Рішення

від 07.11.2024 по справі 910/7656/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

07.11.2024Справа № 910/7656/24Суддя Мудрий С.М., розглянувши справу

за позовом Акціонерного товариства "Київський науково-дослідний та проектно-конструкторський інститут "Енергопроект"

до Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом"

про стягнення 541 938,35 грн.

Представники сторін: не викликалися.

ВСТАНОВИВ:

У червні 2024 року Акціонерне товариство "Київський науково-дослідний та проектно-конструкторський інститут "Енергопроект" (далі - Енергопроект) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (далі - Енергоатом) 541970,46 грн, з яких: 390 600,00? грн - основний борг, 26 888,77 грн - 3% річних, 124 481,69 грн - інфляційні втрати, посилаючись на неналежне виконання відповідачем зобов`язань за договором на виконання проєктних робіт №1821181/19-121-08-21-10460 від 13.07.2021 у частині своєчасної та повної оплати вартості виконаних робіт.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.06.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №910/7656/24 за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання). Встановлено сторонам строки для подання заяв по суті справи.

05.07.2024 через систему "Електронний суд" від Енергоатому надійшов відзив на позовну заяву, в якому останній просило суд відмовити у задоволенні позову.

Заперечуючи проти задоволення позову, відповідач зауважив, що строк оплати частини вартості робіт не настав, оскільки всупереч пункту 5.7. договору позивачем не надано доказів реєстрації податкових накладних в ЄРПН, відтак і заявлений до стягнення розмір компенсаційних виплат є необґрунтованим;

- надані позивачем документи не є належними доказами на підтвердження заявлених позовних вимог;

- в діях відповідача відсутня вина, оскільки своєчасному і належному виконанню грошового зобов`язання за договором перешкоджають форс-мажорні обставини, настання яких підтверджується листом ТПП України №2024/02.0-7.1 від 28.02.2022.

Також у своєму відзиві Енергоатом, посилаючись на правові висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 18.03.2020 у справі №902/417/18 та від 27.03.2024 у справі №910/12277/23, просив суд зменшити заявлені до стягнення розмір 3% річних.

08.07.2024 через систему "Електронний суд" від відповідача надійшло клопотання про витребування оригіналів письмових доказів: договір на виконання проектних робіт №1821181/19-121-08-21-10460 від 13.07.2021 з додатками та акт здачі приймання проектних робіт №19 від 29.12.2021.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.07.2024 у справі №910/7656/24 відмовлено у задоволенні вказаного клопотання відповідача.

11.07.2024 через систему "Електронний суд" від Енергопроекту надійшла відповідь на відзив, в якій позивач вважає заперечення відповідача безпідставними, з огляду на те, що обумовлені договором роботи були належним чином виконані та прийняті останнім без жодних претензій та/або зауважень, а податкова накладна №127 від 29.12.2021 була зареєстрована у визначеному податковим законодавством порядку, що підтверджується відповідною квитанцією від 10.01.2022 №9409015537;

- відповідачем не доведено того, що ті обставини, на які він посилається у своєму відзиві вплинули на можливість виконання ним своїх зобов`язань за договором;

- заявлена до стягнення сума 3% річних є мінімальним розміром відшкодування збитків позивача, завданих внаслідок неналежного виконання зобов`язань за договором відповідачем.

Також у своїй відповіді на відзив позивач надає новий розрахунок 3% річних, у зв`язку з чим просить суд стягнути з відповідача 541 938,35? грн, з яких: 390 600,00? грн - основний борг, 26 856,66 грн - 3% річних, 124 481,69 грн - інфляційні втрати.

Розглянувши відповідь на відзив, суд дійшов висновку, що за своєю правовою природою вказана заява по суті спору також є й заявою про зменшення розміру позовних вимог.

Відповідно до пункту 2 частини 2 статті 46 ГПК України крім прав та обов`язків, визначених у статті 42 цього Кодексу позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог - до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.

Частиною 5 статті 46 ГПК України визначено, що у разі подання будь-якої заяви, передбаченої пунктом 2 частини другої, частиною третьою або четвертою цієї статті, до суду подаються докази направлення копій такої заяви та доданих до неї документів іншим учасникам справи. Таке надсилання може здійснюватися в електронній формі через електронний кабінет з урахуванням положень статті 42 цього Кодексу. У разі неподання таких доказів суд не приймає до розгляду та повертає заявнику відповідну заяву, про що зазначає в ухвалі.

Оскільки зменшення розміру позовних вимог є правом позивача і вищезазначена заява відповідає вимогам статті 42 ГПК України, суд дійшов висновку про прийняття вказаної заяви до розгляду. Таким чином, розгляд справи здійснюватиметься з урахуванням позовних вимог про стягнення 541 938,35? грн, з яких: 390 600,00? грн - основний борг, 26 856,66 грн - 3% річних, 124 481,69 грн - інфляційні втрати.

17.07.2024 через систему "Електронний суд" від відповідача надійшла заява із запереченням проти розгляду справи №910/7656/24 за правилами спрощеного позовного провадження.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.07.2024 у справі №910/7656/24 відмовлено у задоволенні вказаного клопотання відповідача.

23.07.2024 через систему "Електронний суд" від Енергоатому надійшли додаткові письмові пояснення, в яких відповідач заперечив проти позову з підстав. Викладених у відзиві.

17.10.2024 через систему "Електронний суд" від Енергопроекту надійшла заява про компенсацію витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 24 000,00 грн.

23.10.2024 через систему "Електронний суд" від Енергоатому надійшли заперечення на заяву позивача про компенсацію витрат на професійну правничу допомогу, в якій просив залишити вказану заяву позивача без задоволення, а у разі її задоволення - зменшити заявлений розмір судових витрат.

Жодних інших заяв по суті справі, заяв чи клопотань сторонами не надано.

Відповідно до статті 248 ГПК України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Водночас, суд враховує, що відповідно до частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку.

Розумним, зокрема, вважається строк, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.

З огляду на практику Європейського суду з прав людини, критеріями розумних строків є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника (справи "Федіна проти України" від 02.09.2010, "Смірнова проти України" від 08.11.2005, "Матіка проти Румунії" від 02.11.2006, "Літоселітіс проти Греції" від 05.02.2004 та інші).

