Постанова

від 07.11.2024 по справі 520/2943/24

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 листопада 2024 р. Справа № 520/2943/24Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Мінаєвої О.М.,

Суддів: Кононенко З.О. , Калиновського В.А. ,

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Волинської митниці на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 30.07.2024 року та на додаткове рішення Харківського окружного адміністративного суду від 12.08.2024, головуючий суддя І інстанції: Рубан В.В., м. Харків, у справі № 520/2943/24

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Торгово-промислова компанія "ОМЕГА-АВТОПОСТАВКА"

до Волинської митниці

про визнання дій протиправними та скасування рішень,

ВСТАНОВИВ:

Позивач, товариство з обмеженою відповідальністю "Торгово-промислова компанія "ОМЕГА-АВТОПОСТАВКА", звернувся до суду з адміністративним позовом до Волинської митниці, в якому просив суд:

- визнати протиправними дії Волинської митниці в частині невинесення письмового рішення щодо визнання заявленої митної вартості і нескасування при цьому протиправного рішення про коригування митної вартості товарів № UA205050/2022/000083/2 від 11.10.2022 р. та скасувати протиправне рішення про коригування митної вартості товарів № №UA205050/2022/000083/2 від 11.10.2022р. Волинської митниці відокремленого підрозділу Державної митної служби України;

- визнати протиправними дії Волинської митниці в частині невинесення письмового рішення щодо визнання заявленої митної вартості і нескасування при цьому протиправного рішення про коригування митної вартості товарів №UA205050/2022/000124/2 від 25.11.2022 р. та скасувати протиправне рішення про коригування митної вартості товарів № №UA205050/2022/000124/2 від 25.11.2022р. Волинської митниці відокремленого підрозділу Державної митної служби України.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 30.07.2024 року у справі № 520/2943/24 позов задоволено частково.

Визнано протиправним та скасовано рішення про коригування митної вартості товарів №UA205050/2022/000083/2 від 11.10.2022 р. Волинської митниці відокремленого підрозділу Державної митної служби України.

Визнано протиправним та скасовано рішення про коригування митної вартості товарів № №UA205050/2022/000124/2 від 25.11.2022р. Волинської митниці відокремленого підрозділу Державної митної служби України.

У задоволенні адміністративного позову в іншій частині позовних вимог відмовлено.

Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань з Волинської митниці на користь товариства з обмеженою відповідальністю "ТОРГОВО-ПРОМИСЛОВА КОМПАНІЯ "ОМЕГА-АВТОПОСТАВКА" суму судового збору у розмірі 4541,80 грн.

Позивач звернувся до суду першої інстанції з заявою про ухвалення додаткового судового рішення по справі, в якій просив суд стягнути з Волинської митниці відокремленого підрозділу Державної митної служби України за рахунок бюджетних асигнувань на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ТОРГОВО-ПРОМИСЛОВА КОМПАНІЯ "ОМЕГА-АВТОПОСТАВКА" судові витрати на професійну правничу допомогу в сумі 5000,00 грн.

Додатковим рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 12.08.2024 у справі № 520/2943/24 задоволено заяву позивача про вирішення питання щодо судових витрат по адміністративній справі №520/2943/24. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань з Волинської митниці на користьтовариства з обмеженою відповідальністю"ТОРГОВО-ПРОМИСЛОВА КОМПАНІЯ "ОМЕГА-АВТОПОСТАВКА" 5000 грн. витрат на професійну правничу допомогу.

Відповідач, Волинська митниця, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій посилається на те, що судом першої інстанції неправильно застосовано до спірних правовідносин норми матеріального та процесуального права, не надано належної юридичної оцінки доказам митниці, неповно з`ясовано обставини справи, які мають істотне значення для правильного вирішення спору, просить суд апеляційної інстанції рішення Харківського окружного адміністративного суду від 30.07.2024 року в частині визнання протиправними та скасування рішень про коригування митної вартості №UA205050/2022/000083/2 від 11.10.2022, №UA205050/2022/000124/2 від 25.11.2022 скасувати та прийняти постанову, якою у задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на те, що під час здійснення співробітником підрозділу митного оформлення митного контролюмитних декларації №22UA205050064109U5 від 07.10.2022 року та №22UA205050075603U2 від 23.11.2022 року відбулось спрацювання декількох профілів ризику АСАУР, а саме 105-2, 202-1, 911-1, а тому відповідно до вказаних ризиків митним органом було здійснено відповідні митні формальності. Зазначає, що запропонувавши надати додаткові документи, митний орган сприяв позивачу в обґрунтуванні застосування першого (основного) методу визначення митної вартості товару ввезеного на митну територію України, проте позивач не усунув наявних розбіжностей та не підтвердив задекларовану митну вартість товару.

Вважає, що оскільки позивачем не було надано всіх документів на запит митного органу, які б документально підтвердили або визначили кількісно і достовірно складові митної вартості, митна вартість не могла бути визначена за основним методом визначення митної вартості.

Також відповідач не погоджується з додатковим рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 12.08.2024 у справі № 520/2943/24, яким стягнуто витрати на професійну правничу допомогу в сумі 5000 грн. В апеляційні скарзі просить суд апеляційної інстанції скасувати додаткове рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 12.08.2024 та прийняти постанову, якою заяву про стягнення витрат на правничу допомогу залишити без розгляду або зменшити заявлений до стягнення розмір витрат на правничу допомогу.

Зазначає, що заявлена до відшкодування вартість наданої позивачу послуги з правничої допомоги є значно завищеною та не співмірною зі складністю справи, а тому вважає, що витрати на правову допомогу є необґрунтованими.

Позивачем надано відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначено доводи щодо безпідставності вимог апеляційної скарги.

На підставі положень п. 3 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України справа розглянута в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, колегія суддів, переглядаючи судове рішення в межах доводів апеляційної скарги у відповідності до ч.1 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України, дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що товариство з обмеженою відповідальністю "ТОРГОВО-ПРОМИСЛОВА КОМПАНІЯ "ОМЕГА-АВТОПОСТАВКА" було зареєстровано у 2004 році у відповідності до чинного законодавства України.

Позивач, в тому числі, здійснює діяльність з імпорту товарів з Китаю та Європи та подальшим оптовим продажем цих товарів в Україні. Поставки товарів здійснюються за прямими контрактами з виробниками товарів та розмитнюються в різних регіонах України.

З метою здійснення своєї господарської діяльності позивачем було ввезено на митну територію України товари.

Однак, відповідач не погодився із вартістю товарів, зазначених позивачем у митній декларації та прийняв рішення про коригування митної вартості (рішення № UA205050/2022/000083/2 від 11.10.2022 р. та рішення №UA205050/2022/000124/2 від 25.11.2022 р.).

Не погодившись з зазначеними рішенням про коригування митної вартості товарів, позивач звернувся до суду з позовом.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що надані позивачем при митному оформленні документи в повному обсязі підтверджують визначену декларантом митну вартість за основним методом, а тому висновок відповідача про наявність підстав для визначення митної вартості за іншим методом є недоведеним, а оскаржувані рішення протиправними.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції на підставі наступного.

Засади державної митної справи, в тому числі процедури митного контролю та митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України, умови та порядок справляння митних платежів, визначаються Митним кодексом України (надалі за текстом - МК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 246 МК України, метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.

В силу приписів ст. 318 МК України, митний контроль передбачає виконання митними органами мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань митної справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 248 МК України, митне оформлення розпочинається з моменту подання митному органу декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання митним органом від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.

Декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії або їх електронні (скановані) копії, засвідчені електронним цифровим підписом декларанта або уповноваженої ним особи (ч. 1 ст. 257 МК України).

В свою чергу, відповідно до положень ст. 49 МК України передбачено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари..

Відповідно до ч. 1 ст. 50 МК України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 52 МК України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою. Декларант зобов`язаний: заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації

Відповідно до ч. 1 ст. 53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

У відповідності до ч. 2 ст. 53 МК України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Згідно з ч. 3 ст. 53 МК України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

У відповідності до ч.ч. 1-3 ст. 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу. За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Частиною п`ятою ст. 54 МК України передбачено право митного органу з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості, а у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості.

Колегія суддів зазначає, що якщо митним органом виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, керуючись ч.1 ст. 55 Митного кодексу України, органом доходів і зборів приймається рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту.

Прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, відповідно до ч. 2 ст. 55 МК України, має містити: 1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування; 5) інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої цієї статті; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.

Відповідно до ч. 1 ст. 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Отже, виходячи з положень ст. 57 Митного кодексу України основним методом визначення митної вартості товарів є визначення митної вартості товарів за ціною договору.

Колегія суддів зазначає, що якщо митна вартість не може бути визначена за першим методом, проводиться процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості. У ході таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну, за основу може братися ціна, за якою оцінювані ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному з продавцем покупцю.

При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

Згідно із ч. 4 ст. 58 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.

При цьому, відповідно до п.п. 5, 6, 7 ч. 10 ст. 58 Митного кодексу України при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, зокрема, 1) витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України; 2) витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов`язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України; 3) витрати на страхування цих товарів.

З матеріалів справи встановлено, що декларантом ОСОБА_1 в інтересах ТОВ "ТОРГОВО-ПРОМИСЛОВА КОМПАНІЯ "ОМЕГА-АВТОПОСТАВКА" було подано до МП "Ковель" пункту контролю на залізничній станції "Ковель" п.п. "Заболоття-Хотислав" Волинської митниці ВП Держмитслужби України ЕМД UA205050/2022/164109 від 07.10.2022р.

Разом із митною декларацією, позивачем до митного оформлення подані наступні документи: рахунок-фактура (iнвойс) (Commercial invoice) №22CFOA009D-TBR від 18.07.2022; коносамент (Bill of lading) №219899641 від 24.07.2022; автотранспортна накладна (Road consignment note) №0019 від 30.09.2022; декларацiя про походження товару (Declaration of origin) №22CFOA009D-TBR від 18.07.2022; банківський платіжний документ, що стосується товару №134 від 25.05.2022; документ, що підтверджує вартість перевезення товару № 1/11-300 від 30.09.2022; прейскурант (прайс-лист) виробника товару прайс від 01.12.2021; страховий поліс №299370502022022000484 від 19.07.2022; зовнішньоекономічний договір (контракт) №01/2018 від 01.10.2018; доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) №1 від 21.12.2018; доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) № 2 від 22.03.2019; доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) № 3 від 15.09.2020; доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) № 4 від 25.01.2021; доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) № 5 від 01.09.2021; доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) № 6 від 01.12.2021; доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) № 7 від 01.06.2022; договір (контракт) про перевезення № 008818-20 від 09.06.2020; договір (контракт) про перевезення №020921 від 09.09.2022; копія митної декларації країни відправлення №435020220000056446 від 21.07.2022; копія митної декларації країни відправлення № 435020220000056447 від 21.07.2022.

Декларантом, в інтересах ТОВ "ТОРГОВО-ПРОМИСЛОВА КОМПАНІЯ "ОМЕГА-АВТОПОСТАВКА" було отримано електронне повідомлення (запит) митного органу наступного змісту: "Під час здійснення контролю за правильністю визначення митної вартості товару було встановлено, що документи, які подані для підтвердження заявленої митної вартості, не містять усіх даних, необхідних для визначення митної вартості за методом, обраним декларантом, та містять розбіжності. А саме: в інвойсі від 18.07.2022 №22CFOA009D-TBR передбачена передоплата за товар. Декларантом надано платіжне доручення від 25.05.2022 № 134, сума оплати в якому не відповідає сумі інвойсу та умовам оплати, вказаним в інвойсі. Крім того, декларантом надано договір на транспортно-експедиційне обслуговування від 09.06.2020 №008818-20, згідно п.2.1 якого заявка на перевезення є невід`ємною частиною даного договору. Заявку декларантом не надано. Окрім того, з урахуванням того, що перевізником товару була Транспортна компанія "Бласко" (відповідно до CMR від 30.09.2022 №0019), прошу надати рахунок-фактуру перевізника відповідно до п.3.1 Договору на перевезення вантажів від 09.09.2022 №020921. Декларантом надано копії митних декларацій країни відправлення від 21.07.2022 № 435020220000056446 та №435020220000056447. Прошу надати переклад даних документів відповідно до ст. 254 Митного Кодексу України. Згідно ст. 54 МК України митний орган під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товару зобов`язаний здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товару шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів. У зв`язку з тим, що документи подані для підтвердження митної вартості товарів не містять усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості, а також містять розбіжності, необхідно згідно ст.53 та ст.54 МК України в 10-ти денний термін надати : 1) банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 2) за наявності інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 3) транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів (заявку на перевезення, рахунок-фактуру перевізника); 4) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 5) виписку з бухгалтерської документації; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) висновки про якісні та вартісні характеристики товару, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару…".

У відповідь на це повідомлення декларант листом №9453 від 10.10.2022 р. додатково направив на адресу митниці наступні документи: рахунок на оплату від 29.09.2022 № 832; Сертифікат типу UA*46А(b)*0924*01 від 20.07.2021; лист б/н від 07.10.2022; видаткові накладні; проформу інвойс від 20.05.2022 № 22CFOA009-TBR; проформу інвойс від 20.05.2022 № 22CF0A008-TBR; рахунок на оплату від 07.10.2022 № 1573; переклади експортних декларацій; раніше оформлені митні декларації та інвойси до них.

Декларантом в інтересах ТОВ "ТОРГОВО-ПРОМИСЛОВА КОМПАНІЯ "ОМЕГА-АВТОПОСТАВКА" 11.10.2022 р. було отримано рішення про коригування митної вартості товарів № UA205050/2022/000083/2 та картку відмови у митному оформленні (випуску) товарів № UA205050/2022/001738.

Декларантом було подано до Волинської митниці Держмитслужби України ЕМД UA205050/2022/065168 від 11.10.2022 р. та було сплачено гарантійні платежі, передбачені ч. 7 ст. 55 МК України в розмірі, нарахованому митним органом. Таким чином, позивач додатково сплатив 6445,36 грн. в рахунок оплати встановлених законом платежів у зв`язку з відкоригованою відповідачем митною вартістю товарів, а товар було випущено у вільний обіг. Зокрема, по товарах код УКТЗЕД 4011209000 було додатково сплачено мито в сумі 1588,65 грн., ПДВ в сумі 4856,71 грн.

З урахуванням зупинення перебігу 80-ти денного строку 26.12.2023 року разом з заявою вих. №13382 позивач, керуючись положеннями ч. 9 ст. 55 МК України, надав до митниці додаткові документи та пояснення, якими усунув недоліки, зазначені у рішенні про коригування, зокрема: лист б/н від 07.10.2022 р., заявка №8117 від 29.09.2022 р., акт здачі-приймання робіт (надання послуг) №221 від 29.09.2022 р., лист продавця від 07.09.2022 р. з перекладом. ЕМД UA100380/2022/359279 від 08.08.2022 р., UA205050/2022/054467 від 25.08.2022 р., UA205050/2022/056520 від 05.09.2022 р., лист продавця від 24.12.2023 р.

На підтвердження оплати позивачем до митного оформлення було надано банківський платіжний документ від 25.05.2022, в графі «призначення платежу» наявні відомості, що сплачувалося за договір передоплати №01/2018 від 01.10.2018 р. Разом з додатковими документами листом від 07.10.2022 року було надано пояснення, в якому зазначено, що розбіжності виникли у зв`язку з тим, що передплата здійснюється на підставі проформа-інвойсів, а остаточний рахунок вже за фактично виготовлені товари. Позивач зазначив, що, зважаючи на довготривалі відносини з продавцем та згідно усталеної практики цих відносин, оплата здійснюється загальними сумами без розподілу на конкретні інвойси. Листом від 07.10.2022 року було підтверджено, що декларант на момент митного оформлення повністю оплатив вартість товару продавцю.

Стосовно недоліків документів на перевезення, з матеріалів справи встановлено, що позивачем було усунуто цей недолік та разом з листом надано копію заявки 8117 від 29.09.2022 року.

Щодо надання заявки та рахунку-фактури на перевезення в рамках договору від 09.09.2022 №020921 між експедитором ТОВ "УКРАМАРИН" та ТОВ "ТРАНСПОРТНА КОМПАНІЯ БЛАСКО", то надати вказані документи у декларанта не має можливості, оскільки він не є безпосереднім учасником вказаних правовідносин, та не має права вимагати надання вказаних документів.

На підтвердження вартості транспортних витрат до митного кордону, позивачем надало акт здачі-приймання робіт (надання послуг) №221 від 29.09.2022 року.

Таким чином позивач надав до митного оформлення достатню кількість документів: рахунок від експедитора, довідку про транспортні витрати, з яких митний орган мав можливість встановити вартість транспортування до кордону України, як складову митної вартості товарів.

Щодо недоліку експортної декларації країни відправлення, судом встановлено, що експортна декларація не має відмінностей по загальній сумі, є незначні розбіжності по цінах на окремі товари. Це пов`язано з тим, що у КНР немає офіційного документа про те, як розділяти фрахт і страхування, тому митниця Китаю лише перевіряє коректність загальної суми, коли обчислює ціну FOB за шини, морський фрахт та страхування.

Для поділу фрахту та страхування в експортній декларації продавець використав загальну суму за морський фрахт і страхування для одного коносаменту, потім збалансовує її для кожної штуки, якщо залишається додаткова сума, то вона додається до суми одного з розмірів.

Щодо зазначення виробника товару, то цю розбіжність роз`яснює лист продавця, згідно якого є група компаній, зокрема компанія виробник шин Shandong Changfeng Tyres Co., Ltd та компанія TIRELINK, CO.,LTD яка представляє всю цю групу компаній.

Надані разом з листом №9453 від 10.10.2022 року ЕМД UA100380/2022/359279 від 08.08.2022 р., UA205050/2022/054467 від 25.08.2022 р., UA205050/2022/056520 від 05.09.2022 р., які були оформлені в максимально наближений час до поточного митного оформлення, та містили саме ті товари, від того ж виробника, що у відкоригованій ЕМД, а саме - шини різного радіусу.

В залежності від того чи більше в конкретній партії більших та дорожчих шин, чи менших та дешевших, може бути коливання в середній ціні за 1 шину в цій партії товару. У ЕМД до рівня вартості якої дооцінили, могли бути шини максимального діаметру, а отже порівняння здійсненні митним органом некоректно.

З наданих ЕМД та інвойсів судом встановлено, що постачався такий самим товар з кодом 4011209000 шини на автотранспортні засоби різного діаметру, від того самого постачальника та за тим самим контрактом. В цих документах містилися відомості про митну вартість таких самих товарів, які постачалися від того самого продавця тому ж самому покупцю, з тією ж торгівельною маркою. Оформлення цих товарів відбулося у максимально наближений до розмитнення час - менше 3 місяців.

З матеріалів справи встановлено, що декларантом ОСОБА_2 в інтересах ТОВ "ТОРГОВО-ПРОМИСЛОВА КОМПАНІЯ "ОМЕГА-АВТОПОСТАВКА" було подано до МП "Ковель" пункту контролю на залізничній станції "Ковель" п.п. "Заболоття-Хотислав" Волинської митниці ВП Держмитслужби України ЕМД 22UA205050075603U2від 23.11.2022 р. Разом із митною декларацією, позивачем до митного оформлення подані наступні документи: пакувальний лист (Packing list) б/н від 20.09.2022 р.; рахунок-фактура (iнвойс) (Commercial invoice) EU2-OMEGA-KV-202209-1 від 20.09.2022 р.; коносамент (Bill of lading) 221563823 від 23.09.2022р.; автотранспортна накладна (Road consignment note) 171122 від 17.11.2022 р.; декларацiя про походження товару (Declaration of origin) EU2-OMEGA-KV-202209-1; рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору (контракту) про транспортно-експедиційні послуги 1149 від 17.11.2022 р.; документ, що підтверджує вартість перевезення товару 1/11-495 від 17.11.2022 р.; прейскурант (прайс-лист) виробника товару від 15.11.2021 р.; страховий поліс PYIE202237021310E04116 від 23.09.2022 р.; доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) додаткова угода № 10 від 21.12.2018 р.; доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) додаткова угода № 11 від 28.01.2019 р.; доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) додаткова угода № 17 від 23.08.2022 р.; доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) додаткова угода № 5 від 01.09.2017 р.; доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) додаткова угода № 9 від 03.12.2018 р.; зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу, стороною якого є виробник товарів, що декларуються, та подання якого для митного оформлення не супроводжується поданням пов`язаних з ним посередницьких (зовнішньоекономічних та/або внутрішніх) договорів №2 від 19.09.2016 р.; договір (контракт) про перевезення 008818-20 від 09.06.2020 р.; копія митної декларації країни відправлення 431020220000186274 від 23.09.2022 р.; копія митної декларації країни відправлення 431020220000186281 від 23.09.2022 р.

Декларантом, в інтересах позивача, було отримано електронне повідомлення (запит) митного органу. У відповідь на це повідомлення декларант з листом №11297 від 25.11.2022 р. додатково направив на адресу митниці наступні документи: банківський платіжний документ, що стосується товару 2272 від 15.09.2022 р.; видаткові накладні, - проформу інвойс EU2-OMEGA-KV-202209-1 від 13.09.2022 р.; проформу інвойс EU2-OMEGA-KV-202209-2 від 20.09.2022 р.; лист-пояснення декларанта від 24.11.2022 р.; заявка №8416; договір №339 від 30.07.2022 р.; договір №29062022 від 08.07.2022 р.; взаєморозрахунки за період з 01.01.2022 по 23.11.2022 р.; звіт про закупівельні ціни; копії комерційних інвойсів та ЕМД за якими здійснювалося розмитнення раніше; переклади експортних декларацій.

Декларантом в інтересах позивача було отримано рішення про коригування митної вартості товарів № UA205050/2022/000124/2 та картку відмови у митному оформленні (випуску) товарів № UA205050/2022/001942 від 25.11.2022 р.

Декларантом, в інтересах позивача, було подано до Волинської митниці Держмитслужби України ЕМД 22UA205050076313U9 від 25.11.2022 р. та було сплачено гарантійні платежі, передбачені ч. 7 ст. 55 МК України в розмірі, нарахованому митним органом. Позивач сплатив 36625,38 грн. в рахунок оплати встановлених законом платежів у зв`язку з відкоригованим відповідачем митною вартістю товарів, а товар було випущено у вільний обіг.

Зокрема по товарах код УКТЗЕД 4011209000 було додатково сплачено мито в сумі 9027,38 грн., ПДВ в сумі 27598,00 грн.

З урахуванням зупинення перебігу 80-ти денного строку 06.12.2023 року разом з заявою вих. №12433 позивач, керуючись положеннями ч. 9 ст. 55 МК України, надав до митниці додаткові документи та пояснення, якими усунув недоліки, зазначені у рішенні про коригування, зокрема: додаткова угоду про внесення змін до Заявки на ТЕО від 17.11.2022; заявка №8416; рахунок №1149; акт надання послуг на транспортно-експедиційні послуги № 471 від 17.11.2022 р.; акт надання послуг 471/1 від 28.11.2022 р.; лист перевізника по CMR; лист постачальника від 16.06.2023 р. з перекладом; ЕМД UA100380/2022/356974 від 12.07.2022 р., ЕМД UA100380/2022/356976 від 12.07.2022 р., ЕМД UA100380/2022/357738 від 19.07.2022 р., ЕМД UA100380/2022/360030 від 19.07.2022 р., ЕМД UA100380/2022/360091 від 18.08.2022 р., ЕМД UA205050/2022/054237 від 25.08.2022 р., ЕМД UA408020/2022/041485 від 26.09.2022 р., ЕМД UA100060/2022/158423 від 27.10.2022 р.

Щодо наданого документу на підтвердження оплати продавцю до митного оформлення було надано банківський платіжний документ від 15.09.2022 № 2272, в графі призначення платежу наявні відомості, що сплачувалося відразу декілька проформ-інвойсів, пізніше були надані і ці проформи-інвойси EU2-OMEGA-KV-202209-1 на суму 165879,00 дол. США в якому вказані умови оплати - 50% передплата; проформа-інвойс EU2-OMEGA-KV-202209-2 на суму 189631,00 дол. США в якому теж вказана умови оплати - 50% передплати.

Загальний розмір по 2 проформах-інвойсах складає 355510,00 дол. США, 50% від цієї суми складає 177755,00 дол. США. Разом з додатковими документами були надані пояснення таких розбіжностей в сумах оплат.

Зважаючи на довготривалі відносини з продавцем та згідно усталеної практики цих відносин, оплата здійснюється загальними сумами без розподілу на конкретні інвойси.

Здійснення оплати 1 платіжним дорученням за декілька інвойсів відразу не заборонена діючим законодавством України, як не містить воно і вимоги сплачувати окремими платіжними дорученнями за кожним інвойсом окремо. Факт оплати чи неоплати за поставлений товар відноситься до господарських відносин між продавцем та покупцем і ніяк не впливає на числові значення митної вартості Товарів, які зазначені в інвойсі.

Щодо недоліків документів від експедитора, зокрема невідповідність заявки на транспортно-експедиційні послуги умовам п. 4.2. Договору, а різні пункти доставки вказані в заявці, рахунку на ТЕО та CMR.

Між експедитором ТОВ "УКРАМАРИН" та позивачем існують довготривалі господарські відносини, та вони, як сторони господарських відносин, мають право у довільній формі встановлювати та змінювати свої господарські зобов`язання. Якщо заявка на транспортно-експедиторське обслуговування і не відповідає формі описаній в договорі, але сторони її підписали - значить вони її погодили в такій формі.

Вантаж, який розмитнювався, ідентифікується не по відомостях про адресу його доставки, а по відомостях про його вагу, вартість, номер контейнеру, в якому він перевозився.

Пункт призначення в Україні, при тому, що інші відомості дають змогу ідентифікувати відомості про вантаж, не є істотною ознакою, що характеризує цей вантаж. Тим більше що "розбіжності" між Київ та Київ Чайки, є не розбіжністю, а уточненням, оскільки місто дуже велике.

До митної вартості товарів включаються всі витрати, в тому числі і на транспортування, які здійснені до митного кордону. Доставка вантажу по Україні не впливає на митну вартість. Додатково разом з цією заявою, позивач надав додаткову угоду про внесення змін до заявки на ТЕО від 17.11.2022, відкориговану заявку на ТЕО №8416 та відкоригований рахунок №1149, акти виконаних робіт на транспортно-експедиційні послуги № 471 від 17.11.2022 р. та 471/1 від 28.11.2022 р., а також лист перевізника по CMR.

Таким чином, позивач надав до митного оформлення достатню кількість документів: рахунок від Експедитора, довідку про транспортні витрати, з яких митний орган мав можливість встановити вартість транспортування до кордону України, як складову митної вартості товарів.

Колегія суддів зазначає, що п. 6 ч. 2 ст. 53 МК України не передбачає надання абсолютно всіх документів, а лише тих, які можуть містити відомості про вартість перевезення, а не місце призначення. Основним завданням митного органу є контроль та перевірка заявленої декларантом митної вартості та вірності її обчислення.

Надані разом з листом №11297 від 25.11.2022 року ЕМД UA807210/2021/003370 від 14.08.2021 р., UA100380/2022/356974 від 12.07.2022 р., UA100380/2022/356976 від 12.07.2022 р., UA100380/2022/357738 від 19.07.2022 р., UA100380/2022/360030 від 19.07.2022 р., UA100380/2022/360091 від 18.08.2022 р., UA205050/2022/054237 від 25.08.2022 р., UA408020/2022/041485 від 26.09.2022 р., та UA100060/2022/158423 від 27.10.2022 р., а також звіт про закупівельні ціни та інвойси по попереднім поставкам, які були оформлені в максимально наближений час до поточного митного оформлення, та містили саме ті товари, від того ж виробника, що і у відкоригованій ЕМД, а саме шини різного радіусу. В залежності від того чи більше в конкретній партії більших та дорожчих шин, чи менших та дешевших - може бути коливання в середній ціні за 1 шину в цій партії товару. У ЕМД до рівня вартості якої дооцінили, могли бути шини максимального діаметру, а отже порівняння, здійснені митним органом, некоректні. З наданих ЕМД та інвойсів встановлено, що постачався такий же товар з кодом 4011209000 шини на автотранспортні засоби різного діаметру, від того самого постачальника та за тим самим контрактом. Як раз в цих документах містилися відомості про митну вартість таких самих товарів які постачалися від того самого продавця тому ж самому покупцю, з такою же торгівельною маркою.

Оформлення цих товарів відбулося у максимально наближений до розмитнення час - менше 3 місяців.

Відповідно до ч.1 ст. 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Колегія суддів зазначає, що єдиними підставами, які надають контролюючому органу право відійти від встановлених обмежень, які пов`язані із перевіркою основного переліку документів що підтверджують митну вартість товарів, та витребувати від декларанта додаткові документи, є лише наявність передбачених законодавцем обставин, а саме, у випадку якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, адже такі вади не дозволяють митному органу законно здійснити визначений законом мінімум митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи для розмитнення задекларованого товару.

Окрім того, відповідно до положень п. 3.16, 3.17 Загального додатку до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур встановлено стандартне правило, що на підтвердження декларації на товари митна служба вимагає тільки ті документи, які є необхідними для проведення контролю за даною операцією та забезпечення виконання усіх вимог щодо застосування митного законодавства. У випадках, коли окремі підтверджуючі документи не можуть бути представлені разом з декларацією на товари з причин, які визнані митною службою обґрунтованими, вона дозволяє подачу таких документів протягом визначеного періоду часу.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду, яка викладена у постанові від 05.03.2019 р. у справі №815/5791/17, основними документами, які підтверджують митну вартість товару, є зовнішньоекономічний договір (контракт), рахунок-фактура (інвойс), якщо рахунок сплачено, та банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару. Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, не передбачені Митним кодексом України.

Колегія суддів звертає увагу, що позивачем надані всі документи, які були у нього в наявності, у відповідності до частини 2 статті 53 Митного кодексу України. При цьому, надані позивачем документи кореспондуються між собою та містять чітку, недвозначну і зрозумілу інформацію про товар та його ціну, а отже у сукупності ті відомості, які підтверджують числові значення митної вартості (її складових), й не дають підстав для сумніву щодо повноти та правильності її визначення декларантом.

В той же час, припущення відповідача про подання декларантом невідповідних документів чи наявності в них розбіжностей, відмінність між рівнем заявленої декларантом митної вартості товару та рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснено, не є достатнім для висновку про недостовірність даних щодо митної вартості товарів, заявленої декларантом, або беззаперечною підставою для незастосування обраного ним методу визначення митної вартості.

Наведене узгоджується із правовим висновком Верховного Суду, викладеного в постанові від 25.06.2020 року у справі №826/4833/20.

Колегія суддів зазначає, що спрацювання системи управління ризиками є лише рекомендацією посадовій особі органу доходів і зборів більш детально проаналізувати умови зовнішньоекономічної операції, та не може бути безумовною підставою для відмови в оформленні товару за самостійно заявленою декларантом митною вартістю товарів. Різниця між вартістю товару, задекларованого особою та вартістю схожих товарів, що розмитнювались цією особою чи іншими особами у попередніх періодах, також не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не є підставою для автоматичного збільшення митної вартості товарів до показників автоматизованої системи аналізу та управління ризиками.

