Постанова

від 22.10.2024 по справі 947/25386/23

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження: 22-ц/813/4995/24

Справа № 947/25386/23

Головуючий у першій інстанції Коваленко О. Б.

Доповідач Таварткіладзе О. М.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.10.2024 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого Таварткіладзе О.М.,

суддів: Заїкіна А.П., Погорєлової С.О.,

за участю секретаря судового засідання: Чередник К.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Керуюча Компанія «МАРИНІСТ» на додаткове рішення Київського районного суду м. Одеси від 07 березня 2024 року за заявою ОСОБА_1 по цивільній справі за позовом ТОВ «Керуюча Компанія «МАРИНІСТ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за надані житлово-комунальні послуги та за зустрічним позовом ОСОБА_1 до ТОВ «Керуюча Компанія «МАРИНІСТ» про визнання дій ТОВ «Керуюча Компанія «МАРИНІСТ» незаконними та зобов`язання вчинити певні дії, зобов`язання здійснити перерахунок комунальних платежів,

В С Т А Н О В И В:

У серпні 2023 року ТОВ «Керуюча Компанія «МАРИНІСТ» звернувся з позовом до ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості за надані житлово-комунальні послуги у розмірі 62 211,86 грн. ОСОБА_1 звернувся із зустрічним позовом до ТОВ «Керуюча Компанія «МАРИНІСТ» про визнання дій ТОВ «Керуюча Компанія «МАРИНІСТ» незаконними та зобов`язання вчинити певні дії, зобов`язання здійснити перерахунок комунальних платежів

Рішенням Київського районного суду м. Одеси від 28 лютого 2024 року у задоволенні позову ТОВ «Керуюча Компанія «МАРИНІСТ» до ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості за надані житлово-комунальні послуги в сумі 62 211.86 грн відмовлено, зустрічний позов ОСОБА_1 до ТОВ «Керуюча Компанія «МАРИНІСТ», про визнання дій ТОВ «Керуюча Компанія «МАРИНІСТ» незаконними та зобов`язання вчинити певні дії, зобов`язання здійснити перерахунок комунальних платежів - задоволено.

Представник позивача за зустрічним позовом ОСОБА_1 - адвокат Заліпаєв Юрій Валерійович надав до суду заяву про стягнення витрат на правову допомогу у розмірі 28 000 грн та судового збору у розмірі 5368 грн.

Додатковим рішенням Київського районного суду м. Одеси від 07 березня 2024 року заяву про ухвалення додаткового рішення у цивільній справі за позовом ТОВ «Керуюча Компанія «МАРИНІСТ» до ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості за надані житлово-комунальні послуги, та за зустрічним позовом ОСОБА_1 до ТОВ «Керуюча Компанія «МАРИНІСТ», про визнання дій ТОВ «Керуюча Компанія «МАРИНІСТ» незаконними та зобов`язання вчинити певні дії, зобов`язання здійснити перерахунок комунальних платежів - задоволено.

Стягнуто з ТОВ «Керуюча Компанія «МАРИНІСТ», ЄДРПОУ 44402575, на користь ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , витрати на правову допомогу у розмірі 28 000 грн та судовий збір 5368 грн.

Не погоджуючись з таким додатковим рішенням суду, Товариство з обмеженою відповідальністю «Керуюча Компанія «МАРИНІСТ» звернулося з апеляційною скаргою, в якій просить додаткове рішення Київського районного суду м. Одеси від 07 березня 2024 року скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити відповідачу у задоволенні заяви про стягнення витрат на правничу допомогу, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що з огляду на той факт, що рішенняКиївського районного суду м. Одеси від 28 лютого 2024 року про задоволення зустрічного позову ОСОБА_1 прийнято із неправильним встановленням фактичних обставин справи, порушенням норм матеріального та процесуального права, яке повинно бути скасовано, то і додаткове рішення від 07.03.2024 року у цій справі також повинно бути скасованим.

Заслухавши суддю-доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити частково, виходячи з наведених у цій постанові підстав.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги; суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Відповідно до ч. 1 п. 2 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Відповідно до ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є:

1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими;

3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи;

4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.

Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.

