Постанова

від 23.10.2024 по справі 335/4951/24

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Дата документу 23.10.2024 Справа № 335/4951/24

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Єдиний унікальний № 335/4951/24 Головуючий у 1-й інстанції: Крамаренко І.А.

Провадження № 22-ц/807/1409/24 Суддя-доповідач: Трофимова Д.А.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 жовтня 2024 року м. Запоріжжя

Запорізький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого Трофимової Д.А.

суддів: Кухаря С.В.,

Онищенка Е.А.

при секретарі: Книш С.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу з апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 адвоката Борщенко Владлени Валеріївни на ухвалу Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 06 травня 2024 року у справі за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа - ОСОБА_2 , про встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу,

ВСТАНОВИВ:

У квітні 2024 року представник ОСОБА_1 адвокат Борщенко В.В. звернулась до суду з вищезазначеною заявою у порядку окремого провадження, просила встановити факт проживання однією сім`єю ОСОБА_1 та ОСОБА_2 як чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу у період з 01.09.2016 року по день смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 .

В обґрунтування заяви зазначала, що вона проживала разом із ОСОБА_2 з 2016 року як дружина та чоловік, шлюб між ними не був зареєстрований, оскільки в цьому не було потреби. ОСОБА_2 був військовослужбовцем військової частини НОМЕР_1 та загинув при виконанні бойового завдання. Оскільки шлюб не було зареєстровано, заявниця не має можливості отримати інформацію, що стосується ОСОБА_2 від військової частини, ТЦК, Міністерства Оборони України, тощо. Вона позбавлена права на отримання одноразової допомоги від Держави, а також інших пільг, передбачених для членів сім`ї військових, не може реалізувати свої цивільні права та звернутись до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини.

Ухвалою Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 06 травня 2024 року у відкритті провадження у справі за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа - ОСОБА_2 , про встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу відмовлено.

Роз`яснено заявнику, що даний спір може бути вирішено шляхом подання позовної заяви у порядку позовного провадження.

Повернуто заявнику усі додатки, долучені до заяви.

Не погоджуючись із зазначеною ухвалою суду, представник ОСОБА_1 адвокат Борщенко В.В. подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм процесуального права, неправильне застосування норм матеріального права, просить ухвалу суду скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Узагальненими доводамиапеляційної скарги є те, що на стадії відкриття провадження у справі суд не міг з`ясувати факту наявності спору про право, не міг з`ясувати чи взагалі він існує. Крім того, суд першої інстанції залишив поза увагою ту обставину, що жодної вимоги матеріального характеру заявлено не було.

Відзив на апеляційну скаргу у встановлений апеляційним судом строк не надходив, що не заважає розгляду справи у відповідності до положеньст. 360 ЦПК України.

Заслухавши у судовому засіданні суддю-доповідача, пояснення учасників справи, перевіривши матеріали справи в порядку, передбаченому статтею 367 ЦПК України, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно ч.ч. 1, 2ст. 367 ЦПК Українисуд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

В силу вимог ст. 379 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції, є: неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.

Відповідно до частин 1, 2, 5статті 263 ЦПК Українисудове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Постановляючи оскаржувану ухвалу, суд першої інстанції виходив із того, що заявник фактично просить встановити факт, який буде доказом та надаватиме їй право на отримання грошової допомоги, спадкування майна, що належало померлому ОСОБА_2 . Разом із тим, при розгляді судом справ про встановлення фактів, що мають юридичне значення, докази не фіксуються, і не встановлюється їх доказове значення поза спором про право, що такими доказами підтверджується чи оспорюється. Викладені обставини виключають безспірність поданої ОСОБА_1 заяви про встановлення юридичного факту, а також те, що відповідно до положень ст.ст. 293, 315 ЦПК України, розгляд питання про встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу з метою прийняття спадщини, та отримання права на інші грошові виплати, на отримання яких можуть мати право інші особи, не передбачено у порядку окремого провадження. Тому суд вважав за необхідне відмовити у відкритті провадження по справі за заявою, поданою в окремому провадженні, роз`яснивши, що даний спір може бути вирішено шляхом подання заяви в порядку позовногопровадження досуду відповідно до положень ст.ст. 175, 177 ЦПК України.

Колегія суддів не може в повній мірі погодитися з висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (частина першастатті 2 ЦПК України).

Відповідно достатті 15 Цивільного кодексу Україникожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Об`єктом захисту є порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, спричинена поведінкою іншої особи.

Розпорядження своїм правом на захист є приписом цивільного законодавства і полягає в наданні особі, яка вважає свої права порушеними, невизнаними або оспорюваними, можливості застосувати способи захисту, визначені законом або договором.

Суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства (частина першастатті 19 ЦПК України).

Окреме провадження призначене для розгляду справ про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав та інтересів особи або створення умов для здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав (частина сьомастатті 19 ЦПК України).

Спірні правовідносини стосуються встановлення в судовому порядку факту, що має юридичне значення, а саме проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу.

За відсутності спору про право цивільне юридичні факти підлягають встановленню судом у порядку окремого провадження. Так, відповідно до частини першоїстатті 293 ЦПК Україниокреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Згідно із пунктом 5 частини першоїстатті 315 ЦПК Українисуд розглядає справи про встановлення факту, зокрема, проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу.

Аналіз наведених положень процесуального закону дає підстави для висновку про те, що встановлення певних фактів має на меті підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав та інтересів особи, або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав, або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Суд вправі встановлювати лише такі факти, які за своїми ознаками є юридичними фактами, тобто такими, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності певних прав.

Факти неюридичного характеру не підлягають встановленню судом як у позовному, так і непозовному провадженні.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 18 січня 2024 року у справі № 560/17953/21 зауважувала, що справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, належать до юрисдикції суду за таких умов:

- факти, що підлягають встановленню, повинні мати юридичне значення, тобто від них мають залежати виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян. Для визначення юридичного характеру факту потрібно з`ясувати мету встановлення;

- встановлення факту не пов`язується з подальшим вирішенням спору про право. Якщо під час розгляду справи про встановлення факту заінтересованими особами буде заявлений спір про право або суд сам дійде висновку, що у цій справі встановлення факту пов`язане з необхідністю вирішення в судовому порядку спору про право, суд залишає заяву без розгляду і роз`яснює цим особам, що вони вправі подати позов на загальних підставах;

- заявник не має іншої можливості одержати чи відновити документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення. Для цього заявник разом із заявою про встановлення факту подає докази на підтвердження того, що до її пред`явлення він звертався до відповідних організацій за одержанням документа, який посвідчував би такий факт, але йому в цьому було відмовлено із зазначенням причин відмови (відсутність архіву, відсутність запису в актах цивільного стану тощо);

- чинним законодавством не передбачено іншого позасудового порядку встановлення юридичних фактів.

Чинне цивільне процесуальне законодавство відносить до юрисдикції цивільного суду справи про встановлення фактів, від яких залежить виникнення, зміна або припинення суб`єктивних прав громадян. Чинне законодавство не передбачає іншого судового порядку підтвердження факту, що має юридичне значення, окрім як розгляд справ про встановлення факту, що має юридичне значення, в порядку цивільного судочинства. Отже, відповідно достатті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод1950 року судом встановленим законом, який розглядає справи про встановлення факту, що має юридичне значення, зокрема факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу, є суд цивільної юрисдикції на підставістатті 19 ЦПК Українита пункту 5 частини першоїстатті 315 ЦПК України.

Аналіз наведених норм свідчить про те, що чинне цивільне процесуальне законодавство відносить до юрисдикції цивільного суду справи про встановлення фактів, від яких залежить виникнення, зміна або припинення суб`єктивних прав громадян. Чинне законодавство не передбачає іншого судового порядку підтвердження факту, що має юридичне значення, окрім як розгляд справ про встановлення факту, що має юридичне значення, в порядку цивільного судочинства.

Частиною другоюстатті 3 СК Українивизначено, що сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки.

Відповідно до частини першоїстатті 74 СК України, якщо жінка та чоловік проживають однією сім`єю, але не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, майно, набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними. На майно, що є об`єктом права спільної сумісної власності жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, поширюються положенняглави 8 цього Кодексу.

Таким чином, проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу є спеціальною (визначеною законом, законною) підставою для виникнення у них майнових прав та обов`язків, зокрема права спільної сумісної власності на майно.

Визнання майна таким, що належить на праві спільної сумісної власності жінці та чоловікові, які проживають однією сім`єю, але не перебувають у шлюбі між собою, відбувається шляхом встановлення факту проживання однією сім`єю, ведення спільного побуту, виконання взаємних прав та обов`язків (постанова Верховного Суду від 08 грудня 2021 року в справі № 531/295/19).

Системний аналіз наведених норм матеріального права свідчить про поширення на правовідносини чоловіка та жінки, які проживають однією сім`єю без реєстрації шлюбу, презумпції спільності права власності на набуте ними під час такого проживання майно.

Встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу є підставою для віднесення набутого чоловіком і жінкою під час спільного проживання майна до спільної сумісної власності (частина першастатті 74 СК України). Необхідність встановлення факту проживання сторін однією сім`єю без реєстрації шлюбу не завжди пов`язано з вирішенням спору щодо майна.

З огляду на наведене, за відсутності спору про право цивільне юридичні факти, зокрема факт проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу, підлягають встановленню судом у порядку окремого провадження.

Судом першої інстанції не було враховано наступного.

Частиною 4ст. 315 ЦПК Українипередбачено, що суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо з заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, вбачається спір про право, а якщо спір про право буде виявлений під час розгляду справи,- залишає заяву без розгляду.

Відмовляючи у відкритті провадження у справі за заявою особи з підстав того, що із заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, вбачається спір про право, суд невстановив між ким існує спір, оскільки існування спору про право повинно бути реальним, а не гіпотетичним.

Враховуючи зазначене, висновок суду першої інстанції, що із заяви вбачається, що існує спір про право, є передчасним.

Відповідно до п. 4 ч. 1ст. 379 ЦПК України, підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.

Ухвала суду першої інстанції постановлена з порушенням норм процесуального права, що відповідно до вимог п. 4 ч. 1 ст.379ЦПК України є підставою для її скасування і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Оскільки справа передається для продовження розгляду до суду першої інстанції, то відсутні підстави для розподілу судових витрат, понесених заявником у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції відповідно до положень статей 141, 382 ЦПК України.

Керуючись ст.ст.367,368, 374, 379,381-384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 адвоката Борщенко Владлени Валеріївни задовольнити.

Ухвалу Орджонікідзевськогорайонного судум.Запоріжжя від06травня 2024року уцій справіскасуватита направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Повний текст постанови складений 04 листопада 2024 року.

Головуючий Д.А.Трофимова

Судді: С.В. Кухар

Е.А.Онищенко