ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
вул. Зигіна, 1, м. Полтава, 36000, тел. (0532) 61 04 21
E-mail: inbox@pl.arbitr.gov.ua, https://pl.arbitr.gov.ua/sud5018/
Код ЄДРПОУ 03500004
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
29.10.2024 Справа № 917/1056/24
До 1. Товариства з обмеженою відповідальністю «Енергетичні-рішення» (ел. пошта 2210741@gmail.com, адреса вул. Вільямса, 1, м. Полтава, 36009, ЄДРПОУ 38203111)
2. Київського національного університету будівництва і архітектури (ел. пошта knuba_admin@ukr.net, адреса пр. Повітрофлотський, 31, м.Київ,03037, ЄДРПОУ 02070909)
про визнання недійсними додаткових угод до договору постачання електричної енергії та стягнення 673204,80 грн
Суддя Киричук О.А.
Секретар судового засідання Тертична О.О.
Представники сторін:
від прокуратури: Волков С.В.
від позивача: не з"явився
від відповідача 1: Шупік А.В.
від відповідача 2: Лапоша Д.Ю.
Солом`янська окружна прокуратура міста Києва в інтересах держави в особі Міністерства освіти і науки України звернулася до Господарського суду Полтавської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Енергетичні-рішення» та Київського національного університету будівництва і архітектури, в якому просить:
1. Визнати недійсними додаткові угоди № 1 від 13.10.2021, № 2 від 19.10.2021, № 3 від 15.11.2021, № 4 від 17.11.2021, № 5 від 18.11.2021, № 6 від 23.12.2021, № 7 від 24.12.2021, № 10 від 31.01.2022 до Договору про постачання електричної енергії споживачу №15/04 від 15.04.2021, укладеного між Київським національним університетом будівництва і архітектури та Товариством з обмеженою відповідальністю «Енергетичні-Рішення».
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Енергетичні- Рішення» на користь Міністерства освіти і науки України безпідставно надмірно сплачені бюджетні кошти в сумі 673 204,8 грн.
Ухвалою від 02.07.2024р. суд прийняв позовну заяву до розгляду і відкрив провадження у справі, постановив справу розглядати в порядку загального позовного провадження, призначити підготовче засідання у справі на 18.07.24, запропонувати відповідачам протягом 15 днів з дня вручення ухвали суду надати суду відзив на позов; прокурору та позивачу - подати суду відповідь на відзив в строк до 5 днів з моменту отримання від відповідача відзиву на позов.
18.07.24 від Київського національного університету будівництва і архітектури надійшли відзив на позов та клопотання про заміну неналежного відповідача.
Ухвалою від 18.07.2024р. суд постановив відкласти підготовче засідання на 03.09.2024, запропонувати учасникам справи вчинити дії на виконання завдання підготовчого провадження.
23.07.24 від прокурора надійшла відповідь на відзив Київського національного університету будівництва і архітектури.
23.07.24 від прокурора надійшли заперечення на клопотання Київського національного університету будівництва і архітектури про заміну неналежного відповідача.
30.07.24 від Київського національного університету будівництва і архітектури надійшли заперечення на відповідь на відзив.
31.07.24 від Міністерства освіти і науки України надійшли додаткові пояснення по справі.
22.08.24 від Товариства з обмеженою відповідальністю «Енергетичні-рішення» надійшов відзив на позов, у якому він, зокрема просив суд визнати поважними причини пропуску на подання відзиву на позов та прийняти відзив до розгляду. Суд поновити строк для подання відзиву, а поданий відзив з додатками - долучив до матеріалів справи.
28.08.24 від прокурора надійшла відповідь на відзив Київського національного університету будівництва і архітектури.
28.08.24 від Київського національного університету будівництва і архітектури надійшли додаткові пояснення по справі.
02.09.24 від прокурора надійшла заява (пояснення на додаткові пояснення відповідача по справі).
Щодо клопотання Київського національного університету будівництва і архітектури про заміну неналежного відповідача суд відмовив у його задоволенні (обгрунтування наведене в ухвалі від 03.09.24).
Інші заяви чи клопотання від учасників справи до суду не надходили.
У підготовчому засіданні, 03.09.2024р., судом здійснено дії та з`ясовані всі питання, передбачені ст.ст.177, 182 Господарського процесуального кодексу України.
Ухвалою від 03.09.2024 р. суд постановив закрити підготовче провадження у справі № 917/1056/24, призначити справу до судового розгляду по суті в засіданні суду на 17.09.2024.
В засіданні суду суд оголосив перерву до 15.10.2024 о 11:30.
Ухвалою від 15.10.2024 р. суд постановив відкласти розгляд справи на 29.10.2024.
У судовому засіданні 29.10.2024 прокурор підтримав позов у повному обсязі та просив суд його задовольнити.
Представники відповідачів у судовому засіданні 29.10.2024 проти позову заперечили та просили відмовити у його задоволенні повністю.
Представники позивача у судове засідання 29.10.2024 не з`явилися. Про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином, відповідно до ст. ст. 120, 121 ГПК України.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17.07.1997 року №475/97-ВР, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Порушення права на розгляд справи упродовж розумного строку було неодноразово предметом розгляду Європейським судом з прав людини у справах проти України. Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінку сторін, предмет спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини першої статті 6 згаданої Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 року у справі "Смірнова проти України", рішення Європейського суду з прав людини від 27.04.2000 року у справі "Фрідлендер проти Франції"). Роль національних судів полягає у швидкому та ефективному розгляді справ (рішення Європейського суду з прав людини від 30.11.2006 року у справі "Красношапка проти України").
Матеріали справи свідчать про те, що судом було створено всім учасникам судового процесу належні умови для доведення останніми своїх правових позицій, надання ними доказів, які, на їх думку, є достатніми для обґрунтування своїх вимог та заперечень та надано достатньо часу для підготовки до судового засідання тощо. Окрім того, судом було вжито всіх заходів, в межах визначених чинним законодавством повноважень, щодо всебічного, повного та об`єктивного дослідження всіх обставин справи.
Відповідно до ст. 219 Господарського процесуального кодексу України, рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.
Після виходу суду з нарадчої кімнати, у судовому засіданні 28.10.24 судом проголошено вступну та резолютивну частину рішення.
З`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, дослідивши матеріали справи, дослідивши надані учасниками судового процесу докази, суд встановив наступне.
Київським національним університетом будівництва і архітектури 05.03.2021 на веб-порталі Уповноваженого органу з питань закупівель (https://prozorro.gov.ua) розміщено оголошення про проведення відкритих торгів № UA-2021-02-19-014635-b на закупівлю електричної енергії (ДК 021:2015:09130000-5) з очікуваною вартістю закупівлі 3 450 000 грн.
Відповідно до тендерної документації обсяг активної електричної енергії, яку закупив Київський національний університет будівництва і архітектури складає 1 108 160 кВт*год.
За результатами проведеної процедури закупівлі, переможцем визнано Товариство з обмеженою відповідальністю «Енергетичні-рішення» (код ЄДРПОУ 38203111), з яким 15.04.2021 укладено договір № 15/04 про постачання електричної енергії споживачу (далі - Договір).
За умовами Договору Постачальник продає електричну енергію для забезпечення потреб електроустановок Споживача, а Споживач оплачує Постачальнику вартість використаної (купованої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього Договору (п.2.1).
Відповідно до п. 5.1 ціна за 1 кВт*год електричної енергії за цим Договором становить 2,96 грн з ПДВ, в тому числі ПДВ - 0,49 грн, ціна без ПДВ - 2,47 грн.
Загальна вартість цього Договору становить 3 277 500 грн, в тому числі ПДВ - 546 25 грн (п.5.2 Договору).
Згідно додатку №3 до Договору, кількість товару за цим Договором становить: 1 108 160 кВт/год.
Споживач розраховується з Постачальником за електричну енергію за цінами, що визначаються відповідно до механізму визначення ціни електричної енергії, згідно з комерційною пропозицією (п.5.6).
Пунктом 13.1 Договору, визначено, що даний Договір набирає чинності з моменту його підписання та діє з 01.04.2021 до 31.12.2021 року включно, а щодо проведення розрахунків - до їх повного здійснення.
Згідно з п. 14.7 Договору істотні умови Договору про закупівлю не можуть змінюватись після його підписання до виконання зобов`язання сторонами в повному обсязі, крім випадків, що передбачені ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі».
При цьому, в розділі 14 Договору передбачено порядок зміни ціни. Так, пропозиція щодо внесення змін до договору має містити обґрунтування необхідності внесення таких змін договору (п. 14.3). у разі коливання ціни за одиницю Товару в сторону збільшення, Постачальник письмово звертається до Споживача листом, в якому пропонує нову ціну за одиницю Товару з урахуванням коливання ціни такого Товару на ринку, але не більше 10 відсотків пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку, визначеною в Договорі.
Крім того, Сторони дійшли згоди, що після прийняття Споживачем комерційної пропозиції Постачальника, внесення змін до неї можливе лише за згодою сторін або в порядку, встановленому чинним законодавством, зокрема, за ініціативою Постачальника з попередженням за 20 днів і правом Споживача або прийняти пропозицію, або розірвати Договір (п. 13.3).
На момент підписання договору сторонами погоджено всі істотні умови договору, а саме предмет, ціну та строк виконання зобов`язання за договором відповідно до Господарського кодексу України та Закону України «Про публічні закупівлі».
У подальшому до вказаного договору укладено ряд додаткових угод:
- додаткова угода № 1 від 13.10.2021 (діє в частині розрахунків з 01.08.2021), якою п.5.1, Додаток 3 та Додаток 2 до Договору «Комерційна пропозиція» викладено у новій редакції та з 01.08.2021 збільшено ціну (тариф) на електричну енергію до 3,25 грн за 1 кВт*год з ПДВ (без ПДВ - 2,71 грн за 1 кВт*год), а обсяги постачання зменшено і вони становлять 1 042 476 кВт/год. При цьому підставою для збільшення ціни стало збільшення регульованого тарифу на послугу з передачі електричної енергії.