Порушення норм процесуального права є обов`язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення, якщо, зокрема справу (питання) розглянуто судом за відсутності будь-якого учасника справи, не повідомленого належним чином про дату, час і місце засідання суду (у разі якщо таке повідомлення є обов`язковим), якщо такий учасник справи обґрунтовує свою апеляційну скаргу такою підставою.

Згідно ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Задовольняючи заяву представника ОСОБА_1 - адвоката Заліпаєва Юрія Валерійовича про ухвалення додаткового рішення, стягуючи з ТОВ «Керуюча Компанія «МАРИНІСТ» на користь ОСОБА_1 понесені судові витрати на професійну правничу (правову) допомогу у розмірі 28 000 грн, суд першої інстанції виходив з дотримання принципів обґрунтованості, пропорційності (співмірності) витрат на оплату послуг адвоката, складності справи, значення її для сторін, з обсягу наданих адвокатом послуг та виконаних робіт.

Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції.

Судом встановлено, з матеріалів справи вбачається, що:

-14.09.2023року,представник ОСОБА_1 -адвокат ЗаліпаєвЮрій Валерійович подав до суду першої інстанції відзив на позовну заяву, згідно якого адвокат просив у задоволенні позовних вимог ТОВ «Керуюча Компанія «МАРИНІСТ» відмовити у повному обсязі. Також у відзиві зазначено, що попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які відповідач очікує понести у суді першої інстанції складають витрати на правничу допомогу адвоката у розмірі 8000 грн, та уточнений розрахунок буде наданий за фактом надання таких послуг (а/с 70-76).

До відзиву адвокат додав ордер серії ВН № 1283740, що підтверджує повноваження адвоката Заліпаєва Ю.В. на представництво інтересів ОСОБА_1 у Київському районномусуді м.Одесина підставі договору про надання правової допомоги № 202 від 30.04.2021 року та витяг з договору про надання правової допомоги № 7 від 13.07.2023 року (а/с 92);

- 06.11.2023 року представник ОСОБА_1 - адвокат Заліпаєв Юрій Валерійович подав до суду першої інстанції зустрічний позов, в якому крім іншого просив стягнути з ТОВ «Керуюча Компанія «МАРИНІСТ» на користь ОСОБА_1 понесені судові витрати пов`язані з розглядом справи у розмірі 6403 грн судового збору та 20000 грн витрати на правову допомогу (а/с 100-108);

- 01.03.2024 року представник позивача за зустрічним позовом ОСОБА_1 - адвокат Заліпаєв Юрій Валерійович надав до суду заяву про стягнення витрат на правову допомогу у розмірі 28 000 грн та судового збору у розмірі 5 368 грн (а/с 146-150).

До заяви адвокатом додано:

- договір № 7 про надання правничої допомоги віл 13.07.2023 року укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , згідно п. 1.1. Адвокат зобов`язується надати правову допомогу щодо захисту прав та інтересів Клієнта в судах, органах державної влади, на підприємствах в установах, організаціях всіх форм власності та підпорядкування, а Клієнт зобов`язується сплатити гонорар (винагороду) за надану правову допомогу та компенсувати фактичні витрати на її надання в обсязі та на умовах визначених Договором.

Згідно п. 2.4. на підтвердження факту надання Адвокатом Клієнту правової допомоги відповідно до умов цього Договору складається акт приймання-передачі адвокатських послуг і направляється Клієнту.

Пунктом 4.1. встановлено, що вартість послуг Адвоката встановлюється додатковою угодою до цього Договору, що є його невід`ємною частиною.

Відповідно до п. 4.2. Клієнт протягом трьох робочих днів з моменту підписання Договору сплачує передплату за надані послуги у розмірі, що становить 50% від загальної вартості послуг. Інша частина гонорару підлягає сплаті протягом 3-х днів з моменту підписання акту приймання-передачі надання послуг (а/с 153-154);

- 14.09.2023 року між сторонами укладено та підписано додаткову угоду № 1 до Договору про надання правової допомоги № 7 від 13.07.2023 року, згідно якої в якості гонорару та компенсації додаткових витрат, визначених п. 4.1. та п. 4.3. Договору № 7 про надання правничої допомоги Клієнт сплачує Адвокату 8 000 грн, за наступні юридичні послуги: консультація клієнта, попереднє вивчення документів та зібрання адвокатом необхідної інформації; підготовка та надання до суду процесуальних документів; участь адвоката у судових засіданнях та представництво інтересів клієнта у Київському районному суді м. Одеси по справі № 947/25386/23 (а/с 155);