Враховуючи вищезазначені обставини, для визначення обставин справи, які підлягають встановленню, та вчинення інших дій з метою забезпечення правильного, своєчасного і безперешкодного розгляду справи по суті, а також виконання завдання розгляду справи по суті, розгляд справи здійснено за межами строків, встановлених ГПК України, проте в розумні строки.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає позовні вимоги Товариства частково обґрунтованими.

23.06.2021 між Енергопроектом (далі за текстом договору - Підрядник) та Енергоатомом в особі Відокремленого підрозділу "Запорізька АЕС" (далі за текстом договору - Замовник) було укладено договір на виконання проєктних робіт №1821181/19-121-08-21-10460 від 13.07.2021, відповідно до пункту 1.1. якого Замовник доручає, а Підрядник приймає на себе зобов`язання з виконання робіт на тему: "Коригування проєктної документації за дорученням Замовника згідно з результатами виконання будівельних і додаткових робіт, непередбачених проєктною документацією об`єктів Запорізької АЕС у 2021 році". (Код ДКПП 71.12)" (далі за текстом проектно-кошторисна документація).

Пунктом 2.1. договору визначено, що ціна робіт за договором складає 325 500,00 грн, окрім того ПДВ 65 100,00 грн, що разом становить 390 600,00 грн. Розрахунок ціни робіт зазначено в "Протоколі погодження договірної ціни" (невід`ємний Додаток №1 до договору) і визначена на підставі Кошторису (невід`ємний Додаток №3 до договору).

За умовами абзацу 1 пункту 2.2. договору оплата виконаних робіт Замовником проводиться за фактично виконаний обсяг робіт на підставі Актів здачі-приймання виконаних робіт, підписаних обома Сторонами, шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок Підрядника протягом 60 (шістдесяти) календарних днів з дати підписання Акта здачі-приймання виконаних робіт.

Оплата Замовником частини вартості робіт у розмірі суми ПДВ здійснюється після отримання ним від Підрядника податкової накладної, оформленої та зареєстрованої в Єдиному реєстрі податкових накладних (ЄРПН) у встановлених ПК України випадках та порядку (абзац 2 пункту 2.2. договору).

Відповідно до пункту 5.6. договору належним виконанням робіт за договором є підписання сторонами Акта здачі-приймання виконаних робіт.

За змістом пункту 5.7. договору Підрядник зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі та зареєструвати її в ЄРПН у строки, визначені для реєстрації податкової накладної чинним законодавством з дотриманням вимог законів України "Про електронні документи та електронний документообіг" та "Про електронні довірчі послуги".

Електронна адреса Замовника для листування в рамках адміністрування ПДВ: pdvzaes@mgw.npp.zp.ua. У податковій накладній у рядку "Код філії отримувача (Замовника)" зазначати числовий номер ВП ЗАЕС - 01 та код ЄДРПОУ юридичної особи ДП НАЕК "Енергоатом" - 24584661.

У випадку відсутності реєстрації у ЄРПН Підрядником електронної податкової накладної у встановлений Податковим кодексом України строк, Замовник має право в односторонньому порядку зменшити ціну договору, передбачену пунктом 2.1. договору, на суму ПДВ, від вартості робіт.

Умови пунктом 10.1. договору визначено, що форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору, обов`язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи, але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та не оголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратство, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/Імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання І зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо.

Наявність форс-мажорних обставин засвідчується відповідним документом, виданим Торгово-промисловою палатою України або уповноваженими нею регіональними торгово-промисловими палатами, відповідно до законодавства України (пункт 10.2. договору).

Згідно з пунктами 10.3. договору сторона, що зазнала дії форс-мажорних обставин, які унеможливлюють виконання зобов`язань за договором, письмово повідомляє Іншу сторону про їх наявність, протягом 5 днів з початку їх дії з наступним наданням, протягом 10 днів, відповідного підтверджуючого документу. Про закінчення дії форс-мажорних обставин Сторона, яка зазнала їх впливу, письмово в 5 денний строк повідомляє другу сторону. Якщо форс-мажорні обставини діють більше 3 місяців, сторони мають право розірвати договір, уклавши про це відповідну угоду.

Пунктом 10.4. договору передбачено, що наявність форс-мажорних обставин звільняє сторони від відповідальності за невиконання/неналежне виконання зобов`язання за договором.

Договір вступає в силу з моменту його підписання обома сторонами та діє до 31.03.2022 (пункт 12.1. договору).

Розділом 13 договору визначено, що Додатками до вказаного правочину є Додаток №1 "Протокол погодження договірної ціни", Додаток №2 "Технічні вимоги", Додаток №3 "Кошторис", Додаток №4 "Календарний план".

Вищезазначені додатки підписані уповноваженими представниками сторін та скріплені їх печатками.

Крім цього, 29.12.2021 між сторонами підписано та скріплено печатками без жодних претензій та зауважень акт здачі-приймання проектних робіт №19, за яким відповідач підтвердив, що виконані роботи на загальну суму 390 600,00 грн (разом із ПДВ) задовольняють умови договору і належним чином оформлені.

Також 29.12.2021 позивачем складено податкову накладну №127, яка була зареєстрована в ЄРПН 10.01.2022 за №9409015537, що підтверджується відповідною квитанцією.

З метою досудового врегулювання спору Енергопроект звернувся до Енергоатому з претнезією від 18.05.2023 №61522000.315.16133-КР-П, в якій вимагав у семиденний строк з дня отримання цієї претензії сплатити вартість виконаних робіт у розмірі 390 600,00 грн.

У відповіді №21-3449/28-вих від 16.06.2023 на вищезазначену претензію Енергоатом повідомив, що своєчасному виконання грошових зобов`язань за договором перешкоджає введення в Україні воєнного стану та перебування виробничих потужностей Запорізької АЕС на окупованій території. Також відповідач зазначив, що військова агресія російської федерації проти України негативно вплинула на рівень розрахунків за електроенергію та у відповідності до листа ТПП України №2024/02.0-7.1 від 28.02.2022 вважається форс-мажорною обставиною.

У зв`язку з несплатою Замовником вартості виконаних робіт за договором на виконання проєктних робіт №1821181/19-121-08-21-10460 від 13.07.2021, Енергопроект звернувся з даним позовом до суду про стягнення з відповідача (з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог) 390 600,00? грн основного боргу, 26 856,66 грн - 3% річних, 124 481,69 грн інфляційних втрат.