- додаткова угода № 2 від 19.10.2021 (діє в частині розрахунків з 01.09.2021), якою п.5.1, Додаток 3 та Додаток 2 до Договору «Комерційна пропозиція» викладено у новій редакції та з 01.09.2021 збільшено ціну (тариф) на електричну енергію до 3,56 грн за 1 кВт*год з ПДВ (без ПДВ - 2,97 грн за 1 кВт*год), а обсяги постачання зменшено і вони становлять 993 944 кВт/год. При цьому підставою для збільшення ціни стало збільшення регульованого тарифу на послугу з передачі електричної енергії.
- додаткова угода № 3 від 15.11.2021 2021 (діє в частині розрахунків з 01.10.2021), якою п.5.1, Додаток 3 та Додаток 2 до Договору «Комерційна пропозиція» викладено у новій редакції та з 01.10.2021 збільшено ціну (тариф) на електричну енергію до 3,84 грн за 1 кВт*год з ПДВ (без ПДВ - 3,20 грн за 1 кВт*год), а обсяги постачання зменшено і вони становлять 958 765 кВт/год. При цьому підставою для збільшення ціни стало збільшення регульованого тарифу на послугу з передачі електричної енергії.
- додаткова угода № 4 від 17.11.2021 (діє в частині розрахунків з 01.10.2021), якою п.5.1, Додаток 3 та Додаток 2 до Договору «Комерційна пропозиція» викладено у новій редакції та з 01.10.2021 збільшено ціну (тариф) на електричну енергію до 4,14 грн за 1 кВт*год з ПДВ (без ПДВ - 3,45 грн за 1 кВт*год), а обсяги постачання зменшено і вони становлять 925 984 кВт/год. При цьому підставою для збільшення ціни стало збільшення регульованого тарифу на послугу з передачі електричної енергії.
- додаткова угода № 5 від 18.11.2021 (діє в частині розрахунків з 01.11.2021), якою п.5.1, Додаток 3 та Додаток 2 до Договору «Комерційна пропозиція» викладено у новій редакції та з 01.11.2021 збільшено ціну (тариф) на електричну енергію до 4,392 грн за 1 кВт*год з ПДВ (без ПДВ - 3,66 грн за 1 кВт*год), а обсяги постачання зменшено і вони становлять 901 857 кВт/год. При цьому підставою для збільшення ціни стало збільшення регульованого тарифу на послугу з передачі електричної енергії.
- додаткова угода № 6 від 23.12.2021 (діє в частині розрахунків з 01.11.2021), якою п.5.1, Додаток 3 та Додаток 2 до Договору «Комерційна пропозиція» викладено у новій редакції та з 01.11.2021 збільшено ціну (тариф) на електричну енергію до 4,8 грн за 1 кВт*год з ПДВ (без ПДВ - 4,00 грн за 1 кВт*год), а обсяги постачання зменшено і вони становлять 879 475 кВт/год. При цьому підставою для збільшення ціни стало збільшення регульованого тарифу на послугу з передачі електричної енергії.
- додаткова угода № 7 від 24.12.2021 (діє в частині розрахунків з 01.12.2021), якою п.5.1, Додаток 3 та Додаток 2 до Договору «Комерційна пропозиція» викладено у новій редакції та з 01.12.2021 передбачено в розмірі 4,11 грн за 1 кВт*год з ПДВ (без ПДВ - 3,2425 грн за 1 кВт*год), а обсяги постачання зменшено і вони становлять 896 727 кВт/год. При цьому підставою для збільшення ціни стало збільшення регульованого тарифу на послугу з передачі електричної енергії.
- додаткова угода № 10 від 31.01.2022 (діє в частині розрахунків з 01.01.2022), якою п.5.1 Договору викладено у новій редакції та з 01.01.2022 збільшено ціну (тариф) на електричну енергію до 4,1604 грн за 1 кВт*год з ПДВ (без ПДВ - 3,467 грн за 1 кВт*год). При цьому підставою для збільшення ціни стало збільшення регульованого тарифу на послугу з передачі електричної енергії.
Зважаючи на вказане вище, прокурор акцентує, що таким чином, до Договору № 15/04 від 15.04.2021 у період його виконання 8 разів вносились зміни вартості одиниці товару електроенергії в сторону збільшення, в наслідок чого підвищено ціну за 1 кВт*год з 2,96 грн з ПДВ до 4,1604 грн з ПДВ, або на 40,55 %, а обсяги постачання зменшились на 341 433 кВт*год. Хоча укладаючи Договір № 15/04 від 15.04.2021, ТОВ «Енергетичні-рішення» засвідчило, що має можливість та погоджується виконати домовленість, вказану у Договорі та додатках до нього, тобто добровільно взяло на себе зобов`язання поставити Споживачу електричну енергію обсягом 1 108 160 кВт*год загальною вартість 3 277 500 гривень (в т.ч. ПДВ 546 250 грн.).
Прокурор вказує, що для обґрунтування коливання цін на ринку в сторону збільшення ТОВ «Енергетичні-рішення» надано роздруківки з сайту АТ «Оператор ринку» інформаційного характеру. Водночас, вказані документи не відображають інформацію, яка надає можливість прослідкувати динаміку цін, встановити її рух у бік збільшення чи зменшення та встановити факт наявності коливання ціни, оскільки у вищевказаних листах зазначені ціни на вибрані Постачальником дати, однак, як вбачається з аналітичних даних розміщених на офіційному сайті АТ «Оператор ринку», коливання мало короткотривалий характер і не відображено загальної тенденції цін на ринку електроенергії.
За твердженням прокурора, додаткові угоди №№ 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 10 до Договору № 15/04 від 15.04.2021 на постачання електричної енергії завідомо суперечать вимогам Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України, Закону України «Про публічні закупівлі». Сторони правочину необґрунтовано, без відповідної правової підстави збільшили ціну за електричну енергію, що призвело до безпідставного витрачання коштів держави.
Такі обставини, на думку прокурора, свідчать про порушення прав та охоронюваних законом інтересів держави і є підставою для їх захисту у судовому порядку, у зв`язку з чим прокурор звернувся до суду з позовом про визнання недійсними додаткових угод.
Крім того, прокурор просить стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Енергетичні-Рішення» на користь Міністерства освіти і науки України безпідставно надмірно сплачені бюджетні кошти в сумі 673 204,8 грн., оскільки Додаткові угоди №№ 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 10 до Договору № 15/04 від 15.04.2021 підлягають визнанню недійсними, сторони повинні керуватись умовами Договору № 15/04 від 15.04.2021 щодо вартості електричної енергії, а саме 2,96 грн з ПДВ за 1 кВт*год.
Так, на виконання умов договору Споживачем сплачено кошти на загальну суму 3 385 707,36 грн. (платіжні доручення №1313 від 20.05.2021 на 259 050,64 грн, № 1647 від 18.06.2021 на 285 329,46 грн, № 2029 від 22.07.2021на 312 948,01 грн., № 2403 від 27.08.2021 на 301 868,58 грн, № 2632 від 22.09.2021 на 315 421,24 грн, № 2898 від 19.10.2021 на 62 024,29 грн, № 3225 від 11.11.2021 на 584 333,64 грн, № 3817 від 23.12.2021 на 609 472,66 грн, № 231 від 04.02.2022 на 655 258,84 грн).
Згідно актів купівлі-продажу товарної продукції на виконання умов Договору Товариством поставлено 916 386 кВт*год. (Акт № 2273 за квітень 2021 - 87 399 кВ*год, Акт за травень 2021 р - 96 265 кВ*год, Акт № 2273 за червень 2021 р -105 583 кВ*год, Акт № 2273/07 за липень 2021 р - 101 845 кВ*год, Акт № 31/08 за серпень 2021 р -96 993 кВ*год, Акт № 30/09 за вересень 2021 р 17 403 кВ*год, Акт № 31/10 за жовтень 2021 р -133 045 кВ*год, Акт № 2273/12 за грудень 2021 р120 354 кВ*год, Акт № 2273/01 за січень 2022 р - 157 499 кВ*год)
Таким чином, за розрахунком прокурора, сума безпідставно сплачених коштів становить 673 204,8 грн. (3 385 707,36- (2,96* 916 386), де:
- 3 385 707,36 грн - сума сплачених коштів на виконання умов договору;
- 2,96 грн ціна встановлена в Договорі на момент його укладання;
- 916 386 кВт*год - кількість електроенергії, поставленої на виконання умов договору.
Позивач у поясненнях підтримав позов прокуратури та просив його задовольнити у повному обсязі.
Відповідач - Київський національний університет будівництва і архітектури, у відзиві проти позову заперечив, виходячи з наступного:
- у серпні, жовтні та листопаді 2021 року, у зв`язку з суттєвим коливанням цін на електричну енергію у сторону зростання її вартості (підтверджується аналітичними оглядами Державного підприємства «Оператор ринку») збільшилась ціна за одиницю товару з відповідним внесенням змін до вищезазначеного договору і укладання додаткових угод на зменшення обсягів електроенергії без зміни вартості договору. При цьому додаткового виділення бюджетних коштів з державного бюджету не було передбачено та профінансовано.
При укладенні додаткової угоди № 1 від 13.10.2021 змінено умови договору в частині збільшення ціни електроенергії з 01.08.2021 за 1 кВт/год з 2,96 грн до 3,25 грн з ПДВ (без ПДВ - 2,71 грн/кВт*год.), або на 9,8 %. При цьому вказане збільшення відображено у Державного підприємства «Оператор ринку» за серпень місяць 2021 р. У постанові КЦС ВС від 30 вересня 2020 року у справі № 559/1605/18 ідеться, що свобода договору має декілька складових, зокрема: свободу укладання договору, вибору контрагента та виду договору, визначення умов договору, його форми. При реалізації принципу свободи договору слід враховувати вимоги ЦК України, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, розумності та справедливості.
