Рішення

від 07.11.2024 по справі 340/3465/24

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 листопада 2024 року м. Кропивницький Справа № 340/3465/24

Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі судді Казанчук Г.П., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Кіровоградського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю (вул. Соборна, 7-а, м. Кропивницький, Кіровоградська область, 25009; код ЄДРПОУ 22217312) до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені,

В И К Л А Д О Б С Т А В И Н:

Кіровоградське обласне відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю звернулось до суду з позовною заявою, в якій просить:

- стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на користь Кіровоградського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю адміністративно-господарські санкції у розмірі 78752,03 грн.;

- стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на користь Кіровоградського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю пеню за порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій у розмірі 1197,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що в порушення статей 19, 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» відповідачем у 2023 році не було виконано нормативу робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів, що є підставою для застосування вказаних вище сум адміністративно-господарських санкцій та пені. Оскільки вказані суми відповідачем не сплачено, утворилася заборгованість у розмірі 79949,03 грн.

Ухвалою судді від 03.06.2024 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Справу призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, сторонам встановлено порядок та строки для виконання процесуальних дій. Вказаною ухвалою суддя встановила відповідачу п`ятнадцятиденний строк з дня отримання даної ухвали для подання відзиву на позовну заяву.

Представником відповідачем суду подано відзив на позовну заяву 07.08.2024, тобто з порушенням, встановленим судом строку на його подання. Представник відповідача у відзиві клопоче про поновлення процесуального строку для подання відзиву, оскільки як зазначає останній, копію ухвали суду як і позовної заяви відповідачем отримано не було. Представник відповідача адвокат, із матеріалами справи змогла ознайомитись лише 24.07.2024 після надання їй доступу до матеріалів справи в системі «Електронний суд». У задоволені позову представник відповідача просить відмовити, оскільки у 2023 році відповідачем була працевлаштована одна особа з інвалідністю, що підтверджується наданим суду роздруківкою повідомлення про прийняття працівника на роботу від 31.10.2023. Відтак, як на переконання представника відповідача, ФОП ОСОБА_1 у 2023 році виконано норматив робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів.

Позивачем суду надано відповідь на відзив відповідача на позов, відповідно до змісту якої суб`єкт господарювання, який використовує найману працю, зобов`язаний: виділити і створити робоче місце для особи з інвалідністю; створити для неї належні умови праці; надати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для працевлаштування особи з інвалідністю; працевлаштувати особу з інвалідністю. Однак, відповідач не надає доказів виконання ним обов`язку створення ним робочого місця для особи з інвалідністю і надання державній службі зайнятості інформації про потребу в працівникові. Натомість він представник відповідача вказує, що відповідачем було працевлаштовано особу з інвалідністю ОСОБА_2 з 01.11.2023. Таким чином, працівник з інвалідністю пропрацював лише два місяці в 2023 році. Середньооблікова кількість працівників з інвалідністю в 2023 році у ФОП ОСОБА_1 становить 0,16, а не 1, таким чином навіть при автоматичному розрахунку неможливо отримати встановлену законом чисельність. Таким чином, оскільки відповідач не виконав свого обов`язку зі створення робочого місця для особи з інвалідністю, не проінформував державний центр зайнятості про наявність такого робочого місця, не працевлаштував особу з інвалідністю протягом всього звітного 2023 року, адміністративний позов слід задовольнити.

23.09.2024 представником відповідача надано суду додаткові пояснення на виконання вимог ухвали суду про витребування доказів від 09.08.2024.

У період з 18.06.2024 по 05.07.2024, з 11.07.2024 по 12.07.2024, з 22.07.2024 по 26.07.2024, з 26.08.2024 по 30.08.2024, з 02.10.2024 по 21.10.2024, 25.10.2024, з 31.10.2024 по 01.11.2024, суддя Казанчук Г.П. тимчасово не здійснювала правосуддя у зв`язку з перебуванням у відпустці.

Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих доказів, оцінивши докази відповідно до вимог статей 72-77, 90 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суд

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 з 17.03.2017 зареєстрований як фізична особа-підприємець (номер запису: 24440000000028769), перебуває на обліку як роботодавець у Кіровоградському обласному відділенні Фонду соціального захисту інвалідів.

Відповідно до розрахунку сум адміністративно-господарських санкцій, що підлягають сплаті у зв`язку з невиконанням нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю за 2023 рік, надісланого відповідачу, середньооблікова чисельність штатних працівників, що працювали у відповідача, за рік склала 17 осіб, таким чином середньооблікова чисельність осіб з інвалідністю, відповідно до нормативу, встановленого частиною 1 статті 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні", відповідача повинна складати 1 особа.

За недотримання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю позивачем відповідачу обрахована сума адміністративно-господарських санкцій за 2023 рік, виходячи з таких даних щодо відповідача:

- середньооблікова чисельність штатних працівників облікового складу за рік 17 осіб;

- норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю - 1 особа;

- фонд оплати праці штатних працівників 1338784,50 грн.;

- середня річна заробітна плата штатного працівника 78752,03 грн.,

- сума коштів адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю 78752,03 грн. (а.с.4).

Цей Розрахунок надіслано 07.03.2024 відповідачу в електронний кабінет на веб порталі електронних послуг Пенсійного фонду України (а.с.5).Також позивач розрахував відповідачу суму пені, яку останньому необхідно сплатити за прострочену кількість днів несплати санкцій (ця кількість днів становить - 38), яка складає 1197 грн.

Позивач вказує, що відповідачем вказані санкції в добровільному порядку не сплачено, що стало підставою звернення позивача до суду для стягнення зазначених сум у примусовому порядку.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що склалися між сторонами, суд зазначає наступне.

Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правові засади соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні, що гарантують їм рівні з усіма іншими громадянами можливості для участі в економічній, політичній і соціальній сферах життя суспільства, створення необхідних умов, які дають можливість особам з інвалідністю вести повноцінний спосіб життя згідно з індивідуальними здібностями і інтересами, визначаються Законом України "Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні" №875-ХІІ від 21.03.1991.

Відповідно до частин 1, 3 статті18 Закону № 875-XII (частина третя статті 18 в редакції до внесення змін Законом № 2682-IX від 18.10.2022) забезпечення прав осіб з інвалідністю на працевлаштування та оплачувану роботу, в тому числі з умовою про виконання роботи вдома, здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості. Підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов`язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування осіб з інвалідністю, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування осіб з інвалідністю, і звітувати Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Таким чином, виходячи з наведених норм, обов`язки роботодавців стосовно забезпечення прав осіб з інвалідністю на працевлаштування полягають:

- у виділенні та створенні робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю, у тому числі спеціальних робочих місць;

- у створенні для них умов праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації;

- у забезпеченні інших соціально-економічних гарантій, передбачених чинним законодавством;

- у наданні державній службі зайнятості інформації, необхідної для організації працевлаштування осіб з інвалідністю;

- у звітуванні Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Після змін внесених Законом 2682-IX від 18.10.2022 року частину третьою статті 18 Закону № 875 викладено в наступній редакції: "Підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов`язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування осіб з інвалідністю, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для таких осіб умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування осіб з інвалідністю, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.".

Зміни набрали чинності 06.11.2022 року.

Тобто, після 06.11.2022 року уже не було обов`язку роботодавців у звітуванні Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю. В іншій частині обов`язки роботодавців стосовно забезпечення прав осіб з інвалідністю на працевлаштування не змінились.

Відповідно до частини третьої статті 18-1 Закону № 875 державна служба зайнятості здійснює пошук підходящої роботи відповідно до рекомендацій МСЕК, наявних у особи з інвалідністю кваліфікації та знань, з урахуванням її побажань.

Згідно з частинами першою та другою статті 19 Закону №875-ХІІ (в редакції Закону 2682-IX від 18.10.2022 року) «Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у розмірі 4 відсотки середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.

Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті та з урахуванням вимог статті 18 цього Закону, і здійснюють працевлаштування осіб з інвалідністю у рахунок нормативу робочих місць. При розрахунках кількість робочих місць округлюється до цілого значення.».

Отже, Законом передбачені гарантії соціального захисту осіб з інвалідністю шляхом встановлення особливих вимог щодо організації робочого місця для такої особи та покладення на підприємства обов`язку забезпечувати для осіб з інвалідністю належні та безпечні умови праці з урахуванням медичних показань.

Частиною першою статті 20 Закону №875-ХІІ визначено, що підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих осіб з інвалідністю менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі на підприємстві, в організації громадських організацій осіб з інвалідністю, у фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичних осіб, де працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі на підприємстві, в організації громадських організацій осіб з інвалідністю, у фізичної особи, яка використовує найману працю. Положення цієї частини не поширюється на підприємства, установи і організації, що повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів.

Відповідно до частини другої статті 20 Закону №875-ХІІ порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені. Пеня обчислюється виходячи з 120 % річної облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк.

Адміністративно-господарські санкції за незайняті особами з інвалідністю робочі місця не є податком, збором (обов`язковим платежем), обов`язкова сплата яких передбачена Конституцією України та іншими законами України, а є заходом впливу на правопорушника у сфері господарювання у зв`язку зі скоєнням правопорушення.

Разом з тим, статтею 218 ГК України визначено, що підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає, зокрема, за порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

У зв`язку з цим, суд має перевірити, чи вжив відповідач залежних від нього заходів для недопущення порушення правил здійснення господарської діяльності, яке полягає у необхідності забезпечення середньооблікової чисельності працюючих осіб з інвалідністю відповідно до установленого нормативу.

Відповідно з пунктом 4 частини третьої статті 50 Закону України "Про зайнятість населення" від 05.07.2012 року № 5067-VІ, роботодавці зобов`язані своєчасно та в повному обсязі у порядку, затвердженому центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, за погодженням з центральним органом виконавчої влади із забезпечення реалізації державної політики у галузі статистики, подавати територіальним органам центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, інформацію, зокрема, про попит на робочу силу (вакансії).

Відповідно до Порядку подання підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, звітів про зайнятість і працевлаштування осіб з інвалідністю та інформації, необхідної для організації їх працевлаштування, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 31.01.2007 року №70 цей Порядок визначає процедуру подання підприємствами, установами, організаціями, у тому числі підприємствами, організаціями громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичними особами, що використовують найману працю, в яких за основним місцем роботи працює вісім і більше осіб (далі - роботодавці), звітів про зайнятість і працевлаштування осіб з інвалідністю відділенням Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю (далі - відділення Фонду) та інформації про наявність вільних робочих місць (вакантних посад) для працевлаштування осіб з інвалідністю - базовому центру зайнятості.

Звіт про зайнятість і працевлаштування осіб з інвалідністю роботодавці подають (надсилають рекомендованим листом) щороку до 1 березня відділенням Фонду, в яких вони зареєстровані, за формою, затвердженою Мінсоцполітики за погодженням з Держстатом.

Інформацію про наявність вільних робочих місць (вакантних посад) для працевлаштування осіб з інвалідністю роботодавці подають до базового центру зайнятості незалежно від місцезнаходження роботодавця за формою, затвердженою Мінсоцполітики за погодженням із Держстатом.

Отож, своєчасно та в повному обсязі надавши інформацію про попит на вакансії підприємство, фактично, вживає усіх залежних від нього передбачених законом заходів для відповідності середньооблікової чисельності працюючих інвалідів установленим нормативам, тобто заходів для недопущення господарського правопорушення.

На виконання зазначеної вище норми Закону №5067-VI наказом Міністерства соціальної політики України №316 від 31.05.2013 було затверджено Порядок подання форми звітності №3-ПН Інформація про попит на робочу силу (вакансії) (далі - Порядок №316).

В контексті положень Закону №5067-VI та Порядку №316 (який був чинний до 07.07.2022) на роботодавців покладено обов`язок подавати до відповідного центру зайнятості звітність форми №3-ПН лише за наявності у роботодавця попиту на робочу силу (вакансії) не пізніше ніж через 3 робочі дні з дати відкриття вакансії. Датою відкриття вакансії є наступний день після створення робочого місця чи припинення трудових відносин з працівником, робоче місце якого стає вакантним, або дата, починаючи з якої може бути укладений трудовий договір з найманим працівником. Разом з тим, періодичності подачі звітності за формою №3-ПН законодавством не встановлено, а передбачено, що така звітність подається не пізніше 3 робочих днів з дати відкриття вакансії, тобто передбачено одноразове інформування про кожну вакансію.

Наказом Міністерства фінансів України №827-22 від 12.04.2022 (який набрав чинності 07.07.2022) затверджено новий Порядок подання форми звітності №3-ПН Інформація про попит на робочу силу (вакансії) (далі - Порядок №827-22) встановлено, що форма №3-ПН заповнюється та подається роботодавцем до філії міжрегіонального/регіонального центру зайнятості (або до міського, районного, міськрайонного центру зайнятості - до дати припинення їхньої діяльності) (далі - центр зайнятості) незалежно від місцезнаходження роботодавця з дня виникнення в нього потреби в підборі працівників та/або з дати відкриття вакансії, але не пізніше ніж через три робочі дні з дати відкриття вакансії. Датою відкриття вакансії є наступний день після створення нового робочого місця чи припинення трудових відносин з працівником, робоче місце якого стає вакантним, або дата, починаючи з якої може бути укладений трудовий договір з найманим працівником.

Суд вважає за необхідне зазначити, що з 01.01.2013 періодичність подання звітів №3-ПН не була регламентована законом. Тобто, на час спірних правовідносин (у 2022 році) законодавство не встановлювало обов`язку подавати форму №3-ПН щомісячно чи з будь-якою іншою періодичністю. Натомість, існував обов`язок одноразово подавати форму №3-ПН, а саме не пізніше ніж через три робочі дні з дати відкриття вакансії.

До основних завдань державної служби зайнятості належить сприяння громадянам у підборі підходящої роботи і надання роботодавцям послуг з добору працівників. Таким чином центри зайнятості виконають функцію державного посередника на ринку праці. Рішення щодо прийому на роботу її шукача, навіть і направленого центром зайнятості, приймається роботодавцем. Роботодавець може проводити співбесіди з кандидатами на працевлаштування з метою визначення відповідності їх професійних знань, вмінь та навичок встановленим вимогам. Як висновок такої співбесіди, роботодавець може прийняти рішення про прийом особи на роботу, а може і відмовити у прийомі.

Згідно частини третьої статті 17 Закону № 875-ХІІ відмова в укладенні трудового договору особі з інвалідністю з мотивів інвалідності не допускається, за винятком випадків, коли за висновком медико-соціальної експертизи стан його здоров`я перешкоджає виконанню професійних обов`язків, загрожує здоров`ю і безпеці праці інших осіб, або продовження трудової діяльності чи зміна її характеру та обсягу загрожує погіршенню здоров`я осіб з інвалідністю.

Показник визначення середньооблікової кількості штатних працівників за рік обчислюється відповідно до пунктів 3.2.5 і 3.2.6 Інструкції зі статистики кількості працівників, затвердженої наказом Державного комітету статистики України від 28 вересня 2005 року №286 (далі Інструкція № 286).

Для зарахування у виконання підприємством квоти у кількості однієї особи зараховуються особи з інвалідністю, які працювали в календарному звітному році. Для виконання нормативу зараховуються особи, які прийняті в будь-який місяць року, але за умови, що вона відпрацювала не менше шести місяців у календарному році. В цьому разі сума середньооблікової чисельності працівників з інвалідністю за всі місяці року становитиме: (6 : 12) = 0.5 показник округлюється до цілого математичного числа і буде становити "1".

Отже, для забезпечення працевлаштування особи з інвалідністю у 2023 році відповідач зобов`язаний був створити одне робоче місце та подати звітність форми №3-ПН до центру зайнятості для того, щоб пошук безробітної особи з інвалідністю дозволив працевлаштувати цю особу у 2023 році на період не менше 6 місяців у 2023 році.

На вимогу суду представник відповідача надав письмові пояснення, в яких повідомив, що відповідачем не зберігається відповідна документація по зверненню в центр зайнятості щодо пошуку безробітної особи з інвалідністю. При цьому, відповідачем взагалі не вказано чи подавалась ним така звітність.

У зв`язку з викладеним вище, суд ухвалою від 27.09.2024 витребував у Кропивницької філії Кіровоградського обласного центру зайнятості письмові пояснення, підтверджені документальними доказами, про те чи подавав ФОП ОСОБА_1 ( НОМЕР_1 ) повідомлення до відповідного органу Центру зайнятості про створення робочого місця для осіб з інвалідністю та про наявність вакансії за формою 3-ПН протягом 2022 - 2023 років із зазначенням потреби у працевлаштуванні однієї особи з інвалідністю (зокрема не пізніше ніж через три робочі дні з дати відкриття такої вакансії). Якщо так, надати докази такого подання звіту (а.с.95-96).

На виконання вимог ухвали суду Кропивницькою філією Кіровоградського обласного центру зайнятості надано письмову інформацію відповідно до якої повідомлено про те, що протягом 2022-2023 років фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 звіти за формою №3-ПН із зазначенням потреби у працевлаштуванні осіб з інвалідністю до центру зайнятості не надавались (а.с.104).

Відтак, матеріали справи не містять доказів, що відповідач подавав до відповідного центру зайнятості звітність форми №3-ПН.

Відповідач самостійно здійснив пошук працівника - особи з інвалідністю для її працевлаштування. Згідно Повідомлення про прийняття працівника на роботу / укладення гіг-контракту, надісланого відповідачем до ГУ ДПС у Кіровоградській області (Маловисківський р-н) (а.с.46), суд убачає, що відповідач відповідно до наказу від 31.10.2023 року №18 прийняв на роботу ОСОБА_2 , що є особою з інвалідністю 3 групи (а.с.45). До роботи останній приступив з 01.11.2023 року.

Відтак, з огляду на вищевикладене, суд бере до уваги здійснення відповідачем самостійного пошуку безробітної особи з інвалідністю для працевлаштування та спроби виконати норматив, однак не подання до відповідного центру зайнятості звітності форми №3-ПН унеможливлює суд дійти висновку, що відповідач вчинив всі можливі заходи для працевлаштування особи з інвалідністю, оскільки відповідно до пункту 4 частини третьої статті 50 Закону України "Про зайнятість населення" від 05.07.2012 року № 5067-VІ, роботодавці зобов`язані своєчасно та в повному обсязі подавати територіальним органам центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, інформацію про попит на робочу силу (вакансії).

Сплату адміністративно-господарських санкцій і пені підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, проводять відповідно до закону за рахунок прибутку, який залишається в їх розпорядженні після сплати всіх податків і зборів (обов`язкових платежів).

Адміністративно-господарські санкції розраховуються та сплачуються підприємствами, установами, організаціями, у тому числі підприємствами, організаціями громадських організацій інвалідів, фізичними особами, зазначеними в частині першій цієї статті, самостійно в строк до 15 квітня року, наступного за роком, в якому відбулося порушення нормативу, встановленого частиною першою статті 19 цього Закону.

Аналіз вищезазначених норм законодавства дає можливість зробити висновок, що законодавцем чітко визначено, що підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов`язані: виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації; забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством; надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів; в разі не виконання такого нормативу - щороку сплачувати відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції.

Відповідно до частини першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Таким чином, аналізуючи наявні та досліджені в матеріалах справи докази, суд вважає, що відповідачем не були виконані необхідні заходи по працевлаштуванню особи з інвалідністю та не дотримані вимоги, встановлені статтею 19 Закону №875-ХІІ та Порядку №827-22, а тому наявні підстави для застосування до відповідача адміністративно-господарських санкцій та пені за прострочення сплати цих санкцій.

Натомість суд не погоджується із сумою санкцій, що підлягає сплаті відповідачем у зв`язку з невиконанням нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю розрахованою Кіровоградським обласним відділенням Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю.

Сума адміністративно-господарських санкцій обрахована позивачем за цілий 2023 рік, виходячи з таких даних щодо відповідача:

- середньооблікова чисельність штатних працівників облікового складу за рік 17 осіб;

- норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю - 1 особа;

- фонд оплати праці штатних працівників 1338784,50 грн.;

- середня річна заробітна плата штатного працівника 78752,03 грн.,

- сума коштів адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю 78752,03 грн. (а.с.4).

Цей Розрахунок надіслано 07.03.2024 відповідачу в електронний кабінет на веб порталі електронних послуг Пенсійного фонду України (а.с.5).Також позивач розрахував відповідачу суму пені, яку останньому необхідно сплатити за прострочену кількість днів несплати санкцій (ця кількість днів становить - 38), яка складає 1197 грн.

Натомість як вже встановлено судом вище у відповідача у спірному періоді (2023 рік) з 01.11.2023 була працевлаштована одна особа з інвалідністю. Тобто, два місяці у 2023 році, відповідач виконував обов`язок по працевлаштуванню особи з інвалідністю.

Разом з тим, відповідачем не було дотримано нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю не за цілий рік як вважає позивач, а лише за період січень-жовтень 2023 року.

З огляду на викладене вище, суд вважає, що відповідач не має нести матеріальну відповідальність у вигляді накладення адміністративно-господарських санкцій за період, протягом якого у нього працювала особа з інвалідністю, а такі санкції мають бути розраховані пропорційно за період у якому не виконано норматив.

Сума санкцій за невиконання річного нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю, яка нарахована позивачем, складає 78752,03 грн.

Відтак, суд вважає, що сума санкцій за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю за період січень-жовтень 2023 року (період фактичного невиконання нормативу) має складати 65626,70 грн. (78752,03/12 х 10). Вказана сума розрахована пропорційно до періоду у якому відповідачем цей норматив не виконано.

Разом з тим як наслідок, сума пені, яку необхідно сплатити відповідачу за прострочену кількість днів несплати санкцій (ця кількість днів становить - 38) слід обрахувати за наступною формулою: (65626,70 грн. х 0,05%) х 38 днів. Таким чином, сума пені складає 1246,91 грн.

Посилання представника позивача на практику щодо першочергового дослідження та встановлення дотримання контролюючим органом процедури призначення та проведення перевірки, зокрема на постанову Верховного Суду від 21.11.2022 року по справі №400/3957/21, суд не приймає до уваги, оскільки на теперішній час існує стала практика саме щодо алгоритму дій Фонду при зверненні до суду з даними позовами та іншого чинним законодавством не передбачено.

Так, зокрема, у постановах Верховного Суду від 06.03.2024 року у справі 120/7955/21-а, від 04.10.2023 року у справі 812/1134/18, від 31.08.2023 року у справі №400/1681/20 вказано, про необхідність проведення перевірки про наявність у діях відповідача складу правопорушення, і у разі підтвердження таких обставин, наслідком є для стягнення з відповідача адміністративно-господарських санкцій та пені.

Велика Палата Верховного Суду при розгляді справи № 755/10947/17 зазначила, що незалежно від того, чи перераховані усі постанови, у яких викладена правова позиція, від якої відступила Велика Палата, суди під час вирішення тотожних спорів мають враховувати саме останню правову позицію Великої Палати.

Отже, навіть за відсутності судової практики саме Великої Палати, суд зобов`язаний застосовувати останню практику розгляду аналогічних спорів Верховного Суду.

Згідно з частини 2 статті 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.

Оскільки позивачем заявлено до стягнення з відповідача пені у розмірі 1197,00 грн., відтак суд, розглядаючи справу в межах позовних вимог, прийшов до висновку, що суму пені, яку необхідно стягнути з відповідача є 1197,00 грн., тобто як зазначено позивачем в позовних вимогах.

Враховуючи все вищевикладене, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог.

У суду відсутні відомості щодо повної чи часткової сплати відповідачем санкцій у розмірі 65626,70 грн. та пені на суму 1197,00 грн., тому останні підлягають стягненню.

Враховуючи, часткове задоволення позову та положення статті 139 КАС України, а також за відсутності витрат позивача суб`єкта владних повноважень, пов`язаних із залученням свідків та проведенням судових експертиз, судові витрати (судовий збір) стягненню з відповідача не підлягають.

Керуючись статтями 90, 139, 242-246, 250, 251, 255, 257, 295 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов Кіровоградського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю (вул. Соборна, 7-а, м. Кропивницький, Кіровоградська область, 25009; код ЄДРПОУ 22217312) до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені задовольнити частково.

Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на користь Кіровоградського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю адміністративно-господарські санкції у розмірі 65626,70 грн.

Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на користь Кіровоградського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю пеню за порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій у розмірі 1197,00 грн.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Копію рішення суду надіслати учасникам справи.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене до Третього апеляційного адміністративного суду, шляхом подачі апеляційної скарги через Кіровоградський окружний адміністративний суд, у 30-денний строк, установлений статтею 295 КАС України.

Суддя Кіровоградського

окружного адміністративного суду Г.П. КАЗАНЧУК