За висновками Верховного Суду в аналогічних спорах, відомості, які містяться в автоматизованій системі аналізу та управління ризиками, мають лише допоміжний інформаційний характер при прийнятті митним органом відповідних рішень. В основу такого підходу лягли висновки про те, що торгові відносини є різноманітними, здійснюються на принципах автономії волі та свободи договору, при цьому безліч обставин можуть впливати на їх ціну (характеристика товару, виробник, торгова марка, умови і обсяги поставок, наявність знижок тощо) (постанови Верховного Суду від 21.10.2021 у справі №420/4820/19, від 25.02.2021 у справі № 810/3295/17, від 23.11.2022 у справі № 810/2547/17).

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у постанові № 815/2552/16 від 15.02.2023 дійшов висновку, що формально нижчий рівень митної вартості імпортованого позивачем товару від рівня митної вартості іншого митного оформлення не може розцінюватися як заниження позивачем митної вартості та не є перешкодою для застосування методу визначення митної вартості товару, обраного декларантом, і не може бути підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за методом визначеним в декларації митної вартості.

Наведені обставини, встановлені у цій справі, дають підстави для висновку про те, що у відповідача були всі документи, які надавали йому можливість підтвердити визначену позивачем митну вартість товару за ціною договору. Натомість відповідач не вказав на неправильність проведеного розрахунку митної вартості, зазначеної у МД, поданих декларантом позивача; не зазначив, які саме складові митної вартості не підтверджені документально та які саме відомості відсутні/не піддаються обчисленню у поданих декларантом документах.

Суд не заперечує права митного органу з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості (частина п`ятастатті 54 МК України), проте для цього він має довести підстави застосування норм частини третьоїстатті 53 МК України: наявність розбіжностей у поданих декларантом документах, ознак підробки або відсутність усіх відомостей про числові значення складових митної вартості товарів чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Саме лише посилання на наявність у нього інформації про іншу ціну ідентичного товару не є достатньою підставою не визнавати митну вартість, визначену за ціною договору.

Верховний Суд у постанові від 03.12.2020 у справі №810/2749/16 зазначив, щоприписиМК Українизобов`язують митний орган зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких зможе усунути сумніви у їх достовірності. Разом з тим, саме по собі припущення митного органу про подання декларантом невідповідних документів чи наявності в них розбіжностей, відмінність між рівнем заявленої декларантом митної вартості товарів та рівнем митної вартості товарів, митне оформлення яких вже здійснено, не є достатнім для висновку про недостовірність даних щодо митної вартості товарів, заявленої декларантом, або підставою для незастосування обраного ним методу визначення митної вартості.

Колегія суддів встановила, що в оскаржуваних рішеннях митним органом не обгрунтовано неможливості визначення митної вартості товару за першим методом на підставі документів, наданих декларантом під час митного оформлення. За відсутності такого обґрунтування, висновок про необхідність застосування митним органом іншого методу визначення митної вартості, ніж основний, є безпідставним.

Таким чином, приймаючі оспорювані рішення, суд першої інстанції правильно зазначив, що на підставі наданих декларантом документів, перелік яких відповідає вимогам ч.2 ст. 53 МК України, митний орган мав можливість перевірити складові числового значення митної вартості, правильність розрахунку, здійсненого декларантом, упевнитись в достовірності та точності заяв, документів чи розрахунків, поданих позивачем, а також відсутності обмежень для визначення митної вартості за ціною договору, наведених у статті 58 МК України, і ці документи не містили дійсних розбіжностей, які б давали привід для обґрунтованого сумніву у правильності заявленої митної вартості.

В той же час, витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені ст. 53 Митного кодексу України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

В силу ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідачем не доведено, що у поданих до митного оформлення документах містяться розбіжності та не міститься всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів. Однієї лише вказівки на наявність розбіжностей та недоліків у поданих документах, без роз`яснення, в чому такі розбіжності полягають, який їхній вплив на митну вартість оцінюваного товару і чому без їх усунення заявлена митна вартість не може бути визнана, недостатньо для висновку про неможливість застосування основного методу визначення митної вартості.

З огляду на наведене, правильним є висновок суду першої інстанції, що у відповідача були відсутні фактичні підстави для коригування заявленої декларантом митної вартості.

Виходячи з наведеного у сукупності, колегія суддів дійшла висновку про те, що надані позивачем документи підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод їх визначення, тому у контролюючого органу були відсутні підстави для визначення митної вартості ввезеного товару не за ціною договору, а за резервним методом, відповідно до статті 64 МК України.

Згідно з ч.2 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що оскаржувані рішення є необґрунтованими та прийнятими без урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішень.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що рішення Волинської митниці про коригування митної вартості товарів №UA205050/2022/000083/2 від 11.10.2022 р. та №UA205050/2022/000124/2 від 25.11.2022 р. є протиправними та підлягають скасуванню.

Щодо позовних вимог про стягнення витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 5000 грн., колегія суддів зазначає наступне.

Стаття 59 Конституції України гарантує кожному право на правову допомогу. У випадках, передбачених законом, ця допомога надається безоплатно. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Згідно частини першої та третьої статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.

Відповідно до ст. 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Положення частин першої та другої статті 134 КАС України кореспондуються із європейськими стандартами, зокрема, пунктом 14 Рекомендацій Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам щодо шляхів полегшення доступу до правосуддя №R(81)7 передбачено, що за винятком особливих обставин, сторона, що виграла справу, повинна в принципі отримувати від сторони, що програла відшкодування зборів і витрат, включаючи гонорари адвокатів, які вона обґрунтовано понесла у зв`язку з розглядом.

Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що розмір суми витрат на правничу допомогу адвоката визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу та вартості виконаних робіт, витрати на проведення яких понесені в межах розгляду конкретної судової справи. При цьому розмір витрат має бути співмірним із складністю виконаних адвокатом конкретних робіт та часом, витраченим на виконання цих робіт.

Принцип співмірності витрат на оплату послуг адвоката запроваджено у частині п`ятій статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України. Так, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина 7 статті 135 КАС України).

З аналізу положень статті 134 КАС України вбачається, що склад та розмір витрат на професійну правничу допомогу підлягає доказуванню в судовому процесі. Сторона, яка хоче компенсувати судові витрати, повинна довести та підтвердити розмір заявлених судових витрат, пов`язаних безпосередньо з розглядом певної судової справи, а інша сторона може подати заперечення щодо не співмірності розміру таких витрат.

На підтвердження факту понесення позивачем витрат на правничу допомогу ним надано: договір про надання правової допомоги №110, додаткову угоду №5 до нього, акт приймання-передачі наданих послуг № ЛО-0005 від 29.02.2024 р. рахунок-фактуру №ЛО-000020 від 23.04.2024 р. платіжну інструкцію № 642753 від 26.04.2024 р.

Колегія суддів встановила, що 02.01.2024 р. між товариством з обмеженою відповідальністю "Торгово-промислова компанія "ОМЕГА-АВТОПОСТАВКА" (далі - клієнт) та адвокатським бюро «Лончак» (далі - виконавець) було укладено договір про надання правової допомоги № 110 (далі - Договір).

Згідно п. 1.1 Договору предметом цього договору є юридичні послуги, що надаються виконавцем клієнту за плату, а саме: представництва в органах судової і виконавчої влади, та інших органах; складання процесуальних та інших документів; вчинення інших юридично значущих дій від імені та інтересах клієнта.

Відповідно до п. 3.1 Договору клієнт оплачує послуги згідно наданого акту надання послуг, шляхом безготівкового розрахунку на банківський рахунок виконавця.

29.01.2024 р. між товариством з обмеженою відповідальністю "Торгово-промислова компанія "ОМЕГА-АВТОПОСТАВКА" (далі - клієнт) та адвокатським бюро «Лончак» (далі - виконавець) було укладено додаткову угоду № 5 до договору про надання правової допомоги № 110 від 02.01.2024 р., на підставі, якої виконавець зобов`язується здійснити наступні дії щодо оскарження актів індивідуальної дії в судах першої та апеляційної інстанції: рішення про коригування митної вартості товарів №UA205050/2022/000083/2 від 11.10.2022 р. та №UA205050/2022/000124/2 від 25.11.2022 р. Дії по оскарженню включають в себе: складання позовної заяви 5000 грн; складання інших необхідних процесуальних документів в ході розгляду справи в суді (заяви, клопотання, відповіді на відзив, заперечення) в рамках доручення - 1000 грн. (в разі наявності); участь у судовому засіданні по справі з розрахунком 1000 грн. за 1 судове засідання (в разі наявності); складання апеляційної скарги (в разі наявності) - 3000 грн.

Згідно акту приймання-передачі наданих послуг №ЛО-0005 від 29.02.2024 по договору про надання правової допомоги № 110 від 02.01.2024 р. в рамках укладеної між сторонами додаткової угоди №5 від 29.01.2024 р. до договору про надання правової допомоги № 110 від 02.01.2024 р. виконавець надав, клієнт прийняв наступні послуги: складання та подання до суду позовної заяви про оскарження 2 рішень про коригування митної вартості через систему «Електронний суд» - 5000 грн., витрачено 10 годин.

Позивачем сплачено адвокатському бюро згідно рахунку-фактури № ЛО-000020 від 23.04.2024 р. кошти у загальній сумі 10000 грн, що підтверджується платіжною інструкцією № 642753 від 26.04.2024 р.

Колегія суддів встановила, що позовна заява та поданий в ході її розгляду відповідь на відзив, заява про поновлення процесуального строку буда подана через Електронний суд адвокатом Лончак Т.І., як представником позивача. Зазначене свідчить про проведену адвокатом роботу.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26.02.2015 у справі "Баришевський проти України", від 10.12.2009 у справі "Гімайдуліна і інших проти України", від 12.10.2006 у справі "Двойних проти України", від 30.03.2004 у справі "Меріт проти України" заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, враховуючи принципи обґрунтованості, співмірності та пропорційності судових витрат, дійшов правильного висновку про стягнення за рахунок бюджетних асигнувань Волинської митниці на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу пропорційна у розмірі 5000 грн.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку про обґрунтованість рішення суду першої інстанції щодо необхідності стягнення витрат на правову допомогу в розмірі 5000,00 грн.

Відповідно до ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Згідно з ч. 1 ст. 316 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що при прийнятті рішення Харківського окружного адміністративного суду від 30.07.2024 року та додаткове рішення Харківського окружного адміністративного суду від 12.08.2024 у справі № 520/2943/24 суд дійшов правильних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував норми матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги, з наведених підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ст. ст. 311, 315, 316, 321, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Волинської митниці залишити без задоволення.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 30.07.2024 по справі № 520/2943/24 та додаткове рішення Харківського окружного адміністративного суду від 12.08.2024 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

Головуючий суддя О.М. Мінаєва Судді З.О. Кононенко В.А. Калиновський