Статтею 11 ЦК України визначено, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частиною 1 статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

За приписами статей 509, 526 ЦК України, статей 173, 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Правова природа договору не залежить від його назви, а визначається його змістом, а тому при оцінці відповідності волі сторін та укладеного договору суд повинен надати правову оцінку його умовам, правам та обов`язкам сторін для визначення спрямованості як їх дій, так і певних правових наслідків, тобто дослідити відповідні умови договору з зазначенням своїх висновків за результатами такої оцінки у прийнятому судовому рішенні.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 30.05.2023 у справі №914/4127/21.

Як було раніше зазначено, 23.06.2021 між Енергопроектом (далі за текстом договору - Підрядник) та Енергоатомом в особі Відокремленого підрозділу "Запорізька АЕС" (далі за текстом договору - Замовник) було укладено договір на виконання проєктних робіт №1821181/19-121-08-21-10460 від 13.07.2021, відповідно до пункту 1.1. якого Замовник доручає, а Підрядник приймає на себе зобов`язання з виконання робіт на тему: "Коригування проєктної документації за дорученням Замовника згідно з результатами виконання будівельних і додаткових робіт, непередбачених проєктною документацією об`єктів Запорізької АЕС у 2021 році". (Код ДКПП 71.12)" (далі за текстом проектно-кошторисна документація).

Даючи оцінку правовідносинам, що склались між сторонами в ході виконання даного договору, суд дійшов висновку, що такий за своєю правовою природою є договором підряду на проведення проектних та пошукових робіт, за яким відповідно до статті 887 ЦК України підрядник зобов`язується розробити за завданням замовника проектну або іншу технічну документацію та (або) виконати пошукові роботи, а замовник зобов`язується прийняти та оплатити їх. До договору підряду на проведення проектних і пошукових робіт застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено законом.

Пунктом 2.1. договору визначено, що ціна робіт за договором складає 325 500,00 грн, окрім того ПДВ 65 100,00 грн, що разом становить 390 600,00 грн. Розрахунок ціни робіт зазначено в "Протоколі погодження договірної ціни" (невід`ємний Додаток №1 до договору) і визначена на підставі Кошторису (невід`ємний Додаток №3 до договору).

Отже, укладення Замовником та Підрядником договору №1821181/19-121-08-21-10460 від 13.07.2021 було спрямоване на виконання проектних робіт та одночасного обов`язку відповідача по здійсненню їх оплати.

Відповідно до пункту 5.6. договору належним виконанням робіт за договором є підписання сторонами Акта здачі-приймання виконаних робіт.

За змістом пункту 5.7. договору Підрядник зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі та зареєструвати її в ЄРПН у строки, визначені для реєстрації податкової накладної чинним законодавством з дотриманням вимог законів України "Про електронні документи та електронний документообіг" та "Про електронні довірчі послуги".

Електронна адреса Замовника для листування в рамках адміністрування ПДВ: pdvzaes@mgw.npp.zp.ua. У податковій накладній у рядку "Код філії отримувача (Замовника)" зазначати числовий номер ВП ЗАЕС - 01 та код ЄДРПОУ юридичної особи ДП НАЕК "Енергоатом" - 24584661.

У випадку відсутності реєстрації у ЄРПН Підрядником електронної податкової накладної у встановлений Податковим кодексом України строк, Замовник має право в односторонньому порядку зменшити ціну договору, передбачену пунктом 2.1. договору, на суму ПДВ, від вартості робіт.

Як було раніше встановлено, 29.12.2021 між сторонами підписано та скріплено печатками без жодних претензій та зауважень акт здачі-приймання проектних робіт №19, за яким відповідач підтвердив, що виконані роботи на загальну суму 390 600,00 грн (разом із ПДВ) задовольняють умови договору і належним чином оформлені.

У той же день позивачем складено податкову накладну №127, яка була зареєстрована в ЄРПН 10.01.2022 за №9409015537, що підтверджується відповідною квитанцією.

Заперечення відповідача щодо належності вищезазначених доказів не беруться судом до уваги, оскільки не підтверджена жодними вмотивованими доводами.

Посилання Енергоатому, що оригінали вказаного акту знаходиться на окупованій Запорізькій АЕС також є юридично неспроможними, з огляду на те, що у відповідності до частин 3, 4 статті 95 ЦК України філії та представництва не є юридичними особами. Вони наділяються майном юридичної особи, що їх утворила, і діють на підставі затвердженого нею положення або на іншій підставі, передбаченій законодавством іноземної держави, відповідно до якого утворено юридичну особу, відокремленими підрозділами якої є такі філії та представництва. Керівники філій та представництв призначаються юридичною особою і діють на підставі виданої нею довіреності або на іншій підставі, передбаченій законодавством іноземної держави, відповідно до якого утворено юридичну особу, відокремленими підрозділами якої є такі філії та представництва.

Тобто після підписання акту відповідач мав вдосталь часу для ознайомлення, перевірки та отримання примірника оригіналу вищезазначеного документу.

Таким чином, суд вважає доведеною належними доказами обставину виконання позивачем обумовлених договором робіт на суму 390 600,00 грн та виконання зобов`язання щодо реєстрації податкової накладеної.

Умовою виконання зобов`язання є строк (термін) його виконання. Дотримання строку виконання є одним із критеріїв належного виконання зобов`язання, оскільки прострочення є одним із проявів порушення зобов`язання. Строк (термін) виконання зобов`язання за загальним правилом, узгоджується сторонами в договорі.

Положеннями статті 530 ЦК України визначено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 889 ЦК України замовник зобов`язаний, якщо інше не встановлено договором підряду на проведення проектних та пошукових робіт сплатити підрядникові встановлену ціну після завершення усіх робіт чи сплатити її частинами після завершення окремих етапів робіт або в іншому порядку, встановленому договором або законом, а підрядник - виконувати роботи відповідно до вихідних даних для проведення проектування та згідно з договором та передати замовникові готову проектно-кошторисну документацію та результати пошукових робіт (пункти 1, 3 частини 1 статті 890 ЦК України).

За умовами абзацу 1 пункту 2.2. договору оплата виконаних робіт Замовником проводиться за фактично виконаний обсяг робіт на підставі Актів здачі-приймання виконаних робіт, підписаних обома Сторонами, шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок Підрядника протягом 60 (шістдесяти) календарних днів з дати підписання Акта здачі-приймання виконаних робіт.

Оплата Замовником частини вартості робіт у розмірі суми ПДВ здійснюється після отримання ним від Підрядника податкової накладної, оформленої та зареєстрованої в Єдиному реєстрі податкових накладних (ЄРПН) у встановлених ПК України випадках та порядку (абзац 2 пункту 2.2. договору).

