Постанова

від 07.11.2024 по справі 160/13397/23

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

07 листопада 2024 року м. Дніпросправа № 160/13397/23

Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Білак С.В. (доповідач), суддів: Чабаненко С.В., Юрко І.В., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27 листопада 2023 року в адміністративній справі №160/13397/23 за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Військової частини НОМЕР_1 , в якому просив:

- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 про відмову у виплаті додаткової винагороди в розмірі до 100 000 грн. ОСОБА_1 за безпосередню участь у забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі та стримування збройної агресії у складі оперативно-стратегічного угрупування військ ІНФОРМАЦІЯ_1 за період з 10 червня 2022 року по грудень 2022 року в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах у відповідності до приписів Постанови Кабінету Міністрів України "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану" від 28.02.2022 року № 168;

- зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити додаткову винагороду в розмірі до 100 000 грн. ОСОБА_1 за безпосередню участь у забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі та стримування збройної агресії у складі оперативно-стратегічного угрупування військ ІНФОРМАЦІЯ_1 за період з 10 червня 2022 року по грудень 2022 року в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах у відповідності до приписів Постанови Кабінету Міністрів України "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану" від 28.02.2022 року №168.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27 листопада 2023 року відмовлено у задоволені позовних вимог.

Позивач, не погодившись з таким судовим рішенням, подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати рішення місцевого суду, прийняти нове, яким задовольнити позов в повному обсязі, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначив, що неподання витребуваних судом доказів без поважних причин суб`єктом владних повноважень є підставою для застосування до такого суб`єкта владних повноважень заходів процесуального примусу у вигляді штрафу.

Також позивачем та відповідачем було подано клопотання про розгляд справи в закритому судовому засіданні, оскільки документи зазначенні у клопотанні про витребування показів містять інформацію з обмеженим доступом. Однак суд з невідомих причин відмовив у обох клопотаннях.

Суд у порушення норм матеріального та процесуального права взагалі не вирішував питання про застосування до відповідача, Міністерства оборони України та Галузевого державного архіву Міністерства оборони Українизаходів процесуального примусу, не надав оцінку діям суб`єктів владних повноважень. При цьому відповідач та інші суб`єкти владних повноважень не надали доказів вчинення дій, спрямованих на виконання ухвали суду про витребування доказів.

Скаржник зазначає, що з довідки про доходи позивача №77/68 від 08.03.2023 року та копій наказів командиру відповідача про виплату додаткової винагороди вбачається, що з 10.06.2022 року по 31.12.2022 року позивачу виплачувалася додаткова винагорода у розмірі 30 000 грн. пропорційно часу проходження служби, яка визначена постановою КМУ №168. Додаткова винагорода до 100000 грн. в цей період не сплачувалась, що сторонами визнається. Вказана винагорода виплачувалась за період безпосередньої участі у бойових діях або забезпеченні заходів з національної безпеки і оборони.

Факт безпосередньої участі у бойових діях підтверджується Наказом Командувача об`єднаних Сил №45/дск від 09.03.2022, яким наказано вважати такими, що залучені до виконання бойових (спеціальних) завдань у складі угрупування об`єднаних сил щодо забезпечення національної безпеки та оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації та підпорядковуються командувачу угрупування об`єднаних сил.

Наказом Командувача угрупування об`єднаних сил (по стройовій частині) №109/дск від 10.06.2022 року вважати таким, що вибув зі складу угрупування об`єднаних сил до складу оперативно-стратегічного угрупування військ « ІНФОРМАЦІЯ_1 » з 10.06.2022 солдата ОСОБА_1 , механіка експлуатаційного взводу.

Наказом Командувача оперативно-стратегічного угрупування військ « ІНФОРМАЦІЯ_1 » (по стройовій частині) №4/дск від 13.06.2022 залучити до сил і засобів оперативно- стратегічного угрупування військ « ІНФОРМАЦІЯ_1 » для здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської Федерації з метою виконання службових (бойових) завдань: військовослужбовця Військової частини НОМЕР_1 з 10.06.2022 солдата ОСОБА_1 , механіка експлуатаційного взводу.

Наказами Головнокомандувача Збройних Сил України визначено райони ведення воєнних (бойових) дій: з 01.08.2022 по 10.08.2022 з 11.08.2022 по 31.08.2022 - наказ Головнокомандувача Збройних Сил України №237 від 01.09.2022; з 01.09.2022 по 30.09.2022 - наказ Головнокомандувача Збройних Сил України №262 від 01.10.2022; з 01 по 31 січня 2023 року - наказ Головнокомандувача Збройних Сил України №67 від 17.03.2023; з 01 по 25 лютого 2023 - наказ Головнокомандувача Збройних Сил України №52 від 01.03.2023 року.

На підставі Наказу Командувача об`єднаних Сил №45/дск від 09.03.2022 року. Наказу Командувача оперативно-стратегічного угрупування військ « ІНФОРМАЦІЯ_1 » (по стройовій частині) №4/дск від 13.06.2022 року, ОСОБА_1 приймав безпосередню участь у бойових діях або в забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі та стримування збройної агресії у складі угрупування об`єднаних сил з 10.06.2022 по 31.12.2022.

Підставою для видачі наказу №4/дск від 13.06.2022 року стало: бойове розпорядження Головнокомандувача Збройних сил України від 09.06.2020 №3912, лист начальника СКП - ЗН А та ППО з БУ від 12.06.2022 №350/173/79 дск/скп (вх. №63/ОСУВ/дск від 13.06.2022).

Від відповідача надійшов відзив на каргу в якому просив залишити її без задоволення, а рішення суду без змін.

Відповідно до частини 1 статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції розглянув справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Суд, заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, здійснюючи апеляційний перегляд у межах доводів та вимог апеляційної скарги, відповідно до частини 1 статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України, встановив наступне.

ОСОБА_1 є військовослужбовцем Збройних Сил України, проходить військову службу у Військовій частині НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 ).

Відповідно до довідки про доходи Військової частини НОМЕР_1 №77/68 від 08.03.2023, у період з 10.06.2022 року по грудень 2022 року позивачу виплачено додаткову винагороду у розмірі 30000 грн.

Згідно з наказом Командувача угрупування об`єднаних сил (по стройовій частині) № 109 від 10.06.2022 вважати таким, що вибув зі складу угрупування об`єднаних сил до складу оперативно-стратегічного угрупування військ " ІНФОРМАЦІЯ_1 " з 10.06.2022 року солдата ОСОБА_1 , механіка експлуатаційного взводу Військової частини НОМЕР_1 , а наказом Командувача оперативно стратегічного угрупування військ " ІНФОРМАЦІЯ_1 " (по стройовій частині) № 4/дск від 13.06.2022 року залучити до сил і засобів оперативно - стратегічного угрупування військ " ІНФОРМАЦІЯ_1 " для здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації з метою виконання службових (бойових) завдань: військовослужбовця Військової частини НОМЕР_1 з 10.06.2022 солдата ОСОБА_1 , механіка експлуатаційного взводу Військової частини НОМЕР_1 .

Також в матеріалах справи міститься Архівна довідка Галузевого державного архіву Міноборони №220/69/9130 від 15.11.2023 року, в якій зазначено, що в бойовому розпорядженні оперативно-стратегічного угруповання військ « ІНФОРМАЦІЯ_1 » від 03.07.2022 року №94т/скп СКП А та ППО ПС, значиться: « 3. Завдання ... авіаційної комендатури. Продовжити виконання завдань в районі аеродрому Краматорськ по доукомплектуванню встановленим порядком військових частин (підрозділів) Повітряних Сил та військових частин (підрозділів) інших складових Сил оборони, що входять до складу ОСУВ « ІНФОРМАЦІЯ_1 », .... Основні зусилля зосередити на охороні та обороні СКП А та ППО ОСУВ «Хортиця» та периметру аеродрому Краматорськ ....».

Відповідно до довідки Військової частини НОМЕР_1 №350/172/247/65/86пс від 26.02.2023 року, солдат ОСОБА_1 перебуває на військовій службі за мобілізацією в в/ч НОМЕР_1 з 16.05.2022 року.

У матеріалах даної справи міститься довідка Військової частини НОМЕР_1 від 27.07.2023 року №350/172/247/65/379/пс про те, що відносно солдата ОСОБА_1 , механіка експлуатаційного взводу Військової частини НОМЕР_1 про те, що за період з 24.02.2022 року по 27.07.2023 року записи відносно солдата ОСОБА_1 до журналу бойових дій не вносились. Рапорти (донесення) командира підрозділу (групи) про участь солдата ОСОБА_1 (у тому числі з доданих або оперативно підпорядкованих підрозділів) у бойових діях, у виконанні бойових (спеціальних) завдань не надавались, у зв`язку з тим що солдат ОСОБА_1 не брав участь у бойових діях. Підстава: журнал бойових дій Військової частини НОМЕР_1 №56 від 15.04.2014 року.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та фактам, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом (стаття 43 Конституції України). Права і свободи людини і громадянина, гарантії цих прав і свобод; основні обов`язки громадянина визначаються виключно законами (пункт 1 частини першої статті 92 Конституції України).

Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей визначає Закон України від 20 грудня 1991 року № 2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі Закон №2011-XII), який встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.

Згідно зі статтею 1 Закону № 2011-XII соціальний захист військовослужбовців це діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.

За змістом частини 1 статті 9 Закону № 2011-XII держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів. Вказана гарантія передбачає виплату військовослужбовцям грошового забезпечення у розмірах встановлених Кабінетом Міністрів України та у порядку визначеному Міністром оборони України (частина четверта цієї статті).

Порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затверджений наказом Міністра оборони України від 07 червня 2018 року №260 (далі - Порядок № 260).

За приписами частини 2 статті 9 Закону № 2011-XII до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Частиною 4 статті 9 Закону № 2011-XII передбачено, що грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування ЗСУ, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності. Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.

Поняття «додаткова винагорода» входить у поняття «грошове забезпечення» (частина 2 статті 9 Закону № 2011-ХІІ), так само відповідає визначенню поняття «заробітна плата» (стаття 1 Конвенції Міжнародної організації праці «Про захист заробітної плати» № 95, ратифікованої Україною 30 червня 1961 року).

Колегія судів зазначає, що в умовах збройної агресії рф проти України важливим залишається питання належного соціального захисту військовослужбовців, які беруть участь у захисті державного суверенітету України. У військово-соціальній сфері матеріальне забезпечення є аналогом системи гарантій у системі соціального захисту населення і включає професійні винагороди та премії тим військовослужбовцям, які виконують обов`язок із захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України.

Безумовно, система матеріального забезпечення військовослужбовців виконує стимулювальну функцію, що, крім патріотизму, є потужною мотивацією і адекватною відповіддю держави, яка піклується про військовослужбовців під час дії воєнного стану.

Відповідно до частини п`ятої статті 17 Конституції України держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.

Таким чином, Україна зобов`язана вживати всіх можливих заходів для мотивації військовослужбовців та забезпечення соціальної підтримки членів їхніх сімей.

Соціальний захист військовослужбовців це діяльність держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їхньої службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі.

На виконання Указів Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 та №69/2022 Кабінет Міністрів України постановою від 28 лютого 2022 року №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та сім`ям під час дії воєнного стану» серед іншого передбачив на період дії воєнного стану виплату для військовослужбовців додаткової винагороди.

Відповідно до пункту 1 Постанови №168 (у редакції, чинній на час спірних правовідносин) на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, військовим прокурорам Офісу Генерального прокурора, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, співробітникам Служби судової охорони, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським, а також особам рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, які несуть службу в органах і установах зазначеної Служби в межах територіальних громад, які розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні), виплачується додаткова винагорода в розмірі до 30 000 грн пропорційно в розрахунку на місяць (з 19 липня 2022 року з набранням чинності постановою від 07 липня 2022 року №793 (застосовується з 01 червня 2022 року) (крім осіб рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, яким така винагорода виплачується пропорційно часу проходження служби в розрахунку на місяць), а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів, - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100 000 грн в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.

Додаткова винагорода, передбачена Постановою № 168, встановлена на період дії воєнного стану, є новим та особливим видом у системі грошового забезпечення, зокрема військовослужбовцям. Правова природа такої виплати невід`ємно пов`язана із особливим характером служби, із здійсненням спеціальних повноважень, які змістовно випливають зі статусу військовослужбовця та передбачені законом і мають компенсаційну мету, - часткова відплата за особливості несення служби в умовах війни.

Конкретизація умов, визначених положенням пункту 1 Постанови № 168, залежить від типу військового формування (роду військ), в якому проходить службу військовослужбовець, у зв`язку з чим постановою Кабінету Міністрів України від 07 липня 2022 року № 793 доповнено Постанову № 168 пунктом 2-1 такого змісту: «Установити, що порядок і умови виплати додаткової винагороди, а також одноразової грошової допомоги, передбачених цією постановою, визначаються керівниками відповідних міністерств та державних органів». Ця постанова набрала чинності з дня її опублікування та застосовується з 24 лютого 2022 року.

Відповідно до статті 8 Закону України «Про Збройні Сили України» Міністр оборони України здійснює військово-політичне та адміністративне керівництво Збройними Силами України, а також інші повноваження, передбачені законодавством, в тому числі визначає порядок виплати грошового забезпечення.

Колегія суддів зазначає, що виплата відрядженому військовослужбовцю Збройних Сил України додаткової винагороди в розмірі до 100 000 гривень на місяць, передбаченої Постановою № 168, здійснюється за місцем перебування військовослужбовця на грошовому забезпеченні (за місцем штатної служби військовослужбовця) за умови документального підтвердження військовою частиною (установою), до якої відряджений військовослужбовець, безпосередньої участі військовослужбовця у бойових діях або заходах та повідомлення нею про це у встановленому порядку військової частини (установи) за місцем штатної служби військовослужбовця.

Верховний Суд у постанові від 22 листопада 2023 року у справі № 520/690/23 констатував, що текстуальний виклад пункту 1 Постанови № 168 має широкий зміст, що за певних умов могло б спричиняти неоднакове її розуміння та застосування, наслідком чого може бути необґрунтована невиплата військовослужбовцю додаткової винагороди або, навпаки, виплата за відсутності для цього підстав".

Наказом Міністра оборони України від 01 квітня 2022 року № 98, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 05 квітня 2022 року за № 382/37718 (застосовується з 24 лютого 2022 року), внесено зміни до Порядку № 260 шляхом доповнення розділу І пунктом 17, відповідно до якого на період дії воєнного стану виплата грошового забезпечення особам офіцерського, старшинського, сержантського та рядового складу може встановлюватися за окремим рішенням Міністра оборони України.

Так, з метою врегулювання виплати військовослужбовцям додаткової винагороди, передбаченої Постановою № 168, Міністр оборони України видав директиви від 07 березня 2022 року №248/1217, від 25 березня 2022 року № 248/1298, від 18 квітня 2022 року № 248/1529, доведені до кожної окремої військової частини (установи) у формі телеграм (діяли до 01 червня 2022 року), а потім окреме доручення від 23 червня 2022 № 912/з/29, якими надав тлумачення терміну «безпосередня участь військовослужбовця у бойових діях або забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії в період здійснення зазначених заходів», встановив порядок визначення районів ведення бойових дій; визначив вимоги щодо документального підтвердження безпосередньої участі у бойових діях та заходах, а також обов`язки керівників органів військового управління, штабів угруповань військ, штабів тактичних груп, командирів військових частин щодо організації належного документування участі у бойових діях та заходах та інше.

Отже, Міністр оборони України як очільник відповідного міністерства, реалізував делеговані йому повноваження щодо визначення порядку та умов виплати додаткової винагороди військовослужбовцям відповідного військового формування - Збройних Сил України, та з метою забезпечення реалізації пункту 1 Постанови № 168, шляхом прийняття в межах свої повноважень відповідних окремих рішень, визначив на період дії воєнного стану порядок та умови виплати додаткової винагороди, а також документи для підтвердження безпосередньої участі військовослужбовця у бойових діях та заходах.

З уваги на це можна констатувати, що окремі рішення Міністром оборони України прийняті для підтвердження безпосередньої участі військовослужбовця у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії у період здійснення зазначених заходів (як умови для виплати додаткової винагороди, передбаченої пунктом 1 Постанови № 168, у розмірі до 100 000 грн), мають належне юридичне підґрунтя.

Верховний Суд у постанові від 06 червня 2024 року у справі № 400/1217/23, аналізуючи положення Указу № 493/92 та Порядку № 731, визнав обґрунтованими доводи скаржника, що рішення Міністра оборони України від 07 березня 2022 року №248/1217, від 25 березня 2022 року №248/1298, від 18 квітня 2022 року №248/1529, від 23 червня 2022 №912/з/29 підлягали обов`язковій державній реєстрації, позаяк містять норми, які зачіпають права, свободи та законні інтереси осіб, встановлюють організаційно-правовий механізм реалізації виплати додаткової винагороди.

У той же час, така обставина як відсутність їх державної реєстрації, зважаючи на умови в яких ці рішення Міністром оборони України приймалися, а також те, що вони фактично виконувалися керівниками органів військового управління, штабів угруповань військ, штабів тактичних груп, командирами військових частин упродовж періоду їх дії шляхом документування безпосередньої участі у бойових діях та заходах, є виправданою, має розумне пояснення і не може змінити їх юридичної сили.

У постанові від 20 березня 2024 року у справі № 560/7178/22 Верховний Суд, беручи до уваги вимоги пункту 17 Порядку №260, також зробив висновок, відповідно до якого на період дії воєнного стану виплата грошового забезпечення особам офіцерського, старшинського, сержантського та рядового складу може встановлюватися за окремим рішенням Міністра оборони України.

У пункті 1 Окремого доручення надано визначення, що слід розуміти під терміном «безпосередня участь військовослужбовця у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів».

Абзацом третім пункту 3 Окремого доручення наказано здійснювати документальне підтвердження безпосередньої участі військовослужбовців у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, у період здійснення зазначених дій або заходів, здійснювати на підставі таких документів:

бойовий наказ (бойове розпорядження);

журнал бойових дій (вахтовий, навігаційно-вахтовий, навігаційний журнал) або журнал ведення оперативної обстановки або бойове донесення (підсумкове, термінове, позатермінове) або постова відомість (під час охорони об`єкта, на який було здійснено збройний напад);

рапорт (донесення) командира підрозділу (групи) про участь кожного військовослужбовця (у тому числі з доданих або оперативно підпорядкованих підрозділів) у бойових діях, у виконання бойових (спеціальних) завдань.

Про підтвердження безпосередньої участі відряджених військовослужбовців у бойових діях або заходах надавати довідку керівника органу військового управління, штабу угрупування військ (сил), штабу тактичної групи, командира військової частини (установи, навчального закладу), до яких для виконання завдань відряджений військовослужбовець.

Абзацом 1 пункту 4 Окремого доручення визначено керівникам органів військового управління, штабів угрупувань військ (сил), штабів тактичних груп, командирів військових частин (установ, навчальних закладів), що входять до складу діючих угруповань військ (сил) Сил оборони держави, до яких відряджені військовослужбовці, щомісячно до 5 числа повідомляти органи військового управління, військові частини (установи, навчальні заклади) за місцем штатної служби цих військовослужбовців про дні безпосередньої участі військовослужбовців у бойових діях або заходах за минулий місяць за формою, наведеною в додатку № 1 до цього доручення.

У разі, якщо військовослужбовці були відряджені до військових частин (установ), що входять до складу діючих угруповань військ (сил) Сил оборони держави з однієї військової частини, то безпосередня участь у бойових діях цих військовослужбовців може підтверджуватися однією довідкою з відображенням в ній терміну безпосередньої участі у бойових діях або заходах кожного військовослужбовця за формою, наведеною в додатку № 2 до цього доручення.

У підставах про видання таких довідок обов`язково зазначати документи, визначені абзацами 3 або 4 та абзацом 5 пункту 3 цього доручення.

Відповідно до пункту 5 окремого доручення виплата додаткової винагороди в розмірі 100 000 грн або 30 000 грн здійснюється на підставі наказів: командирів (начальників) військових частин (військових навчальних закладів, установ, організацій) - особовому складу військової частини; керівника вищого органу військового управління - командирам (начальникам) військових частин. В цих наказах про виплату додаткової винагороди виходячи з розміру 100 000 грн за місяць обов`язково зазначати підстави для його видання з посиланням на бойовий наказ (бойове розпорядження) тощо.

Накази про виплату додаткової винагороди за минулий місяць видавати до 5 числа поточного місяця на підставі рапортів командирів підрозділів (пункт 6 окремого доручення).

Так, підтвердженням його безпосередньої участі у бойових діях є бойові накази (розпорядження), оскільки сама по собі видача бойового наказу (розпорядження) не є безумовним доказом виконання військовослужбовцем заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, а також його безпосередньої участі у бойових діях чи відповідних заходах.

Верховний Суд у постанові від 05 червня 2024 року у справі № 200/660/23 зауважував про те, що за приписами статті 1 Закону України від 06 грудня 1991 року № 1932-XII «Про оборону України» бойові дії це форма застосування з`єднань, військових частин, підрозділів (інших сил і засобів) Збройних Сил України, інших складових сил оборони для вирішення бойових (спеціальних) завдань в операціях або самостійно під час відсічі збройної агресії проти України або ліквідації (нейтралізації) збройного конфлікту, виконання інших завдань із застосуванням будь-яких видів зброї (озброєння); район воєнних (бойових) дій це визначена рішенням Головнокомандувача Збройних Сил України частина сухопутної території України, повітряного або/та водного простору, на якій впродовж певного часу ведуться або/та можуть вестися воєнні (бойові) дії.

Постановка бойових завдань підрозділам (елементам бойового порядку) здійснюється бойовим наказом, під час ведення бою (дій) або в інших умовах бойової обстановки бойовим розпорядженням. Зазвичай вони доводяться до командирів підрозділів в усній формі.

У бойовому наказі вказується: висновки з оцінювання противника; завдання, які виконуються силами і засобами старшого командира на напрямку дій військової частини (підрозділу), а також завдання сусідів і розмежувальні лінії з ними; бойове завдання військової частини (підрозділу) та замисел бою (дій); бойові завдання штатним і доданим підрозділам (елементам бойового порядку); норма витрат ракет і боєприпасів на виконання бойового завдання; місце і час розгортання ОКП (ксП) та напрямок його переміщення, порядок передачі управління; час готовності до виконання завдання та порядок доповіді замислу старшому командиру.

У бойовому розпорядженні зазвичай командир вказує: стислі відомості про положення та характер дій противника; завдання, що виконуються силами і засобами старшого командира на напрямку дій підрозділів; бойове завдання підпорядкованим підрозділам; час готовності до бою (дій). За необхідності у ньому можуть бути зазначені завдання військової частини (підрозділу), сусідів та інші дані.

Бойові (попередні бойові) розпорядження і вказівки, які віддає командир усно, записуються в журнал відданих і отриманих розпоряджень, у якому відображається: дата, час і зміст розпоряджень, спосіб їх передачі або отримання, кому вони передані або повинні бути передані, від кого отримані.

У постановах від 21 березня 2024 року у справах № 560/3159/23 та № 560/12539/22, від 28 травня 2024 року у справі № 560/1200/23, від 06 червня 2024 року у справі №200/706/23, від 08 серпня 2024 року у справі № 200/4037/23, від 08 серпня 2024 року у справі №360/1015/23, Верховний Суд вказував на те, що підтвердженням безпосередньої участі відряджених військовослужбовців у бойових діях або заходах є довідка керівника органу військового управління, штабу угруповання військ (сил), штабу тактичної групи, до яких для виконання завдань відряджений військовослужбовець.

За зміст таких довідок відповідальність несе уповноважений командир (начальник), який її видав. Тож, якщо відрядженому військовослужбовцю видано довідку про підтвердження його участі у бойових діях або заходах, зміст та форма якої відповідають додаткам № 1, 2 окремого доручення, підписану уповноваженим командиром (начальником), то презюмується, що цей командир (начальник) перевірив та підтвердив наявність документального підтвердження безпосередньої участі військовослужбовців у бойових діях або заходах, визначених пунктом 3 вищевказаного окремого доручення, на підставі якого визначив терміни безпосередньої участі кожного конкретного відрядженого військовослужбовця у бойових діях або заходах у відповідності до повноважень, наданих йому абзацом 3 пункту 3 та абзацом 4 пункту 4 окремого доручення.

З огляду на вказані норми, підставою для виплати додаткової винагороди, встановленої Постановою № 168, є відповідні накази командирів (начальників), а документальне підтвердження безпосередньої участі військовослужбовців у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, у період здійснення зазначених дій або заходів, відбувається на підставі бойових наказів, журналів бойових дій, рапортів командира підрозділу та довідок командира військової частини.

Як встановлено судом, матеріали справи не містять документального підтвердження безпосередньої участі відряджених військовослужбовців у бойових діях або заходах.

Колегія суддів зазначає, що документальне підтвердження залучення особи до виконання бойових (спеціальних) завдань не є тотожнім підтвердженням їх безпосередньої участі у таких завдань (бойових діях або заходах).

У матеріалах даної справи міститься довідка Військової частини НОМЕР_1 від 27.07.2023 року №350/172/247/65/379/пс про те, що відносно солдата ОСОБА_1 , механіка експлуатаційного взводу Військової частини НОМЕР_1 про те, що за період з 24.02.2022 року по 27.07.2023 року записи відносно солдата ОСОБА_1 до журналу бойових дій не вносились. Рапорти (донесення) командира підрозділу (групи) про участь солдата ОСОБА_1 (у тому числі з доданих або оперативно підпорядкованих підрозділів) у бойових діях, у виконанні бойових (спеціальних) завдань не надавались, у зв`язку з тим що солдат ОСОБА_1 не брав участь у бойових діях. Підстава: журнал бойових дій Військової частини НОМЕР_1 №56 від 15.04.2014 року.

У відповідності до бойового розпорядження СКПА та ППО ОСУВ " ІНФОРМАЦІЯ_1 " від 03.07.2022 року № 94т/скп в/ч НОМЕР_1 у відповідності до функціонального призначення та специфіки завдань, які вона виконує не веде бойові дії, відповідно особовий склад в/ч НОМЕР_1 не приймає безпосередньої участі у бойових (воєнних) діях.

У телеграмі командувача Повітряних Сил Збройних Сил України від 04.07.2022 року № 350/1/329/пс зазначено, що не є підставою для включення військовослужбовця в наказ на виплату підвищеної винагороди (до 100 000 грн.), зокрема, перебування військовослужбовця в районі ведення бойових дій та невиконання безпосередньо ним бойових завдань у складі військової частини (підрозділу), яка веде бойові дії.

Відповідно до частини 1, 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Матеріали справи не містять належних, допустимих, достовірних та достатніх доказів безпосередньої участі позивача у бойових діях (виконання прикордонним підрозділом бойових завдань в умовах безпосереднього взаємного вогневого контакту з противником; ведення оперативної (військової, спеціальної) розвідки на території противника або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, його безпосереднього перебування в районах у період здійснення зазначених заходів, а також кількості днів участі у таких діях та заходах.

Суду не надано доказів на підтвердження конкретних проміжків часу, в яких саме позивач приймав участь у бойових діях та заходах, що передбачені пунктом 1 Постанови № 168. Визнання того, що позивач весь час приймав участь у зазначених діях та заходах не відповідає встановленому Постановою № 168 пропорційному підходу до визначення розміру додаткової винагороди.

Оцінюючи правомірність дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у статті 2 КАС України, які відображають принципи адміністративної процедури.

Згідно зі статтею 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

За правилами статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Отже, судом на підставі наявних в матеріалах справи доказів не встановлені обставини безпосередньої участі позивача у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах воєнних (бойових) дій у період здійснення зазначених заходів.

Щодо посилання скаржника на не здійснення судом розгляду справи у закритому судовому засіданні, оскільки документи зазначенні у клопотанні про витребування показів містять інформацію з обмеженим доступом, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до частини 8 статті 10 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд справи у закритому судовому засіданні проводиться у випадках, коли відкритий судовий розгляд може мати наслідком розголошення таємної чи іншої інформації, що охороняється законом, необхідності захисту особистого та сімейного життя людини, а також в інших випадках, визначених законом.

Згідно з частиною 9 статті 10 Кодексу адміністративного судочинства України про розгляд справи у закритому судовому засіданні постановляється ухвала. Суд ухвалою може оголосити судове засідання закритим повністю або оголосити закритою його частину.

У постанові від 16.06.2023 у справі №520/986/22 Верховний Суд відзначав, що для з`ясування того, яка інформація є з обмеженим доступом, необхідно звернутися до Закону України від 13.01.2011 №2939-VI "Про доступ до публічної інформації", який визначає порядок здійснення та забезпечення права кожного на доступ до інформації, що знаходиться у володінні суб`єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом, та інформації, що становить суспільний інтерес.

Так, відповідно до частини 1 статті 6 вищезгаданого Закону інформацією з обмеженим доступом є: 1) конфіденційна інформація; 2) таємна інформація; 3) службова інформація.

У той же час, у статті 8 Закону визначено, що відповідно до вимог частини 2 статті 6 цього Закону до службової може належати така інформація: 1) що міститься в документах суб`єктів владних повноважень, які становлять внутрівідомчу службову кореспонденцію, доповідні записки, рекомендації, якщо вони пов`язані з розробкою напряму діяльності установи або здійсненням контрольних, наглядових функцій органами державної влади, процесом прийняття рішень і передують публічному обговоренню та/або прийняттю рішень; 2) зібрана в процесі оперативно-розшукової, контррозвідувальної діяльності, у сфері оборони країни, яку не віднесено до державної таємниці.

Документам, що містять інформацію, яка становить службову інформацію, присвоюється гриф "для службового користування". Доступ до таких документів надається відповідно до частини 2 статті 6 цього Закону.

Перелік відомостей, що становлять службову інформацію, який складається органами державної влади, органами місцевого самоврядування, іншими суб`єктами владних повноважень, у тому числі на виконання делегованих повноважень, не може бути обмеженим у доступі.

У частині 1 статті 8 Закону, розкрито поняття "таємна інформація", зокрема зазначено, що це інформація, доступ до якої обмежується відповідно до частини другої статті 6 цього Закону, розголошення якої може завдати шкоди особі, суспільству і державі. Таємною визнається інформація, яка містить державну, професійну, банківську, розвідувальну таємницю, таємницю досудового розслідування та іншу передбачену законом таємницю.

Колегія суддів зазначає, що заявники не зазначали, яка саме інформація містилась у документах забороненана законодавством розголошенню. Також, за приписами законодавства прямо забороняє розпоряднику інформації відмовляти у доступі до документу, натомість наділяючи розпорядника інформації правом визначення обсягів інформації, що надається. Отже, розпорядник інформації у відповідності до приписів законодавством має можливість надати документи.

Статтею 316 КАС України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, суд вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому при таких обставинах апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду без змін.

Керуючись статями 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27 листопада 2023 року в адміністративній справі №160/13397/23 - залишити без задоволення.

Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27 листопада 2023 року в адміністративній справі №160/13397/23 - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати прийняття та не підлягає касаційному оскарженню до Верховного Суду, крім випадків, встановлених п.2 ч.5 ст.328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий - суддяС.В. Білак

суддяС.В. Чабаненко

суддяІ.В. Юрко