Рішення

від 30.10.2024 по справі 914/1716/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

ДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30.10.2024 Справа № 914/1716/24

Господарський суд Львівської області у складі судді Гоменюк З.П., за участю секретаря судового засідання Мельник Б.І., розглянувши матеріали

заяви Фізичної особи-підприємця Сірант Романії Богданівни, місто Львів

про ухвалення додаткового рішення щодо стягнення судових витрат

у справі №914/1716/24

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Лідер-Сервіс», місто Одеса

до відповідача Фізичної особи-підприємця Сірант Романії Богданівни, місто Львів

про визнання договору транспортного експедирування недійсним.

за участю представників сторін:

від позивача: Малюк Є.Є.;

від відповідача : не з`явився.

ПРОЦЕС.

У провадженні Господарського суду Львівської області перебувала справа за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Лідер-Сервіс» до відповідача Фізичної особи-підприємця Сірант Романії Богданівни про визнання договору на надання транспортно-експедиційних послуг №0308-02/23-ЛС від 03.08.2023 недійсним.

Рух справи відображено у відповідних ухвалах суду та протоколах судових засідань.

16.10.2024 року Господарський суд Львівської області прийняв рішення у справі №914/1716/24 (суддя Сухович Ю.О.), яким вирішив задовольнити заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Лідер-Сервіс» про залишення позову без розгляду, позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Лідер-Сервіс» до Фізичної особи-підприємця Сірант Романії Богданівни про визнання договору на надання транспортно-експедиційних послуг №0308-02/23-ЛС від 03.08.2023 недійсним - залишив без розгляду.

21.10.2024 через загальний відділ діловодства суду надійшла заява представника відповідача про стягнення судових витрат на підставі ч. 5 ст. 130 Господарського процесуального кодексу України (вх.№3882/24).

У зв`язку з настанням обставин, які унеможливлюють участь судді Сухович Ю.О. у розгляді справи, що може мати наслідком порушення строку розгляду, передбаченого відповідним процесуальним закон, станом на дату надходження заяви, внаслідок проведеного повторного автоматизованого розподілу справи, для розгляду заяви про стягнення судових витрат визначено суддю Гоменюк З.П..

Ухвалою від 23.102024 суд прийняв до розгляду заяву Фізичної особи-підприємця Сірант Романії Богданівни про ухвалення додаткового рішення в судовому засіданні на 30.10.2024.

28.10.2024 через систему «Електронний суд» (документ сформовано 26.10.2024) від представника позивача надійшло клопотання про участь у судовому засіданні, що призначено на 30.10.2024 о 15:00 год. у режимі відеоконференції з використанням власних технічних засобів (вх.№25987/24).

Ухвалою від 28.10.2024 суд задовольнив заяву представника позивача про участь у судовому засіданні у справі №914/1716/24 у режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.

29.10.2024 через систему «Електронний суд» (документ сформовано 29.10.2024) від представника позивача надійшло клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги (вх.№26243/24), у якому останній просить суд зменшити заявлену відповідачем суму у розмірі 44000,00 грн понесених витрат на професійну правничу допомогу під час розгляду справи №914/1716/24 до 2000,00 грн.

У судове засідання 30.10.2024 у режимі відеоконференції з`явився представник позивача. Додаткових заяв, клопотань, окрім тих, що містяться у матеріалах справи, до суду не скерував.

У судове засідання 30.10.2024 відповідач не з`явився, явку повноважного представника до суду не забезпечив. Додаткових заяв, клопотань, окрім тих, що містяться у матеріалах справи, до суду не скерував.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується заяви, об`єктивно оцінивши надані сторонами суду докази, які мають значення для розгляду заяв, суд дійшов висновку про відсутність підстав для відкладення розгляду справи, і вийшов до нарадчої кімнати для ухвалення додаткового рішення.

У судовому засіданні 30.10.2024 оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

У судовому засіданні 30.10.2024 після повернення з нарадчої кімнати суд повідомив про ухвалення додаткового рішення.

ПРАВОВА ПОЗИЦІЯ СТОРІН.

Аргументи позивача.

Заперечуючи щодо заяви відповідача про ухвалення додаткового рішення, позивач скерував до суду клопотання (від 29.10.2024 за вх.№26243/24) про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу.

