Ухвала

від 30.10.2024 по справі 464/707/24

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 464/707/24 Головуючий у 1 інстанції: ОСОБА_1

Провадження № 11-кп/811/519/24 Доповідач: ОСОБА_2

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 жовтня 2024 року м. Львів

Колегія суддів судової палати у кримінальних справах Львівського апеляційного суду в складі:

головуючого судді - ОСОБА_2 ,

суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

секретаря судового засідання - ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові кримінальне провадження № 12023140000001221 за апеляційними скаргами захисника обвинуваченого адвоката ОСОБА_6 , потерпілої ОСОБА_7 на вирок Сихівського районного суду м. Львова від 28.03.2024 року стосовно ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м.Львова, українця, громадянина України, одруженого, має на утриманні малолітню дитину, з середньою освітою, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,не працюючого, згідно ст.89 КК України раніше не судимого,

обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст.286 КК України,

за участю:

прокурора - ОСОБА_9 ,

представника потерпілої - адвоката ОСОБА_10 ,

захисника адвоката ОСОБА_6 ,

обвинуваченого - ОСОБА_8 ,

встановила:

Захисник обвинуваченого та потерпіла подали апеляційні скарги на вирок Сихівського районного суду м. Львова від 28.03.2024, яким ОСОБА_8 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2ст. 286 КК Українита призначено покарання у виді 5 років позбавлення волі з позбавлення права керувати транспортними засобами на строк 3 роки.

На підставіст.75 КК України ОСОБА_8 звільнено від відбування основного покарання у виді позбавлення волі із випробовуванням, призначивши іспитовий строк - 3 роки.

Згідност.76 КК Українипокладено на ОСОБА_8 наступні обов`язки:

- періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

- повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання.

Стягнуто з ОСОБА_8 в користь державного бюджету України витрати на проведення експертиз в сумі 17417, 44 грн.

Арешт, накладений на автомобіль ухвалою слідчого судді Галицького районного суду м. Львова від 20.12.2023року - скасовано.

Речові докази: диск з відеозаписом - залишено у матеріалах кримінального провадження.

Адвокат ОСОБА_6 в апеляційній скарзі просить вирок суду першої інстанції змінити в частині призначення покарання, а саме призначити ОСОБА_8 покарання у виді позбавлення права керування транспортними засобами на строк 1 рік та звільнення від відбування основного покарання у виді позбавлення волі із випробовуванням, призначивши іспитовий строк 1 рік 6 місяців.

Сторона захисту частково не погоджується з оскаржуваним вироком в частині позбавлення ОСОБА_8 права керування транспортними засобами на строк 3 роки та його звільнення від відбування основного покарання з призначенням іспитового строку -3 роки.

Викладена захистом позиція зумовлена наступними обставинами.

Підзахисний ОСОБА_8 свою вину у вчиненому кримінальному правопорушенні, передбаченому ч.2 ст.286 КК України, визнав повністю та розкаюється у вчиненому, є особою молодого віку, на утриманні має малолітню дитину, дружина на даний час не працює, перебуваючи по догляду за дитиною. ОСОБА_8 працював водієм транспортного засобу неофіційно. На даний час будучи позбавлений права керування транспортними засобами, змушений шукати іншу роботу, що зумовлено відсутністю матеріального забезпечення сім`ї.

Вчинене ОСОБА_8 кримінальне правопорушення хоч і відноситься за своєю класифікацією до категорії тяжких злочинів, однак не є умисним. У силу свого матеріального становища частково відшкодував потерпілій матеріальну шкоду та надав їй розписку про відшкодування в подальшому шкоди повністю.

На думку захисту суд першої інстанції не в повній мірі врахував викладені захистом обставини, що дають право суду апеляційної інстанції частково змінити оскаржуваний вирок.

Даний вирокоскаржила потерпіла ОСОБА_7 , яка просить скасувати вирок суду першої інстанції в частині призначення покарання.

Ухвалити у цій частині новий вирок, яким призначити покарання ОСОБА_8 в межах санкції ч. 2 ст. 286 КК України у виді 5 років позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами на 3 роки без звільнення від відбування покарання. У решті вирок залишити без змін. Вважає, що вирок не відповідає вимогам ст. 370 КПК України, 65 КК України .

