Рішення

від 05.11.2024 по справі 541/2322/24

МИРГОРОДСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 541/2322/24

Номер провадження 2/541/895/2024

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

05 листопада 2024 року м. Миргород

Миргородський міськрайонний суд Полтавської області в складі:

головуючого судді- Городівського О.А.,

за участю секретаря судового засідання- Ніколаєнко М.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Миргороді в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Ромоданівської селищної ради Миргородського району Полтавської області про визнання права власності в порядку спадкування за законом,

В С Т А Н О В И В:

26 червня 2024 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Ромоданівської селищної ради Миргородського району Полтавської області про визнання за нею права власності в порядку спадкування за законом на будинковолодіння АДРЕСА_1 , після померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 чоловіка ОСОБА_2 .

В обґрунтування позову позивач зазначає, що ІНФОРМАЦІЯ_2 помер її чоловік ОСОБА_2 . В листопаді 2021 року вона звернулася до нотаріуса з метою отримання свідоцтва про право на спадщину на житловий будинок з надвірними побудовами, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , який за життя належав чоловікові ОСОБА_2 на підставі договору купівлі- продажу від 27 серпня 2001 року укладеного на Миргородській товарній біржі. Однак нотаріус відмовив у вчиненні нотаріальної дії у зв`язку з тим, що договір купівлі-продажу будинку не є дійсним оскільки не посвідчений нотаріально. На даний час оформити належним чином правовстановлюючий документ на житловий будинок на ім`я померлого спадкодавця не має можливості, оскільки право власності припиняється внаслідок смерті власника. В зв`язку з вищевикладеним позивач змушена звернутися до суду з даним позовом.

Ухвалою судді Миргородського міськрайонного суду 12.07.2024 вищевказану позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження по справі, ухвалено розгляд справи проводити в порядку загального позовного провадження та призначено підготовче засідання.

Ухвалою суду від 24 вересня 2024 року підготовче провадження по справі закрите та призначено справу до судового розгляду по суті.

Позивач в судове засідання не з`явилася, її представник , адвокат Яковенко Г.М. подав заяву про розгляд справи у його відсутність та відсутність позивача, позовні вимоги підтримав в повному обсязі (а.с. 37).

Представник відповідача в судове засідання не з`явився, в поданій заяві просив розгляд справи проводити за відсутності представника, позовні вимоги визнав (а.с.34).

Дослідивши у судовому засіданні матеріали справи та подані докази, з`ясувавши всі обставини справи в їх сукупності, суд встановив.

Згідно ч.1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до договору купівлі-продажу від 27 серпня 2001 року, укладеного та зареєстрованого на Миргородській товарній біржі, реєстраційний № Т-120д, ОСОБА_3 продав, а ОСОБА_2 купив житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , та належав продавцю на підставі Договору купівлі продажу від 23.08.1997 посвідченого Другою Миргородською державною нотаріальною конторою за реєстровим № 3599 та зареєстрованого в Лубенському бюро технічної інвентаризації в реєстровій книзі №12, номер запису 1632 (а.с. 9).

Відповідно до п. 5.3 Договір на підставі ст. 15 Закону України «Про товарну біржу» він не підлягав нотаріальному посвідченню.

Згідно п. 3.2 договору купівлі продажу ОСОБА_2 , як покупець, сплатив продавцю вартість будинку, обумовлену договором, в день укладення договору, а продавець ОСОБА_3 в свою чергу, в цей же день звільнив його і передав у його власність (п. 3.1, 3.2.) (а.с. 9).

ІНФОРМАЦІЯ_2 помер чоловік позивача ОСОБА_2 ., що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 від 16.03.2021 (а.с.8) та свідоцтвом про укладення шлюбу серії НОМЕР_2 від 19.09.1981 (а.с.11).

Після смерті ОСОБА_2 відкрилася спадщина, зокрема, на будинковолодіння АДРЕСА_1 .

Згідно інформаційної довідки зі Спадкового реєстру від 07.10 2024 та інформації приватного нотаріуса Наконечної Н.П. 17.05.2021 ОСОБА_1 звернулась до приватного нотаріуса Миргородського районного нотаріального округу Полтавської області Наконечної Н.П. із заявою про прийняття спадщини (а.с.35,36). Інші спадкоємці, діти померлого, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 17.05.2021 відмовилися від прийняття спадщини.

16 листопада 2021 року ОСОБА_1 приватним нотаріусом Миргородського районного нотаріального округу Полтавської області Наконечною Н.П. відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на житловий будинок з надвірними побудовами, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , так як правовстановлюючий документ, а саме: договір купівлі продажу будинковолодіння АДРЕСА_1 , укладеного між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 27.08.2001 на Миргородській товарній біржі, не посвідчений нотаріально (а.с.10).

Вирішуючи спір, суд встановив, що між сторонами виникли цивільні правовідносини щодо спадкування, зокрема, щодо спадкування за законом, які регламентують порядок набуття права власності на спадкове майно.

Судом встановлено, що спадкодавець ОСОБА_2 був власником житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Вказаний факт підтверджується доказами, дослідженими судом, зокрема: договором купівлі-продажу житлового будинку з господарським будівлями та спорудами від 27.08.2001 зареєстрованого на Миргородській товарній біржі, відповідно до якого ОСОБА_2 придбав у ОСОБА_3 житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 9).

Статтею 1217 ЦК України встановлено, що спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Встановленим судом фактам відповідають цивільні правовідносини, які регламентують порядок набуття права власності на спадкове майно, зокрема, за законом, і регулюються Конституцією України, ЦК України та ЦПК України.

Так, згідно із ст.ст.41, 55 Конституції України, право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Права людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Пунктом першим статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка, відповідно до вимог ч.1 ст.9 Конституції України, ратифікована Законом від 17.07.1997 року «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів №2,4,7 та 11 Конвенції» і є частиною національного законодавства України, встановлено, що кожен при вирішенні питання щодо його цивільних прав та обов`язків... має право на справедливий і відкритий розгляд упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Статтею 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод встановлено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна, інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.

Статтею 4 ЦПК України встановлено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Захист цивільних прав - це передбачені законом способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.

Під способами захисту суб`єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на порушника.

Відповідно до ст.16 ЦК України встановлено перелік способів захисту цивільних прав та інтересів: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов`язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконним рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Тобто, за змістом ст.16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, зокрема, з позовом про визнання права.

Статтею 25 ЦК України передбачено, що цивільна правоздатність особи припиняється у зв`язку з її смертю, тобто померла особа не може мати майна на праві власності.

Статтями 328, 1216, 1217, 1218, 1220, 1223, 1258, 1261, 1268, 1269, 1270, 1296 ЦК України встановлено загальні положення про право власності, порядок її набуття та припинення права власності, в тому числі, в порядку спадкування.

За загальними положеннями про спадкування право на спадщину виникає в день відкриття спадщини, спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою (ч.3 ст.1223, ч.1 ст.1220 ЦК України).

Спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців) (ст.1216 ЦК України).

Спадкування здійснюється за заповітом або за законом (ст.1217 ЦК України).

До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті (ст.1218 ЦК України).

Відповідно до ч. 3 ст. 1296 ЦК України відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.

Згідно з ч. 1 ст. 1297 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов`язаний звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно.

Згідно ч. 5 ст.1268 ЦК України незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Згідно із ст.328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно до ст.392 ЦК України власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Згідно з п.4 Прикінцевих та Перехідних положень ЦК України, Цивільний кодекс України застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності. Щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності Цивільним кодексом України, положення цього Кодексу застосовуються до тих прав і обов`язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності.

З правової позиції, висловленої Верховним Судом, при розгляді справи № 6-66цс13, слідує, що відповідно до частини першої статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

Враховуючи те, що спірний житловий будинок придбаний 27 серпня 2001 року, суд, розглядаючи спірні правовідносини, керується тими нормами права, які існували на час їх виникнення, зокрема положеннями ЦК УРСР та Законом України Про власність».

Згідно ст.128 ЦК УРСР (в редакції 1963 року) право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передачі речі, якщо інше не передбачено законом або договором.

Відповідно до ст.153 ЦК УРСР (в редакції 1963 року) договір вважається укладеним, коли між сторонами в потрібній у належних випадках формі досягнуто згоди по всіх істотних умовах.

Відповідно до ст.224 ЦК УРСР (в редакції 1963 року) за договором купівлі- продажу продавець зобов`язується передати майно у власність покупцеві, а покупець зобов`язується прийняти майно та сплатити за нього певну грошову суму.

Положеннями ст. 227 ЦК УРСР (в редакції 1963 року) договір купівлі продажу жилого будинку повинен бути нотаріально посвідчений, якщо хоча б однією стороною є громадянин. Недодержання цієї вимоги тягне недійсність договору.

За статтею 15 Закону України "Про товарну біржу" угоди, зареєстровані на біржі, не підлягають нотаріальному посвідченню.

Згідно з приписами частини 1 статті 47 ЦК УРСР, недотримання вимог, передбачених статтею 227 ЦК УРСР тягне за собою недійсність договору.

Відповідно до частини 2 статті 47 ЦК УРСР суд може визнати дійсною угоду, що потребує нотаріального посвідчення, коли сторони досягли згоди за всіма її істотними умовами і одна сторона ухиляється від нотаріального посвідчення останньої за відсутності передбачених законодавством перешкод для цього.

Судом встановлено, що при укладенні договору сторонами досягнуто всіх істотних умов, договір виконано сторонами у повному обсязі, тому ОСОБА_2 , в силу статті 145 ЦК УРСР є добросовісним набувачем.

Відповідно до ч.2 ст.12 Закону України «Про власність», який діяв на час укладення сторонами спірної угоди, громадянин набуває права власності внаслідок укладення угод, не заборонених законом. Оскільки померлим ОСОБА_2 укладена угода, яка не суперечить закону, він був власником придбаного майна.

Враховуючи перевірені у судовому засіданні докази, суд вважає, що факт належності спадкодавцю ОСОБА_2 на праві власності житлового будинку з надвірними побудовами підтверджений, а тому зазначений житловий будинок з надвірними побудовами входить до складу спадщини після його смерті.

Позивач є спадкоємцем по закону майна, яке належало померлому чоловіку ОСОБА_2 , вчинила дії по прийняттю спадщини, інші спадкоємця відмовилися від прийняття спадщини, тому ОСОБА_1 набула право на це майно в порядку спадкування.

Оскільки право позивача на оформлення її спадкових прав на житловий будинок з надвірними побудовами померлого ОСОБА_2 порушено, то воно підлягає судовому захисту.

Таким чином позовні вимоги позивача підлягають задоволенню.

В зв`язку з тим, що позивач просив не стягувати судові витрати з відповідача, тому суд, керуючись принципом диспозитивності цивільного судочинства, закріпленим у ст.13 ЦПК України, не вирішує питання про розподіл судових витрат згідно з ст. 141 ЦПК України.

Керуючись ст.ст. 328, 392, 1217, 1268 ЦК України, ст. ст. 5,10, 12, 13, 263, 264,265,266, 268, 273, 354 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , рнокпп НОМЕР_3 , право власності в порядку спадкування за законом на будинковолодіння АДРЕСА_1 , після померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 чоловіка ОСОБА_2 .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Полтавського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя О. А. Городівський