Обґрунтовуючи свої заперечення, позивач повідомляє суду про те, що позовні вимоги ТзОВ «Лідер-Сервіс» не містили майнового характеру, а відтак, заявлений представником відповідача розмір відшкодування витрат, понесених відповідачем у зв`язку із залученням адвоката у справі є не співмірний та завищений. представник позивача наголосив на тому, що представником відповідача фактично було підготовлено лише відзив на позовну заяву, який містив не 134 сторінки, як зазначено в акті, а лише 15. Крім того, представник позивача покликається на те, що відповідачем належним чином не доведено щодо зарахування коштів на рахунок адвокатського бюро, адже належним доказам, насамперед, на думку позивача є виписка з банківського рахунку отримувача, а не квитанція про оплату. Зважаючи на те, що представник відповідача не долучає до матеріалів заяви таку виписку, позивач вважає, що суд позбавлений можливості встановити дійсність отримання адвокатським об`єднанням зазначені кошти.

Таким чином, представник позивача вважає, що представником відповідача зазначений гонорар у розмірі 44000,00 грн є надмірно завищений та не підлягає до стягнення у повному обсязі. Враховуючи наведене, представник позивача просить суд зменшити розмір судових витрат на професійну правничу допомогу, заявлений відповідачем, до 2000,00 грн.

Аргументи відповідача.

Представник відповідача покликається на те, що 16.10.2024 Господарським судом Львівської області було задоволено заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Лідер-Сервіс» про залишення позову без, а позов - залишено без розгляду. З огляду на наведене, представник відповідача вважає, що зі змісту заяви позивача вбачається, що на теперішній час в останнього виникла необхідність залишити цей позов без розгляду.

Таким чином, представник вважає, що позивачем було подано до Господарського суду Львівської області безпідставний позов, адже ТзОВ «Лідер-Сервіс» після відкриття провадження у цій справі звернулось до Господарського суду Одеської області з клопотанням про зупинення провадження у справі №916/1834/24 до вирішення спору про визнання договору недійсним у справі №914/1716/24.

Позивач просить суд звернути увагу на те, що провадження у цій справі відкрито 18.07.2024, а заява про залишення позову без розгляду подана 16.10.2024 (тобто через 3 місяці). На думку відповідача, такі дії позивача свідчать про свідоме зловживання процесуальними правами.

Отже, представник відповідача на підставі ч. 5 ст. 130 Господарського процесуального кодексу України просить суд стягнути з відповідача на користь позивача 44000,00 грн витрат, понесених відповідачем на професійну правничу допомогу, з яких: 42000,00 грн - фіксований гонорар, 2000,00 грн - погодинний (поденний) гонорар за участь адвоката в судових засіданнях.

ОБСТАВИНИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ.

14.08.2024 між Адвокатським об`єднанням «В Єдності Сила» (надалі - адвокатське об`єднання) в особі керуючого партнера Заремби Валерія Валерійовича та Фізичною особою-підприємцем Сірант Романією Богданівною (надалі - клієнт; відповідач) укладено договір №10-08/24 про надання правової допомоги (надалі - договір).

Відповідно до п. 1.1. договору, в порядку та на умовах, визначених цим договором, адвокатське об`єднання зобов`язується здійснювати захист та представництво, надання інших видів правової допомоги клієнту (чи іншим особам за його вказівкою), а клієнт зобов`язується оплачувати надання правової допомоги та інші витрати, необхідні для виконання цього договору.

Згідно з п. 1.2. договору, такий надає повноваження адвокату адвокатського об`єднання бути представником (захисником) клієнта в господарському, цивільному, адміністративному судочинстві, кримінальному провадженні та розгляді справ про адміністративні правопорушення.

Пунктом 2.2.1. договору сторони дійшли згоди про те, що адвокатське об`єднання та його адвокати зобов`язані якісно та своєчасно надавати правову допомогу клієнту, з метою максимально ефективного захисту його прав, свобод та законних інтересів.

Згідно з умовами цього договору правова допомога клієнту переважно надається старшим партнером об`єднання адвокатів Зарембою В.В. та Маньковським О.А., а у випадку необхідності спеціальних знань в окремих галузях права може надаватися також іншими партнерами адвокатського об`єднання (п. 2.3. договору).

Відповідно до п. 3.2.5. договору, клієнт зобов`язаний своєчасно та у повному обсязі оплачувати послуги адвокатського об`єднання згідно з умовами цього договору, а також відшкодувати понесені адвокатським об`єднанням витрати на виконання договору.

Пунктами 4.1.-4.6. договору сторони погодили, що вартість послуг (гонорар) адвокатського об`єднання, строки оплати та інші умови розрахунків визначаються сторонами у додатках (додаткових угодах та/або актах наданих послуг) до цього договору, які з моменту їх підписання стають його невід`ємними частинами. Вартість послуг визначається з урахуванням чинних в адвокатському об`єднанні тарифів на надання правової допомоги, які повідомляються клієнту в моменту укладення договору. В залежності від виду правової допомоги, що надається клієнту адвокатським об`єднанням, гонорар може бути фіксованим, погодинним, комбінованим, а також передбачати додаткову винагороду за досягнення бажаного для клієнта результату «Гонорар успіху». Послуги можуть оплачуватись авансом або після їх надання частинами або одноразово. Оплата здійснюється в будь-який із не заборонених чинним законодавством України способів. окрім оплати наданих послуг (гонорар), клієнт також оплачує (компенсує) адвокатському об`єднанню витрати, необхідні для якісного та своєчасного надання йому правової допомоги та виконання адвокатським об`єднанням умов цього договору. такими витратами можуть бути: судовий збір, державне мито, реєстраційний або адміністративний збори, виконавчий збір або авансовий платіж, послуги нотаріусів, експертів, спеціалістів, транспорті та канцелярські витрати, витрати на відрядження, зв`язок та комунікації.

