Рішення

від 06.11.2024 по справі 140/6669/24

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 листопада 2024 року ЛуцькСправа № 140/6669/24

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Смокович В.І., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області, Волинського обласного центру зайнятості про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі ОСОБА_1 , позивач) звернулася до суду із позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області (далі ГУ ПФУ у Волинській області, відповідач 1), Волинського обласного центру зайнятості (далі Центр зайнятості, відповідач 2) про визнання протиправними дій ГУ ПФУ у Волинській області щодо не врахування позивачу до страхового стажу періодів роботи з 01.04.2020 по 21.09.2023 на ДП «Волиньвугілля»; зобов`язати ГУ ПФУ у Волинській області зарахувати позивачу до страхового стажу періоди роботи з 01.04.2020 по 21.09.2023 на ДП «Волиньвугілля» та внести дані щодо зазначеного стажу роботи та отриманих доходів до Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування; визнати протиправними дії Центр зайнятості щодо нарахування та виплати позивачу допомоги по безробіттю у мінімальному розмірі, що встановлюється правлінням Фонду загальнообов`язкового державного соціального страхування на випадок безробіття або на час воєнного стану КМУ; зобов`язати Центр зайнятості нарахувати та виплатити позивачу допомогу по безробіттю з урахуванням страхового стажу роботи з 01.04.2020 по 21.09.2023 та отриманих доходів у цей період з врахуванням виплачених сум.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ОСОБА_1 до 21 вересня 2023 року перебувала у трудових відносинах з Державним Підприємством «Волиньвугілля» (далі ДП «Волиньвугілля»), після звільнення була зареєстрована, як безробітна у Володимир- Волинській філії Волинського обласного центру зайнятості.

Однак після звільнення ОСОБА_1 призначено допомогу по безробіттю в мінімальному розмірі, не зважаючи на те, що вона перебувала в трудових відносинах з ДП «Волиньвугілля» по день звільнення, отримувала заробітну плату, з якої сплачувались соціальні страхові внески.

Зазначає, що з невідомих причин, до страхового стажу не зараховано період роботи позивачки з 01 квітня 2020 року по день звільнення 21 вересня 2023 року.

Вказує, що позивач звернулась із заявою до Центру зайнятості з вимогою виплатити допомогу по безробіттю у розмірі, передбаченому законом, додавши відповідні довідки з підприємства про те, що вона отримувала заробітну плату, з якої сплачувались страхові внески.

Листом від 04 січня 2024 року відповідачем у проведенні перерахунку допомоги по безробіттю заявниці було відмовлено з тих підстав, що за даними Державного Реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування відсутні відомості про страховий стаж за період з 01 квітня 2020 року по 21 вересня 2023 року, що передував реєстрації особи як безробітної.

ОСОБА_1 звернулась до ГУ ПФУ у Волинській області із заявою з вимогою зарахувати періоди роботи з 01 квітня 2020 року по 21 вересня 2023 року до страхового стажу, оскільки у вказаний період позивачка працювала, отримувала доходи, з яких вираховувались та сплачувались страхові внески.

Листом від 29 грудня 2023 року №0300-0704-8/76129 ГУ ПФУ у Волинській області у зарахуванні зазначеного періоду до стажу роботи було відмовлено у зв`язку з тим, що роботодавцем - ДП «Волиньвугілля» за період з квітня 2020 року по вересень 2023 року не сплачено страхові внески.

ОСОБА_1 уважає такі дії відповідачів протиправними та такими, що порушують її майнові права, оскільки призводять до нарахування допомоги по безробіттю у заниженому розмірі, з огляду на що просить адміністративний позов задовольнити (арк. спр. 1-10).

Ухвалою судді Волинського окружного адміністративного суду від 02 липня 2024 року прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі та ухвалено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін (арк. спр. 48).

Ухвалою судді Волинського окружного адміністративного суду від 19 вересня 2024 рокуклопотання адвоката Герасимчук Людмили Романівни, яка представляє інтереси ОСОБА_1 , задоволено, визнано Володимир-Волинську філію Волинського обласного центру зайнятості неналежним відповідачем та замінено неналежного відповідача - Володимир-Волинську філію Волинського обласного центру зайнятості на належного відповідача - Волинський обласний центр зайнятості (арк. спр. 96-97).

У відзиві на позовну заяву від 01 жовтня 2024 року №2498, представник Центр зайнятості позовних вимог не визнала, мотивуючи тим, що 20 жовтня 2023 року позивач звернулась до Центру зайнятості за сприянням у працевлаштуванні та з цього з 21 жовтня 2023 року розпочато виплату допомоги по безробіттю і мінімальному розмірі, яку припинено 29 грудня 2023 року у зв`язку із працевлаштуванням.

Зазначає, що розрахунковим періодом для призначення допомоги по безробіттю позивача є жовтень 2022 року - вересень 2023 року. За даними Державного реєстру ДП «Волиньвугілля» не сплачено єдиний соціальний внесок за вказаний період, отже, страховий стаж протягом 12 місяців, які передували реєстрації в службі зайнятості позивача становить 0 місяців, що і було причиною призначення допомогу по безробіттю у мінімальному розмірі.

Звертає увагу, що допомога по безробіттю обчислюються виходячи з даних про страховий стаж безробітного, який виникає в разі сплати страхових внесків. Факт сплати підтверджується даними Державного реєстру. Інші джерела інформації законодавством не передбачені, та не можуть бути використані центром зайнятості при призначенні допомоги по безробіттю.

В той же час повідомляє, що Центр зайнятості не здійснює контроль за сплатою єдиною внеску, не проводить зарахування періоду роботи до страховою стажу та у своїй роботі керується даними Державного реєстру виключно для призначення допомоги по безробіттю.

Реалізація передбаченого права застрахованої особи на допомогу по безробіттю безпосередньо пов`язана із наявністю у неї певного страхового стажу, при цьому обов`язковою умовою для визнання певного періоду страховим стажем є сплата страхових внесків самою застрахованою особою або страхувальником.

Крім того, уважає за необхідне зазначити, що ОСОБА_1 не позбавлена права вимагати відшкодування шкоди, заподіяної їй несвоєчасною сплатою страхових внесків, внаслідок чого вона була позбавлена права на отримання допомоги по безробіттю у спірному розмірі, від роботодавця, з чиєї вини така була заподіяна, у порядку цивільного судочинства або ж відповідно до пункту 3 частини першої статті 16 Закону «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», застрахована особа мас право вимагати від страхувальника сплати страхових внесків, у тому числі в судовому порядку.

Отже, на переконання представника Центру зайнятості, позивач мас достатньо засобів правового захисту, у разі несплати роботодавцем страхових внесків.

Саме тому, у разі порушення страхувальником вимог закону щодо порядку та строків сплати страхових внесків саме він зобов`язаний відшкодувати найманому працівнику шкоду, заподіяної несвоєчасною сплатою страхових внесків.

Відтак, з урахуванням зазначеного, представник відповідача 2 просить в задоволенні адміністративного позову відмовити повністю (арк. спр. 102-108).

Також представником Центру зайнятості, подано до суду 04 жовтня 2024 року клопотання про залишення позову ОСОБА_1 в частині позовних вимог до відповідача 2, без розгляду, у зв`язку із пропуском строку звернення до суду.

Дане клопотання обґрунтовано тим, що 20 жовтня 2023 року ОСОБА_1 подано заяву про призначення (поновлення) виплати допомоги по безробіттю, за змісту якої убачається, що позивач ознайомлена з умовами і тривалістю призначення допомоги по безробіттю відповідно до Закону №1533-ІІІ. Даний факт вона засвідчила особистим підписом в заяві (арк. спр. 121-126).

З приводу даного твердження суд зауважує, що вказана заява не містить періодів, а також відомостей, щодо наявності/відсутності страхового стажу її роботи з 01 квітня 2020 року по 21 вересня 2023 року на ДП «Волиньвугілля», що і слугувало підставою для звернення до Нововолинськогої міської філії Волинського обласного центру зайнятості із проханням провести перерахунок призначеної допомоги по безробіттю у розмірі, передбаченому законодавством (арк. спр. 38-40).

Із листа Володимир-Волинської філії Волинського обласного центру зайнятості повідомлено ОСОБА_1 про відсутність у Державному реєстрі загальнообов`язкового соціального страхування відомостей про наявність страхового стажу за період з 01 квітня 2020 року по 21 вересня 2023 року (арк. спр. 41).

В подальшому, ГУ ПФУ у Волинській області, у відповідь на звернення позивача, листом від 29 грудня 2023 року №0300-0704-8/76129 повідомлено ОСОБА_1 , що ДП «Волиньвугілля» є боржником зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, тобто за вказаний період роботодавцем не сплачені страхові внески, що і слугувало причиною не зарахування до страхового стажу періоду її роботи з 01 квітня 2020 року по 21 вересня 2023 року (арк. спр. 33-35).

Відповідно до частини першої статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Частина друга статті 122 КАС України передбачає, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Суд зауважує, що позивачка отримувала зменшений розмір допомоги через відсутність повних даних про її страховий стаж у Державному реєстрі, за формування якого відповідальний Пенсійний фонд України, таким чином право позивача на отримання допомоги у належному розмірі не може бути поставлене у залежність від дій державних органів, які не дотримуються своїх власних процедур, що узгоджується з правовим висновком, викладеним у постанові Верховного суду від 16 травня 2019 року справа №460/5659/16-а.

Враховуючи наведене, суд констатує, що моментом, коли позивач дізналася про порушення своїх прав є день отримання листа від ГУ ПФУ у Волинській області та Володимир-Волинської філії Волинського обласного центру зайнятості, а саме 09 січня 2024 року (арк. спр. 36-37, 42-43).

Отож, саме з 09 січня 2024 року розпочинається шестимісячний строк звернення до адміністративного суду, а як встановлено судом, із даним позовом ОСОБА_1 звернулася 24 червня 2024 року, що підтверджується відомостями із конверта, у якому позовну заяву було надіслано до суду (арк. спр. 46), тобто без порушення строку звернення, передбаченого статтею 122 КАС України.

Відповідач 1, ГУ ПФУ у Волинській області, правом подачі відзиву на позовну заяву не скористався.

Згідно із частиною шостою статті 162 КАС України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Враховуючи те, що відповідач 1 пред`явлені позовні вимоги не оспорив, відзив на позов та клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін у встановлений судом строк не подав, тому суд вважає можливим розглянути справу за наявними у справі матеріалами.

Інших заяв по суті справи, передбачених Кодексом адміністративного судочинства України (далі КАС України) до суду не надходило.

Суд, перевіривши доводи сторін у заявах по суті справи, дослідивши письмові докази на предмет належності, допустимості, достовірності кожного доказу окремо, а також достатності і взаємозв`язку доказів у їхній сукупності, встановив такі обставини.

ОСОБА_1 20 жовтня 2023 року звернулась до Володимир-Волинської філії Волинського обласного центру зайнятості із заявою про призначення (поновлення) виплати допомоги по безробіттю (арк. спр. 109).

Наказом Центру зайнятості від 23 жовтня 2023 року №НТ231023 на підставі статей 22-23 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» (далі Закон №1533-ІІІ) прийнято рішення про призначення позивачу допомоги по безробіттю строком на 330 календарних днів з 21 жовтня 2023 року по 14 вересня 2024 року.

На підставі Наказу відповідача 1 від 29 грудня 2023 року №НТ231229 припинено виплату допомоги по безробіттю у зв`язку із припиненням реєстрації безробітного відповідно до статті 45 Закону України «Про зайнятість заселення» (арк. спр. 119).

Відомостями реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування форми ОК-5 підтверджується, що позивачу за квітень 2020 вересень 2023 року здійснювалось нарахування сум заробітку для нарахування пенсії, однак відсутні відомості щодо сплати страхових внесків (арк. спр. 25-28).

Як убачається із матеріалів справи ОСОБА_1 періоди роботи за 01 квітня 2020 року по 21 вересня 2023 року відповідачем 1 не включено до страхового стажу. Даний факт відповідачем не заперечується.

ОСОБА_1 15 грудня 2023 року направлено до Нововолинської обласної міської філії Волинського обласного центру зайнятості заяву із проханням провести перерахунок призначеної допомоги по безробіттю із врахуванням періоду роботи у ДП «Волиньвугілля» з 01 квітня 2020 року по 21 вересня 2023 року (арк. спр. 38-40).

Володимир-Волинська філія Волинського обласного центру зайнятості листом від 04 січня 2024 року №71/14.5/24 повідомлено позивача, що згідно із частиною першою статті 22 Закону №1533-ІІІ, право на допомогу по безробіттю залежно від страхового стажу мають застраховані особи, визнані в установленому порядку безробітними, страховий стаж яких протягом 12 місяців, що передували реєстрації особи як безробітної, становить не менше ніж сім місяців за даними Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Однак у такому Реєстрі відсутні відомості про наявність страхового стажу за період з 01 квітня 2020 року по 21 вересня 2023 року (арк. спр. 41).

Також позивачем 15 грудня 2024 року направлено до ГУ ПФУ у Волинській області заяву із проханням внести до персональної облікової картки дані, а саме суму заробітку (доходу), на який нараховується страховий збір (внески на пенсійне страхування (помісячно) та розмір страхового збору (внесків) на пенсійне страхування на період з 01 квітня 2020 року по день звільнення - 21 вересня 2023 року, оскільки через відсутність вказаних даних порушується право на отримання допомоги по безробіттю у передбаченому законом розмірі (арк. спр. 29-32).

ГУ ПФУ у Волинській області листом від 29 грудня 2023 року №0300-0704-8/76129 повідомлено, що ОСОБА_1 перебувала у трудових відносинах із страхувальником ДП «Волиньвугілля» і за інформацією, отриманою від Головного управління ДПС у Волинській області, останній є боржником зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

Враховуючи те, що до страхового стажу зараховується лише той період, за який роботодавцем сплачені внески в повному обсязі, тому на даний час не можуть бути зараховані періоди: з квітня 2020 року по вересень 2023 року включно, за які ДП «Волиньвугілля» має заборгованість. Отже відновлення прав особи на отримання пенсії та виплат в повному обсязі відбудеться після погашення заборгованості з єдиного внеску (арк. спр. 33-35).

Уважаючи такі дії відповідачів протиправними, позивач звернулася до суду із цим позовом.

Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено обов`язок органів державної влади та органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 46 Конституції України громадянам гарантоване право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Спірні правовідносини регулюються Конституцією України, Законом України «Про пенсійне забезпечення» від 05 листопада 1991 року №1788-ХІІ (далі - Закон №1788-ХІІ) та Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09 липня 2003 року №1058-ІV (далі - Закон №1058-ІV).

Закон №1058-IV розроблений відповідно до Конституції України та Основ законодавства України про загальнообов`язкове державне соціальне страхування та визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом.

Призначення пенсій і оформлення документів для їх виплати здійснюється органами Пенсійного фонду України (стаття 81 Закону №1788-ХІІ).

Відповідно частини першої статті 21 Закону №1058-IV, персоніфікований облік у системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування здійснюється з метою обліку застрахованих осіб, учасників накопичувальної системи пенсійного страхування та їх ідентифікації, а також накопичення, зберігання та автоматизованої обробки інформації про облік застрахованих осіб і реалізацію ними права на страхові виплати у солідарній системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування та накопичувальній системі пенсійного страхування.

Абзацом першим частини першої статті 24 Закону №1058-IV встановлено, що страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Як передбачено частиною другою статті 24 Закону №1058-IV, страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.

Статтею 56 Закону №1788-ХІІ визначено, що до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв. До стажу роботи зараховується також: будь-яка інша робота, на якій працівник підлягав державному соціальному страхуванню, або за умови сплати страхових внесків, період одержання допомоги по безробіттю, а також робота за угодами цивільно-правового характеру за умови сплати страхових внесків; військова служба; навчання у вищих і середніх спеціальних навчальних закладах, в училищах і на курсах по підготовці кадрів, підвищенню кваліфікації та перекваліфікації.

Відповідно до статті 62 Закону № 1788-XII основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Згідно пунктом 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року №673, основним документом , що підтверджує стаж роботи є трудова книжка.

Як установлено судом згідно записів трудової книжки НОМЕР_1 позивач 01 березня 2016 року прийнята виконуючим обов`язки головного бухгалтера по переводу з ВП «Шахта «Бушанська» та з 20 липня 2017 року призначена головним бухгалтером, в подальшому, 21 вересня 2023 року, звільнена за власним бажанням у зв`язку з невиконанням адміністрацією законодавства про працю, умов Колективного договору на підставі частини третьої статті 38 Кодексу законів про працю України (арк. спр. 16-19).

Як встановлено судом вище, ГУ ПФУ у Волинській області листом від 29 грудня 2023 року №0300-0704-8/76129 повідомило, що при обчисленні розміру пенсійної виплати до страхового стажу не зараховано період роботи у ДП «Волиньвугілля» з 01 квітня 2020 року по 21 вересня 2023 року, у зв`язку із відсутністю факту сплати страхових внесків до Пенсійного фонду України.

Відповідно до частини першої статті 15 Закону №1058-IV платниками страхових внесків до солідарної системи є страхувальники, зазначені в статті 14 цього Закону, і застраховані особи, зазначені в частині першій статті 12 цього Закону.

За приписами статті 1 Закону №1058-IV застрахована особа - фізична особа, яка відповідно до цього Закону підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню і сплачує (сплачувала) та/або за яку сплачуються чи сплачувалися у встановленому законом порядку страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування та до накопичувальної системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування; страхувальники - роботодавці та інші особи, які відповідно до закону сплачують єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та/або є платниками відповідно до цього Закону; страхові внески - кошти відрахувань на соціальне страхування, збір на обов`язкове державне пенсійне страхування та страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, сплачені (які підлягають сплаті) згідно із законодавством, що діяло раніше; надходження від сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, що спрямовуються на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування.

Обчислення страхових внесків застрахованих осіб, зазначених у пунктах 1, 2, 5 - 7, 9, 10, 12, 15, 17 і 18 статті 11 цього Закону, здійснюється страхувальниками на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) заробітної плати (доходу), грошового забезпечення, на які відповідно до цього Закону нараховуються страхові внески (частина друга статті 20 Закону №1058-IV).

Частинами четвертою - шостою, дев`ятою, десятою, дванадцятою статті 20 Закону №1058-IV встановлено, що сплата страхових внесків здійснюється виключно в грошовій формі шляхом внесення відповідних сум страхових внесків до солідарної системи на банківські рахунки виконавчих органів Пенсійного фонду, а сум страхових внесків до накопичувальної системи пенсійного страхування - на банківський рахунок Накопичувального фонду або на банківський рахунок обраного застрахованою особою недержавного пенсійного фонду - суб`єкта другого рівня системи пенсійного забезпечення. Страхові внески сплачуються страхувальниками шляхом перерахування безготівкових сум з їх банківських рахунків. Страхувальники зобов`язані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період, не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду. Базовим звітним періодом є для страхувальників, зазначених у пунктах 1, 2, 4 статті 14 цього Закону, - календарний місяць. Днем сплати страхових внесків вважається: у разі перерахування сум страхових внесків у безготівковій формі з банківського рахунку страхувальника на банківський рахунок органу Пенсійного фонду - день списання установою банку, органом, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, суми платежу з банківського (спеціального реєстраційного) рахунку страхувальника незалежно від часу її зарахування на банківський рахунок органу Пенсійного фонду. Якщо страхувальники несвоєчасно або не в повному обсязі сплачують страхові внески, до них застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про сплату страхових внесків, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом. Страхові внески підлягають сплаті незалежно від фінансового стану платника страхових внесків.

На переконання суду, відсутність за даними системи індивідуальних відомостей про застраховану особу про сплату страхових внесків за вказані періоди не може бути підставою для не зарахування таких до страхового стажу під час визначення пільгового стажу для призначення пенсії позивачу.

Порушення страхувальником вимог законодавства щодо порядку та строків сплати страхових внесків (у зв`язку із чим утворилася заборгованість зі сплати таких внесків) тягне негативні наслідки лише щодо самого страхувальника (зокрема, у вигляді сплати недоїмки, штрафних санкцій та пені та не може мати негативних наслідків для застрахованої особи у вигляді не зарахування до страхового стажу періоду роботи, протягом якого такій особі нараховувалася заробітна плата, на яку у свою чергу нараховувалися страхові внески, проте не з вини застрахованої особи сплачені страхові внески зараховувалися в рахунок сплати заборгованих страхувальником сум недоїмки, штрафів та пені у порядку календарної черговості їх виникнення.

Суд зазначає, що фактично внаслідок невиконання роботодавцем обов`язку по сплаті внесків до Пенсійного фонду України позивач позбавлений соціальної захищеності та пенсійного стажу за час роботи, що є неприпустимим та таким, що суперечить основним конституційним засадам в сфері соціального захисту.

Таким чином позивач не повинен відповідати за неналежне виконання підприємством-страхувальником свого обов`язку щодо належної сплати страхових внесків, а отже, наявність заборгованості підприємства по страховим внескам не може бути підставою для не зарахування до страхового стажу позивача такого періоду роботи.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 23 березня 2020 року по справі №535/1031/16-а, від 30 вересня 2019 року у справі №414/736/17, від 20 березня 2019 року у справі №688/947/17, від 27 березня 2018 року у справі №208/6680/16-а.

Згідно з індивідуальними відомостями з Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування про застраховану особу ОСОБА_1 (довідка за формою ОК-5) інформація щодо сплати страхових внесків за період з 01 квітня 2020 року по 21 вересня 2023 року у ДП «Волиньвугілля» дійсно відсутня (арк. спр. 25-28).

Разом з тим, як установлено судом у вказаний період позивач працювала головним бухгалтером на ДП «Волиньвугілля», що підтверджується записами у трудовій книжці серії НОМЕР_2 та за вказаний період їй була нарахована та виплачена заробітна плата, на яку в свою чергу нараховувалися страхові внески, що підтверджується довідками про доходи від 13 листопада 2023 року №637/4.4/10-39, №638/4.4/10-39, №639/4.4/10-39 та №640/4.4/10-39, виданою ДП «Волиньвугілля» (арк. спр. 21-24), а тому у відповідача 1 відсутні підстави не зараховувати до пільгового стажу позивача вказані періоди роботи при проведенні перерахунку призначеної йому пенсії.

Суд зауважує, що відсутність в інформаційній базі системи персоніфікованого обліку даних про сплату страхових внесків для нарахування пенсії за спірний період лише з тих підстав, що сплачені ДП «Волиньвугілля» зараховані на погашення боргу підприємства з єдиного внеску у порядку календарної черговості його виникнення, не може бути підставою для позбавлення пенсіонера права на пенсію у відповідному розмірі з урахуванням періоду його трудової діяльності, оскільки застрахована особа не відповідає за неналежне виконання підприємством-страхувальником свого обов`язку щодо сплати страхових внесків.

Механізм державного соціального страхування передбачає державні гарантії реалізації застрахованими особами своїх конституційних прав, а тому позивач не може бути позбавлений права на отримання соціальних гарантій через те, що орган, відповідальний за повноту та своєчасність сплати страхових внесків, своєчасно не вжив дієвих заходів, що призвело до порушення гарантованого державою права на отримання позивачем належної пенсії із солідарної системи з урахуванням страхового стажу. Застраховані особи самостійно, без сприяння державних органів, позбавлені можливості безпосередньо і оперативно впливати на повноту і своєчасність сплати роботодавцями страхових внесків.

Отже, слід дійти висновку про протиправність дій ГУ ПФУ у Волинській області, щодо не зарахування до страхового та пільгового стажу позивача періоду роботи з 01 квітня 2020 року по 21 вересня 2023 року на ДП «Волиньвугілля» при призначенні пенсії по інвалідності виключно з підстав відсутності сплати страхових внесків до Пенсійного фонду України.

Щодо нарахування та виплату ОСОБА_1 допомоги по безробіттю з урахуванням страхового стажу роботи з 01 квітня 2020 року по 21 вересня 2023 року, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини першої статті 4 Закону №1533-ІІІ страхуванню на випадок безробіття підлягають особи, які працюють на умовах трудового договору (контракту), включаючи тих, які проходять альтернативну (невійськову) службу, цивільно-правового договору чи на інших підставах, передбачених законом, військовослужбовці (крім військовослужбовців строкової служби) та інші особи, які проходять службу та отримують грошове забезпечення (далі - військовослужбовці), особи, які провадять незалежну професійну діяльність, фізичні особи - підприємці, члени фермерського господарства, якщо вони не належать до осіб, які підлягають страхуванню на інших підставах.

Частиною першою статті 6 Закону №1533-ІІІ встановлено, що право на матеріальне забезпечення на випадок безробіття (далі - забезпечення) та соціальні послуги мають застраховані особи.

Одним із видів такого забезпечення є допомога по безробіттю, у тому числі одноразова її виплата для організації безробітним підприємницької діяльності (абзац другий частини першої статті 7 Закону № 1533-ІІІ).

Згідно з частиною першою статті 22 Закону №1533-III право на допомогу по безробіттю залежно від страхового стажу мають застраховані особи, визнані в установленому порядку безробітними, страховий стаж яких протягом 12 місяців, що передували реєстрації особи як безробітної, становить не менше ніж шість місяців за даними Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Відповідно до частини другої статті 22 Закону №1533-III застраховані особи, визнані в установленому порядку безробітними, які протягом 12 місяців, що передували реєстрації особи як безробітної, за даними Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування мають страховий стаж менше шести місяців або звільнені з останнього місця роботи з підстав, передбачених статтею 37, пунктами 3, 4, 7 і 8 статті 40, статтями 41 і 45 Кодексу законів про працю України, а також з аналогічних підстав, визначених іншими законами, особи, зазначені у частині другій статті 6 цього Закону, особи, зазначені в абзаці третьому частини четвертої статті 7 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб», мають право на допомогу по безробіттю у мінімальному розмірі.

Частиною першою статті 23 Закону №1533-ІІІ встановлено, що застрахованим особам, зазначеним у частині першій статті 22 цього Закону, розмір допомоги по безробіттю визначається у відсотках до їх середньої заробітної плати (доходу), визначеної відповідно до порядку обчислення середньої заробітної плати (доходу) для розрахунку виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, затвердженого Кабінетом Міністрів України, залежно від страхового стажу, але не менше ніж мінімальний розмір допомоги по безробіттю, встановлений правлінням Фонду для цієї категорії осіб: до 2 років - 50 відсотків; від 2 до 6 років - 55 відсотків; від 6 до 10 років - 60 відсотків; понад 10 років - 70 відсотків.

Обчислення страхового стажу визначено статтею 21 Закону №1533-ІІІ, відповідно до частини першої якої страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягала страхуванню на випадок безробіття та за який щомісяця сплачено нею та роботодавцем страхові внески в сумі не менш як мінімальний страховий внесок, крім випадків, передбачених абзацом другим цієї частини.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 4 Закону №2464-VI платниками єдиного внеску є роботодавці: підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності, відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.

Відповідно до пункту 6 частини другої статті 6 Закону №2464-VI платник єдиного внеску зобов`язаний пред`являти на вимогу застрахованої особи, на користь якої він сплачує єдиний внесок, повідомлення про взяття на облік як платника єдиного внеску та надавати інформацію про сплату єдиного внеску, в тому числі у письмовій формі.

З цим правом кореспондується обов`язок платника своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок, який закріплений у пункті 1 частини другої статті 6 Закону №2464-VI, який підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника, як це передбачено частиною дванадцятою статті 9 Закону №2464-V.

Як передбачено частинами сьомою, восьмою, десятою, одинадцятою статті 9 Закону №2464-V, єдиний внесок сплачується шляхом перерахування платником безготівкових коштів з його банківського рахунку. Платники єдиного внеску, крім платників, зазначених у пунктах 4, 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 20 числа наступного місяця, крім гірничих підприємств, які зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 28 числа наступного місяця. При цьому платники, зазначені у пункті 1 частини першої статті 4 цього Закону, під час кожної виплати заробітної плати (доходу, грошового забезпечення), на суми якої (якого) нараховується єдиний внесок, одночасно з видачею зазначених сум зобов`язані сплачувати нарахований на ці виплати єдиний внесок у розмірі, встановленому для таких платників (авансові платежі). Винятком є випадки, якщо внесок, нарахований на ці виплати, вже сплачений у строки, встановлені абзацом першим цієї частини, або за результатами звірення платника з органом доходів і зборів за платником визнана переплата єдиного внеску, сума якої перевищує суму внеску, що підлягає сплаті, або дорівнює їй. Кошти перераховуються одночасно з отриманням (перерахуванням) коштів на оплату праці (виплату доходу, грошового забезпечення), у тому числі в безготівковій чи натуральній формі. При цьому фактичним отриманням (перерахуванням) коштів на оплату праці (виплату доходу, грошового забезпечення) вважається отримання відповідних сум готівкою, зарахування на рахунок одержувача, перерахування за дорученням одержувача на будь-які цілі, отримання товарів (послуг) або будь-яких інших матеріальних цінностей у рахунок зазначених виплат, фактичне здійснення з таких виплат відрахувань згідно із законодавством або виконавчими документами чи будь-яких інших відрахувань. Періодом, за який платники єдиного внеску подають звітність до органу доходів і зборів (звітним періодом), є календарний місяць, крім платників, зазначених у пунктах 4 і 5 частини першої статті 4 цього Закону, для яких звітним періодом є календарний рік. Днем сплати єдиного внеску вважається: 1) у разі перерахування сум єдиного внеску з рахунку платника на відповідні рахунки органу доходів і зборів - день списання банком або центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, суми платежу з рахунку платника незалежно від часу її зарахування на рахунок органу доходів і зборів. У разі несвоєчасної або не в повному обсязі сплати єдиного внеску до платника застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про збір та ведення обліку єдиного внеску, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом.

Крім того, згідно із частиною шостою статті 25 Закону №2464-V за рахунок сум, що надходять від платника єдиного внеску або від державної виконавчої служби, погашаються суми недоїмки, штрафних санкцій та пені у порядку календарної черговості їх виникнення. У разі якщо платник має несплачену суму недоїмки, штрафів та пені, сплачені ним суми єдиного внеску зараховуються в рахунок сплати недоїмки, штрафів та пені у порядку календарної черговості їх виникнення.

Виходячи зі змісту наведених норм, страхові внески є складовою умовою існування солідарної системи, підлягають обов`язковій сплаті і є гарантією матеріального забезпечення особи на випадок її безробіття з незалежних від застрахованих осіб обставин. Відповідальність за порушення умов та порядку сплати таких внесків покладено на платника єдиного внеску та його посадових осіб.

При цьому особи, які сплачують такі внески через роботодавця, без сприяння державних органів позбавлені можливості безпосередньо і оперативно впливати на повноту і своєчасність такої сплати, що, фактично, у випадку неповної чи несвоєчасної сплати, означатиме порушення їх прав на отримання соціальних гарантій. Несплата підприємством страхових внесків не може бути підставою для позбавлення права застрахованої особи на отримання соціальних гарантій, оскільки це призведе до порушення принципу рівності перед законом.

Такий правовий висновок сформовано Верховним Судом у постановах від 29 квітня 2020 року у справі №266/970/16-а, від 22 квітня 2021 року у справі №752/20612/17, від 16 січня 2023 року у справі №823/1764/17.

Як вбачається із матеріалів справи, спір між сторонами виник щодо неврахування Володимир-Волинськоюї філією Волинського обласного центру зайнятості до страхового стажу для призначення допомоги по безробіттю періоду роботи позивача з 01 квітня 2020 року по 21 вересня 2023 року через відсутність даних про сплату роботодавцем позивача страхових внесків.

Разом з тим, судом встановлено, що за періоди роботи з квітня 2020 року по вересень 2023 року, ОСОБА_1 була нарахована та виплачена заробітна плата, з якої нараховані та сплачені страхові внески у розмірі, більшому ніж мінімальний страховий внесок, що підтверджується довідками про доходи наданими ДП «Волиньвугілля» (арк. спр. 21-24).

Відсутність за даними системи персоніфікованого обліку відомостей про сплату страхових внесків обумовлена тим, що у ДП «Волиньвугілля» була наявна заборгованість по сплаті страхових внесків, тому зарахування поточних платежів відбувалося в рахунок погашення заборгованості.

Таким чином, несплата підприємством страхових внесків, які роботодавець попередньо відрахував із заробітної плати працівника, не може бути підставою для позбавлення його права на отримання соціальних гарантій.

Крім того, механізм державного соціального страхування передбачає відповідні державні гарантії реалізації застрахованими особами своїх прав.

Відомості про те, що Пенсійний Фонд у вказаний період вживав заходів на усунення порушень з боку ДП «Волиньвугілля» стосовно несплати підприємством страхових внесків за спірний період, в матеріалах справи відсутні. Це свідчить про відсутність контролю з боку уповноваженого органу, який в силу своїх повноважень був зобов`язаний вжити відповідних заходів щодо усунення порушень з боку роботодавця.

Враховуючи викладене, позивач не може бути позбавлена права на отримання соціальних гарантій внаслідок того, що орган, відповідальний за повноту та своєчасність сплати страхових внесків своєчасно не вжив дієвих заходів.

Аналогічні правові висновки викладені в постановах Верховного Суду від 25 листопада 2019 року у справі № 242/2088/17 та від 29 квітня 2020 року у справі №266/970/16-а.

Статтею 16 Закону № 2464-VI передбачено ведення обліку платників і застрахованих осіб у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування та їх ідентифікації.

Ведення реєстру застрахованих осіб Державного реєстру здійснюється на підставі положення, що затверджується Пенсійним фондом за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, та фондами загальнообов`язкового державного соціального страхування

Згідно з пунктом 4 Положення про реєстр застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, затвердженого Постановою Правління Пенсійного фонду України від 18 червня 2014 року № 10-1, реєстр застрахованих осіб формує та веде Пенсійний фонд України, який є володільцем даних Реєстру застрахованих осіб.

Отже, за наявного правового регулювання право на допомогу по безробіттю залежно від страхового стажу мають застраховані особи, визнані в установленому порядку безробітними, страховий стаж яких протягом 12 місяців, що передували реєстрації особи як безробітної, становить не менше ніж шість місяців. Але страховий стаж визначається на підставі відомостей Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, який включає реєстр застрахованих осіб, який формує та веде Пенсійний фонд України.

Суд встановив, що страховий стаж позивача протягом 12 місяців, що передували реєстрації її як безробітної, становить не менше ніж шість місяців. Проте, відповідні дані про стаж позивача не внесено до Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Отже, існує ситуація, у якій позивач отримувала зменшений розмір допомоги через відсутність повних даних про його страховий стаж у Державному реєстрі, за формування якого відповідальний Пенсійний фонд України.

Враховуючи, що позивач не відповідальний за формування та ведення Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, але при цьому має страховий стаж достатній для отримання допомоги по безробіттю залежно від страхового стажу, а не у мінімальному розмірі, суд дійшов висновку про необхідність звернутись до практики Європейського суду з прав людини.

Згідно із пунктом 71 Рішення ЄСПЛ по справі «Рисовський проти України» (Rysovskyyv. Ukraine) від 20 жовтня 2011 року (заява № 29979/04) державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов`язків. Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються.

Отже, право позивача на отримання допомоги у належному розмірі не може бути поставлене у залежність від дій державних органів, які не дотримуються своїх власних процедур, що узгоджується з правовим висновком, викладеним у постанові Верховного суду від 16 травня 2019 року справа №460/5659/16-а.

Такий правовий висновок викладений і в постанові Верховного Суду від 29 квітня 2020 року у справі №266/970/16-а.

Суд зазначає, що розрахунковим періодом для призначення та виплати допомоги по безробіттю ОСОБА_1 з 21 жовтня 2023 року по 29 грудня 2023 року є жовтень 2022 року - вересень 2023 року.

Відтак, Центром зайнятості протиправно не враховано для призначення допомоги по безробіттю протягом 12 місяців, що передували реєстрації ОСОБА_1 , як безробітної в період з 21 жовтня 2023 року по 29 грудня 2023 року, страховий стаж позивача в ДП «Волиньвугілля» з 01 квітня 2020 року по 21 вересня 2023 року.

На переконання суду, порушення страхувальником вимог законодавства щодо порядку та строків сплати страхових внесків (у зв`язку із чим утворилася заборгованість зі сплати таких внесків) тягне негативні наслідки лише щодо самого страхувальника (зокрема, у вигляді сплати недоїмки, штрафних санкцій та пені, а у разі їх наявності - сплачені ним суми єдиного внеску зараховуються в рахунок сплати недоїмки, штрафів та пені у порядку календарної черговості їх виникнення) та не може мати негативних наслідків для застрахованої особи у вигляді не зарахування до страхового стажу періоду роботи, протягом якого такій особі нараховувалася заробітна плата, на яку у свою чергу нараховувалися страхові внески, проте не з вини застрахованої особи сплачені страхові внески зараховувалися в рахунок сплати заборгованих страхувальником сум недоїмки, штрафів та пені у порядку календарної черговості їх виникнення.

Вказаний висновок узгоджується з висновком Верховного Суду, викладеним у постанові від 24 серпня 2018 року у справі №490/12392/16-а, від 01 листопада 2018 року у справі № 199/1852/15-а, від 26 березня 2020 року №299/3616/16-а.

Суд зазначає, що внаслідок невиконання ДП «Волиньвугілля» обов`язку зі своєчасної сплати страхових внесків позивач фактично позбавлена соціальної захищеності (отримання належного матеріального забезпечення на випадок безробіття) з урахуванням стажу роботи на вказаному підприємстві, що суперечить основним конституційним засадам в сфері соціального захисту.

Таким чином, оскільки з наявних у справі доказів видно, що з жовтня 2022 року по вересень 2023 року включно у позивачу була нарахована та виплачена заробітна плата, на яку в свою чергу нараховувалися та сплачувались страхові внески, тому цей період підлягає зарахуванню до страхового стажу ОСОБА_1 , що зумовлює висновок суду про наявність у позивача права на виплату допомоги по безробіттю в розмірі, визначеному частиною першою статті 23 Закону №1533-ІІІ.

Відповідно до вимог частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Доводи відповідачів про правомірність своїх дій спростовано наведеним вище аналізом чинного законодавства, яке регулює спірні правовідносини.

Даючи оцінку поведінці відповідачів, а саме ГУ ПФУ у Волинській області та Центру зайнятості, яка зумовила звернення позивача до суду з цим позовом, суд дійшов висновку, що не зарахування до страхового стажу періоду роботи ОСОБА_1 з 01 квітня 2020 року по 21 вересня 2023 року в ДП «Волиньвугілля» та, в свою чергу, призначення допомоги без урахування страхового стажу позивача за період роботи з жовтня 2022 року по вересень 2023 року включно порушує її право на соціальний захист, тому дії відповідачів, щодо не зарахування страхового стажу та призначення допомоги у мінімальному розмірі не відповідають критеріям правомірності, визначеним частиною другою статті 2 КАС України, зокрема, принципу рівності перед законом та принципу пропорційного прийняття рішень (з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія), тому є протиправними.

З урахуванням встановлених обставин справи та наведених норм чинного законодавства України, а також враховуючи межі заявлених позивачем позовних вимог, виходячи із наданих частиною другою статті 245 КАС України повноважень, суд у даній справі дійшов висновку про необхідність задоволення позовних вимог шляхом визнання протиправними дій ГУ ПФУ у Волинській області щодо не врахування позивачу до страхового стажу періодів роботи з 01 квітня 2020 року по 21 вересня 2023 року на ДП «Волиньвугілля» та зобов`язати відповідача 1 зарахувати позивачу до страхового стажу періоди роботи з 01 квітня 2020 року по 21 вересня 2023 року на ДП «Волиньвугілля» та внести дані щодо зазначеного стажу роботи та отриманих доходів до Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування; визнати протиправними дії Центру зайнятості щодо не врахування при призначенні допомоги по безробіттю ОСОБА_1 її страхового стажу за період роботи з 01 квітня 2020 року по 21 вересня 2023 року та зобов`язати відповідача 2 нарахувати та виплатити позивачу допомогу по безробіттю з урахуванням страхового стажу роботи з 01 квітня 2020 року по 21 вересня 2023 року, у розмірі, передбаченому статтею 23 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття», з урахуванням виплачених сум.

Відповідно до статті 244 КАС України суд під час ухвалення рішення вирішує, як розподілити між сторонами судові витрати.

Згідно із частиною першою статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Отже, на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідачів необхідно стягнути судовий збір в сумі 2422,40 грн (по 1211,20 грн з кожного відповідача), який сплачений згідно із квитанціями про сплату судового збору від 21 червня 2024 року №2127-4645-2974-4385 та від 16 жовтня 2024 року №5240-5159-1324-2784 (арк. спр. 12, 130).

Керуючись статтями 139, 243-246, 255, 262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, на підставі Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 ) до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області (43010, Волинська область, місто Луцьк, Київський майдан, будинок 6, ідентифікаційний код юридичної особи 13358826), Волинського обласного центру зайнятості (43025, Волинська область, місто Луцьк, вулиця Богдана Хмельницького, будинок 3а, ідентифікаційний код юридичної особи 05427482) про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити дії задовольнити.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області щодо не врахування ОСОБА_1 до страхового стажу періодів роботи з 01 квітня 2020 року по 21 вересня 2023 року на ДП «Волиньвугілля».

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області зарахувати ОСОБА_1 до страхового стажу періоди роботи з 01 квітня 2020 року по 21 вересня 2023 року на ДП «Волиньвугілля» та внести дані щодо зазначеного стажу роботи та отриманих доходів до Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Визнати протиправними дії Волинського обласного центру зайнятості щодо не врахування при призначенні допомоги по безробіттю ОСОБА_1 її страхового стажу за період роботи з 01 квітня 2020 року по 21 вересня 2023 року.

Зобов`язати Волинський обласний центр зайнятості нарахувати та виплатити ОСОБА_1 допомогу по безробіттю з урахуванням страхового стажу роботи з 01 квітня 2020 року по 21 вересня 2023 року, у розмірі, передбаченому статтею 23 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття», з урахуванням виплачених сум.

Стягнути на користь ОСОБА_1 судовий збір в сумі 1211,20 грн (одна тисяча двісті одинадцять гривень 20 копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області.

Стягнути на користь ОСОБА_1 судовий збір в сумі 1211,20 грн (одна тисяча двісті одинадцять гривень 20 копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Волинського обласного центру зайнятості.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя В.І. Смокович