У своєму відзиві відповідач заперечує настання строку для оплати частини вартості робіт у розмірі суми ПДВ. Однак суд вважає такі заперечення Енергоатому безпідставними, з огляду на таке.

Положення частини 1 статті 530 ЦК України необхідно застосовувати (тлумачити) у взаємозв`язку з загальними положеннями частини 2 статті 251 та частини 2 статті 252 ЦК України.

За статтею 251 ЦК України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення, а терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Строк та термін можуть бути визначені актами цивільного законодавства, правочином або рішенням суду.

Положеннями статті 252 ЦК України визначено, що строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами, а термін - календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.

Специфіка визначення терміну вказівкою на подію, яка має неминуче настати, полягає в тому, що в момент укладання договору сторони відповідних правовідносин в силу об`єктивних обставин не можуть знати точної дати настання даної події. При цьому, подія про яку йдеться в частині другій статті 252 ЦК України, має неминуче настати.

Відповідно до лексичного значення словосполучення "неминуче має настати" означає як те, що обов`язково та безумовно має відбутися.

За змістом норми частини 1 статті 530 ЦК України у взаємозв`язку з частиною 2 статті 251, частиною 2 статті 252 цього Кодексу, які підлягають застосуванню до спірних правовідносин, у разі визначення терміну виконання зобов`язання з вказівкою на майбутню подію нею може бути визнана лише та подія, неминучість якої є безумовна. Якщо юридичні наслідки мають певну ступінь вірогідності настання, то має місце не існування часової категорії у вигляді терміну, а умова.

Крім того, відповідно до статті 212 ЦК України, особи, які вчиняють правочин, мають право обумовити настання або зміну прав та обов`язків обставиною, щодо якої невідомо, настане вона чи ні (відкладальна обставина).

Відкладальна обставина повинна мати вірогідний характер, однак сторонам завчасно невідомо, чи матиме місце така обставина; при цьому сторони не можуть впливати на настання такої обставини. Обумовлення сторонами виникнення між ними певного господарсько-правового зобов`язання настанням певної обставини може здійснюватись саме на етапі укладення договору, тобто сторони визначають, що при умові настання погодженої умови між сторонами виникнуть відповідні правовідносини за договором. Однак, настання такої умови впливає на настання прав і обов`язків у обох сторін договору.

Враховуючи вищезазначене, суд зазначає, що умови договору щодо сплати відповідачем частини вартості робіт у розмірі суми ПДВ після отримання оформленої та зареєстрованої в ЄРПН податкової накладної (абзац 2 пункту 2.2. договору) не є ані строком, ані терміном виконання зобов`язання, а також не є відкладальною обставиною.

Додатково суд відзначає, що за правилами Податкового кодексу (розділ V) податок на додану вартість - це непрямий податок, який входить в ціну товарів (робіт, послуг) та сплачується покупцем (зазвичай, під час оплати товару).

У спірних правовідносинах і позивач, і відповідач є платниками ПДВ, у яких виникають податкові зобов`язання (стаття 187 Податкового кодексу України (далі - ПК України) та право на податковий кредит (стаття 198 ПК України) безпосередньо під час здійснення господарської операції (якщо спрощено, то під час: отримання коштів продавцем/списання коштів з рахунка покупця або відвантаження товару продавцем/отримання товару покупцем).

Згідно з пунктом 200.1 статті 200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Тобто, остаточне визначення платником ПДВ зобов`язань перед бюджетом або наявності податкового кредиту, який має бути відшкодований ("компенсований" за визначенням відповідача) державою, здійснюється за результатами діяльності за весь звітний (податковий) період з урахуванням всіх вчинених в такому періоді господарських операцій. І ні про які "компенсації" податку з боку наступних покупців товару за конкретними господарськими операціями в податковому законодавстві не йдеться, а тому відповідні доводи відповідача є безпідставними.

Також, статтею 511 ЦК України передбачено, що зобов`язання не може створювати обов`язку для третьої особи.

Зі змісту частини 2 статті 528 ЦК України вбачається, що у разі невиконання або неналежного виконання обов`язку боржника іншою особою цей обов`язок боржник повинен виконати сам.

Отже, суд вважає, що не можна ставити в залежність момент оплати товару від дій інших осіб, в даному випадку податкових органів, тому навіть нереєстрація податкової накладної не виправдовує бездіяльність відповідача і не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення договірного зобов`язання.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про те, що сплата вартості виконаних робіт повинна відбуватися у відповідності до абзацу 1 пункту 2.2. договору.

Оскільки акт здачі-приймання проектних робіт №19 було підписано 29.12.2021, останнім днем строку для оплати виконаних робіт з урахуванням частини 5 статті 254 ЦК України було 28.02.2022.

Судом встановлено, у матеріалах справи відсутні і відповідачем не було надано жодних доказів оплати виконаних робіт за договором.

Таким чином, у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань щодо оплати вартості виконаних робіт за договором на суму 390 600,00 грн, строк оплати яких настав, суд дійшов висновку про наявність у відповідача основної суми заборгованості у вищезазначеному розмірі, а тому позовна вимога про стягнення вказаної суми боргу підлягає задоволенню у повному обсязі.

У той же час, Енергоатом вказував, що порушення зобов`язань за договором було зумовлене настанням обставин непереборної сили - військовою агресії Російської Федерації на всій території України та введенням на всій території України воєнного стану.

Згідно зі статтею 617 ЦК України особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

Відповідно до статті 614 ЦК України особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання.

За частиною 2 статті 218 ГК України, у разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

Форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами.

Ознаками форс-мажорних обставин є наступні елементи: вони не залежать від волі учасників цивільних (господарських) відносин; мають надзвичайний характер; є невідворотними; унеможливлюють виконання зобов`язань за даних умов здійснення господарської діяльності.

Форс-мажорні обставини не мають преюдиціальний (заздалегідь встановлений) характер. При їх виникненні сторона, яка посилається на дію форс-мажорних обставин, повинна це довести. Сторона яка посилається на конкретні обставини повинна довести те, що вони є форс-мажорними, в тому числі, саме для конкретного випадку.

Виходячи з ознак форс-мажорних обставин, необхідно також довести їх надзвичайність та невідворотність. Те, що форс-мажорні обставини необхідно довести, не виключає того, що наявність форс-мажорних обставин може бути засвідчено відповідним компетентним органом.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду в постановах: від 25.01.2022 у справі № 904/3886/22, від 16.07.2019 у справі №917/1053/18, від 16.07.2019 у справі № 917/1053/18 та від 09.11.2021 у справі №913/20/21.