Згідно з п. 8.2. договору, у випадках представлення інтересів клієнта в суді по конкретній судовій справі може укладатись окрема додаткова угода із зазначенням суду в якому надаються адвокатські послуги.

15.08.2024 між відповідачем та адвокатським об`єднанням укладено додаткову угоду №2 до договору №10-08/24 від 14.08.2024 про надання правової допомоги (надалі - угода 2).

В порядку та на умовах, визначених договором та конкретизованих і уточнених цією угодою 2, адвокатське об`єднання зобов`язується надати клієнту правову допомогу щодо спору клієнта з Товариством з обмеженою відповідальністю «Лідер Сервіс», ЄДРПОУ 34379917 (надалі - ТОВ «Лідер Сервіс») за позовом ТОВ «Лідер Сервіс» поданим до Господарського суду Львівської області у справі №914/1716/24 «про визнання договору транспортного експедирування недійсним», включно в суді першої інстанції, а клієнт зобов`язується сплатити адвокатському об`єднанню винагороду за надану правову допомогу згідно умов, погоджених угодою 2 ( п. 1 угоди 2).

Відповідно до п. 2 угоди 2 сторони дійшли згоди про те, що за надання правової допомоги в рамках цієї угоди 2 клієнт сплачує адвокатському об`єднанню винагороду (комбінований гонорар) в таких розмірах:

- фіксований гонорар, що становить 42000,00 грн;

- погодинний (поденний) гонорар, що становить 1000,00 грн за участь в кожному окремому судовому засіданні адвоката адвокатського об`єднання, який згідно умов п. 2.3. договору безпосередньо надає правову допомогу клієнту в суді першої інстанції (незалежно від тривалості кожного окремого судового засідання).

Пунктом 3 угоди 2 визначено, що сторони узгодили, що клієнт зобов`язаний сплатити адвокатському об`єднанню винагороду (гонорар) в розмірі, визначеному в п. 2 цієї угоди 2 у такому порядку: 11000,00 грн аванс протягом 5 днів від дати підписання цієї угоди 2, решту суми протягом 3 місяців від дати набрання законної сили рішенням Господарського суду Львівської області в справі №914/1716/24.

Сплата узгодженої сторонами суми гонорару (послуг) здійснюється клієнтом в безготівкову порядку в гривнях шляхом перерахування відповідної суми коштів на розрахунковий рахунок адвокатського об`єднання, реквізити якого зазначені в договорі. При цьому в призначенні платежу обов`язково вказується номер договору та прізвище адвоката адвокатського об`єднання, який безпосередньо надає правову допомогу клієнту (п. 5 угоди 2).

Відповідно до п. 6 угоди 2 сторони підвередили, що належним виконанням адвокатським об`єднанням цієї угоди 2 визначається акт наданих послуг, який має бути складений не пізніше ніж протягом 3 днів від дати ухвалення судом першої інстанції рішення по суті спору. Сторони мають право скласти проміжний акт наданих послуг. При цьому, від імені адвокатського об`єднання відповідний акт має право підписати адвокат, який згідно умов п. 2.3. договору безпосередньо надає правову допомогу клієнту.

18.10.2024 між адвокатським об`єднанням та відповідачем складено та підписано акт наданих послуг до договору №10-08/24 від 14.08.2024 «про надання правової допомоги» в рамках додаткової угоди №2 від 15.08.2024 до цього договору (надалі - акт).

Згідно з п. 1 акта адвокатським об`єднанням надано клієнту послуги відповідно до умов укладених між сторонами договору №10-08/24 від 14.08.2024 (далі - договір) та в рамках додаткової угоди №2 від 15.08.2024 до договору (далі - додаткова угода 2), а саме надано правову допомогу пов`язаної із захистом інтересів клієнта щодо спору з Товариством з обмеженою відповідальністю «Лідер Сервіс», ЄДРПОУ 34379917 (надалі - ТОВ «Лідер Сервіс») за позовом ТОВ «Лідер Сервіс» в господарській справі №914/1716/24 «про визнання договору транспортного експедирування недійсним», що був предметом розгляду Господарського суду Львівської області.

