Постанова

від 07.11.2024 по справі 910/5925/15-г

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 листопада 2024 року

м. Київ

cправа № 910/5925/15-г

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Бенедисюка І. М. (головуючий), Ємця А. А., Колос І. Б.,

розглянув у порядку письмового провадження

касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Укртехвуглевець",

на ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 11.09.2024,

за позовом Національного банку України в особі Головного управління Національного банку України по м. Києву і Київській області

до Публічного акціонерного товариства "Київмедпрепарат"

про спонукання до виконання умов договору,

ІСТОРІЯ СПРАВИ

1. Стислий зміст позовних вимог

1.1. У провадженні Господарського суду міста Києва перебувала справа № 910/5925/15 за позовом Національного банку України (далі - НБУ, позивач) до Публічного акціонерного товариства "Київмедпрепарат" (далі - АТ "Київмедпрепарат", відповідач) про спонукання до виконання умов договору.

1.2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач неналежним чином виконав свої зобов`язання за іпотечними договорами від 02.04.2009, від 24.04.2009 та від 22.05.2009 у частині передачі позивачу правовстановлюючих документиів на предмети іпотеки.

2. Стислий виклад судових рішень, які передували зверненню із апеляційною скаргою на рішення суду першої інстанції

2.1. Рішенням Господарського суду міста Києва від 06.05.2015, яке залишене без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 17.06.2015, позов задоволено повністю, зобов`язано Публічне акціонерне товариство "Київмедпрепарат" передати НБУ оригінали правовстановлюючих документів на предмети іпотеки за відповідними договорами, стягнуто з Публічного акціонерного товариства "Київмедпрепарат" в дохід Державного бюджету України судовий збір у розмірі 1 218,00 грн.

2.2. У липні 2024 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Укртехвуглевець" (далі - Товариство, скаржник), яке не є учасником справи, звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою в якій просило суд апеляційної інстанції: скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 06.05.2015 у справі № 910/5925/15-г та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.

2.3. На обґрунтування доводів апеляційної скарги Товариство (як особа, яка не брала участі у справі, однак вважає, що оскаржувані судові рішення у справі порушують його права, законні інтереси та обов`язки) зазначало про те, що суд першої інстанції у прийнятті оскаржуваного судового рішення порушив норми процесуального права (не повно та не об`єктивно з`ясував усі фактичні обставини справи, не дослідив і не надав правової оцінки наявним у матеріалах справи доказам).

2.4. За доводами скаржника, суд першої інстанції не взяв до уваги обставин, що Товариство є акціонером відповідача і оскаржуване судове рішення стосується корпоративних прав останнього. Зокрема, передача позивачу оригіналів свідоцтв про право власності відповідача на об`єкти нерухомого майна призводить до неможливості реалізації учасником товариства своїх прав на ознайомлення з вказаними документами, як то прямо передбачено положеннями статті 167 Господарського кодексу України, статті 116 Цивільного кодексу України та статей 25, 78 Закону України "Про акціонерні товариства" (у редакції станом на час ухвалення судового рішення). З огляду на, що Товариство вважає, що оскаржуване судове рішення прийнято з неправильним застосуванням норм матеріального права.

2.5. Скаржник посилається на те, що АТ "Київмедпрепарат" не ставило на вирішення акціонерам питання щодо передачі документів НБУ та відповідної згоди / дозволу акціонерів не отримало. Тобто, Товариство, як акціонер відповідача не надавав дозволу на передачу та права на обмеження його на доступ до документів у приміщенні товариства. Єдиною перешкодою в реалізації скаржником своїх корпоративних прав є оскаржуване судове рішення, і єдиним дієвим способом захистом акціонером своїх прав є визнання незаконним рішення Господарського суду міста Києва у справі № 910/5929/15-г.

2.6. Північний апеляційний господарський суд ухвалою від 29.07.2024 в цій справі поновив Товариству пропущений строк на подання апеляційної скарги; відкрив апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства на рішення Господарського суду міста Києва від 06.05.2024 та призначив розгляд апеляційної скарги.

3. Стислий виклад оскаржуваної ухвали суду апеляційної інстанції

3.1. Північний апеляційний господарський суд ухвалою від 11.09.2024 (колегія суддів: Сулім В. В., Майданевич А. Г., Коротун О. М.) в цій справі закрив апеляційне провадження з розгляду апеляційної скарги Товариства (особи, яка не брала участі у справі) на рішення Господарського суду міста Києва від 06.05.2015 у справі № 910/5925/15-г на підставі пункту 3 частини першої статті 264 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).

3.2. Ухвала суду мотивована тим, що суд першої інстанції не розглядав та не вирішував спір про право у правовідносинах, учасником яких на момент розгляду справи і прийняття рішення судом було Товариство.

3.3. Зміст оскаржуваного рішення (його мотивувальна та резолютивна частина) не містить будь яких висновків, суджень або посилань суду на права, інтереси та (або) обов`язки цієї особи, як учасника АТ "Київмедпрепарат", в резолютивній частині рішення суду також не йдеться про порушення безпосередньо його прав, інтересів та обов`язків, як суб`єкта в корпоративних відносинах та носія корпоративних прав. Будь-які припущення та потенційні загрози впливу виконання рішення на майнові інтереси скаржника як учасника відповідача не можуть братись до уваги.

4. Стислий виклад вимог касаційної скарги

4.1. Не погоджуючись з ухвалою суду апеляційної інстанції Товариство подало касаційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 11.09.2024 зі справі № 910/5925/15-г про закриття апеляційного провадження і передати справу до Північного апеляційного господарського суду для продовження розгляду.

5. Аргументи учасників справи

5.1. Аргументи касаційної скарги

5.1.1. Підставою касаційного оскарження скаржник вважає наявність випадку, передбаченого абзацу 2 частини другої статті 287 ГПК України.

5.1.2. В обґрунтування підстави касаційного оскарження Товариство вказує про порушення судом апеляційної інстанції положень статті 254, 264 ГПК України; незастосування норм матеріального права, а саме статей 77, 78 Закону України "Про акціонерні товариства" (у редакції станом на час ухвалення судового рішення) та статті 116 Цивільного кодексу України.

5.1.3. Скаржник, посилаючись на невірність висновку апеляційного господарського суду про те, що мотивувальна частина рішення Господарського суду міста Києва від 06.05.2015 не містить висновків про права, інтереси та обов`язки Товариства, зазначає, що ухвалюючи рішення по суті спору суд першої інстанції не досліджував обставин стосовно того, що передача відповідачем оригіналів правовстановлюючих документів на предмети іпотеки позивачу взагалі не була узгоджена з акціонерами АТ "Київмедпрепарат". Тобто, не досліджувалось питання правомочності передачі правовстановлюючих документів на майно товариства з огляду на порушення прав акціонерів та відповідно, дотримання норм Закону України "Про акціонерні товариства".

5.1.4. За твердженням скаржника, суд апеляційної інстанції в оскаржуваній ухвалі проігнорував положення законодавства щодо права акціонера товариства на доступ до документів, визначених у пунктах пунктами 1 - 3, 5 - 11, 13, 14, 16 і 17 частини першої статті 77 Закону України "Про акціонерні товариства", а також неможливості вирішення судом питання про передачу правовстановлюючих документів на майно товариства без участі акціонерів у такому спорі.

5.1.5. У цьому аспекті скаржник вказує про те, що рішенням Наглядової ради відповідача (протокол засідання наглядової ради АТ "Київмедпрепарат" від 10.07.2013 № 17 затверджено перелік інших документів (оригіналів документів), які зберігаються АТ "Київмедпрепарат" за його місцезнаходженням, серед яких, зокрема, свідоцтва про право власності на нерухоме майно товариства, що відповідає пункту 23 частини 1 статті 77 Закону України "Про акціонерні товариства". Отже, свідоцтва про права власності на нерухоме майно відповідача, передбачені у рішенні наглядової ради відповідача, є відповідно до пункту 23 частини 1 статті 77 Закону України "Про акціонерні товариства" "іншими документами, що передбачені законодавством, статутом товариства, його внутрішніми положеннями, рішеннями загальних зборів, наглядової ради, виконавчого органу", які згідно зі статтею 77 цього Закону відповідач зобов`язаний зберігати за своїм місцезнаходженням та згідно з частиною першою, абзацом 2 частини другої статті 78 Закону України "Про акціонерні товариства" надавати доступ до них кожному своєму акціонеру, зокрема, шляхом забезпечення можливості ознайомлення з ними у приміщенні товариства за його місцезнаходженням у робочий час.