Також на підставі ч. 6 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі» укладено додаткову угоду № 9 до договору №15/04 від 15.04.2021 щодо продовження строку дії договору на строк, достатній для проведення процедури закупівлі електричної енергії на початку 2022 року, в обсязі, що не перевищує 20 відсотків суми, визначеної в початкому договорі про закупівлю, укладеному в попередньому році.
В позовній заяві вказана обставина взагалі не була врахована та міститься виключно обґрунтування недійсності додаткових угод через недотримання п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі».
- при здійсненні розрахунку суми коштів, безпідставно одержаних відповідачем Солом`янською окружною прокуратурою міста Києва не були враховані бюджетні правовідносини, що склалися між позивачем та відповідачем.
Як вказано у розрахунок наведеному у позовній заяві, оскільки таблиця детальним розрахунком надана не була.
- 3 385 707,36 грн - сума сплачених коштів на виконання умов договору, з них із загального фонду 961 779,17 грн та спеціального фонду 2 423 928,19 грн;
- 2,96 грн ціна встановлена в Договорі на момент його укладання;
- 916 386 кВт*год - кількість електроенергії, поставленої на виконання умов договору.
Розрахунок здійснений Солом`янської окружної прокуратури міста Києва не враховує, що визнання недійсними додаткових угод призведе до застосування не виключно ч. 1 ст. 216 ЦК України, а також інші наслідки, що передбачають стягнення коштів на користь Київського національного університету будівництва і архітектури.
Відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Енергетичні-рішення», у відзиві проти позову заперечив, виходячи з наступного:
- надані відповідачем 1 відповідачу 2 відомості офіційного сайту ДП «Оператор ринку» дають можливість порівняти ціни е/е на ринку "на добу наперед" за декадні періоди, які припадають на час із моменту укладення договору про закупівлю або останнього внесення змін до договору і до моменту укладення спірних додаткових угод.
Як з наведених прокурором даних, так і з розрахунків, наданих суду відповідачами вбачається значне підвищення цін е/е у спірному періоді, хоча при цьому, кожною із спірних додаткових угод ціна підвищувалась менше ніж на 10% від попередньої ціни е/е незважаючи на значно більше фактичне зростання ціни.
Разом з цим, спірні додаткові угоди було укладено за спільною згодою відповідачів і відповідач 2 мав можливості відмовитись від їх укладення і розірвати Договір постачання е/е, як це передбачено договором про закупівлю.
- відомості на сайті https://www.oree.com.ua/ слід визнати офіційними відомостями, наданими компетентним органом, який має повноваження здійснювати моніторинг цін на ринку е/е, для документального підтвердження факту коливання ціни електричної енергії на ринку, і сторони мають право використовувати інформацію з вищезазначеного сайту у своїх правовідносинах.
- враховуючи наявність факту коливання ціни товару (електричної енергії) на ринку, слід визнати, що збільшення ціни за одиницю товару, укладення відповідачами спірних додаткових угод мало під собою фактичні і правові підстави.
- прокурором до позовної заяви додано не всі наявні повідомлення відповідача 2 відповідачу 1 про зміну ціни, тож до даного відзиву додаються копії відповідних повідомлень, ненаданих прокурором.
- Відповідач 1 здійснює закупівлю е/е на тому самому ринку «на добу наперед» (РДН), ціни на якому є основою цін у спірних додаткових угодах. Відтак, є очевидним, що купівля відповідачем 1 електроенергії за цінами вищими, ніж ціни продажу е/е відповідачу 2, робить постачання е/е для відповідача 1 збитковим.
- підвищення ціни е/е у спірний період було очевидно непрогнозованим, про що свідчить динаміка зміни цін, наведена учасниками даного спору у їх поясненнях та відображена на офіційному сайті ДП «Оператор ринку». Ціни е/е на ринку коливаються в межах місячних і декадних, і навіть, добових періодів на десятки відсоткових пунктів в сторони як збільшення так і зменшення, і таке коливання залежить від умов постачання е/е в усій об`єднаній енергетичній системі України.
- спірна додаткова угода № 1 від 13.10.2021, якою підвищено ціну е/е на 8,92%, навіть з урахуванням правової позиції ВП ВС у постанові від 24.01.2024 року у справі № 922/2321/22 (щодо 10%-го обмеження збільшення ціни за одиницю товару), не може бути визнана недійсною, адже нею підвищено ціну менше, ніж на 10% від первинної ціни договору.
- на час укладення між Відповідачами договору закупівлі е/е, діяв пункт 2 частини 5 ст. 41 Закону, що містить неточне, нечітке та двозначне формулювання. Одночасно з цим існували роз`яснення Міністерства економічного розвитку і торгівлі України, як профільного органу в сфері публічних закупівель, про можливість внесення необмеженої кількості раз змін до договору про закупівлю електричної енергії в частині збільшення ціни за одиницю товару за умови дотримання обмеження щодо збільшення такої ціни до 10 відсотків за один раз пропорційно збільшенню ціни відповідного товару на ринку (див. лист Мінекономіки №3302-06/34307-06 від 27.10.2016; лист Мінекономрозвитку № 3302-05/11398-07 від 07.04.2015). Існувала і суперечлива судова практика щодо тлумачення норми Закону «Про публічні закупівлі» в частині 10% обмеження збільшення ціни, наприклад, обов`язкові до врахування правові позиції Верховного Суду у справі № 913/166/19 (постанова від 20.02.2020) і у справі № 420/17618/21.
- Відповідачі 1 і 2 у 2021 році об`єктивно не мали можливості передбачити, що ВП ВС у 2024 році змінить інтерпретацію згаданої нечіткої норми п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону і сторони у 2024 році автоматично стануть порушниками закону у правовідносинах, які розпочались і завершились у 2021-22 році.
- Відповідач 1 підтримує правову позицію відповідача 2 щодо відсутності підстав для стягнення із відповідача 1 на користь МОН коштів, сплачених за рахунок спеціального фонду Університету (власних надходжень від надання Університетом платних освітніх послуг) (відповідача 2).
Міністерство освіти, як позивач у даній справі, не має підстав для стягнення з будь-кого із відповідачів, коштів, сплачених Університетом за рахунок власних надходжень від платних послуг, якими Університет має право розпоряджатись самостійно і які не підлягають поверненню в дохід Державного бюджету за будь-яких умов, а повинні використовуватися на покриття видатків для надання цих платних послуг.
- матеріали справи не містять доказів того, що оплата за електроенергію здійснена саме за рахунок коштів виділених Міністерством освіти і науки України і не містять бюджетних програм фінансування закупівлі е/е, а також доказів перерахування Міністерством коштів з метою фінансування закупівлі е/е.
- навіть у випадку згоди суду із доводами прокурора про недійсність спірних додаткових угод і навіть якщо прокурор надасть суду докази того, що МОН виділило Університету кошти саме на закупівлю е/е у 2021 році, то поверненню в дохід Державного бюджету підлягало би 65 458 грн., а не 673 204,8 грн., як того вимагає прокурор, що випливає із наведених вище пояснень та наданих відповідачем 2 суду «Розрахунку за договором та укладеними додатковими угодами» та платіжних документів щодо оплати за е/е, з яких вбачається, що відповідач 2 оплатив е/е переважно за рахунок власних надходжень, а не коштів Державного бюджету.
У наданих відповідях на відзиви, запереченнях та поясненнях по суті учасники справи навели додаткові обгрунтування своїх позицій.
Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам справи, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог і заперечень проти них, суд виходить з наступного.
Щодо правомірності представництва інтересів держави у суді прокурором у даній справі суд зазначає наступне.
Згідно з п.3 ч.1 ст. 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом, яким є Закон України Про прокуратуру.
У ч. 3 ст. 23 Закону України Про прокуратуру передбачено, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті.
Тлумачення ч. 3 ст. 23 Закону України Про прокуратуру дозволяє зробити висновок, що прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках: (а)якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження; (б) у разі відсутності такого органу.
Таким чином, захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб`єкти владних повноважень, а не прокурор, у зв`язку із чим у законодавстві встановлено, що, щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідного суб`єкта владних повноважень, який всупереч вимог закону не здійснює захисту або робить це неналежно.
При цьому, під час здійснення представництва інтересів держави у суді прокурор має право в порядку, передбаченому процесуальним законом звертатися до суду з позовом (заявою, поданням).
Згідно з ч.ч. 3, 4, 5 ст.53 ГПК України визначено, що у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.
У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.
Виключними випадками, за яких прокурор може здійснювати представництво інтересів держави в суді, є порушення або загроза порушення інтересів держави. Ключовим для застосування цієї конституційної норми є поняття «інтерес держави».
У Рішенні Конституційного Суду України від 08.04.1999 у справі №3-рп/99 Конституційний Суд України, з`ясовуючи поняття інтереси держави висловив міркування, що інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання тощо.
Інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді. Проте держава може вбачати свої інтереси не тільки в їх діяльності, але й в діяльності приватних підприємств, товариств.
Із врахуванням того, що інтереси держави є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.
Таким чином, розкрите Конституційним Судом України поняття інтереси держави має самостійне значення і може застосовуватися для тлумачення цього ж поняття, вжитого у ст. 131-1 Конституції України та ст.23 Закону України Про прокуратуру.
Згідно з правовою позицією, викладеною у постанові Верховного Суду від 25.04.2018 у справі №806/1000/17, інтереси держави охоплюють широке і водночас чітко не визначене коло законних інтересів, які не піддаються точній класифікації, а тому їх наявність повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному випадку звернення прокурора з позовом. Надмірна формалізація інтересів держави, особливо у сфері публічних правовідносин, може призвести до необґрунтованого обмеження повноважень прокурора на захист суспільно значущих інтересів там, де це дійсно потрібно.
У постанові від 16.04.2019 у справі №910/3486/18 колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду зробила висновок, що представництво прокурором у суді законних інтересів держави здійснюється і в разі, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює компетентний орган. При цьому прокурор не зобов`язаний установлювати причини, з яких позивач не здійснює захисту своїх інтересів.