Умови пунктом 10.1. договору визначено, що форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору, обов`язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи, але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та не оголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратство, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/Імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання І зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо.

Наявність форс-мажорних обставин засвідчується відповідним документом, виданим Торгово-промисловою палатою України або уповноваженими нею регіональними торгово-промисловими палатами, відповідно до законодавства України (пункт 10.2. договору).

Згідно з пунктами 10.3. договору сторона, що зазнала дії форс-мажорних обставин, які унеможливлюють виконання зобов`язань за договором, письмово повідомляє Іншу сторону про їх наявність, протягом 5 днів з початку їх дії з наступним наданням, протягом 10 днів, відповідного підтверджуючого документу. Про закінчення дії форс-мажорних обставин Сторона, яка зазнала їх впливу, письмово в 5 денний строк повідомляє другу сторону. Якщо форс-мажорні обставини діють більше 3 місяців, сторони мають право розірвати договір, уклавши про це відповідну угоду.

Пунктом 10.4. договору передбачено, що наявність форс-мажорних обставин звільняє сторони від відповідальності за невиконання/неналежне виконання зобов`язання за договором.

Судом встановлено, що Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 "Про введення воєнного стану в України" у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, відповідно до пункту 20 частини 1 статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022.

Частиною 1 статті 141 Закону "Про торгово-промислові палати в Україні" встановлено, що Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб`єкта господарської діяльності за собівартістю. Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) для суб`єктів малого підприємництва видається безкоштовно.

Суд зазначає, що відповідний сертифікат ТПП України є документом, який підтверджує виникнення форс-мажорних обставин та строк їх дії.

Проте у порушення приписів чинного законодавства та умов договору на підтвердження форс-мажорних обставин відповідач не надав відповідного документа.

Крім цього, судом також встановлено, що всупереч приписам законодавства в матеріалах даної справи відсутні будь-які докази повідомлення позивача про настання форс-мажорних обставин.

Також відповідач зазначав, що лист ТПП України від 28.02.2022 №2024/02.0-7.1 є достатнім доказом настання форс-мажорних обставин.

Однак посилання відповідача на вказаний лист суд вважає необґрунтованим, оскільки вказаний документ не є доказом настання форс-мажорних обставин для всіх без виключення суб`єктів господарювання України з початком військової агресії російської федерації. Кожен суб`єкт господарювання, який в силу певних обставин не може виконати свої зобов`язання за окремо визначеним договором, має доводити наявність в нього форс-мажорних обставин.

Крім цього, суд звертає увагу відповідача на те, що лист ТПП України від 28.02.2022 №2024/02.0-7.1 не можна вважати сертифікатом у розумінні статті 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні", а також такий лист не є документом, який був виданий за зверненням відповідного суб`єкта (відповідача), для якого могли настати певні форс-мажорні обставини.

При цьому зазначений лист не є безумовною підставою вважати, що форс-мажорні обставини настали для всіх без виключення суб`єктів. Кожен суб`єкт, який в силу певних обставин не може виконати свої зобов`язання за окремо визначеним договором, має доводити наявність у нього форс-мажорних обставин.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 13.12.2023 у справі №922/193/23, від 29.06.2023 у справі № 922/999/22, від 07.06.2023 у справі №912/750/22, від 07.06.2023 у справі № 906/540/22.

З огляду на зазначене, суд вважає необґрунтованими доводи відповідача про відсутність його вини внаслідок настання обставин непереборної сили.

Також, у зв`язку із несвоєчасною сплатою вартості виконаних робіт, позивачем нараховано до стягнення (з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог124481,69 грн інфляційних втрат та 26 856,66 грн 3% річних, нарахованих за період з 28.02.2022 по 13.06.2024 на суму боргу у розмірі 390 600,00 грн.

Відповідно до частини 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Невиконання зобов`язання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) статтею 610 ЦК України кваліфікується як порушення зобов`язання.

Правові наслідки порушення юридичними і фізичними особами своїх грошових зобов`язань передбачені, зокрема, приписами статей 549-552, 611, 625 ЦК України.

За умовами частини 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У статті 625 ЦК України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов`язання незалежно від підстав його виникнення (договір чи делікт). Тобто, приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов`язань.

Грошовим, за змістом статей 524, 533-535, 625 ЦК України, є виражене в грошових одиницях (національній валюті України чи в грошовому еквіваленті в іноземній валюті) зобов`язання сплатити гроші на користь іншої сторони, яка, відповідно, має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Грошовим слід вважати будь-яке зобов`язання, що складається в тому числі з правовідношення, в якому праву кредитора вимагати від боржника виконання певних дій кореспондує обов`язок боржника сплатити гроші на користь кредитора. Зокрема, грошовим зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона зобов`язана оплатити поставлену продукцію, виконану роботу чи надану послугу в грошах, а друга сторона вправі вимагати від першої відповідної оплати, тобто в якому передбачено передачу грошей як предмета договору або сплату їх як ціни договору.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 11.04.2018 у справі №758/1303/15-ц, від 16.05.2018 у справі №686/21962/15-ц, від 10.04.2018 у справі №910/10156/17.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

Як було раніше зазначено, оскільки акт здачі-приймання проектних робіт №19 було підписано 29.12.2021, останнім днем строку для оплати виконаних робіт з урахуванням частини 5 статті 254 ЦК України було 28.02.2022, відтак перший день прострочення - 01.03.2024.

Таким чином, наданий позивачем розрахунок є необґрунтованим в частині розрахунку 3% річних, оскільки останнім неправомірно включено до періоду розрахунку останній день строку виконання грошового зобов`язання з оплати.

За розрахунком суду обґрунтований розмір 3% річних становить 26 824,56 грн, а інфляційних втрат - 124 481,69 грн,

Таким чином, у задоволені позову в частині стягнення 32,1?0 грн 3% річних необхідно відмовити.

Також у своєму відзиві Енергоатом, посилаючись на правові висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 18.03.2020 у справі №902/417/18 та від 27.03.2024 у справі №910/12277/23, просив суд зменшити заявлені до стягнення розмір 3% річних.