5.1.6. На переконання Товариства, суд апеляційної інстанції наведеного не врахував та залишив поза увагою, що суд першої інстанції вирішив питання про право скаржника, як акціонера, на ознайомлення з такими документами за місцезнаходженням відповідача, передбачене статтею 78 Закону України "Про акціонерні товариства", оскільки передача позивачу оригіналів свідоцтв про право власності відповідача на об`єкти нерухомого майна, як передбачено рішенням суду, призводить до неможливості реалізації та відповідного порушення передбаченого статтею 78 цього Закону права скаржника на ознайомлення з такими документами.

5.1.7. З огляду на, що Товариство вважає, оскаржувану ухвалу постановленою із порушенням норм процесуального права, зокрема, пункту 3 частини першої статті 264 ГПК України.

5.2. Аргументи, зазначені у відзиві на касаційну скаргу

5.2.1. Позивач у відзиві на касаційну скаргу заперечує проти наведених у ній доводів та просить Суд залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувану ухвалу суду апеляційної інстанції - без змін.

5.2.2. Також НБУ у відзиві на касаційну скаргу просить визнати дії Товариства щодо подання касаційної скарги на ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 11.09.2024 у цій справі зловживанням процесуальними правами.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

6. Джерела права та акти їх застосування. Оцінка аргументів учасників справи та висновків попередніх судових інстанцій

6.1. Касаційний господарський суд переглядає оскаржені судові рішення відповідно до положень статті 300 ГПК України.

6.2. Згідно з частиною першою статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

6.3. Предметом касаційного оскарження є ухвала суду апеляційної інстанції в частині закриття апеляційного провадження з розгляду апеляційної скарги Товариства, як особи, яка не брала участі у справі, на рішення суду першої інстанції про задоволення позовних вимог про спонукання до виконання умов договору.

6.4. Відповідно до статті 55 Конституції України кожному гарантується право на судовий захист.

6.5. Частиною другої статті 129 Конституції України передбачено, що забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення є однією з основних засад судочинства.

6.6. Частиною першою статті 17 ГПК України визначено, що учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

6.7. Згідно з положеннями частини першої статті 254 ГПК України учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції.

6.8. За приписами частин першої, четвертої статті 272 ГПК України, якщо апеляційна скарга надійшла до суду апеляційної інстанції після закінчення апеляційного розгляду справи, і особа, яка подала скаргу, не була присутня під час апеляційного розгляду справи, суд розглядає відповідну скаргу за правилами цієї глави. Суд апеляційної інстанції розглядає скаргу, вказану в частині першій цієї статті, в межах доводів, які не розглядалися під час апеляційного розгляду справи за апеляційною скаргою іншої особи.

6.9. Отже, у разі подання апеляційної скарги не учасником справи, який не був присутній під час апеляційного розгляду справи, а особою, яка взагалі не брала участі у справі, суд апеляційної інстанції перш за все має з`ясувати, чи вирішував суд першої інстанції питання про права, інтереси та (або) обов`язки скаржника і які конкретно.

6.10. При цьому, на відміну від оскарження судового рішення учасником справи, незалучена до участі у справі особа повинна довести наявність у неї правового зв`язку зі сторонами спору або безпосередньо судовим рішенням через обґрунтування наявності трьох критеріїв: вирішення судом питання про її (1) право, (2) інтерес, (3) обов`язок, і такий зв`язок має бути очевидним і безумовним, а не ймовірним. Така правова позиція послідовно та неодноразово висловлена Верховним Судом, зокрема, в постановах від 10.09.2020 та від 23.11.2020 у справі № 914/1643/19, від 05.11.2020 у справі № 912/837/19, від 20.09.2021 у справі № 910/6681/20, від 19.01.2023, від 18.09.2023 у справі № 914/1334/20, від 04.10.2023 у справі № 910/1005/23, від 16.10.2023 у справі № 914/794/21, від 12.03.2024 у справі № 910/6180/20, від 17.05.2024 у справі № 910/5094/23, від 22.05.2024 у справі № 910/4552/23, від 10.06.2024 у справі № 910/4552/23.

