Постанова

від 24.10.2024 по справі 607/4188/21

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 607/4188/21Головуючий у 1-й інстанції Дзюбич В.Л. Провадження № 22-ц/817/838/24 Доповідач - Хома М.В.Категорія -

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 жовтня 2024 року м. Тернопіль

Тернопільський апеляційний суд в складі:

головуючої - Хома М.В.

суддів - Гірський Б. О., Храпак Н. М.,

секретар - Сович Н.А.

з участю представника ОСОБА_1 -

адвоката Ярмуся В.Д.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Ярмусь Віктора Дмитровича на рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 19 квітня 2024 року, ухвалене суддею Дзюбичем В.Л. у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , з участю третіх осіб: Кременецької міської ради, Тернопільської міської ради, Відділу державного архітектурно-будівельного контролю Тернопільської міської ради, Управління Державної архітектурно-будівельної інспекції у Тернопільській області, Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Вишневецького, 12», ОСОБА_5 про визнання незаконним та скасування рішення державного реєстратора, скасування державної реєстрації права власності, скасування запису в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно,

ВСТАНОВИВ:

У березні 2023 року ОСОБА_1 звернувся в суд із вказаним позовом, в обгрунтування якого зазначав, що він є власником 1/2 частини нежитлового приміщення № НОМЕР_1 загальною площею 107,3 кв.м. за адресою АДРЕСА_1 , що зареєстровано за його дружиною ОСОБА_5 , яке знаходиться на другому поверсі двох поверхового будинку, який прибудовано до житлового будинку за адресою АДРЕСА_1 і будувалось ТОВ «Домобудівник» на замовлення КП Фірма «Тернопільбудінвестзамовник».

Над приміщенням №154 знаходиться горище, яке перебуває у спільній сумісній власності всіх власників (жильців) багатоквартирного житлового будинку за адресою АДРЕСА_1 .

ОСОБА_1 вважає, що ОСОБА_2 незаконно зареєстрував та оформив право власності на горище за адресою АДРЕСА_1 , яке знаходиться над приміщенням позивача а саме: нежитлове приміщення загальною площею 107,3 кв.м. за адресою АДРЕСА_2 , номер запису про право власності 2091888261101.

Позивач зазначає, що право володіння, користування та розпорядження допоміжними приміщеннями, в тому числі і горищем, мають усі співвласники житлового будинку, а з документації, яка наявна в КП фірма «Тернопільбудінвестзамовник», ТОВ «Домобудівник» та ОСББ «Вишневецького,12», будь-якого приміщення за номерами № НОМЕР_2 за адресою бульвар АДРЕСА_1 , не будувалось та в експлуатацію не вводилось, поштову адресу не присвоєно, а тому воно не вважається закінченим будівництвом. Позивач указував, що зазначене нежитлове приміщення не має вікон і дверей, до нього не підведено воду, газ, електрику та не встановлено відповідні лічильники.

Позивач як співвласник будинку та його дружина ОСОБА_5 не давали згоди на оформлення права власності на горище, що знаходиться над їх приміщенням. Окрім цього, відсутнє рішення ОСББ «Вишневецького,12» та всіх співвласників будинку з цього питання.

Державним реєстратором Великомлинівської сільської ради Кременецького району Тернопільської області Смолінчук О.М. не отримано оригіналу чи належним чином завіреної копії рішення Тернопільської міської ради про реєстрацію права власності за ОСОБА_2 на приміщення № НОМЕР_2 за адресою АДРЕСА_1 , та не отримано декларації про початок та закінчення будівництва.

Неправомірні дії державного реєстратора, на думку позивача полягали в незаконному оформленні права власності на горище за адресою АДРЕСА_1 , без будь-яких законних підстав для реєстрації у встановленому законом порядку, та здійснення реєстрації.

При цьому на державного реєстратора покладено обов`язок до прийняття відповідного рішення встановити відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями.

Державним реєстратором не отримано відповідної інформації від органів влади, підприємств, установ та організацій, які відповідно до законодавства проводили оформлення та/або реєстрацію прав, з метою прийняття рішення щодо державної реєстрації прав власності на нежитлове приміщення за номером № НОМЕР_2 , за адресою АДРЕСА_1 .

Таким чином, державним реєстратором було незаконно прийнято рішення за індексним номером 52482822 від 02.06.2020 року про державну реєстрацію права власності за номером 2091888261101 за ОСОБА_2 на об`єкт нерухомого майна, нежитлового приміщення, загальною площею 107,3 кв.м., що знаходиться за адресою АДРЕСА_2 , в зв`язку із відсутністю рішення Тернопільської міської ради про реєстрацію права власності, не отримано декларації про початок та закінчення будівництва, технічного паспорта та, заяви співвласників на новий об`єкт та фактичною відсутністю збудованого (новоствореного) майна.

З урахуванням викладеного, ОСОБА_1 просив суд:

визнати незаконним та скасувати рішення державного реєстратора Великомлинівської сільської ради Кременецького району Тернопільської області Смолінчука О.М., індексний номер 52482822 від 02.06.2020 року про реєстрацію права власності за ОСОБА_2 на нежитлове приміщення загальною площею 107,3 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , номер запису про право власності 2091888261101;

скасувати державну реєстрацію права власності за ОСОБА_2 на нежитлове приміщення загальною площею 107,3 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2091888261101, проведену державним реєстратором, на підставі рішення, індексний номер 52482822 від 02.06.2020 року, номер запису про право власності 36720896;

скасувати запис 2091888261101 від 02.06.2020 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державного реєстратора, проведений на підставі рішення, індексний номер 52482822 від 02.06.2020 про реєстрацію права власності за ОСОБА_2 на нежитлове приміщення загальною площею 107,3 кв.м., що знаходиться за адресом: АДРЕСА_2 , номер запису про право власності 36720896.

Рішенням Тернопільського міськрайонного суду від 19 квітня 2024 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.

В апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 - адвокат Ярмусь В.Д. просить рішення Тернопільського міськрайонного суду від 19 квітня 2024 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити. Вважає вказане рішення незаконним та необґрунтованим.

Зазначає, що нежитлове приміщення за номером АДРЕСА_3 фізично відсутнє, не введене в експлуатацію, не має вікон і дверей, до нього не підключено газ, воду, електрику, не встановлено відповідні лічильники, будь-яких будівельних робіт не проводилося, поштову адресу йому не присвоєно, а тому воно не вважаються закінченим будівництвом.

Судом першої інстанції не враховано, що з 2012 по 2020 відсутні будь-які реєстраційні документи на горище, так як воно не відповідало ДБН для реєстрації в реєстрі прав власності, як окреме приміщення.

З поданих документів у державного реєстратора Великомлинівської сільської ради Кременецького району Тернопільської області Смолінчук О.М. не було правових підстав для реєстрації нежитлового приміщення АДРЕСА_4 , так як реєстрація проводилась не за місцем знаходження, а подані документи не відповідають вимогам, встановленим Законом.

ОСОБА_2 не подано документів щодо користування земельною ділянкою, декларації про готовність об`єкта до експлуатації, рішення органу місцевого самоврядування про реєстрацію права власності та присвоєння адресного номера, будівельного паспорта на будинок, а документи щодо реєстрації (набуття) права власності на приміщення суперечить один одному.

Державним реєстратором Великомлинівської сільської ради Кременецького району Тернопільської області Смолінчуком О.М. не отримано оригіналу чи належним чином завіреної копії рішення Тернопільської міської ради про реєстрацію права власності за ОСОБА_2 на приміщення № НОМЕР_2 за адресою АДРЕСА_1 та не отримано декларацію про початок та закінчення будівництва.

Суд першої інстанції не врахував, що згідно повідомлення Управління містобудування, архітектури та кадастру Тернопільської міської ради №1345/04 від 10.08.2020р. інформація, яка б стосувалась надання дозволу на перепланування, реконструкцію з добудовою, переобладнання горища в житловому будинку за адресою: АДРЕСА_1 відсутня, а також те, що відділ державного архітектурно- будівельного контролю Тернопільської міської ради №152/27 від 11.08.2020 р. повідомив про відсутність будь-яких документів дозвільного характеру в період з 2016 р. щодо об`єкта за адресою: АДРЕСА_1 .

