Ухвала

від 09.01.2025 по справі 447/2960/23

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Ухвала

09 січня 2025 року

м. Київ

справа № 447/2960/23

провадження № 61-202ск25

Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Крата В. І. розглянув касаційну скаргу комунального некомерційного підприємства «Новороздільська міська лікарня» Новороздільської міської ради, яка підписана представником Ощипком Володимиром Степановичем, на рішення Миколаївського районного суду Львівської області від 23 квітня 2024 року та постанову Львівського апеляційного суду від 22 жовтня 2024 року у справі за позовом ОСОБА_1 до комунального некомерційного підприємства «Новороздільська міська лікарня» Новороздільської міської ради, третя особа - ОСОБА_2 , про відшкодування шкоди, завданої кримінальним правопорушенням,

ВСТАНОВИВ:

У вересні 2023 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до комунального некомерційного підприємства «Новороздільська міська лікарня» Новороздільської міської ради (далі - КНП «Новороздільська міська лікарня»), третя особа ОСОБА_2 , про відшкодування шкоди, завданої кримінальним правопорушенням.

Позовна заява мотивована тим, що 14 серпня 2020 року близько 16:00 год дружина позивача - ОСОБА_3 , із власної необережності випала з балкону власної квартири.

17 серпня 2020 року на фоні погіршення самопочуття, що проявлялися у скаргах на біль в області тазу та утрудненого дихання, у супроводі сина ОСОБА_3 звернулась за медичною допомогою до лікаря-ортопеда-травматолога хірургічного відділення КНП «Новороздільська міська лікарня» ОСОБА_2 , яким проведено огляд хворої ОСОБА_3 , за результатами якого рекомендовано проведення рентгенографії кісток черепа, грудної клітки і лівого кульшового суглобу, яке було проведено лікарем-рентгенологом ОСОБА_4 у той же день. Відповідно до записів рентгенологічного обстеження, яке міститься у медичній карті амбулаторного хворого ОСОБА_3 зазначено: підозра на переломи 6-7-8 ребер справа зі зміщенням, множинні переломи сідничної донної кістки зі зміщенням та травматичне порушення цілісності (розходження) симфіза (до 6-7 мм). За результатами проведеного рентгенографічного дослідження лікарем ОСОБА_2 призначено ОСОБА_3 прийом медичних препаратів, таких як: « ОСОБА_5 », « ОСОБА_6 », « ОСОБА_7 », «Омепразол» та скеровано на амбулаторне лікування за місцем проживання. За період амбулаторного лікування з 17 серпня 2020 року по 26 серпня 2020 року стан ОСОБА_3 значно погіршився, внаслідок чого ІНФОРМАЦІЯ_1 о 13:30 год. бригадою екстреної медичної допомоги ОСОБА_3 доставлено до відділення інтенсивної терапії КНП «Новороздільська міська лікарня» у вкрай важкому стані, де 29 серпня 2020 року констатовано її біологічну смерть.

Таким чином, ОСОБА_2 будучи 17 серпня 2020 року на робочому місці, виконуючи свої професійні обов`язки щодо забезпечення якості лікувально-діагностичного процесу, повноцінного обслуговування та догляду за хворими, несучи персональну відповідальність за надання медичної допомоги ОСОБА_3 на до госпітальному етапі, неналежно виконав свої професійні обов`язки, що спричинило тяжкі наслідки для останньої, зокрема під час звернення 17 серпня 2020 року в лікарню не в повному обсязі провів огляд та зібрав анамнез захворювання пацієнта, внаслідок чого, не виставив жодного діагнозу та не вжив відповідних заходів для її госпіталізації на момент звернення. Враховуючи отримання ОСОБА_3 травми тіла внаслідок падіння з висоти другого поверху житлового будинку, що свідчить про політравму, ОСОБА_2 недооцінив стан хворої, не забезпечив термінової госпіталізації на стаціонарне лікування, яке б забезпечило проведення інших обстежень, що дали б змогу встановити правильний діагноз та виявити ушкодження, а саме: тупої травми тіла у вигляді переломів ребер з обох сторін, кісток тазу зліва, ушкодження капсули та тканин печінки. Таким чином, ОСОБА_3 протягом дев`яти днів перебувала за місцем свого проживання без належної медичної допомоги, що у свою чергу негативно вплинуло на перебіг травматичного процесу. Запізніла госпіталізація ОСОБА_3 призвела до незворотних змін, зокрема на фоні тупої травми тіла, яка ускладнилась внутрішніми кровотечами у плевральну та черевну порожнину та у м`які тканини в ділянках переломів з подальшим нагноєнням, що призвели до сепсису і поліогранної недостатності та настання її смерті в КНП «Новороздільська міська лікарня». Тобто, між неналежним виконанням своїх медичних обов`язків ОСОБА_2 і смертю ОСОБА_3 є прямий причинно-наслідковий зв`язок, що підтверджується висновком експерта №30 від 26 липня 2022 року, в якому вказано, що у випадку госпіталізації ОСОБА_3 одразу після отримання політравми, при виявленні пошкодження печінки та своєчасному наданні необхідної медичної допомоги, можна було б попередити настання смерті.

Позивач просив стягнути з КНП «Новороздільська міська лікарня» моральну шкоду в розмірі 1 000 000 грн, завдану кримінальним правопорушенням, вчиненим лікарем-ортопедом-травматологом ОСОБА_2 .

Рішенням Миколаївського районного суду Львівської області від 23 квітня 2024 року позов ОСОБА_1 задоволено частково. Стягнуто з КНП «Новороздільська міська лікарня» на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в розмірі 200 000,00 грн. В іншій частині позовних вимог відмовлено. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що:

при частковому задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем доведено наявність факт заподіяння йому діями відповідача (який не є безпосереднім завдавачем шкоди, але зобов`язаний її відшкодувати в силу вимог закону, як роботодавець винуватця - заподіювача шкоди) моральної шкоди та те, що між такими діями і заподіяною шкодою, а саме смертю його дружини, є безпосередній причинний зв`язок. Крім того, відповідачем не спростовано відсутність протиправності дій та його вини в завданні такої моральної шкоди;

визначаючи розмір моральної шкоди в сумі 200 000 грн, суд вважав, що такий розмір визначено з врахуванням глибини та тривалості моральних страждань позивача, пов`язаних з втратою близької людини, а також того, що такий розмір є достатньою сатисфакцією відшкодування моральної шкоди, та не повинен призводити до надмірного збагачення.

Постановою Львівського апеляційного суду від 22 жовтня 2024 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Апеляційну скаргу КНП «Новороздільська міська лікарня» Новороздільської міської ради залишено без задоволення. Рішення Миколаївського районного суду Львівської області від 23 квітня 2024 року змінено. Стягнути з КНП «Новороздільська міська лікарня» в користь ОСОБА_1 400 000 грн моральної шкоди.

Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що:

у постанові від 29 листопада 2019 року у справі № 213/4098/18 Верховний Суд дійшов висновку про те, що у відповідача виник обов`язок з відшкодування завданої шкоди, в цьому випадку стороні позивача, як потерпілій особі. Встановити ціну людського життя, повернути близьку людину неможливо. Моральну шкоду не можна відшкодувати в повному обсязі, так як немає, і не може бути точних критеріїв майнового виразу душевного болю, спокою, честі, гідності особи. Будь-яка компенсація моральної шкоди не може бути адекватною дійсним стражданням, тому будь-який її розмір може мати суто умовний вираз;

з урахуванням обставин справи, зокрема того, що лікар-ортопед-травматолог ОСОБА_2 недооцінив стан хворої, та як медичний працівник не забезпечив термінової госпіталізації на стаціонарне лікування, внаслідок чого настала смерть ОСОБА_3 , апеляційний суд зробив висновок про те, що суд першої інстанції прийшов до правильного висновку, що позивачем доведено наявність факту заподіяння йому діями відповідача моральної шкоди та те, що між такими діями та заподіяною шкодою, є безпосередній причинний зв`язок. Однак, з`ясувавши обставини, за яких ОСОБА_1 спричинено моральну шкоду, пов`язану з вимушеними непоправними змінами в його житті, яких він зазнав у зв`язку зі смертю своєї дружини ОСОБА_3 , колегія суддів прийшла до висновку, що з урахуванням практики розгляду судами даної категорії справ, зокрема Верховного Суду, розмір моральної шкоди, визначений судом слід збільшити до 400 000,00 грн, оскільки такий розмір буде відповідати вимогам розумності та справедливості, частково компенсує завдану позивачу смертю дружини моральну шкоду та не призведене до збагачення останнього за рахунок відповідача.

Не погоджуючись із оскарженими судовими рішеннями, КНП «Новороздільська міська лікарня» декілька разів подавало касаційні скарги.

Ухвалою Верховного Суду від 25 грудня 2024 року касаційну скаргу КНП «Новороздільська міська лікарня» на рішення Миколаївського районного суду Львівської області від 23 квітня 2024 року та постанову Львівського апеляційного суду від 22 жовтня 2024 року повернуто з підстав, передбачених пунктом 1 частини четвертої статті 393 ЦПК України.

Ухвалою Верховного Суду від 30 грудня 2024 року касаційну скаргу КНП «Новороздільська міська лікарня» на рішення Миколаївського районного суду Львівської області від 23 квітня 2024 року та постанову Львівського апеляційного суду від 22 жовтня 2024 року повернуто у зв`язку не усуненням недоліків скарги у строк, встановлений судом.

04 січня 2025 року КНП «Новороздільська міська лікарня» через підсистему Електронний суд подало до Верховного Суду касаційну скаргу, яка підписана представником Ощипком В. С., на рішення Миколаївського районного суду Львівської області від 23 квітня 2024 року та постанову Львівського апеляційного суду від 22 жовтня 2024 року, у якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції і ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.

У касаційній скарзі КНП «Новороздільська міська лікарня» щодо підстав касаційного оскарження судових рішень зазначає, що:

рішення оскаржується з підстав «п.5 ч.2, п.3 ч.2, п.п. а, в. п.2. ч.3 ст.389 ЦПК України та передбачених п. 5, ч.1, ч.3 ст. 411 ЦПК України…»;

ухвалюючи відповідну постанову колегія Львівського апеляційного суду не дослідила в повній мірі всі матеріали справи;

відповідно до пункту 3 частини другої статті 389 ЦПК України відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, де чітко не встановлено причинно наслідковий зв`язок, між діями бездіяльністю, третьої особи-лікаря, та смертю (аналогічно можна припускати щодо дій позивача);

суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи (пункт 3 частини третьої статті 411 ЦПК України). КНП «Новороздільська міська лікарня» зазначає, що якщо б як Миколаївський районний суд так і Львівський апеляційний суд в повній мірі дослідили висновок експерта, який долучено та про який зазначалось та надали відповідну оцінку, і рішення судів були б іншими.

Касаційна скарга підлягає поверненню з таких мотивів.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті.

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

У пункті 5 частини другої статті 392 ЦПК України передбачено, що у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 389 цього Кодексу підстави (підстав). У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні. У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.

Тлумачення вказаних норм ЦПК України дозволяє зробити висновок, що при касаційному оскарженні судових рішень, зазначених в пункті 1 частини першої статті 389 ЦПК України, у касаційній скарзі обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення норм процесуального права має обов`язково вказуватися у взаємозв`язку із посиланням на відповідний пункт частини другої статті 389 ЦПК України як на підставу для касаційного оскарження судового рішення.

Судові рішення підлягають обов`язковому скасуванню з направленням справи на новий розгляд, якщо справу розглянуто за відсутності будь-кого з учасників справи, належним чином не повідомлених про дату, час і місце судового засідання, якщо такий учасник справи обґрунтовує свою касаційну скаргу такою підставою (пункт 5 частини першої статті 411 ЦПК України).

Підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається заявник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо: 1) суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 389 цього Кодексу; або 2) суд розглянув у порядку спрощеного позовного провадження справу, що підлягала розгляду за правилами загального позовного провадження; або 3) суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи; або 4) суд встановив обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів (частина третя статті 411 ЦПК України).

Тлумачення вказаних норм ЦПК України дозволяє зробити висновок, що при касаційному оскарженні судових рішень, зазначених в пункті 1 частини першої статті 389 ЦПК України, посилання у касаційній скарзі як на підставу, на якій подається касаційна скарга на підпункт перший частини третьої статті 411 ЦПК України (суд не дослідив зібрані у справі докази) має обов`язково вказуватися у взаємозв`язку із посиланням на пункт 1, 2 або 3 частини другої статті 389 цього Кодексу як на підставу для касаційного оскарження судового рішення.

Аналіз пункту 3 частини другої статті 389 ЦПК України свідчить, що ця норма процесуального закону спрямована на формування єдиної правозастосовчої практики шляхом висловлення Верховним Судом висновків щодо питань застосування тих чи інших норм права, які регулюють певну категорію відносин та підлягають застосуванню судами під час вирішення спору. При касаційному оскарженні судових рішень з підстав, передбачених пунктом 3 частини другої статті 389 ЦПК України, крім посилання на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, касаційна скарга має містити, зокрема, конкретизацію змісту правовідносин, в яких цей висновок відсутній, та обґрунтування необхідності формування єдиної правозастосовчої практики щодо цієї норми для правильного вирішення справи (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 01 березня 2023 року, справа № 522/22473/15-ц, провадження № 12-13гс22).

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини другої статті 389 ЦПК України заявник повинен чітко вказати, яку саме норму матеріального чи процесуального права суди попередніх інстанцій застосували неправильно, а також обґрунтувати необхідність застосування такої правової норми для вирішення спору, у чому полягає помилка судів при застосуванні відповідної норми права, та як, на думку заявника, відповідна норма повинна застосовуватися.

Європейський суд з прав людини зауважує, що спосіб, у який стаття 6 Конвенції застосовується до апеляційних та касаційних судів, має залежати від особливостей процесуального характеру, а також до уваги мають бути взяті норми внутрішнього законодавства та роль касаційних судів у них. Вимоги до прийнятності апеляції з питань права мають бути більш жорсткими ніж для звичайної апеляційної скарги. З урахуванням особливого характеру ролі Верховного Суду, як касаційного суду, процедура, яка застосовується у Верховному Суді може бути більш формальною (LEVAGES PRESTATIONS SERVICES v. FRANCE, № 21920/93, § 45, ЄСПЛ, від 23 жовтня 1996 року; BRUALLA GOMEZ DE LA TORRE v. SPAIN, № 26737/95, § 37, 38, ЄСПЛ, від 19 грудня 1997 року).

Відповідно до пункту 4 частини четвертої статті 393 ЦПК України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається судом також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.

Про повернення касаційної скарги постановляється ухвала (частина шоста статті 393 ЦПК України).

Аналіз касаційної скарги свідчить, що КНП «Новороздільська міська лікарня» не обґрунтовує передбачених частиною другою статті 389 ЦПК України підстав касаційного оскарження судових рішень.

Формальна вказівка на пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України (відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах) не свідчить про обґрунтування особою, яка подала касаційну скаргу, підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 3 частини другої статті 389 ЦПК України. КНП «Новороздільська міська лікарня» не зазначено щодо питання застосування якої саме норми права у подібних правовідносинах відсутній висновок Верховного Суду, не обґрунтовано неправильне застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення норм процесуального права у цій частині.

Окрім цього, особа, яка подала касаційну скаргу, не обґрунтовує передбачених частиною першою та третьою статті 411 ЦПК України підстав касаційного оскарження судових рішень, зокрема, відсутнє відповідне обґрунтування підстав касаційного оскарження, передбачених пунктом 5 частини першої статті 411 ЦПК України (справу розглянуто за відсутності будь-кого з учасників справи, належним чином не повідомлених про дату, час і місце судового засідання, якщо такий учасник справи обґрунтовує свою касаційну скаргу такою підставою), пунктами 1 та 3 частини третьої статті 411 ЦПК України (суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 389 цього Кодексу; суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи). КНП «Новороздільська міська лікарня» не обґрунтовує, яке саме було заявлено ним клопотання, яке суд відхилив, та щодо встановлення яких саме обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, воно було заявлено, а також не зазначає про дату, час і місце судового засідання, про яке відповідачів належним чином не було повідомлено.

Окрім цього, посилання в уточненій касаційній скарзі на те, що суд не дослідив зібрані у справі докази (пункт 1 частини третьої статті 411 ЦПК України) за відсутності обґрунтування підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 389 цього Кодексу не свідчить про обґрунтування особою, яка подала касаційну скаргу, підстави касаційного оскарження судових рішень, передбаченої пунктом 1 частини третьої статті 411 ЦПК України. Саме по собі посилання у касаційній скарзі на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права без обґрунтування випадків (випадку), передбачених у пунктах 1, 2, 3 частини другої статті 389 ЦПК України, не є виконанням вимог процесуального закону (пункт 5 частини другої статті 392 ЦПК України) щодо обов`язкового зазначення у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження.

Тому КНП «Новороздільська міська лікарня» не виконано вимог ЦПК України при поданні касаційної скарги щодо наведення підстав касаційного оскарження судових рішень, і згідно пункту 4 частини четвертої статті 393 ЦПК України, касаційна скарга підлягає поверненню.

Керуючись статтями 260, 389, 392, 393 ЦПК України,

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу комунального некомерційного підприємства «Новороздільська міська лікарня» Новороздільської міської ради, яка підписана представником Ощипком Володимиром Степановичем, на рішення Миколаївського районного суду Львівської області від 23 квітня 2024 року та постанову Львівського апеляційного суду від 22 жовтня 2024 року повернути.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Суддя В. І. Крат