6.11. Відповідно до правової позиції Верховного Суду у складі колегії суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду, викладеної в постанові від 15.05.2020 у справі № 904/897/19, особа, яка звертається з апеляційною скаргою в порядку статей 17, 254 ГПК України, повинна довести, що оскаржуване судове рішення прийнято про її права, інтереси та (або) обов`язки і такий зв`язок має бути очевидним та безумовним, а не ймовірним, що означає, що скаржник в апеляційній скарзі має чітко зазначити, в якій частині оскаржуваного ним судового рішення (в мотивувальній та/або резолютивній) прямо вказано про його права, інтереси та (або) обов`язки, та про які саме.

6.12. Якщо скаржник лише зазначає про те, що оскаржуване рішення може вплинути на його права та/або інтереси, та/або обов`язки, або лише зазначає (констатує), що рішенням вирішено про його права та/або обов`язки чи інтереси, то такі посилання, виходячи із зазначеного вище, не можуть бути достатньою та належною підставою для розгляду, зокрема апеляційної (касаційної) скарги.

6.13. Рішення є таким, що прийнято про права та обов`язки особи, яка не була залучена до участі у справі, якщо в мотивувальній частині рішення наявні висновки суду про права та обов`язки цієї особи або у резолютивній частині рішення суд прямо зазначив про права та обов`язки цієї особи. В такому випадку рішення порушує не лише матеріальні права осіб, не залучених до участі у справі, а й їх процесуальні права, що витікають із сформульованого в пункті 1 статті 6 Європейської конвенції про захист прав людини і основних свобод положення про право кожного на справедливий судовий розгляд. Будь-який інший правовий зв`язок між скаржником і сторонами спору не приймається до уваги.

6.14. Наведене у повній мірі відповідає правовій позиції, викладеній в постановах Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 21.02.2019 у справі № 908/1141/15-г, від 17.10.2022 у справі № 904/6084/21, а також у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.04.2024 у справі № 916/4093/21.

6.15. Згідно з пунктом 3 частини першої статті 264 ГПК України суд апеляційної інстанції закриває апеляційне провадження, якщо після відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою, поданою особою з підстав вирішення судом питання про її права, інтереси та (або) обов`язки, встановлено, що судовим рішенням питання про права, інтереси та (або) обов`язки такої особи не вирішувалося.

6.16. Верховний Суд неодноразово наголошував, що встановлення факту вирішення судом першої інстанції зазначених питань є необхідною передумовою для здійснення апеляційного перегляду судового рішення та оцінки доводів особи, яка подала скаргу, оскільки в інакшому випадку (якщо буде встановлено, що питання про права, інтереси та (або) обов`язки скаржника у справі судом першої інстанції не вирішувалися) апеляційний господарський суд закриває апеляційне провадження на підставі пункту 3 частини першої статті 264 ГПК України, незалежно від того, чи розглядалися відповідні доводи під час апеляційного розгляду справи за апеляційною скаргою іншої особи (правова позиція, яка викладена у постановах Верховного Суду від 12.03.2020 у справі № 910/10364/16, від 28.08.2023 у справі № 910/15967/21, від 14.09.2023 у справі № 910/17544/20).

6.17. З`ясовуючи питання про те, чи стосується оскаржуване судове рішення безпосередньо прав та обов`язків скаржника, суд апеляційної інстанції встановив такі обставини:

- у справі, яка розглядається, предметом спору є вимоги про зобов`язання Публічного акціонерного товариства передати НБУ в особі Головного управління Національного банку України по м. Києву і Київській області (замінено Національний банк України) оригінали правовстановлюючих документів на предмети іпотеки за іпотечними договорами від 02.04.2009, 24.04.2009 та 22.05.2009. Обґрунтовуючи позов, НБУ посилався на неналежне виконання відповідачем своїх зобов`язань з передання на користь Банку оригіналів документів, що встановлюють право власності на предмети іпотеки за іпотечними договорами, які укладені між Відкритим акціонерним товариством "Банк "Фінанси та Кредит" (позичальник), НБУ (іпотекодержатель) та АТ "Київмедпрепарат" (іпотекодавець);

- зміст оскаржуваного рішення Господарського суду міста Києва від 06.05.2015 у справі № 910/5925/15-г (його мотивувальна та резолютивна частина) не містить будь яких висновків, суджень або посилань суду на права, інтереси та обов`язки Товариства, як учасника (акціонера) АТ "Київмедпрепарат".

6.18. Отже, зі змісту оскаржуваної ухвали вбачається, що суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що Товариство не набуло права на оскарження судового рішення, оскільки питання про його права, інтереси та (або) обов`язки у рішенні суду першої інстанції від 06.05.2015 не вирішувалися, ні в мотивувальній, ні в резолютивній частинах судового рішення не містить жодних висновків щодо прав та обов`язків Товариства і останнє не є безпосереднім учасником відповідних правовідносин та не є стороною договорів іпотеки.

6.19. Тобто, суд апеляційної інстанції встановив, що спір у справі, що переглядається, виник стосовно прав та обов`язків юридичних осіб - НБУ та АТ "Київмедпрепарат", як сторін господарських договорів іпотеки. При цьому Товариство, яке є акціонером відповідача (іпотекодавця за договорами, що є предметом спору у цій справі), не є стороною цього спору, а судове рішення місцевого господарського суду про задоволення позовних вимог за наслідком розгляду господарського спору безпосередньо не стосується його прав, інтересів та обов`язків.

6.20. Також зі змісту оскаржуваної ухвали вбачається, що суд апеляційної інстанції на виконання положень процесуального законодавства, якими врегульовано порядок та алгоритм дій суду апеляційної інстанції в разі надходження апеляційної скарги особи, яка не брала участі у справі, проте вважала, що суд першої інстанції вирішив питання про її права, інтереси та/або обов`язки, з`ясував, що оскаржуване Товариством судове рішення по суті спору у справі № 910/5925/15-г безпосередньо не впливає на права, інтереси та обов`язки Товариства.

6.21. З огляду на викладене, Суд погоджується з висновками суду апеляційної інстанції про те, що у цій справі відсутній суб`єкт апеляційного оскарження у розумінні частини першої статті 254 ГПК України. Вказане, у свою чергу, є підставою для закриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою Товариства на рішення Господарського суду міста Києва від 06.05.2015 відповідно до пункту 3 частини першої статті 264 ГПК України.

6.22. Статтею 92 ЦК України визначено, що дії органу або особи, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, у відносинах із третіми особами розглядаються як дії самої юридичної особи.

6.23. Верховний Суд наголошує, що зв`язок між оскаржуваним судовим рішенням та правами, інтересами та/або обов`язками Товариства має бути очевидним і безумовним, а не ймовірним, а тому доводи скаржника про те, що суди, зобов`язуючи відповідача передати позивачу оригінали правовстановлюючих документів на предмети іпотеки (свідоцтва про право власності на нерухоме майно відповідача), вирішили питання про право скаржника, як акціонера АТ "Київмедпрепарат", на ознайомлення з такими документами за місцезнаходженням відповідача, передбачене статтею 78 Закону України "Про акціонерні товариства" є безпідставними.

6.24. Наведені доводи Судом не приймаються до уваги, оскільки в оскаржуваних рішеннях судами не надавалась правова оцінка правам та обов`язкам Товариства, а також його правовідносинам зі сторонами у справі (зокрема, АТ "Київмедпрепарати", акціонером якого воно є).

6.25. Такі твердження не є безумовною підставою для скасування судового рішення, а доводи, викладені в касаційній скарзі, не спростовують висновків суду апеляційної інстанції та не викликають сумнівів щодо правомірності застосування норм процесуального права, оскільки їх застосування чітко передбачене процесуальним кодексом, зокрема пунктом 3 частини першої статті 264 ГПК України.

6.26. З огляду на викладене, доводи касаційної скарги про те, що судом апеляційної інстанції допущено порушення норм процесуального права та ухвалено незаконне судове рішення, яким не усунуто порушення законних прав та інтересів скаржника, колегією суддів відхиляються.

6.27. Верховний Суд наголошує, що правова визначеність передбачає дотримання принципу "res judicata", тобто принципу остаточності рішення, недопустимості повторного розгляду вже вирішеної справи. Жодна сторона не має права домагатися перегляду кінцевого й обов`язкового рішення тільки з метою проведення нового слухання та вирішення справи (рішення ЄСПЛ від 09.11.2004 у справі "Світлана Науменко проти України", заява № 41984/98, § 53).