- 28.02.2024 року між сторонами укладено та підписано додаткову угоду № 2 до Договору про надання правової допомоги № 7 від 13.07.2023 року, згідно якої в якості гонорару та компенсації додаткових витрат, визначених п. 4.1. та п. 4.3. Договору № 7 про надання правничої допомоги Клієнт сплачує Адвокату 20 000 грн, за успішне представництво інтересів клієнта у Київському районному суді м. Одеси по справі № 947/25386/23 та прийняття рішення на користь клієнта (а/с 156).

Крім того, надані прибуткові касові ордери № 7 від 14.09.2023 року на суму 8 000 грн та № 7/1 від 28.02.2024 року на суму 20 000 грн (а/с 157-158).

Детального опису робіт (наданих послуг) та акту приймання-передачі представлено не було.

Колегія суддів виходить з такого.

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (ч. 1 ст. 2 ЦПК України).

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (ч. 1 ст. 13 ЦПК України).

Відповідно до змісту ст. 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

За приписами ч. 3 ст. 12 та ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Суть доказів, їх належність, допустимість, достовірність та достатність, оцінка їх судом та умови їх розгляду судом визначені статтями 76-80 ЦПК України.

Згідно ч. 1 ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідно ч. 1 ст. 15 ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою.

При цьому серед основних засад (принципів) цивільного судочинства п. 12 ч. 3 ст. 2 ЦПК України закріплює принцип відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.

Судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема витрати на професійну правничу допомогу (ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 133 ЦПК України).

Згідно ч. 1, 2 ст. 134 ЦПК України, разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести в зв`язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору.

За приписами ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Згідно ст. 141 ЦПК України, що закріплює вимоги щодо розподілу судових витрат між сторонами, інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

У випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами, або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

Згідно ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Апеляційний суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд (ч. 4 ст. 263 ЦПК України). Згідно приписів ч. 4 ст. 10 ЦПК України суд застосовує при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.

Так, у рішенні по справі «East/West Alliance Limited» проти України» (Заява № 19336/04) ЄСПЛ, оцінюючи вимогу заявника щодо здійснення компенсації витрат у розмірі 10% від суми справедливої сатисфакції, виходив з того, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «Ботацці проти Італії» (Bottazzi v. Italy) [ВП], заява №34884/97, п. 30, ECHR 1999-V).

ЄСПЛ в своєму рішенні від 07 листопада 2013 року у справі «Бєлоусов проти України» (Заява № 4494/07) зазначив, що хоча заявник ще не сплатив адвокатський гонорар, він має сплатити його згідно із договірними зобов`язаннями. Відповідно Суд вважає витрати за цим гонораром «фактично понесеними» (рішення від 07.11.2013 року у справі «Бєлоусов проти України», Заява № 4494/07, п. 115).

У додатковій постанові від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц Велика Палата Верховного Суду зробила такі висновки:

1) при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21);

2) розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися у ці правовідносини. Разом із тим чинне цивільно-процесуальне законодавство визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу (пункти 28, 29);

3) саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони (пункт 44).

У постанові від 25 жовтня 2022 року у справі № 820/3681/18 (адміністративне провадження № К/9901/27069/19) Верховний Суд зазначив: «Розмір відповідної суми (витрат на правничу допомогу) має бути обґрунтованим. Крім того, підлягає оцінці необхідність саме такого розміру витрат. Склад та розмір витрат на професійну правничу допомогу підлягає доказуванню в судовому процесі - сторона, яка хоче компенсувати судові витрати повинна довести та підтвердити розмір заявлених судових витрат, а інша сторона може подати заперечення щодо не співмірності розміру таких витрат. Результат та вирішення справи безпосередньо пов`язаний із позицією, зусиллям і участю в процесі представника інтересів сторони за договором. При цьому, такі надані послуги повинні бути обґрунтованими, тобто доцільність надання такої послуги та її вплив на кінцевий результат розгляду справи, якого прагне сторона, повинно бути доведено стороною в процесі. Суд під час вирішення питання щодо розподілу судових витрат зобов`язаний оцінити рівень витрат на правничу допомогу обґрунтовано у кожному конкретному випадку за критеріями співмірності необхідних і достатніх витрат».

У додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 червня 2022 року у справі № 910/12876/19 (провадження № 12-94гс20) роз`яснено, що в цілому нормами процесуального законодавства передбачено такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат, як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін.

Так матеріалами справи підтверджено, що на виконання вимог ч. 1 ст. 134 ЦПК України відповідач за первісним позовом у першій заяві по суті спору, а саме відзиві на позовну заяву, зазначив, що попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які ОСОБА_1 очікує понести у суді першої інстанції складають витрати на правничу допомогу адвоката у розмірі 8 000 грн, та уточнений розрахунок буде наданий за фактом надання таких послуг.

Вбачається, що рішення суду по суті спору, яким позивачу за первісним позовом відмовлено в задоволенні позовних вимог, а зустрічний позов задоволено ухвалено судом першої інстанції 28 лютого 2024 року. Дане рішення суду постановою Одеського апеляційного суду від 22 жовтня 2024 року скасовано та ухвалено нове судове рішення, яким первісний позов задоволено частково, а зустрічний позов у частині зобов`язання здійснити перерахунок комунальних платежів залишено без задоволення. В іншій частині рішення - залишено без змін.

Згідно з частиною 13 статті 141, підпунктами "б", "в" пункту 4 частини першої статті 382 ЦПК України суд апеляційної інстанції має вирішити питання щодо нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції, у випадку скасування та ухвалення нового рішення або зміни судового рішення; щодо розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.

Встановивши, що представником ОСОБА_1 - адвокатом Заліпаєвим Ю.В. подано заяву про ухвалення додаткового рішення у встановлений законом строк, а саме 01.03.2024 року, суд першої інстанції з урахуванням задоволення зустрічного позову, мав підстави для ухвалення додаткового судового рішення за відповідною заявою відповідача за первісним позовом.

Крім того суд також мав оцінити витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені і їх необхідність.

Не маючи повноважень втручатися у відносини між адвокатом та клієнтом щодо визначення гонорару адвоката за надані ним послуги, суд лише здійснює оцінку дійсності, обґрунтованості, розумності і співмірності такого гонорару вчиненій адвокатом роботі під час судового провадження у справі з урахуванням складності та значення справи, за умови подання іншою стороною клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката.

На підтвердження понесених судових витрат відповідача за первісним позовом на правничу допомогу представником надано наступні докази:

- договір № 7 про надання правничої допомоги віл 13.07.2023 року укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , згідно п. 1.1. Адвокат зобов`язується надати правову допомогу щодо захисту прав та інтересів Клієнта в судах, органах державної влади, на підприємствах в установах, організаціях всіх форм власності та підпорядкування, а Клієнт зобов`язується сплатити гонорар (винагороду) за надану правову допомогу та компенсувати фактичні витрати на її надання в обсязі та на умовах визначених Договором;

- додаткову угоду № 1 від 14.09.2023 року до Договору про надання правової допомоги № 7 від 13.07.2023 року, згідно якої в якості гонорару та компенсації додаткових витрат, визначених п. 4.1. та п. 4.3. Договору № 7 про надання правничої допомоги Клієнт сплачує Адвокату 8 000 грн, за наступні юридичні послуги: консультація клієнта, попереднє вивчення документів та зібрання адвокатом необхідної інформації; підготовка та надання до суду процесуальних документів; участь адвоката у судових засіданнях та представництво інтересів клієнта у Київському районному суді м. Одеси по справі № 947/25386/23 (а/с 155);

- додаткову угоду № 2 від 28.02.2024 року до Договору про надання правової допомоги № 7 від 13.07.2023 року, згідно якої в якості гонорару та компенсації додаткових витрат, визначених п. 4.1. та п. 4.3. Договору № 7 про надання правничої допомоги Клієнт сплачує Адвокату 20 000 грн, за успішне представництво інтересів клієнта у Київському районному суді м. Одеси по справі № 947/25386/23 та прийняття рішення на користь клієнта (а/с 156);

- прибуткові касові ордери № 7 від 14.09.2023 року на суму 8 000 грн та № 7/1 від 28.02.2024 року на суму 20 000 грн (а/с 157-158).

Крім того, матеріалами справи підтверджено, що справа з підстав розгляду спору по суті перебувала у провадженні суду першої інстанції з серпня 2023 року по лютий 2024 року, під час якого представником відповідача за первісним позовом у справі подавалися процесуальні документи, зокрема відзив на позовну заяву та зустрічний позов. Також, адвокат приймав участь у 2-х судових засіданнях: 06.11.2023 року, що тривало з 11:05 год. по 11:11 год., та 28.02.2024 року, що тривало з 14:25 год. по 15:10 год., загальний час проведений представником відповідача у судових засіданнях не перевищив 1-ї години.

Водночас враховуючи положення статті 141 ЦПК України, зважаючи на підставу, предмет та ціну позову, типовість обставин справи, щодо яких існує стабільна судова практика, апеляційний суд, не погоджується із заявленою адвокатом сумою 8 000 грн, що підлягає стягненню з ТОВ «Керуюча Компанія «МАРИНІСТ», за наступні юридичні послуги: консультація клієнта, попереднє вивчення документів та зібрання адвокатом необхідної інформації; підготовка та надання до суду процесуальних документів; участь адвоката у судових засіданнях та представництво інтересів клієнта у Київському районному суді м. Одеси по справі № 947/25386/23, та вважає за необхідне зменшити їх розмір до 6 000 грн.

Слід зазначити, що при зменшенні витрат на правову допомогу також враховується: чи змінювалася правова позиція сторін у справі в судах певної або всіх судових інстанцій; чи потрібно було адвокату вивчати додаткові джерела права, законодавство що регулює спір у справі, документи та доводи, якими протилежні сторони у справі обґрунтували свої вимоги та інші обставини. Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 01.12.2021 року у справі № 910/20852/20.

Щодо стягнення витрат з позивача за первісним позовом гонорара за успішне представництво інтересів клієнта у розмірі 20 000 грн колегія суддів зазначає наступне.

Чинне законодавство хоча і не містить визначення такого виду гонорару, як "гонорар успіху", проте суд враховує те, що Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12 травня 2020 року в справі № 904/4507/18 фактично дійшла висновку про можливість існування "гонорару успіху" як форми оплати винагороди адвокату, визнала законність визначення між адвокатом та клієнтом у договорі про надання правової допомоги такого виду винагороди як "гонорар успіху", що відповідає принципу свободи договору та численній практиці Європейського суду з прав людини.

Відтак, враховуючи дані позиції Великої Палати Верховного Суду, клієнт і адвокат, користуючись принципом свободи договору, можуть визначити додаткові витрати між собою у вигляді гонорару успіху, проте вказаний вид гонорару не підпадає під пряме визначення адвокатських послуг та, відповідно, не може переносити на іншу сторону (не сторону такого договору).

У рішенні (щодо справедливої сатисфакції) від 19 жовтня 2000 року у справі "Іатрідіс проти Греції" (Iatridis v. Greece, заява № 31107/96) ЄСПЛ вирішував питання обов`язковості для цього суду угоди, укладеної заявником зі своїм адвокатом стосовно плати за надані послуги, що співставна з "гонораром успіху". ЄСПЛ указав, що йдеться про договір, відповідно до якого клієнт погоджується сплатити адвокату як гонорар відповідний відсоток суми, якщо така буде присуджена клієнту судом. Такі угоди, якщо вони є юридично дійсними, можуть підтверджувати, що у заявника дійсно виник обов`язок заплатити відповідну суму гонорару своєму адвокатові. Однак, угоди такого роду, зважаючи на зобов`язання, що виникли лише між адвокатом і клієнтом, не можуть зобов`язувати суд, який має оцінювати судові та інші витрати не лише через те, що вони дійсно понесені, але й ураховуючи також те, чи були вони розумними (§ 55).

З урахуванням наведеного колегія суддів зазначає, що не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, зокрема у випадку укладення ними договору, що передбачає сплату адвокату "гонорару успіху", у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Адже вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.

Аналогічна правова позиція викладена і у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18.

Отже, винагорода адвокату за досягнення позитивного рішення у справі як "гонорар успіху", за своїм змістом і правовою природою не є ціною договору (платою за надані послуги) у розумінні статей 632, 903 ЦК України та статті 30 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність, а є платою за сам результат (позитивне рішення), досягнення якого відповідно до умов договору не ставиться в залежність від фактично наданих послуг, так як і не є професійною правничою допомогою в розумінні статті 137 ЦПК України, оскільки не є послугою адвоката та не відноситься до судових витрат. А тому, "гонорар успіху" не є складовою витрат на професійну правничу допомогу.

За вказаних обставин колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для покладення на позивача за первісним позовом відшкодування "гонорару успіху", який сплачує заявник на користь адвоката в межах їх домовленості за умовами договору.

У постанові Верховного Суду від 12.04.2023 року у справі № 127/9918/14-ц вказано, що відшкодування витрат на правничу допомогу не може бути способом надмірного збагачення сторони, на користь якої такі витрати стягуються, і не може становити для неї по суті додатковий спосіб отримання доходу.

Оскільки колегія суддів доходить висновку про неспівмірність заявлених відповідачем за первісним позовом витрат на професійну правничу допомогу складності справи, не відповідність критерію розумності, та співмірності із виконаною роботою адвоката, обрахована стороною відповідача вартість наданих адвокатом послуг підлягає зменшенню.

За таких обставин апеляційний суд дійшов висновку про часткове задоволення заяви представника ОСОБА_1 - адвоката Заліпаєва Ю.В., зменшення витрат на професійну правничу допомогу адвоката та їх стягнення з позивача ТОВ «Керуюча Компанія «МАРИНІСТ» на користь відповідача ОСОБА_1 у розмірі 6 000 грн, оскільки загальний розмір вказаних витрат у сумі 28 000 грн є неспівмірним та суперечить критеріям їх дійсності, необхідності та розумності.

У Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, серед іншого (пункти 32-41), звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; для цього потрібно логічно структурувати рішення і викласти його в чіткому стилі, доступному для кожного; судові рішення повинні, у принципі, бути обґрунтованим; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на аргументи сторін та доречні доводи, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

Зазначений Висновок також звертає увагу на те, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних рішень у різних країнах.

Так, у справі «Салов проти України» (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89) ЄСПЛ наголосив на тому, що згідно статті 6 Конвенції рішення судів достатнім чином містять мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя (рішення у справі «Hirvisaari v. Finland», заява № 49684/99; від 27 вересня 2001 р., пункт 30). Разом з тим, у рішенні звертається увага, що статтю 6 параграф 1 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення, може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи (рішення у справі «Ruiz Torija v. Spain», заява серія А № 303-А; від 9 грудня 1994 р.; пункт 29).

У справі «Серявін та інші проти України» зазначено, що національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін. Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає у тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією (рішення у справі «Hirvisaari v. Finland», заява № 49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року).

Отже, у рішеннях ЄСПЛ склалась стала практика, відповідно до якої рішення національних судів мають бути обґрунтованими, зрозумілими для учасників справ та чітко структурованими; у судових рішеннях має бути проведена правова оцінка доводів сторін, однак, це не означає, що суди мають давати оцінку кожному аргументу та детальну ві дпові дь на нього. Тобто мотивованість рішення залежить від особливостей кожної справи, судової інстанції, яка постановляє рішення, та інших обставин, що характеризують індивідуальні особливості справи.

Враховуючи наведене, апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а додаткове рішення суду першої інстанції зміні в частині розміру витрат на професійну правову допомогу.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 367, 374, 376, 381, 383, 384 ЦПК України, Одеський апеляційний суд,

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Керуюча Компанія «МАРИНІСТ» задовольнити частково.

Додаткове рішення Київського районного суду м. Одеси від 07 березня 2024 року змінити, зменшивши розмір витрат на професійну правничу допомогу до 6 000 грн.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Керуюча Компанія «МАРИНІСТ» (ЄДРПОУ: 44402575) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) витрати на професійну правничу допомогу, понесені в суді першої інстанції, у розмірі 6 000 (шести тисяч) гривень.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, однак може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови.

Повний текст постанови складено: 07.11.2024 року.

Головуючий: О.М. Таварткіладзе

Судді: А.П. Заїкін

С.О.Погорєлова