Рішення

від 07.11.2024 по справі 120/8413/24

ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

07 листопада 2024 р. Справа № 120/8413/24

Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Воробйової Інни Анатоліївни, розглянувши у письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Вінницької обласної медико - соціальної експертної комісії №2 Вінницького обласного центру медико - соціальної експертизи про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити дії

ВСТАНОВИВ:

До Вінницького окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) до Вінницької обласної медико-соціальної експертної комісії №2 Вінницького обласного центру медико -соціальної експертизи, в якому просив:

- визнати протиправною бездіяльність від 01.02.2024 р. щодо не визнання ОСОБА_1 інвалідом 3 групи;

- зобов`язати повторно здійснити повне медичне обстеження з урахуванням проведених досліджень лікувально -профілактичними закладами охорони здоров`я, на підставі медичної документації та за результатами об`єктивного обстеження особи членами комісії визнати інвалідом 3 групи.

В обгрунтування позову позивач зазначає, що при проведенні повторного огляду комісією не враховано, що наявні у нього захворювання мають стійкий характер, що призвели до порушень функцій організму. Крім того, за період інвалідності стан його здоров`я не змінювався. Окремо вказано, що комісія має приймати рішення після проведення всіх обстежень особи.

Ухвалою від 01.07.2024 р. прийнято позовну заяву до розгляду, вирішено здійснювати розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи.

Від відповідача письмової позиції не надходило , хоча ухвала про відкриття доставлена до електронного кабінету останнього 01.07.2024 р.

Ухвалою від 16.09.2024 р. витребувано додаткові докази.

Стосовно заяви Вінницького обласного центру МСЕК, яка надійшла до суду 30.09.2024 р., то тут суд вказує, що такій оцінка не надається та вона до уваги не приймається, адже центр не є стороною у справі, про що додатково наголошено в ухвалі від 22.10.2024 р.

Ухвалою від 22.10.2024 р. витребувано додаткові докази, однак такі станом на 07.11.2024 р. не надійшли.

Відтак, суд приймає рішення на підставі доказів, які містяться в матеріалах справи.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши докази, суд встановив наступне.

22.12.2022 медико-соціальною експертною комісією №2 , згідно довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією серії 12 ААГ № 336068 від 22.12.2022 р., позивачу в результаті огляду вперше встановлена третя група інвалідності загального захворювання (на строк до 01.01.2024).

01.12.2023 р. згідно направлення амбулаторії загальної практики сімейної медицини смт. Браїлів направлено на МСЕК з підстав закінчення терміну інвалідності. До якого долучено консультаційні висновки офтальмолога, хірурга, невропатолога, виписку про знаходження в денному стаціонарі з 29.03.2023 р. по 07.04.2023 р., цифрову флюрографію.

Згідно акту огляду медико-соціальною експертною комісією №10/312 від 01.02.2024, вказано результати експертного огляду, результати обстежень, діагноз та експертне рішення, зокрема, що ступінь порушень та патологій не дає підстави для встановлення інвалідності. Довідка підписана головою та членами МСЕК.

Відповідно до довідки МСЕК №2 ОСОБА_1 не визнано інвалідом, внаслідок огляду 01.02.2024 р .

Не погоджуючись із даним висновком, позивач просив направити документи до обласного МСЕК.

Згідно акту огляду медико-соціальною експертною комісією №70042 від 12.02.2024, вказано результати експертного огляду, результати обстежень, діагноз та експертне рішення, зокрема, що ступінь порушень та патологій не дає підстави для встановлення інвалідності. Довідка підписана головою та членами МСЕК.

Внаслідок даного акту складено довідку обласною МСЕК №1 згідно якої ОСОБА_1 не визнано інвалідом, внаслідок огляду 12.02.2024 р .

Не погоджуючись із позицією відповідача, позивач звернувся до суду із даним позовом.

Визначаючись щодо позовних вимог, суд виходить з наступного.

Згідно із ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 2 Закону України "Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні" №875-XII(далі - Закон № 875-ХІІ) особою з інвалідністю є особа зі стійким розладом функцій організму, що при взаємодії із зовнішнім середовищем може призводити до обмеження її життєдіяльності, внаслідок чого держава зобов`язана створити умови для реалізації нею прав нарівні з іншими громадянами та забезпечити її соціальний захист.

Інвалідність як міра втрати здоров`я визначається шляхом експертного обстеження в органах медико-соціальної експертизи центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров`я (ст. 3 Закону № 875-ХІІ).

Згідно зі статтею 1 Закону України "Про реабілітацію осіб з інвалідністю в Україні" № 2961-IV(далі - Закон № 2961-IV) медико-соціальна експертиза - встановлення ступеня стійкого обмеження життєдіяльності, групи інвалідності, причини і часу їх настання, а також доопрацювання та затвердження індивідуальної програми реабілітації особи з інвалідністю (дитини з інвалідністю) в рамках стратегії компенсації на основі індивідуального реабілітаційного плану та комплексного реабілітаційного обстеження особи з обмеженням життєдіяльності.

Відповідно до статті 3 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" та статті 7 Закону України "Про реабілітацію інвалідів в Україні"Кабінет Міністрів України постановою від 03.12.2009 №1317затвердив Положення про медико-соціальну експертизу та Положення про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності (далі - Положення № 1317).

Згідно із п. 3 Положення про медико-соціальну експертизу № 1317 медико-соціальна експертиза проводиться особам, що звертаються для встановлення інвалідності, за направленням лікувально-профілактичного закладу охорони здоров`я після проведення діагностичних, лікувальних і реабілітаційних заходів за наявності відомостей, що підтверджують стійке порушення функцій організму, обумовлених захворюваннями, наслідками травм чи вродженими вадами, які спричиняють обмеження життєдіяльності.

Медико-соціальну експертизу проводять медико-соціальні експертні комісії (далі - комісії), з яких утворюються в установленому порядку центри (бюро), що належать до закладів охорони здоров`я при Міністерстві охорони здоров`я Автономної Республіки Крим, управліннях охорони здоров`я обласних, Київської та Севастопольської міських держадміністрацій (п. 4 Положення № 1317).

За правилами п. 11 Положення № 1317 міські, міжрайонні, районні комісії визначають, зокрема, ступінь обмеження життєдіяльності осіб, що звертаються для встановлення інвалідності, потребу в сторонньому нагляді, догляді або допомозі, реабілітації, реабілітаційний потенціал, групу інвалідності, причину і час її настання, професію, з якою пов`язане ушкодження здоров`я, а також ступінь втрати професійної працездатності (у відсотках) працівників, які одержали ушкодження здоров`я, пов`язане з виконанням ними трудових обов`язків.

Кримська республіканська, обласні, центральні міські комісії, зокрема, повторно оглядають осіб, що звертаються для встановлення інвалідності і оскаржили рішення районних, міжрайонних, міських комісій (п. 12 Положення № 1317).

Відповідно до п.15 Положення № 1317, комісії проводять своєчасно огляд (повторний огляд) осіб, що звертаються для встановлення інвалідності, за місцем їх проживання або лікування, у тому числі за місцем їх проживання або місцем перебування у закладах соціального захисту для бездомних осіб та центрах соціальної адаптації осіб, звільнених з місць позбавлення волі, за направленням відповідного лікувально-профілактичного закладу охорони здоров`я після пред`явлення паспорта чи іншого документа, що засвідчує особу.

Згідно із п.17 та 19 Положення № 1317 медико-соціальна експертиза проводиться після повного медичного обстеження, проведення необхідних досліджень, оцінювання соціальних потреб особи з інвалідністю, визначення клініко-функціонального діагнозу, професійного, трудового прогнозу, одержання результатів відповідного лікування, реабілітації за наявності даних, що підтверджують стійке порушення функцій організму, обумовлених захворюваннями, наслідками травм чи вродженими вадами, які спричиняють обмеження життєдіяльності.

Комісія проводить засідання у повному складі і колегіально приймає рішення. Відомості щодо результатів експертного огляду і прийнятих рішень вносяться до акта огляду та протоколу засідання комісії, що підписуються головою комісії та її членами і засвідчуються печаткою.

Умови та критерії встановлення інвалідності медико-соціальними експертними комісіями встановлені Положенням про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності.

За змістом п. 22, 23 Положення про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності повторний огляд осіб з інвалідністю з нестійкими, оборотними змінами та порушеннями функцій організму з метою визначення ефективності реабілітаційних заходів, стану здоров`я і ступеня соціальної адаптації проводиться раз на один - три роки.

Повторний огляд осіб з інвалідністю, а також осіб, інвалідність яких встановлено без зазначення строку проведення повторного огляду, проводиться раніше зазначеного строку за заявою такої особи з інвалідністю, інших заінтересованих осіб у разі настання змін у стані здоров`я і працездатності або за рішенням суду.

Особам, що звертаються для встановлення інвалідності, група інвалідності встановлюється без зазначення строку повторного огляду у разі наявності вроджених вад розумового чи фізичного розвитку, анатомічних дефектів, стійких необоротних морфологічних змін та розладу функцій органів і систем організму, неефективності реабілітаційних заходів, неможливості відновлення соціальної адаптації, несприятливого прогнозу відновлення працездатності з урахуванням реальних соціально-економічних обставин у місці проживання особи з інвалідністю, а також особам з інвалідністю, у яких строк переогляду настає після досягнення пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

У разі незгоди з рішенням районної, міжрайонної, міської комісії хворий, потерпілий від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання або особа з інвалідністю має право подати протягом місяця після одержання висновку комісії письмову заяву до Кримської республіканської, обласної, Київської та Севастопольської центральних міських комісій або до комісії, в якій він проходив огляд, чи до відповідного управління охорони здоров`я. Комісія, що проводила огляд, або управління охорони здоров`я надсилає у триденний строк після надходження відповідного запиту всі наявні документи на розгляд Кримської республіканської, обласної, центральної міської комісії, яка протягом місяця з дня подання зазначених документів проводить повторний огляд заявника і приймає відповідне рішення.

Відповідно до п. 27 Положення про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності підставою для встановлення III групи інвалідності є стійкі, помірної важкості функціональні порушення в організмі, зумовлені захворюванням, наслідками травм або вродженими вадами, що призвели до помірно вираженого обмеження життєдіяльності особи, в тому числі її працездатності, але потребують соціальної допомоги і соціального захисту

Критеріями для встановлення III групи інвалідності є ступінь втрати здоров`я, що спричиняє обмеження однієї чи декількох категорій життєдіяльності у помірно вираженому I ступені:

обмеження самообслуговування I ступеня - здатність до самообслуговування з використанням допоміжних засобів;

обмеження здатності самостійно пересуватися I ступеня - здатність до самостійного пересування з більшим витрачанням часу, часткового пересування та скорочення відстані;

обмеження здатності до навчання I ступеня - здатність до навчання в навчальних закладах загального типу за умови дотримання спеціального режиму навчального процесу і/або з використанням допоміжних засобів, за допомогою інших осіб (крім персоналу, що навчає);

обмеження здатності до трудової діяльності I ступеня - часткова втрата можливостей до повноцінної трудової діяльності (втрата професії, значне обмеження кваліфікації або зменшення обсягу професійної трудової діяльності більше ніж на 25 відсотків, значне утруднення в набутті професії чи працевлаштуванні осіб, що раніше ніколи не працювали та не мають професії);

обмеження здатності до орієнтації I ступеня - здатність до орієнтації в часі, просторі за умови використання допоміжних засобів;

обмеження здатності до спілкування I ступеня - здатність до спілкування, що характеризується зниженням швидкості, зменшенням обсягу засвоєння, отримання та передавання інформації;

обмеження здатності контролювати свою поведінку I ступеня - здатність частково контролювати свою поведінку за особливих умов.

Особи з інвалідністю III групи з помірним обмеженням життєдіяльності можуть навчатися та провадити різні види трудової діяльності за умови забезпечення у разі потреби засобами компенсації фізичних дефектів чи порушених функцій організму, здійснення реабілітаційних заходів.

Як слідує із матеріалів справи, позивач вважає протиправною бездіяльність щодо не встановлення інвалідності.

Суд зауважує, що згідно вимог законодавства рішення МСЕК приймається після повного медичного обстеження особи і проведення досліджень лікувально-профілактичним закладом охорони здоров`я, на підставі медичних документів та за результатами об`єктивного обстеження особи членами комісії.

Критеріями встановлення групи інвалідності є не діагноз, а його наслідки, які призвели до порушення функції органів і систем організму, які, в свою чергу, призвели до обмеження життєдіяльності. Саме ступінь порушення функцій організму та обмеження життєдіяльності є критеріями встановлення тієї чи іншої групи інвалідності.

В той же час, суд звертає увагу на те, що вирішення питань щодо визначення міри втрати здоров`я та ступеня обмеження життєдіяльності особи є дискреційним повноваженням відповідних МСЕК, яке суд не може перебирати на себе, оскільки це, з поміж іншого, вимагає наявності медичної освіти та спеціальної підготовки.

Зазначена правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 30 квітня 2021 року по справі № 160/12235/19.

Верховний Суд у постанові від 12 жовтня 2021 року по справі № 280/4820/19 зазначив, що Верховний Суд неодноразово звертав увагу, що при розгляді по суті спору у справах, у яких оспорюються рішення МСЕК, суд не може здійснювати власну оцінку підставності прийняття певного висновку, оскільки суди не є спеціалізованими установами в медичній сфері і тому оцінка підставності висновку МСЕК виходить за межі необхідного дослідження в контексті застосування норм матеріального права.

Визначення конкретного ступеню розладу функцій органів і систем організму та обмеження життєдіяльності людини як критеріїв встановлення інвалідності є дискреційними повноваженнями МСЕК, а отже, суд не вправі втручатися у такі повноваження відповідача.

Окремо суд вказує й на те, що висновки долучені до матеріалів позовної заяви, зокрема КНП «ВОКПЛ ім..акад О.І.Ющенка ВОР» від 26.02.2024 р, 20.05.2024 р. складені після визнання позивача особою без інвалідності.

Суд не приймає до уваги аргументи позивача відносно того, що відповідачем не повно досліджено медичні документи, та не враховано наявні захворювання, адже питання питання врахування тих чи інших досліджень , встановлення діагнозів та відповідності їх конкретній статті Розкладу хвороб потребує спеціальних знань у медичній галузі та віднесено до виключної компетенції лікарської комісії.

Суд не може надавати оцінку правомірності врахування тих чи інших медичних висновків та перебирати на себе повноваження МСЕК.

Відтак, суд доходить висновку, що в ході розгляду справи не підтверджено позицію позивача, а отже вимога про визнання протиправною бездіяльності від 01.02.2024 р. щодо не визнання ОСОБА_1 інвалідом 3 групи не підлягає задоволенню.

Як наслідок не підлягає задоволенню й вимога про зобов`язання повторно здійснити повне медичне обстеження з урахуванням проведених досліджень лікувально -профілактичними закладами охорони здоров`я, на підставі медичної документації та за результатами об`єктивного обстеження особи членами комісії визнати інвалідом 3 групи.

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб`єкта владних повноважень та наданих відповідачем, суд доходить висновку про відмову у задоволені позову.

Враховуючи відсутність підстав для задоволення позову, судові витрати відшкодуванню не підлягають.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, -

ВИРІШИВ:

в задоволенні позову - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Інформація про учасників справи:

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ін НОМЕР_1 )

Відповідач: Вінницька обласна медико-соціальна експертна комісія №2 Вінницького обласного центру медико-соціальної експертизи ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_2 )

Повний текст рішення оформлено 7.11.2024 р.

Суддя Воробйова Інна Анатоліївна