Постанова

від 07.11.2024 по справі 817/1370/16

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 листопада 2024 року

м. Київ

справа № 817/1370/16

касаційне провадження № К/990/17283/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Гончарової І.А.,

суддів - Олендера І.Я., Ханової Р.Ф.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Голд Декстер»

на постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 22 березня 2023 року (колегія суддів у складі: головуючий суддя - Шинкар Т.І.; судді: Іщук Л.П., Обрізко І.М.)

у справі № 817/1370/16

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Голд Декстер»

до Головного управління ДПС у Рівненській області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

У С Т А Н О В И В:

У вересні 2016 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Голд Декстер» (далі - ТОВ «Голд Декстер», позивач, платник, товариство) звернулося до адміністративного суду з позовом до Головного управління ДПС у Рівненській області (далі - ГУ ДПС у Рівненській області, відповідач, контролюючий орган, податковий орган) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 15 червня 2016 року № 0001641401, № 0001651401.

В обґрунтування позовних вимог платник зазначив, що висновки контролюючого органу про фіктивність господарських операцій позивача з визначеними в акті перевірки контрагентами є безпідставними та спростовуються належним чином оформленими первинними документами.

Рівненський окружний адміністративний суд рішенням від 16 листопада 2022 року позов задовольнив.

Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що господарські операції між позивачем та його контрагентами були спрямовані на настання реальних наслідків фінансово-господарської діяльності, що підтверджено оформленими первинними документами податкової та бухгалтерської звітності, які відповідають вимогам чинного законодавства України.

Восьмий апеляційний адміністративний суд постановою від 22 березня 2023 року скасував рішення суду першої інстанції та прийняв нове рішення, яким відмовив у задоволенні позову.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, апеляційний суд дійшов висновку, що господарські операції позивача з його контрагентами не носили реального характеру.

Не погодившись з рішенням суду апеляційної інстанції, ТОВ «Голд Декстер» звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 22 березня 2023 року та залишити в силі рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 16 листопада 2022 року.

Мотивуючи касаційну скаргу, позивач посилається на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права. Платник вказує, що судом апеляційної інстанції не враховані правові висновки Верховного Суду, викладені, зокрема, в постановах від 07 липня 2022 року у справі № 160/3364/19, від 28 березня 2023 року у cправі № 808/2678/16, від 06 жовтня 2021 року у справі № 806/3245/18, від 16 січня 2023 року у справі № 804/6654/17, від 08 травня 2019 року у справі № 160/7887/18.

Ухвалою від 05 червня 2023 року Верховний Суд відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою ТОВ «Голд Декстер».

Відзив на касаційну скаргу від відповідача не надійшов, що в силу частини четвертої статті 338 Кодексу адміністративного судочинства України не перешкоджає перегляду рішення суду апеляційної інстанції.

Переглядаючи оскаржуване судове рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судом апеляційної інстанції норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ним норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.

Судовий розгляд встановив, що відповідач провів планову виїзну перевірку ТОВ «Голд Декстер» (попередня назва - Товариство з обмеженою відповідальністю «Саноіл-Трейд», далі - ТОВ «Саноіл-Трейд») з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків та зборів, дотримання вимог валютного та іншого законодавства за період з 01 січня 2014 року по 31 грудня 2015 року, за результатами якої склав акт від 06 червня 2016 року № 111/17-14-22-01/37282611.

Відповідно до висновків акта перевірки відповідач встановив порушення платником вимог:

підпункту 14.1.27 пункту 14.1 статті 14, пункту 44.1 статті 44, пункту 138.2 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України (далі - ПК України), в результаті чого занижено податок на прибуток на 465 196,00 грн;

пунктів 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 статті 198 ПК України, в результаті чого занижено податок на додану вартість на 554 952,00 грн.

Обґрунтовуючи свою позицію, контролюючий орган зазначив про порушення правил формування податкового кредиту з податку на додану вартість та витрат при обчисленні податку на прибуток при господарських операціях позивача з придбання сільськогосподарської продукції у Товариства з обмеженою відповідальністю «Союз Агро 2007» та Товариства з обмеженою відповідальністю «Зеленецьке».

На підставі висновків акта перевірки 15 червня 2016 року контролюючий орган прийняв податкові повідомлення-рішення:

№ 0001641401, яким збільшив суму грошового зобов`язання за платежем податок на прибуток на 697 794,00 грн, з яких за податковим зобов`язанням 465 196,00 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями 232 598,00 грн;

№ 0001651401, яким збільшив суму грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість на 832 428,00 грн, з яких за податковим зобов`язанням 554 952,00 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями 277 476,00 грн.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, Верховний Суд зазначає таке.

Відповідно до підпункту 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 ПК України господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

За приписами пункту 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно з підпунктом 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 ПК України об`єктом оподаткування податком на прибуток є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135 - 137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138-143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.

За правилами пункту 198.1 статті 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Пунктом 198.6 статті 198 ПК України передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

За приписами статті 1 Закону України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні» господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства; первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Аналіз вказаних норм свідчить, що визначальною ознакою господарської операції є те, що вона має спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Здійснення господарської операції і власне її результат підлягають відображенню в бухгалтерському обліку.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Правові наслідки у вигляді виникнення у покупця права на формування сум витрат та податкового кредиту виникають за наявності сукупності таких обставин та підстав, зокрема: фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій; документального підтвердження реального здійснення господарських операцій сукупністю юридично значимих (дійсних) первинних та інших документів, які зазвичай супроводжують операції певного виду; наявності у сторін спеціальної податкової правосуб`єктності; наявності у покупця належним чином складеної податкової накладної; наявності ділової мети, розумних економічних причин для здійснення господарської операції.

При цьому наявність формально оформлених (складених) первинних документів та/або сплати грошових коштів не може слугувати підставою для формування даних податкового обліку за відсутності факту придбання відповідного активу.

Вимоги частини четвертої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України зобов`язують суд до активної ролі в судовому процесі, в тому числі до офіційного з`ясування всіх обставин справи і у відповідних випадках до витребування тих доказів, яких, на думку суду, не вистачає для належного встановлення обставин у справі, що розглядається.

Проте, в порушення наведеної процесуальної норми суд апеляційної інстанції не з`ясував, зокрема, за яких обставин і в який спосіб налагоджено господарські зв`язки між позивачем та його задекларованими постачальниками, хто персонально брав у цьому участь, не допитав відповідних осіб як свідків.

На думку Суду, оцінка господарських операцій позивача та його контрагентів у даному випадку вимагає ретельної перевірки обставин їх виконання.

Суд вважає, що суд апеляційної інстанції помилково не надав оцінки рішенню Рівненського окружного адміністративного суду від 05 грудня 2014 року у справі № 817/2399/14, яким встановлено обставини щодо реальності придбання та отримання ТОВ «Саноіл-Трейд» у Товариства з обмеженою відповідальністю «Зеленецьке» сої.

Крім того, суд апеляційної інстанції, посилаючись на ухвалу Шевченківського районного суду м. Чернівці від 17 грудня 2019 року у справі № 727/5722/16-к, якою було закрито кримінальне провадження за обвинувальним актом за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною п`ятою статті 27, частиною другою статті 205 Кримінального кодексу України, та за обвинуваченням ОСОБА_2 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною п`ятою статті 27, частиною другою статті 205 Кримінального кодексу України, у зв`язку з декриміналізацією кримінального правопорушення, передбаченого статтею 205 Кримінального кодексу України, фактично не дослідив зміст цієї ухвали та не встановив чи досліджувалися судом господарські операції платника з Товариством з обмеженою відповідальністю «Зеленецьке».

Також, безпідставно судом апеляційної інстанції не враховано довідку від 20 червня 2014 року № 39/22/37282611 про результати проведення зустрічної звірки ТОВ «Саноіл-Трейд» щодо документального підтвердження господарських відносин із Товариством з обмеженою відповідальністю «Союз Агро 2007».

За таких обставин, Верховний Суд не може погодитись з висновком суду апеляційної інстанції, який, надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, вказав про необґрунтованість позовних вимог без повного з`ясування всіх фактичних обставин у справі.

Відповідно до частин першої, другої та третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

За приписами частини другої статті 353 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 328 цього Кодексу.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 353, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Голд Декстер» задовольнити частково.

Постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 22 березня 2023 року скасувати, а справу направити на новий розгляд до апеляційного суду.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач І. А. Гончарова

Судді І. Я. Олендер

Р. Ф. Ханова