Правовідносини, пов`язані з використанням бюджетних коштів, становлять суспільний інтерес, а оспорювані додаткові угоди до Договору, на підставі яких публічні (державні) кошти надмірно витрачені, такому суспільному інтересу не відповідає.
У даному випадку порушенням інтересів держави є те, що під час укладення і виконання оспорюваних додаткових угод до договору про закупівлю порушено вимоги чинного законодавства, принципи ефективного та прозорого здійснення закупівлі, створення добросовісної конкуренції у сфері закупівлі, принципи максимальної ефективності та економії, що призвело до нераціонального та неефективного використання публічних коштів (коштів Державного бюджету та державної установи - Київського національного університету будівництва і архітектури»).
Звернення прокурора до суду у даній справі спрямоване на дотримання встановлених Конституцією України принципів верховенства права та законності, а такожзад оволення суспільної потреби у дотриманні вимог чинного законодавства під час витрачання бюджетних коштів.
Означене повністю відповідає практиці Європейського суду з прав людини та узгоджується із правовими позиціями Верховного Суду, зокрема, у рішенні Європейського суду з прав людини у справі Менчинська проти Російської Федерації зазначено, що за певних обставин (для захисту прав безпомічних груп населення (дітей, інвалідів), у випадках, коли таке порушення стосується інтересів великої кількості громадян або коли вимагається захистити інтереси держави, виступ прокурора на боці однієї з сторін може бути виправданим.
Вирішуючи питання про справедливу рівновагу між інтересами суспільства і конкретної фізичної чи юридичної особи, Європейський суд з прав людини у своєму рішенні у справі «Трегубенко проти України» від 02.11.2004 категорично ствердив, що «правильне застосування законодавства незаперечно становить «суспільний інтерес».
Таким чином, у зазначеному випадку наявний як державний, так і суспільний інтерес.
Захист інтересів держави у бюджетній сфері є одним із пріоритетних напрямів представницької діяльності прокурорів.
Звернення прокурора до суду в цих спірних правовідносинах спрямоване саме на задоволення суспільної потреби у захисті майнових інтересів держави, з метою поновлення порушеного права щодо ефективного та раціонального використання державних коштів, за рахунок яких здійснюється фінансування навчальних закладів, виплати заробітної плати працівникам бюджетних установ.
Прокурор звернувся до господарського суду в інтересах держави в особі Міністерства освіти і науки України.
Суд враховує, що поняття «орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах», означає орган, на який державою покладено обов`язок щодо здійснення конкретної діяльності у відповідних правовідносинах, з спрямованої на захист інтересів держави. Таким органом може виступати орган державної влади чи орган місцевого самоврядування, якому законом надано повноваження процесуальної дії (відповідні функції).
Відповідно до п. 4 ст. 7 Закону України «Про публічні закупівлі» центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного фінансового контролю, здійснює контроль у сфері публічних закупівель у межах своїх повноважень, визначених Конституцією та законами України.
Так, Велика Палата Верховного Суду у п. 36 постанови від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18 уточнила висновки, зроблені у постановах: Великої Палати Верховного Суду від 15.10.2019 у справі № 903/129/18; Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 06.02.2019 у справі № 927/246/18, від 16.04.2019 у справах № 910/3486/18 та № 925/650/18, від 17.04.2019 та 18.04.2019 у справах № 923/560/18 та № 913/299/18 відповідно, від 13.05.2019 у справі № 915/242/18; Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 10.10.2019 у справі № 0440/6738/18 та зазначила, що прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу (п. 37 постанови).
Бездіяльність компетентного органу означає, що він знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк (п. 38 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18, провадження № 12-194гс19).
Звертаючись до відповідного компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення (п. 39. постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18, провадження № 12-194гс19).
Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу (п. 40 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18, провадження № 12-194гс19).
Міністерство освіти і науки України, як центральний орган виконавчої влади, згідно ст.ст. 1, 6 Закону України «Про центральні органи виконавчої влади» забезпечує формування та реалізує державну політику у сферах освіти і науки, наукової, науково-технічної та інноваційної діяльності, трансферу (передачі) технологій.
Повноваження міністерств, інших центральних органів виконавчої влади поширюються на всю територію держави.
Як передбачено ст. 28 Закону України «Про центральні органи виконавчої влади» міністерства звертаються до суду, якщо це необхідно для здійснення їхніх повноважень у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України.
Як зазначено вище, у розумінні частини 1 статті 22 Бюджетного кодексу України Міністерство освіти і науки України є головним розпорядником бюджетних коштів у сфері освіти та розпорядником вищого рівня по відношенню до Київського національного університету будівництва і архітектури, а також є його засновником та органом управління.
Отже, МОН України є органом державної влади, уповноваженим на захист інтересів держави у спірних правовідносинах.
Солом`янська окружна прокуратура міста Києва в порядку статті 23 Закону України «Про прокуратуру» спрямувала до Міністерства освіти і науки України відповідний запит від 30.04.2024 № 44-4922вих-24 з приводу дотримання вимог Закону України «Про публічні закупівлі» під час укладання та виконання додаткових угод до Договору № 15/04 від 15.04.2021 укладеного між Київським національним університетом будівництва і архітектури та ТОВ «Енергетичні-рішення».
Згідно відповіді Міністерства освіти і науки України від 21.05.2024, контроль у сфері публічних закупівель у межах своїх повноважень здійснюють Антимонопольний комітет України та Держаудитслужба. Крім того, частиною першою статті 32 Закону України «Про вищу освіту» визначено, що діяльність закладу вищої освіти провадиться на принципах автономії та самоврядування. Враховуючи викладене, а також відсутність у Міністерства інформації щодо договору № 15/04 про постачання електричної енергії, укладеного 15.04.2021 між Київським національним університетом будівництва і архітектури і ТОВ «Енергетичні-рішення», та додаткових угод до Договору, - заходи, спрямовані на забезпечення дотримання вимог законодавства, Міністерство не вживало. Крім того, Міністерство освіти і науки України просить вжити заходи, спрямовані на захист інтересів держави.
З урахуванням вказаної відповіді, нездійснення позивачем захисту інтересів держави у спірних правовідносинах є підставою для подання позову безпосередньо прокурором.
Крім того, у постанові Великої Палати Верховного суду від 15.10.2019 у справі № 903/129/18 зазначено, що сам факт не звернення належного позивача до суду свідчить про те, що орган влади неналежно виконує свої повноваження, у зв`язку із чим у прокурора виникають обґрунтовані підстави для захисту інтересів держави та звернення до суду з таким позовом, що відповідає нормам національного законодавства та практиці Європейського суду з прав людини.
Відповідно до вимог абз. 3 ч. 4 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» окружною прокуратурою 14.06.2024 письмово повідомлено позивача про намір звернутися до суду з позовом з метою захисту інтересів держави у спірних правовідносинах.
Враховуючи викладене, вбачаються підстави для представництва прокурором інтересів держави та звернення до суду із вказаним позовом у зв`язку із доведеною бездіяльністю вказаного компетентного органу та необхідністю захисту інтересів держави в даному випадку.
Щодо підстав недійсності укладених додаткових угод та повернення коштів суд зазначає наступне.
У частині першій ст. 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Згідно ст. 185 ГК України до укладення господарських договорів на біржах, оптових ярмарках, публічних торгах застосовуються загальні правила укладення договорів на основі вільного волевиявлення, з урахуванням нормативно-правових актів, якими регулюється діяльність відповідних бірж, ярмарків та публічних торгів.
Статтею 655 ЦК України визначено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно із частинами 4, 5 ст. 656 ЦК України до договору купівлі-продажу на біржах, конкурсах, аукціонах (публічних торгах), договору купівлі-продажу валютних цінностей і цінних паперів застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено законом про ці види договорів купівлі-продажу або не випливає з їхньої суті. Особливості договору купівлі-продажу окремих видів майна можуть встановлюватися законом.
У даній справі сторони уклали договір за результатами процедури відкритих торгів на виконання вимог Закону України "Про публічні закупівлі".
Відповідно до Закону України Про публічні закупівлі" (далі Закон), цей Закон визначає правові та економічні засади здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для забезпечення потреб держави, територіальних громад та об`єднаних територіальних громад. Метою цього Закону є забезпечення ефективного та прозорого здійснення закупівель, створення конкурентного середовища у сфері публічних закупівель, запобігання проявам корупції у цій сфері, розвиток добросовісної конкуренції.
Договір про закупівлю - господарський договір, що укладається між замовником і учасником за результатами проведення процедури закупівлі/спрощеної закупівлі та передбачає платне надання послуг, виконання робіт або придбання товару.
Відповідно до ч. 1 ст. 41 Закону, договір про закупівлю укладається відповідно до норм Цивільного та Господарського кодексів України з урахуванням особливостей, визначених цим Законом.
Відповідно до ст. 5 Закону, закупівлі здійснюються за такими принципами: 1) добросовісна конкуренція серед учасників; 2) максимальна економія, ефективність та пропорційність; 3) відкритість та прозорість на всіх стадіях закупівель; 4) недискримінація учасників та рівне ставлення до них; 5) об`єктивне та неупереджене визначення переможця процедури закупівлі/спрощеної закупівлі; 6) запобігання корупційним діям і зловживанням.
