Постанова

від 05.11.2024 по справі 201/12904/23

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/6552/24 Справа № 201/12904/23 Суддя у 1-й інстанції - Федоріщев С.С. Суддя у 2-й інстанції - Новікова Г. В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 листопада 2024 року Дніпровський апеляційний суд в складі колегії:

головуючого судді : Новікової Г.В.

суддів: Гапонова А.В., Никифоряка Л.П.,

за участю секретаря Лопакової А.Д.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпрі апеляційну скаргу представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Новобуд Сервіс» на рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 08 квітня 2024 року та додаткове рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 24 квітня 2024 року у цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Новобуд Сервіс» до ОСОБА_1 про зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

19 жовтня 2023 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Новобуд Сервіс» звернулося до суду з зазначеним позовом. В обґрунтування посилалося на те, що відповідно до рішення виконавчого комітету Дніпропетровської міської ради № 26 від 23.01.2012 року на баланс ТОВ«Новобуд Сервіс» передано будівлю комерційного призначення з торговельними приміщеннями та автопаркінгом літера А-7, навіси літера АІ, АІІ, ганки літера а, а2, а3, в`їзд літера а1 за адресою: АДРЕСА_1 . Про наведений факт зроблено запис в облікову книгу № 67-ЮН за реєстровим № 3155-164. Вказане підтверджується випискою з облікової книги про реєстрацію нежитлової будівлі (комплексу) від 09.04.2012.

Згідно інформаційної довідки із державного реєстру речових прав № 344914589 від 31.08.2023 року ОСОБА_1 є власником нежитлового приміщення, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , тобто у будівлі на балансі позивача.

Позивачеві стало відомо, що відповідач використовує зазначене вище приміщення за відмінним від визначеного функціональним призначенням. Так, у приміщенні, у відомостях про яке в Державному реєстрі речових прав зазначено, що таке приміщення є автопаркінгом, працює автомийка.

Дії відповідача перешкоджають позивачеві реалізувати перелічені вище права управителя та належно виконувати свої обов`язки як управителя. Позивач має право вимоги до споживача щодо дотримання вимог правил експлуатації жилих приміщень та прибудинкової території, санітарно-гігієнічних правил і правил пожежної безпеки, інших нормативно-правових актів у сфері комунальних послуг.

В порушення норм закону відповідачем не обладнано автомийку жодними очисними спорудами та не укладено договір про надання послуг каналізації. Відповідач не звертався до Комунального підприємства «Дніпроводоканал» Дніпропетровської міської ради з повідомленням про зміни господарської діяльності споживача та не отримував відповідних технічних умов.

При цьому, обсяг спожитої відповідачем води враховується загальнобудинковим лічильником ТОВ «Новобуд Сервіс», що підтверджується складеним Комунальним підприємством «Дніпроводоканал» Дніпропетровської міської ради актом № 322/5 від 22.08.2023 року.

Отже, відповідачем не погоджено окремо технічних умов щодо використовуваного ним об`єкта автомийки. В той час, як очевидним є той факт, що така діяльність відповідача вимагає значного забору води.

Відповідачем не обладнано автомийку жодними очисними спорудами та не укладено договір про надання послуг каналізації.

Серед іншого, відсутній також висновок санітарно-епідомологічної експертизи, відповідно не є відомим, чи знаходиться автомийка у приміщенні в задовільному санітарно-технічному стані. Дозвіл на роботу такого приміщення в якості автомийки не отримано.

Отже, у приміщенні, що належить на праві приватної власності відповідачеві, відбулася перебудова введеного в експлуатацію в установленому законом порядку об`єкту будівництва із зміною основних техніко-економічних показників, що в розумінні ДБН-2.2-3- 2014 є реконструкцією, і вимагає отримання права на виконанні таких робіт.

Діяльність відповідача у приміщеннях в будівлі комерційного призначення з торгівельними приміщеннями та автопаркінгом літ.А-7 у підвалі автопаркінг - нежитлові приміщення поз. 1-3, 5-14, 16, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , здійснюється за відсутності законодавчих дозволів.

Просив зобов`язати відповідача вчинити дії щодо отримання від виконавця послуги з централізованого водопостачання / централізованого водовідведення технічних умов, необхідних для роботи автомийки у нежитловому приміщенні в будівлі комерційного призначення з торгівельними приміщеннями та автопаркінгом літ.А-7 у підвалі автопаркінг - нежитлові приміщення поз. 1-3, 5-14, 16, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 18156412101).

Зобов`язати відповідача у встановленому законом порядку вчинити дії щодо отримання передбачених законом дозвільних документів для функціонування автомийки та зміни функціонального призначення нежитлового приміщення в будівлі комерційного призначення з торгівельними приміщеннями та автопаркінгом літ.А-7 у підвалі автопаркінг - нежитлові приміщення поз. 1-3, 5-14, 16, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 18156412101), а саме: змінити призначення приміщень «автопаркінг» на «автомийка». Судові витрати покласти на відповідача.

Рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 08 квітня 2024 року в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Додатковим рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 24 квітня 2024 року стягнуто з ТОВ «Новобуд Сервіс» на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 24000 грн..

В апеляційній скарзі представник ТОВ «Новобуд Сервіс» просить скасувати рішення та додаткове рішення суду першої інстанції та ухвалити нове про задоволення позовних вимог.

Вважає, що рішення суду першої інстанції є незаконним, необґрунтованим та таким, що підлягає скасуванню внаслідок неповноти встановлення судом першої інстанції обставин, які мають значення для справи, неправильного визначення відповідно до встановлених судом обставин правовідносин між сторонами спору.

Висновок суду першої інстанції про те , що позивачем не надано жодного доказу, який би підтверджував право позивача на заявлення таких вимог, є помилковим.

Суд першої інстанції не звернув увагу на те, що підставою для позову стало влаштування автомийки у належному ОСОБА_1 на праві власності автопаркінгу - нежитлових приміщеннях поз. 1-3, 5-14, 16 будівлі комерційного призначення з торгівельними приміщеннями та автопаркінгом літ.А-7, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , без дотримання передбачених законодавством технічних умов, в порушення санітарногігієнічних, екологічних, будівельних норм і правил.

Додаткове рішення було ухвалено без виклику позивача,що є обов`язковою підставою для його скасування.

Відзив на апеляційну скаргу не надходив.

В судове засідання з`явилися представник ТОВ «НОВОБУД СЕРВІС» -адвокат Кок С.А. та представник ОСОБА_1 -адвокат Федорчук К.Ю..

Відповідно до статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення в межах доводів апеляційної скарги відповідно до статті 367 ЦПК України, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог,суд першої інстанції виходив із того, що позивачем не надано належних та допустимих доказів на порушення його прав та інтересів,усі доводи позивача ґрунтуються лише на припущеннях.

Такий висновок відповідає встановленим обставинам та нормам матеріального і проце- суального права.

Статтею 15ЦК Українипередбачено,що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно доположень статті16ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Способамизахисту цивільнихправ таінтересів можутьбути: визнанняправа; визнанняправочину недійсним; припиненнядії,яка порушуєправо; відновленнястановища,яке існувалодо порушення; примусовевиконання обов`язкув натурі; змінаправовідношення; припиненняправовідношення; відшкодуваннязбитків таінші способивідшкодування майновоїшкоди; відшкодуванняморальної (немайнової)шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.

Судом першої інстанції встановлено, що відповідач є власником об`єкта нежитлового приміщення загальною площею 886,9 кв.м (опис об`єкта: в будівлі комерційного призначення з торгівельними приміщеннями та авто паркінгом літ. А-7 у підвалі авто-паркінг-нежитлові приміщення поз. 1-3, 5-14, 16) за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 18156412101) на підставі договору дарування від 07.06.2013 року № 274, посвідченого приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Баден А.Є.

Відповідно до акта приймання-передачі з балансу на баланс від 28.02.2007 року приміщення літ. А-7 комерційного призначення за адресою: АДРЕСА_1 загальною площею будівлі 8410,1 кв.м було передано позивачу.

Згідно з п. 2.2. Статуту позивача предметом його діяльності є, зокрема, управління нерухомим майном.

В обґрунтуванняпозовних вимогпозивач посилавсяна те,що підставою дляпозову сталовлаштування автомийкиу належному ОСОБА_1 направі власностіавтопаркінгу -нежитлових приміщенняхпоз.1-3,5-14,16будівлі комерційногопризначення зторгівельними приміщеннямита автопаркінгомліт.А-7,що знаходитьсяза адресою: АДРЕСА_1 ,без дотриманняпередбачених законодавствомтехнічних умов,в порушеннясанітарногігієнічних,екологічних,будівельних нормі правил,що перешкоджає позивачеві реалізувати права управителя та належно виконувати свої обов`язки як управителя.

На підтвердження порушених прав позивачем надано акт від 22.08.2023 року,складений представником КП`Дніпроводоканал» Дніпровської міської ради,в якому зазначено,що у підвальному приміщенні працює субспоживач/автомийка. Обсяг спожитої води враховується загальнобудинковим лічильником.

Інших належнихта допустимихдоказів,які бпідтверджували наявністьпорушеного правапозивача збоку власникаавтопаркінгуОСОБА_1 не надано.

Заперечуючи проти позову, відповідач послалася на те, що не підтверджено, що у неї з позивачем взагалі існують договірні відносини. Зазначені доводи нічим не спростовуються.

Доводи про те, що відповідачем не обладнано автомийку жодними очисними спорудами та не укладено договір про надання послуг каналізації не можуть бути прийнятими до уваги, оскільки не надано доказів порушення прав позивача такими діями відповідача, які б підтверджувалися рішеннями чи приписами компетентних органів.