За таких обставин Державний реєстратор ОСОБА_6 зобов`язаний був відмовити у прийнятті документів та реєстрації права власності.

Суд першої інстанції встановив, що позивач у даній справі обрав неналежний спосіб захисту, однак при цьому суд не врахував усіх обставин справи, зокрема, що нежитлове приміщення відсутнє та не будувалось у встановлений законом спосіб, не вводилось в експлуатацію, відповідач та треті особи ОСОБА_4 та ОСОБА_3 «квартирами» не користуються, так як квартири фізично відсутні, відсутня сплата будь-яких комунальних платежів, і в даному випадку не може бути застосований віндикаційний позов до неіснуюючого нерухомого майна.

Тому вважає, що заявлений позов про визнання неправомірних дій державного реєстратора та скасування записів відновить порушені права позивача, а також співвласників житлового будинку та ОСББ «Вишневецького,12».

Рішенням Тернопільського міськрайонного суду від 03.02.2021 року, залишеним без змін постановою Верховного Суду від 27.11.2022 року, як на підставу для відмови у задоволенні позову був той факт, що державна реєстрація за ОСОБА_7 є чинною та не скасована, що і стало підставою звернення до суду з даним позовом.

Отже, у даній справі предметом позову є неправомірні дії відповідача та державного реєстратора Великомлинівської сільської ради Кременецького району Тернопільської області Смолінчука О.М., які пов`язані з незаконними реєстраційними діями, а не з витребуванням нерухомого майна з чужого незаконного володіння, тому позивачем правильно обрано спосіб захисту порушених прав.

Відзиву на апеляційну скаргу не подано, що відповідно до ч. 3 ст. 360 ЦПК України не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Представник Тернопільської міської ради Черніцький В.Р. надіслав клопотання про розгляд справи без участі Тернопільської міської ради за наявними у справі документами.

Заслухавши пояснення адвоката Ярмуся В.Д., який підтримав доводи апеляційної скарги, ознайомившись з матеріалами справи, доводами апеляційної скарги в її межах, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення.

Обставини справи.

Згідно з декларацією про готовність об`єкта до експлуатації, яка зареєстрована під номером ТП14311090601 від 01 грудня 2011 року в Державній архітектурно-будівельній інспекції, багатоквартирний житловий будинок з вбудовано-прибудованими приміщеннями на АДРЕСА_1 , загальною площею 3 122,85 кв. м, житловою площею 1 668,12 кв. м, здано в експлуатацію.

28 грудня 2011 року між ТОВ «Домобудівник» (виконавець) та ОСОБА_2 (дольовик) укладено договір про дольову участь у фінансуванні житлового будівництва, згідно з яким виконавець приймає у дольову участь, а дольовик фінансує будівництво нежитлового приміщення №171, загальною площею 107,3 кв. м, за адресою: АДРЕСА_1 .

27 лютого 2012 року Тернопільським МБТІ на замовлення КП фірма «Тернопільбудінвестзамовник» виготовило технічний паспорт на квартирний (багатоповерховий) житловий будинок АДРЕСА_1 . В загальних відомостях зазначено: рік побудови - 2011; кількість поверхів 6+мн.; площа забудови 2386,6 кв.м.; об`єм будинку 54 676 кв.м.; загальна площа 14 863,7 кв.м.; житлова площа 5437,3 кв.м.; площа нежитлових приміщень 582,8 кв.м.; площа балконів, лоджій і терас - 844,4 кв.м.; кількість квартир (шт.) 144; кількість житлових кімнат (шт.) 312; матеріал стін цегла; відсоток зносу 0.

Відповідно до акту приймання-передачі приміщення в житловому будинку по АДРЕСА_1 від 26 лютого 2013 року ТОВ «Домобудівник» передало ОСОБА_2 приміщення № 171, загальною площею 107,3 кв. м. у зазначеному житловому будинку.

29 червня 2016 року згідно акту приймання-передачі житлового комплексу або його частини з балансу на баланс, укладеного між ПП «Тернопіль-сервісбуд» та ОСББ «Вишневецького,12», останньому було передано активи житлового будинку за адресою АДРЕСА_1 , загальна площа будинку (частини будинку) 14863,7 кв.м, а саме 144 квартири, житловою площею 5 437,3 кв.м., загальною площею 11 295 кв.м.

2 червня 2020 року ОСОБА_2 зареєстрував право власності на нежитлове приміщення № НОМЕР_2 загальною площею 107,3 кв. м., розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав власності на нерухоме майно від 02 червня 2020 року, індексний номер: 211085924, виданим державним реєстратором Великомлинівецької сільської ради Кременецького району Тернопільської області Смолінчук О. М.

26.05.2020 на групу нежитлових приміщень № 171, бульвар Д. Вишневецького,12, ТОВ «Бізнес-Сервіс «Нерухомість» складено технічний паспорт на замовлення ОСОБА_2 , де зазначено, що загальна площа приміщення №171 становить 107,3 кв.м. (т.1 а.с. 114-117).

На виконання ухвали Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області у справі № 607/4188/21 від 08.04.2021 Кременецька міська рада надала роздруковані з Державного реєстру прав сканкопії документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію права власності, реєстраційної справи №2091888261101, де окрім вже описаних судом матеріалів, міститься: довідка б/н видана ТОВ «Домобудівник», про те, що куплене по дольовій участі згідно договору від 28.12.2021р. гр. ОСОБА_2 , нежитлове приміщення АДРЕСА_4 загальною площею (10,3 м.кв.), оплачене повністю; акт прийомки-передачі приміщення в житловому будинку по АДРЕСА_1 , від 26 лютого 2013 року приміщення № НОМЕР_2 , загальною площею 107,3 кв.м.; копію договору про дольову участь у фінансуванні житлового будівництва від 28 грудня 2011 року, укладений між ТОВ «Домобудівник», в особі директора та ОСОБА_2 , який фінансує будівництво нежитлового приміщення АДРЕСА_5 , загальна площа 107,3 кв.м.; декларація № ТП14311090601 від 01 грудня 2011 року про готовність до експлуатації багатоквартирного житлового будинку з вбудовано-прибудованими приміщеннями за адресою АДРЕСА_1 блок А 3-а черга.

Також, на виконання ухвали Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області у справі № 607/4188/21 від 27.09.2021 Кременецька міська рада надала копії документів, які сформовані за допомогою програмного забезпечення у Державний реєстр речових прав на нерухоме майно, реєстраційної справи №2091888261101, а саме: Витяг з державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, індексний номер 211085924 від 02.06.2020, згідно якого державним реєстратором Великомлинівецької сільської ради Кременецького району Тернопільської області Смолінчук О.М. зареєстровано право власності за ОСОБА_2 на нежитлове приміщення, загальною площею 107,3 кв.м., за адресою: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2091888261101. Підстава внесення запису: рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 52482822 від 02.06.2020; копія Рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень №52482822 від 02.06.2020, згідно якого проведено державну реєстрацію права власності, форма власності: приватна на нежитлове приміщення, що розташоване АДРЕСА_2 за ОСОБА_2 .. Відкрито розділ у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та реєстраційну справу на об`єкт нерухомого майна; заяву про державну реєстрацію прав та їх обтяжень подану ОСОБА_2 , місце знаходження нерухомого майна АДРЕСА_2 . До заяви додано: декларацію про готовність об`єкта до експлуатації №ТП14311090601 від 01.12.2011.

14 липня 2020 року товариство з обмеженою відповідальністю «Технічна інвентаризація нерухомості Тернопільської області» (далі ТОВ «Технічна інвентаризація нерухомості Тернопільської області») надало висновок щодо технічної можливості поділу об`єкта нерухомості квартири АДРЕСА_6 .

14 липня 2020 року ТОВ «Технічна інвентаризація нерухомості Тернопільської області» виготовлено технічні паспорти на квартиру АДРЕСА_7 , та квартиру АДРЕСА_8 , загальною площею 52,2 кв. м, житловою площею 26 кв. м, розташованою за адресою: АДРЕСА_1 .

17 липня 2020 року державним реєстратором Монастириської міської ради Тернопільської області Савкою С. В. зареєстровано за ОСОБА_2 право приватної власності на квартиру АДРЕСА_7 , що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, індексний номер: 216817528, виданим 17 липня 2020 року.

17 липня 2020 року державним реєстратором Монастириської міської ради Тернопільської області Савкою С. В. зареєстровано за ОСОБА_2 право приватної власності на квартиру АДРЕСА_9 , що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, індексний номер: 216817006, виданим 17 липня 2020 року .

20 липня 2020 року між ОСОБА_2 (продавець) та ОСОБА_3 (покупець) укладений договір купівлі-продажу квартири, відповідно до умов якого ОСОБА_2 продав, а ОСОБА_3 купив належну продавцю однокімнатну квартиру АДРЕСА_7 . Вказаний договір посвідчений приватним нотаріусом Тернопільського міського нотаріального округу Магдич О. О.

20 липня 2020 року між ОСОБА_2 (продавець) та ОСОБА_4 (покупець) укладений договір купівлі-продажу квартири, відповідно до умов якого ОСОБА_2 (продавець) продав, а ОСОБА_4 (покупець) купила належну продавцю однокімнатну квартиру АДРЕСА_10 .

10 серпня 2020 року управління містобудування, архітектури та кадастру за № 1345/04 надало відповідь на адвокатський запит адвоката Ярмуся В. Д., яким повідомило, що інформація, яка б стосувалась надання дозволу на перепланування, реконструкцію, реконструкцію з добудовою, переобладнання горища в житловому будинку за адресою АДРЕСА_1 відсутня.

11 серпня 2020 року за № 152/27 відділ державно-архітектурно-будівельного контролю Тернопільської міської ради на адвокатський запит ОСОБА_8 повідомив, що відділом в період з 2016 року документи дозвільного характеру щодо об`єкту за адресою АДРЕСА_1 , не видавались.

07 серпня 2020 року Фонд державного майна України за № 10-59-15734 надав інформацію адвокату Ярмусю В.Д.: зі звіту про оцінку щодо об`єкта житлової нерухомості (квартири), загальною площею 52,20 кв.м., розташованої за адресою: АДРЕСА_11 (пароль пошуку БЕЛОМС829886); інформацію зі звіту про оцінку щодо об`єкта житлової нерухомості (квартири), загальною площею 52,50 кв.м., розташованої за адресою: АДРЕСА_2 (пароль пошуку ХКПНМЗ250225).

Відповідно до акту обстеження житлового будинку від 02 лютого 2021 року, комісія жильців багатоквартирного житлового будинку за адресою АДРЕСА_1 , провели огляд житлового будинку за цією адресою та встановили наступне: нежитлового приміщення за номером АДРЕСА_12 - не виявлено; житлової квартири АДРЕСА_13 - не виявлено; житлової квартири АДРЕСА_14 - не виявлено.

ОСОБА_1 перебуває у зареєстрованому шлюбі із ОСОБА_5 , що підтверджується свідоцтвом про одруження від 19 червня 2003 року № 080772. ОСОБА_5 належить на праві приватної власності нежитлове приміщення № НОМЕР_1 , загальною площею 107,3 кв. м, за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується свідоцтвом про право власності на нерухоме майно від 20 березня 2013 року, індексний номер: 1404280, зареєстрованим в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 20 березня 2013 року за № 24460261101.

У вересні 2020 року ОСОБА_1 звертався до суду із позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , ОСОБА_3 , треті особи: ОСББ «Вишневецького 12», ОСОБА_5 про визнання недійсними договорів купівлі продажу квартир та скасування записів про реєстрацію права власності.

Постановою Верховного Суду від 27 липня 2022 року у справі № 607/14871/20 касаційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення. Рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 03 лютого 2021 року та постанову Тернопільського апеляційного суду від 02 листопада 2021 року залишено без змін.

Верховний Суд виснував, що відмовляючи у задоволенні позову ОСОБА_1 , суди попередніх інстанцій правильно виходили з того, що захист порушених прав позивача, який вважає себе співвласником майна, відчуженого за спірними правочинами, можливий лише шляхом пред`явлення віндикаційного позову до набувачів цього майна з підстав, передбачених статтями 387, 388 ЦК України, а обраний позивачем спосіб захисту порушеного права є неналежним.

Первинна реєстрація права власності на нежитлове приміщення № НОМЕР_2 загальною площею 107,3 кв. м., розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , за ОСОБА_2 відбулася за рішенням державного реєстратора Великомлинівецької сільської ради Кременецького району Тернопільської області Смолінчука О. М., що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав власності на нерухоме майно від 02 червня 2020 року, індексний номер: 211085924 (т. 1 а. с. 125).

Визнання недійсними договорів купівлі-продажу від 20 липня 2020 року не призведе до повернення горища у спільну власність співвласників будинку, оскільки відповідно до частини першої статті 216 ЦК України, яка передбачає правові наслідки недійсності правочину, у випадку застосування судом двосторонньої реституції об`єкти договорів купівлі-продажу повертаються їх продавцю, а державна реєстрація права власності за ОСОБА_2 на спірні приміщення не припиняється.

Отже, задоволення заявлених позивачем позовних вимог не призведе до поновлення його порушених прав.

До цього рішення також є окрема думка судді Верховного Суду у Касаційному цивільному суду Пророка В. В.

Мотиви, з яких виходить апеляційний суд, та застосовані норми права.

Згідно з частиною першою статті 15 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Відповідно до частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Для застосування того чи іншого способу захисту необхідно встановити, які права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду. Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Аналогічні висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 5 червня 2018 року у справі № 338/180/17 (провадження № 14-144 цс 18), від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16 (провадження № 12-187гс18) та від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц (провадження № 14-338цс18).

Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках (абзац 12 частини другої статті 16 ЦК України).

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (частина перша та друга статті 5 ЦПК України).

На основі тлумачення вказаних норм можна зробити висновок про те, що цивільні права/інтереси захищаються у такий спосіб, який передбачений законом або договором, та є ефективним для захисту конкретного порушеного або оспорюваного права/інтересу позивача. Якщо закон або договір не передбачають ефективного способу захисту, суд відповідно до викладеної в позові вимоги позивача може визначити у рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону. При розгляді справи суд має з`ясувати: чи передбачений обраний позивачем спосіб захисту законом або договором; чи передбачений законом або договором ефективний спосіб захисту порушеного права/інтересу позивача; чи є спосіб захисту, обраний позивачем, ефективним для захисту його порушеного права/інтересу у спірних правовідносинах. Якщо суд дійде висновку, що обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором та/або є неефективним для захисту порушеного права/інтересу позивача, у цих правовідносинах позовні вимоги останнього не підлягають задоволенню.

Обрання позивачем неналежного способу захисту своїх прав є самостійною підставою для відмови у позові. Аналогічний висновок викладений у постановах Великої Палати Верховного Суду від 19 січня 2021 року у справі № 916/1415/19 (провадження № 12-80гс20), від 2 лютого 2021 року у справі № 925/642/19 (провадження № 12-52гс20), від 22 червня 2021 року у справі № 200/606/18 (провадження № 14-125цс20).

Однак, якщо обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором, проте є ефективним та не суперечить закону, а закон або договір, у свою чергу, не визначають іншого ефективного способу захисту, то порушене право/інтерес позивача підлягає захисту обраним ним способом.

В кінцевому результаті ефективний спосіб захисту прав повинен забезпечити поновлення порушеного права, а в разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування, тобто такий захист повинен бути повним та забезпечувати таким чином мету здійснення правосуддя та принцип процесуальної економії (забезпечити відсутність необхідності звернення до суду для вжиття додаткових засобів захисту) (пункт 145 рішення Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) від 15 листопада 1996 року у справі «Чахал проти Об`єднаного Королівства» та пункт 75 рішення ЄСПЛ від 5 квітня 2005 року у справі «Афанасьєв проти України»).

Судовий захист повинен бути повним та відповідати принципу процесуальної економії, тобто забезпечити відсутність необхідності звернення до суду для вжиття додаткових засобів захисту. Такі висновки сформульовані в постановах Великої Палати Верховного Суду від 22 вересня 2020 у справі № 910/3009/18 (провадження № 12-204гс19), від 19 січня 2021 року у справі № 916/1415/19 (провадження № 12-80гс20).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 23 листопада 2021 року у справі № 359/3373/16-ц зазначено, що набуття особою володіння нерухомим майном полягає у внесенні запису про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно за цією особою. Якщо право власності на спірне нерухоме майно зареєстроване за іншою особою, то належному способу захисту права відповідає вимога про витребування від цієї особи нерухомого майна. Метою віндикаційного позову є забезпечення введення власника у володіння майном, якого він був позбавлений. Рішення суду про витребування з володіння відповідача нерухомого майна саме по собі є підставою для внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (далі - державний реєстр) запису про державну реєстрацію за позивачем права власності на нерухоме майно; такий запис вноситься у разі, якщо право власності на нерухоме майно зареєстроване саме за відповідачем, а не за іншою особою. Аналогічні висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 7 листопада 2018 року у справі № 488/5027/14-ц (провадження № 14-256цс8), від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16 (провадження № 14-208цс18), від 19 травня 2020 року у справі № 916/1608/18 (провадження № 12-135гс19), від 30 червня 2020 року у справі № 19/028-10/13 (провадження № 12-158гс19), від 22 червня 2021 року у справі № 200/606/18 (провадження № 14-125цс20), від 9 листопада 2021 року у справі № 466/8649/16-ц (провадження № 14-93цс20).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 21 грудня 2022 року у справі № 914/2350/18 (914/608/20) (провадження № 12-83гс21) зазначено, що: « […] за умови, якщо правовідносини між сторонами щодо спірного нерухомого майна мають договірний характер та таке майно не було відчужено до третіх осіб, вимога про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на нерухоме майно не може бути розцінена судами як неналежний спосіб захисту. Задоволення такого позову призводить до внесення державним реєстратором до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно відомостей про речове право позивача на спірне нерухоме майно. Це відновлює становище, яке існувало до прийняття державним реєстратором оспорюваного рішення. Зазначене відповідає способу захисту, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 16 ЦК України. […] судове рішення про задоволення позовних вимог про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав є підставою для державної реєстрації права власності за позивачем тільки за умови, що на час вчинення реєстраційної дії право власності зареєстроване за відповідачем, а не за іншою особою. […] Велика Палата Верховного Суду зауважує, що положення абзацу третього частини третьої статті 26 Закону № 1952-IV (у редакції, чинній на момент звернення з позовом) адресовані насамперед суду, який, задовольняючи позов, зокрема, про скасування рішення державного реєстратора, має чітко визначитися з тим, кому саме і яке речове право внаслідок задоволення такого позову належить».

У постанові Верховного Суду від 23 червня 2020 року у справі № 922/2589/19 викладено висновок про те, що з 16 січня 2020 року законодавець вже виключив такий спосіб захисту порушених речових прав як скасування запису про проведену державну реєстрацію права, а отже, відсутня необхідність застосування позивачем такого способу судового захисту, який в практичному аспекті не зможе забезпечити і гарантувати позивачу відновлення порушеного права, а значить - не спроможний надати особі ефективний захист її прав.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд виходив з того, що обраний у виниклому спорі спосіб захисту порушеного права є неефективним, оскільки майно, яке ОСОБА_2 набув на підставі спірних рішень державного реєстратора, ним було відчужене шляхом укладення договорів купівлі-продажу, які є чинними, як і право власності ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на квартири за адресою АДРЕСА_1 , за номером АДРЕСА_15 , а відтак тільки шляхом витребування у добросовісних набувачів цього майна ОСОБА_1 ефективно захистить своє можливе порушене право.

З таким висновком суду слід погодитися, оскільки він відповідає вимогам закону та грунтується на матеріалах справи.

Зокрема суд, із урахуванням висновків, висвітлених у постановах Верховного Суду від 23 червня 2020 року у справі № 906/516/19, від 30 червня 2020 року у справі № 922/3130/19, від 14 липня 2020 року у справі № 910/8387/19 суд дійшов вірного висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 в частині: скасування запису 2091888261101 від 02.06.2020 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державного реєстратора, проведеного на підставі рішення, індексний номер 52482822 від 02.06.2020 року про реєстрацію права власності за ОСОБА_2 на нежитлове приміщення загальною площею 107,3 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , номер запису про право власності 36720896 до задоволення не підлягають, оскільки, з 16 січня 2020 року законодавець вже виключив такий спосіб захисту порушених речових прав, як скасування запису про проведену державну реєстрацію права. Такий спосіб захисту вже не може призвести до настання реальних наслідків щодо скасування державної реєстрації прав за процедурою, визначеною в Законі України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Судом також надано вірну оцінку тому, що заявлені вимоги ОСОБА_1 про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на нерухоме майно, скасування державної реєстрації права власності ОСОБА_2 не є належним способом захисту, задоволення таких вимог не призведе до відновлення порушених прав позивача, так як спірне майно має власників - ОСОБА_4 та ОСОБА_3 .

Доводи апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції встановив, що позивач у даній справі обрав неналежний спосіб захисту, однак не врахував: що нежитлове приміщення відсутнє та не будувалось, у встановлений законом спосіб не вводились в експлуатацію, відповідачі ОСОБА_4 та ОСОБА_3 «квартирами» не користуються, так як квартири фактично відсутні, відсутня сплата будь-яких комунальних платежів, і в даному випадку не може бути застосований віндикаційний позов до відсутнього нерухомого майна, колегія суддів вважає необгрунтованими, оскільки право власності на спірні квартири за адресою АДРЕСА_1 , за номером АДРЕСА_15 було зареєстроване за ОСОБА_2 , який відчужив указані об`єкти нерухомості третім особам по справі - ОСОБА_4 та ОСОБА_3 на підставі договорів купівлі-продажу, тому заявлені ОСОБА_1 вимоги не призведуть до відновлення порушеного права.

Для досягнення даної мети особі, право якої порушено, необхідно звертатися до фактичного власника спірного майна з віндикаційним позовом, що передбачає витребування майна з чужого володіння. Ефективність способу захисту передбачає відсутність необхідності застосування додаткових способів захисту.

У справі, що переглядається, застосування такого способу захисту як скасування рішення державного реєстратора, призведе до необхідності звернення до суду із новим позовом.

У зв`язку з цим обраний позивачем спосіб захисту є неефективним у справі, що переглядається.

Даний висновок суду узгоджується із позицією, висвітленою Верховним Судом в постанові від 20 грудня 2023 року у справі № 522/22155/18.

Доводи апеляційної скарги про те, що заявлений позов про визнання неправомірних дій державного реєстратора та скасування записів відновить порушені права позивача, а також співвласників житлового будинку та ОСББ «Вишневецького,12» є необгрунтованими, оскільки задоволення такого позову не призведе до відновлення становища, яке існувало до прийняття державним реєстратором оспорюваного рішення.

Оскільки судом першої інстанції відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_1 у зв`язку із обранням ним неналежного способу захисту, з чим погоджується колегія суддів, тому доводи апеляційної скарги щодо неправомірності дій відповідача ОСОБА_2 та державного реєстратора Великомлинівської сільської ради Кременецького району Тернопільської області Смолінчука О.М. апеляційним судом не переглядаються.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення («Серявін та інші проти України», № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Інші доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, на законність судового рішення не впливають, фактично стосуються переоцінки доказів, що знаходиться поза межами повноважень суду апеляційної інстанції.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. 367, 368, 374, 375, 381- 384 ЦПК України, апеляційний суд,-

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Ярмуся Віктора Дмитровича - залишити без задоволення.

Рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 19 квітня 2024 року - залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови.

Повний текст постанови складено 4 листопада 2024 року.

Головуюча Хома М.В.

Судді Гірський Б.О.

Храпак Н.М.