Ухвала

від 07.11.2024 по справі 480/9357/23

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

07 листопада 2024 року

Київ

справа № 480/9357/23

адміністративне провадження № К/990/41235/24

Верховний Суд у складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду Гімона М.М., перевіривши касаційну скаргу, подану від імені Державної митної служби України, на рішення Сумського окружного адміністративного суду від 21.05.2024 та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 01.10.2024 у справі №480/9357/23 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ТОРГОВИЙ ДІМ «ЛАТІМЕР» до Сумської митниці про визнання протиправним та скасування рішення,

ВСТАНОВИВ:

28.10.2024 до суду надійшла касаційна скарга від імені (як у ній зазначено) Державної митної служби України (далі - Держмитслужба). Касаційну скаргу сформовано та подано через підсистему «Електронний Суд» - ОСОБА_1 . Однак, підстави звернення цього органу із касаційною скаргою у справі, у якій Держмитслужба не є стороною, не зазначено. Натомість, в подальшому за текстом касаційної скарги зазначено, що з судовими рішенням не погоджується Сумська митниця, у зв`язку з чим просить їх скасувати.

На підтвердження повноважень особи, яка підписала касаційну скаргу, надано витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань на юридичну особу Держмитслужбу. Відповідно до наданого витягу - ОСОБА_1 є в переліку осіб, які мають повноваження в порядку самопредставництва вчиняти дії від імені Сумської митниці, як відокремленого підрозділу Держмитслужби (код ЄДРПОУ 44017631). Повноважень у ОСОБА_1 діяти від імені Держмитслужби в порядку самопредставництва зазначений витяг не містить.

Частиною першою статті 55 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) встановлено, що сторона, третя особа в адміністративній справі, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь у судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника.

Згідно з частиною третьою цієї статті юридична особа незалежно від порядку її створення, суб`єкт владних повноважень, який не є юридичною особою, беруть участь у справі через свого керівника, члена виконавчого органу, іншу особу, уповноважену діяти від її (його) імені відповідно до закону, статуту, положення, трудового договору (контракту) (самопредставництво юридичної особи, суб`єкта владних повноважень), або через представника.

Самопредставництво юридичної особи - це право одноосібного виконавчого органу (керівника) чи голови (уповноваженого члена) колегіального виконавчого органу безпосередньо діяти від імені такої особи без довіреності, представляючи її інтереси в силу закону, статуту, положення.

Аналіз наведених вище законодавчих положень дає підстави для висновку, що для визнання особи такою, що діє в порядку самопредставництва, необхідно, щоб у відповідному законі, статуті, положенні чи трудовому договорі (контракті) було чітко визначено її право діяти від імені такої юридичної особи (суб`єкта владних повноважень без права юридичної особи) без додаткового уповноваження (довіреності).

Відповідно до частин першої-другої статті 57 КАС України представником у суді може бути адвокат або законний представник. У справах незначної складності та в інших випадках, визначених цим Кодексом, представником може бути фізична особа, яка відповідно до частини другої статті 43 цього Кодексу має адміністративну процесуальну дієздатність.

Суду касаційної інстанції не надано доказів щодо належного уповноваження ОСОБА_1 на вчинення будь-яких процесуальних дій від імені Держмитслужби у розумінні статей 55-59 КАС України. Водночас не наведено і підстав для звернення до суду з касаційною скаргою від імені особи, яка не є учасником справи.

Такі неузгодженості у касаційній скарзі викликають об`єктивні сумніви щодо сторони у справі, від якої вона подається, та у цілому свідчать про невизначеність представника щодо особи, від імені якого він діє. При цьому суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями самостійно визначати особу, від імені якої подано касаційну скаргу, у зв`язку з чим такий недолік касаційної скарги об`єктивно впливає на можливість її прийняття і вирішення питання про відкриття касаційного провадження у справі.

Крім того, під час перевірки зазначеної касаційної скарги на предмет дотримання вимог статті 330 КАС України встановлено, що у касаційній скарзі не викладені передбачені КАС України підстави для оскарження судових рішень в касаційному порядку.

Системний аналіз частини четвертої статті 328 КАС України і пункту 4 частини другої статті 330 КАС України дає підстави для висновку, що при касаційному оскарженні судових рішень, зазначених у частині першій статті 328 КАС України, у касаційній скарзі обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення норм процесуального права має обов`язково наводитись у взаємозв`язку із посиланням на відповідний пункт частини четвертої статті 328 КАС України як на підставу для касаційного оскарження судового рішення.

При цьому, обов`язковими умовами при оскарженні судових рішень на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України є зазначення у касаційній скарзі: 1) норми матеріального права, яку неправильно застосовано судами; 2) постанови Верховного Суду і який саме висновок щодо застосування цієї ж норми у ній викладено; 3) висновок судів, який суперечить позиції Верховного Суду; 4) в чому полягає подібність правовідносин у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду i у якій подається касаційна скарга).

Обов`язковими умовами при оскарженні судових рішень на підставі пунктів 2 і 3 частини четвертої статті 328 КАС України є зазначення у касаційній скарзі:

- 1) норми матеріального права, яку неправильно застосовано судом апеляційної інстанції; 2) постанову Верховного Суду, у якій викладено висновок щодо правильного застосування норми права, від якого належить відступити; 3) вмотивоване обґрунтування необхідності такого відступу; 4) висновок, який на думку скаржника відповідає правильному тлумаченню і застосуванню цієї норми (для пункту 2 частини четвертої статті 328 КАС України);

- 1) норми матеріального права, яку неправильно застосовано судом апеляційної інстанції, висновок щодо правильного застосування якої ще не сформульовано Верховним Судом; 2) висновок апеляційного суду, який на переконання скаржника є неправильним; 3) у чому полягає помилка суду при застосуванні відповідної норми права; 4) як на думку скаржника відповідна норма повинна застосовуватися (для пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України).

Крім того, при поданні касаційної скарги на підставі пунктів 1-3 частини четвертої статті 328 КАС України зазначені скаржником норми права, які на його переконання неправильно застосовано судами, повинні врегульовувати спірні правовідносини, а питання щодо їх застосування ставилося перед судами попередніх інстанції в межах підстав позову та/або заперечень сторін (наприклад, з точки зору порушення їх позивачем/відповідачем).

Також обов`язковою умовою при оскарженні судових рішень на підставі пунктів 1 і 2 частини четвертої статті 328 КАС України є подібність правовідносин у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду і у якій подається касаційна скарга).

Перевіркою змісту поданої у цій справі касаційної скарги встановлено, що у ній відсутнє посилання на жодний з пунктів частини четвертої статті 328 КАС України з наведенням обов`язкових умов у їх взаємозв`язку, передбачених для оскарження судових рішень в касаційному порядку на відповідній підставі.

Натомість викладено обставини справи, процитовано висновки, які стали підставою для коригування митної вартості з абстрактним зазначенням, що судами попередніх інстанцій рішення ухвалені з порушенням норм матеріального права, що не є належним правовим обґрунтуванням підстав касаційного оскарження судових рішень, передбачених частиною четвертою статті 328 КАС України.

Суд касаційної інстанції не може самостійно визначати підстави касаційного оскарження, такий обов`язок покладено на особу, яка оскаржує судові рішення, оскільки в ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина третя статті 334 КАС України), а в подальшому саме в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення (частина перша статті 341 КАС України).

Отже, відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження або їх некоректне (помилкове) визначення, або визначення безвідносно до предмета спору у конкретній справі, у якій подається касаційна скарга, унеможливлює її прийняття та відкриття касаційного провадження.

Згідно з пунктами 1, 4 частини п`ятої статті 332 КАС України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем зокрема, якщо касаційна скарга не підписана або підписана особою, яка не має права її підписувати, а також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.

За таких обставин, касаційна скарга підлягає поверненню як така, що не містить підстав касаційного оскарження рішення Сумського окружного адміністративного суду від 21.05.2024 та постанови Другого апеляційного адміністративного суду від 01.10.2024.

На підставі вищенаведеного та керуючись положеннями статей 328, 330, 332, 359 КАС України,

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу, подану від імені Державної митної служби України, на рішення Сумського окружного адміністративного суду від 21.05.2024 та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 01.10.2024 у справі №480/9357/23 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ТОРГОВИЙ ДІМ «ЛАТІМЕР» до Сумської митниці про визнання протиправним та скасування рішення - повернути скаржнику.

Копію даної ухвали надіслати учасникам справи у порядку, визначеному статтею 251 КАС України.

Роз`яснити скаржнику, що повернення касаційної скарги не позбавляє його права повторного звернення до Верховного Суду.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання й оскарженню не підлягає.

Суддя М.М. Гімон