Свої вимоги потерпіла мотивує тим, що судом першої інстанції було неправильно застосовано норми матеріального права та порушено норми процесуального права, а саме без достатніх на те підстав та без належного врахування всіх обставин справи та особи винного застосовано положення ч. 1 ст. 75 КК України та звільнено ОСОБА_8 від відбування покарання з призначенням іспитового строку.

Суд першої інстанції безпідставно застосував до обвинуваченого звільнення від відбування покарання, на підставі ст. 75 КК України . Вважає таке покарання занадто м`яким. Покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.

Апелянт покликається, що суд недостатньо врахував тяжкість злочину, а саме те, що обвинувачений, порушивши одразу кілька пунктів Правил дорожнього руху та спричинив смерть пішохода ОСОБА_11 . При цьому, сам суд у вироку відзначає, що обвинувачений, керуючи джерелом підвищеної небезпеки, вчинив грубе порушення ПДР України.

Наявність лише однієї обставини, що пом`якшує покарання, а саме щирого каяття, не знижує істотно ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення. При призначенні покарання суд врахував часткове відшкодування шкоди. Однак апелянт вважає, що даний факт не повинен враховуватися при обранні покарання у зв`язку з тим, що шкоду відшкодовано не в повному обсязі. Між потерпілою та обвинуваченим була домовленість про відшкодування шкоди в майбутньому. Однак, після постановления вироку обвинуваченим зобов`язання не виконується, наміру відшкодовувати шкоду в подальшому останній не виявляє.

Також вважає, що судом не достатньо враховано особу винного, а саме той факт, що ОСОБА_8 раніше не судимий саме на підставі ст.89 КК України, офіційно не працевлаштований, хоча має на утриманні малолітню дитину, а також те, що за висновками досудової доповіді щодо ОСОБА_8 ризик, вчинення повторного кримінального правопорушення та ризик небезпеки для суспільства, у тому числі і для окремих осіб є середній.

Судом першої інстанції встановлено, що обвинувачений ОСОБА_8 15 грудня 2023 року приблизно о 12 год. 30 хв. керуючи технічно справним автомобілем марки «Volkswagen LT 35», реєстраційний номер НОМЕР_1 , та рухаючись ним поблизу будинку АДРЕСА_2 , грубо порушив вимоги Розділу 1 п. 1.5 «дія або бездіяльність учасників дорожнього руху та інших осіб не повинні створювати небезпеку чи перешкоду для руху, загрожувати життю або здоров`ю громадян, завдавати матеріальних збитків»; Розділу 2 п. 2.3. підпункт б) «бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі»; підпункт д) «не створювати своїми діями загрози безпеці дорожнього руху»; Розділу 10 п. 10.1 «перед початком руху, перестроюванням та будь-якою зміною напрямку руху водій повинен переконатися, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху»; п. 10.9 «під час руху транспортного засобу заднім ходом водій не повинен створювати небезпеки чи перешкоди іншим учасникам руху. Для забезпечення безпеки руху він у разі потреби повинен звернутися за допомогою до інших осіб» Правил дорожнього руху України, затверджених Постановою Кабінету міністрів України № 1306 від 10.10.2001, які виразилися в тому, що він розпочавши рух заднім ходом, не переконався, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху, для забезпечення безпеки руху не звернувся за допомогою до інших осіб, внаслідок чого здійснив наїзд на пішохода ОСОБА_12 , котра в цей час рухалася позаду вищевказаного транспортного засобу. У результаті ДТП пішохід ОСОБА_12 отримала тяжкі тілесні ушкодження за ознакою небезпеки для життя в момент їх спричинення, від яких померла у медичному закладі.

Заслухавши доповідь судді, думку захисника адвоката ОСОБА_6 , підтриману обвинуваченим ОСОБА_8 , про задоволення апеляційної скарги сторони захисту та залишення без задоволення апеляційної скарги потерпілої, міркування представника потерпілої ОСОБА_7 - адвоката ОСОБА_10 , який просив задовольнити апеляційну скаргу потерпілої та залишити без задоволення апеляційну скаргу захисника обвинуваченого, міркування прокурора ОСОБА_9 , який просив задовольнити апеляційну скаргу потерпілої та залишити без задоволення апеляційні вимоги сторони захисту, дослідивши матеріали кримінального провадження, перевіривши доводи апеляційних скарг в межах апеляційних вимог, колегія суддів дійшла до наступного висновку.

Відповідно до ч. 1ст. 404 КПК Українисуд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційних скарг.

Статтею 370КПК України передбачено, що судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно достатті 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

Статтею 55Конституції України гарантовано кожному право на оскарження до суду будь-яких рішень, дій чи бездіяльності органів влади, посадових і службових осіб.

Відповідно до ч.5 ст.9 КПК кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.

Оскільки висновки суду про доведеність вини обвинуваченого, а також правильність кваліфікації дій жодна із сторін не оскаржує, то вирок у цій частині перегляду не підлягає.

У пункті 2постанови Пленуму Верховного суду України від 24 жовтня 2003 року №7«Про практику призначення судами кримінального покарання» зазначено, що вирішуючи питання про вид і розмір покарання в кожному конкретному випадку, суд повинен визначати ступінь суспільної небезпечності вчиненого злочину, виходячи із сукупності всіх обставин вчинення злочину (форми вини, мотивів, способу, обстановки і стадії вчинення злочину, тяжкості наслідків, ступеня участі кожного із співучасників у вчиненні злочину та ін.).

У суді апеляційної інстанції встановлено, що висновок суду першої інстанції про винуватість ОСОБА_8 в інкримінованому йому кримінальному правопорушенні, передбаченому ч. 2 ст. 286 КК України, вчиненого за обставин, описаних у вироку, є обґрунтованим і відповідає фактичним обставинам, які ніким не оскаржувався.

Мотивуючи призначення покарання ОСОБА_8 суд першої інстанції взяв до уваги, що обвинуваченим було вчиненого суспільно небезпечне діяння, що охоплюється ч.2 ст. 286 КК України, кореспондує умисел винного на порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту. Відповідно судом враховано, що вказаний склад злочину характеризується змішаною формою вини і хоча особа не бажає настання таких наслідків для потерпілого, проте своїми умисними діями, спрямованими на порушення Правил дорожнього руху, спричиняє такі. А тому, слід взяти до уваги те, що на підвищену суспільну небезпеку вчиненого ОСОБА_8 злочину, вказує факт умисного ігнорування ним встановлених правил керування транспортними засобами.

Вирішуючи питання про вид та міру покарання обвинуваченому за вчинення кримінального правопорушення, суд першої інстанції виходив з принципів законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання та відповідно до ст. 65 КК України врахував тяжкість вчиненого злочину, що згідно із ст. 12 КК України є тяжким злочином, враховував обставини та наслідки вчиненого злочину, а саме те, що керуючи джерелом підвищеної небезпеки, вчинив грубе порушенняПДРУкраїни, що спричинило смерть потерпілої. Також судом першої інстанції було враховано обставини, які пом`якшують покарання, а саме щире каяття, що підтверджується поведінкою обвинуваченого при розгляді в суді кримінального провадження за спрощеним порядком, відсутність обставин, що обтяжують покарання, особу обвинуваченого, який згідно ст.89 КК України раніше не судимий, одружений, має на утриманні малолітню дитину, офіційно не працевлаштований, на обліках в психоневрологічному та наркологічному диспансерах не перебуває. Крім того судом було враховано відомості досудової доповіді з інформацією про соціально-психологічну характеристику обвинуваченого. За висновками досудової доповіді, складеної провідним інспектором Личаківського районного відділу Філії ДУ «Центр пробації у Львівській області» ОСОБА_13 ризик вчинення повторного кримінального правопорушення та ризик небезпеки для суспільства, у тому числі і для окремих осіб середній; беручи до уваги інформацію, що характеризує особистість обвинуваченого, орган пробації вважав, що виправлення особи без ізоляції від суспільства можливе.

Відповідно до змісту статей50, 65 КК України покараннямає на меті виправлення засудженого, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженим, так і іншими особами. Суд, при призначенні покарання, враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.

Особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

Дотримання загальних засад призначення покарання є гарантією обрання винній особі необхідного й доцільного заходу примусу, яке би ґрунтувалося на засадах законності, гуманізму, індивідуалізації та сприяло досягненню справедливого балансу між правами і свободами людини та захистом інтересів держави й суспільства.

Апеляційний суд вважає, що покарання обвинуваченому ОСОБА_8 судом першої інстанції призначено у відповідності з вимогамист. 65 КК України, таке покарання є необхідним й достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень. При цьому обставинами, які пом`якшують покарання обвинуваченого суд першої інстанції визнав його щире каяття,що підтверджується його поведінкою при розгляді в суді першої інстанції, за спрощеним порядком, відсутність обставин, що обтяжують покарання.

Однак колегія суддів звертає увагу на вимоги потерпілої щодо наданих їй обвинуваченим обіцянок по відшкодуванню завданої шкоди та не виконанню таких обіцянок у відповідності до розписки написаної ОСОБА_8 власноруч 28.03.2024. Відтак в цій частині апеляційні вимоги знайшли підтвердження в суді апеляційної інстанції.

Однак, з врахуванням обставин справи та наявних в кримінальному провадженні матеріалів, а також покликань як потерпілої так і захисника обвинуваченого, колегія суддів не вбачає підстав для призначення обвинуваченому ОСОБА_8 більшої міри покарання або для зменшення такого покарання, через відсутність більш обгрунтованих доводів апелянтів.

У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі Скоппола проти Італіївід 17 вересня 2009 року (заява № 10249/03), зазначено, що складовим елементом принципу верховенства права є очікування від суду застосування до кожного злочинця такого покарання, яке законодавець вважає пропорційним.

У кожному випадку призначення покарання за частинами 1, 2 ст. 286і ст. 287 КК Українинеобхідно обговорювати питання про доцільність застосування до винного додаткового покарання - позбавлення права керувати транспортними засобами.

Суд першої інстанції в повній мірі дотримався зазначених вимог закону при призначенні покарання при цьому врахував думку потерпілої.

Так судом першої інстанції при призначенні остаточного покарання враховано характер допущених обвинуваченим порушеньправил дорожнього руху, особу обвинуваченого, який не підтвердив офіційно необхідність використання транспортного засобу для заробітку на утримання сім`ї, як і не вказав на це як єдине джерело доходу. До розгляду справи в суді апеляційної інстанції обвинувачений не виявив та не підтвердив можливість працевлаштування , зокрема і з метою наявності джерела доходу для відшкодування потерпілій завданої його діями шкоди. При цьому суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що по справі не було заявлено цивільного позову.

Покликання захисника обвинуваченого та потерпілої в поданих апеляційних скаргах не спростовують правильність прийнятого судом першої інстанції рішення.

Відтак апеляційні вимоги захисника обвинуваченого та потерпілої, щодо зміни обвинуваченому міри покарання як основного так і додаткового, не знайшли підтвердження під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції.

На переконання колегії суддів призначене обвинуваченому ОСОБА_8 основне покарання з призначення додаткового покарання у виді позбавлення прав керування транспортними засобами, відповідає вимогам ст. 65 КК України.

Призначене покарання буде необхідними і достатніми для виправлення обвинуваченого та попередження нових злочинів.

Істотних порушень вимог кримінального процесуального законодавства при розгляді даного кримінального провадження в суді першої інстанції, які б вплинули на правильність прийнятого судового рішення, колегією суддів не встановлено.

Ураховуючи зазначене вище, колегія суддів вважає, що оскаржуваний вирок є законним, обґрунтованим, призначене покарання відповідає особі обвинуваченого, а відтак підстав для скасування чи зміни судового рішення не вбачається.

Керуючись ст. ст. 404, 405, 407, 419, 424 КПК України, колегія суддів,

постановила:

Апеляційну скаргу захисника обвинуваченого адвоката ОСОБА_6 - залишити без задоволення.

Апеляційну скаргу потерпілої ОСОБА_7 - залишити без задоволення.

Вирок Сихівського районного суду м. Львова від 28.03.2024 року яким ОСОБА_8 , засуджено за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст.286 КК України - залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду може бути оскаржена в касаційному порядку протягом трьох місяців з дня її проголошення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий:

Судді: