Рішення

від 07.11.2024 по справі 380/17960/24

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 листопада 2024 рокусправа № 380/17960/24

Львівський окружний адміністративний суд у складі

головуючої судді Лунь З.І.

секретар судового засідання Слободянюк В.В.

представник позивача Шегинський Р.А.

відповідач Білоконь М.В.

представник третьої особи Гевяк П.І.

розглянув адміністративну справу за позовом Приватного акціонерного товариства «Техенерго» до Приватного виконавця виконавчого округу м.Києва Білоконя Миколи Вадимовича, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю «СІТІ СОУЛ», про визнання протиправними та скасування постанов.

в с т а н о в и в:

Приватне акціонерне товариство «Техенерго» (місце проживання: 79005, м. Львів, пр. Шевченка, 21/4, код ЄДРПОУ 23891483) звернулося до суду з позовом до Приватного виконавця виконавчого округу м.Києва Білоконя Миколи Вадимовича (місцезнаходження: 01054, м. Київ, вул.Дмитрівська, будинок 35 «В», РНОКПП 3399412695), в якому просить суд:

-визнати незаконною та скасувати постанову про стягнення з боржника основної винагороди, прийняту приватним виконавцем виконавчого округу міста Києва Білоконь Миколою Вадимовичем 12.08.2024 в межах виконавчого провадження №75774014;

-визнати незаконною та скасувати постанову про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження, прийняту приватним виконавцем виконавчого округу міста Києва Білоконь Миколою Вадимовичем 12.08.2024 в межах виконавчого провадження №75774014;

-стягнути з приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Білоконь Миколи Вадимовича на користь Приватного акціонерного товариства «Техенерго» 3320928,81гривень.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що прийнята приватним виконавцем виконавчого округу міста Києва Білоконем М.В. разом з постановою про відкриття виконавчого провадження, постанова про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження від 12 серпня 2024 року, постанова про стягнення з боржника основної винагороди від 12 серпня 2024 року є протиправною, оскільки списання з рахунку ПрАТ «Техенерго» коштів в сумі 36 528 216,94 гривень, призначених для виконання ПрАТ «Техенерго» грошових зобов`язань за затвердженим Господарським судом Львівської області 21 липня 2023 року Планом досудової санації Приватного акціонерного товариства «Техенерго» та переказу стягнутих коштів на користь ТОВ «Сіті Соул» (стягувач у виконавчому провадженні) під час дії мораторію на задоволення вимог кредиторів не відповідає вимогам законодавства. Також позивач детальніше обґрунтовує підстави позову у додаткових поясненнях від 22.10.2024.

Так, позивач вважає, що приватний виконавець Білоконь М.В. був зобов`язаний після прийняття постанови про відкриття виконавчого провадження, прийняти постанову про зупинення виконавчого провадження №75774014, виявивши відповідні обставини, передбачені п.8 ч.1 ст.34 Закону України «Про виконавче провадження». Крім того, як переконаний позивач, приватний виконавець не з`ясував підстав для обов`язкового зупинення виконавчого провадження та вчиняв дії, спрямовані на стягнення заборгованості в межах виконавчого провадження, і в такий спосіб безпідставно списав з поточного рахунку ПрАТ «Техенерго» 36528216,94 грн.

Просить позов задовольнити.

Ухвалою від 28.08.2024 вказану позовну заяву залишено без руху та встановлено позивачу строк для усунення недоліків, зазначених у мотивувальній частині ухвали, з дати отримання копії ухвали. У визначений судом строк позивач усунув недоліки позовної заяви.

Ухвалою від 09.09.2024 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомленням сторін та запропоновано відповідачу у п`ятиденний строк з дня отримання зазначеної ухвали, надати (надіслати) суду відзив на позов, а також всі письмові та електронні докази.

Ухвалою від 18.09.2024 суд постановив клопотання приватного виконавця виконавчого округу м.Києва Білоконя Миколи Вадимовича та Товариства з обмеженою відповідальністю «СІТІ СОУЛ» про залучення третьої особи задовольнити; залучити Товариство з обмеженою відповідальністю «СІТІ СОУЛ» (04073, м. Київ, вул. Семена Скляренка, буд.15, код ЄДРПОУ 37897422) до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача.

Ухвалою суду від 18.09.2024 суд постановив перейти зі спрощеного позовного провадження до розгляду справи за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою суду від 23.09.2024 суд постановив розглядати справу в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.

Відповідач подав до суду відзив на позовну заяву, у якому проти позову заперечив з тих підстав, що винесення оскаржуваних постанов є його обов`язком, а не правом, і цей обов`язок виникаю при відкритті виконавчого провадження. Просить у позові відмовити.

Відповідач подав до суду також і матеріали виконавчого провадження №75774014.

Від третьої особи, ТОВ «Сіті Соул», на адресу суду надійшли пояснення, з яких видно, що третя особа проти позову заперечує з тих підстав, що приватний виконавець не стягує основну винагороду в окремому порядку, а при розподілі стягнутих з боржника коштів фактично утримує 10% своєї винагороди. При цьому вважає, що оскаржувані у цій справі постанови приватного виконавця приймаються ним при відкритті провадження у справі. Також представник третьої особи вважає, що цей спір слід розглядати в порядку ГПК. Просить у позові відмовити.

У судовому засіданні представник позивача підтримав позов та просив його задовольнити.

Відповідач та представник третьої особи у судовому засіданні проти позову заперечили, просили відмовити у його задоволенні.

Суд встановив таке.

10.07.2023 Господарським судом Львівської області у справі №914/3316/22 за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Сіті Соул» до Приватного акціонерного товариства «Техенерго» про стягнення 58 218 273,42грн ухвалено рішення, яким позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Сіті Соул» задоволено та стягнуто з відповідача на користь позивача заборгованість за Договорами поставки №120719/19.12.187/2 від 12 липня 2019 року та №0806/21/21.12.204/2 від 08 червня 2021 року на загальну суму 58218273грн.

03.07.2023 Господарським судом Львівської області у справі №914/1983/23 за заявою Приватного акціонерного товариства «Техенерго» про затвердження Плану санації Приватного акціонерного товариства «Техенерго» до відкриття провадження у справі про банкрутство було постановлено ухвалу, якою суд прийняв до розгляду заяву Приватного акціонерного товариства «Техенерго» про затвердження плану санації Приватного акціонерного товариства «Техенерго» до порушення провадження у справі про банкрутство та серед іншого ввів мораторій на задоволення вимог кредиторів ПрАТ «Техенерго», що включені до плану санації, який передбачає зупинення виконання боржником грошових зобов`язань і зобов`язань щодо сплати податків і зборів (обов`язкових платежів), термін виконання яких настав до дня введення мораторію, і припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов`язань та зобов`язань щодо сплати податків і зборів (обов`язкових платежів) застосованих до дня введення мораторію.

21.07.2023 Господарським судом Львівської області у справі №914/1983/23 за заявою Приватного акціонерного товариства «Техенерго» про затвердження Плану санації Приватного акціонерного товариства «Техенерго» до відкриття провадження у справі про банкрутство постановлено ухвалу, якою суд задовольнив заяву ПрАТ «Техенерго» від 26.06.2023 про затвердження плану санації ПрАТ «Техенерго» до порушення провадження у справі про банкрутство, затвердив план санації Приватного акціонерного товариства «Техенерго» до відкриття провадження у справі про банкрутство, схвалений рішенням зборів кредиторів, яке оформлено протоколом від 23 червня 2023 року, ввів досудову санацію боржника на строк, передбачений планом санації ПрАТ «Техенерго», визнав затверджений судом план санації Приватного акціонерного товариства «Техенерго» обов`язковим для всіх кредиторів, вимоги яких включено до плану санації. До плану санації повністю увійшла сума основного боргу ПрАТ «Техенерго» перед ТОВ «Сіті Соул», яка була стягнута на користь останнього згідно з рішенням Господарського суду Львівської області від 10 липня 2023 року у розмірі 39394945,90грн.

