Ухвала

від 04.11.2024 по справі 405/3751/24

КРОПИВНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Кропивницький апеляційнийсуд

№ провадження 11-сс/4809/561/24 Слідчий суддя ОСОБА_1

Доповідач в колегії апеляційного суду ОСОБА_2

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04.11.2024 року. Колегія суддів судової палати у кримінальних справах Кропивницького апеляційного суду у складі:

головуючого судді ОСОБА_2 ,

суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

з участю: секретаря ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кропивницькому, апеляційну скаргу скаржника ОСОБА_6 наухвалу слідчогосудді Ленінськогорайонного судум.Кіровограда від26.09.2024,якою останньомувідмовлено взадоволені скаргина бездіяльністьпрокурора,яка полягаєу невнесеннівідомостей прокримінальне правопорушеннядо Єдиногореєстру досудовихрозслідувань,

В С Т А Н О В И Л А:

ОСОБА_6 звернувся до слідчого судді Ленінського районного суду м. Кіровограда зі скаргою на бездіяльність прокурора, що полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань.

Вказана скарга мотивована тим, що під час ухвалення вироку 31 березня 2000 року суддями допущено зловживання своїми правами, а саме прийнято рішення про призначення покарання у виді довічного позбавлення волі.

Скаржник вважає, що судді, які приймали участь в ухвалені судових рішень мають нести кримінальну відповідальність за ст.ст. З64, 374, 375 КК України, а саме за завідомо неправдивий висновок експерта поєднаний обвинуваченням у особливо тяжкому злочині або штучним створенням доказів обвинувачення, а та вчинені з корисливих мотивів.

Ухвалою слідчого судді Ленінського районного суду м. Кіровограда від 26.09.2024 ОСОБА_6 поновлено строк на звернення зі скаргою на бездіяльність прокурора до суду та відмовлено в задоволенні скарги ОСОБА_6 на бездіяльність прокурора,яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань.

Судове рішення мотивовано тим, що заявник просив прокурора внести відомості про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань стосовно суддів Верховного Суду.

Таким чином, з поданої заявником скарги вбачається його незгода з судовим рішенням, ухваленим суддями Верховного Суду України від 29.06.2000 року.

В апеляційній скарзі ОСОБА_6 простить просить скасувати ухвалу слідчого судді та постановити нову, якою задовольнити його скаргу.

Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що висновок суд зробив без оцінки наведених мною у заяві конкретних фактичних обставин вчиненого щодо його кримінального правопорушення суддями різних судових інстанцій під час слухання кримінального провадження за яким його було засудженого до довічного позбавлення волі.

Його позбавлено можливості висловити свою думку у судовому засідання чим порушено право на справедливий суд та доступ до правосуддя.

Відомості, які підлягають внесенню до ЄРДР та їх перелік визначені ч. 5 ст. 214 КПИ України, відповідно до положень якої до ЄРДР підлягають внесенню, серед інших відомостей, короткий виклад обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, наведених потерпілим, заявником чи виявлені з іншого джерела. Аналогічні за змістом норми містяться у Розділі ІІ Положення про Єдиний реєстр досудових розслідувань, порядок його формування та ведення (далі Положення), затвердженого наказом Генерального прокурора України N9298 від 30.06.2020, згідно з яким відомості про кримінальне правопорушення, викладені у заяві, повідомленні чи виявлені з іншого джерела повинні відповідати вимогам п. 4 ч. 5 ст. 214 ИПН України, зокрема, мати короткий виклад обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення.

Разом з апеляційною скаргою ОСОБА_6 заявив клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження, з підстав того, що в судових засіданнях він був присутній взагалі як і на проголошенні ухвали, яку отримав 17 жовтня 2024 року перебуваючи у місцях позбавлення волі.

Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали скарги та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, з таких підстав.

Відповідно до п. 1 ч. 1ст. 303 КПК України на досудовому провадженні можуть бути оскаржені такі рішення, дії чи бездіяльність слідчого, дізнавача, прокурора, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань після отримання заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення.

Згідно з ч.1ст. 304 КПК Українискарги на рішення, дії чи бездіяльність слідчого, передбачені частиною першоюстатті 303 КПК України, можуть бути подані особою протягом десяти днів з моменту прийняття рішення, вчинення дії або бездіяльності. Якщо рішення слідчого чи прокурора оформлюється постановою, строк подання скарги починається з дня отримання особою її копії.

Відповідно до вимог ст. 214 КПК України слідчий, дізнавач, прокурор невідкладно, але не пізніше 24 годин після подання заяви, повідомлення про вчинене кримінальне правопорушення або після самостійного виявлення ним з будь-якого джерела обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, зобов`язаний внести відповідні відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань, розпочати розслідування та через 24 години з моменту внесення таких відомостей надати заявнику витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань. Відмова у прийнятті та реєстрації заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення не допускається.

Відповідно до п. 2 Розділу II Положення про порядок ведення Єдиного реєстру досудових розслідувань, затвердженогонаказом Генерального прокурора України N 139 від 06.04.2016, відомості про кримінальне правопорушення, викладені у заяві, повідомленні чи виявлені з іншого джерела повинні відповідати вимогам п. 4 ч. 5ст. 214 КПК України, зокрема, мати короткий виклад обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення; особа, яка подає заяву чи повідомляє про кримінальне правопорушення, під розпис попереджається про кримінальну відповідальність за завідомо неправдиве повідомлення, крім випадків надходження заяви, повідомлення поштою або іншими засобами зв`язку.

Аналіз вищезазначених положень закону дає підстави для висновку, що реєстрації в ЄРДР підлягають не будь-які заяви чи повідомлення, а лише ті, які містять достатні відомості про кримінальне правопорушення та можуть об`єктивно свідчити про вчинення особою такого кримінального правопорушення. Якщо у заяві чи повідомленні таких даних немає, то вони не можуть вважатися такими, що повинні бути обов`язково внесені до ЄРДР.

При цьому, виходячи зі змістуст. 214 КПК України, повноваженнями щодо оцінки відомостей, наведених у заяві чи повідомлених потерпілим, чи виявлених з іншого джерела, як таких, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення наділені слідчий, прокурор. Слідчий суддя такими повноваженнями не наділений.

Такі положення Закону слугують гарантією кожній особі від необґрунтованого обвинувачення та процесуального примусу.

Із змісту скарги вбачається, що ОСОБА_6 порушує питання, щодо незаконності прийняття вироку судової колегії в кримінальних справах Кіровоградського обласного суду від 31.03.2000 та ухвали судової колегії в кримінальних справах Верховного суду України від 29.06.2000, постановленої за результатами розгляду, якою оскаржуване рішення залишено без змін.

В той же час необхідно зазначити про те, що ОСОБА_6 будь-яких фактів щодо незаконності прийняття вироку судової колегії в кримінальних справах Кіровоградського обласного суду від 31.03.2000 та ухвали судової колегії в кримінальних справах Верховного суду України від 29.06.2000 не надав, а фактично висловлюється незгода із результатами судового розгляду, винесеними рішеннями та призначеним покаранням.

Вимоги ч.1 ст. 2 КК України встановлюють підстави кримінальної відповідальності, а саме вчинення особою суспільно небезпечного діяння, яке містить склад кримінального правопорушення, передбаченого цим Кодексом.

Згідно з ч. 11 КК України кримінальним правопорушенням є передбачене цим Кодексом суспільно небезпечне винне діяння (дія або бездіяльність), вчинене суб`єктом кримінального правопорушення.

Не є кримінальним правопорушенням дія або бездіяльність, яка хоча формально і містить ознаки будь-якого діяння, передбаченого цим Кодексом, але через малозначність не становить суспільної небезпеки, тобто не заподіяла і не могла заподіяти істотної шкоди фізичній чи юридичній особі, суспільству або державі.

Завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура (ст.2 КПК України).

Отже, враховуючи те, що ОСОБА_6 у 2023 році звернувся із заявою про злочин за 2000 рік, тобто після значного проміжку часу, будь-яких фактів щодо незаконності прийняття вироку судової колегії в кримінальних справах Кіровоградського обласного суду від 31.03.2000 та ухвали судової колегії в кримінальних справах Верховного суду України від 29.06.2000 не надав, колегія суддів приходить до висновку про те, що доводи ОСОБА_6 викладених у заяві про злочин, ґрунтуються на суб`єктивній оцінці та ставленні із результатами судового розгляду, винесеними рішеннями та призначеним покаранням, та не містять конкретних фактичних даних, які б свідчили про існування обставин, які б вказували на наявність факту кримінального правопорушення, вчиненого судовою колегії в кримінальних справах Кіровоградського обласного суду та судовою колегії в кримінальних справах Верховного суду України.

Тобто, доводи ОСОБА_6 будуються на припущеннях, які не підтверджуються будь-якими доказами, а суть зазначених заявником обставин взагалі неможливо встановити із змісту заяви-повідомлення про кримінальне правопорушення.

В той же час. із змісту скарги ОСОБА_6 вбачається, що він просить внести відомості про вчинення кримінального правопорушення відносно не конкретизованих осіб та за своєю суттю не містить будь-якої конкретики щодо вчинення кримінального правопорушення, а саме із змісту заяви про вчинення кримінального правопорушення не можливо встановити будь-які конкретні дії ні з боку колегії в кримінальних справах Кіровоградського обласного суду так і з боку судової колегії в кримінальних справах Верховного суду України, а фактично висловлюється незгода із результатами судового розгляду, винесеними рішеннями та призначеним покаранням.

При цьому, судове рішення колегії в кримінальних справах Кіровоградського обласного суду було предметом розгляду судової колегії в кримінальних справах Верховного суду України.

Необхідно зазначити про те, що ОСОБА_6 зазначає в заяві про злочин щодо зловживання його процесуальними правами та застосування ст. 25-2 КК України (в чинній на той час редакції), чим фактично висловлює свою незгоду з судовим рішенням, яке набрало законної сили.

В той же час, у заяві про вчинення кримінального правопорушення України не містять конкретних фактичних даних, які б свідчили про існування обставин, які б давали підстави для кваліфікації дій за будь-якою зі статейКримінального кодексу України.

У справі за конституційним поданням Верховного Суду України про офіційне тлумачення положень ч. ч. 1, 2ст. 126 Конституції Українита ч. 2ст. 13 Закону України "Про статус суддів"(справа про незалежність суддів як складову їхнього статусу) від 01.12.2004 року N 19-рп/2004 Конституційний Суд України визначив, що недоторканність суддів - один із елементів їхнього статусу. Вона не є особистим привілеєм, а має публічно-правове призначення - забезпечити здійснення правосуддя неупередженим, безстороннім і справедливим судом.

Незалежність і недоторканність суддів є невід`ємною ознакою правової держави та однією з фундаментальних засад демократичного суспільства. Як наголошується в Рекомендації N R (94) 12 Комітету міністрів Ради Європи державам-членам щодо незалежності, ефективності та ролі суддів, незалежність судів є передумовою верховенства права та основоположною гарантією справедливого суду.

Згідно з пунктом 10Постанови Пленуму ВСУ N 8 від 13.06.2007 "Про незалежність судової влади", судові рішення вважаються законними, доки вони не скасовані в апеляційному чи касаційному порядку або не переглянуті компетентним судом в іншому порядку, визначеному процесуальним законом. Процесуальні дії судді, законність і обґрунтованість рішень суду можуть бути предметом розгляду лише в апеляційному та касаційному порядку, визначеному процесуальним законом.

Виключне право перевірки законності та обґрунтованості судових рішень має відповідний суд згідно з процесуальним законодавством. Оскарження у будь-який спосіб судових рішень, діяльності судів і суддів щодо розгляду та вирішення справи поза передбаченим процесуальним порядком у справі не допускається і суди повинні відмовляти у прийнятті позовів та заяв з таким предметом.

Аналогічної позиції дотримується і Консультативна ради європейських суддів, яка в пункті 57 Висновку N 11 (2008) до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень підкреслює, що зміст конкретних судових рішень контролюється, насамперед, за допомогою процедур апеляції або перегляду рішень у національних судах та за допомогою права на звернення до Європейського суду з прав людини.

Верховний Суд України в постанові від 15.04.2008 у справі N 21-319во07 зазначив: "Законність процесуальних актів і дій (бездіяльності) суду, вчинених при розгляді конкретної справи, не може перевірятися, за межами передбаченого законом процесуального контролю. Намагання зробити це в конкретній справі шляхом подання окремого позову проти суду чи судді є протиправним втручанням у здійснення правосуддя і посяганням на процесуальну незалежність суду".

Отже, намагання зробити це в конкретній справі шляхом подання повідомлення про кримінальні правопорушення може вказувати на протиправне втручання у здійснення правосуддя й посягання на процесуальну незалежність, що передбачають статті126та129 Конституції України.

При розгляді питання, що стосується невнесення відомостей в ЄРДР, яке стосується судді, необхідно також враховувати Висновок Судової палати у кримінальних справах Верховного Суду України щодо питання про початок кримінального провадження стосовно суддів, яке пов`язане зі здійсненням ними судочинства від 01.07.2013.

Так, судова палата у кримінальних справах Верховного Суду України дійшла висновку, що для забезпечення незалежності суддів, при отриманні заяви про вчинений суддею злочин, яке пов`язане зі здійсненням ним судочинства, уповноважений орган повинен внести до ЄРДР та розпочати розслідування тільки таку заяву або повідомлення, які мають ознаки кримінального правопорушення, а не будь-які інші. Такий обов`язок слідчого і прокурора визначено ч. 1ст. 2 КК України, оскільки підставою кримінальної відповідальності є вчинення особою суспільно небезпечного діяння, яке містить склад злочину, передбаченого цим Кодексом.

Згідно з ч. ч. 1, 6ст. 48 Закону України "Про судоустрій і статус суддів"суддя у своїй діяльності щодо здійснення правосуддя є незалежним від будь-якого незаконного впливу, тиску або втручання. Органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їх посадові та службові особи, а також фізичні і юридичні особи та їх об`єднання зобов`язані поважати незалежність судді і не посягати на неї.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з позицією слідчого судді про те, що викладені ОСОБА_6 у заяві обставини не містять підстав для внесення відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР, і вважає, що такий висновок слідчого судді є обґрунтований та відповідає положенням кримінального процесуального закону, оскільки прийняття і реєстрація відповідних заяв, передбачена ч. 4ст. 214 КПК України, і внесення відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР, передбачена ч. 1ст. 214 КПК України, є розмежованими поняттями і передбачає, що внесенню в ЄРДР підлягають не будь-які заяви чи повідомлення, а лише ті з них, які містять відомості про кримінальне правопорушення. Разом з тим, у заяві ОСОБА_6 таких відомостей не міститься.

Отже, слідчий суддя повно, всебічно й об`єктивно дослідив матеріали провадження та дійшов обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні скарги ОСОБА_6 , з чим погоджується і колегія суддів.

Керуючись статтями 303, 309, 376, 407, 419, 422 КПК України, колегія суддів,

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_6 залишити беззадоволення,а ухвалуслідчого суддіЛенінського районногосуду м.Кіровограда від26.09.2024,якою ОСОБА_6 відмовлено взадоволені скаргина бездіяльністьпрокурора,яка полягаєу невнесеннівідомостей прокримінальне правопорушеннядо Єдиногореєстру досудовихрозслідувань, - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили негайно після оголошення, є остаточною та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Судді:

ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4