Ухвала

від 06.11.2024 по справі 297/1883/24

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 листопада 2024 року

м. Київ

справа № 297/1883/24

провадження № 61-14574ск24

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Гулейкова І. Ю. (суддя-доповідач), Лідовця Р. А., Луспеника Д. Д.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

заінтересована особа - Державна установа «Закарпатська установа виконання покарань (№ 9)»,

розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Берегівського районного суду Закарпатської області від 22 квітня 2024 року у складі судді Ільтьо І. І. та постанову Закарпатського апеляційного суду від 24 вересня 2024 року у складі колегії суддів: Собослоя Г. Г., Кожух О. А., Мацунича М. В.,

ВСТАНОВИВ:

У квітні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Державної установи «Закарпатська установа виконання покарань» (№ 9)» (далі - ДУ «Закарпатська УВП» (№9), у якому просить встановити факт його незаконного тримання під вартою в період з 29 липня 2022 року до 12 серпня 2022 року, без рішення суду.

Ухвалою судді Берегівського районного суду Закарпатської області від 22 квітня 2024 року, залишеною без змін постановою Закарпатського апеляційного суду від 24 вересня 2024 року, відмовлено у відкритті провадження у справі за позовною заявою ОСОБА_1

Повернуто ОСОБА_1 судовий збір, сплачений при поданні позовної заяви до Берегівського районного суду Закарпатської області в розмірі 1 211,20 грн.

ОСОБА_1 у жовтні 2024 року засобами поштового зв`язку звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою на ухвалу Берегівського районного суду Закарпатської області від 22 квітня 2024 року та постанову Закарпатського апеляційного суду від 24 вересня 2024 року в якій, посилаючись на порушення судами норм процесуального права, просить оскаржувані судові рішення скасувати та направити справу до суду першої інстанції.

Касаційна скарга обґрунтована тим, що судом першої інстанції безпідставно застосовано пункт 1 частини першої статті 186 ЦПК України, чим фактично позбавлено позивача права на судовий захист. Крім того, посилаючись на норми статей 1166, 1167, 1173, 1174 Цивільного кодексу України, зазначає, що вирішення зазначеного питання судом у порядку цивільного судочинства не призведе до заміщення ним функцій суду кримінальної юрисдикції та не може завдати шкоди інтересам кримінального провадження. Зазначає, що судами не враховано правовий висновок Великої Палати Верховного Суду, викладений у постанові від 15 травня 2019 року у справі № 372/2904/17-ц.

Відповідно до частини першої статті 394 ЦПК України одержавши касаційну скаргу, оформлену відповідно до вимог статті 392 цього Кодексу, колегія суддів у складі трьох суддів вирішує питання про відкриття касаційного провадження (про відмову у відкритті касаційного провадження).

Згідно з положеннями частини четвертої статті 394 ЦПК України у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.

Відповідно до частини шостої статті 394 ЦПК України ухвала про відмову у відкритті касаційного провадження повинна містити мотиви, з яких суд дійшов висновку про відсутність підстав для відкриття касаційного провадження.

Вивчивши касаційну скаргу ОСОБА_1 , зміст ухвали Берегівського районного суду Закарпатської області від 22 квітня 2024 року та постанови Закарпатського апеляційного суду від 24 вересня 2024 року, Верховний Суд дійшов висновку, що скарга є необґрунтованою, а наведені в ній доводи не дають підстав для висновків щодо незаконності та неправильності зазначених судових рішень.

Такого висновку Суд дійшов з огляду на таке.

У статтях 55, 56 Конституції України закріплено, що кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Частиною першою статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція), яка з огляду на приписи частини першої статті 9 Конституції України, статті 10 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) є частиною національного законодавства, встановлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Система судів загальної юрисдикції є розгалуженою. Судовий захист є основною формою захисту прав, інтересів та свобод фізичних та юридичних осіб, державних та суспільних інтересів.

Судова юрисдикція - це інститут права, який покликаний розмежувати компетенцію як різних ланок судової системи, так і різних видів судочинства - цивільного, кримінального, господарського та адміністративного.

Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, в якому розглядається визначена категорія справ.

У статті 19 ЦПК України визначено, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами.

Отже, в порядку цивільного судочинства можуть розглядатися будь-які справи, у яких хоча б одна зі сторін є фізичною особою, якщо їх вирішення не віднесено до інших видів судочинства.

У поданому позові ОСОБА_1 просив встановити факт його незаконного тримання під вартою в період з 29 липня 2022 року до 12 серпня 2022 року, без рішення суду, що фактично свідчить про незгоду з діями органів досудового розслідування.

Порядок кримінального провадження на території України визначається лише кримінальним процесуальним законодавством України (частина перша статті 1 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК України)).

Кримінальне провадження - досудове розслідування і судове провадження, процесуальні дії у зв`язку із вчиненням діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (пункт 10 частини першої статті 3 КПК України).

Згідно з частиною першою статті 2 КПК України завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Порядок оскарження рішень, дій чи бездіяльності органів досудового розслідування чи прокурора під час досудового розслідування у кримінальних провадженнях визначає глава 26 КПК України.

Вичерпний перелік рішень, дій чи бездіяльності слідчого та прокурора, що можуть бути оскаржені слідчому судді на етапі досудового провадження, визначений у частині першій статті 303 КПК України. Скарги на інші рішення, дії чи бездіяльність слідчого або прокурора не розглядаються під час досудового розслідування і можуть бути предметом розгляду під час підготовчого провадження у суді згідно з правилами статей 314 - 316 цього Кодексу (частина друга статті 303 КПК України).

При цьому необхідно зазначити, що закриття кримінального провадження щодо фізичної особи з реабілітуючих підстав є підтвердженням незаконних дій органів досудового розслідування, які в судовому порядку додатково не потрібно такими визнавати. Згідно з пунктом 1 частини першої статті 1, пунктом 2 частини першої статті 2, пунктом 5 статті 3 Закону № 266/94-ВР винесення органом досудового розслідування постанови про закриття кримінального провадження на підставі пункту 3 частини 1 статті 284 КПК України (у зв`язку з невстановленням достатніх доказів винуватості особи в суді і вичерпанням можливості їх отримати) надає право фізичній особі на відшкодування шкоди в розмірах і порядку, передбачених цим Законом.

Тобто кримінальний процесуальний закон визначає спеціальний порядок розгляду скарг, які позивач заявив за правилами цивільного судочинства.

Схожий висновок сформульовано Великою Палатою у постанові від 22 квітня 2019 року у справі № 236/893/17.

За наведених обставин Верховний Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що вимоги ОСОБА_1 про встановлення факту незаконного тримання під вартою не підлягають розгляду у цивільному судочинстві.

Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права при постановленні оскаржуваних судових рішень, а зводяться до суб`єктивного тлумачення норм процесуального права.

Посилання заявника в касаційній скарзі на положення статей 1166, 1167, 1173, 1174 Цивільного кодексу України не впливає на правильність висновків, зроблених судами першої та апеляційної інстанцій, оскільки позивачем у цій справі не заявлялися вимоги про відшкодування шкоди.

Водночас посилання в касаційній скарзі на те, що судами не враховано висновки, викладені в постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 травня 2019 року у справі № 372/2904/17-ц не можуть бути підставами для скасування судових рішень, оскільки зроблені за інших фактичних обставин, ніж у справі, про перегляд якої подано касаційну скаргу.

Оскільки правильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення, колегія суддів вважає, що касаційна скарга є необґрунтованою та відсутні підстави для відкриття касаційного провадження.

Керуючись частинами четвертою, п`ятою і шостою статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ:

У відкритті касаційного провадженняу справі за позовом ОСОБА_1 , заінтересована особа - Державна установа «Закарпатська установа виконання покарань (№ 9)», про встановлення факту незаконного тримання під вартою, за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Берегівського районного суду Закарпатської області від 22 квітня 2024 року та постанову Закарпатського апеляційного суду від 24 вересня 2024 року відмовити.

Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити особі, яка подала касаційну скаргу.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді: І. Ю. Гулейков Р. А. Лідовець Д. Д. Луспеник