Пунктом 2 акта сторони підвередили, що старшим партнером АО « В Єдності Сила» адвокатом Заремба В.В., клієнту, як відповідачу у справі №914/1716/24, надавалась правова допомога щодо спору «про визнання договору транспортного експедирування недійсним» за позовною заявою ТОВ «Лідер Сервіс», яким був предметом розгляду Господарського суду Львівської області та включала такі види наданих послуг:

2.1. первинна зустріч - консультація з клієнтом, ознайомлення з представленими клієнтом первинними документами, підписання договору про надання правової допомоги; 2.2. узгодження з клієнтом загальної стратегії та правової позиції щодо захисту її інтересів в спорі позивачем та підписання додаткової угоди 2; 2.3. вивчення матеріалів справи та аналіз позовної заяви з додатками, всього на 26 арк.; 2.4. аналіз профільного законодавства та підзаконних нормативно-правових актів; 2.5. збирання контрдоказів; 2.6. пошук та аналіз правових позицій Верховного Суду в подібних правовідносинах; 2.7. підготовка та подання відзиву на позовну заяву, всього на 134 арк.; 2.8. участь в судових засіданнях 09.09.2024 та 16.10.2024.

Відповідно до п. 4 акта, загальний розмір винагороди (комбінованого гонорару) адвокатського об`єднання за надання правової допомоги, згідно з п. 1 цього акту, становить 44000,00 грн, в т.ч. 42000,00 грн фіксований гонорар, частину якого в якості авансу в сумі 11000,00 грн клієнт сплатив адвокатському об`єднанню16.08.2024, що підтверджено платіжною інструкцією №3561, а решту фіксованого гонорару в сумі 31000,00 грн та 2000,00 грн, як погодинний (поденний) гонорар за участь адвоката в судових засіданнях (09.09.2024 та 16.10.2024), тобто в загальному 33000,00 грн клієнт зобов`язаний оплатити адвокатському об`єднанню протягом 3 місяців від дати набрання законної сили судовим рішенням Господарського суду Львівської області, яким завершено розгляд спору в цьому суді першої інстанції.

Підписанням даного акту сторони підтверджують факт надання послуг відповідно до положень договору, в рамках та межах погоджених додатковою угодою №2 в повному обсязі та належної якості. сторони зауважень та скарг одна до одної стосовно виконання умов договору в рамках та межах погоджених додатковою угодою №2 не мають (п.п. 5, 6 акта).

До матеріалів заяви також долучено копію платіжної інструкції №3561 від 16.08.2024, згідно якої ФОП Сірант Р.Б. перерахувала АО «В.Є.С.» 11000,00 грн з призначенням платежу: «Оплата авансу зг. Додаткової угоди №2 від 15.08.2024 до Договору №10-08/24 від 14.08.2024 рах.№2-15/08/24 від 15.08.2024».

Крім того, у матеріалах справи міститься копія ордеру на надання правничої (правової) допомоги від 20.08.2024 серії ВС №1268075, відповідно до якого ФОП Сірант Романія Богданівна на підставі договору про надання правової допомоги №10-08/24 від 14.08.2024 доручає представництво своїх інтересів адвокату Зарембі Валерію Валерійовичу у Господарських судах України першої, апеляційної та касаційної інстанції.

Також матеріали справи містять копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю серії ЛВ №000691 від 14.08.20217 року, виданого Зарембі В.В.

ПОЗИЦІЯ СУДУ.

Відповідно до статті 123 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Згідно з частиною 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву (частина восьма ст. 129 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до частини першої, другої статті 124 Господарського процесуального кодексу України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат, суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору.

Як вбачається з ухвали суду від 16.10.2024, представник відповідача повідомив суду про подання відповідачем заяви згідно ч. 5 ст. 130 Господарського процесуального кодексу України про стягнення витрат на професійну правничу допомогу, у строки, визначені ч. 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.

Зважаючи на дату ухвалення рішення у справі №914/1716/24 16.10.2024 (повний текст ухвали складено 17.10.2024), звернення відповідача до суду 21.10.2024 через загальний відділ діловодства суду із заявою про ухвалення додаткового рішення про відшкодування витрат на професійну правничу (правову) допомогу, до якої долучено докази понесених відповідачем щодо такої, здійснене з дотриманням встановлених господарським процесуальним законодавством строків.

У статті 130 Господарського процесуального кодексу України встановлені спеціальні правила, які стосуються окремих випадків розподілу судових витрат, зокрема, залишення позову без розгляду.

Відповідно до частини 5 статті 130 Господарського процесуального кодексу України, у разі закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду відповідач має право заявити вимоги про компенсацію здійснених ним витрат, пов`язаних з розглядом справи, внаслідок необґрунтованих дій позивача.