Згідно з частиною 5 статті 41 Закону, істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі, крім випадків:
1) зменшення обсягів закупівлі, зокрема з урахуванням фактичного обсягу видатків замовника;
2) збільшення ціни за одиницю товару до 10 відсотків пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку у разі коливання ціни такого товару на ринку за умови, що така зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю, - не частіше ніж один раз на 90 днів з моменту підписання договору про закупівлю. Обмеження щодо строків зміни ціни за одиницю товару не застосовується у випадках зміни умов договору про закупівлю бензину та дизельного пального, газу та електричної енергії;
3) покращення якості предмета закупівлі, за умови що таке покращення не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю;
4) продовження строку дії договору про закупівлю та строку виконання зобов`язань щодо передачі товару, виконання робіт, надання послуг у разі виникнення документально підтверджених об`єктивних обставин, що спричинили таке продовження, у тому числі обставин непереборної сили, затримки фінансування витрат замовника, за умови що такі зміни не призведуть до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю;
5) погодження зміни ціни в договорі про закупівлю в бік зменшення (без зміни кількості (обсягу) та якості товарів, робіт і послуг), у тому числі у разі коливання ціни товару на ринку;
6) зміни ціни в договорі про закупівлю у зв`язку зі зміною ставок податків і зборів та/або зміною умов щодо надання пільг з оподаткування - пропорційно до зміни таких ставок та/або пільг з оподаткування;
7) зміни встановленого згідно із законодавством органами державної статистики індексу споживчих цін, зміни курсу іноземної валюти, зміни біржових котирувань або показників Platts, ARGUS регульованих цін (тарифів) і нормативів, що застосовуються в договорі про закупівлю, у разі встановлення в договорі про закупівлю порядку зміни ціни;
8) зміни умов у зв`язку із застосуванням положень частини шостої цієї статті.
У абзаці 2 частини 3 ст. 6 ЦК України визначено, що сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов`язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.
Отже, Закон України "Про публічні закупівлі" встановлює імперативну норму, згідно з якою зміна істотних умов договору про закупівлю може здійснюватися виключно у випадках, визначених ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі", а саме: за пунктом 2 частини 5 наведеної норми - у разі коливання ціни такого товару на ринку за умови, що така зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю що надає сторонам право змінювати умови договору щодо збільшення ціни за одиницю товару до 10 відсотків пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку.
Суд зазначає, що будь-який суб`єкт підприємницької діяльності діє на власний ризик. Укладаючи договір поставки товару на певний строк у майбутньому, він гарантує собі можливість продати свій товар, але при цьому несе ризики зміни його ціни. Підприємець має передбачати такі ризики і одразу закладати їх у ціну договору.
Верховний Суд у постанові від 18.06.2021 у справі №927/491/19 зазначив, що метою регулювання, передбаченого статтею 41 Закону, а саме закріплення можливості сторін змінити умови укладеного договору шляхом збільшення ціни за одиницю товару до 10 % є запобігання ситуаціям, коли внаслідок істотної зміни обставин укладений договір стає вочевидь невигідним для постачальника.
Отже, передбачена законодавством про публічні закупівлі норма застосовується, якщо відбувається значне коливання (зростання) ціни на ринку, яке робить для однієї сторони договору його виконання вочевидь невигідним, збитковим. Для того, щоб за таких обставин не був розірваний вже укладений договір і щоб не проводити новий тендер, закон дає можливість збільшити ціну, але не більше як на 10 %. Інше тлумачення відповідної норми Закону Про державні закупівлі нівелює, знецінює, робить непрозорою процедуру відкритих торгів. Верховний Суд зазначив, що обмеження 10% застосовується як максимальний ліміт щодо зміни ціни, визначеної в договорі, незалежно від того, як часто відбуваються такі зміни (кількість підписаних додаткових угод).
Відповідно до листа Міністерства економічного розвитку і торгівлі України від 27.10.2016 № 3302-06/34307-06 "Щодо зміни істотних умов договору про закупівлю" роз`яснено, що згідно з пунктом 2 частини четвертої статті 36 Закону України "Про публічні закупівлі" істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань сторонами у повному обсязі, крім випадку зміни ціни за одиницю товару не більше ніж на 10 відсотків у разі коливання ціни такого товару на ринку за умови, що зазначена зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі. При цьому норма пункту 2 частини четвертої статті 36 Закону поширюється на договори про закупівлю, у разі якщо предметом закупівлі є товар. Разом з тим, виходячи зі змісту частини першої статті 653 ЦК України, у разі зміни договору зобов`язання сторін змінюються відповідно до змінених умов. Таким чином, у залежності від коливання ціни товару на ринку сторони протягом дії договору про закупівлю можуть вносити зміни декілька разів в частині ціни за одиницю товару не більше ніж на 10 відсотків кожного разу з урахуванням попередніх змін, внесених до нього, сукупність яких може перевищувати 10 відсотків від ціни за одиницю товару, визначеної сторонами на момент укладання договору про закупівлю та за умови, що зазначена зміна не призведе до збільшення суми, визначеної у договорі, і виконати свої зобов`язання відповідно до такого договору з урахуванням зазначених змін. Ураховуючи викладене, при кожному внесенні змін до договору про закупівлю у вищезазначеному випадку шляхом укладання додаткової угоди до договору, сторони договору зобов`язані належним чином виконувати умови такого договору з урахуванням змінених його умов кожного разу. Водночас внесення таких змін до договору про закупівлю повинно бути обґрунтованим та документально підтвердженим.
У документі, який видає компетентна організація, має бути зазначена чинна ринкова ціна на товар і її порівняння з ринковою ціною станом на дату, з якої почалися змінюватися ціни на ринку, як у бік збільшення, так і у бік зменшення (тобто наявності коливання). Необхідність зазначення такої інформації зумовлюється також тим, що у випадку коливання цін зміни до договору про закупівлю вносяться з урахуванням показників коливання цін, що стали підставою для здійснення попередніх змін до договору. Кожна зміна до договору має містити окреме документальне підтвердження. Документ про зміну ціни повинен містити належне підтвердження викладених в ньому даних, проведених досліджень коливання ринку, джерел інформації тощо.
Верховний Суд у постанові від 18.03.2021 у справі №924/1240/18 з подібних правовідносин вказав, що у документі, який видає компетентна організація, має бути зазначена чинна ринкова ціна на товар і її порівняння з ринковою ціною станом на дату, з якої почалися змінюватися ціни на ринку, як у бік збільшення, так і у бік зменшення (тобто наявності коливання). Необхідність зазначення такої інформації зумовлюється також тим, що у випадку коливання цін зміни до договору про закупівлю вносяться з урахуванням показників коливання цін, що стали підставою для здійснення попередніх змін до договору. Кожна зміна до договору має містити окреме документальне підтвердження. Документ про зміну ціни повинен містити належне підтвердження викладених в ньому даних, проведених досліджень коливання ринку, джерел інформації тощо.
Як встановлено судом вище, 15.04.2021 між Київським національним університетом будівництва і архітектури та Товариством з обмеженою відповідальністю «Енергетичні-рішення» укладено договір № 15/04 про постачання електричної енергії споживачу.
У подальшому до вказаного договору укладено ряд додаткових угод, зокрема, спірні додаткові угоди: додаткова угода № 1 від 13.10.2021 (діє в частині розрахунків з 01.08.2021), додаткова угода № 2 від 19.10.2021 (діє в частині розрахунків з 01.09.2021), додаткова угода № 3 від 15.11.2021 2021 (діє в частині розрахунків з 01.10.2021), додаткова угода № 4 від 17.11.2021 (діє в частині розрахунків з 01.10.2021), додаткова угода № 5 від 18.11.2021 (діє в частині розрахунків з 01.11.2021), додаткова угода № 6 від 23.12.2021 (діє в частині розрахунків з 01.11.2021), додаткова угода № 7 від 24.12.2021 (діє в частині розрахунків з 01.12.2021), додаткова угода № 10 від 31.01.2022.
При цьому підставою для збільшення ціни стало збільшення регульованого тарифу на послугу з передачі електричної енергії.
Зокрема, 13.10.2021 між сторонами укладено додаткову угоду № 1 до договору № 15/4 від 15.04.2021. На підтвердження підстав для укладення додаткової угоди № 1 для збільшення ціни за одиницю товару ТОВ «Енергетичні-Рішення» надано лист-повідомлення №196 від 30.08.2021 з відповідною роздруківкою з офіційного сайту ДП «Оператор ринку».
Надаючи оцінку інформації з офіційного сайту ДП «Оператор ринку», суд враховує наступне.
Згідно додаткової угоди додаткової угоди № 1 до договору № 15/4 від 15.04.2021 сторонами викладено пункт 5.1 Договору в наступній редакції: ціна за 1 кВт*год електричної енергії за цим договором становить 3,25 з ПДВ, в тому числі ПДВ - 0,54 грн.
Крім того, враховуючи вищезазначені зміни, внесено зміни в Додаток 3 до Договору щодо обсягів замовленої електричної енергії та встановлено загальний обсяг в розмірі 1 042 476 кВт*год.
Тобто, обсяг електроенергії зменшено з 1 108 160 кВт/год до 1 042 476 кВт/год, а ціну за 1 кВт*год. підвищено з 2,96 грн. до 3,25 грн., яка на 9,8 % більше ніж передбачено первинним договором.
Як зазначено вже вище, на підтвердження підстав для укладення додаткової угоди № 1 для збільшення ціни за одиницю товару ТОВ «Енергетичні-Рішення» надано лист-повідомлення №196 від 30.08.2021 з відповідною роздруківкою з офіційного сайту ДП «Оператор ринку».
Суд враховує, що п.14.7.2 Договору передбачено, що збільшення ціни за одиницю товару до 10% пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку у разі коливання ціни такого товару на ринку за умови, що така зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю. Сторони протягом дії цього договору вносять зміни у Договір в частині ціни за одиницю товару у разі коливання ціни товару на ринку. В такому випадку Постачальник (Учасник) письмова звертається до Споживача щодо збільшення ціни за одиницю товару. Наявність факту коливання ціни товару на ринку підтверджується довідкою (завіреними копіями) компетентного органу.
Вбачається, що для зміни істотних умов договору №15/04 від 15.04.2021 є дотримання двох обставин: 1) п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі» щодо обмежень для збільшення ціни товару за одиницю товару; 2) документальне підтвердження наявності факту коливання ціни товару на ринку за визначений в договорі проміжок часу.
На переконання суду, лист-повідомлення №196 від 30.08.2021 з роздруківкою з сайту ДП «Оператор ринку» не підтверджує наявність факту коливання ціни товару на ринку електричної енергії, оскільки зміна ціни за одиницю товару зазначено за 20 днів серпня 2021 року та за 20 днів липня 2021 року та не конкретизовано з якого саме дня почала змінюватися ціна та у який бік за одиницю товару.
