Постанова

від 06.11.2024 по справі 464/1220/13-ц

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 464/1220/13-ц Головуючий у 1 інстанції: Теслюк Д.Ю.

Провадження № 22-ц/811/953/24 Доповідач в 2-й інстанції: Савуляк Р. В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 листопада 2024 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Львівського апеляційного суду в складі:

головуючого судді: Савуляка Р.В.,

суддів: Мікуш Ю.Р., Приколоти Т.І.,

секретаря: Салати Я.І.

без участі сторін, розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові цивільну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІДЖИ ФІНАНС» на ухвалу Сихівського районного суду міста Львовавід 11 березня 2024 рокуу справі за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІДЖИ ФІНАНС» про визнання виконавчого листа №464/1220/13-ц таким, що не підлягає виконанню, у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором та звернення стягнення на предмет іпотеки, -

ВСТАНОВИЛА:

У грудні 2023 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» звернулося до суду із заявою про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню.

В обґрунтування заяви покликалася на те, що на виконання рішення Апеляційного суду Львівської області від 25 травня 2015 у справі №464/1220/13-ц, Сихівським районним судом м.Львова 14 червня 2016 видано виконавчі листи, зокрема і виконавчий лист про стягнення із ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» заборгованості за кредитним договором №107-0211005/ФКВ-08 від 29 серпня 2008 в розмірі 1 342 536,82 грн, з яких тіло кредиту 928 083,42 грн, відсотки 390 715,02 грн, комісія за ведення кредиту 23 738,38 грн.

Ухвалою Сихівського районного суду м.Львова від 16 вересня 2021 року замінено стягувача щодо виконання зазначеного рішення з Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» наТовариство з обмеженою відповідальністю «ДІДЖИ ФІНАНС». Отже, ТзОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» набуло статусу стягувача, що передбачено Законом України «Про виконавче провадження». Вказує, що спір врегульовано між стягувачем та боржниками в добровільному порядку і станом на дата звернення до суду із зазначеною заявою, у позичальників відсутня заборгованість згідно з рішеннямАпеляційного суду Львівської області від 25 травня 2015 у справі №464/1220/13-ц перед стягувачемТзОВ «ДІДЖИ ФІНАНС», що підтверджується довідкою про відсутність претензій. Таким чином, вважала, що відсутність заборгованості перед стягувачем є підставою для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню.

Ухвалою Сихівського районного суду міста Львовавід 11 березня 2024 року у задоволенні заявиТовариства з обмеженою відповідальністю «ДІДЖИ ФІНАНС» про визнання виконавчого листа №464/1220/13-ц, виданого Сихівським районним судом м.Львова 14 червня 2016, таким, що не підлягає виконанню, у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором та звернення стягнення на предмет іпотеки відмовлено.

Ухвалу суду оскаржило Товариство з обмеженою відповідальністю «ДІДЖИ ФІНАНС».

В апеляційній скарзі покликається на те, що довідка від стягувача про відсутність заборгованості і претензій до боржників може свідчити виключно про те, що зобов`язання боржника перед стягувачем в розумінні діючого законодавства є виконаними в повному обсязі (припиненими).

Вказують, що заява стягувача про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню та довідка №5987 від 31 жовтня 2023 року що видана стягувачем - підтверджує та визнає Факт погашення ОСОБА_1 (отримання коштів) заборгованості у повному обсязі.

Зазначають, що заявником у питанні визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню є стягувач, а не боржник, і згідно Закону України «Про про виконавче провадження» - обов`язок сплати виконавчого збору у стягувача відсутній.

Разом з тим, предметом розгляду справи є визнання виконавчого документа, таким, що не підлягає виконанню що стосується обв`язку боржника перед стягувачем, а не питання виконавчого збору, про що йдеться в тексті оскаржуваної ухвали.

Вважають, що відхилення судом першої інстанції інформації, що зазначено в довідці №5987 віл 31 жовтня 2023 року із вказаних вище підстав, свідчить про самовільне трактування норм закону, що не може відповідає завданнями (принципами) цивільного судочинства, та порушує права ТОВ «Діджи Фінанс».

Просять ухвалу Сихівського районного суду міста Львова від 11 березня 2024 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким заяву Товариство з обмеженою відповідальністю «ДІДЖИ ФІНАНС» задовольнити.

Розгляд справи в суді апеляційної інстанції призначався на 20 червня 2024 року та 29 серпня 2024 року.

В судові засідання сторони не з`явилися, хоча належним чином повідомлялися про час та місце розгляду справи.

28 серпня 2024 року повноважний представник ОСОБА_1 - адвокат Лука Т.М. ознайомився з матеріалами справи даної справи.

29 серпня 2024 року адвокат Лука Т.М. подав клопотання про відкладення розгляду справи по причині хвороби, яке було колегією задоволено, розгляд справи відкладено на 31 жовтня 2024 року.

В судове засідання на 31 жовтня 2024 року сторони не з`явились, про причину неявки суд не повідомили, що відповідно до ч.2 ст.372 ЦПК України не перешкоджає розгляду справи.

Згідно з ч.2 ст.247 ЦПК України у разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Частиною четвертою статті 268 ЦПК України передбачено, що у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.

Згідно ч. 5 статті 268 ЦПК України зазначено, що датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Отже, враховуючи наведені вище вимоги процесуального закону, датою ухвалення апеляційним судом судового рішення в даній є дата складення повного судового рішення 06 листопада 2024 року.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав.

Відповідно до ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Як правильно встановлено судом першої інстанції згідно рішення Апеляційного суду Львівської області від 25 травня 2015 року позов ПАТ «Дельта Банк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором та звернення стягнення на предмет іпотеки задоволено частково, ухвалено стягнути з ОСОБА_1 на користьПублічного акціонерного товариства «Дельта Банк» заборгованість за кредитним договором №107-0211005/ФКВ-08 від 29 серпня 2008 в розмірі 1 342 536,82 грн, з яких тіло кредиту 928 083,42 грн, відсотки 390 715,02 грн, комісія за ведення кредиту 23 738,38 грн.

В рахунок погашення зазначеної заборгованості, звернуто стягнення на предмет іпотеки за іпотечним договором №107-0211005/Zфквіп-08 від 29 серпня 2008 р квартиру АДРЕСА_1 , загальною площею 82,7 кв.м, шляхом продажу вказаного предмету іпотеки на публічних торгах в межах процедури виконавчого провадження за ціною продажу предмета іпотеки, встановленою незалежним експертом оцінювачем, а саме ринкової вартості нерухомого майна на момент реалізації. Рішення в частині звернення стягнення на предмет іпотеки не підлягає виконанню на час дії Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті». Окрім цього, стягнуто з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» по 1 720,50 грн судового збору з кожного.

На виконання зазначеного рішення, 14 червня 2016р Сихівським районним судом м.Львова видано стягувачу виконавчий лист про стягнення із ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» заборгованості за кредитним договором №107-0211005/ФКВ-08 від 29 серпня 2008р в розмірі 1 342 536,82 грн, з яких тіло кредиту 928 083,42 грн, відсотки 390 715,02 грн, комісія за ведення кредиту 23 738,38 грн, який в подальшому 28 вересня 2016р стягувачем було пред`явлено на виконання до Сихівського ВДВС Львівського МУЮ.

01 листопада 2016 року державним виконавцем Сихівського відділу державної виконавчої служби міста Львів Семеном І.Р. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №52401346 щодо примусового стягненняіз ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» заборгованості за кредитним договором в розмірі 1 342 536,82 грн та 1 720,50 грн судового збору.

При цьому, в п.2 вказаної постанови про відкриття виконавчого провадження, державний виконавець зобов`язав боржника ОСОБА_1 подати декларацію про доходи та майно в п`ятиденний термін з моменту винесення постанови та попереджено останню про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей. Також у п.3 постанови зазначено про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі 10% від суми боргу та витрат виконавчого провадження.

Ухвалою Сихівського районного суду м.Львова від 16 вересня 2021 року замінено стягувача у зазначеному виконавчому провадженні із ПАТ «Дельта Банк» наТзОВ «ДІДЖИ ФІНАНС».

Згідно з матеріалами виконавчого провадження№52401346, оскільки боржником у добровільному порядку рішення не виконувалось, державним виконавцем вживались дії відповідно до Закону України «Про виконавче провадження» з метою примусового виконання рішення суду.

Окрім цього, державним виконавцем винесено постанову від 22 вересня 2022 року про стягнення виконавчого збору у ВП №52401346 в розмірі 134 425,73 грн.

Як вбачається з постанови державного виконавця Сихівського відділу державної виконавчої служби у місті Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Зелінського Я.С. від 23 лютого 2024 про закінчення виконавчого провадження №52401346, таке закінчено на підставі п.9 ч.1 ст.39, ст.40 Закону України «Про виконавче провадження», оскільки згідно довідкиТзОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» про відсутність заборгованості від 31 жовтня 2023 року станом на 31 жовтня 2023р в ОСОБА_1 немає заборгованості за кредитним договором№107-0211005/ФКВ-08 від 29.08.2008у зв`язку з її погашенням у повному обсязі.

Згідно із листом від 07 березня 2024, наданим на запит суду, Сихівським відділом державної виконавчої служби у місті Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції повідомлено про те, що в ході виконання даного виконавчого провадження виконавчий збір боржником не сплачено, у зв`язку з чим, 23 лютого 2024 постанову про стягнення виконавчого збору виділено в окреме провадження №74265226, в процесі виконання якого накладено арешт на майно боржника.

Пунктом 9 частини 2 статті 129 Конституції України та статті 18 ЦПК України визначено, що однією з основних засад судочинства є обов`язковість рішень суду.

Згідно зі ст. 18 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України.

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини право на виконання рішення, яке виніс суд, є невід`ємною частиною «права на суд», а ефективний захист сторони у справі, а отже, і відновлення справедливості, передбачає зобов`язання адміністративних органів виконувати рішення (наприклад, п. 41 рішення у справі «Горнсбі проти Греції» від 19 березня 1997 року).

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження є завершальною стадією судового провадження.

Частиною 1 статті 432 ЦПК України передбачено, що суд, який видав виконавчий лист, може за заявою стягувача або боржника виправити помилку, допущену при його оформленні або видачі, чи визнати виконавчий лист таким, що не підлягає виконанню.

Зі змісту ч. 2 ст. 432 ЦПК України слідує, якщо обов`язок боржника відсутній повністю чи частково у зв`язку з його припиненням, добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин, суд визнає виконавчий лист таким, що не підлягає виконанню повністю або частково.

Водночас словосполучення «або з інших причин» не стосується припинення обов`язку боржника, який підлягає виконанню, а є іншими причинами, наприклад, в апеляційному чи касаційному порядку скасовано чи змінено рішення суду, або ж у зв`язку з нововиявленими обставинами, а виконавчий лист ще не виконаний.

Матеріально-правові підстави для припинення цивільно-правових зобов`язань передбачені главою 50 розділу 1 книги п`ятої ЦК України і можуть припинятися, зокрема, внаслідок добровільного виконання обов`язку боржником поза межами виконавчого провадження, припиненням зобов`язання переданням відступного, зарахуванням, за домовленістю сторін, прощенням боргу, неможливістю виконання.

Процесуальними підставами для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, є обставини, що свідчать про помилкову видачу судом виконавчого листа, зокрема, видача виконавчого листа за рішенням, яке не набрало законної сили (крім тих, що підлягають негайному виконанню); коли виконавчий лист виданий помилково за рішенням, яке взагалі не підлягає примусовому виконанню; видача виконавчого листа на підставі ухвали суду про затвердження мирової угоди, яка не передбачала вжиття будь-яких примусових заходів або можливості її примусового виконання і, як наслідок, видачі виконавчого листа; помилкової видачі виконавчого листа, якщо вже після видачі виконавчого листа у справі рішення суду було скасоване; видачі виконавчого листа двічі з одного й того ж питання у разі віднайдення оригіналу виконавчого листа вже після видачі його дубліката; пред`явлення виконавчого листа до виконання вже після закінчення строку на пред`явлення цього листа до виконання.

Зазначені у ч. 2 ст. 432 ЦПК України інші причини для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, припинення обов`язку боржника, який підлягає виконанню, не стосуються.

З огляду на наведені норми, обставини на які посилається заявник, не ототожнюються з підставами для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню.

Так, із матеріалів виконавчого провадження вбачається, що боржником ОСОБА_1 рішення суду не виконувалось упродовж семи років, у зв`язку з чим здійснювалися виконавчі дії, спрямовані на примусове виконання судового рішення про стягнення суми основного боргу, а також щодо стягнення витрат виконавчого провадження.

Доводи апеляційноїскарги проте,що заборгованість за кредитним договором погашена ОСОБА_1 без застосування органами виконавчої служби примусових заходів виконання виконавчого листа, а тому відсутні правові підстави для стягнення виконавчого збору, суд першої інстанції зазначає таке.

Згідно із ст. 27 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України. Виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає примусовому стягненню, поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом, заборгованості із сплати аліментів. Державний виконавець виносить одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження постанову про стягнення виконавчого збору (крім виконавчих документів про стягнення аліментів).

Відповідно до ч. 7 ст. 27 зазначеного Закону, у разі закінчення виконавчого провадження у зв`язку із скасуванням рішення, що підлягало виконанню, або визнання судом виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню, виконавчий збір не стягується, а стягнутий виконавчий збір підлягає поверненню.

З матеріалів справи вбачається, що державним виконавцем 22 вересня 2022р винесено постанову про стягнення виконавчого збору у ВП №52401346 в розмірі 134 425,73 грн, яку виділено в окреме виконавче провадження №74265226, у зв`язку із закінченням виконавчого провадження №52401346.

Таким чином, на даний час Сихівським відділом державної виконавчої служби у місті Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції здійснюється примусове виконання постанови від 22 вересня 2022р про стягнення з боржника ОСОБА_1 виконавчого збору в сумі 134 425,73 грн. Боржником не надано відомостей про те, чи скористалась вона правом на оскарження дій та рішень державного виконавця в частині стягнення виконавчого збору, які вона вважає незаконними, у визначеному розділом VII ЦПК України порядку, та які наслідки розгляду її скарг, відтак суд дійшов висновку, що зазначені ОСОБА_1 обставини щодо безпідставності стягнення виконавчого збору та їх обґрунтування виходять за межі процесуальних питань, які відповідно до ст. 432 ЦПК України вирішуються судом при розгляді даної заяви.

Враховуючи наведе вище, суд перешої інстанції дійшов правильного висновку про відсутність підстав для задоволення заявиТзОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» про визнання виконавчого листа №464/1220/13-ц, виданого Сихівським районним судом м.Львова 14.06.2016, таким, що не підлягає виконанню, оскільки підстави, наведені заявником у заяві,з метою визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, до зазначених у ч.2 ст.432 ЦПК України матеріально-правових чи процесуально-правових підстав не відносяться.

Інші доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Також, відповідно до практики ЄСПЛ, зокрема у справі «Гарсіа Руіз проти Іспанії (Garcia Ruiz v. Spain) від 21.01.1999 року (заява 30544/96), п. 26: «…при відхиленні скарги апеляційний суд може в принципі просто схвалити обґрунтування рішення суду нижчого суду…».

Зважаючи на вказане колегія суддів вважає за можливе в цілому схвалити мотиви суду першої інстанції щодо розгляду вимог, викладені в оскаржувані ухвали, вважаючи такі належними та відповідними до встановлених обставин, що мають значення та вимог закону, без додаткового дублювання.

Судом правильно встановлено фактичні обставини справи, вірно застосовано матеріальний закон та дотримано процедуру розгляду справи, встановлену ЦПК України, ухвалено справедливе судове рішення, тому підстав для його зміни чи скасування колегія суддів не убачає.

Керуючись ст. 367, ст. 368, п. 1 ч. 1 ст. 374, ст. 375, ст. 381, ст. 382, ст. 384 ЦПК України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІДЖИ ФІНАНС» - -залишити без задоволення.

Ухвалу Сихівського районного суду міста Львова від 11 березня 2024 року залишити без змін.

Постанова апеляційногосуду набираєзаконної силиз дняїї прийняття,але можебути оскарженоюу касаційномупорядку шляхомподачі касаційноїскарги безпосередньодо судукасаційної інстанціїпротягом тридцятиднів здня складення повної постанови.

Повний текст постанови складено 06 листопада 2024 року.

Головуючий: Савуляк Р.В.

Судді: Мікуш Ю.Р.

Приколота Т.І.