В обґрунтування заявленого клопотання відповідач зазначив, що втрата останнім значної частини виробничих потужностей внаслідок окупації Запорізької АЕС, виконання відповідачем в умовах воєнного стану спеціальних обов`язків на ринку електричної енергії для забезпечення загальносуспільного інтересу і необхідність в таких умовах підтримувати безпеку АЕС (Рівненської, Хмельницької, Південноукраїнської) є надзвичайними обставинами, які істотно ускладнюють своєчасне виконання зобов`язань за договором.

Розглянувши зазначене клопотання відповідача, суді дійшов висновку про його необґрунтованість, з огляну на наступне.

Відповідно до статті 233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Схоже правило міститься в частині третій статті 551 ЦК України, відповідно до якої розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Отже, за змістом зазначених норм Господарського та Цивільного кодексів України суд має право зменшити розмір штрафних санкцій, зокрема, з таких підстав, що: належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора; якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин. Такий перелік підстав для зменшення розміру штрафних санкцій не є вичерпним, оскільки частина третя статті 551 ЦК України визначає, що суд має таке право і за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Відповідно до усталеної практики право суду зменшити заявлені до стягнення суми штрафних санкцій пов`язане з наявністю виняткових обставин, встановлення яких вимагає надання оцінки поданим учасниками справи доказам та обставинам, якими учасники справи обґрунтовують як наявність підстав для зменшення розміру штрафних санкцій, так і заперечення щодо такого зменшення.

У постанові від 18.03.2020 у справі №902/417/18 Велика Палата Верховного Суду сформувала висновок про те, що з огляду на компенсаційний характер заходів відповідальності у цивільному праві, з огляду на принципи розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір як неустойки, штрафу, так і відсотків річних за час затримки розрахунку відповідно до статті 625 ЦК України, оскільки всі вони спрямовані на відновлення майнової сфери кредитора. Отже, з урахуванням конкретних обставин справи, які мають правове значення, та, зокрема, зазначених критеріїв суд може зменшити загальний розмір відсотків річних як відповідальності за час прострочення грошового зобов`язання.

За обставинами справи №902/417/18 у пункті 5.5 договору сторони дійшли згоди щодо зміни розміру відсоткової ставки, передбаченої частиною другою статті 625 ЦК України, і встановили її в розмірі 40% річних від несплаченої загальної вартості товару протягом 90 календарних днів з дати, коли товар повинен бути сплачений покупцем, та 96% річних від несплаченої ціни товару до дня повної оплати з дати закінчення 90 календарних днів. За товар вартістю 205 538,92 грн до подання позовної заяви до суду відповідач сплатив 107 157,00 грн. Заборгованість в розмірі 98 381,92 грн відповідач сплатив після відкриття провадження у справі. Водночас на цю заборгованість, яка на момент звернення до суду з позовом ще не була погашена, позивач нарахував 40 306,19 грн пені, 30 830,83 грн штрафу, 110 887,30 грн відсотків річних, а разом 182 024,32 грн, що майже в два рази перевищувало суму основного боргу.

Врахувавши очевидну неспівмірність заявлених до стягнення сум санкцій у виді штрафу, пені і відсотків річних, що не є справедливим, коли наслідки невиконання боржником зобов`язання вочевидь більш вигідні для кредитора, ніж належне виконання такого зобов`язання, Велика Палата Верховного Суду у справі №902/417/18 вважала справедливим, пропорційним і таким, що відповідатиме обставинам цієї справи та наведеним вище критеріям, обмежити розмір санкцій сумами штрафу і пені, які вже вирішено судами попередніх інстанцій стягнути, та відмовити у стягненні відсотків річних.

Крім цього, як було зауважено у постанові Великої Палати Верховного Суду у постанові від 05.06.2024 у справі №910/14524/22 зменшення судом заявлених до стягнення штрафних санкцій чи відсотків, нарахованих на підставі статті 625 ЦК України, є правом, а не обов`язком суду і може бути реалізоване ним у кожному конкретному випадку, за наслідками оцінки обставин справи та наданих учасниками справи доказів. Тому в питаннях підстав для зменшення розміру штрафних санкцій чи відсотків, нарахованих на підставі статті 625 ЦК України, не може бути подібних правовідносин, оскільки кожного разу суд вирішує це питання на власний розсуд з огляду на конкретні обставини, якими обумовлене таке зменшення.

Виключність випадку для зменшення судом розміру процентів річних нарахованих відповідно до статті 625 ЦК України має бути підтверджена встановленими судами дійсно надзвичайними обставинами.

Судом враховано вищезазначені висновки Великої Палати Верховного Суду, проте звертає увагу, що у даній справі позивач заявив до стягнення з відповідача відсотки річних у розмірі, передбаченому законом (частина 2 статті 625 ЦК України - 3%), а у справі №902/417/18 відсотки були визначені договором у розмірі 40%.

Таким чином, у справі, що розглядається, порушення принципів розумності, справедливості та пропорційності як винятковий випадок для зменшення відсотків річних, нарахованих відповідно до статті 625 ЦК України, судом не встановлено та не доведено відповідачем. До того ж загальний розмір 3 % річних, заявлених до стягнення, не перевищує розмір основного боргу і за більше ніж два роки прострочення з оплати робіт за договором, Енергоатом не вчиняв жодних дій, спрямованих на погашення суми основного боргу.

Крім цього, Верховний Суд неодноразово наголошував на необхідності врахування принципу добросовісності (пункт 6 статті 3 ЦК України) - стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення (постанови Верховного Суду від 10.04.2019 у справі №390/34/17, від 28.09.2021 у справі №918/1045/20).

Доктрина "venire contra factum proprium" (заборони суперечливої поведінки), в основі якої лежить принцип добросовісності, базується ще на римській максимі - "non concedit contra factum proprium" (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці). Поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона розумно покладається на них.

Відповідна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 28.04.2021 у справі №910/9351/20, від 09.06.2021 у справі №911/3039/19, від 08.09.2021 у справі №910/10444/20.

Враховуючи викладене, суд вважає, що заперечення проти позовних вимог та вимога про одночасне звернення відповідача із клопотанням про зменшення компенсаційної нарахувань є проявом суперечливої недобросовісної поведінки та порушення принципу добросовісності.

З огляду на викладене, господарським судом не встановлено підстав для зменшення розміру 3% річних, нарахованих позивачем на підставі частини 2 статті 625 ЦК України, відповідно у задоволенні клопотання відповідача про зменшення вказаної компенсаційної виплати необхідно відмовити.

Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з частинами 1-3 статті 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до частини 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно зі статтею 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Отже, позов Енергопроекту підлягає частковому задоволенню.

При цьому, враховуючи положення частини 1 статті 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997 №475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів №2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 №3477-IV (3477-15) "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 04.11.1950) та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.

Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" у рішенні від 18.07.2006 та у справі "Трофимчук проти України" у рішенні від 28.10.2010 зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент сторін. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.

З урахуванням усіх фактичних обставин справи, встановлених судом, інші доводи сторін не беруться до уваги, оскільки не впливають на вирішення спору у даній справі.

Судовий збір згідно статті 129 ГПК України покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Як було раніше зазначено, 17.10.2024 через систему "Електронний суд" від Енергопроекту надійшла заява про компенсацію витрат на професійну правничу допомогу, в якій позивач просить суд стягнути з відповідача 24 000,00 грн судових витрат, понесених позивачем у зв`язку з наданням професійної правничої допомоги в суді.

Не погоджуючись із заявленим до стягнення розміром витрат на професійну правничу допомогу, 23.10.2024 через систему "Електронний суд" Енергоатом подав відповідні заперечення, вказавши, що розмір судових витрат не відповідає критеріям, закріплених у статтях 126, 129 ГПК України, є завищеним та необґрунтованим;

- зазначені в акті приймання-передачі послуги не є реальними та дійсно понесеними позивачем, оскільки відсутня інформація про фактично витрачений час адвоката;

- не надано доказів здійснення господарської операції та реального понесення витрат на суму 24 000,00 грн, тобто в матеріалах справи не міститься доказів оплати витрат на правничу допомогу.

У відповідності до статті 1312 Конституції України для надання професійної правничої допомоги в Україні діє адвокатура.

Право учасників справи користуватися правничою допомогою передбачено статтею 16 ГПК України.

Статтею 123 ГПК України унормовано, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Право учасників справи користуватися правничою допомогою передбачено ст. 16 ГПК України.

Відповідно до частин 1-3 статті 124 ГПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат, суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору. Попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.

Відповідно до статті 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

- розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

- розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Вирішуючи питання про такий розподіл, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути неспіврозмірним, тобто явно завищеним порівняно з ціною позову. У зв`язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити даний розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи.

За змістом наведених законодавчих приписів необхідною умовою для вирішення питання про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу є наявність доказів, які підтверджують фактичне здійснення таких витрат учасником справи.

На підтвердження вимоги про стягнення з відповідача витрат на правову допомогу у сумі 24 000,00 грн, до заяви від 17.10.2024 Енергопроектом було додано копії: договору про надання правової допомоги №05/01/24 від 05.01.2024, додаткової угоди №04/06-1 від 04.06.2024 до вказаного договору, рахунку на оплату №32 від 11.10.2024, виставленим Адвокатським об`єднанням "Всеукраїнська асоціація адвокатів" на підставі договору та акту прийому-передачі послуг №11/10-1 від 11.10.2024.

За змістом частини 3 статті 237 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) однією з підстав виникнення представництва є договір.

Частиною 1 статті 627 ЦК України передбачено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до частини першої статті 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору (пункт 4 частини першої статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").

За приписами частини третьої статті 27 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" до договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права.

Згідно зі статтею 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Таким чином, адвокатський гонорар може існувати в двох формах - фіксований розмір та погодинна оплата. Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, підставою для виплати гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин помножена на вартість такої години того чи іншого адвоката залежно від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв.

За умовами пунктів 1.1. та 2.1. укладеного 05.01.2024 між Адвокатським об`єднанням "Всеукраїнська асоціація адвокатів" (далі за текстом договору - Адвокатське об`єднання) та Енергопроектом (далі за текстом договору - Клієнт) договору Клієнт доручає, а Адвокатське об`єднання приймає на себе зобов`язання надавати правову допомогу в обсязі та на умовах, передбачених даним Договором, зокрема надає Клієнту консультаційні та юридичні послуги щодо представництва та захисту інтересів останнього у місцевих господарських судах у господарських справах, а також представляє Клієнта з_усіма правами, які надано законом позивачу.

Розділом 4 вказаного правочину передбачено, що вартість правової допомоги за цим Договором визначається Актами виконаних робіт, які є невід`ємною частиною цього Договору. Вартість правової допомоги за. цим Договором підлягає перегляду в разі внесення змін до обсягів і змісту правової допомоги, а також обґрунтованого збільшення витрат Адвокатського об`єднання на організацію та надання правової допомоги. Оплата за цим Договором здійснюється Клієнтом в національній валюті України, за безготівковим розрахунком протягом одного місяця з дня підписання цього Договору. Сума, вказана в пункті 4.1. даного Договору, є гонораром Адвокатського об`єднання за надання правової допомоги та поверненню не підлягає. Сторони залишають за собою право з урахуванням конкретних обставин погоджувати інший спосіб виконання й оплати послуг.

Даний договір укладений на строк до 31.12.2026 та набирає чинності з моменту його підписання (пункт 7.1. вказаної угоди).

04.06.2024 між Клієнтом та Адвокатським об`єднанням було укладено додаткову угоду №04/06-1 до договору від 05.01.2024 №05/01/24, згідно з пунктом 1 якої сторони погодили вартість правової допомоги у загальному розмірі 24 000,00 грн, з яких:

Усна консультація з вивчення документів - 2 000,00 грн;

Підготовка аналітичної довідки щодо судової практики - 1 000,00 грн;

Додаткові усні консультації (дві консультації) - 3 000,00 грн;

Складання позовної заяви - 15 000,00 грн;

Складання відповіді на відзив - 3 000,00 грн.

Судом встановлено, що 11.10.2024 між Клієнтом та Адвокатським об`єднанням було підписано та скріплено печатками акт прийому-передачі послуг №11/10-1, за змістом якого вбачається, що Адвокатське об`єднання надало, а Клієнт прийняв послуги по справі №910/7656/24 на загальну суму 24 000,00 грн, з яких:

Усна консультація з вивчення документів - 2 000,00 грн;

Підготовка аналітичної довідки щодо судової практики - 1 000,00 грн;

Додаткові усні консультації (дві консультації) - 3 000,00 грн;

Складання позовної заяви - 15 000,00 грн;

Складання відповіді на відзив - 3 000,00 грн.

Підписавши та скріпивши печатками вказаний акт, Клієнт засвідчив відсутність жодних претензій та зауважень щодо наданих послуг.

Оскільки вартість наданих послуг виражена у фіксованому розмірі, доводи Енергоатому про незазначення кількості витраченого Адвокатським об`єднанням часу на надані послуги є необґрунтованими.

Також суд відхиляє доводи відповідача про відсутність реальних доказів понесення витрат на професійну правничу допомогу (доказів оплати), оскільки у відповідності до правової позиції, викладеній у постановах об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19 та від 22.11.2019 у справі №910/906/18, а також у додатковій постанові Верховного Суду від 04.03.2020 у справі №914/633/18, які в силу частини 4 статті 236 ГПК України підлягають врахуванню при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини 2 статті 126 ГПК України).

Також відповідач просив суд зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, оскільки заявлений розмір є завищеним.

У частині 4 статті 129 ГПК України закріплено загальне правило розподілу судових витрат.

Проте у частині 5 наведеної норми ГПК України визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

Зокрема, відповідно до частини 5 статті 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого частиною 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, визначені також положеннями частин 6, 7, 9 статті 129 ГПК України.

Зважаючи на наведені положення законодавства, у разі недотримання вимог частини четвертої статті 126 ГПК України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (частини 5 та 6 статті 126 ГПК України).

У пунктах 119, 120 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 №922/1964/21 зроблено наступний висновок: "під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7 та 9 статті 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу. У такому випадку суд, керуючись частинами 5-7, 9 статті 129 ГПК України, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи".

Висновки, аналогічні відображеним вище, також викладені в постанові Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19.

При встановленні розміру гонорару відповідно до частини третьої статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" врахуванню підлягають складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, витрачений ним час, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини.

Також за статтею 28 Правил адвокатської етики, затверджених Звітно-виборним з`їздом адвокатів України від 9 червня 2017 року гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів професійної правничої (правової) допомоги клієнту.

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата тощо), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом. Адвокат має право у розумних межах визначати розмір гонорару, виходячи із власних міркувань. При встановленні розміру гонорару можуть враховуватися складність справи, кваліфікація, досвід і завантаженість адвоката та інші обставини. Погоджений адвокатом з клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розмір гонорару може бути змінений лише за взаємною домовленістю. В разі виникнення особливих по складності доручень клієнта або у випадку збільшення затрат часу і обсягу роботи адвоката на фактичне виконання доручення (підготовку до виконання) розмір гонорару може бути збільшено за взаємною домовленістю.

Непогодження клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розміру гонорару при наданні доручення адвокату або в ході його виконання є підставою для відмови адвоката від прийняття доручення клієнта або розірвання договору на вимогу адвоката.

Таким чином, домовленості про сплату гонорару за надання правничої допомоги є такими, що склалися між адвокатом та клієнтом, в межах правовідносин яких слід розглядати питання щодо дійсності такого зобов`язання.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц).

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема згідно з практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", рішення у справі "Баришевський проти України", рішення у справі "Гімайдуліна і інших проти України", рішення у справі "Двойних проти України", рішення у справі "Меріт проти України").

Отже, для включення всієї суми гонорару у відшкодування за рахунок відповідача відповідно до положень статей 126, 129 ГПК України, має бути встановлено, що за цих обставин справи такі витрати позивача були необхідними, а розмір цих витрат є розумним та виправданим. Тобто, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи була їх сума обґрунтованою.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи та витрачений адвокатом час.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Аналогічна правова позиція щодо застосування норми права викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі №904/4507/18, від 16.11.2022 №910/1964/21.

Як було раніше встановлено: вартість підготовки аналітичної довідки щодо судової практики становить 1 000,00 грн, дві консультації - 3 000,00 грн, усна консультація з вивченням документів - 2 000,00 грн.

Однак у матеріалах справи відсутня означена аналітична довідка.

Крім цього, суд зазначає, що підготовка аналітичної довідки щодо судової практики, вивчення документів, а також проведення трьох усних консультацій входять до складу послуги із підготовки позовної заяви. Тобто окреме виділення зазначених послуг спрямоване на завищення вартості послуг, що не є обгрунтованим.

Також суд вважає недоцільним покладення на відповідача витрат щодо проведення двох додаткових усних консультацій між позивачем та Адвокатським об`єднанням, оскільки заявником не доведено необхідність надання цих послуг у такій кількості, що також може мати необґрунтоване завищення загального розміру послуг.

Приймаючи до уваги наведене вище в сукупності, з огляду на спірні правовідносини, беручи до уваги рівень складності їх юридичної кваліфікації, обсяг та обґрунтованість підготовлених та поданих до суду позивачем заяв та матеріалів, їх значення для вирішення спору, з урахуванням критеріїв реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) та розумності їхнього розміру, а також часткове задоволення позову. суд вважає, що заявлений Енергопроектом до стягнення розмір витрат на правову допомогу не відповідає принципам розумності в даних правовідносинах, не є обґрунтованим та співмірним до предмета спірних правовідносин, у зв`язку з чим клопотання Енергоатому підлягає частковому задоволенню, з покладенням на відповідача обов`язку по відшкодуванню витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 20 000,00 грн.

Таким чином, судові витрати, пов`язані із наданням правничої допомоги позивачу у розмірі 20 000,00 грн, на підставі статті 129 ГПК України, покладаються на відповідача.

Керуючись ч. 3,4 ст. 13, ч.1 ст. 73, ч.1 ст. 74, ч.1 ст. 77, ст.ст. 79, 118-119, 129, ч. 9 ст. 165, ст.ст. 231, 236-238, 240, 241, 252 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (01032, місто Київ, вулиця Назарівська, будинок 3; ідентифікаційний код 24584661) на користь Акціонерного товариства "Київський науково-дослідний та проектно-конструкторський інститут "Енергопроект" (01135, місто Київ, проспект Берестейський, будинок 4; ідентифікаційний код 16392628) 390 600 (триста дев`яносто тисяч шістсот) грн 00 коп. основного боргу, 26 824 (двадцять шість тисяч вісімсот двадцять чотири) грн 56 коп. 3% річних, 124 481 (сто двадцять чотири тисячі чотириста вісімдесят одну) грн 69 коп. інфляційних втрат, 8 128 (вісім тисяч сто двадцять вісім) грн 59 коп. судового збору та 20000 (двадцять тисяч) грн 00 коп. витрат на професійну правничу допомогу.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Відповідно до частин 1, 2 статті 241 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

СуддяСергій МУДРИЙ