Пунктом 5.3 Договору встановлено, що розрахунковим періодом за цим договором є календарний місяць.
Серед іншого, у роздрукованій інформації з офіційного сайту ДП «Оператор ринку» відсоток коливання визначений шляхом порівняння середньозваженої ціни електроенергії на РДН в ОЕС за неспівмірні проміжки часу (за 20 днів серпня 2021 року та за 20 днів липня 2021 року), а Додаткову угоду №1, укладено 13.10.2021, що не відповідає принципу пропорційності.
Крім того, як вже зазначалось, додаткова угода № 1 укладена 13.10.2021, a нова ціна вже почала застосовуватися з 01.08.2021, тим самим відповідач порушив умови пункту 3.2.4 глави 3.2 розділу І Правил роздрібного ринку електричної енергії, затверджених постановою НКРЕКП від 14 березня 2018 року № 312, яким встановлено, що у разі зміни умов договору про постачання електричної енергії споживачу, у тому числі комерційної пропозиції, електропостачальник не пізніше ніж за 20 днів до їх застосування повідомляє про це споживача з урахуванням інформації про право споживача розірвати договір.
Проаналізувавши відомості про середньозважені ціни на майданчику ринку «на добу наперед» у торговій зоні ОЕС, суд дійшов висновку, що ціна коливалася як в бік збільшення так і в бік зменшення, а також, Відповідачем у якості підстав для їх укладення додаткової угоди № 1 від 13.10.2021 надано інформацію роздруковану з офіційного сайту ДП «Оператор ринку», з якої вбачається лише ціна за 20 днів серпня 2021 року та за 20 днів липня 2021 року та відсоткове співвідношення вказаних цін, жодних відомостей, які б підтверджували б коливання ціни з вказаної роздруківки не вбачається.
Також суд зазначає, що відповідно до інформації роздрукованої з офіційного сайту ДП «Оператор ринку» доданої до листа-повідомлення №196 від 30.08.2021, середньозважена ціна на електричну енергію на майданчику РДН за 20 днів липня 2021 становила 1332,26 грн. за 1 МВт.год тобто (1332,26/1000) 1,33226 грн. за 1 кВт.год, ціна за 20 днів серпня 2021 становила 2 102,07 грн. за 1 МВт.год тобто (210207 / 1 000) 2,10207 грн. за 1 кВт.год., яка є нижчою ніж ціна, що передбачена первісним договором № 15/04 від 15.04.2021 у 2,47 грн. без ПДВ, з ПДВ - 2,96 грн.
Вказане свідчить про те, що укладаючи додаткову угоду № 1 від 13.10.2021 до договору № 15/04 від 15.04.2021 сторонами безпідставно передбачено збільшення ціни на одиницю товару з 01.08.2021, а надані на підтвердження підстав для укладення додаткової угоди № 1 для збільшення ціни за одиницю товару ТОВ «Енергетичні-Рішення» лист-повідомлення №196 від 30.08.2021 з відповідною роздруківкою з офіційного сайту ДП «Оператор ринку», не свідчать про належне обгрунутування коливання ціни.
Як наслідок, укладання Додаткової угоди №1 до Договору №15/04 від 15.04.2021 про постачання електричної енергії, якою збільшено ціну електричної енергії, не відповідає вимогам ч.5 ст.41 Закону України «Про публічні закупівлі» та є безпідставним.
Суд зазначає, що укладення додаткових угод до договору щодо зміни ціни на товар за відсутності підстав для цього, визначених Законом, тим самим спотворює результати торгів та нівелює економію, яку було отримано під час підписання договору. Можливість зміни ціни договору внаслідок недобросовісних дій сторін (сторони) договору робить результат закупівлі невизначеним та тягне за собою неефективне використання бюджетних коштів, що є прямим порушенням принципів процедури закупівлі, визначених преамбулою та статтею 3 Закону України "Про публічні закупівлі". Вказана правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 12.02.2020 у справі № 913/166/19.
Як зазначив Верховний Суд у складі колегії суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 18.06.2021 у справі №927/491/19, передбачена законодавством про публічні закупівлі норма (ч. 4 ст. 36 Закону "Про публічні закупівлі") застосовується, якщо відбувається значне коливання (зростання) ціни на ринку, яке робить для однієї сторони договору його виконання вочевидь невигідним, збитковим. Для того, щоб за таких обставин не був розірваний вже укладений договір і щоб не проводити новий тендер, закон дає можливість збільшити ціну.
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у постанові від 04.08.2021 у справі №912/994/20 з подібних правовідносин виклав правову позицію про те, що перемога у тендері (закупівля за державні кошти) та укладення договору з однією ціною та її подальше підвищення шляхом так званого "каскадного" укладення додаткових угод є нечесною і недобросовісною діловою практикою з боку продавця (п. 57 постанови).
Верховний Суд у постанові від 12.09.2019 у справі № 915/1868/18 наголосив, що можливість зміни ціни договору внаслідок недобросовісних дій сторін (сторони) договору робить результат закупівлі невизначеним та тягне за собою неефективне використання бюджетних коштів, що є прямим порушенням принципів процедури закупівлі, визначених преамбулою та ст. 3 Закону "Про публічні закупівлі".
Відповідно до статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
З урахуванням викладеного та вимог чинного законодавства додаткова угода № 1 від 13.10.2021 до договору № 15/04 від 15.04.2021 підлягає визнанню недійсною.
Суд враховує, що визнання недійсною будь-якої додаткової угоди тягне за собою визнання недійсними всіх наступних додаткових угод, оскільки кожна додаткова угода має фіксовану ціну за одиницю товару та без попередньої додаткової угоди збільшує ціну за одиницю товару більше ніж на 10%.
Як зазначалося вже вище, в подальшому, сторонами укладено з тих же підстав ще 7 додаткових угод про збільшення ціни за одиницю товару (додаткова угода № 2 від 19.10.2021, додаткова угода № 3 від 15.11.2021 2021, додаткова угода № 4 від 17.11.2021, додаткова угода № 5 від 18.11.2021, додаткова угода № 6 від 23.12.2021, додаткова угода № 7 від 24.12.2021, додаткова угода № 10 від 31.01.2022).
Згідно з вищевказаними додатковими угодами №№ 1,2,3,4,5,6,7,10 сторонами неодноразово змінено істотні умови Договору, а саме збільшено ціну за одиницю товару на 40,55 %, що призвело до пропорційного зменшення кількості поставленого товару.
Так, як зазначено вище, в підтвердження коливання ціни на ринку у бік збільшення відповідачем надана відповідна інформація роздрукованої з офіційного сайту ДП «Оператор ринку» для укладення похідних 7 додаткових угод про збільшення ціни за одиницю товару. Проте, як встановив раніше суд, інформація роздрукованої з офіційного сайту ДП «Оператор ринку» не свідчать про належне обгрунутування коливання ціни.
Відповідно до даних офіційного сайту АТ «Оператор ринку» середньозважені ціни на електроенергію на ринку на добу наперед (РДН) у торговій зоні ОЕС України та на внутрішньодобовому ринку ОЕС у період дії Договору становили: квітень 2021 року РДН- 1450,22 грн (+5,53%), ВДР - 1407,09 грн (+3,54%); травень 2021 року РДН- 1018,74 грн (-29,75%), ВДР - 963,23 грн (-31,54%); червень 2021 року РДН- 1425,14 грн (+39,89%), ВДР - 1352,96 грн (+40,46%); липень 2021 року РДН- 1444,05 грн (+1,33%), ВДР - 1751,81 грн (+29,48%); серпень 2021 року РДН- 2076,95 грн (+43,83%), ВДР - 2984,13 грн (+70,35); вересень 2021 року РДН- 2230,78 грн (+7,41%), ВДР - 2957,13 грн (-0,9%); жовтень 2021 року РДН- 2793,44 грн (+25,22%), ВДР - 3374,23 грн (+14,1%); листопад 2021 року РДН- 3309,65 грн (+18,48%), ВДР - 3404,56 грн (+0,9%); грудень 2021 року РДН- 3160,17 грн (-4,52%), ВДР - 3124,14 грн (-8,24%); січень 2022 року РДН- 2855,07 грн (-9,65%), ВДР - 2577,67 грн (-17,49%); лютий 2022 року РДН- 2127,23 грн (-25,49), ВДР - 2206,12 грн (-14,41%).
З наведених даних вбачається, що коливання середньозважених цін на електроенергію на РДН та ВДР в бік збільшення відбувалось лише в квітні 2021 та у період з червня по грудень 2021 року. А середньозважена ціна на РДН (ОЕС) за 2021 рік становила 2 062,95 грн/МВт*год.
Верховний Суд у постанові від 18.06.2021 у справі № 927/491/19 висловив однозначну правову позицію, згідно з якою Верховний Суд вважає, що обмеження 10% застосовуються як максимальний ліміт щодо зміни ціни, визначеної в договорі, незалежно від того, як часто відбуваються такі зміни (кількість підписаних додаткових угод).
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 24.01.2024 № 922/2321/22.
Крім того, згідно з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 18.06.2021 у справі № 927/491/19 (пункт 134), постачальнику треба не лише довести підвищення ціни на певний товар на певному ринку за допомогою доказів, але й обґрунтувати для замовника самі пропозиції про підвищення ціни, визначеної у договорі. Постачальник повинен обґрунтувати, чому таке підвищення цін на ринку зумовлює неможливість виконання договору по запропонованій замовнику на тендері ціні, навести причини, через які виконання укладеного договору стало для нього вочевидь невигідним. Постачальник також має довести, що підвищення ціни є непрогнозованим (його неможливо було передбачити і закласти в ціну товару на момент подання постачальником тендерної пропозиції).