У статті 59 Конституції України передбачено, що кожен має право на професійну правничу допомогу та кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Пунктом 3.2 рішення Конституційного Суду України від 30.09.2009 року №23-рп/2009 передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб`єктами права.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 3 згаданої статті).

Крім того, частинами 4-6 статті 126 Господарського процесуального кодексу України визначено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи; у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами; обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Представник позивача звернувся до суду з клопотанням про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу (вх.№26243/24 від 29.10.2024), де зазичив про те, що не погоджується із заявленою сумою у розмір 44000,00 грн та просить зменшити заявлені витрат на професійну правничу (правову) допомогу до 2000,00 грн.

Відповідно до частини 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Аналіз наведених норм частини четвертої статті 126 Господарського процесуального кодексу України, а також статті 129 цього Кодексу дає підстави для висновку, що для вирішення питання про розподіл судових витрат суд має враховувати: складність справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); час, витрачений адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; пов`язаність цих витрат із розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність предмета спору; ціну позову, значення справи для сторін; вплив результату її вирішення на репутацію сторін, публічний інтерес до справи; поведінку сторони під час розгляду справи (зловживання стороною чи її представником процесуальними правами тощо); дії сторони щодо досудового врегулювання справи та врегулювання спору мирним шляхом.

У застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується власним розсудом, який повинен ґрунтуватися на критеріях, визначених у частині четвертій статті 126 Господарського процесуального кодексу України. Ці критерії суд застосовує за наявності наданих стороною, - яка вказує на неспівмірність витрат, - доказів та обґрунтування невідповідності заявлених витрат цим критеріям.

Тобто, саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони.

Суд у позовному провадженні є арбітром, що надає оцінку тим доказами і доводам, що наводяться сторонами у справі, тобто суд не може діяти на корить будь-якої зі сторін, що не відповідатиме основним принципам господарського судочинства.

При стягненні витрат на правову допомогу слід враховувати, що особа, яка таку допомогу надавала, має бути адвокатом (статті 16, 126 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно з пунктами 1, 2 частини першої статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» адвокат - фізична особа, яка здійснює адвокатську діяльність на підставах та в порядку, що передбачені цим Законом.

Адвокатська діяльність - незалежна професійна діяльність адвоката щодо здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

За приписами п. 9 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.

Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності щодо надання правової інформації, консультацій та роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (п. 6 ч. 1 ст. 1 вказаного Закону).

Відповідно до статті 26 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

За змістом статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Статтею 28 Правил адвокатської етики, затверджених Звітно-виборним з`їздом адвокатів України 09.06.2017 року, передбачено, що при встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час на виконання доручення.

Отже, діяльність адвоката є оплачуваною працею і така оплата у вигляді гонорару здійснюється на підставі укладеного між адвокатом та його клієнтом договору про надання правової допомоги.

Відповідно до статті 10 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» кожен має право на професійну правничу допомогу; у випадках, визначених законом, держава забезпечує надання професійної правничої допомоги безоплатно; кожен є вільним у виборі захисника своїх прав та особи, яка надає правничу допомогу; для надання професійної правничої допомоги діє адвокатура; забезпечення права на захист від кримінального обвинувачення та представництво в суді здійснюються адвокатом, за винятком випадків, установлених законом; витрати учасників судового процесу на професійну правничу допомогу відшкодовуються в порядку, визначеному законом.

За змістом п. 1 ч. 3 ст. 123 та ст. 126 Господарського процесуального кодексу України у їх сукупності можливе покладення на сторони у справі як судових витрат тільки тих сум, які були сплачені стороною за отримання послуг саме адвоката (у розумінні пункту 1 статті 1 та частини першої статті 6 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»), а не будь-якої особи, яка надавала правову допомогу стороні у справі.

Відповідно до ст. 56 Господарського процесуального кодексу України сторона, третя особа, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь в судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника.

Статтею 58 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що представником у суді може бути адвокат або законний представник.

Суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат (у даному випадку, за наявності заперечень учасника справи), що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Велика Палата Верховного Суду зазначила про те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 року у справі №755/9215/15-ц).

Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 02 липня 2020 року в справі №362/3912/18 (провадження №61-15005св19).

Такі самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

Така ж правова позиція випливає з інших рішень Європейського суду з прав людини, зокрема, у п. 95 рішення у справі «Баришевський проти України» від 26.02.2015, п. п. 34-36 рішення у справі «Гімайдуліна і інших проти України» від 10.12.2009, п. 80 рішення у справі «Двойних проти України» від 12.10.2006, п. 88 рішення у справі «Меріт проти України» від 30.03.2004.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» від 28.11.2002 зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

У рішенні (щодо справедливої сатисфакції) від 19.10.2000 року у справі «Іатрідіс проти Греції» (Iatridis v. Greece, заява № 31107/96) ЄСПЛ вирішував питання обов`язковості для цього суду угоди, укладеної заявником зі своїм адвокатом стосовно плати за надані послуги, що співставна з «гонораром успіху». ЄСПЛ указав, що йдеться про договір, відповідно до якого клієнт погоджується сплатити адвокату як гонорар відповідний відсоток суми, якщо така буде присуджена клієнту судом. Такі угоди, якщо вони є юридично дійсними, можуть підтверджувати, що у заявника дійсно виник обов`язок заплатити відповідну суму гонорару своєму адвокатові. Однак, угоди такого роду, зважаючи на зобов`язання, що виникли лише між адвокатом і клієнтом, не можуть зобов`язувати суд, який має оцінювати судові та інші витрати не лише через те, що вони дійсно понесені, але й ураховуючи також те, чи були вони розумними (§ 55).

За змістом статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Частиною 1 ст. 26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» закріплено перелік документів, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги: - договір про надання правової допомоги; - довіреність; - ордер; - доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.

Частиною 3 ст. 26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» встановлено, що повноваження адвоката як захисника або представника в господарському, цивільному, адміністративному судочинстві, кримінальному провадженні, розгляді справ про адміністративні правопорушення, а також як уповноваженого за дорученням у конституційному судочинстві підтверджуються в порядку, встановленому законом.

Відповідно до п. 14 Положення про ордер на надання правової допомоги та порядок ведення реєстру ордерів, затвердженого рішенням Ради адвокатів України від 17.12.2012 №36 (далі - Положення) ордер встановленої цим Положенням форми є належним та достатнім підтвердженням правомочності адвоката на вчинення дій в інтересах клієнта. Про обмеження правомочності адвоката, встановлені угодою про надання правової допомоги, останній або керівник адвокатського об`єднання (бюро) зобов`язані вказати на звороті ордера.

На підтвердження факту понесених позивачем судових витрат, пов`язаних з розглядом даної справи, судом встановлено, що представник відповідача подав копію договору №10-08/24 про надання правової допомоги від 14.08.2024 року, копію додаткової угоди №2 до договору №10-08/24 від 14.08.2024 про надання правової допомоги від 15.08.2024 року та копію акта наданих послуг до договору №10-08/24 від 14.08.2024 від 18.10.2024 року на суму 44000,00 грн. Крім того, представник відповідача долучає копію платіжної інструкції №3561 від 16.08.2024 на суму 11000,00 грн, які відповідач сплатив на рахунок АО «В.Є.С.».

Окрім того, матеріали справи містять ордер на надання правничої (правової) допомоги серії ВС №1268075, виданий 20.08.2024 року Адвокатським об`єднанням «В Єдності Сила» на підставі договору про надання правової допомоги №10-08/24 від 14.08.2024року для представлення інтересів ФОП Сірант Романії Богданівни адвокатом Зарембою Валерієм Валерійовичем у Господарських судах України першої, апеляційної та касаційної інстанції.

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Разом з тим, у постанові Верховного Суду від 23.09.2021 року у справі №904/1907/15 (13.02.2024 у справі №910/12155/22) зазначено про те, що витрати на надану професійну правничу допомогу в разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх вартість уже фактично сплачена стороною/ третьою особою, чи тільки має бути сплачена.

З огляду на викладене, суд бере до уваги те, що відповідачем в якості авансу в межах договору №10-08/24 від 14.08.2024 року було перераховано на рахунок адвокатського об`єднання грошові кошти у розмірі 11000,00 грн. Решту суми у розмірі 33000,00 грн відповідач зобов`язаний сплатити адвокатському об`єднанню протягом 3 місяців від дати набрання законної сили судовим рішенням у цій справі (п. 4 акту наданих послуг). Відтак, судом враховується, що за розгляд справи №914/1716/24 відповідачем вже понесено витрати у розмірі 11000,00 грн та відповідно, такі є належним чином доведені під час розгляду заяви представника відповідача про ухвалення додаткового рішення.

При цьому, у випадку встановленого договором фіксованого розміру гонорару сторона може доводити неспівмірність витрат у тому числі, але не виключно, без зазначення в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги. Зокрема, посилаючись на неспівмірність суми фіксованого гонорару зі складністю справи, ціною позову, обсягом матеріалів у справі, кількістю підготовлених процесуальних документів, кількістю засідань, тривалістю розгляду справи судом тощо (пункт 147 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі №922/1964/21).

Відтак, суд приймає до уваги, що позивач скористався такою можливістю та виклав у запереченнях (вх.№25987/24 від 28.10.2024) на заяву відповідача про відшкодування витрат на професійну правничу (правову) допомогу, де покликався на не співмірність обсягу роботи, адже позов містив вимоги немайнового характеру та за своєю суттю є нескладним за категорією розгляду відповідних спірних правовідносин, а відзив на позовну заяву, поданий представником відповідача, насправді налічував лише 15 аркушів, а решта - додатки. Відтак, позивач вважає, що відповідачем явно завищено розмір витрат, які останній просить суд стягнути з позивача на свою користь.

Велика Палата Верховного Суду зазначила, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

В судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Аналогічна правова позиція викладена у постанов об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19.

У додатковій постанові Верховного Суду від 17.09.2020 у справі №916/1777/19 зазначено, що вирішуючи заяву сторони судового процесу про компенсацію понесених нею витрат на професійну правничу допомогу, суду належить дослідити та оцінити додані заявником до заяви документи на предмет належності, допустимості та достовірності відображеної у них інформації. Зокрема, чи відповідають зазначені у документах дані щодо характеру та обсягу правничої допомоги, наданої адвокатом, документам, наявним у судовій справі. Чи не вчиняв адвокат під час розгляду справи дій, які призвели до затягування розгляду справи, зокрема, але не виключно, чи не подавав явно необґрунтованих заяв і клопотань. Чи не включено у документи інформацію щодо витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, які не підтверджені належними доказами. Та навпаки, якими доказами підтверджується заявлена до відшкодування сума, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги.

З матеріалів справи вбачається, що представник відповідача - адвокат Заремба В.В.. брав участь у справі №914/1716/24 у двох призначених судових засідання 09.09.2024 та 16.10.2024 відповідно. З огляду на визначене, згідно наданого представником відповідача актом наданих послуг від 18.10.2024 року сторонами погоджено, що витрати на правничу (правову) допомогу за кожну участь адвоката в судовому засіданні становлять1000,00 грн, а отже за два судових засідання складають суму у розмірі 2000,00 грн.

Також у матеріалах справи містяться письмовий відзив на позовну заяву з додатками за вх.№21926/24 від 09.09.2024 та доказами надіслання такого на адресу позивача (Т.1, а.с. 95-237). Крім того, судом досліджено та матеріалами справи підтверджено, що представником відповідача подавались до Господарського суду Львівської області ряд клопотань, а саме: про відкладення розгляду справи, призначеного на 26.08.2024 о 10:00 год у зв`язку з оголошеною о 06:11 год 26.08.2024 на території Львівської області повітряної тривоги, яка станом на 09:45 не завершилась (вх.№20904/24 від 26.08.2024); про неможливість подання доказів, які випробовуються судом (вх.№21747/24 від 05.09.2024). Актом наданих послуг від 18.10.2024 представник відповідача та відповідач окремо не передбачали вартість наданих послуг, а відтак, суд дійшов висновку про те, що відповідачем понесені витрати на правничу допомогу щодо представництва його інтересів адвокатом у межах розгляду цієї справи на суму 9000,00 грн, що є достатньою та співмірною із заявленими позовними вимогами немайнового характеру, обсягу виконаної адвокатом роботи для представництва та захисту інтересів відповідача у справі №914/1716/24 в суді першої інстанції. Разом з тим, суд звертає увагу на те, що ФОП Сірант Р.Б. сплатила адвокатському об`єднанню «В.Є.С.» 11000,00 грн, а отже, згадана сума належним чином підтверджена у якості доказів дійсності понесених відповідачем витрат під час розгляду цієї справи.

У відповідності до статті 124, пунктів 2, 3, 4 ч. 2 статті 129 Конституції України, статей 2, 7, 13 Господарського процесуального кодексу України основними засадами судочинства є, зокрема, рівність всіх учасників судового процесу перед законом та судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно зі статтею 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Суд наголошує, що відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Як зазначено у постанові Верховного Суду від 03.10.2019 року у справі №922/445/19, під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

У такому випадку суд, керуючись частинами 5-7, 9 статті 129 зазначеного Кодексу, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення.

Господарський суд, розподіляючи витрати на професійну правничу допомогу, доходить висновку, що наявні в матеріалах справи докази не є безумовною підставою для відшкодування витрат на професійну правничу допомогу в зазначеному розмірі, адже цей розмір має бути не лише доведений, а документально обґрунтований та відповідати критерію розумної необхідності таких витрат.

Також судом береться до уваги те, що заява відповідача про ухвалення додаткового рішення подавалась на підставі ч. 5 ст. 130 Господарського процесуального кодексу України, а відтак, суд враховує, що Господарський процесуальний кодекс України не містить норм, які б встановлювали критерії визначення необґрунтованості дій позивача, однак очевидно, що під такими діями можна розуміти таку реалізацію позивачем своїх процесуальних прав, внаслідок якої виникають підстави для закриття провадження або залишення позову без розгляду.

