Постанова

від 09.10.2024 по справі 758/493/15-ц

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

03680 м. Київ , вул. Солом`янська, 2-а

Номер апеляційного провадження: 22-ц/824/11596/2024

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 жовтня 2024 року м. Київ

Справа № 758/493/15-ц

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді-доповідача Ящук Т.І.,

суддів Кирилюк Г.М., Рейнарт І.М.,

за участю секретаря судового засідання Мех В.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Подільського районного суду міста Києва від 14 березня 2024 року, постановлену у складі судді Ковбасюк О.О.,

у справі за позовом ОСОБА_1 до Національної асоціації адвокатів України, Ради адвокатів Київської області, третя особа - Рада адвокатів міста Києва про визнання права, припинення дії, яка порушує право, визнання незаконним рішення, відновлення становища, яке існувало до порушення, відшкодування збитків та відшкодування моральної шкоди у зв`язку з дискримінацією,

встановив:

У січні 2015 року позивач ОСОБА_1 звернувся до Подільського районного суду м. Києва з позовом до Національної асоціації адвокатів України, Ради адвокатів Київської області, третя особа Рада адвокатів міста Києва про визнання права, припинення дії, яка порушує право, визнання незаконним рішення, відновлення становища, яке існувало до порушення, відшкодування збитків спричинені незаконними рішеннями у розмірі 2405 грн. 38 коп. та відшкодування моральної шкоди у зв`язку з дискримінацією у розмірі 4141 200 грн.

13 березня 2024 року від представника Ради адвокатів Київської області - Андрусишиної Я.С. до Подільського районного суду м. Києва надійшло клопотання про закриття провадження у справі у зв`язку з відсутністю предмету спору.

Ухвалою Подільського районного суду міста Києва від 14 березня 2024 року - провадження у справі закрито з підстав, передбачених п. 2 ч. 1 ст. 255 ЦПК України.

Не погоджуючись з ухвалою суду, ОСОБА_1 звернувся з апеляційною скаргою, у якій просить скасувати ухвалу та направити справу для подальшого розгляду до суду першої інстанції.

Вважає, що відповідно до п.5 ч.4 ст.274 ЦПК України, в порядку спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи у спорах, в яких ціна позову перевищує двісті п`ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Відповідно до змісту заявлених позовних, позивач просив стягнути з Національної асоціації адвокатів України 4141200 грн. моральної шкоди, відтак, поза увагою суду першої інстанції залишилось те, що ціна позову перевищує двісті п`ятдесят розмірів прожиткового мінімуму.

Також, мають місце неврегульовані спірні питання як на час пред`явлення позову, так і на час винесення оскаржуваної ухвали, тому посилання в оскаржуваній ухвалі на правові висновки Верховного Суду у постанові №668/13646/15 від 20.10.2021 та Великої Палати Верховного Суду у постанові від 26.06.2019 у справі №13/51-04 в обґрунтування мотивів суду закриття провадження у справі на підставі п. 2 ч. 1 ст. 255 ЦПК України - вважає некоректними.

Відповідачі не скористались своїм процесуальним правом на подання відзиву на апеляційну скаргу.

Позивач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином. Від позивача надійшло клопотання про розгляд справи без його участі.

Інші учасники справи в судове засідання також не з`явилися, будучи повідомленими про день та час розгляду справи у встановленому законом порядку, про причини своєї неявки суд не повідомили, а тому колегія суддів вважала можливим розглянути справу за їх відсутності відповідно до вимог ч.2 ст. 372 ЦПК України.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, з`ясувавши обставини справи, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Постановляючи оскаржувану ухвалу, суд першої інстанції виходив з того, що на підставі заяви адвоката ОСОБА_1 (свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю 3306/10, видане Київською обласною кваліфікаційно-дисциплінарною комісією адвокатури 19.04.2007) №90829 (вх. № 346) від 20.05.2013 Радою адвокатів Київської області було внесено відомості про вищезазначеного адвоката до Єдиного реєстру адвокатів України.

Протягом 2013-2014 років адвокат ОСОБА_1 сплачував внески на забезпечення реалізації адвокатського самоврядування на рахунок Ради адвокатів Київської області, приймав участь в загальних зборах адвокатів Київської області 15.03.2014 та позачерговій Конференції адвокатів Київської області 05.04.2014. Крім того, згідно з відомостями, що містяться в ЄРАУ, станом на 11.03.2024 адвокат ОСОБА_1 перебуває на обліку в Раді адвокатів міста Києва.

З огляду на наведене, суд вважав обґрунтованими доводи представників відповідачів про те, що позивач ОСОБА_1 в повній мірі реалізовував своє право на участь в діяльності органів адвокатського самоврядування ; що Рада адвокатів Київської області жодним чином не перешкоджала переходу адвоката ОСОБА_1 до іншої ради адвокатів регіону, оскільки такі доводи відповідачів не спростовані позивачем жодними належними та допустимими доказами.

Суд дійшов висновку, що фактично між сторонами відсутній спір щодо позовних вимог, зазначених як пункти 1, 2, 3, 4, у зв`язку з чим клопотання представників відповідачів про закриття провадження у справі на підставі п. 2 ч. 1 ст. 255 ЦПК України є обґрунтованим. При цьому судом враховано, що вимоги позову, зазначені вище як пункти 5,6, є похідними від основних позовних вимог.

Таким чином, закриваючи провадження у справі , суд першої інстанції виходив з того, що оскільки предметом спору було визнання права, припинення дії, яка порушує право, визнання незаконним рішення, відновлення становища, яке існувало до порушення, проте вимоги позивача були задоволені відповідачами шляхом внесення відомостей адвоката ОСОБА_1 до Єдиного державного реєстру адвокатів, що підтверджується участю позивача в загальних зборах адвокатів Київської області та позачерговій Конференції адвокатів Київської області та перебування на обліку в Раді адвокатів міста Києва, то провадження у справі підлягає закриттю, у зв`язку з відсутністю предмету спору на підставі вимог п. 2 ч. 1 ст. 255 ЦПК України.

Оскільки позовні вимоги про стягнення з Національної асоціації адвокатів України спричиненої незаконним порушенням права моральної шкоди в розмірі 4 141 200 грн. та стягнення з Ради адвокатів Київської області на користь ОСОБА_1 спричинених незаконними рішеннями збитків у розмірі 2405 грн. 38 коп., є похідними від основних позовних вимог, то перешкод для закриття провадження у справі з вказаних підстав суд не вбачав.

З висновками суду першої інстанції колегія суддів не погоджується, оскільки вони зроблені з порушенням норм процесуального права, враховуючи наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 15 січня 2015 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом Національної асоціації адвокатів України, Ради адвокатів Київської області, третя особа - Рада адвокатів міста Києва про визнання права, припинення дії, яка порушує право, визнання незаконним рішення, відновлення становища, яке існувало до порушення, відшкодування збитків та відшкодування моральної шкоди у зв`язку з дискримінацією, посилаючись на те, що позивач набув особистих немайнових прав, передбачених Законом України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» і Статуту НААУ, з моменту державної реєстрації Статуту НААУ. Але відповідачі не визнають прав ОСОБА_1 та вчиняють дії, які їх порушують, у зв`язку з чим позивач зазнає обмеження у визнанні, реалізації або користуванні правами і свободами у формі їх прямої дискримінації відповідачами за ознаками дати та органу, який видав свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю.

Так, у пункті 1 рішення Ради адвокатів України від 16 лютого 2013 року зазначено, що на адвокатів, які станом на 19 листопада 2012 року отримали свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю в Кваліфікаційно-дисциплінарній комісії адвокатури (далі КДКА) Київської області та адреса робочого місця яких знаходиться в м. Києві, поширюється юрисдикція КДКА та Ради адвокатів Київської області. 20 листопада 2014 року Рада адвокатів України відмовила йому в реєстрації делегатом III зїзду адвокатів України. Таким чином, закріплення позивача та інших адвокатів за адресою робочого місця адвоката у м. Києві та в Єдиному реєстрі адвокатів України (далі ЄРАУ) за Радою адвокатів Київської області на підставі рішення Ради адвокатів України від 16 лютого 2013 року фактично позбавило їх передбачених законом і Статутом НААУ прав і можливостей для їх реалізації. Зокрема він позбавлений права брати участь у роботі органів адвокатського самоврядування та бути обраним до їх складу, зокрема конференції адвокатів регіону (м. Києва), з`їзду адвокатів України, входити делегатом до складу з`їзду адвокатів України.

З огляду на викладене, позивач ОСОБА_1 просив:

1. Визнати за ним та іншими адвокатами з адресою робочого місця в м. Києві право самостійно вирішувати питання організації та діяльності адвокатури, брати участь у роботі органів адвокатського самоврядування та бути обраними до складу конференції адвокатів регіону (м. Києва), Ради адвокатів м. Києва, КДКА м. Києва, Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури, ревізійної комісії адвокатів м. Києва, Вищої ревізійної комісії адвокатури, Ради адвокатів України, з`їзду адвокатів України, брати участь в управлінні й обирати та бути обраними до органів НААУ, бути висунутим та обраним делегатом конференції адвокатів м. Києва, бути представленим Радою адвокатів м. Києва, скликаним на конференцію Ради адвокатів м. Києва, отримувати сприяння в забезпеченні гарантій адвокатської діяльності, захисту професійних і соціальних прав адвокатів Радою адвокатів м. Києва, мати забезпечене в установленому порядку внесення відомостей до ЄРАУ Радою адвокатів м. Києва, голосувати під час прийняття рішень на з`їзді, загальних зборах, конференціях адвокатів, входити, бути обраним шляхом голосування відносною більшістю голосів конференції адвокатів м. Києва делегатом до складу з`їзду адвокатів України, вимагати розгляду на з`їзді будь-яких питань, що стосуються діяльності організації, одержувати повну та достовірну інформацію про діяльність НААУ.

2. Визнати незаконним Рішення Ради адвокатів України недержавної некомерційної професійної організації «Національна асоціація адвокатів України» №103 від 16.02.2013 «Про розмежування юрисдикцій кваліфікаційно-дисциплінарних комісій адвокатури та рад адвокатів Києва та Київської області» з моменту його прийняття (16.02.2013) та зобов`язати Національну асоціацію адвокатів України оприлюднити висновок суду про визнання нормативно-правового акта незаконним у такий самий спосіб, у який було оприлюднено цей акт.

3. Зобов`язати Національну асоціацію адвокатів України та Раду адвокатів Київської області припинити вчиняти дії, що порушують передбачені: п.3 ч.1 ст.1; ч.1 ст.2; ч.2 ст.43; ч.2 ст.46; ч.1 ст.47; п.1, п.2, п.7 та п.9 ч.4 ст.48; ч.2 ст.54 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» та пп.5.1.1., пп.5.1.2., пп.5.1.4., пп.5.1.6. та пп.5.1.8. п.5.1. ст.5. Статуту Недержавної некомерційної організації «Національна асоціація адвокатів України», затвердженого рішенням Установчого з`їзду адвокатів України 17.11.2012, права адвоката ОСОБА_1 та інших адвокатів з адресою робочого місця в місті Києві.

4. Зобов`язати Національну асоціацію адвокатів України та Раду адвокатів Київської області та Раду адвокатів міста Києва вчинити необхідні коригувальні дії в Єдиному реєстрі адвокатів України щодо відновлення становища адвоката ОСОБА_1 та інших адвокатів з адресою робочого місця в місті Києві шляхом приведення його відомостей у відповідність та закріплення адвокатів за Радами адвокатів регіонів відповідно до адрес робочих місць адвокатів.

5. Стягнути з Національної асоціації адвокатів України (ідентифікаційний код ЄДРПОУ: 1188439) на користь адвоката ОСОБА_1 спричинену незаконним порушенням права моральну шкоду в розмірі 4 141 200 грн.

6. Стягнути з Ради адвокатів Київської області (ідентифікаційний код ЄДРПОУ: 38536488) на користь адвоката ОСОБА_1 спричинені незаконними рішеннями збитки в розмірі 2 405,38 грн.

Ухвалою Подільського районного суду м. Києва від 28 січня 2015 року відкрито провадження у справі та призначено до розгляду в попереднє судове засідання.

У березні 2015 року від позивача до Подільського районного суду м. Києва надійшла заява про зміну (уточнення) предмету позову в частині вимог.

Ухвалою Подільського районного суду м. Києва від 05 травня 2015 року провадження у справі за позовом ОСОБА_1 було закрито, оскільки справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 01 липня 2015 року ухвала Подільського районного суду м. Києва від 05 травня 2015 року - залишена без змін.

Постановою Верховного Суду України від 17 лютого 2016 року ухвалу Подільського районного суду м. Києва від 05 травня 2015 року та ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 01 липня 2015 року - скасовано, справу направлено на розгляд до суду першої інстанції.