Матеріали справи не містять доказів, які б свідчили, що ТОВ «Енергетичні-рішення» з метою укладення додаткових угод належним чином обґрунтувало пропозиції про підвищення ціни, визначеної у договорі, та вказало, чому таке підвищення цін на ринку зумовлює неможливість виконання договору по запропонованій замовнику на тендері ціні, навело причини, через які виконання укладеного договору стало для нього вочевидь невигідним, чи зазначило, що підвищення ціни є непрогнозованим.
Наведене вище спростовує посилання відповідачів на наявність та обгрунтованість підстав для укладення спірних додаткових угод.
Крім того, з системного тлумачення наведених норм Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України та Закону України «Про публічні закупівлі» вбачається, що ціна товару є істотною умовою договору про закупівлю. Зміна ціни товару в договорі про закупівлю після виконання продавцем зобов`язання з передачі такого товару у власність покупця не допускається.
У постанові від 24.01.2021 по справі № 922/2321/22 Велика Палата Верховного Суду виснувала, що ціна товару є істотною умовою договору про закупівлю. Зміна ціни товару в договорі про закупівлю після виконання продавцем зобов`язання з передачі такого товару у власність покупця не допускається відповідно до частини третьої статті 632 Цивільного кодексу України.
Водночас за цим договором відповідач протягом періоду з 01.08.2021 року по 13.10.2021 року щоденно постачав, а Київський національний університет будівництва і архітектури приймав та споживав електричну енергію. 13 жовтня 2021 року сторони підписали додаткову угоду № 1 , якою змінили ціну на електричну енергію, яка вже була поставлена Київському національному університету будівництва і архітектури та спожита ним з 01.08.2021.
Аналогічно упродовж періодів часу з 01 вересня 2021 року по 19 жовтня 2021 року (додаткова угода № 2 від 19.10.2021 в частині розрахунків почала діяти з 01.09.2021), з 01.10.2021 по 15.11.2021, 17.11.2021 та 08.11.2021 (додаткові угоди №№ 3,4,5 в частині розрахунків почали діяти з 01.10.2021), з 01 листопада 2021 року по 23 грудня 2021 року (додаткова угода № 6 в частині розрахунків почала діяти з 01.11.2021 ), з 01 грудня 2021 року по 24 грудня 2021 року (додаткова угода № 7 в частині розрахунків почала діяти з 01.12.2021), з 01 січня 2022 року по 31 січня 2022 року (додаткова угода № 10 в частині розрахунків почала діяти з 01.01.2022) відповідач щоденно постачав, а Київський національний університет будівництва і архітектури приймав та споживав електричну енергію. Таким чином, укладаючи додаткові угоди №№ 1, 2, 3, 4, 5, 6,7,10 сторони змінювали ціну вже фактично спожитої електричної енергії. Отже, товар, поставлений відповідачем протягом вказаних періодів, був не тільки прийнятий Київським національним університетом будівництва і архітектури у власність, а й спожитий.
З урахуванням викладеного та відповідно до вимог чинного законодавства, суд дійшов висновку, що додаткові угоди №№ 2, 3, 4, 5 , 6, 7, 10 до Договору, як і додаткова угода № 1, укладені у порушення п.2 ч. 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі» і підлягають визнанню недійсними.
Крім того, суд зауважує, що укладаючи Договір № 15/04 від 15.04.2021, ТОВ «Енергетичні-рішення» засвідчило, що має можливість та погоджується виконати домовленість, вказану у Договорі та додатках до нього, тобто добровільно взяло на себе зобов`язання поставити Споживачу електричну енергію обсягом 1 108 160 кВт*год загальною вартість 3 277 500 гривень (в т.ч. ПДВ 546 250 грн.).
Відповідно до ст. 42 Господарського кодексу України підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб`єктами господарювання з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.
Підприємництво здійснюється на основі, зокрема, самостійного залучення фінансових ресурсів, комерційного розрахунку та власного комерційного ризику (стаття 44 Господарського кодексу України).
Таким чином, у разі здійснення підприємницької діяльності особа має усвідомлювати, що така діяльність здійснюється нею на власний ризик, особа має здійснювати власний комерційний розрахунок щодо наслідків здійснення відповідних дій, самостійно розраховувати ризики настання несприятливих наслідків в результаті тих чи інших її дій та самостійно приймати рішення про вчинення (чи утримуватись від) таких дій.
Суб`єкт підприємницької діяльності діє на власний ризик. Укладаючи договір поставки товару на певний строк у майбутньому, він гарантує собі можливість продати свій товар, але при цьому несе ризики зміни його ціни. Підприємець має передбачати такі ризики і одразу закладати їх у ціну договору.
Щодо вимоги прокурора про стягнення з відповідача зайво сплачених коштів, суд зазначає наступне.
Загальні підстави для виникнення зобов`язань у зв`язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави визначені нормами глави 83 ЦК.
Стаття 1212 ЦК України регулює випадки набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав.
Системний аналіз положень статей 11, 177, 202, 1212 ЦК України дає можливість дійти висновку про те, що чинний договір чи інший правочин є достатньою та належною правовою підставою набуття майна (отримання грошей).
Загальна умова ч. 1 ст. 1212 ЦК України звужує застосування інституту безпідставного збагачення у зобов`язальних (договірних) відносинах. Набуття однією зі сторін зобов`язання майна за рахунок іншої сторони в порядку виконання договірного зобов`язання не вважається безпідставним.
Тобто в разі, коли правочин утворює правову підставу для набуття (збереження) майна, ст. 1212 ЦК України можна застосовувати тільки після того, як така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена або була відсутня взагалі.
Договірний характер правовідносин виключає можливість застосування до них судом положень ст. 1212 ЦК.
Такі висновки викладені у постанові Верховного Суду від 18.06.2021 у справі №927/491/19, постановах Верховного Суду України від 03.06.2015 №6-100цс15, Верховного Суду України від 25.02.2015 №3-11гс15 та від 24.09.2014 №6-122цс14.
Предметом регулювання інституту безпідставного набуття чи збереження майна є відносини, які виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна, і які не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.
У цій справі недійсними визнаються додаткові угоди до договору.
Недійсність цих додаткових угод не означає відсутність між сторонами договірних відносин, адже відносини між ними врегульовані договором № 15/04 про постачання електричної енергії споживачу від 15.04.2021, тобто зобов`язання є договірними.
Подібні висновки наведені в постановах Верховного Суду від 13.07.2021 у справі №927/550/20, від 18.06.2021 у справі №927/491/19, від 22.07.2022 у справі № 917/1062/21.
У ч.2 ст. 712 ЦК України передбачено, що до договору постачання застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
У ст. 669 ЦК України передбачено, що кількість товару, що продається, встановлюється у договорі купівлі-продажу у відповідних одиницях виміру або грошовому вираженні.
Відповідно до ч.1 ст. 670 ЦК України якщо продавець передав покупцеві меншу кількість товару, ніж це встановлено договором купівлі-продажу, покупець має право вимагати передання кількості товару, якої не вистачає, або відмовитися від переданого товару та його оплати, а якщо він оплачений - вимагати повернення сплаченої за нього грошової суми.
Таким чином, обов`язок з повернення грошової суми, сплаченої за кількість товару, який не був поставлений покупцеві, врегульований нормами гл.54 ЦК Купівля-продаж, і тому як правова підстава такого повернення не може бути застосована ст. 1212 ЦК.
В обґрунтування позовних вимог про повернення коштів, прокурор зазначає, що:
- на виконання умов договору Споживачем сплачено кошти на загальну суму 3 385 707,36 грн. (платіжні доручення №1313 від 20.05.2021 на 259 050,64 грн, № 1647 від 18.06.2021 на 285 329,46 грн, № 2029 від 22.07.2021на 312 948,01 грн., № 2403 від 27.08.2021 на 301 868,58 грн, № 2632 від 22.09.2021 на 315 421,24 грн, № 2898 від 19.10.2021 на 62 024,29 грн, № 3225 від 11.11.2021 на 584 333,64 грн, № 3817 від 23.12.2021 на 609 472,66 грн, № 231 від 04.02.2022 на 655 258,84 грн).
- згідно актів купівлі-продажу товарної продукції на виконання умов Договору Товариством поставлено 916 386 кВт*год. (Акт № 2273 за квітень 2021 - 87 399 кВ*год, Акт за травень 2021 р - 96 265 кВ*год, Акт № 2273 за червень 2021 р -105 583 кВ*год, Акт № 2273/07 за липень 2021 р - 101 845 кВ*год, Акт № 31/08 за серпень 2021 р -96 993 кВ*год, Акт № 30/09 за вересень 2021 р 17 403 кВ*год, Акт № 31/10 за жовтень 2021 р -133 045 кВ*год, Акт № 2273/12 за грудень 2021 р120 354 кВ*год, Акт № 2273/01 за січень 2022 р - 157 499 кВ*год)
Таким чином, за розрахунком прокурора, сума безпідставно сплачених коштів становить 673 204,8 грн. (3 385 707,36- (2,96* 916 386), де:
- 3 385 707,36 грн - сума сплачених коштів на виконання умов договору;
- 2,96 грн ціна встановлена в Договорі на момент його укладання;
- 916 386 кВт*год - кількість електроенергії, поставленої на виконання умов договору.
Враховуючи, що додаткові угоди №№ 1, 2, 3, 4, 5 , 6, 7, 10 до договору визнаються судом недійсними, сторони повинні керуватись умовами договору щодо ціни товару, встановленій саме у договорі.
Відповідно, отримана відповідачем оплата у сумі 673 204,8 грн за товар, який не був ним поставлений (зайво сплачені кошти), підлягає стягненню з ТОВ «Енергетичні-рішення» (продавця, який отримав кошти) на підставі ч.1 ст. 670 ЦК.
Вказані кошти прокурор просить стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Енергетичні Рішення» на користь Міністерства освіти і науки України. Проте, відповідачі у відзивах заперечують, вказуючи, що Міністерство освіти, як позивач у даній справі, не має підстав для стягнення з будь-кого із відповідачів, коштів, сплачених Університетом за рахунок власних надходжень від платних послуг, якими Університетмає право розпоряджатись самостійно і які не підлягають поверненню в дохід Державного бюджету за будь-яких умов, а повинні використовуватися на покриття видатків для надання цих платних послуг.
