Ухвала

від 06.11.2024 по справі 320/33180/24

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

про відмову у задоволенні заяви та клопотання

06 листопада 2024 року № 320/33180/24

Суддя Київського окружного адміністративного суду Марич Є.В., розглянувши в місті Києві позовну заяву ОСОБА_1 до Департаменту міського благоустрою виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), ГУ Держпродспоживслужби в місті Києві, Департаменту промисловості та розвитку підприємництва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити певні дії,

в с т а н о в и в:

У провадженні Київського окружного адміністративного суду перебуває справа №320/33180/24 за позовом ОСОБА_1 до Департаменту міського благоустрою виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (далі - відповідач-1), ГУ Держпродспоживслужби в місті Києві (далі - відповдач-2), Департаменту промисловості та розвитку підприємництва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (далі - відповідач-3), про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити певні дії.

Справа розглядається у спрощеному позовному провадженні з призначенням судового засідання.

У матеріалах справи наявні заява представника правонаступника відповідача-1 та клопотання представника відповідача-2 про залишення позову без розгляду в частині, звернутої до цих відповідачів.

За згодою сторін, суд розглядатиме подані заяву та клопотання у письмовому провадженні.

Розглянувши подані заяву та клопотання, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до ч. 1 ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Частиною другою цієї статті передбачено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Аналіз зазначених норм дає підстави зробити висновок, що шестимісячний строк звернення до суду в адміністративному судочинстві є загальним і застосовується, якщо інше не встановлено цим Кодексом або іншими законами.

Згідно з ч. 3 ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Отже, Кодексом адміністративного судочинства України передбачає можливість встановлення цим Кодексом та іншими законами спеціальних строків звернення до адміністративного суду, які мають перевагу в застосуванні порівняно із загальним шестимісячним строком, визначеним у частині другій статті 122 цього Кодексу.

Таким спеціальним строком для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби є місячний строк, установлений частиною 5 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України.

Водночас, у зазначених положеннях Кодексу адміністративного судочинства України відсутні норми, що регулювали б порядок звернення осіб, які перебувають (перебували) на публічній службі, до адміністративного суду у справах про стягнення належної їм заробітної плати у разі порушення законодавства про оплату праці.

Умови проходження більшості видів публічної служби, зокрема й у питаннях щодо оплати праці, регулюються як спеціальним законодавством, так і загальними нормами трудового законодавства, тобто нормами законодавства про працю, зокрема, частиною другою статті 233 Кодексу законів про працю України.

Суд звертає увагу, що відповідно до частин 1 та 2 статті 233 Кодексу законів про працю України від 10.12.1971 №322-VIII (далі - КЗпП України) у редакції, яка діяла до 18.07.2022, передбачалося, що працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до місцевого загального суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення.

Мотивуючи подану заяву, представник правонаступника відповідача-1 посилається на пропущення позивачкою тримісячного строку на звернення до суду із вимогами про зарахування до стажу державної служби періоду навчання (з 21.02.2005р. по 21.02.2008р.), роботи (з 27.09.2011р. по 24.10.2014р.), визначеного приписами ч. 1 ст. 233 КЗпП України, адже остаточно позивачку поінформовано про позицію відповідача-1 щодо зарахування її наведених періодів до стажу державної служби листом від 05.05.2023р. за вих. №064/С-143-436, в той час як позивачка звернулась до суду із даним позовом 01.07.2024р.

Разом з тим, обґрунтовуючи подане клопотання, представник відповідача-2 посилається на пропущення позивачкою тримісячного строку на звернення до суду із наведеними вище вимогами, визначеного приписами ч. 1 ст. 233 КЗпП України, адже остаточно позивачку поінформовано про позицію відповідача-2 щодо зарахування її наведених періодів до стажу державної служби листом від 02.06.2023р. за вих. №12.0/5181, який нею отримано 10.06.2023р., в той час як позивачка звернулась до суду із даним позовом 01.07.2024р.

Суд звертає увагу відповідачів, на те, що згідно з приписами ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Частиною 1 статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Частиною 2 ст. 77 КАС України, передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Вимоги до письмових доказів встановлені статтею 94 КАС України.

Водночас, проаналізувавши подані заяву та клопотання, судом встановлено те, що останні не ґрунтуються доказах, поданих до суду у письмовій або електронній формі, адже до заяви правонаступника відповідача-1 не додано доказів отримання позивачкою листа від 05.05.2023р. за вих. №064/С-143-436, при тому, що доказ надсилання листа позивачці не вважається судом доказом отримання нею такого листа.

Окрім того, судом критично сприймається, а таму не раховується посилання відповідача-2 у клопотанні про залишенні позову без розгляду на отримання 10.06.2023р. позивачкою листа від 02.06.2023р. за вих. №12.0/5181, позаяк докази на підтвердження цього твердження у матеріалах справи - відсутні.

Суд зауважує на тому, що докази, які не підтверджені належними та достатніми доказами, вважаються судом припущеннями, в той час як рішення суду не можуть ґрунтуватися на припущеннях.

Враховуючи викладене, суд вважає подані заяву та клопотання відповідачів необґрунтованими, у зв`язку із чим, залишає їх без задоволення.

Таким чином, керуючись приписами ст. ст. 72, 77, 122, 240, 248 КАС України, суд

у х в а л и в:

1. У задоволенні заяви Департаменту територіального контролю м. Києва виконавчого органу Київського міської ради ( Київської міської державної адміністрації) про залишення позову без розгляду в часитні, - відмовити.

2. У задоволенні клопотання ГУ Держпродспоживслужби в місті Києві про залишення позову без розгляду, - відмовити.

3. Ухвала оскарженню не підлягає та набирає законної сили негайно після її проголошення. Ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або у судовому засіданні у разі неявки учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженнні, набирає законної сили з моменту її підписання.

Суддя Марич Є.В.