Постанова

від 22.10.2024 по справі 447/2960/23

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 447/2960/23 Головуючий у 1 інстанції: Друзюк М.М.

Провадження № 22-ц/811/1439/24 Доповідач в 2-й інстанції: Крайник Н. П.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 жовтня 2024 року Львівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ в складі:

головуючої: Н.П. Крайник

суддів: Я.А. Левика, М.М. Шандри

при секретарі: Л.М. Чиж

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 та за апеляційною скаргою Комунального некомерційного підприємства «Новороздільська міська лікарня» Новороздільської міської ради на рішення Миколаївського районного суду Львівської області від 23 квітня 2024 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Комунального некомерційного підприємства «Новороздільська міська лікарня» Новороздільської міської ради, третя особа ОСОБА_2 про відшкодування шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, -

В С Т А Н О В И В:

15.09.2023 ОСОБА_1 звернувся до суду з позов до Комунального некомерційного підприємства «Новороздільська міська лікарня» Новороздільської міської ради, третя особа ОСОБА_2 , в якому просив стягнути з КНП «Новороздільська міська лікарня» Новороздільської міської ради моральну шкоду в розмірі 1 000 000 грн, завдану кримінальним правопорушенням, вчиненим лікарем-ортопедом-травматологом ОСОБА_2 .

В обґрунтування своїх вимог покликався на те, що 14.08.2020 близько 16:00 год його дружина ОСОБА_3 із власної необережності випала з балкону власної квартири. 17.08.2020 на фоні погіршення самопочуття, що проявлялися у скаргах на біль в області тазу та утрудненого дихання, у супроводі сина ОСОБА_3 звернулась за медичною допомогою до лікаря-ортопеда-травматолога хірургічного відділення КНП «Новороздільська міська лікарня» ОСОБА_2 , яким проведено огляд хворої ОСОБА_3 , за результатами якого рекомендовано проведення рентгенографії кісток черепа, грудної клітки і лівого кульшового суглобу, яке було проведено лікарем-рентгенологом ОСОБА_4 у той же день. Відповідно до записів рентгенологічного обстеження, яке міститься у медичній карті амбулаторного хворого ОСОБА_3 зазначено: підозра на переломи 6-7-8 ребер справа зі зміщенням, множинні переломи сідничної донної кістки зі зміщенням та травматичне порушення цілісності (розходження) симфіза (до 6-7мм). За результатами проведеного рентгенографічного дослідження лікарем ОСОБА_2 призначено ОСОБА_3 прийом медичних препаратів, таких як: « Артрокол », «Серрата», « Венодіол », «Омепразол» та скеровано на амбулаторне лікування за місцем проживання. За період амбулаторного лікування з 17.08.2020 по 26.08.2020 стан ОСОБА_3 значно погіршився, внаслідок чого 26.08.2020 о 13:30 год. бригадою екстреної медичної допомоги ОСОБА_3 доставлено до відділення інтенсивної терапії КНП «Новороздільська міська лікарня» у вкрай важкому стані, де 29.08.2020 констатовано її біологічну смерть.

Таким чином, ОСОБА_2 будучи 17.08.2020 на робочому місці, виконуючи свої професійні обов`язки щодо забезпечення якості лікувально-діагностичного процесу, повноцінного обслуговування та догляду за хворими, несучи персональну відповідальність за надання медичної допомоги ОСОБА_3 на до госпітальному етапі, неналежно виконав свої професійні обов`язки, що спричинило тяжкі наслідки для останньої, зокрема під час звернення 17.08.2020 в лікарню не в повному обсязі провів огляд та зібрав анамнез захворювання пацієнта, внаслідок чого, не виставив жодного діагнозу та не вжив відповідних заходів для її госпіталізації на момент звернення. Враховуючи отримання ОСОБА_3 травми тіла внаслідок падіння з висоти другого поверху житлового будинку, що свідчить про політравму, ОСОБА_2 недооцінив стан хворої, не забезпечив термінової госпіталізації на стаціонарне лікування, яке б забезпечило проведення інших обстежень, що дали б змогу встановити правильний діагноз та виявити ушкодження, а саме: тупої травми тіла у вигляді переломів ребер з обох сторін, кісток тазу зліва, ушкодження капсули та тканин печінки. Таким чином, ОСОБА_3 протягом дев`яти днів перебувала за місцем свого проживання без належної медичної допомоги, що у свою чергу негативно вплинуло на перебіг травматичного процесу. Запізніла госпіталізація ОСОБА_3 призвела до незворотних змін, зокрема на фоні тупої травми тіла, яка ускладнилась внутрішніми кровотечами у плевральну та черевну порожнину та у м`які тканини в ділянках переломів з подальшим нагноєнням, що призвели до сепсису і поліогранної недостатності та настання її смерті в КНП «Новороздільська міська лікарня». Тобто, між неналежним виконанням своїх медичних обов`язків ОСОБА_2 і смертю ОСОБА_3 є прямий причинно-наслідковий зв`язок, що підтверджується висновком експерта №30 від 26.07.2022, в якому вказано, що у випадку госпіталізації ОСОБА_3 одразу після отримання політравми, при виявленні пошкодження печінки та своєчасному наданні необхідної медичної допомоги, можна було б попередити настання смерті.

Оскаржуваним рішенням позов ОСОБА_1 до Комунального некомерційного підприємства «Новороздільська міська лікарня» Новороздільської міської ради, третя особа ОСОБА_2 про відшкодування шкоди, завданої кримінальним правопорушенням задоволено частково.

Стягнуто з Комунального некомерційного підприємства «Новороздільська міська лікарня» Новороздільської міської ради на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в розмірі 200 000 грн.

В решті позовних вимог відмовлено.

Стягнуто з Комунального некомерційного підприємства «Новороздільська міська лікарня» Новороздільської міської ради на користь держави судовий збір у розмірі 2 000 грн.

09.05.2024 рішення суду оскаржив ОСОБА_1 .

Вказує, що не погоджується з оскаржуваним рішенням в частині часткового задоволення позовних вимог про стягнення моральної шкоди. Вважає, що судом першої інстанції неповно з`ясовано обставин, що мають значення для справи, судом порушено норми процесуального права та неправильно застосовано норми матеріального права.

Зазначає, що районним судом не враховано, що лікар ОСОБА_2 провів огляд хворої, що не дало змоги діагностувати всі ушкодження тіла ОСОБА_3 , яких вона зазнала при падінні з висоти та скерував хвору на амбулаторне лікування за місцем проживання. За період амбулаторного лікування з 17.08.2020 по 26.08.2020 стан ОСОБА_3 значно погіршився, внаслідок чого 26.08.2020 о 13:30 год. бригадою екстреної медичної допомоги ОСОБА_3 доставлено до відділення інтенсивної терапії КНП «Новороздільська міська лікарня» у вкрай важкому стані, де 29.08.2020 констатовано її біологічну смерть. Таким чином, ОСОБА_2 неналежно виконав свої професійні обов`язки, що спричинило тяжкі наслідки для ОСОБА_3 , під час її звернення в лікарню 17.08.2020 не провів в повному обсязі огляд хворої та не зібрав анамнез захворювання пацієнта, внаслідок чого не виставив жодного діагнозу та не вжив заходів для її госпіталізації. Суд належним чином не обґрунтував розмір моральної шкоди, визначений судом, не надав оцінку обставинам справи з огляду можливих страждань (душевних та фізичних), яких він зазнав у зв`язку з втратою рідної людини, а відтак прийшов до помилкового висновку, що заявлений ним розмір моральної шкоди може призвести до його надмірного збагачення. Крім того, суд не взяв до уваги, що втрата і біль, які він пережив та продовжує переживати є непоправними, оскільки близька та рідна йому людина померла за обставин, на які самостійно не могла вплинути, відтак жодний грошовий розмір моральної шкоди не може бути належною сатисфакцією його моральним стражданням.

Просить рішення в частині відмовлених позовних вимог скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення, яким задовольнити позов у повному обсязі.

29.05.2024 рішення суду оскаржило Комунальне некомерційне підприємство «Новороздільська міська лікарня» Новороздільської міської ради.

Вважає оскаржуване рішення незаконним та необґрунтованим, ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Вказує, що зі змісту позовної заяви не вбачається порушення прав позивача, а саме спричинення йому моральної шкоди. У матеріалах справи відсутні відомості про те, що така шкода спричинена неналежним виконанням третьою особою ОСОБА_2 своїх професійних обов?язків, оскільки як вбачається з тверджень позивача « ОСОБА_3 14.08.2020 з власної необережності випала з балкона власної квартири» однак, за медичною допомогою звернулась лише 17.08.2020 року, що в свою чергу свідчить про безвідповідальне ставлення самої ОСОБА_3 та членів сім?ї до стану її здоров`я. У матеріалах справи відсутні докази того, що лікарем ОСОБА_2 не було належним чином діагностовано травми, які мали місце на момент звернення ОСОБА_3 в лікарню, та що ті травми, які було діагностовано у подальшому не виникли у період з 17.08.2020 по 26.08.2020. Щоб підтвердити причинний зв?язок між протиправною поведінкою працівника і завданою шкодою, позивач зобов?язаний був довести, що шкоду завдано внаслідок протиправного діяння, а також те, що це протиправне діяння виникло внаслідок неналежного виконання чи невиконання працівником або іншою особою покладених на нього трудових чи інших обов`язків. Разом з цим, позивачами не надано суду належних та допустимих доказів на підтвердження заявленого розміру моральної шкоди та обґрунтування розрахунку зазначеної суми. Щодо тягаря доказування в сфері компенсації моральної шкоди, то у разі встановлення конкретної особи, яка завдала моральної шкоди, відбувається розподіл тягаря доказування, позивач повинен довести наявність моральної шкоди та причинний зв?язок, а відповідач доводить відсутність протиправності та вини.

Таким чином судом не в повній мірі з?ясовано обставини, що мають значення для справи. Стороною позивача не доведено ні спричинення йому моральної шкоди, ні причинного зв`язку між діями лікаря ОСОБА_2 та причиною смерті ОСОБА_3 . Крім того, суд взяв до уваги довідку, яка надана суду з порушенням вимог ЦПК України, що в свою чергу є підставою для скасування рішення.

Просить рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позову.

У засіданні суду апеляційної інстанції ОСОБА_1 та його представник ОСОБА_7 апеляційну скаргу підтримали, просили рішення суду в частині часткового задоволення позовних вимог скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення, яким позов ОСОБА_1 задоволити в повному обсязі. У задоволенні апеляційної скарги КНП «Новороздільська міська лікарня» Новороздільської міської ради просили відмовити.

Інші учасники справи в судове засідання не з`явилися, хоча належним чином були повідомлені про час та місце розгляду справи, тому суд вважає за можливе проводити розгляд справи у їх відсутності.

Заслухавши суддю-доповідача, ОСОБА_1 та його представника ОСОБА_7 , перевіривши матеріали справи в межах доводів та вимог апеляційних скарг, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу ОСОБА_1 слід задоволити частково, а апеляційну скаргу Комунального некомерційного підприємства «Новороздільська міська лікарня» Новороздільської міської ради залишити без задоволення з наступних мотивів.

Судом встановлено, що ОСОБА_3 є дружиною позивача, що підтверджується свідоцтвом серії НОМЕР_1 від 23.07.1977 (а.с.11).

Відповідно до свідоцтва про смерть серії НОМЕР_2 від 02.09.2020, ОСОБА_3 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , у віці 66 років (а.с.12).

Згідно з висновком експерта (комісійна судово-медична експертиза) КЗ ЛОР «Львівське обласне бюро судово-медичної експертизи» № 30 від 26.07.2020, ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 вбачається, що причиною смерті ОСОБА_3 була тупа травма тіла у вигляді переломів ребер з обох сторін, кісток тазу зліва, розриву печінки, яка ускладнилась внутрішніми кровотечами у плевральні і черевну порожнини та у м`які тканини в ділянках переломів з подальшим нагноєнням, що привело до виникнення сепсису і поліорганної недостатності. Смерть ОСОБА_3 настала від сепсису і поліорганної недостатності, внаслідок отриманої травми тіла - політравми. На догоспітальному етапі, при первинному зверненні ОСОБА_3 з політравмою за медичною допомогою до травматолога ОСОБА_11 , будь-які записи про скерування хворої на госпіталізацію в амбулаторній карті відсутні. Такі дії лікаря не відповідають Уніфікованому клінічному протоколу екстренної медичної допомогу «Політравма», а саме п. 3.1.2.4 «Госпіталізація», яким передбачено термінову госпіталізацію пацієнта, оскільки виконання цього пункту зменшує кількість випадків виникнення незворотніх фатальних порушень на ранньому госпітальному етапі. Хвора ОСОБА_3 до 25.08.2020 перебувала вдома, без медичної допомоги, що негативно вплинуло на перебіг травматичного процесу, а саме - внаслідок приєднання інфекції розвинувся сепсис, який супроводжувався поліорганною недостатністю. На стаціонарне лікування ОСОБА_3 була доставлена бригадою швидкої допомоги 26.08.2020 у важкому стані з явищами сепсису. За період перебування у лікарні (з 26.08.2020 по 29.08.2020) лікарями було діагностовано переломи ребер зліва, розрив печінки і перитоніт. Медикаментозне лікування було призначено у достатньому об`ємі, відповідно її стану, окрім хірургічної санації вогнища інфекції у черевній порожнині. На даному етапі у зв`язку з генералізацією інфекційного процесу і недіагностованим при житті розривом печінки та перитонітом, неможливо було попередити настання смерті. Комісія не виключає, що у випадку госпіталізації ОСОБА_3 одразу після отримання політравми, обстеженні її у повному об`ємі, при виявленні пошкодження печінки і своєчасному наданні необхідної медичної допомоги, можна було попередити смерть.

На момент звернення ОСОБА_3 до лікарні за медичною допомогою та її оглядом лікарем ОСОБА_2 , останній перебував на посаді лікаря ортопеда-травматолога КНП «Новороздільська міська лікарня» Новороздільської міської ради.

Відповідно до ухвали Миколаївського районного суду Львівської області у справі №447/2810/22 від 04.09.2023 клопотання захисника обвинуваченого про звільнення від кримінальної відповідальності у зв`язку з закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності та закриття кримінального провадження задоволено. Звільнено ОСОБА_2 від кримінальної відповідальності за вчинення злочину, передбаченого ч. 1 ст. 140 КК України, на підставі ст. 49 КК України, у зв`язку з закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності. Кримінальне провадження за №12020140360000352 про обвинувачення ОСОБА_2 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 140 КК України, закрито на підставі п. 1 ч. 2 ст. 284 КПК України внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань 08.10.2020.

Задовольняючи частково позовні вимоги ОСОБА_1 суд першої інстанції виходив з того, що позивачем доведено наявність факт заподіяння йому діями відповідача (який не є безпосереднім завдавачем шкоди, але зобов`язаний її відшкодувати в силу вимог закону, як роботодавець винуватця - заподіювача шкоди) моральної шкоди та те, що між такими діями і заподіяною шкодою, а саме смертю його дружини, є безпосередній причинний зв`язок. Крім того, відповідачем не спростовано відсутність протиправності дій та його вини в завданні такої моральної шкоди.

Визначаючи розмір моральної шкоди в сумі 200 000 грн, суд виходив з того, що такий розмір визначено з врахуванням глибини та тривалості моральних страждань позивача, пов`язаних з втратою близької людини, а також того, що такий розмір є достатньою сатисфакцією відшкодування моральної шкоди, та не повинен призводити до надмірного збагачення.

Однак з таким висновком суду першої інстанції, колегія суддів погоджується не повністю з огляду на наступне.

Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: завдання моральної шкоди іншій особі (п. 3 ч. 2 ст. 11 ЦК України).

Способом захисту цивільних прав та інтересів може бути відшкодування моральної (немайнової) шкоди (п. 9 ч. 2 ст. 16 ЦК України).

Відповідно до ч.ч. 1, 2, 3 ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Якщо інше не встановлено законом, моральна шкода відшкодовується грошовими коштами, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Частиною 1 статті 1167 ЦК України передбачено, що моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Згідно з ст. 1168 ЦК України, моральна шкода, завдана каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, може бути відшкодована одноразово або шляхом здійснення щомісячних платежів. Моральна шкода, завдана смертю фізичної особи, відшкодовується її чоловікові (дружині), батькам (усиновлювачам), дітям (усиновленим), а також особам, які проживали з нею однією сім`єю.

Відповідно до ч. 1 ст. 1172 ЦК України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків.

Верховний Суд у постанові від 27.02.2019 у справі №755/2545/15-ц (провадження № 61-47866св18) зазначив, що у деліктних правовідносинах у сфері надання медичної допомоги протиправна поведінка спрямована на порушення суб`єктивного особистого немайнового права особи, яке має абсолютний характер, - права на медичну допомогу. У сфері надання медичної допомоги протиправними необхідно вважати дії медичного працівника, які не відповідають законодавству у сфері охорони здоров`я, зокрема стандартам у сфері охорони здоров`я та нормативним локальним актам.

Відповідно до ч. 2 ст. 34 Закону України «Основи законодавства України про охорону здоров`я» обов`язками лікуючого лікаря є своєчасне і кваліфіковане обстеження та лікування пацієнта.

Таким чином, надання несвоєчасної або некваліфікованої медичної допомоги є протиправною поведінкою медичного працівника.

Згідно з ч. 4 ст. 34 Закону України «Основи законодавства України про охорону здоров`я» лікар не несе відповідальності за здоров`я хворого в разі відмови останнього від медичних приписів або порушення пацієнтом встановленого для нього режиму.

Відповідно до правового висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 03.07.2023 у справі №523/10085/19 (пункт 58), Верховний Суд звернув увагу на специфіку тягаря доказування у справах щодо надання медичних послуг. Від пацієнтів не можна очікувати та вимагати точного володіння медичними знаннями. Вони не мають точного розуміння процесів лікування та необхідної кваліфікації для аналізу та надання обставин справи, що становлять предмет спору. З метою належної участі в цивільному процесі сторона не повинна мати професійні медичні знання. У зв`язку з цим сторона процесу, яка є пацієнтом, має право обмежитися доповіддю, що дасть змогу припустити про порушення зі сторони обслуговуючого персоналу в силу наслідків, що настали для пацієнта. Тому, з урахуванням принципу розумності, пацієнту, який звернувся до суду за захистом порушених прав, що полягають у завданні шкоди здоров`ю, слід тільки вказати на порушення, а далі тягар доказування покладається на медичну установу чи на лікаря. При цьому вказане не призводить до порушення принципу диспозитивності судового процесу, а навпаки слугує для забезпечення процесуальної рівності сторін (постанова Верховного Суду від 30 листопада 2022 року у справі № 344/3764/21).

У постанові від 29.11.2019 у справі № 213/4098/18 Верховний Суд дійшов висновку про те, що у відповідача виник обов`язок з відшкодування завданої шкоди, в даному випадку стороні позивача, як потерпілій особі. Встановити ціну людського життя, повернути близьку людину неможливо. Моральну шкоду не можна відшкодувати в повному обсязі, так як немає, і не може бути точних критеріїв майнового виразу душевного болю, спокою, честі, гідності особи. Будь-яка компенсація моральної шкоди не може бути адекватною дійсним стражданням, тому будь-який її розмір може мати суто умовний вираз.

Розмір відшкодування шкоди має бути не більшим, ніж достатньо для розумного задоволення потреб потерпілої особи, і не повинен приводити до її безпідставного збагачення. Зазначене узгоджується з висновком Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постанові від 15.12.2020 в справі 752/17832/14-ц (провадження № 14-538цс19).

Врахувавши наведені обставини та норми матеріального права, зокрема те, що лікар-ортопед-травматолог ОСОБА_2 недооцінив стан хворої, та як медичний працівник не забезпечив термінової госпіталізації на стаціонарне лікування, внаслідок чого настала смерть ОСОБА_3 , колегія суддів вважає, що суд прийшов до правильного висновку, що позивачем доведено наявність факту заподіяння йому діями відповідача моральної шкоди та те, що між такими діями та заподіяною шкодою, є безпосередній причинний зв`язок.

Однак, з`ясувавши обставини, за яких ОСОБА_1 спричинено моральну шкоду, пов`язану з вимушеними непоправними змінами в його житті, яких він зазнав у зв`язку зі смертю своєї дружини ОСОБА_3 , колегія суддів приходить до висновку, що з урахуванням практики розгляду судами даної категорії справ, зокрема Верховного Суду, розмір моральної шкоди, визначений судом слід збільшити до 400 000 грн, оскільки такий розмір буде відповідати вимогам розумності та справедливості, частково компенсує завдану позивачу смертю дружини моральну шкоду та не призведене до збагачення останнього за рахунок відповідача.

Керуючись ст. 367, ст. 368, п. 2 ч. 1 ст. 374, п.п. 1-4 ч. 1 ст. 376, ст. 381, ст. 382, ст. 383, ст. 384 ЦПК України, Львівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволити частково.

Апеляційну скаргу Комунального некомерційного підприємства «Новороздільська міська лікарня» Новороздільської міської ради залишити без задоволення.

Рішення Миколаївського районного суду Львівської області від 23 квітня 2024 року змінити.

Стягнути з Комунального некомерційного підприємства «Новороздільська міська лікарня» Новороздільської міської ради в користь ОСОБА_1 400 000 (чотириста тисяч) гривень моральної шкоди.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскарженою у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови.

Повний текст постанови складено 04 листопада 2024 року.

Головуючий: Н.П. Крайник

Судді Я.А. Левик

М.М. Шандра