Суд відхиляє дані заперечення відповідачів, оскільки згідно з п. 18 ч. 1 ст. 2 Бюджетного кодексу України, головні розпорядники бюджетних коштів - бюджетні установи в особі їх керівників, які відповідно до статті 22 цього Кодексу отримують повноваження шляхом встановлення бюджетних призначень.
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 22 Бюджетного кодексу України, головними розпорядниками бюджетних коштів можуть бути виключно: за бюджетними призначеннями, визначеними законом про Державний бюджет України, - установи, уповноважені забезпечувати діяльність Верховної Ради України, Президента України, Кабінету Міністрів України в особі їх керівників; міністерства, Національне антикорупційне бюро України, Служба безпеки України, Конституційний Суд України, Верховний Суд, вищі спеціалізовані суди, Вища рада правосуддя та інші органи, безпосередньо визначені Конституцією України, в особі їх керівників, а також Державна судова адміністрація України, Національна академія наук України, Національна академія аграрних наук України, Національна академія медичних наук України, Національна академія педагогічних наук України, Національна академія правових наук України, Національна академія мистецтв України, інші установи, уповноважені законом або Кабінетом Міністрів України на реалізацію державної політики у відповідній сфері, в особі їх керівників.
Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 12 Закону України «Про вищу освіту» управління у сфері вищої освіти у межах своїх повноважень здійснюється центральним органом виконавчої влади у сфері освіти і науки.
Міністерство освіти і науки України, як центральний орган виконавчої влади, згідно ст.ст. 1, 6 Закону України «Про центральні органи виконавчої влади» забезпечує формування та реалізує державну політику у сферах освіти і науки, наукової, науково-технічної та інноваційної діяльності, трансферу (передачі) технологій.
Повноваження міністерств, інших центральних органів виконавчої влади поширюються на всю територію держави.
Як передбачено ст. 28 Закону України «Про центральні органи виконавчої влади» міністерства звертаються до суду, якщо це необхідно для здійснення їхніх повноважень у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України.
Відповідно до ст. 71 Закону України «Про вищу освіту», фінансування державних закладів вищої освіти здійснюється за рахунок коштів державного бюджету на умовах державного замовлення на оплату послуг з підготовки фахівців, наукових і науково- педагогічних кадрів та за рахунок інших джерел, не заборонених законодавством, з дотриманням принципів цільового та ефективного використання коштів, публічності та прозорості у прийнятті рішень.
Положенням про Міністерство освіти і науки України, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 16 жовтня 2014 року №630 визначено, що Міністерство освіти і науки є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади, яке забезпечує формування та реалізує державну політику у сферах освіти і науки, юрисдикція якого поширюється на всю територію України.
Пунктом 1 Положення про Міністерство освіти і науки України, яке затверджене постановою Кабінету Міністрів України №630 від 16.10.2014 (далі - Положення) передбачено, що Міністерство освіти і науки України є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сферах освіти і науки, наукової, науково-технічної та інноваційної діяльності, трансферу (передачі) технологій, а також забезпечує формування та реалізацію державної політики у сфері здійснення державного нагляду (контролю) за діяльністю навчальних закладів, підприємств, установ та організацій, які надають послуги у сфері освіти або провадять іншу діяльність, пов`язану з наданням таких послуг, незалежно від їх підпорядкування і форми власності.
Підпунктом 772 пункту 4 Положення визначено, що Міністерство освіти і науки України розподіляє освітні субвенції та державне фінансування середньої, професійної (професійно-технічної), фахової передвищої, вищої освіти та стипендійний фонд закладів освіти, що перебувають у сфері його управління.
Відповідно до підпунктів 3-5 пункту 5 Положення Міністерство освіти і науки України контролює діяльність підприємств, установ та організацій, що належать до сфери його управління; організовує планово-фінансову роботу в апараті МОН, на підприємствах, в установах та організаціях, що належать до сфери його управління, здійснює контроль за використанням фінансових і матеріальних ресурсів, забезпечує організацію та вдосконалення бухгалтерського обліку; забезпечує ефективне і цільове використання бюджетних коштів.
Крім того, відповідно до даних ЄДРПОУ, Міністерство освіти і науки України є засновником Київського національного університету будівництва і архітектури.
Таким чином, у розумінні частини 1 статті 22 Бюджетного кодексу України Міністерство освіти і науки України є головним розпорядником бюджетних коштів у сфері освіти та розпорядником вищого рівня по відношенню до Київського національного університету будівництва і архітектури, а також як його засновник та орган управління здійснює контроль за фінансово- господарською діяльністю Університету.
Враховуючи викладене, безпідставно сплачені кошти підлягають стягненню на користь держави в особі Міністерства освіти і науки України.
Відповідно до ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Згідно ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. За змістом ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Водночас обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ст. 77 ГПК України). Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Підсумовуючи викладене, враховуючи фактичні обставини справи та наведені норми законодавства, суд дійшов висновку про задоволення позову у повному обсязі.
Відповідно до ст. 129 ГПК України, витрати по оплаті судового збору покладаються на обох відповідачів.
Керуючись статтями 232, 233, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
ВИРІШИВ:
1. Позов задовольнити повністю.
2. Визнати недійсною додаткову угоду № 1 від 13.10.2021 до Договору про постачання електричної енергії споживачу №15/04 від 15.04.2021, укладеного між Київським національним університетом будівництва і архітектури (код ЄДРПОУ02070909) та Товариства з обмеженою відповідальністю «Енергетичні-Рішення» (код ЄДРПОУ 38203111).
3. Визнати недійсною додаткову угоду № 2 від 19.10.2021 до Договору про постачання електричної енергії споживачу №15/04 від 15.04.2021, укладеного між Київським національним університетом будівництва і архітектури (код ЄДРПОУ 02070909) та Товариства з обмеженою відповідальністю «Енергетичні-Рішення» (код ЄДРПОУ 38203111).
4. Визнати недійсною додаткову угоду № 3 від 15.11.2021 до Договору про постачання електричної енергії споживачу №15/04 від 15.04.2021, укладеного між Київським національним університетом будівництва і архітектури (код ЄДРПОУ 02070909) та Товариства з обмеженою відповідальністю «Енергетичні-Рішення» (код ЄДРПОУ 38203111).
5. Визнати недійсною додаткову угоду № 4 від 17.11.2021 до Договору про постачання електричної енергії споживачу №15/04 від 15.04.2021, укладеного між Київським національним університетом будівництва і архітектури (код ЄДРПОУ 02070909) та Товариства з обмеженою відповідальністю «Енергетичні-Рішення» (код ЄДРПОУ 38203111).
6. Визнати недійсною додаткову угоду № 5 від 18.11.2021 до Договору про постачання електричної енергії споживачу №15/04 від 15.04.2021, укладеного між Київським національним університетом будівництва і архітектури (код ЄДРПОУ 02070909) та Товариства з обмеженою відповідальністю «Енергетичні-Рішення» (Код ЄДРПОУ 38203111).
7. Визнати недійсною додаткову угоду № 6 від 23.12.2021 до Договору про постачання електричної енергії споживачу №15/04 від 15.04.2021, укладеного між Київським національним університетом будівництва і архітектури (код ЄДРПОУ 02070909) та Товариства з обмеженою відповідальністю «Енергетичні-Рішення» (Код ЄДРПОУ 38203111).
8. Визнати недійсною додаткову угоду № 7 від 24.12.2021 до Договору про постачання електричної енергії споживачу №15/04 від 15.04.2021, укладеного між Київським національним університетом будівництва і архітектури (код ЄДРПОУ 02070909) та Товариства з обмеженою відповідальністю «Енергетичні-Рішення» (код ЄДРПОУ 38203111).
9. Визнати недійсною додаткову угоду № 10 від 31.01.2022 до Договору про постачання електричної енергії споживачу №15/04 від 15.04.2021, укладеного між Київським національним університетом будівництва і архітектури (код ЄДРПОУ 02070909) та Товариства з обмеженою відповідальністю «Енергетичні-Рішення» (код ЄДРПОУ 38203111).
10. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Енергетичні Рішення» (Код ЄДРПОУ 38203111, 36009, Полтавська обл., м. Полтава, вул.Вільямса, 1) на користь Міністерства освіти і науки України (код ЄДРПОУ 38621185) безпідставно надмірно сплачені бюджетні кошти в сумі 673 204,8 грн.
11.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Енергетичні Рішення» (Код ЄДРПОУ 38203111, 36009, Полтавська обл., м. Полтава, вул.Вільямса, 1) на користь Київської міської прокуратури (вул. Предславинська, 45/9, м. Київ, 03150, ЄДРПОУ 02910019, банк ДКСУ м. Київ, код банку 820172, IBAN UA168201720343100001000011062, код класифікації видатків бюджету - 2800) витрати по сплаті судового збору в сумі 17161,04 грн.
12. Стягнути з Київського національного університету будівництва і архітектури (ел. пошта knuba_admin@ukr.net, адреса пр. Повітрофлотський, 31, м.Київ,03037, ЄДРПОУ 02070909) на користь Київської міської прокуратури (вул. Предславинська, 45/9, м. Київ, 03150, ЄДРПОУ 02910019, банк ДКСУ м. Київ, код банку 820172, IBAN UA168201720343100001000011062, код класифікації видатків бюджету - 2800) витрати по сплаті судового збору в сумі 17161,04 грн.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Повне рішення складено 06.11.24 р.
Суддя Киричук О.А.
Суд | Господарський суд Полтавської області |
Дата ухвалення рішення | 29.10.2024 |
Оприлюднено | 11.11.2024 |
Номер документу | 122867763 |
Судочинство | Господарське |
Категорія | Справи позовного провадження Справи у спорах, що виникають із правочинів, зокрема, договорів Визнання договорів (правочинів) недійсними купівлі-продажу поставки товарів, робіт, послуг енергоносіїв |
Господарське
Господарський суд Полтавської області
Киричук О.А.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні