Рішення

від 06.11.2024 по справі 924/540/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

29607, м. Хмельницький, майдан Незалежності, 1, e-mail: inbox@km.arbitr.gov.ua, тел.(0382)71-81-84

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"06" листопада 2024 р. Справа № 924/540/24

м. Хмельницький

Суддя Господарського суду Хмельницької області Грамчук І.В., розглянувши матеріали

за позовом фермерського господарства "Манзюк" Хмельницька область, Хмельницький район, с.Лисанівці

до товариства з обмеженою відповідальністю "ВВТ Грейн" Хмельницька область, смт. Ярмолинці

про стягнення 524598,13 грн, з яких 466204,28 грн основна заборгованість, 32576,98 грн пені, 8430,00 грн 3% річних, 17923,33 грн інфляційних нарахувань,

Представники сторін:

від позивача: Яцишин А.О.

від відповідача: не з`явився

Відповідно до ст. 240 ГПК України в судовому засіданні 28.03.2024 проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Процесуальні дії по справі, заяви, клопотання.

04.06.2024 року на адресу Господарського суду Хмельницької області надійшла позовна заява фермерського господарства "Манзюк" Хмельницька область, Хмельницький район, с.Лисанівцідо товариства з обмеженою відповідальністю "ВВТ Грейн" Хмельницька область, смт. Ярмолинці про стягнення 524598,13 грн, з яких 466204,28 грн основна заборгованість, 32576,98 грн пені, 8430,00 грн 3% річних, 17923,33 грн інфляційних нарахувань, заявлених з підстав неналежного виконання умов договору поставки №46-09/23П від 27.09.2023.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 04.06.2024 вказану позовну заяву передано для розгляду судді Грамчуку І.В.

Ухвалою суду від 04.06.202 позовну заяву фермерського господарства "Манзюк" Хмельницька область, Хмельницький район, с. Лисанівці до товариства з обмеженою відповідальністю "ВВТ Грейн" Хмельницька область, смт. Ярмолинці про стягнення 466204,28 грн заборгованості, залишено без руху.

Ухвалою суду від 07.06.2024 прийнято позовну заяву до розгляду. Відкрито провадження у справі за позовом фермерського господарства "Манзюк" Хмельницька область, Хмельницький район, с.Лисанівці до товариства з обмеженою відповідальністю "ВВТ Грейн" Хмельницька область, смт. Ярмолинці про стягнення 466204,28 грн заборгованості, для її розгляду в порядку загального позовного провадження. Призначено підготовче засідання на 09:30 год. 03 липня 2024 року.

Ухвалою суду від 03.07.2024 відкладено підготовче засідання у справі №924/540/24 на 09:30 год. 31 липня 2024 р.

Ухвалою суду від 31.07.2024 продовжено строк підготовчого провадження у справі №924/540/24 на 30 днів. Відкладено підготовче засідання у справі №924/540/24 на 10:00 год. 09 вересня 2024 р.

Ухвалою суду від 09.09.2024 прийнято заяву про збільшення позовних вимог, закрито підготовче провадження у справі №924/540/24. Призначено справу №924/540/24 до судового розгляду по суті у загальному позовному провадженні на 10:00 год. "30" вересня 2024 р.

30.09.2024р. судове засідання не відбулось у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю судді Грамчука І.В., а тому ухвалою суду від 07.10.2024 повідомлено учасників процесу про дату, час та місце судового засідання у справі №924/540/24, о 10 год. 00 хв. 21 жовтня 2024 року.

Ухвалою суду від 22.10.2024 повідомлено учасників процесу про дату, час та місце судового засідання у справі №924/540/24, о 11 год. 30 хв. 06 листопада 2024 року.

Виклад позицій учасників судового процесу.

Фермерське господарство "Манзюк" звернулось з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ВВТ ГРЕЙН" про стягнення 524598,13 грн з урахуванням прийнятої судом заяви позивача про збільшення розміру позовних вимог.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що ТОВ "ВВТ ГРЕЙН" належним чином не виконало визначений у договорі поставки сільськогосподарської продукції №46-09/23П від 27.09.2023 обов`язок з повної оплати поставленого позивачем товару, внаслідок чого утворилась заборгованість у розмірі 466204,28 грн У зв`язку з простроченням платежу, позивач нарахував до стягнення пеню в сумі 32576,98 грн в розмірі облікової ставки НБУ за період з 23.01.2024 по 22.07.2024. Крім того, у відповідності до ч. 2 ст. 625 ЦК України позивач просить стягнути 8430,00 грн 3% річних обрахованих загалом за період з 23.01.2024 по 15.08.2024 та 17923,33 грн інфляційних втрат за лютий 2024 - червень 2024.

Окремо позивач просить стягнути витрати по сплаті судового збору та 40000,00 грн витрат на правову допомогу, на підтвердження понесення яких договір про надання правничої (правової) допомоги №04-05/24 від 15.05.2024, рахунок на суму 40000,00 грн, акт про надання правової допомоги від 15.10.2024.

Представник позивача в судовому засіданні позицію викладену позовній заяві підтримав, позовні вимоги просив задовольнити в повному обсязі.

Ухвали суду надіслані відповідачу на зазначену позивачем в позовній заяві електронну пошту, а саме (vvtgrain@ukr.net), про що свідчить письмове підтвердження, яке знаходиться в матеріалах справи.

Будь-які не розглянуті судом клопотання, подані учасниками процесу в межах розгляду справи, в матеріалах справи №924/540/24 відсутні.

Обставини, які є предметом доказування у справі, та докази, якими сторони підтверджують або спростовують їх наявність.

27.09.2023 між Фермерським господарством "Манзюк" (постачальник) та ТОВ "ВВТ ГРЕЙН" (покупець) укладено договір поставки сільськогосподарської продукції №46-09/23П, згідно з п. 1.1 якого постачальник зобов`язується поставити, а покупець прийняти та оплатити сільськогосподарську продукцію, а саме: пшеницю 4-го класу, урожаю 2023 року, надалі іменований як "товар", в кількості, у строки і на умовах, передбачених у цьому договорі.

Відповідно до п. 2.1 договору сторонами узгоджено назву товару - пшениця 4-го класу, кількість - 500,00 тонн, ціну без ПДВ - 3947,37 грн за одну метричну тонну, разом з ПДВ 2250000,90 грн

Загальна вартість товару складає: 2 500 000,90 грн., в т.ч. ПДВ (п. 2.2 договору).

Відповідно до п. 2.2.1 договору сторонами узгоджено назву товару - пшениця 4-го класу, кількість - 500,00 тонн, ціну без ПДВ - 4035,09 грн за одну метричну тонну, разом з ПДВ 2300001,30 грн

Загальна вартість товару складає: 2 300 001,30 грн., в т.ч. ПДВ (п. 2.2 договору).

У п. 3.1 договору передбачено, що постачальник поставляє товар покупцеві в заліковій вазі на умовах поставки DАР, відповідно до умов ІНКОТЕРМС 2020 - ТОВ "ВВТ ГРЕЙН" (адреса: 32101, Хмельницька обл., Ярмолинецький р-н, смт. Ярмолинці, вул. Гагаріна, буд. 44/1), в подальшому - "елеватор поставки", автомобільним транспортом. Базис поставки DАР використовується з урахуванням умов, визначених в цьому договорі.

Строк постачання товару - по 10.10.2023 включно. Поставка товару партіями допускається (п. 3.2 договору).

Згідно з п. 3.4 договору датою поставки товару постачальником вважається фактична його передача покупцеві на елеваторі поставки в заліковій вазі та наданням покупцю видаткової накладної на товар. Під терміном "залікова вага" розуміється фізична вага товару, зменшена на розрахункову величину маси відхилень від показників якості по вмісту вологи та смітної домішки, які визначені в пункті 6.1 договору.

У п. 4.1 передбачено, умови оплати:

- 86 (вісімдесят шість) % вартості кожної партії товару здійснюється покупцем шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника протягом 2 (двох) банківських днів з моменту надання видаткової накладної (у заліковій вазі), отримання від елеватору реєстрів ТТН на прийняте зерно (реєстр відправляється на наступний день після вивантаження товару) з визначенням якості по середньодобовому зразку та за умови виставлення рахунку та підписання даного договору;

- 14 (чотирнадцять) % вартості партії товару протягом 2 (двох) банківських днів, наступних за датою зареєстрованих податкових накладних постачальника. Постачальник має зареєструвати податкові накладні в ЄРПН у відповідності до вимог чинного законодавства з наданням покупцю квитанції щодо їх реєстрації, а також правильно заповнені товарно-транспортні накладні.

Постачальник зобов`язується надати покупцю не пізніше дати постачання товару видаткові накладні (п. 5.3 договору).

Згідно з п. 7.1 договору сторони не несуть відповідальності за невиконання своїх зобов`язань по цьому договору, причиною яких стали фактори, які не підлягають контролю сторін - стихійні лиха, пожежі, воєнні дії, громадські безпорядки, заборони державного рівня і т. д. Достатнім підтвердженням дії обставин непереборної сили буде відповідний акт, виданий Торгово-Промисловою Палатою України.

У п. 7.2 договору передбачено, що сторона, яка підпала під дію обставин непереборної сили, зобов`язана негайно письмово повідомити про це іншу сторону. Неповідомлення позбавляє сторону посилатись на обставини форс-мажор як на підставу звільнення від відповідальності.

Договір вступає в силу з моменту підписання і діє до повного виконання зобов`язань сторонами (п. 11.1 договору).

Договір поставки сільськогосподарської продукції №46-09/23П від 27.09.2023 підписано та скріплено відтисками печаток сторін.

В подальшому, на виконання умов договору поставки сільськогосподарської продукції №46-09/23П від 27.09.2023 позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 2406721,36 грн, що підтверджується видатковими накладними №128 від 27.09.2023 р. на суму з ПДВ 347 484, 20 грн; №129 від 28.09.2023 р. на суму з ПДВ 231 104, 13 грн; №130 від 29.09.2023 р. на суму з ПДВ 664 608, 37 грн; №131 від 02.10.2023 р. на суму з ПДВ 663 320, 38 грн; №133 від 05.10.2023 р. на суму з ПДВ 306 636, 17 грн; №135 від 06.10.2023 р. на суму з ПДВ 193 568, 11 грн

До матеріалів справи додано квитанції про реєстрацію податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Позивач у день поставки товару виставив відповідачу рахунки на оплату до вищевказаних видаткових накладних, копії яких долучено до матеріалів справи.

Відповідач свій обов`язок з оплати за отриманий товар виконав частково на суму 1940517,08 грн за період 02.10.2023 - 22.01.2024.

Вказаний Товар перевозився на користь ТОВ «ВВТ ГРЕЙН» на умовах DAP відповідно до ТТН №51 від 27.09.2023, №52 від 27.09.2023, №54 від 28.09.2023, №55 від 28.09.2023, №56 від 29.09.2023 р., №57 від 29.09.2023, №58 від 29.09.2023, №59 від 29.09.2023, №60 від 29.09.2023, №61 від 29.09.2023, №62 від 02.10.2023, №63 від 02.10.2023, №64 від 02.10.2023, №65 від 02.10.2023, №668 від 02.10.2023, №67 від 02.10.2023, №68 від 05.10.2023, №69 від 05.10.2023, №70 від 05.10.2023, №71 від 06.10.2023, №72 від 06.10.2023, які додаються до позовної заяви.

На виконання вимог ст. 201 Податкового кодексу України, за правилом першої події, Позивачем було складено та зареєстровано в ЄРПН податкові накладні про що повідомлено Відповідача. З метою виконання ТОВ «ВВТ ГРЕЙН» обов`язку з оплати належним чином виконаної та прийнятої без зауважень поставки було виставлено рахунки на оплату №17 від 27.09.2023 р., №18 від 28.09.2023 р., №19 від 29.09.2023 р., №20 від 20.10.2023 р., №23 від 05.10.2023 р., №24 від 06.10.2023 р.

У зв`язку з простроченням відповідачем оплати за договором поставки сільськогосподарської продукції №46-09/23П від 27.09.2023 та обрахованих згідно договору та ч. 2 ст. 625 ЦК України нарахувань, позивач звернувся з позовом до суду про стягнення стягнення 524598,13 грн, з яких 466204,28 грн основна заборгованість, 32576,98 грн пені, 8430,00 грн 3% річних, 17923,33 грн інфляційних нарахувань, а також судових витрат по справі.

Норми права, застосовані судом, оцінка доказів, аргументів, наведених учасниками справи, та висновки щодо порушення, невизнання або оспорення прав чи інтересів, за захистом яких мало місце звернення до суду:

Згідно зі ст. 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання іншою особою.

Захист свого особистого немайнового або майнового права та інтересу в суді кожна особа вправі здійснювати шляхом звернення з позовом, предмет якого або кореспондує із способами захисту, визначеними у ст. 16 ЦК України, договором або іншим законом.

Статтею 11 ЦК України передбачено, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 2 ст. 175 Господарського кодексу України майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Згідно зі ст. 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Згідно з ч. 1 статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Частинами 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

У відповідності до положень ст.ст. 6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно зі ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Як вбачається із матеріалів справи, 27.09.2023 між Фермерським господарством "Манзюк" (постачальник) та ТОВ "ВВТ ГРЕЙН" (покупець) укладено договір поставки сільськогосподарської продукції №46-09/23П, згідно з п. 1.1 якого постачальник зобов`язується поставити, а покупець прийняти та оплатити сільськогосподарську продукцію, а саме: пшеницю 4-го класу, урожаю 2023 року, надалі іменований як "товар", в кількості, у строки і на умовах, передбачених у цьому договорі.

Правовідносини, що склались між сторонами є правовідносинами з поставки товару.

Частинами 1, 2, 6 статті 265 Господарського кодексу України (далі ГК України) встановлено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. Договір поставки укладається на розсуд сторін або відповідно до державного замовлення. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Відповідно до ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч.2 ст.712 Цивільного кодексу України).

Позивач на виконання умов договору поставки сільськогосподарської продукції №46-09/23П від 27.09.2023 поставив відповідачу товар на загальну суму 2406721,36 грн, що підтверджується видатковими накладними №128 від 27.09.2023 р. на суму з ПДВ 347 484, 20 грн; №129 від 28.09.2023 р. на суму з ПДВ 231 104, 13 грн; №130 від 29.09.2023 р. на суму з ПДВ 664 608, 37 грн; №131 від 02.10.2023 р. на суму з ПДВ 663 320, 38 грн; №133 від 05.10.2023 р. на суму з ПДВ 306 636, 17 грн; №135 від 06.10.2023 р. на суму з ПДВ 193 568, 11 грн

До матеріалів справи додано квитанції про реєстрацію податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних.

У п. 4.1 сторонами передбачено, умови оплати: 86 (вісімдесят шість) % вартості кожної партії товару здійснюється покупцем шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника протягом 2 (двох) банківських днів з моменту надання видаткової накладної (у заліковій вазі), отримання від елеватору реєстрів ТТН на прийняте зерно (реєстр відправляється на наступний день після вивантаження товару) з визначенням якості по середньодобовому зразку та за умови виставлення рахунку та підписання даного договору; 14 (чотирнадцять) % вартості партії товару протягом 2 (двох) банківських днів, наступних за датою зареєстрованих податкових накладних постачальника. Постачальник має зареєструвати податкові накладні в ЄРПН у відповідності до вимог чинного законодавства з наданням покупцю квитанції щодо їх реєстрації, а також правильно заповнені товарно-транспортні накладні.

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

За змістом ч. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно із ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічна правова норма передбачена частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

На виконання умов договору поставки сільськогосподарської продукції №46-09/23П від 27.09.2023 відповідач оплатив за отриманий товар частково на суму 1940517,08 грн

Докази на підтвердження сплати відповідачем решти поставленого позивачем товару за договором №46-09/23П від 27.09.2023 на загальну суму 466204,28 грн матеріали справи не містять.

У ст. 617 ЦК України передбачено, що особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов`язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов`язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

Згідно з ч. 1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Відповідач, як юридична особа, що здійснює господарську діяльність з метою отримання прибутку, взяв на себе відповідні зобов`язання і об`єктивно усвідомлював усі можливі ризики ведення господарської діяльності.

Ризики при збитковій господарській діяльності несе суб`єкт господарювання, а, відповідно, нерентабельність та неприбутковість відповідача стосується діяльності самого відповідача, у зв`язку з чим наведені ризики не можуть бути ризиками іншої сторони, оскільки в протилежному випадку порушується принцип збалансованості інтересів сторін.

Аналогічна правова позиція наведена у постановах Верховного Суду від 19.02.2018 у справі №910/15430/16, від 27.04.2018 у справі № 910/313/17 та від 02.05.2018 у справі № 910/3816/16.

Відсутність у боржника необхідних коштів не може бути обставиною, що звільняє від господарсько-правової відповідальності за невиконання господарських зобов`язань.

Враховуючи встановлені судом факти та зміст позовних вимог, з огляду на доведеність порушення відповідачем зобов`язання з повної оплати товару за договором поставки №46-09/23П від 27.09.2023, відсутність в матеріалах справи доказів сплати відповідачем 466204,28 грн., суд вважає заявлені позовні вимоги про стягнення 466204,28 грн основного боргу правомірними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

У відповідності до ч. 2 ст. 625 ЦК України позивач просить стягнути 8430,00 грн. 3% річних обрахованих загалом за період з 23.01.2024 по 15.08.2024 та 17923,33 грн інфляційних втрат за лютий 2024 - червень 2024.

Згідно з вимогами статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, за змістом наведеної норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3% річних входять до складу грошового зобов`язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

При перерахунку заявлених до стягнення 3% річних за несвоєчасне виконання грошового зобов`язання судом встановлено, що правомірним є нарахування 8406,96 грн, а тому у стягненні 23,04 грн необхідно відмовити.

У кредитора згідно з частиною другою статті 625 ЦК України є право вимоги до боржника щодо сплати інфляційних втрат за період прострочення в оплаті основного боргу. Водночас, якщо боржник після нарахування йому інфляційних втрат за відповідний місяць допустив подальше прострочення в оплаті основного боргу, то кредитор, виходячи з того, що зобов`язання зі сплати інфляційних втрат, яке виникло в силу закону, є грошовим, вправі нарахувати боржнику інфляційні втрати на суму основного боргу, збільшену на індекс інфляції за попередній місяць прострочення (пункт 23 постанови Верховного Суду від 26.06.2020 у справі №905/21/19).

Об`єднана палата Касаційного господарського суду в постанові від 20.11.2020 року у справі №910/13071/19 роз`яснила, що сума боргу, внесена за період з 1 до 15 числа включно відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо суму внесено з 16 до 31 числа місяця, то розрахунок починається з наступного місяця. За аналогією, якщо погашення заборгованості відбулося з 1 по 15 число включно відповідного місяця - інфляційна складова розраховується без урахування цього місяця, а якщо з 16 до 31 числа місяця - інфляційна складова розраховується з урахуванням цього місяця.

Отже, якщо період прострочення виконання грошового зобов`язання складає неповний місяць, то інфляційна складова враховується або не враховується в залежності від математичного округлення періоду прострочення у неповному місяці.

Здійснивши перерахунок заявлених до стягнення позивачем втрат від інфляції за заявлений період, суд дійшов висновку, що останні заявлені в межах максимального розміру, а тому вимога про стягнення 17923,33 грн інфляційних втрат підлягає задоволенню.

У зв`язку з простроченням платежу, позивач нарахував до стягнення з відповідача 32576,98 грн пені в розмірі облікової ставки НБУ за період з 23.01.2024 по 22.07.2024.

Відповідно до ст. 199 ГК України виконання господарського зобов`язання забезпечується засобами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими цим Кодексом та іншими законами. За погодженням сторін можуть застосовуватись передбачені законом або такі, що йому не суперечать, види забезпечення виконання зобов`язань, які звичайно застосовуються у господарському (діловому) обороті. До відносин щодо забезпечення виконання зобов`язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

Виходячи із змісту ст. ст. 546, 548, 549 Цивільного кодексу України виконання зобов`язання може забезпечуватися у відповідності до закону або умов договору, зокрема, неустойкою (штрафом, пенею), яку боржник повинен сплатити у разі порушення зобов`язання. Виконання зобов`язання забезпечується , якщо це встановлено договором або законом, правочин щодо забезпечення виконання зобов`язання вичиняється у письмовій формі.

Враховуючи те, що сторонами не погоджено наслідки за порушення строків оплати товару, в частині позовних вимог про стягнення з відповідача пені в розмірі 32576,98 грн необхідно відмовити, оскільки відсутній письмовий правочин щодо стягнення пені.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч. 1 ст. 86 ГПК України).

Згідно з ч. 1 ст. 14 ГПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ст. 73 ГПК доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом (ч. 3 ст. 13, ст. 74 ГПК України).

Беручи до уваги наведені вище положення закону, враховуючи встановлені судом факти та зміст позовних вимог, суд вважає за належне позовні вимоги задовольнити частково та стягнути з відповідача на користь позивача 466204,28 грн основного боргу, 8406,96 грн 3% річних, 17923,33 грн інфляційних втрат. У стягненні 23,04 грн 3% річних та 32576,98 грн пені належить відмовити.

Відповідно до ст. 129 ГПК України витрати зі сплати судового збору у справі покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Дослідивши вимогу позивача про стягнення з відповідача витрат на правничу допомогу, судом враховуються положення ст. 59 Конституції України, якими передбачено, що кожен має право на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ст. 16 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (п. 12 ч. 3 ст. 2 ГПК України).

Відповідно до статті 26 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність", адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Визначення договору про надання правової допомоги міститься в статті першій Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність", згідно з якою договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

За приписами частини 3 статті 27 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність", до договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права.

Згідно зі статтею 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність", гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Статтею 123 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з положеннями статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Отже, в силу приписів наведених вище норм, для вирішення питання про розподіл судових витрат суд має враховувати складність справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); час, витрачений адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; пов`язаність цих витрат із розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність предмета спору; ціну позову, значення справи для сторін; вплив результату її вирішення на репутацію сторін, публічний інтерес справи; поведінку сторони під час розгляду справи (зловживання стороною чи її представником процесуальними правами тощо); дії сторони щодо досудового врегулювання справи та врегулювання спору мирним шляхом.

За змістом пункту 1 частини другої статті 126, частини восьмої статті 129 ГПК України розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.

Отже витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх вартість уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено.

Аналогічну правову позицію викладено у постановах об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19 та від 22.11.2019 у справі № 910/906/18.

Відповідно до положень частин 5, 6 статті 126 Господарського процесуального кодексу України у разі недотримання вимог частини 4 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Тобто у розумінні цих норм процесуального права зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат зі складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим адвокатом на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу з власної ініціативи. Такий висновок викладений у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19.

Разом з тим у частині 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу, та не покладати такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

Зокрема, відповідно до частини 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

Отже, під час вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу суд:

1) має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, керуючись критеріями, які визначені у частині 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України (а саме: співмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката зі складністю справи, часом, обсягом наданих адвокатом послуг, ціною позову та (або) значенням справи для сторони), але лише за клопотанням іншої сторони;

2) з власної ініціативи або за наявності заперечення сторони може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні витрат, понесених нею на правову допомогу повністю або частково - керуючись критеріями, що визначені частинами 5 - 7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України (а саме: пов`язаність витрат з розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність розміру витрат до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінка сторони під час розгляду справи щодо затягування розгляду справ; дії сторін щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом; істотне перевищення або чи заявлення неспівмірно нижчою суми судових витрат, порівняно з попереднім (орієнтовним) розрахунком; зловживання процесуальними правами.

Подібна позиція викладену у постанові Верховного Суду від 17.01.2024 у cправі №910/2158/23.

Сукупний аналіз норм процесуального кодексу, якими врегульовано питання критеріїв визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу (статті 126, 129 Господарського процесуального кодексу України), дає підстави дійти висновку, що вирішення питання розподілу витрат на професійну правничу допомогу по суті (розміру суми витрат, які підлягають відшкодуванню) є обов`язком суду, зокрема, шляхом надання оцінки доказам поданим стороною із застосуванням критеріїв визначених у статті 126 та частинах 5 - 7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України. Аналогічна правова позиція викладена у додатковій постанові Верховного суду від 22.02.2024 №910/9714/22.

Вирішуючи питання про судові витрати та своєчасність подання доказів понесених додаткових витрат на професійну правничу допомогу, повинен враховувати, що:

- не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат, а тому, вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність (постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі №904/4507/18 та від 16.11.2022 у справі №922/1964/21);

- при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова ухвала Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.12.2021 у справі №927/237/20, постанова Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 у справі №826/1216/16 та додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №775/9215/15ц);

- суд зобов`язаний оцінити розмір адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою (постанова Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 у справі №826/1216/16 та додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №775/9215/15ц).

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, у рішеннях від 12.10.2006 у справі "Двойних проти України" (пункт 80), від 10.12.2009 у справі "Гімайдуліна і інших проти України" (пункти 34-36), від 23.01.2014 у справі "East/West Alliance Limited" проти України", від 26.02.2015 у справі "Баришевський проти України" (пункт 95) зазначається, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими (необхідними), а їхній розмір - обґрунтованим.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" від 28.11.2002 зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір (позиція викладена Верховним Судом у додаткових постановах від 20.05.2019 у справі №916/2102/17, від 25.06.2019 у справі №909/371/18, у постановах від 05.06.2019 у справі №922/928/18, від 30.07.2019 у справі №911/739/15 та від 01.08.2019 у справі №915/237/18).

У постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.11.2023 у справі №914/2355/21 висловлено правову позицію, відповідно до якої суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспівмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Таким чином у вирішенні заяви сторони судового процесу про компенсацію понесених нею витрат на професійну правничу допомогу, суд керуючись принципами пропорційності та справедливості, закріпленими у статтях 2 та 15 Господарського процесуального кодексу України має обов`язок дослідити та оцінити додані заявником до заяви документи на предмет належності, допустимості та достовірності відображеної у них інформації. Зокрема, чи відповідають зазначені у документах дані щодо характеру та обсягу правничої допомоги, наданої адвокатом, документам, наявним у судовій справі, чи не вчиняв адвокат під час розгляду справи дій, які призвели до затягування розгляду справи, зокрема, але не виключно, чи не подавав явно необґрунтованих заяв і клопотань, чи не включено у документи інформацію щодо витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, які не підтверджені належними доказами та навпаки, якими доказами підтверджується заявлена до відшкодування сума, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги.

Так, у акті про надання правової допомоги зазначено послуги: - підготовка та подання до Господарського суду Хмельницької області позовної заяви Фермерського господарства «Манзюк» до Товариства з обмеженою відповідальністю «ВВТ Грейн» про стягнення заборгованості за договором постаки (15000 грн), - участь у судових засіданнях Господарського суду Хсельницької області в якості предлставника позивача (15000 грн), - підготовка та подання до Господарського суду Хмельницької області заяви про зміну (доповнення) предмету позову Фермерського господарства «Манзюк» до Товариства з обмеженою відповідальністю «ВВТ Грейн». Про стягнення заборгованості за договором поставки (10000 грн). Загальна вартість правової допомоги виконавця за домовленістю сторін склала 40000,00 грн

Відповідно до п. 1.1 договору про надання правничої (правової) допомоги №04-05/24 від 15.05.2024, укладеної між Фермерським господарством «Манзюк» та Адвокатським бюро «Яцишина Анатолія Олександровича», замовник доручає, а виконавець покладає на себе надання правової допомоги - комплексу юридичних послуг, саме представлення інтересів замовника у справі про стягнення заборгованості з ТОВ «ВВТ Грейн» за договором поставки сільськогосподарської продукції №46-09/23П від 27.09.2023в суді першої, апеляційної інстанції та у Верховному Суді, до складу яких входять надання консультацій, складання відповідних процесуальних документів (запитів, позовних заяв, заяв, клопотань, скарг, тощо), представництво інтересів замовника в судах будь-якої інстанції та спеціалізації, в правоохоронних органах, в органах державної виконавчої служби, органах державної влади та їх управліннях, у всіх без винятку установах, підприємствах, організаціях незалежно від їх форми власності і підпорядкування, перед фізичними особами, а також надання інших юридичних послуг та/або вчинення інших юридично значимих дій необхідних для виконання поставлених замовником завдань та на виконання даного договору.

У п. 3.1 договору сторонами узгоджено, що за послуги, передбачені п.1.1 даного договору засновник зобов`язаний сплатити виконавцю фіксовану суму гонорару в розмірі 30000 грн Даний розмір може бути збільшений або зменшений у разі виконання більшого або меншого за об`ємом обсягу послуг, визначеного даним договором або дострокового припинення виконання даного договору. Фактичний обсяг та вартість послуг виконавця за даним договором визначається в актах про надання правничої допомоги (адвокатських послуг).

Як вбачається з матеріалів справи, Яцишин А.О. підготував та підписав позовну заяву, розрахунок позовних вимог з засвідчення усіх копій додатків, подав заяву про усунення позовних вимог, заяву про зміну предмету позову, а також був присутній у засіданнях 03.07.2024, 31.07.2024, 09.09.2024 та 21.10.2024.

Таким чином, позивачем згідно з вимогами статті 74 Господарського процесуального кодексу України, доведено надання йому послуг правової допомоги під час розгляду справи №924/540/24 у Господарському суді Хмельницької області.

Разом з тим, у вирішенні питання щодо судових витрат суд дійшов висновку покладати на відповідача витрати пропорційно розміру задоволених позовних вимог в сумі 37516,83 грн

Оцінюючи обґрунтованість розміру заявлених позивачем до стягнення з відповідача витрат на правничу правову допомогу, судом враховується, що за своєю категорією (стягнення заборгованості за договором поставки) дана справа не є спором значної складності, не характеризується наявністю виключної правової проблеми або значним суспільним інтересом, обмежується аналізом невеликої кількості доказів, чітко врегульована нормами права, умовами договору і не потребує великого обсягу юридичної та технічної роботи. При цьому, розмір ціни позову не впливає на складність справи.

Таким чином, дослідивши надані представником позивача адвокатом Яцишином І.М. докази на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу, встановивши фактичний обсяг наданих адвокатом послуг, керуючись критеріями обґрунтованості, пропорційності та розумності, з урахуванням часткового задоволення позовних вимог у справі, суд дійшов висновку про наявність підстав для стягнення з ТОВ "ВВТ ГРЕЙН" на користь Фермерського господарства «Манзюк» 37516,83 грн витрат на професійну правничу допомогу, понесених у зв`язку з розглядом справи №924/540/24.

Керуючись ст. ст. 20, 24, 27, 73, 74, 76-80, 86, 123, 126, 129, 232, 233, 236-238, 240-242, 326, 327 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ВВТ ГРЕЙН" (32101, Хмельницька обл., Ярмолинецький р-н, смт. Ярмолинці, вул. Гагаріна, буд. 44/1, код ЄДРПОУ 38884893) на користь Фермерського господарства «Манзюк» (31440, Хмельницька обл., Хмельницький р-н, с. Лисанівці, вул. Олеся Гончара, 43, код ЄДРПОУ 38595040) 466204,28 грн (чотириста шістдесят шість тисяч двісті чотири гривні 28 коп) основного боргу, 8406,96 грн (вісім тисяч чотириста шість гривень 96 коп) 3% річних, 17923,33 грн (сімнадцять тисяч дев`ятсот двадцять три гривні 33 коп) інфляційних втрат, 5910,42 грн (п`ять тисяч дев`ятсот десять гривень 42 коп) витрат зі сплати судового збору та 37516,83 грн (тридцять сім тисяч п`ятсот шістнадцять гривень 83 коп) витрат на правову допомогу.

Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

У стягненні 23,04 грн 3% річних та 32576,98 грн пені в позові відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч. ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України).

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (ч. 1 ст. 256 ГПК України).

Апеляційна скарга подається до Північно-західного апеляційного господарського суду в порядку, передбаченому ст. 257 ГПК України.

Повний текст рішення складений та підписаний 07.11.2024.

Суддя І.В. Грамчук

Виддрук. у прим.:

1 - до справи,

2- позивачу - (7241@ukr.net)

3- представнику позивача Яцишину А.О. ( ІНФОРМАЦІЯ_1 )

4- відповідачу ( ІНФОРМАЦІЯ_2 )