07.08.2023 на виконання рішення Господарського суду Львівської області у справі №914/3316/22 від 10.07.2023 видано Наказ про примусове виконання судового рішення на виконання рішення Господарського суду Львівської області від 10.07.2023.

12.08.2024 приватним виконавцем виконавчого округу міста Києва Білоконем М.В., розглянуто заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Сіті Соул» про примусове виконання Наказу Господарського суду Львівської області у справі №914/3316/22 від 07.08.2023 та прийнято постанову про відкриття виконавчого провадження №75774014 про стягнення з Приватного акціонерного товариства «Техенерго» 35612911,40 грн.

15.08.2024 Касаційний господарський суд Верховного Суду розглянув касаційну скаргу ТОВ «Сіті Соул» на ухвалу Господарського суду Львівської області від 21.07.2023 та постанову Західного апеляційного господарського суду від 21.03.2024у у справі №914/1983/23 ухвалив постанову, якою касаційну скаргу ТОВ «Сіті Соул» задовольнив частково постанову Західного апеляційного господарського суду від 21.03.2024 та ухвалу Господарського суду Львівської області від 21.07.2023 року у справі №914/1983/23, в межах якої було затверджено план санації ПрАТ «Техенерго» до відкриття провадження у справі про банкрутство, скасував, а справу передав на новий розгляд до суду першої інстанції.

Разом з постановою про відкриття виконавчого провадження №75774014 приватним виконавцем виконавчого округу міста Києва Білоконем М.В. прийнято постанову про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження від 12.08.2024, Постанову про стягнення з боржника основної винагороди від 12.08.2024, які позивач вважає протиправними та просить суд їх скасувати.

Приватним виконавцем при примусовому виконанні наказу Господарського суду Львівської області у справі №914/3316/22 від 07.08.2023 перераховано з рахунків ПрАТ «Техенерго» 33207288,13 грн на користь ТзОВ «Сіті Соул». Позивач вважає, що таким чином йому заподіяно збитки приватним виконавцем, тому просить стягнуту їх суму з приватного виконавця.

Позивач також звернувся зі скаргою в порядку ГПК України на дії приватного виконавця, зокрема щодо винесення постанови про відкриття виконавчого провадження від 12.08.2024.

Отже, оскільки позивач вважає постанови відповідача про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження та про стягнення з боржника основної винагороди протиправними, тому він звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає таке.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, врегульовано Законом України «Про виконавче провадження» №1404-VIII від 02.06.2016 року (далі також Закон №1404-VIII).

Відповідно до ст. 1 Закону № 1404-VIII виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до п. 5 ч.1 ст. 3 Закону № 1404-VIII, постанови державних виконавців про стягнення виконавчого збору, постанов державних виконавців чи приватних виконавців про стягнення витрат виконавчого провадження, про накладення штрафу, постанов приватних виконавців про стягнення основної винагороди є виконавчими документами.

Відповідно до положень ст. 4 Закону № 1404-VIII, у виконавчому документі зазначаються:

1) назва і дата видачі документа, найменування органу, прізвище, ім`я, по батькові та посада посадової особи, яка його видала;

2) дата прийняття і номер рішення, згідно з яким видано документ;

3) повне найменування (для юридичних осіб) або прізвище, ім`я та, за наявності, по батькові (для фізичних осіб) стягувача та боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або адреса місця проживання чи перебування (для фізичних осіб), дата народження боржника - фізичної особи;

4) ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань стягувача та боржника (для юридичних осіб - за наявності); реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання в установленому порядку відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті) боржника (для фізичних осіб - платників податків);

5) резолютивна частина рішення, що передбачає заходи примусового виконання рішень;

6) дата набрання рішенням законної сили (крім рішень, що підлягають негайному виконанню);

7) строк пред`явлення рішення до виконання.

У виконавчому документі можуть зазначатися інші дані (якщо вони відомі суду чи іншому органу (посадовій особі), що видав виконавчий документ), які ідентифікують стягувача та боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню рішення, зокрема місце роботи боржника - фізичної особи, місцезнаходження майна боржника, реквізити рахунків стягувача і боржника, номери їх засобів зв`язку та адреси електронної пошти.

Частина перша статті 5 Закону № 1404-VIII передбачає, що примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів.

Приписами ст. 26 Закону № 1404-VIII визначено, що виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону. Виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов`язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей. У постанові про відкриття виконавчого провадження за рішенням, примусове виконання якого передбачає справляння виконавчого збору, державний виконавець зазначає про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі, встановленому статтею 27 цього Закону.

Відповідно до ч.ч.1 -2 ст. 27 Закону № 1404-VIII виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України. Виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає примусовому стягненню, поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом, заборгованості із сплати аліментів.

Частиною 1 ст. 2 Закону № 1404-VIII передбачено, що кошти виконавчого провадження складаються з: 1) виконавчого збору, стягнутого з боржника в порядку, встановленому статтею 27 цього Закону, або основної винагороди приватного виконавця; 2) авансового внеску стягувача; 3) стягнутих з боржника коштів на витрати виконавчого провадження.

Відповідно до частини третьої статті 45 Закону № 1404-VIII основна винагорода приватного виконавця стягується в порядку, передбаченому для стягнення виконавчого збору.

Згідно з ч.1 ст. 31 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» від 02.06.2016 № 1403-VIII (далі також Закон 1403-VIII) визначено, що за вчинення виконавчих дій приватному виконавцю сплачується винагорода.

Відповідно до ч.ч. 2-4 ст. 31 Закону № 1403-VIII винагорода приватного виконавця складається з основної та додаткової. Основна винагорода приватного виконавця залежно від виконавчих дій, що підлягають вчиненню у виконавчому провадженні, встановлюється у вигляді: 1) фіксованої суми - у разі виконання рішення немайнового характеру; 2) відсотка суми, що підлягає стягненню, або вартості майна, що підлягає передачі за виконавчим документом. Розмір основної винагороди приватного виконавця встановлюється Кабінетом Міністрів України. Основна винагорода приватного виконавця, що встановлюється у відсотках, стягується з боржника разом із сумою, що підлягає стягненню за виконавчим документом (крім виконавчих документів про стягнення аліментів).

Частина 5 ст.31 Закону № 1403-VIII передбачає, що якщо суму, передбачену в частині четвертій цієї статті, стягнуто частково, сума основної винагороди приватного виконавця, визначена як відсоток суми стягнення, виплачується пропорційно до фактично стягнутої суми (крім виконавчих документів про стягнення аліментів).

Основна винагорода, що встановлюється у вигляді фіксованої суми, стягується після повного виконання рішення (частина шоста статті 31 цього Закону).

Відповідно до ч.7 ст.31 Закону № 1403-VIII приватний виконавець виносить одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження постанову про стягнення основної винагороди, в якій наводить розрахунок та зазначає порядок стягнення основної винагороди приватного виконавця (крім виконавчих документів про стягнення аліментів).

Відповідно до ч.10 ст.31 Закону № 1403-VIII розмір та види витрат виконавчого провадження визначаються Міністерством юстиції України. З метою забезпечення проведення виконавчих дій приватний виконавець за угодою із стягувачем може здійснювати додаткові витрати на проведення виконавчих дій, крім тих, що визначені Міністерством юстиції України.

Відповідно до пункту 2 розділу VI Пунктом 2 Розділу VI Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України 02.04.2012 № 512/5 передбачено, що витрати виконавчого провадження складаються з мінімальних та додаткових витрат виконавчого провадження.

Виконавець виносить постанову про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження (крім виконавчих проваджень щодо виконання рішень Європейського суду з прав людини) та надсилає її сторонам виконавчого провадження не пізніше наступного робочого дня після її винесення.

Мінімальні витрати виконавчого провадження складаються з плати за користування автоматизованою системою виконавчого провадження та витрат, пов`язаних з винесенням постанов про: відкриття виконавчого провадження; стягнення виконавчого збору (крім випадків, коли виконавчий збір не стягується); стягнення основної винагороди приватного виконавця (крім випадків, коли основна винагорода не стягується); стягнення витрат виконавчого провадження; закінчення виконавчого провадження (повернення виконавчого документа стягувачу).

Витрати, пов`язані з винесенням постанов, включають такі види витрат виконавчого провадження: виготовлення постанов та супровідних листів до них (папір, копіювання (друк) документів, канцтовари); пересилання постанов (конверти, знаки поштової оплати (марки) або послуги маркувальної машини (послуги поштового зв`язку)).Аналізуючи положення законодавства, що регулюють порядок справляння виконавчого збору, суд дійшов висновку, що постанова приватного виконавця про стягнення основної суми винагороди та постанову про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження виноситься в силу закону, разом із постановою про відкриття виконавчого провадження, а тому винесення постанови про стягнення основної суми винагороди є обов`язком, а не правом приватного виконавця.

При цьому, приватний виконавець в силу положень Закону № 1404-VIII та Закону № 1403-VIII, не наділений повноваженнями надавати правову оцінку правомірності судовому рішенню та зобов`язаний виконати таке рішення відповідно до його резолютивної частини.

Позивач у позовній заяві стверджує, що постанова про стягнення основної винагороди, як і постанова про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження прийняті протиправно, та таке твердження мотивує тим, що приватний виконавець був зобов`язаний після прийняття постанови про відкриття виконавчого провадження одразу прийняти постанову про зупинення виконавчого провадження №75774014, оскільки приватному виконавцю не могло не бути відомо, що мораторій, запроваджений ухвалою Господарського суду Львівської області у справі №914/1983/23 від 03.07.2023 діє, - без винесення постанов про стягнення основної винагороди та мінімальних витрат у виконавчому провадженні.

Зважаючи на те, що, як вже зазначив суд, постанова приватного виконавця про стягнення основної суми винагороди та постанови про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження виноситься в силу закону, разом із постановою про відкриття виконавчого провадження, то аргументи позивача, що відповідач повинен був винести постанову про зупинення виконавчого провадження, є безпідставними.

На переконання суду, відповідач у цій справі не міг діяти інакше, аніж це визначено Законом, тобто не міг, при відкритті виконавчого провадження, не виносити постанову про стягнення основної суми винагороди та про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження.

Щодо стягнення з приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Білоконя Миколи Вадимовича на користь Приватного акціонерного товариства «Техенерго» 3320928,81грн, суд зазначає таке.

Статтею 56 Конституції України визначено, що кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Частиною 5 ст. 21 КАС України визначено, що вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень або іншим порушенням прав, свобод та інтересів суб`єктів публічно-правових відносин, або вимоги про витребування майна, вилученого на підставі рішення суб`єкта владних повноважень, розглядаються адміністративним судом, якщо вони заявлені в одному провадженні з вимогою вирішити публічно-правовий спір. Інакше такі вимоги вирішуються судами в порядку цивільного або господарського судочинства.

Отже вимоги про відшкодування шкоди можуть розглядатися за правилами адміністративного судочинства, якщо такі вимоги стосуються шкоди, завданої протиправними діями суб`єкта владних повноважень, і заявлені в одному провадженні з вимогою вирішити публічно-правовий спір.

Аналогічну правову позицію викладено в постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.12.2018 у справі №210/5258/16-ц (провадження № 14-463цс18) та від 22.08.2018 у справі №766/10783/16-ц (провадження №14-278цс18).

Водночас в матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази щодо підтвердження завданої шкоди відповідачем на заявлену ним суму, а саме 3320928,81грн, а відтак у задоволенні даної позовної вимоги належить відмовити.

Стосовно аргументів представника третьої особи про юрисдикцію цього спору, то суд зазначає таке.

Суд звертає увагу, що особливості провадження у справах стосовно оскарження рішень, дій або бездіяльності органу державної виконавчої служби, приватного виконавця урегульовано ст. 287 КАС України, частиною першою якої передбачено, що учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.

Водночас ст. 74 Закону № 1404-VIII визначає порядок оскарження рішень, дій або бездіяльності виконавців та посадових осіб органів державної виконавчої служби.

Зокрема, відповідно до ч. 1 ст. 74 Закону № 1404-VIII, рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.

Також, згідно з ч. 2 ст. 74 Закону № 1404-VIII, рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень інших органів (посадових осіб), у тому числі постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, постанов приватного виконавця про стягнення основної винагороди, витрат виконавчого провадження та штрафів, можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом.

Отже, за встановлених обставин, у контексті наведених вимог законодавства, яким врегульовані ці правовідносини, суд дійшов висновку, що до спірних правовідносин підлягає застосуванню ч. 2 ст. 74 Закону № 1404-VIII, якою закріплено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на спори з приводу оскарження постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, постанов приватного виконавця про стягнення основної винагороди, витрат, пов`язаних з організацією та проведенням виконавчих дій і накладенням штрафу, прийнятих у виконавчих провадженнях щодо примусового виконання усіх виконавчих документів, незалежно від того, яким органом, у тому числі судом якої юрисдикції, вони видані.

Аналогічні правові висновки щодо застосування наведених вище правових норм викладено Великою Палатою Верховного Суду у постановах від 6 червня 2018 року у справі № 921/16/14-г/15, у справі № 127/9870/16-ц та у справі №2-01575/11, від 28 листопада 2018 року у справі № 2-01575/11, від 13 березня 2019 року у справі № 545/2246/15-ц, від 3 та 10 квітня 2019 року у справах № 370/1288/15 та № 766/740/17-ц відповідно, від 29 травня 2019 року у справі № 758/8095/15-ц, від 2 жовтня 2019 року у справі №766/10138/17-ц, від 16 жовтня 2019 року у справі №1940/1957/18, від 15 січня 2020 року у справі №1.380.2019.001073 та від 29 вересня 2020 року у справі №295/6656/14-ц, у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 29 жовтня 2020 року у справі № 160/4071/20, від 31 березня 2021 року у справі № 640/18024/20, від 30 листопада 2022 у справі № 640/14282/19, від 11 вересня 2024 у справі №310/2210/21.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку про безпідставність аргументів представника третьої особи щодо розгляду цієї справи за правилами господарського судочинства.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову повністю.

Щодо судових витрат, а саме сплаченого судового збору, то відповідно ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України, такі покладаються на позивача.

Керуючись ст.ст. 242-246, 250, 257-262 КАС України, суд

в и р і ш и в:

у задоволенні адміністративного позову Приватного акціонерного товариства «Техенерго» (місце проживання: 79005, м. Львів, пр. Шевченка, 21/4, код ЄДРПОУ 23891483) до Приватного виконавця виконавчого округу м.Києва Білоконя Миколи Вадимовича (місцезнаходження: 01054, м. Київ, вул.Дмитрівська, будинок 35 «В», РНОКПП НОМЕР_1 ), за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю «СІТІ СОУЛ» (04073, м. Київ, вул. Семена Скляренка, буд.15, код ЄДРПОУ 37897422) про визнання протиправними та скасування постанов відмовити повністю.

Судові витрати покласти на позивача.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення.

Повне рішення складено 07.11.2024.

СуддяЛунь З.І.