19 квітня 2016 року до Подільського районного суду м. Києва від ОСОБА_1 надійшла уточнена позовна заява в новій редакції.

09 серпня 2016 року позивач подав заяву про зменшення розміру позовних вимог в частині відшкодування моральної (немайнової) шкоди ( а.с. 182, т. 3), відповідно до якої позивач просив стягнути з Національної асоціації адвокатів України моральну шкоду в розмірі 2 932 200 грн.

14 грудня 2017 року ОСОБА_1 подав заяву про зміну (доповнення) позовної заяви щодо підстав позову.

16 січня 2024 року протоколом повторного автоматичного розподілу судової справи між суддями головуючим суддею призначено суддю Ковбасюк О.О.

Ухвалою від 29 січня 2024 року справу прийнято до провадження та призначений розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження, з повідомленням (викликом) сторін.

13 березня 2024 року від представника Ради адвокатів Київської області - Андрусишиної Я.С. надійшло клопотання про закриття провадження у справі у зв`язку з відсутністю предмету спору.

Згідно із ч.1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Підстави для закриття провадження у справі визначені у статті 255 ЦПК України.

Закриття провадження у справі - це форма закінчення розгляду цивільної справи без прийняття судового рішення у зв`язку з виявленням після порушення провадження у справі обставин, з якими закон пов`язує неможливість судового розгляду справи.

Згідно з пунктом 2 частини першої статті 255 ЦПК України суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Поняття «юридичного спору» має тлумачитися широко, виходячи з підходу Європейського суду з прав людини до тлумачення поняття «спір про право» (пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод). Зокрема, Європейський суд з прав людини зазначає, що відповідно до духу Конвенції поняття «спору про право» має розглядатися не суто технічно, йому потрібно надавати сутнісного, а не формального значення.

Предметом спору є об`єкт спірного правовідношення, з приводу якого виник спір. Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить постановити певне судове рішення.

Підстави позову - це обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.

Правові підстави позову - це зазначена в позовній заяві правова кваліфікація обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги.

З урахуванням викладеного, неіснування (відсутність) предмета спору унеможливлює вирішення справи по суті незалежно від обґрунтованості позову, а відповідно і здійснення ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів осіб.

Відповідно до правового висновку, сформульованого у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 червня 2019 року у справі № 13/51-04 (провадження № 12-67гс19), прикладами відсутності предмета спору можуть бути дії сторін чи настання обставин, якщо між сторонами у зв`язку з цим не залишилося неврегульованих питань або самими сторонами врегульовано спірні питання. Суд закриває провадження у справі у зв`язку з відсутністю предмета спору, зокрема у разі припинення існування предмета спору, якщо між сторонами у зв`язку з цим не залишилося неврегульованих питань.

Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 20 вересня 2021 року у справі № 638/3792/20 (провадження № 61-3438сво21) зазначив, що закриття провадження у справі на підставі пункту 2 частини першої статті 255 ЦПК України є можливим, якщо предмет спору був відсутній як на час пред`явлення позову, так і на час ухвалення судом першої інстанції відповідного судового рішення.

Логічно-граматичне тлумачення словосполучення «відсутність предмета спору» в контексті пункту 2 частини першої статті 255 ЦПК України дає підстави для висновку, що предмет спору має бути відсутній, тобто не існувати на час пред`явлення позову. Якщо предмет спору мав місце, але припинив своє існування (зник) після відкриття провадження у справі внаслідок тих чи інших обставин, зокрема, у зв`язку з добровільним врегулюванням спору сторонами, виконанням відповідачем заявлених до нього вимог, фізичним знищенням предмета спору тощо, то провадження у справі не може бути закрите з наведеної правової підстави, оскільки вона полягає саме у відсутності предмета спору, а не у припиненні його існування (зникненні).

Якщо предмет спору став відсутнім після відкриття провадження у справі, то залежно від обставин, що призвели до зникнення такого предмета, та стадії цивільного процесу, на якій він припинив своє існування, сторони мають низку передбачених законом процесуальних можливостей припинити подальший розгляд справи, зокрема: шляхом залишення позову без розгляду, відмови від позову або від поданих апеляційних чи касаційних скарг, визнання позову відповідачем, укладення мирової угоди тощо.

Як вбачається зі змісту заяв про уточнення та зменшення позовних вимог, позивач ОСОБА_1 просив суд :

1. Визнати за адвокатом ОСОБА_1 право : самостійно вирішувати питання організації та діяльності адвокатури ; брати участь у роботі органів адвокатського самоврядування та бути обраним до їх складу, зокрема, конференції Ради адвокатів міста Києва, Ради адвокатів міста Києва, кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури міста Києва, Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури, ревізійної комісії адвокатів міста Києва, Вищої ревізійної комісії адвокатури, Ради адвокатів України, з`їзду адвокатів України ; брати участь в управлінні НААУ у порядку, передбаченому Законом та Статутом ; бути висунутим та обраним делегатом вищого органу адвокатського самоврядування регіону - конференції адвокатів міста Києва ; бути представленим Радою адвокатів міста Києва ; скликаним на конференцію Радою адвокатів м. Києва ; отримувати сприяння в забезпеченні гарантій адвокатської діяльності, захисту професійних і соціальних прав адвокатів Радою адвокатів міста Києва; мати забезпечене в установленому порядку внесення відомостей до Єдиного реєстру адвокатів України Радою адвокатів міста Києва ; голосувати при прийнятті рішень на З`їзді, загальних зборах, конференціях адвокатів; входити, обраним шляхом голосування відносною більшістю голосів конференції адвокатів міста Києва, делегатом до складу з`їзду адвокатів України ; вимагати розгляду на З`їзді будь-яких питань, що стосуються діяльності організації; одержувати повну та достовірну інформацію про діяльність організації.

2. Визнати незаконним Рішення Ради адвокатів України недержавної некомерційної професійної організації «Національна асоціація адвокатів України» №103 від 16.02.2013 «Про розмежування юрисдикцій кваліфікаційно-дисциплінарних комісій адвокатури та рад адвокатів Києва та Київської області» з моменту його прийняття (16.02.2013) та зобов`язати Національну асоціацію адвокатів України оприлюднити висновок суду про визнання нормативно-правового акта незаконним у такий самий спосіб, у який було оприлюднено цей акт.

3. Заборонити Національній асоціації адвокатів України та Раді адвокатів Київської області вчиняти дії, що порушують передбачені: п.3 ч.1 ст.1; ч.1 ст.2; ч.2 ст.43; ч.2 ст.46; ч.1 ст.47; п.1, п.2, п.7 та п.9 ч.4 ст.48; ч.2 ст.54 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» та пп.5.1.1., пп.5.1.2., пп.5.1.4., пп.5.1.6. та пп.5.1.8. п.5.1. ст.5. Статуту Недержавної некомерційної організації «Національна асоціація адвокатів України», затвердженого рішенням Установчого з`їзду адвокатів України 17.11.2012, права адвоката з адресою робочого місця в місті Києві.

- Заборонити Національній асоціації адвокатів України та Раді адвокатів Київської області вчиняти певні дії, а саме: використовувати та обробляти персональні дані адвоката ОСОБА_1 з метою ведення та обслуговування Єдиного реєстру адвокатів України в якості адвоката, закріпленого за Радою адвокатів Київської області.

4. Зобов`язати Національну асоціацію адвокатів України та Раду адвокатів Київської області вчинити необхідні коригувальні дії в Єдиному реєстрі адвокатів України шляхом зміни персональних даних, які не відповідають дійсності в порядку ч.3 ст. 20 Закону України «Про захист персональних даних» для приведення у відповідність до вимог ст.17 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність».

- Зобов`язати Національну асоціацію адвокатів України та Раду адвокатів Київської області надати Раді адвокатів міста Києва доступ на використання та обробку інформації (персональних даних) щодо адвоката з адресою робочого місця в місті Києві в Єдиному реєстрі адвокатів України.

- Зобов`язати Національну асоціацію адвокатів України розмістити на офіційному веб-сайті НААУ http://www.unba.org.ua/ та в інший , прийнятний спосіб повну та достовірну інформацію про діяльність організації відповідно ,пп.5.1.8. п.5.1. ст.5. Статуту Недержавної некомерційної організації «Національна асоціація (Адвокатів України» затвердженого рішенням Установчого з`їзду адвокатів України 17.11.2012 року шляхом публікації абсолютно усіх документів (рішень, розпоряджень, наказів, договорів. , розрахункових документів, листів тощо), видані Національною асоціацією адвокатів України, її і органами та посадовими особами, а також Радами адвокатів регіонів, їх органами та посадовими , особами.

5. Стягнути з Національної асоціації адвокатів України на користь ОСОБА_1 спричинену незаконним порушенням права моральну (немайнову) шкоду в розмірі 2 932 200 грн.

6. Стягнути з Ради адвокатів Київської області на користь ОСОБА_1 спричинені незаконними рішеннями збитки в розмірі 2405,38 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, Верховний Суд України, скасовуючи ухвалу Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 1 вересня 2015 року, ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 1 липня 2015 року та ухвалу Подільського районного суду м. Києва від 5 травня 2015 року та передаючи дану справу на розгляд до суду першої інстанції, у постанові від 17 лютого 2016 року виходив з наступного :

- У справі, що переглядається, позивач ОСОБА_1 є адвокатом, який працює в м. Києві та оскаржує рішення Ради адвокатів України від 16 лютого 2013 року № 103 «Про розмежування юрисдикції кваліфікаційно-дисциплінарних комісій адвокатури та рад адвокатів м. Києва та Київської області».

- Цим рішенням установлено, що на адвокатів, які станом на 19 листопада 2012 року отримали свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю в КДКА Київської області та адреса робочого місця яких знаходиться в м. Києві, поширюється юрисдикція КДКА Київської області. Ці адвокати підлягають дисциплінарній відповідальності та беруть участь в адвокатському самоврядуванні, сплачують щорічні внески на забезпечення реалізації адвокатського самоврядування та реалізують інші права і свої обов`язки, передбачені Законом, в органах адвокатського самоврядування Київської області. Критерієм, на підставі якого встановлюється розмежування в ЄРАУ та юрисдикцій, є дата рішення і найменування органу, який видав свідоцтво на заняття адвокатською діяльністю. Проти вказаних осіб в ЄРАУ зазначається Київська обласна КДКА.

- Відповідно до пункту 16.1.6 Регламенту Ради адвокатів України, прийнятого з метою реалізації повноважень, наданих Законом, рішення Ради адвокатів України обов`язкові до виконання адвокатами, адвокатськими об`єднаннями, бюро, регіональними органами адвокатського самоврядування. Отже, виходячи з наведеного вище, суди дійшли помилкового висновку про те, що вирішення спору, який виник між сторонами у справі, слід здійснювати в порядку адміністративного судочинства.

Отже, на час пред`явлення позову у січні 2015 року між сторонами був наявний предмет спору, оскільки ОСОБА_1 , серед інших вимог, просив визнати незаконним рішення Ради адвокатів України «Про розмежування юрисдикції кваліфікаційно-дисциплінарних комісій адвокатури та рад адвокатів м. Києва та Київської області» від 16 лютого 2013 року № 103, поновити його права, які він вважає порушеними цим рішенням, та відшкодувати заподіяну внаслідок цього матеріальну та моральну шкоду.

Як вбачається із змісту клопотання про закриття провадження у справі, представник відповідача Ради адвокатів Київської області просила закрити провадження у справі відповідно до п.2 ч.1 ст. 255 ЦПК України, оскільки відсутній предмет спору. При цьому посилалась на наступні обставини:

- На підставі заяви адвоката ОСОБА_1 (свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю 3306/10, видане Київською обласною кваліфікаційно-дисциплінарною комісією адвокатури 19.04.2007) №90829 (вх. № 346) від 20.05.2013 Радою адвокатів Київської області було внесено відомості про вищезазначеного адвоката до Єдиного реєстру адвокатів України.

- Протягом 2013-2014 років адвокат ОСОБА_1 сплачував внески на забезпечення реалізації адвокатського самоврядування на рахунок Ради адвокатів Київської області, приймав участь в загальних зборах адвокатів Київської області 15.03.2014 та позачерговій Конференції адвокатів Київської області 05.04.2014, тобто у повній мірі реалізовував своє право на участь у діяльності органів адвокатського самоврядування.

- Рада адвокатів Київської області жодним чином не перешкоджала переходу адвоката ОСОБА_1 до іншої ради адвокатів регіону.

- Згідно відомостей ЄРАУ, станом на 11.03.2024 адвокат ОСОБА_1 перебуває на обліку в Раді адвокатів міста Києва, відтак, перешкод у праві обрання до органів адвокатського самоврядування наразі відсутні.