Обов`язком сторін у господарському процесі є доведення суду тих обставин, на які вони посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Отже, відповідачу слід довести, а суду встановити, які саме необґрунтовані дії позивача були ним здійснені в ході розгляду справи та в чому вони полягали, зокрема, але не виключно: чи діяв позивач недобросовісно та пред`явив необґрунтований позов; чи протидіяв правильному та швидкому вирішенню спору; чи недобросовісний позивач мав на меті протиправну мету - порушення прав та інтересів відповідача, тощо (аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 18.06.2019 у справі №922/3787/17, від 09.07.2019 у справі №922/592/17 та від 24.03.2021 у справі №922/2157/20).

Оцінюючи дії позивача, які призвели до залишення позову без розгляду, на предмет їх обґрунтованості або необґрунтованості у розумінні приписів, що містяться у частині 5, 6 статті 130 Господарського процесуального кодексу України, суд зазначає, що відповідно до частини 1 статті 43 Господарського процесуального кодексу України учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Згідно з пунктом 2, 3 частини 2 статті 43 Господарського процесуального кодексу України залежно від конкретних обставин суд може визнати зловживанням процесуальними правами дії, що суперечать завданню господарського судочинства, зокрема, подання декількох позовів до одного й того самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав або подання декількох позовів з аналогічним предметом і з аналогічних підстав, або вчинення інших дій, метою яких є маніпуляція автоматизованим розподілом справ між суддями; подання завідомо безпідставного позову, позову за відсутності предмета спору або у спорі, який має очевидно штучний характер.

Як встановлено судом за матеріалами справи №914/1716/24 позов було залишено без розгляду за заявою представника позивача згідно п. 5 ч. 1 ст. 226 Господарського процесуального кодексу України.

При цьому суд враховує положення статей 2, 4, 14 Господарського процесуального кодексу України, зі змісту яких убачається, що право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується, і ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Проте реалізація такого права позивачем у будь-якому випадку зачіпає та має вплив на права та інтереси особи, визначеної ним в якості відповідача, який цілком логічно з метою ефективного захисту своїх прав змушений звертатися за професійною правничою допомогою адвоката, яка є оплачуваною працею.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 29.07. 2022 року у справі №911/1237/21.

Таким чином, за наведених вище обставин, за висновком суду наявні підстави для компенсації понесених відповідачем судових витрат у зв`язку з розглядом цієї справи за рахунок позивача на підставі частини 5 статті 130 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно з п. 5 ч. 1 ст. 237 Господарського процесуального кодексу України, при ухваленні рішення суд вирішує як розподілити між сторонами судові витрати.

Відповідно, пунктом другим частини п`ятої статті 238 Господарського процесуального кодексу України, визначено, що в резолютивній частині рішення зазначається про розподіл судових витрат.

Згідно з ч. 3 ст. 233 Господарського процесуального кодексу України, суд може вирішити питання розподілу судових витрат у додатковому рішенні після ухвалення рішення за результатами розгляду справи по суті.

Частиною першою статті 244 Господарського процесуального кодексу України встановлено вичерпний перелік випадків, коли суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення: 1) якщо стосовно якої-небудь позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення; 2) якщо суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що потрібно виконати; 3) якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

З огляду на наведене вище, враховуючи критерії співмірності з заявленими позовними вимогами, розумності та реальності, суд вважає за можливе заяву представника відповідача про стягнення з позивача судових витрат на професійну правову (правничу) допомогу у справі №914/1716/24 у розмірі 44000,00 грн задовольнити частково та покласти на позивача відшкодування понесених відповідачем витрат у розмірі 11000,00 грн, у покладенні на позивача решти заявленої до стягнення суми відмовити.

Керуючись ст.ст.4, 13, 73, 74, 76, 77, 78, 79, 86, 123, 124, 126, 129, 130, 221, 233, 236, 244, 326 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.Заяву Фізичної особи-підприємця Сірант Романії Богданівни про ухвалення додаткового рішення - задовольнити частково.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Лідер-Сервіс» (65025, Одеська область, місто Одеса, 21 км. Старокиївської дороги, приміщення 424; ідентифікаційний код 34379917) на користь Фізичної особи-підприємця Сірант Романії Богданівни ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) 11000,00 грн судових витрат на професійну правову допомогу, понесених у зв`язку із розглядом справи №914/1716/24.

Рішення суду набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 241 ГПК України та може бути оскаржене до Західного апеляційного господарського суду протягом 20 днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст додаткового рішення складено 06.11.2024.

Суддя Гоменюк З.П.