Посилання на те, що відповідачем використовується більша кількість води,яка обраховується загальним лічильником і при виявленні в подальшому будь-яких порушень відповідальність буде нести позивач, є безпідставним. Позивачем не надано доказів того, що ним приймалися заходи щодо можливості підлючення автомийки, належної відповідачеві, на індивідуальний лічильник.

Встановивши обставини справи,суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що позивачем не надано належних та допустимих доказів в підтвердження порушення прав позивача діями відповідача.

Суд першої інстанції правильно не прийняв до уваги твердження позивача стосовно того, що дії відповідача перешкоджають позивачеві реалізувати права управителя та належно виконувати свої обов`язки як управителя, оскільки дане твердження ніяким чином не обґрунтовано, не надано будь-який доказів на підтвердження даного факту.

За встановлених обставин суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те ,що позивачем не надано належних та допустимих доказів на порушення його прав та інтересів, усі доводи позивача ґрунтуються лише на припущеннях, і правильно відмовив в задоволенні позовних вимог.

Доводи апеляційної скаргине спростовують правових висновків суду та не дають підстав для висновку про неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи та неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, що привело або могло привести до неправильного вирішення справи.

Що стосується додатковкового рішення, то апеляційний суд виходить із наступного.

Відповіднодо положеньстатті 270ЦПК України суд,що ухваливрішення,може зазаявою учасниківсправи чиз власноїініціативи ухвалитидодаткове рішення,якщо судом не вирішено питання про судові витрати .

Заяву про ухвалення додаткового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання рішення.

Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів із дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.

У разі необхідності суд може викликати сторони або інших учасників справи в судове засідання. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.

Встановлено, що клопотання про стягнення судових витрат надійшло від представника відповідача до закінчення строку на виконання рішення.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції інтереси відповідача ОСОБА_1 у суді першої інстанції представляли адвокат Федорчук К.Ю. та адвокат Лисенко С.Ю.. Після ухвалення рішення по суті зазначені представники подали клопотання про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, за результатами розгляду яких було ухвалено оскаржуване додаткове рішення.

Судом встановлено, що представником ОСОБА_1 у відзиві на позовну заяву зазначено, що відповідач очікує понести у зв`язку із розглядом справи витрати на правничу допомогу, розрахунок яких буде поданий після з`ясування обсягу наданих послуг у цій справі. Сама ж заява про ухвалення додаткового рішення про стягнення витрат на правничу допомогу разом із відповідними доказами подана ОСОБА_2 до суду першої інстанції через відділення поштового зв`язку 13 квітня 2024 року

Отже,вимога щодорозподілу судовихвитрат направову допомогубула заявленаадвокатом до винесення рішення по суті, а заява про ухвалення додаткового судового рішення разом із доказами подана в п`ятиденний строк після ухвалення 08 квітня 2024 року рішення.

Задовольняючи клопотання про стягнення на користь відповідача з позивача витрат на професійну правничу допомогу, суд першої інстанції виходив із того, що представниками відповідно до вимог ЦПК України належними та допустимими доказами доведено наявність підстав для відшкодування їй таких витрат.

Висновок судупершої інстанціїузгоджується зположеннямистатті 19 Закону № 5076-VI,згідно якого видами адвокатської діяльності, зокрема, є:

- надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави;

- складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру;

- представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення представництва на надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок його обчислення, зміни та умови повернення визначаються у договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховується складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону № 5076-VI).

Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися у ці правовідносини.(Постанова Великої Палати Верховного Суду справа № 755/9215/15-ц від 19 лютого 2020 року).

Доводи про те, що додаткове рішення було ухвалено без повідомлення позивача,що є обов`язковою підствою для його скасування, є безпідставними. Відповідно до положень статті 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

У разі необхідності суд може викликати сторони або інших учасників справи в судове засідання.

При вирішенні питання про ухвалення додаткового рішення у суду першої інстанції не виникло необхідності для виклику сторін в судове засідання, що не є порушенням норм процесуального права і підставою для скасування правильного по суті судового рішення.

Апеляційний суд враховує,що як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого в Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі «Руїз Торія проти Іспанії», §§ 29-30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх (§ 2 рішення у справі «Хірвісаарі проти Фінляндії»).

Відповідно достатті 375 ЦПК Українисуд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки апеляційнимсудом невстановлено порушенняабо неправильнезастосування судомпершої інстанціїпри розгляді цієї справи норм матеріального чи процесуального права та невідповідності висновків суду обставинами справи, то підстав для задоволення скарги і скасування судового рішення з ухваленням нового рішення немає.

Керуючись ст. ст. 368, 375, 382, 384 ЦПК України, апеляційний суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Новобуд Сервіс» залишити без задоволення.

Рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 08 квітня 2024 року та додаткове рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 24 квітня 2024 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 06 листопада 2024 року.

Судді: