Постанова

від 06.11.2024 по справі 461/6897/24

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 листопада 2024 рокуЛьвівСправа № 461/6897/24 пров. № А/857/24376/24

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді: Глушка І.В.,

суддів: Довгої О.І., Запотічного І.І.,

за участю секретаря судового засідання: Юник А.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Галицького районного суду м. Львова від 19 вересня 2024 року, ухвалене суддею Кітов О.В. у м. Львові о 17:58, повний текст якого складений 20 вересня 2024 року, у справі № 461/6897/24 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Департаменту міської мобільності та вуличної інфраструктури Львівської міської ради про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення, -

ВСТАНОВИВ:

21 серпня 2023 року позивач - ОСОБА_1 звернулась до суду із позовом до відповідача - Департаменту міської мобільності та вуличної інфраструктури Львівської міської ради, у якому просила скасувати постанову серії РАП №1434904556 від 04.07.2023, винесену спеціалістом І категорії - інспектором з паркування сектору контролю за дотриманням правил паркування відділу контролю та адміністрування у сфері паркування управління безпеки департаменту міської мобільності та вуличної інфраструктури Львівської міської радиБровко Ксенією Григорівною про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, передбаченої ч. 3 ст. 122 КУпАП, та закрити провадження у справі.

Рішенням Галицького районного суду м. Львова від 19 вересня 2024 року в задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду, позивач оскаржила його в апеляційному порядку. Вважає, що оскаржуване рішення ухвалене з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, з порушенням норм матеріального та процесуального права та підлягає скасуванню з підстав, викладених у апеляційній скарзі. Просить скасувати оскаржуване судове рішення та ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити.

Відповідач правом подання письмового відзиву на апеляційну скаргу не скористався, що в силу вимог ч.4ст.304 Кодексу адміністративного судочинства Українине перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Заслухавши суддю-доповідача, позивача та її представника, представника відповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що в задоволенні апеляційної скарги слід відмовити з наступних підстав.

Враховуючи вимоги частини 2статті 19 Конституції Українита частини 2статті 2 КАС Українизаконодавцем визначено критерії для оцінювання рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, які одночасно є принципами адміністративної процедури, що вироблені у практиці європейських країн.

Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Так, судом першої інстанції з постанови про накладення адміністративного стягнення, винесеної спеціалістом спеціаліста 1 категорії - інспектора з паркування сектору контролю за дотриманням правил паркування відділу контролю та адміністрування у сфері паркування управління безпеки департаменту міської мобільності та вуличної інфраструктури Львівської міської ради Бровко Ксенії Григорівни серії РАП №1434904556 від 04.07.2023 до повідомлення серії ЛВ №00419595 від 21 червня 2023 року 13 год 42 хв., достовірно встановлено, що ОСОБА_1 - водієм транспортного засобу «Toyota RAV4» д.н.з. НОМЕР_1 , 21 червня 2023 року 13 год 42 хв здійснено зупинку за адресою: м. Львів, вул.Зарицьких, 16 з порушенням вимог пп.г) пункту15.9розділу 15 Правил дорожнього руху України.

Вказаною постановою позивач притягнута до адміністративної відповідальності за ч.3ст.122 КУпАПта на нього накладено стягнення у вигляді штрафу в розмірі 680 грн.

ОСОБА_1 , вважаючи постанову про накладення адміністративного стягнення серії серії РАП №1434904556 від 04.07.2023 протиправною, звернулась до суду з вимогами про її скасування.

Надаючи юридичну оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами у справі, в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції правильно застосував норми матеріального та процесуального права, з огляду на таке.

Порядок дорожнього руху на території України, відповідно доЗакону України "Про дорожній рух", встановлюютьПравила дорожнього рухуУкраїни (далі -ПДРУкраїни), затвердженіпостановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10.10.2001(із змінами та доповненнями).

Відповідно доп.1.1 ПДРУкраїни ці Правила відповідно доЗакону України "Про дорожній рух"встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України. Інші нормативні акти, що стосуються особливостей дорожнього руху (перевезення спеціальних вантажів, експлуатація транспортних засобів окремих видів, рух на закритій території тощо), повинні ґрунтуватися на вимогах цих Правил.

Згідно зст.14 Закону України "Про дорожній рух"учасники дорожнього руху зобов`язані знати і неухильно дотримуватися вимог цьогоЗакону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху.

Пунктом 1.9 ПДРУкраїни передбачено, що особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

Відповідно до пп.г)п. 15.9 ПДРУкраїни зупинка забороняється на пішохідних переходах і ближче 10 м від них з обох боків, крім випадків надання переваги в русі.

З наведених норм, розміщення транспортного засобу на пішохідних переходах і ближче 10 м від них з обох боків, крім випадків надання переваги в русі, є таким, що суттєво перешкоджає дорожньому руху (в тому числі руху пішоходів) або створює загрозу безпеці руху.

В розумінні п.1.10 ПДР України перешкода для руху - нерухомий об`єкт у межах смуги руху транспортного засобу або об`єкт, що рухається попутно в межах цієї смуги (за винятком транспортного засобу, що рухається назустріч загальному потоку транспортних засобів) і змушує водія маневрувати або зменшувати швидкість аж до зупинки транспортного засобу

Здійснення зупинки в недозволеному місці, а саме в місці пішохідного переходу, є наслідком створення позивачем перешкод для пішоходів також полягає в тому, що зупинений з порушенням Правил дорожнього руху автомобіль загороджував видимість руху транспортних засобів, які рухаються у зазначеному напрямку для пішоходів при переході дороги в позначеному місці, тим самим створивши перешкоду для огляду проїзної частини.

Зазначене відповідає висновкам Верховного Суду, викладеним у постанові від 02 липня 2020 у справі №336/4224/16-а.

Оскільки Правила дорожнього руху вказують на заборону паркування на пішохідних переходах та на відстані 10 метрів з двох сторін, забороняючі знаки паркування у таких місцях не вимагаються.

Згідно з частиною 3статті 122 Кодексу України про адміністративні правопорушенняпорушення правил зупинки, стоянки, що створюють перешкоди дорожньому руху або загрозу безпеці руху, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі сорока неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Відповідно до ст. 245 КУпАПзавданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

В свою чергу, за п.1ст.247 КУпАПобов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.

Зазначена норма встановлює обов`язок суб`єкта владних повноважень щодо доказування правомірності своїх рішень, дій чи бездіяльності. Оскільки позивач проти вчинення правопорушення заперечує, відповідач зобов`язаний подати докази на спростування таких заперечень.

В силуст.7 КУпАПніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.

В розумінніст.251 КУпАПдоказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно дост. 72 КАС Українидоказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно з ч.1ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановленихстаттею 78 цього Кодексу.

Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили (ч.ч. 2, 3ст. 90 КАС України).

Таким чином, в адміністративному процесі у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень тягар доказування правомірності своїх рішень, дій чи бездіяльності покладається на відповідача - суб`єкта владних повноважень, який повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, що можуть бути використані як докази у справі.

Оскільки визначальним принципом здійснення правосуддя в адміністративних справах є принцип офіційного з`ясування всіх обставин у справі, а тому суд під час розгляду справи повинен створювати необхідні умови для всебічного, повного й об`єктивного дослідження справи, однак не зобов`язаний підміняти собою учасників процесу, шукаючи докази виключно за власною ініціативою. Адміністративний суд має активно підтримувати перебіг провадження, досліджувати фактичні обставини справи в найбільш повному обсязі.

На обов`язок та важливість доведення саме відповідачем як суб`єктом владних повноважень правомірності винесення рішення про притягнення особи до адміністративної відповідальності, правомірності та законності прийнятої постанови вказує Верховний Суд у постановах від 24 квітня 2019 року (справа №537/4012/16-а), від 17.07.2019 (справа №295/3099/17).

Так, в обґрунтування протиправності оскаржуваної постанови позивач, зокрема. покликається на відсутність доказів порушення нею пп.г) п. 15.9 ПДР України.

З цього приводу слід зазначити, що факт вчинення позивачем адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч.3ст.122 КУпАП, підтверджується матеріалами фотозйомки, здійсненої за допомогою технічного засобу: LOGIC INSTRUMENT FIELDBOOK K 80V2 ЕМ19481200698***. Ідентифікатором доступу до зображень матеріалів фотофіксації адміністративного правопорушення, розміщених на офіційному веб-сайті http://inspector.lviv.ua/, є державний номерний знак транспортного засобу, серія та номер повідомлення про притягнення до адміністративної відповідальності.

Судом апеляційної інстанції введенням ідентифікаторів доступу встановлено, що наявними на згаданому веб-сайті матеріалами фотофіксації за повідомленням про притягнення до адміністративної відповідальності ЛВ №1434904556 підтверджуються аргументи відповідача, що зупинка транспортного засобу позивача здійснена ближче 10 м від пішохідного переходу, чим створено загрозу безпеці руху.

Фотофіксація правопорушення була здійснена відповідно до вимог примітки дост.14-2 КУпАПз врахуванням місця розташування транспортного засобу по відношенню до нерухомих об`єктів.

З наданих на розгляд суду матеріалів фотофіксації до оскаржуваної постанови (додаток 1) вбачається, що транспортний засіб Toyota з державним номерним знаком НОМЕР_1 знаходиться безпосередньо в зоні дії знаку 5.38.2, що встановлений задля позначення пішохідного переходу. Окрім того, зроблені відповідні виміри згідно вимогам чинного законодавства, відповідно до яких відстань від пішохідного переходу до автомобіля становить 3,43 метри.

З огляду на наведене, відповідачем підтверджено правомірність оскаржуваної постанови.

Крім того згаданими доказами спростовуються доводи позивача щодо неправильної кваліфікації вчиненого позивачем адміністративного порушення.

Щодо покликань позивача як на підставу для скасування оскаржуваної постанови на недотримання інспектором вимог ч.3 ст. 179-1 КУпАП, внаслідок чого позивач не була обізнана із винесенням повідомлення про порушення ПДР України та, як наслідок про винесення спірної постанови, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити наступне.

Так, згідно з ч.3 ст. 179-1 КУпАП якщо адміністративне правопорушення, передбачене частинами першою, третьою статті 122 (в частині порушення правил зупинки, стоянки), частинами першою, другоюстатті 152-1 цього Кодексу, зафіксовано в режимі фотозйомки (відеозапису), посадова особа уповноваженого підрозділу Національної поліції або інспектор з паркування зобов`язані розмістити на лобовому склі транспортного засобу копію постанови про притягнення до адміністративної відповідальності (якщо технічні можливості дозволяють встановити відповідальну особу, зазначену у частині першійстатті 14-2 цього Кодексу, на місці вчинення правопорушення) або повідомлення про притягнення до адміністративної відповідальності (якщо технічні можливості не дозволяють встановити відповідальну особу, зазначену у частині першійстатті 14-2 цього Кодексу, на місці вчинення правопорушення).

Суд апеляційної інстанції погоджується із доводами скаржника щодо неможливості підтвердження обставини дотримання інспектором обов`язку розміщення на лобовому склі транспортного засобу повідомлення про притягнення власника транспортного засобу до адміністративної відповідальності.

Разом з тим, твердження позивача щодо неотримання нею копії постанови про притягнення до адміністративної відповідальності, яке є предметом оскарження у межах спірних правовідносин, спростовуються наявними у матеріалах адміністративної справи доказамими.

Так, відповідачем на розгляд суду надано докази надсилання на адресу позивача копії оскаржуваної постанови з повідомленням про вручення поштового відправлення з штрихкодовим ідентифікатором «06900075 282 87». Згадане повідомлення повернулось відправнику з довідкою відділення поштового зв`язку від 03.08.2023 із відміткою підстав повернення поштового відправлення «за закінченням терміну зберігання». Позивач стверджує, що зазначена Департаментом поштова адреса не відповідає місцю її проживання, а тому надані відповідачем докази не є належними в підтвердження її обізнаності про наявність такої постанови. Згідно доводів ОСОБА_1 , про накладення на неї штрафу вона дізналась лише після відкриття відповідного виконавчого провадження.

З цього приводу судом апеляційної інстанції враховано, що порядок внесення відомостей про належного користувача транспортного засобу до Єдиного державного реєстру транспортних засобів, держателем якого є Міністретство внутрішніх справ, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Так, Постановою Кабінету Міністрів України 8 жовтня 2022 року № 1145 було затверджено Порядок внесення відомостей про належного користувача транспортного засобу до Єдиного державного реєстру транспортних засобів. Згідно правил Порядку інформація про належного користувача транспортного засобу обліковується разом із даними про задеклароване або зареєстроване місце проживання (перебування)належного користувача транспотрного засобу. Відсутність у поданих документах або Єдиному державному демографічному реєстрі відомостей про задеклароване або зареєстроване місце проживання (перебування) на території України заявників є підставою для відмови у внесенні до Реєстру відомостей про належного користувача. Наведеному кореспондує обов`язок належного користувача транспортного засобу повідомляти достовірні відомості про своє місце проживання. Натомість позивачем не вказано на обставини повідомлення відповідача про зміну адреси проживання, а відтак, дії відповідача щодо скерування спірної постанови на адресу, що обліковується у відповідних реєстрах та базах даних, доступ до яких має МВС, за належним користувачем транспортного засобу відповідають критеріям правомірності, визначеним ч.2 ст.2 КАС України, а доводи позивача про надсилання поштового відправлення за адресою, за якою позивач на час надсилання копії постанови не проживала, розцінюються судом апеляційної інстанції як безпідставні та необґрунтовані.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що відповідачем у повному обсязі досліджені обставини справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю, як це передбаченост. 252 КУпАП, при винесенні постанови про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності відповідач діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбаченийКонституцієюта законами України.

При цьому, матеріали справи не містять жодних доказів, які б свідчили про відсутність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3ст.122 КУпАП, а доводами позивача, що спрямовані на уникнення відповідальності, не спростовуються висновки інспектора.

Слід зазначити, що оскаржувана постанова складена повноважною особою, за своєю формою і змістом відповідає нормам чинного законодавства, розмір штрафу 680 грн відповідає санкції ч.3ст. 122 КУпАП (40 *17 грн).

Доказів упередженості відповідача щодо позивача перед судом не доведено. Підстав для сумніву щодо об`єктивності відповідача щодо позивача не вказано.

Аналізуючи вищенаведені законодавчі приписи та фактичні обставини справи, апеляційний суд приходить до висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог.

Слід зазначити, що відповідно до ч. 1ст. 308 КАС Українисуд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами і перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Оцінюючи доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції зазначає, що такі були перевірені та проаналізовані судом першої інстанції та їм була надана належна правова оцінка. Доводами апеляційної скарги не спростовуються висновки, викладені судом першої інстанції в оскаржуваному рішенні.

Відповідно до частини першої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства Українирішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Суд першої інстанції повністю виконав вказані вимоги процесуального закону, оскільки до спірних правовідносин правильно застосував норми матеріального та процесуального права, що призвело до ухвалення законного рішення, яке скасуванню не підлягає.

Судові витрати розподілу не підлягають з огляду на результат вирішення апеляційної скарги та виходячи з вимогст. 139 КАС України.

Керуючись статтями 139,242, 272, 286, 308, 309, 310, 315, 316, 321, 322 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Галицького районного суду м. Львова від 19 вересня 2024 року у справі № 461/6897/24 без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення та касаційному оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя І. В. Глушко судді О. І. Довга І. І. Запотічний Повне судове рішення складено 06.11.24