Рішення

від 07.11.2024 по справі 283/1317/24

МАЛИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 283/1317/24

Провадження №2/283/534/2024

Р І Ш Е Н Н Я

І м е н е м У к р а ї н и

07 листопада 2024 року м. Малин

Малинський районний суд Житомирської області у складі:

головуючого-судді Тимошенка А.О.,

за участю:

секретаря Левченко О.І.,

представника позивача ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Малині цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про позбавлення батьківських прав та стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів,-

встановив:

ОСОБА_2 звернувся в суд з позовом до ОСОБА_3 в якому просить:

- позбавити ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 батьківських прав щодо сина ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_2 ;

- стягнути з ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_3 неустойку (пеню) за прострочення сплати аліментів у розмірі 1239 гривень 87 копійок.

На обґрунтування позовних вимог позивав зазначив, що він перебував з відповідачем у зареєстрованому шлюбі до 2013 року. За час перебування у шлюбі у них народився син ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_2 . Після досягнення сином 14 років він прийняв рішення про проживання з батьком. Відповідач самоусунулась від виховання сина і у 2021 році виїхала за межі України.

Крім того зазначив, що відповідач зобов?язана сплачувати позивачу аліменти на утримання сина в розмірі частки свого заробітку (доходу). Розмір заборгованості по аліментах за березень-квітень 2024 року становить 4955 гривень 08 копійок. Таким чином з 18.03.2024 року по 30.04.2024 року відповідач повинна сплатити пеню за прострочення сплати аліментів у розмірі 1239 гривень 87 копійок.

За таких обставин просить позов задовольнити.

В судовому засіданні представник позивача позов підтримав з підстав, які вказані в позовній заяві.

Відповідач в судове засідання не з?явилась, оскільки перебуває за межами України. Викликалась до суду шляхом публікації оголошення на веб-порталі судової влади України. Відзив на позов не надала.

Суд, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог та дослідивши надані сторонами докази, вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно статті 164 Сімейного кодексу України мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він:

1) не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров`я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування;

2) ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини;

3) жорстоко поводяться з дитиною;

4) є хронічними алкоголіками або наркоманами;

5) вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва;

6) засуджені за вчинення умисного злочину щодо дитини.

Позивач просить позбавити відповідача з підстави ухилення від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини.

У постанові Пленуму Верховного Суду України від 30.03.2007 № 3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» вказано, що таке ухилення має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема:

-не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання;

-не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення;

-не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей;

-не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі;

-не виявляють інтересу до її внутрішнього світу;

-не створюють умов для отримання нею освіти.

Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Отже, ухилення від виконання батьківських обов`язків має місце в тому випадку, якщо мати або батько не виконують свої батьківські обов`язки за відсутності об`єктивних причин, які б перешкоджали цьому. Усталеною є позиція судів про те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, який допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращий бік неможливо, і лише за наявності вини у діях батьків.

Судом встановлено, що позивач та відповідач перебували у зареєстрованому шлюбі з 12.08.2006 року, який рішенням Малинського районного суду Житомирської області від 18.01.2013 року був між ними розірваний (а.с. 14-15). За час перебування у шлюбі сторони стали батьками сина ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с. 11). Вищевказаним рішенням суду сина ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_2 залишено проживати з матір?ю ОСОБА_3 .

Згідно витягів з реєстру Малинської територіальної громади ОСОБА_4 з 27.08.2019 року зареєстрований разом з батьком ОСОБА_2 в будинку АДРЕСА_1 (а.с. 10, 12).

Згідно акту обстеження умов проживання від 04.03.2024 року, який складений працівниками служби у справах дітей виконавчого комітету Малинської міської ради, позивач та його син ОСОБА_4 проживають разом в будинку АДРЕСА_2 (а.с. 21). Також з ними проживає бабуся ОСОБА_4 . В будинку створені належні умови для проживання дитини та її розвитку. В позивача з сином приязні, теплі стосунки.

Відповідно до інформації, яка надана Головним центром обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України, ОСОБА_3 востаннє виїхала за межі України 16.11.2021 року і станом на 21.05.2024 року в Україну не повернулась (а.с. 46).

Згідно характеристики Малинського фахового коледжу, в якому ОСОБА_4 навчається з 2023 року, позивач приймає активну участь у виховному і навчальному процесі сина, відвідує батьківські збори та інші заходи за участю студентів (а.с. 22). Також в листі ТОВ «Актив-Мед» зазначено, що ОСОБА_4 обслуговується в цьому медичному закладі на підставі декларації з лікарем № 0001-62М5-90АО від 18.12.2020 року. З приводу захворювань сина його мати ОСОБА_3 до медичного закладу не зверталась. Супроводжує до лікаря, доглядає дитину та виконує медичні рекомендації батько ОСОБА_2 .

Суд вважає, що характеристика Малинського фахового коледжу та лист ТОВ «Актив-Мед» не свідчать про те, що відповідач ухиляється від виховання сина, оскільки відповідач проживає за межами України і не має змоги відвідувати навчальний заклад або супроводжувати дитину до медичного закладу, які знаходяться в Україні.

Відповідно до ст. 19 Сімейного кодексу України орган опіки та піклування - виконавчий комітет Малинської міської ради надав свій висновок щодо розв`язання спору (а.с. 51-53).

Згідно даного висновку орган опіки та вважає за доцільне побавити ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 батьківських прав щодо сина ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Суд не погоджується з даним висновком, вважаючи його необґрунтованим та таким, що суперечить інтересам дитини з огляду на наступне.

Орган опіки та піклування у своєму висновку лише описав докази, які були досліджені судом в судовому засіданні: рішення Малинського районного суду Житомирської області від 18.01.2013 року про розірвання шлюбу, акт обстеження умов проживання від 04.03.2024 року, характеристику Малинського фахового коледжу, лист ТОВ «Актив-Мед» та взяв до уваги психологічний висновок, не зазначивши чому він вважає, що відповідач ухиляється від виконання обов`язків по вихованню дитини.

В той же час в психологічному висновку, який доданий до висновку органу опіки та піклування зазначено (а.с. 54), що за результатами опитування дитини встановлено, що дитина не тримає образу на матір та бажає продовжувати спілкування з нею по телефону. Крім того під час бесіди психолога з ОСОБА_4 останній повідомив, що його мати поїхала до Росії, але до війни вона щороку приїжджала до нього в гості.

Це вказує на те, що відповідач підтримує відносини із своїм сином та спілкується з ним. Сам по собі факт перебування відповідача за межами України не свідчить про те, що вона ухиляється від виховання сина, як і не свідчать про це досліджені судом докази.

За таких обставин суд відмовляє в задоволенні позову в частині позбавлення відповідача батьківських прав.

Вирішуючи питання про стягнення пені за прострочення сплати аліментів, суд враховує, що 25.03.2024 року набрав законної сили наказ суду про стягнення з відповідача на користь позивача аліментів на утримання сина ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_2 в розмірі частки заробітку (доходу) (а.с. 24). Згідно наказу аліменти стягуються з 18.03.2024 року. Цим же наказом допущене негайне виконання в межах суми платежу за один місяць.

Відповідно до розрахунку заборгованості по аліментах, який наданий Малинським відділом державної виконавчої служби, відповідач має заборгованість зі сплати аліментів (а.с. 27):

-за березень 2024 року - 1541 гривня 58 копійок;

-за квітень 2024 року - 3413 гривень 50 копійок.

Абзацом 1 частини 1 статті 196 Сімейного кодексу України встановлено, що у разі виникнення заборгованості з вини особи, яка зобов`язана сплачувати аліменти за рішенням суду або за домовленістю між батьками, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка суми несплачених аліментів за кожен день прострочення від дня прострочення сплати аліментів до дня їх повного погашення або до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені, але не більше 100 відсотків заборгованості.

Неустойка (пеня) - це спосіб забезпечення виконання зобов`язання. Її завдання - сприяти належному виконанню зобов`язання, стимулювати боржника до належної поведінки. Однак таку функцію неустойка виконує до моменту порушення зобов`язання боржником. Після порушення боржником свого обов`язку неустойка починає виконувати функцію майнової відповідальності. Це додаткові втрати неналежного боржника, майнове покарання його за невиконання або невчасне виконання обов`язку сплатити аліменти.

Стягнення неустойки є санкцією за ухилення від сплати аліментів.

Відповідно до частини 4 статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 03 квітня 2019 року у справі № 333/6020/16-ц (провадження № 14-616цс18) відступила від висновків Верховного Суду України щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у раніше прийнятих постановах від 02 листопада 2016 року у справі № 6-1554цс16, від 16 березня 2016 року у справі № 6-2589цс15, від 03 лютого 2016 року у справі № 6-1477цс15 та від 16 березня 2016 року у справі № 6-300цс16, і дійшла висновку, що пеня за заборгованість зі сплати аліментів нараховується на весь розмір несплачених у відповідному місяці аліментів за кожний день прострочення її сплати, а її нарахування не обмежується тільки тим місяцем, в якому не проводилося стягнення. Розмір пені за місячним платежем розраховується так: заборгованість зі сплати аліментів за конкретний місяць (місячний платіж) необхідно помножити на кількість днів заборгованості, які відраховуються з першого дня місяця, наступного за місяцем, у якому мали бути сплачені, але не сплачувалися аліменти, до дня їх фактичної виплати (при цьому день виконання зобов`язання не включається до строку заборгованості) та помножити на один відсоток.

Тобто формула така: заборгованість за місяць х кількість днів заборгованості х 1 %.

За цим правилом обраховується пеня за кожним простроченим місячним платежем. Загальний розмір пені становить суму розмірів пені, обрахованої за кожним місячним (періодичним) платежем.

Якщо заборгованість зі сплати аліментів погашено частково в іншому місяці, то визначення пені на заборгованість зі сплати аліментів розраховується з урахуванням розміру несплаченої частки аліментів за певний місяць з дня сплати частки місячного платежу і до дня, який передує дню погашення заборгованості за відповідним місячним платежем, помножену на 1 %.

Правило про стягнення неустойки (пені) у розмірі 1 % від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення означає, що при обчисленні загальної суми пені за прострочення сплати аліментів ураховується сума несплачених аліментів та кількість днів прострочення. Оскільки аліменти нараховуються щомісячно, строк виконання цього обов`язку буде різним, отже, і кількість днів прострочення також буде різною залежно від кількості днів у місяці. Тобто пеня за прострочення сплати аліментів повинна нараховуватися на всю суму несплачених аліментів за кожен день прострочення її сплати, а її нарахування не обмежується тільки тим місяцем, у якому не проводилося стягнення.

Отже, зобов`язання зі сплати аліментів носить періодичний характер і повинне виконуватися щомісяця, тому при розгляді спорів про стягнення на підставі частини першої статті 196 СК України пені від суми несплачених аліментів суд повинен з`ясувати розмір несплачених аліментів за кожним із цих періодичних платежів, установити строк, до якого кожне із цих зобов`язань мало бути виконане, та з урахуванням установленого - обчислити розмір пені виходячи із суми несплачених аліментів за кожен місяць окремо від дня порушення платником аліментів свого обов`язку щодо їх сплати до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені, підсумувавши розміри нарахованої пені за кожен із прострочених платежів та визначивши її загальну суму.

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 14 грудня 2020 року у справі № 661/905/19 (провадження № 61-16670сво19) вказано, що положення ЦК України субсидіарно застосовуються для регулювання сімейних відносин. Стягнення пені, передбаченої абзацом першим частини першої статті 196 СК України, можливе лише у разі виникнення заборгованості з вини особи, зобов`язаної сплачувати аліменти. У СК України не передбачено випадки, коли вина платника аліментів виключається. У такому разі підлягають застосуванню норми цивільного законодавства. Якщо платник аліментів доведе, що вжив всіх залежних від нього заходів щодо належного виконання зобов`язання, то платник аліментів є невинуватим у виникненні заборгованості і підстави стягувати неустойку (пеню) відсутні. Саме на платника аліментів покладено обов`язок доводити відсутність своєї вини в несплаті (неповній сплаті) аліментів.

Тобто відповідач зобов`язаний сплачувати аліменти, що свідчить про наявність презумпції вини платника аліментів у виникненні заборгованості з їх сплати та є підставою для застосування до відповідача відповідальності, передбаченої частиною 1 статті 196 СК України. При цьому стягнення пені, передбаченої абзацом 1 частини 1 статті 196 СК України, можливе лише у разі виникнення заборгованості з вини особи, зобов`язаної сплачувати аліменти.

Відповідач не надала доказів відсутності її вини у виникненні заборгованості по аліментах, а тому вона повинна сплатити неустойку (пеню) за прострочення сплати аліментів.

Враховуючи постанову Великої Палати Верховного Суду від 03 квітня 2019 року у справі № 333/6020/16-ц, провадження № 14-616цс18, суд розраховує пеню за прострочення сплати аліментів з 25.03.2024 року, оскільки по день винесення наказу про стягнення аліментів у платника аліментів відсутня заборгованість по сплаті аліментів.

З розрахунку позивача вбачається (а.с. 4 зворот), що він нараховував пеню на заборгованість по аліментах за березень 2024 року з 18.03.2024 року по 31.03.2024 року і взяв заборгованість не в розмірі місячного стягнення, а в розмірі 1541 гривня 58 копійок.

Враховуючи, що суд діє в межах позовних вимог, то суд нараховує пеню по аліментах за березень 2024 року з 25.03.2024 року (з дня винесення наказу) по 31.03.2024 року, виходячи з суми 1541 гривня 58 копійок.

Таким чином пеня по аліментах за березень 2024 року становить 107 гривень 91 копійку (1541,58 грн. : 100% х 1% х 7 днів).

У зв?язку з цим суд стягує з відповідача на користь позивача пеню за прострочення сплати аліментів за березень 2024 року в розмірі 107 гривень 91 копійку.

При розрахунку заборгованості по аліментах за квітень 2024 року позивач виходив з заборгованості за квітень в розмірі 3413 гривень 50 копійок та терміну з 01.04.2024 року по 30.04.2024 року. Однак пеня за несплату аліментів за квітень 2024 року починає розраховуватись з 01.05.2024 року.

За таких обставин суд відмовляє позивачу у стягненні пені за прострочення сплати аліментів за квітень 2024 року.

Вирішуючи питання про стягнення судових витрат, суд враховує, що позивач звільнений від сплати судового збору за позовні вимоги про стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів відповідно до пункту 3 частини 1 статті 5 Закону України «Про судовий збір».

У зв?язку з цим суд, відповідно до ст. 141 Цивільного процесуального кодексу України, стягує судовий збір за позовні вимоги про стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів з відповідача на користь держави пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Судовий збір за позовні вимоги про позбавлення батьківських прав суд позивачу не відшкодовує, оскільки йому відмовлено в задоволенні позову в цій частині.

Керуючись ст. ст. 217-270 Цивільного процесуального кодексу України, на підставі ст. ст. 19, 164, 196 Сімейного кодексу України,-

вирішив:

Позов ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про позбавлення батьківських прав та стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_3 неустойку (пеню) за прострочення сплати аліментів за березень 2024 року в розмірі 107 гривень 91 копійку.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь держави судовий збір, пропорційно розміру задоволених позовних вимог, в розмірі 105 гривень 37 копійок.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги до Житомирського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його складення.

Суддя: А. О. Тимошенко