6.28. Колегія суддів також вважає за необхідне звернути увагу на те, що Велика Палата Верховного Суду виснувала про те, що на відміну від законодавства, яке діє "erga omnes" (щодо всіх, тобто з дією на невизначене коло суб`єктів), судове рішення у приватноправовому спорі, як правило, діє "inter partes" (тобто з правовими наслідками тільки для сторін у справі). Судове рішення, ухвалене у справі, за жодних обставин не може бути протиставлене особі, яка не брала участі в цій справі. Зокрема, судове рішення про задоволення позову про зобов`язання виконання умови договору стосується особи, щодо якої ухвалено це рішення, і не визначає права чи обов`язки інших осіб.

6.29. Схожі висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 07.04.2020 у справі № 504/2457/15-ц, від 30.06.2020 у справі № 19/028-10/13 (пункт 10.28) та від 09.11.2021 у справі № 466/8649/16-ц (пункт 70), у постановах Верховного Суду України від 11.02.2015 у справі № 6-1цс15, від 16.09.2015 у справі № 6-1203цс15, у постановах Верховного Суду від 12.04.2018 у справі № 910/16133/16, від 20.02.2019 у справі № 916/1689/17 та від 07.02.2024 у справі № 5023/3214/11.

6.30. Звертаючись з касаційною скаргою, скаржник не спростував наведених висновків суду апеляційної інстанції та не довів неправильного застосування ним норм процесуального права, як необхідної передумови скасування прийнятого ним судового рішення.

6.31. Верховний Суд також бере до уваги та вважає прийнятними доводи, викладені НБУ (позивачем) у відзиві на касаційну скаргу, з огляду на вказані вище висновки Верховного Суду.

6.32. Щодо вимог НБУ викладених у відзиві на касаційну скаргу з посиланням на положення статті 43 ГПК України, Суд зазначає таке.

6.33. Відповідно до приписів частини першої статті 43 ГПК України учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

6.34. У частині другій статті 43 ГПК України визначено, що залежно від конкретних обставин суд може визнати зловживанням процесуальними правами дії, що суперечать завданню господарського судочинства, а також наведено перелік обставин, які можуть свідчити про наявність зловживання процесуальними правами.

6.35. Суд зазначає, що зловживання процесуальними правами - це процесуальне правопорушення, яке характеризується умисними недобросовісними діями учасників господарського процесу (їх представників), що призводять до порушення процесуальних прав інших учасників процесу, з метою перешкоджання господарському судочинству, що є підставою для застосування судом процесуальних санкцій (позбавлення права на процесуальну дію або застосування судом інших негативних юридичних наслідків, передбачених законом). Подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 05.04.2023 у справі № 922/4278/21, від 27.07.2023 у справі № 910/12713/22.

6.36. Згідно із частиною третьою статті 43 ГПК України якщо подання скарги, заяви, клопотання визнається зловживанням процесуальними правами, суд з урахуванням обставин справи має право залишити без розгляду або повернути скаргу, заяву, клопотання.

6.37. У контексті вимог НБУ колегія суддів зазначає, що право подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції особам, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки прямо передбачено положеннями частини першої статті 254 ГПК України. Право касаційного оскарження ухвали суду апеляційної інстанції про закриття апеляційного провадження передбачено положеннями пункту 3 частини першої статті 287 ГПК України.

6.38. Отже, звертаючись із апеляційною скаргою на рішення суду першої інстанції та касаційною скаргою на ухвалу суду апеляційної інстанції про закриття апеляційного провадження Товариство скористалось своїми процесуальними правами передбаченими чинним процесуальним законодавством. Водночас заявник (НБУ) не доводить Суду обставин, які можуть свідчити про наявність обставин зловживання Товариством процесуальними правами, передбачених статтею 43 ГПК України.

7. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

7.1. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій без змін, а скаргу - без задоволення.

7.2. За змістом частини першої статті 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

7.3. З огляду на встановлені обставини справи, виходячи із меж перегляду справи в касаційній інстанції, а також враховуючи доводи та вимоги касаційної скарги, колегія суддів вважає, що відсутні правові підстави для зміни чи скасування оскаржуваного судового рішення.

8. Судові витрати

8.1. Судовий збір, сплачений у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції покладається на скаржника, оскільки касаційна скарга залишається без задоволення.

Верховний Суд, керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Укртехвуглевець" залишити без задоволення, а ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 11.09.2024 у справі № 910/5925/15-г - без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя І. Бенедисюк

Суддя А. Ємець

Суддя І. Колос