Із цієї заяви представника відповідача Ради адвокатів Київської області вбачається, що між сторонами з приводу певних позовних вимог ОСОБА_1 став відсутнім предмет спору вже після відкриття провадження.

У такому випадку суду слід було з`ясувати у позивача, чи підтримує він свої позовні вимоги, чи не підтримує окремі вимоги внаслідок задоволення їх відповідачем після пред`явлення позову. Проте, таких дій судом першої інстанції вчинено не було.

Представник відповідача, зазначаючи про відсутність спору, не скористався своїми процесуальними правами на визнання позову, укладення мирової угоди.

При цьому ні заява про закриття провадження у справі , ні матеріали справи не містять доводів та відповідних доказів відсутності спору між сторонами щодо вимог позивача про стягнення з Національної асоціації адвокатів України моральної шкоди в розмірі 2 932 200 грн. та стягнення з Ради адвокатів Київської області на користь ОСОБА_1 спричинених збитків у розмірі 2405 грн. 38 коп.

Закриваючи провадження у справі, суд послався на те, що вказані позовні вимоги є похідними від зазначених у пунктах 1 - 4 позовної заяви.

Однак, наведені представником відповідача обставини не усувають предмет спору між сторонами, не є перешкодою для розгляду по суті заявлених позовних вимог, тому не можуть бути підставою для закриття провадження у справі відповідно до пункту 2 частини першої статті 255 ЦПК України.

Якщо суд при розгляді справи встановить відсутність порушеного права позивача, то це є підставою для відмови у позові. Натомість для закриття провадження у справі на підставі п. 2 ч. 1 ст. 255 ЦПК України суд має встановити відсутність предмету спору насамперед, на момент пред`явлення позову.

Таким чином, вказані доводи заяви представника відповідача жодним чином не свідчать про наявність підстав для закриття провадження у справі згідно з п. 2 ч. 1 ст. 255 ЦПК України, адже закриття провадження у справі на підставі вказаної норми є можливим, якщо предмет спору був відсутній як на час пред`явлення позову, так і на час ухвалення судом першої інстанції відповідного судового рішення.

З викладеного вбачається, що на час відкриття провадження у цій справі між сторонами існував спір, тому колегія суддів вважає помилковими висновки суду першої інстанції про можливість закриття провадження з підстав відсутності предмета спору.

Якщо предмет спору став відсутнім після відкриття провадження у справі, то залежно від обставин, що призвели до зникнення такого предмета, та стадії цивільного процесу, на якій він припинив своє існування, сторони мають низку передбачених законом процесуальних можливостей припинити подальший розгляд справи, зокрема: шляхом залишення позову без розгляду, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем, укладення мирової угоди тощо.

Отже, виходячи з вищенаведеного, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції належним чином не дослідив матеріалів справи та подані сторонами докази, не врахував вищенаведені обставини, у зв`язку з чим зробив передчасний та помилковий висновок про закриття провадження, що призвело до неправильного вирішення питання та постановлення ухвали, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі та доступу до суду.

Крім того, колегія суддів звертає увагу, що ухвалою Подільського районного суду м. Києва від 29 січня 2024 року дану справу було призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням ( викликом ) сторін.

Відповідно до п. 5 ч. 4 ст. 274 ЦПК України, в порядку спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи у спорах, в яких ціна позову перевищує двісті п`ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб ( до набуття чинності Законом України № 460-IX від 15 січня 2020 року - п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб).

Як встановлено з матеріалів справи, ціна позову у даному спорі становить: щодо вимог про відшкодування моральної шкоди - 2 932 200 грн., щодо відшкодування збитків - 2405 грн. 38 коп. Отже, як станом на час відкриття провадження у справі, так і станом на час призначення справи до розгляду ціна позову значно перевищувала двісті п`ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що виключає можливість розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження.

Відповідно до статті 379 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є: неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга є обґрунтованою та підлягає задоволенню, а оскаржувана ухвала суду - скасуванню з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 268, 367, 368, 374 - 379, 381 - 383 ЦПК України, суд

постановив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.

Ухвалу Подільського районного суду міста Києва від 14 березня 2024 року - скасувати, справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Повний текст постанови складено 07 листопада 2024 року.

Суддя - доповідач: Ящук Т.І.

Судді: Кирилюк Г.М.

Рейнарт І.М.