Ухвала

від 07.11.2024 по справі 160/20493/23

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

07 листопада 2024 року

м. Київ

справа № 160/20493/23

адміністративне провадження № К/990/42018/24

Верховний Суд у складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду Блажівської Н.Є., перевіривши касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Дистрибуційна Компанія-К» на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28 лютого 2024 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 2 жовтня 2024 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Дистрибуційна Компанія-К» до Дніпровської митниці про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів,

УСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Дистрибуційна Компанія-К» звернулось до суду із позовом, в якому просило визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів Дніпровської митниці від 11 квітня 2023 року №UA110000/2023/000016/2.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28 лютого 2024 року, залишеним без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 2 жовтня 2024 року, у задоволенні позовних вимог відмовлено.

4 листопада 2024 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «Дистрибуційна Компанія-К» на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28 лютого 2024 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 2 жовтня 2024 року, у якій скаржник просить скасувати оскаржувані судові рішення та винести нове судове рішення, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

При вирішенні питання про відкриття касаційного провадження за цією касаційною скаргою суд виходить з такого.

Відповідно до частини першої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.

За правилами пункту 2 частини п`ятої статті 328 КАС України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження), крім випадків, якщо:

а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики;

б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи;

в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу;

г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.

Скаржник обґрунтовує наявність обставин, передбачених підпунктами «а», «б» та «в» пункту 2 частини п`ятої статті 328 КАС України.

Згідно із частиною четвертою статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.

Під час перевірки зазначеної касаційної скарги на предмет дотримання вимог статті 330 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) встановлено, що у касаційній скарзі не викладені передбачені КАС України підстави для оскарження судових рішень в касаційному порядку.

Системний аналіз частини четвертої статті 328 КАС України і пункту 4 частини другої статті 330 КАС України дає підстави для висновку, що при касаційному оскарженні судових рішень, зазначених у частині першій статті 328 КАС України, у касаційній скарзі обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення норм процесуального права має обов`язково наводитись у взаємозв`язку із посиланням на відповідний пункт частини четвертої статті 328 КАС України як на підставу для касаційного оскарження судового рішення.

Обов`язковими умовами при оскарженні судових рішень на підставі пунктів 1 - 3 частини четвертої статті 328 КАС України є зазначення у касаційній скарзі:

- 1) норми матеріального права, яку неправильно застосовано судами; 2) постанови Верховного Суду і який саме висновок щодо застосування цієї ж норми у ній викладено; 3) висновок судів, який суперечить позиції Верховного Суду; 4) в чому полягає подібність правовідносин у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду i у якій подається касаційна скарга) (для пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України)

- 1) норми матеріального права, яку неправильно застосовано судом апеляційної інстанції; 2) постанову Верховного Суду, у якій викладено висновок щодо правильного застосування норми права, від якого належить відступити; 3) вмотивоване обґрунтування необхідності такого відступу; 4) висновок, який на думку скаржника відповідає правильному тлумаченню і застосуванню цієї норми (для пункту 2 частини четвертої статті 328 КАС України);

- 1) норми матеріального права, яку неправильно застосовано судом апеляційної інстанції, висновок щодо правильного застосування якої ще не сформульовано Верховним Судом; 2) висновок апеляційного суду, який на переконання скаржника є неправильним; 3) у чому полягає помилка суду при застосуванні відповідної норми права; 4) як на думку скаржника відповідна норма повинна застосовуватися (для пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України).

Крім того, при поданні касаційної скарги на підставі пунктів 1-3 частини четвертої статті 328 КАС України зазначені скаржником норми права, які на його переконання неправильно застосовано судами, повинні врегульовувати спірні правовідносини, а питання щодо їх застосування ставилося перед судами попередніх інстанції в межах підстав позову та/або заперечень сторін (наприклад, з точки зору порушення їх позивачем/відповідачем).

Також обов`язковою умовою при оскарженні судових рішень на підставі пунктів 1 і 2 частини четвертої статті 328 КАС України є подібність правовідносин у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду і у якій подається касаційна скарга).

Подібність правовідносин означає, зокрема, тотожність суб`єктного складу учасників відносин, об`єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (зокрема, часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). Зміст правовідносин з метою з`ясування їх подібності в різних рішеннях суду (судів) визначається обставинами кожної конкретної справи.

При цьому, обставини, які формують зміст правовідносин і впливають на застосування норм матеріального права, та оцінку судами їх сукупності не можна вважати подібністю правовідносин.

Перевіркою змісту поданої у цій справі касаційної скарги встановлено, що у ній міститься посилання на пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України. Скаржник вважає, що суди попередніх інстанцій не врахували висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 19 вересня 2023 року у справі №П/811/754/16. Однак, як на висновок Верховного Суду скаржник посилається на процитований судом пункт 10 розділу ІІІ Положення про ЄСІТС, що не може вважатися висновком з питання його правильного застосування у подібних правовідносинах.

Водночас у цій постанові Верховний Суд врахував висновки, викладені ним же у постанові від 1 серпня 2023 року у справі №380/17220/21 (яку до того ж застосували суди попередніх інстанцій у справі, у якій подано касаційну скаргу), і зазначив, що направлення судом поштової кореспонденції на електронну адресу ГУ ДПС, зазначену ним на його офіційному сайті, вважається належним способом вручення судового рішення.

У зазначених справах (№П/811/754/16 і № 380/17220/21) Верховний Суд не вирішував питання належності/неналежності листування декларанта з митним органом в порядку статті 55 МК України за допомогою електронної адреси, за якою митний орган зареєстрований в системі ЄСІКС, але водночас визнав, що та електронна адреса, яка вказана саме на офіційному сайті суб`єкта владних повноважень, є офіційною електронною адресою.

У справі, у якій подано касаційну скаргу, електронна адреса, зазначена на офіційному сайті суб`єкта владних повноважень, відрізняється від електронної адреси, за якою відповідач зареєстрований в ЄСІКС. Відповідно, приведені скаржником доводи не є достатніми для відкриття касаційного провадження на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України.

Оскільки доводи про не дослідження зібраних доказів відповідно до пункту 1 частини другої статті 353 КАС України можуть вважатися прийнятними виключно за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини четвертої статті 328 КАС України, наведені скаржником доводи в цій частині не можуть бути самостійною підставою для відкриття касаційного провадження.

Суд касаційної інстанції не може самостійно визначати підстави касаційного оскарження, такий обов`язок покладено на особу, яка оскаржує судові рішення, оскільки в ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина третя статті 334 КАС України), а в подальшому саме в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення (частина перша статті 341 КАС України).

Отже, відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження або їх некоректне (помилкове) визначення, або визначення безвідносно до предмета спору у конкретній справі, у якій подається касаційна скарга, унеможливлює її прийняття та відкриття касаційного провадження.

Згідно з пунктом 4 частини п`ятої статті 332 КАС України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.

За таких обставин, касаційна скарга підлягає поверненню як така, що не містить підстав касаційного оскарження.

На підставі вищенаведеного та керуючись положеннями статей 328, 330, 332, 359 КАС України,

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Дистрибуційна Компанія-К» на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28 лютого 2024 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 2 жовтня 2024 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Дистрибуційна Компанія-К» до Дніпровської митниці про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів - повернути скаржнику.

Копію даної ухвали надіслати учасникам справи у порядку, визначеному статтею 251 КАС України.

Роз`яснити скаржнику, що повернення касаційної скарги не позбавляє його права повторного звернення до Верховного Суду.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання й оскарженню не підлягає.

Суддя Н.Є. Блажівська