених постачальником товарів/послуг до податкової накладної, що складена на отримувача - платника податку, в яких передбачається зменшення суми компенсації вартості товарів/послуг їх постачальнику, - протягом 15 календарних днів з дня отримання такого розрахунку коригування до податкової накладної отримувачем (покупцем).

Отже, позивач повинен був зареєструвати податкову накладну № 20 від 29.02.2024 на суму ПДВ 2 125 000 грн за операціями купівлі-продажу у лютому 2024 року - до 29.02.2024 включно.

Пунктом 201.10 ст. 201 ПК України встановлено, що податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня.

З метою отримання податкової накладної/розрахунку коригування, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних, покупець надсилає в електронному вигляді запит до Єдиного реєстру податкових накладних, за яким отримує в електронному вигляді повідомлення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних та податкову накладну/розрахунок коригування в електронному вигляді. Такі податкова накладна/розрахунок коригування вважаються зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних та отриманими покупцем.

Відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов`язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов`язань за відповідний звітний період.

Як підтверджується матеріалами справи, позивачем податкова накладна № 20 від 29.02.2024 на суму ПДВ 2 125 000 грн подана 29.02.2029.

Разом з тим, з матеріалів справи вбачається, що реєстрація вказаної податкової накладної була зупинена контролюючим органом.

Пунктом 201.16 ст. 201 ПК України реєстрація податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних може бути зупинена в порядку та на підставах, визначених Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України № 117 від 21 лютого 2018 року затверджено Порядок з питань зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі - Порядок).

Пунктами 12-16 Порядку визначено, що у разі зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі контролюючий орган протягом операційного дня надсилає (в електронній формі у текстовому форматі) в автоматичному режимі платнику податку квитанцію про зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування. Така квитанція є підтвердженням зупинення такої реєстрації.

У квитанції про зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування зазначаються:

1) номер та дата складання податкової накладної / розрахунку коригування;

2) порядковий номер, номенклатура товарів/послуг продавця, код товару згідно з УКТЗЕД / послуги згідно з Державним класифікатором продукції та послуг, зазначені у податковій накладній / розрахунку коригування, реєстрація яких зупинена;

3) критерій(ї) ризиковості платника податку та/або критерій(ї) ризиковості здійснення операцій, на підставі якого(их) зупинено реєстрацію податкової накладної/ розрахунку коригування в Реєстрі, із розрахованим показником за кожним критерієм, якому відповідає платник податку;

4) пропозиція щодо надання платником податку пояснень та копій документів, необхідних для прийняття контролюючим органом рішення про реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі.

Перелік документів, необхідних для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі, включає в себе: договори, зокрема зовнішньоекономічні контракти, з додатками до них; договори, довіреності, акти керівного органу платника податку, якими оформлені повноваження осіб, які одержують продукцію в інтересах платника податку для здійснення операції; первинні документи щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складські документи (інвентаризаційні описи), у тому числі рахунки-фактури/інвойси, акти приймання-передачі товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм та галузевої специфіки, накладні; розрахункові документи та/або банківські виписки з особових рахунків; документи щодо підтвердження відповідності продукції (декларації про відповідність, паспорти якості, сертифікати відповідності), наявність яких передбачена договором та/або законодавством.

Письмові пояснення та копії документів, зазначених у пункті 14 цього Порядку, платник податку має право подати до контролюючого органу протягом 365 календарних днів, що настають за датою виникнення податкового зобов`язання, відображеного у податковій накладній / розрахунку коригування.

Платник податку має право подати письмові пояснення та копії документів до декількох податкових накладних / розрахунків коригування, якщо такі податкові накладні / розрахунки коригування складені на одного отримувача - платника податку за одним і тим самим договором або якщо в таких податкових накладних / розрахунках коригування відображені однотипні операції (з однаковими кодами товарів згідно з УКТЗЕД або кодами послуг згідно з Державним класифікатором продукції та послуг).

Письмові пояснення та копії документів, зазначених у пункті 14 цього Порядку, платник податку подає до ДФС в електронній формі засобами електронного зв`язку, визначеними ДФС, з урахуванням вимог Законів України "Про електронний цифровий підпис", "Про електронні документи та електронний документообіг" та Порядку обміну електронними документами з контролюючими органами, затвердженого в установленому порядку.

З доводів позивача вбачається, що ним були подані повідомлення про надання пояснень та копій документів щодо податкових накладних/розрахунків коригування, реєстрацію яких зупинено, за результатами яких, контролюючим органом 27.03.2024 зареєстровано податкову накладну № 20.

Згідно з абз. 7 п. 198.6 КП України у разі зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних згідно з пунктом 201.16 статті 201 цього Кодексу перебіг строків, зазначених у цьому пункті, переривається на період зупинення реєстрації таких податкових накладних/ розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Статтею 614 ЦК України визначено, що особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання.

Пунктом 7.14. договору узгоджено, що за належне оформлення та своєчасну реєстрацію податкових накладних в Електронному реєстрі податкових накладних продавець несе відповідальність, згідно Податкового кодексу України. У випадку порушення Продавцем порядку заповнення податкової накладної та/або строків реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування, а також у разі припинення реєстрації та/або відсутності реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування, продавець зобов`язаний протягом п`яти календарних днів з моменту виникнення порушення сплатити покупцю штраф, який дорівнює розміру незареєстрованого/неотриманого своєчасно податкового кредиту покупцем і відшкодувати покупцю всі понесенні ним збитки. покупець має право зупинити виконання своїх зобов`язань перед продавцем до повного усунення останнім допущенних порушень.

З пункту 7.14. договору вбачається, що відповідальність передбачена означеним пунктом може бути застосована до позивача у таких випадках: не реєстрації, неправильної, несвоєчасної реєстрації податкових накладних або ж наявності дій/бездіяльності які призвели до втрати позивачем права на податковий кредит.

При цьому, позивачем подано для реєстрації податкову накладну у межах визначених податковим законодавством строків, а отже матеріали справи не містять доказів не реєстрації, неправильної, несвоєчасної реєстрації, оскільки за результатами вчинених саме позивачем дій, які полягають у поданні повідомлень до контролюючого органу у межах, визначеного податковим законодавством строку, податкові накладні були зареєстровані контролюючим органом.

Пунктом 198.6 статті 198 ПК України визначено, що у разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних /розрахунків коригування до таких податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 1095 календарних днів з дати складення податкової накладної / розрахунку коригування.

З урахуванням наведеного, відповідачем не втрачено право на податковий кредит, а отже відсутні докази дій/бездіяльності позивача, які, нібито, призвели до втрати відповідачем права на податковий кредит.

Отже, Станом на момент звернення до суду з даним позовом у відповідача утворилась заборгованість перед позивачем в розмірі 2 125 000,00 грн.

Наявність, обсяг заборгованості відповідача у розмірі 2 125 000,00 грн та настання строку виконання обов`язку щодо сплати не були спростовані відповідачем.

Більше того, відповідачем не надано доказів стягнення з позивача штрафу за несвоєчасну реєстрацію податкової накладної та не заявлено, зокрема, зустрічного позову в межах даної справи. Тож, суд під час розгляду справи лише перевіряє факт настання обов`язку відповідача оплатити на куплену електричну енергію по договору.

За змістом статей 598, 599 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом, зокрема виконанням, проведеним належним чином.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Позивачем доведено суду факт порушення з боку відповідача своїх зобов`язань щодо не здійснення оплати вартості купленої електроенергії, тоді як строк виконання відповідачем зобов`язання з оплати настав.

Отже, з урахуванням положень ст. 530 Цивільного кодексу України та положень контракту, зважаючи на відсутність в матеріалах справи контррозрахунку суми заявленої до стягнення та враховуючи, що позивач має право вільно обирати незаборонений законом спосіб захисту прав і свобод, у тому числі й судовий, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за договором у розмірі 2 125 000,00 грн.

Також, позивач просить суд стягнути з відповідача пеню у розмірі 183 295,77 грн, 3% річних в розмірі 19 682,38 грн та інфляційні витрати у розмірі 27 735,63 грн.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

З положень п. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Положень ст. 549 Цивільного кодексу України передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Частиною 2 статті 551 Цивільного кодексу України визначено, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Згідно з ч. 2 ст. 343 Господарського процесуального кодексу України та ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

У п. 7.9. договору визначено, що за порушення строків оплати передбачених цим договором покупець сплачує продавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на час прострочки від суми заборгованості за кожен день порушення строку оплати.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок пені, суд встановив, що він виконаний арифметично вірно, відповідає положенням чинного законодавства та умовам договору, відтак сума пені, яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача становить 183 295,63 грн, а позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

Частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України визначено обов`язок боржника, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відтак, у разі несвоєчасного виконання боржником грошового зобов`язання у нього в силу закону (частини другої статті 625 ЦК України) виникає обов`язок сплатити кредитору, поряд із сумою основного боргу, суму інфляційних втрат, як компенсацію знецінення грошових коштів за основним зобов`язанням внаслідок інфляційних процесів у період прострочення їх оплати, та 3% річних від простроченої суми.

Здійснивши перевірку розрахунку інфляційних витрат, суд встановив, що він виконаний арифметично вірно, відтак, сума інфляційний витрат, яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, за розрахунком позивача, становить 27 735,63 грн.

Здійснивши перевірку розрахунку 3% річних, суд встановив, що він виконаний арифметично вірно, відтак, сума 3% річних, яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, за розрахунком позивача, становить 19 682,38 грн.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ст. ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи викладене, оскільки відповідач не надав суду доказів належного виконання свого зобов`язання щодо оплати купленої електричної енергії в повному обсязі, суд дійшов висновку, що відповідачем було порушено умови договору, а тому вимоги позивача підлягають задоволенню у повному обсязі.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ст. ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

За приписами статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів сторін та їх відображення у судовому рішенні, суд спирається на висновки, яких дійшов Європейський суд з прав людини у рішенні від 18.07.2006 у справі "Проніна проти України", в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Поряд з цим, за змістом п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень та висновків Європейського суду з прав людини, викладених у рішеннях у справах "Трофимчук проти України", "Серявін та інші проти України" обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

За таких обставин, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог з покладенням судового збору на відповідача в порядку ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст. ст. 12, 13, 73, 74, 76, 77, 86, 129, 232, 233, 237, 238, ст. ст. 240, 241, ч. 1 ст. 256, 288 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Всеукраїнська енергетична компанія «ПАРТНЕР ЕНЕРДЖІ» задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «СМАРТВАТТ» (03194, м. Київ, б. Кольцова, 14Д, оф. 610; код ЄДРПОУ 44205939) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Всеукраїнська енергетична компанія «ПАРТНЕР ЕНЕРДЖІ» (07400, Київська обл., Броварський р-н, м. Бровари, вул. Героїв України; 16, оф. 1; код ЄДРПОУ 45081032) заборгованість у розмірі 2 125 000,00 грн, інфляційні втрати в розмірі 27 735,63 грн, пеню в розмірі 183 295,77 грн, 3% річних в розмірі 19 682,38 грн та судовий збір в розмірі 35 335,71 грн.

3. Після набрання рішенням законної сили видати відповідні накази.

Рішення господарського суду набирає законної сили згідно зі ст. 241 Господарського процесуального кодексу України. Відповідно до ч. 1 ст. 256 та ст. 257 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 04.11.2024 року.

Суддя Ю.О.Підченко