Рішення

від 07.11.2024 по справі 755/7970/24

ДНІПРОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа №:755/7970/24

Провадження №: 2/755/5219/24

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"07" листопада 2024 р. Дніпровський районний суд міста Києва в складі:

Головуючого судді - Хромової О.О.

при секретарі - Бовкун М.В.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін в приміщенні Дніпровського районного суду міста Києва цивільну справу за позовом Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Лазурний Блюз» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

В С Т А Н О В И В:

Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Лазурний Блюз» (далі - ОСББ «Лазурний Блюз») звернулося до Дніпровського районного суду міста Києва з позовом, в якому просить стягнути з відповідача ОСОБА_1 заборгованість за щомісячними внесками на утримання будинку та прибудинкової території, експлуатацію неподільного майна, на охорону, на компенсацію витрат за водопостачання та водовідведення та за опалення будинку за адресою: АДРЕСА_1 , за період з жовтня 2022 року по 31 березня 2024 року у розмірі

15 136,18 грн, 3 % річних у розмірі 558,18 грн, інфляційні втрати у розмірі 835,29 грн, а також відшкодувати за рахунок відповідача витрати по сплаті судового збору в сумі 3 028,00 грн та витрати на професійну правову допомогу у розмірі 8 000,00 грн.

Позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідач ОСОБА_1 є власником квартири за адресою АДРЕСА_2 . З червня 2015 року ОСББ «Лазурний Блюз» здійснює управління будинку за адресою: АДРЕСА_1 .

Рішенням загальних зборів ОСББ «Лазурний Блюз» від 28 квітня 2015 року затверджено розмір щомісячного внеску членів об`єднання та/або власників приміщень на утримання багатоквартирного будинку та прибудинкової території, експлуатацію неподільного майна у розмірі 4,40 грн за 1 кв. м загальної площі житлових приміщень.

27 листопада 2020 року Загальними зборами ОСББ «Лазурний Блюз» затверджено розмір щомісячного внеску членів об`єднання та/або власників приміщень на утримання багатоквартирного будинку та прибудинкової території, експлуатацію неподільного майна у розмірі 7,00 грн за 1 кв. м загальної площі житлових приміщень.

Крім того, за результатами письмового опитування членів ОСББ «Лазурний Блюз», проведеного в період з 21 травня 2015 року по 29 травня 2015 року, затверджено щомісячний внесок на організацію цілодобової охорони прибудинкової території у розмірі 150 грн з кожної квартири або нежитлового приміщення з подальшим зменшенням внеску для житлових приміщень по мірі зростання кількості внесків. Водночас, рішенням загальних зборів ОСББ «Лазурний Блюз» від 10 жовтня

2015 року зменшено розмір внеску для нежитлових приміщень до 100 грн щомісячно з квартири

з 01 листопада 2015 року.

Рішенням загальних зборів ОСББ «Лазурний Блюз» від 26 листопада 2019 року на правління ОСББ покладено обов`язок щодо організації опалення будинку в опалювальному сезоні

2019/2020 років та погоджено підписання договорів із суб`єктами господарювання щодо забезпечення початку опалювального сезону 2019-2020 року.

Рішенням загальних зборів ОСББ «Лазурний Блюз» від 27 листопада 2020 року на правління ОСББ покладено обов`язок щодо організації опалення будинку в опалювальному сезоні та затверджено Методику нарахування платежів за опалення будинку та встановлено обов`язковий для всіх співвласників платіж за опалення будинку.

Протоколом Зборів уповноважених представників ОСББ «Лазурний Блюз» від 26 січня

2021 року затверджено Правила користування та утримання спільного майна багатоквартирного будинку «Адміністративно-житловий комплекс з підземним паркінгом ЖК «Лазурний Блюз».

Відповідач зобов`язання з оплати щомісячних внесків на утримання будинку та прибудинкової території, експлуатацію неподільного майна, на охорону, на компенсацію витрат за водопостачання та водовідведення та за опалення будинку не виконує належним чином, у зв`язку з чим за період з жовтня 2022 року по 31 березня 2024 року утворилась заборгованість у розмірі 15 136,18 грн.

Також, оскільки відповідач прострочили виконання грошового зобов`язання, вважає, що на користь позивача підлягають стягненню інфляційні втрати у розмірі 835,29 грн та 3 % річних у розмірі 558,18 грн.

У зв`язку з викладеним просить позовні вимоги задовольнити.

Ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 22 травня 2024 року відкрито провадження у справі, постановлено розгляд справи проводити у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін. Сторонам роз`яснено їх процесуальні права подати заяви по суті справи та встановлено відповідні строки.

07 червня 2024 року до суду надійшла заява представника позивача ОСББ «Лазурний Блюз» - Кудрявського В.М., про закриття провадження у справі в частині вимог про стягнення заборгованості за щомісячними внесками на утримання будинку та прибудинкової території, експлуатацію неподільного майна, на охорону, на компенсацію витрат за водопостачання та водовідведення та за опалення будинку за адресою: АДРЕСА_1 , за період з жовтня 2022 року по 31 березня 2024 року у розмірі 15 136,18 грн, оскільки заборгованість сплачено відповідачем ОСОБА_1 10 травня 2024 року, після звернення позивача до суду із позовною заявою.

19 червня 2024 року від ОСОБА_1 до суду надійшов відзив на позовну заяву, у якому зазначив, що позовні вимоги не визнає в повному обсязі, вважає їх безпідставними, не обґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню, у зв`язку із відсутністю предмету спору. Станом на

11 травня 2024 року заборгованість у розмірі 15 136,18 грн сплачено у добровільному порядку, будь-які зобов`язання відповідача перед позивачем відсутні. Про наявність позову стало відомо лише 11 червня 2024 року при отриманні ухвали суду про відкриття провадження у справі. 28 травня 2024 року письмово звернувся до позивача із заявою про проведення звірки та надання довідки про наявність заборгованості, але відповіді станом на дату подачі відзиву не отримав. У період з жовтня 2022 року по 31 березня 2024 року та по теперішній час будь-яких листів, актів, претензій, вимог про наявність заборгованості та необхідність її сплати, а також щодо нарахування 3% річних та інфляційних втрат, у конкретний термін не отримував. Підстави для нарахування та стягнення інфляційних втрат та

3 % річних відсутні.

На підставі викладеного просив закрити провадження у справі у зв`язку із відсутністю предмету спору, витрати на сплату судового збору покласти на сторону відповідно до вимог Закону України «Про судовий збір» у випадку закриття провадження у справі на підставі пункту 2 частини першої статті 255 ЦПК України. Також просив відмовити у задоволенні позовних вимог про стягнення витрат на професійну правничу допомогу.

26 червня 2024 року ОСББ «Лазурний Блюз» подано відповідь на відзив, у якій зазначено, що позивач звернувся до суду 29 квітня 2024 року, відповідачем сплачено суму заборгованості вже після звернення позивача до суду, тобто на момент подачі позову заборгованість існувала. При цьому, відповідач зареєстрований у системі «Електронний суд» та отримував інформацію про наявність справи саме через електронний кабінет. Позивачем не сплачено 3 % річних та інфляційні втрати, що разом складають 1 393,47 грн, та витрати по сплаті судового збору у розмірі 3 028,00 грн та витрати на правову допомогу у розмірі 8 000,00 грн. Оскільки позивач не підтримує своїх вимог внаслідок задоволення їх відповідачем після пред`явлення позову, такі витрати мають бути стягнуті з відповідача, також з відповідача підлягають стягненню 3 % річних та інфляційні втрати, оскільки на момент подачі позову заборгованість існувала, відповідач прострочив виконання грошового зобов`язання.

Ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 07 листопада 2024 року закрито провадженні у справі в частині вимог до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за щомісячними внесками на утримання будинку та прибудинкової території, експлуатацію неподільного майна, на охорону, на компенсацію витрат за водопостачання та водовідведення та за опалення будинку за адресою: АДРЕСА_1 , за період з жовтня 2022 року по

31 березня 2024 року у розмірі 15 136,18 грн на підставі пункту 2 частини першої статті 255 ЦПК України.

Враховуючи те, що розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, керуючись частиною другою статті 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані позивачем докази, суд приходить до таких висновків.

Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до частини першої статті 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється порядку іншого судочинства.

Судом встановлено, що відповідно до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта від 26 квітня 2024 року, номер інформаційної довідки № 376092213, ОСОБА_1 на праві приватної власності належить квартира за адресою: АДРЕСА_2 , загальною площею 94,1 кв. м. Відповідний запис внесено на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від

20 липня 2017 року, індексний номер рішення 362421834, дата та час державної реєстрації - 20 липня 2017 року.

Відносини, що виникають у процесі надання та споживання житлово-комунальних послуг регулюються спеціальним Законом України «Про житлово-комунальні послуги».

У пункті 5 частини першої статті 1 вказаного Закону визначено, що житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг.

Згідно із положеннями статті 5 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» до житлово-комунальних послуг належать: комунальні послуги - послуги з постачання та розподілу природного газу, постачання та розподілу електричної енергії, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення, поводження з побутовими відходами.

Відповідно до статті 7 до Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» співвласники багатоквартирного будинку, зокрема, зобов`язані: забезпечувати належне утримання та належний санітарний, протипожежний і технічний стан спільного майна багатоквартирного будинку; забезпечувати технічне обслуговування та у разі необхідності проведення поточного і капітального ремонту спільного майна багатоквартирного будинку; виконувати рішення зборів співвласників; своєчасно сплачувати за спожиті житлово-комунальні послуги.

Відповідно до статті 4 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку» об`єднання співвласників багатоквартирного будинку створюється для забезпечення і захисту прав співвласників та дотримання їхніх обов`язків, належного утримання та використання спільного майна, забезпечення своєчасного надходження коштів для сплати всіх платежів, передбачених законодавством та статутними документами.

Правові та організаційні засади створення, функціонування, реорганізації та ліквідації об`єднань співвласників жилих та нежилих приміщень багатоквартирного будинку, захисту їхніх прав та виконання обов`язків щодо спільного утримання багатоквартирного будинку визначені Законами України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку» та «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку».

Відповідно до статті 10 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку» вищим органом управління об`єднання є загальні збори. Рішення загальних зборів, прийняте відповідно до статуту, є обов`язковим для всіх співвласників. Рішення загальних зборів може бути оскаржене в судовому порядку. До компетенції загальних зборів співвласників багатоквартирного будинку належить визначення розмірів платежів та внесків членів об`єднання.

За змістом статті 12 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку» управління багатоквартирним будинком здійснює об`єднання через свої органи управління. За рішенням загальних зборів функції з управління багатоквартирним будинком можуть бути передані (всі або частково) управителю або асоціації. Об`єднання самостійно визначає порядок управління багатоквартирним будинком та може змінити його у порядку, встановленому цим Законом та статутом об`єднання.

Відповідно до статті 15 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку» власник квартири зобов`язаний: виконувати обов`язки, передбачені статутом об`єднання; своєчасно і в повному обсязі сплачувати належні внески і платежі.

Водночас, частиною шостою статті 13 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку» визначено, що у разі відмови співвласника сплачувати внески і платежі на утримання та проведення реконструкції, реставрації, поточного і капітального ремонтів, технічного переоснащення спільного майна об`єднання або за його дорученням управитель має право звернутися до суду.

Згідно із частиною першою статті 20 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку» частка співвласника у загальному обсязі внесків і платежів на утримання, реконструкцію, реставрацію, проведення поточного і капітального ремонтів, технічного переоснащення спільного майна у багатоквартирному будинку встановлюється пропорційно до загальної площі квартири (квартир) та/або нежитлових приміщень, що перебувають у його власності.

Відповідно до статті 22 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку» для забезпечення утримання та експлуатації багатоквартирного будинку, користування спільним майном у такому будинку, включаючи поточний ремонт, утримання багатоквартирного будинку та прибудинкової території, водопостачання та водовідведення, теплопостачання і опалення, отримання послуги з управління побутовими відходами, об`єднання за рішенням загальних зборів має право: задовольняти зазначені потреби самостійно шляхом самозабезпечення; визначати управителя, виконавців окремих житлово-комунальних послуг, з якими усі співвласники укладають відповідні договори; виступати колективним споживачем (замовником) усіх або частини житлово-комунальних послуг. Для фінансування самозабезпечення об`єднання співвласники сплачують відповідні внески і платежі в розмірах, установлених загальними зборами об`єднання. За згодою правління окремі співвласники можуть у рахунок сплати таких внесків і платежів виконувати окремі роботи.

Положеннями частини третьої статті 23 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку» визначено, що внески на утримання і ремонт приміщень або іншого майна, що перебуває у спільній власності, визначаються статутом об`єднання та/або рішенням загальних зборів.

Частиною третьою статті 12 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку» встановлено, що невикористання власником належної йому квартири чи нежитлового приміщення або відмова від використання спільного майна не є підставою для ухилення від здійснення витрат на управління багатоквартирним будинком.

За правилами статті 17 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку» для забезпечення виконання власниками приміщень своїх обов`язків об`єднання має право вимагати від співвласників своєчасної та у повному обсязі сплати всіх встановлених цим Законом та статутом об`єднання внесків і платежів, звертатися до суду в разі відмови співвласника відшкодовувати заподіяні збитки, своєчасно та у повному обсязі сплачувати всі встановлені цим Законом та Статутом об`єднання внески і платежі.

Отже, відповідно до положень частини першої статті 17, статті 20, частин шостої, сьомої, восьмої статті 22, частини четвертої статті 23 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку» власники квартир у багатоквартирному будинку, функції по утриманню якого і прибудинкової території здійснює об`єднання співвласників, зобов`язані нести витрати по утриманню спільного неподільного майна.

Обов`язки співвласників багатоквартирного будинку та їх відповідальність викладені у статтях 7, 8 Закон України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку», серед яких забезпечувати належне утримання та належний санітарний, протипожежний і технічний стан спільного майна багатоквартирного будинку; використовувати спільне майно багатоквартирного будинку за призначенням; виконувати рішення зборів співвласників; забезпечувати додержання вимог житлового і містобудівного законодавства щодо проведення реконструкції, реставрації, поточного і капітального ремонтів, технічного переоснащення приміщень або їх частин; відшкодовувати збитки, завдані майну інших співвласників та спільному майну багатоквартирного будинку. Кожний співвласник несе зобов`язання щодо належного утримання, експлуатації, реконструкції, реставрації, поточного і капітального ремонтів, технічного переоснащення спільного майна багатоквартирного будинку пропорційно до його частки співвласника. Співвласники несуть відповідальність за шкоду, заподіяну третім особам у результаті невиконання або неналежного виконання своїх обов`язків як співвласників. Відповідальність кожного співвласника визначається пропорційно до його частки співвласника. Співвласник звільняється від відповідальності за договором, який є обов`язковим для всіх співвласників, якщо доведе, що належним чином виконав відповідні обов`язки співвласника. Співвласники приймають рішення щодо управління багатоквартирним будинком на зборах у порядку, передбаченому цією статтею. Якщо у багатоквартирному будинку в установленому законом порядку утворено об`єднання співвласників, проведення зборів співвласників та прийняття відповідних рішень здійснюється згідно із законом, що регулює діяльність об`єднань співвласників багатоквартирних будинків. Розпорядження спільним майном багатоквартирного будинку, встановлення, зміну та скасування обмежень щодо користування ним належить до повноважень зборів співвласників, а також прийняття рішень з усіх питань управління багатоквартирним будинком, в т. ч. відключення будинку від мереж (систем) централізованого постачання комунальних послуг у порядку, встановленому законом, і визначення системи подальшого забезпечення будинку комунальними послугами, за умови дотримання вимог законодавства про охорону навколишнього природного середовища.

За змістом статті 11 Закон України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» рішення зборів співвласників є обов`язковими для всіх співвласників, включаючи тих, які набули право власності на квартиру чи нежитлове приміщення після прийняття рішення. Невикористання власником належної йому квартири чи нежитлового приміщення або відмова від використання спільного майна не є підставою для ухилення від здійснення витрат на управління багатоквартирним будинком.

Відповідно до частини першої статті 12 Закону України «Про особливості здійснення прав власності у багатоквартирному будинку» витрати на управління багатоквартирним будинком в тому числі включають: витрати на утримання, реконструкцію, реставрацію, проведення поточного і капітального ремонтів, технічної переоснащення спільного майна у багатоквартирному будинку; витрати на оплату комунальних послуг стосовно спільного майна багатоквартирного будинку та інше.

Частиною другою статті 12 Закону України «Про особливості здійснення прав власності у багатоквартирному будинку» визначено, що витрати на управління багатоквартирним будинком розподіляються між співвласниками пропорційно до їхніх часток, якщо рішенням зборів співвласник або законодавством не передбачено іншого порядку розподілу витрат.

Судом встановлено, що відповідно до виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, ОСББ «Лазурний Блюз», ідентифікаційний код юридичної особи 38576494, зареєстровано 29 січня 2013 року, номер запису в ЄДРПОУ 1 067 102 0000 018659.

Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Лазурний блюз» діє на підставі Статуту, який затверджено Загальними зборами ОСББ «Лазурний блюз» (протокол від 12 грудня

2019 року).

Згідно із Статутом ОСББ «Лазурний блюз» створено власниками квартир та нежитлових приміщень багатоквартирного будинку, що розташований за місцезнаходженням: АДРЕСА_1 . Метою створення Об`єднання є забезпечення і захист прав співвласників, дотримання ними своїх обов`язків, належне утримання та використання спільного майна будинку, забезпечення своєчасного надходження коштів для сплати всіх платежів, передбачених законодавством та цим Статутом.

Відповідно до п. 3.2, 3.2.1 Статуту ОСББ «Лазурний блюз» неподільне майно, до якого належить й інженерні комунікації та технічні пристрої, які забезпечують санітарно-гігієнічні умови та безпечну експлуатацію квартир (зокрема, загальні будинкові мережі електропостачання), перебуває у спільній сумісній власності співвласників багатоквартирного будинку.

На підставі Рішення загальних зборів ОСББ «Лазурний блюз» від 28 квітня 2015 року, з

01 червня 2015 року функції управителя будинку виконує ОСББ «Лазурний блюз», а з 01 червня 2015 року встановлено щомісячні внески членів ОСББ та/або власників приміщень на утримання багатоквартирного будинку та прибудинкової території, за експлуатацію неподільного та загального майна у розмірі 4,40 грн. за 1 кв. м. загальної площі приміщень. Вирішено для приміщень, що наведенні в Додатку № 2 до цього протоколу не нараховувати внески на утримання будинку та прибудинкової території, експлуатацію неподільного та загального майна протягом шести місяців починаючи з 01 червня 2015 року. Натомість з метою справедливої участі всіх власників у витратах на утримання будинку та прибудинкової території, експлуатацію неподільного та загального майна, встановити власникам зі списку (додаток № 2 до цього протоколу) єдиноразовий компенсаційний внесок на утримання будинку та прибудинкової території, експлуатацію неподільного та загального майна, який підлягає нарахуванню в момент укладання договору відносин власника приміщення із ОСББ або 01 грудня 2015 року у розмірі, що розраховується за формулою: для житлових приміщень - загальна площа квартири помножена на 26,40 грн; для нежилих приміщень - загальна площа приміщення помножена на 39,00 грн; для машино-місця в підземному паркінгу встановити компенсаційний внесок у розмірі 1 400,00 гривень за одне парко місце.

Рішенням загальних зборів ОСББ «Лазурний блюз» від 10 жовтня 2015 року затверджено та встановлено, що з 01 листопада 2015 року розмір внеску на організацію цілодобової охорони прибудинкової території у розмірі 100,00 гривень.

Рішенням загальних зборів ОСББ «Лазурний блюз» від 26 листопада 2019 року погоджено підписання головою правління договорів (у тому числі тих, що були укладенні з 01 листопада

2019 року) із наступними суб`єктами господарювання щодо забезпечення початку опалюваного сезону 2019-2020 років: з КЕТЦ - щодо проведення експертизи охорони праці; з ТОВ «Сіріус Сеніда» - щодо технічного обслуговування вузлів обліку газу та газорозподільчого обладнання; з ПАТ «Київгаз» - щодо розподілу природного газу; з КП «Київтеплоенерго» - щодо експлуатації та технічного обслуговування котельної; з ТОВ «ЕНЕРДЖІ ТРЕЙД ГРУП», НАК «Нафтогаз України», або з іншим постачальником природного газу - щодо постання природного газу». Затверджено Методику нарахуванню платежів за опалення будинку та встановлено обов`язковий для всіх співвласників платежів за опалення будинку, який нараховується і сплачується відповідно до вказаної методики.

Рішенням загальних зборів ОСББ «Лазурний блюз» від 14 грудня 2020 року затверджено щомісячні внески на утримання будинку та прибудинкової території, експлуатацію неподільного та загального майна для співвласників багатоквартирного будинку у наступних розмірах: 7,00 грн/кв. м загальної площі житлового приміщення; 9,00 грн/кв. м загальної площі нежитлового приміщення. Нарахування затвердженого щомісячного внеску, відбувається починаючи з листопада 2020 року. Затверджено Методику нарахування платежів за опалення будинку та встановлено обов`язковий для всіх співвласників багатоквартирного будинку платежів за опалення будинку, який нараховується відповідно до вказаної методики нарахування платежів за опалення будинку. Затверджено разовий внесок на підготовку та організацію опалювального сезону 2020/2021 років, для всіх співвласників житлових та нежитлових приміщень, які є самостійними об`єктами нерухомого майна багатоквартирного будинку та сплачується протягом 10 календарних днів після прийняття рішення Загальних зборами ОСББ «Лазурний блюз», яким затверджено дану методику. Разовий внесок на підготовку та організацію опалюваного сезону 2020/2021 років, нараховується у відповідності до

п. 8 Методики нарахування платежів за опалення будинку.

За змістом статей 319, 322 ЦК України власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до розрахунку заборгованості за основним зобов`язанням за період з жовтня

2022 року по 31 березня 2024 року заборгованість ОСОБА_1 за щомісячними внесками на утримання будинку та прибудинкової території, експлуатацію неподільного майна, на охорону, на компенсацію витрат за водопостачання та водовідведення та за опалення будинку складала

15 136,18 грн.

З матеріалів справи встановлено, що ОСОБА_1 факт прострочення виконання зобов`язання з оплати спожитих житлово-комунальних послуг не заперечував так само, як і розмір наявної заборгованості, 10 травня 2024 року, тобто після дати звернення позивача до суду, у добровільному порядку сплатив заборгованість у розмірі 15 136,18 грн, про що свідчать платіжні інструкції від 10 травня 2024 року № @PL040005_00000/64037b2 d-5713-44b7-b4d8-b8bec74861a9 на суму 10 628,85 грн та від 10 травня 2024 року № @2PL916178_00000/3b292f07-2234-4f73-ab94-3ce85c8aedd6 на суму 5 296,41 грн.

Суд враховує, що з позовну заяву про стягнення заборгованості за надані житлово-комунальні послуги ОСББ «Лазурний Блюз» від 29 квітня 2024 року зареєстровано Відділом документального обліку, контролю та забезпечення розгляду звернень громадян Дніпровського районного суду міста Києва 08 травня 2024 року.

Також 08 травня 2024 року на офіційному сайті судової влади України у розділі Стан розгляду справ відображено інформацію про звернення ОСББ «Лазурний Блюз» з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості (справа № 755/7970/24, провадження № 2/755/5219/24).

Ухвалу про відкриття провадження постановлено Дніпровським районним судом міста Києва 22 травня 2024 року.

Відповідно довідки про доставку електронного документа від 28 травня 2024 року, що міститься в матеріалах справи, ухвалу про відкриття провадження від 22 травня 2024 року доставлено до електронного кабінету відповідача ОСОБА_1 28 травня 2024 року.

Відповідно до інформації із сервісу «Трекінг» оператора поштового зв`язку «Укрпошта» за номером поштового відправлення № 0600269966626 копію позовної заяви з додатками, що направлялася за адресою зареєстрованого місця проживання відповідача, ОСОБА_1 отримав особисто 11 червня 2024 року.

У зв`язку зі сплатою відповідачем наявної заборгованості ОСББ «Лазурний Блюз» подано заяву про закриття провадження у справі в частині стягнення заборгованості за щомісячними внесками на утримання будинку та прибудинкової території, експлуатацію неподільного майна, на охорону, на компенсацію витрат за водопостачання та водовідведення та за опалення будинку за адресою:

АДРЕСА_1 , за період з жовтня 2022 року по 31 березня 2024 року у розмірі 15 136,18 грн на підставі пункту 2 частини першої статті 255 ЦПК України, тобто, у зв`язку із тим, що предмет спору перестав існувати.

Однак, в частині вимог про стягнення 3 % річних та втрат від інфляції провадження у справі не закрито, позивач не відмовлявся від заявлених вимог в цій частині.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 грудня 2018 року у справі № 372/51/16-ц міститься правовий висновок про те, що суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до ЦПК України, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Згідно із положеннями статей 525, 629 ЦК України договір є обов`язковим до виконання сторонами, одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається.

Відповідно до частини першої статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, відшкодування збитків та моральної шкоди (стаття 611 ЦК України).

За змістом частини другої статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Право кредитора вимагати сплату боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредитору.

Подібний висновок відповідає правовій позиції Верховного Суду, викладеній в постанові

від 07 лютого 2018 року по справі № 910/11249/17.

Передбачене частиною другою статті 625 ЦК України нарахування 3 % відсотків річних має компенсаційний, а не штрафний характер, оскільки є способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у отриманні компенсації від боржника. Такі висновки містяться, зокрема, у постанові Верховного Суду України від 06 червня 2012 року у справі № 6-49цс12 і постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 14-446цс18.

У статті 625 ЦК України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов`язання незалежно від підстав його виникнення (договір чи делікт). Тобто, приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов`язань.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 10 квітня 2018 року у справі № 910/10156/17 дійшла висновку щодо можливості застосування положень статті 625 ЦК України до будь-яких грошових зобов`язань незалежно від підстав виникнення.

Велика Палата Верховного Суду вже звертала увагу на те, що нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних відповідно до статті 625 ЦК України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов`язання. Ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника, зупинення виконавчого провадження чи виконання рішення суду про стягнення грошової суми (постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2019 року у справах № 703/2718/16-ц, № 646/14523/15-ц, від 13 листопада 2019 року у справі № 922/3095/18, від 18 березня 2020 року у справі № 902/417/18).

У постанові від 07 квітня 2020 року у справі № 910/4590/19 Велика Палата Верховного Суду, аналізуючи правову природу правовідносин, які виникають на підставі положень статті 625 ЦК України, зробила висновок про те, що зобов`язання зі сплати інфляційних втрат та трьох процентів річних є акцесорним, додатковим до основного, залежить від основного зобов`язання і поділяє його долю.

З огляду на те, що відповідач прострочив виконання грошового зобов`язання, він на вимогу позивача повинен сплатити інфляційні втрати та три проценти річних від простроченої суми (висновок Великої Палати Верховного Суду, викладений у постанові від 07 липня 2020 року у справі

№ 14-448цс19-ц).

При цьому, згідно аналізу практики застосування статті 625 ЦК України в цивільному судочинстві, підраховуючи суми стягнень, передбачених частиною другою статті 625 ЦК України, суди повинні враховувати, що сума боргу з урахуванням індексу інфляції повинна розраховуватися, виходячи з індексу інфляції за кожний місяць (рік) прострочення, незалежно від того, чи був в певний період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція). Індекси інфляції розраховуються на підставі інформації, опублікованої центральним органом виконавчої влади з питань статистики в газеті «Урядовий кур`єр».

При застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що він розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. При цьому сума боргу, яка сплачується з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, а якщо сума боргу сплачується з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця. Аналогічно, якщо погашення заборгованості здійснено з 1 по 15 день відповідного місяця, інфляційні втрати розраховуються без врахування цього місяця, а якщо з 16 по 31 день місяця, то інфляційні втрати розраховуються з врахуванням даного місяця.

На відміну від інфляційних збитків, розрахунок трьох процентів річних здійснюється за кожен день прострочення за формулою: сума боргу х 3 % / 365 (кількість днів у році) х кількість днів прострочення.

Правилами користування та утримання спільного майна багатоквартирного будинку «Адміністративного-житлового комплексу з підземним паркінгом ЖК «Лазурний Блюз», розташованого у АДРЕСА_1 , затвердженим рішенням зборів уповноважених представників ОСББ «Лазурний блюз» від 26 січня 2021 року, встановлено, що обов`язок власника приміщення та осіб, які користуються спільним майном об`єднання, не пізніше

20 числа місяця, наступного за розрахунковим місяцем, сплачувати у повному обсязі вартість спожитих житлово-комунальних послуг, платежі і внески, встановлені статутними органами Об`єднання, вартість управління та утримання спільного майна (у тому числі щомісячний внесок співвласника на утримання спільного майна).

Відповідач факт прострочення виконання зобов`язань з оплати спожитих житлово-комунальних послуг не заперечував

Тобто, у зв`язку з неналежним виконанням зобов`язання щодо сплати комунальних послуг підлягають стягненню також інфляційні втрати та три проценти річних за прострочення виконання зобов`язання щодо оплати щомісячних внесків на утримання будинку та прибудинкової території, за експлуатацію неподільного майна, на охорону, на компенсацію витрат за водопостачання та водовідведення та за опалення будинку за адресою: АДРЕСА_1 , за період з жовтня 2022 року по 31 березня 2024 року.

Таким чином, враховуючи порушення відповідачем виконання зобов`язань по сплаті житлово-комунальних послуг, а саме з оплати щомісячних внесків на утримання будинку та прибудинкової території, за експлуатацію неподільного майна, на охорону, на компенсацію витрат за водопостачання та водовідведення суд визнає правомірною вимогу позивача щодо стягнення з відповідачів на користь позивача втрат від інфляції та 3 % річних внаслідок несвоєчасного розрахунку.

За відсутності оформлених договірних відносин, але в разі прострочення виконання грошового зобов`язання з оплати отриманих житлово-комунальних послуг, на боржника покладається відповідальність, передбачена частиною другою статті 625 ЦК України (висновок Верховного Суду України, висловлений у постанові від 16 грудня 2015 року у справі № 6-2023цс15).

З огляду на те, що відповідач, як встановили суди попередніх інстанцій, прострочив виконання грошового зобов`язання, він на вимогу позивача повинний сплатити інфляційні втрати та три проценти річних від простроченої суми (Висновок Великої Палати Верховного Суду, висловлений у постанові від 07 липня 2020 року у справі № 14-448цс19-ц).

Загальновідомим є той факт, що з 12 березня 2020 року на всій території України було запроваджено карантин. Відповідно до Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)» (530-ІХ від 17 березня 2020 року) на період дії карантину або обмежувальних заходів, пов`язаних із поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19), та протягом 30 днів з дня його відміни забороняється: нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені) за несвоєчасне здійснення платежів за житлово-комунальні послуги.

При цьому, норми матеріального права вирізняють штрафні санкції, до складу яких належить неустойка (штраф, пеня) та компенсаційні втрати, до складу яких належить інфляційні витрати та

3 % річних.

В постанові Верховного Суду від 30 січня 2019 року у справі № 922/175/18 формулювання статті 625 ЦК України, коли нарахування процентів тісно пов`язується із застосуванням індексу інфляції, орієнтує на компенсаційний, а не штрафний характер відповідних процентів, а тому

3 % річних та інфляційні втрати не є неустойкою у розумінні статті 549 цього Кодексу.

Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)» заборонено нараховувати та стягувати саме неустойку (штраф, пеню), при цьому жодної заборони нараховувати та стягувати компенсаційні втрати вказаним Законом не передбачено.

Отже, положення статті 549 ЦК України (штраф, пеня) та статті 625 ЦК України (3 % річних, інфляційні втрати) є різними за своєю правовою природною.

Відповідачем не надано контррозрахунку суми заборгованості 3 % річних та інфляційних втрат на суму простроченого грошового зобов`язання.

Враховуючи викладене, а також приймаючи до уваги факт прострочення відповідачем виконання грошового зобов`язання з оплати вартості спожитих комунальних послуг, позивачем правомірно заявлено вимоги про нарахування сум передбачених статтею 625 Цивільного кодексу України, тому суд присуджує стягнути з ОСОБА_1 інфляційні втрати в розмірі 835,29 грн та

3 % річних у розмірі 558,18 грн.

Щодо вимоги про стягнення судових витрат суд зазначає наступне.

Відповідно до частини першої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Пунктом 1 частини третьої статті 133 ЦПК України передбачено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи належать витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно зі статтею 15 ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом. Безоплатна правнича допомога надається в порядку, встановленому законом, що регулює надання безоплатної правничої допомоги.

Частиною третьою статті 4 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» адвокат може здійснювати адвокатську діяльність індивідуально або в організаційно-правових формах адвокатського бюро чи адвокатського об`єднання (організаційні форми адвокатської діяльності).

Відповідно до частини першої, другої статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

Відповідно до статті 26 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність», адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити з встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність».

Відповідно до частин першої-третьої статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Частиною 2 цієї статті передбачено, що за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно із частиною четвертою статті 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до правового висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного в постанові від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16, склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі.

На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

У рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України» (п. 80), від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (п.п. 34-36), від 23 січня 2014 року у справі «East/WestAllianceLimited проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» (п. 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Відповідно до частини шостої статті 137 ЦПК України обов`язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

У розумінні положень частини п`ятої статті 137 ЦПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

Аналогічна правова позиція викладена у Постанові Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 648/1102/19, провадження № 61-22131св19.

У заявах по суті справи відповідач просив відмовити у задоволенні вимоги про стягнення судових витрат, в тому числі у зв`язку із їх неспівмірністю.

Витрати на правничу допомогу, які мають бути документально підтверджені та доведені, стягуються не лише за участь у судовому засіданні при розгляді справи, а й у разі вчинення інших дій поза судовим засіданням, безпосередньо пов`язаних із наданням правничої допомоги у конкретній справі (наприклад, складання позовної заяви, надання консультацій тощо).

У своїй практиці ЄСПЛ керується трьома ключовими принципами під час вирішення питань про відшкодування судових витрат. Звернення про відшкодування таких витрат задовольняються тоді, коли судові витрати, що підтверджено доказами: фактично понесені; необхідні, щоб запобігти порушенню або отримати відшкодування за нього; визначені у розумному розмірі.

Відповідно до частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Так, на підтвердження понесених витрат на правову допомогу представником позивача додано до позовної заяви: ордер на надання правничої (правової) допомоги від 25 квітня 2024 року серії АА № 1436716, копію свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю від 21 грудня 2010 року

№ 4314, копію договору від 25 квітня 2024 року № 12-05/126 про надання правничої допомоги, укладений між ОСББ «Лазурний блюз» та Адвокатським об`єднанням «Захист 24», копію акту приймання-передачі наданих послуг від 26 квітня 2024 року № 1 до договору від 25 квітня 2024 року №12-05/126 про надання правничої допомоги на суму 8 000,00 грн, копію платіжної інструкції від 25 квітня 2024 року № 158 про сплату послуг за надання правничої допомоги відповідно до договору від 25 квітня 2024 року № 12-05/126 на суму 8 000,00 грн.

При визначенні суми відшкодування судових витрат суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).

У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Тобто, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням не лише того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.

При цьому, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо (постанова Верховного Суду від

01 лютого 2023 року у справі № 160/19098/21).

Окрім цього, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова ухвала Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03 грудня 2021 у справі № 927/237/20).

У своїй практиці Європейський суд з прав людини керується трьома ключовими принципами під час вирішення питань про відшкодування судових витрат. Звернення про відшкодування таких витрат задовольняються тоді, коли судові витрати, що підтверджено доказами: фактично понесені; необхідні, щоб запобігти порушенню або отримати відшкодування за нього; визначені у розумному розмірі.

При цьому адвокатам, враховуючи положення статті 28 Правил адвокатської етики (затверджених Звітно-виборним з`їздом адвокатів України 09 червня 2017 року) необхідно дотримуватись принципу «розумного обґрунтування» розміру оплати юридичної допомоги. Цей принцип набуває конкретних рис через перелік певних факторів, що мають братись до уваги при визначенні розміру оплати: обсяг часу і роботи, що вимагається для адвоката, його кваліфікацію та адвокатський досвід, науково-теоретична підготовка.

Суд вважає завищеною визначену адвокатом вартість правничої допомоги в даній справі, виходячи зі змісту та смислового наповнення позовної заяви, а також обсягу додатків до неї та вважає розмір витрат на правничу допомогу в сумі 8 000,00 грн, що підлягає компенсації другою стороною, неспівмірним зі складністю справи та обсягом наданих адвокатом послуг.

Виходячи з критеріїв розумності та справедливості суд враховує, що виходячи з предмету спірних правовідносин дана справа не є складною, відноситься до категорії спорів, щодо якої існує стала судова практика, отже надання правничої допомоги в такій справі не потребує значного часу як для формування правової позиції сторони позивача, так і для збирання доказів та складання процесуальних документів.

Оцінюючи надані стороною позивача докази на підтвердження розміру витрат на правничу допомогу, співмірність витрат на оплату послуг адвоката із складністю справи та обсягом виконаних адвокатом робіт, а також часом, необхідним та достатнім на їх виконання, з огляду на визначені практикою ЄСПЛ критерії, та виходячи із засад розумності та справедливості, суд вважає, що визначена позивачем сума в розмірі 8 000,00 грн є надмірною, а такий розмір не є розумним, та, водночас, необґрунтованим. За таких обставин суд дійшов висновку, що розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката який підлягає відшкодуванню за рахунок відповідача має бути зменшений до 4 000,00 грн.

Згідно із статтею 141 ЦПК України у зв`язку із задоволенням позову, судові витрати підлягають стягненню з відповідача.

Витрати по сплаті судового збору, підтверджено платіжною інструкцією від 25 березня

2024 року № 1149 про оплату судового збору на суму 3 028,00 грн.

Водночас, частиною третьою статті 142 ЦПК України передбачено, що, у разі відмови позивача від позову понесені ним витрати відповідачем не відшкодовуються, а витрати відповідача за його заявою стягуються з позивача. Однак якщо позивач не підтримує своїх вимог унаслідок задоволення їх відповідачем після пред`явлення позову, суд за заявою позивача присуджує стягнення понесених ним у справі витрат з відповідача.

Як уже зазначалося раніше, у зв`язку зі сплатою відповідачем наявної заборгованості ОСББ «Лазурний Блюз» подано заяву про закриття провадження у справі в частині стягнення заборгованості за щомісячними внесками на утримання будинку та прибудинкової території, експлуатацію неподільного майна, на охорону, на компенсацію витрат за водопостачання та водовідведення та за опалення будинку у розмірі 15 136,18 грн на підставі пункту 2 частини першої статті 255 ЦПК України, тобто, у зв`язку із тим, що предмет спору перестав існувати.

Тому ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 07 листопада 2024 року закрито провадженні у справі в частині вимог до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за щомісячними внесками на утримання будинку та прибудинкової території, експлуатацію неподільного майна, на охорону, на компенсацію витрат за водопостачання та водовідведення та за опалення будинку у розмірі 15 136,18 грн на підставі пункту 2 частини першої статті 255 ЦПК України.

Від вимоги про стягнення інфляційних втрат та 3 % річних у зв`язку із порушенням зобов`язання з оплати вартості спожитих комунальних послуг позивач не відмовлявся, судові витрати просив стягнути з відповідача.

Отже, у зв`язку із задоволенням позову на користь позивача підлягають стягненню з відповідача витрати на оплату судового збору у сумі 3 028,00 грн.

На підставі викладеного, керуючись статтями 319, 322, 625 ЦК України, статтями 1, 5 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», статтями 4, 10, 12, 13, 17, 20, 22, 23 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку», статтями 7, 8, 11 Закон України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку», статтями 81, 89, 133, 137, 141, 259, 263-265, 353 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позов Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Лазурний Блюз» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Лазурний Блюз» 3 % річних у розмірі 558,18 грн, інфляційні втрати у розмірі 835,29 грн, що разом складає 1 393,47 (одна тисяча триста дев`яносто три гривні 47 копійок).

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Лазурний Блюз» судовий збір у розмірі 3 028,00 грн (три тисячі двадцять вісім гривень 00 копійок) та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 4 000,00 грн (чотири тисячі гривень 00 копійок).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.

Позивач - Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Лазурний блюз», ідентифікаційний код юридичної особи в ЄДРПОУ 38576494, адреса місцезнаходження: вул. Ованеса Туманяна, буд. 15-А, м. Київ, 02002.

Відповідач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_1 , місце проживання зареєстровано за адресою: АДРЕСА_3 .

Повне рішення суду виготовлено 07 листопада 2024 року.

Суддя О.О. Хромова