Постанова

від 05.11.2024 по справі 149/1742/23

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 149/1742/23

Провадження № 22-ц/801/1617/2024

Категорія: 21

Головуючий у суді 1-ї інстанції Робак М. В.

Доповідач:Міхасішин І. В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 листопада 2024 рокуСправа № 149/1742/23м. Вінниця

Вінницький апеляційнийсудускладі колегіїсуддівсудової палатизрозгляду цивільнихсправ: головуючого судді Міхасішина І.В.,

суддів : Матківської М.В., Оніщука В.В.

за участю секретаря судового засідання: Кахно О.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вінниця цивільну справу № 149/1742/23 за заявою ОСОБА_1 до Фермерського господарства "Ірина -О.Т.", третя особа, яка не заявляє самостійних вимог: Уланівська сільська рада, про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою шляхом зобов`язання повернути земельну ділянку власнику та скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень,

за апеляційноюскаргою Фермерського господарства "Ірина -О.Т." на рішення Хмільницького міськрайонного суду Вінницької області від 14 травня 2024 року, ухваленого міськрайонним судом під головуванням судді Робак М.В., дата складення повного тексту рішення 24 травня 2024 року,-

встановив:

В травні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Фермерського господарства «Ірина-О.Т» про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою шляхом зобов`язання повернути земельну ділянку власнику та скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень.

В заявізазначав,що післясмерті матері ОСОБА_2 ,яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 ,він упорядку спадкуванняза законом набуву власність земельнуділянку площею2.768га,кадастровий номер0524882900:02:002:0033. Після чого, він дізнався що вказану земельну ділянку орендує відповідач згідно договору оренди землі № 32 від 01 жовтня 2012 року.

Спірний договір його мати ОСОБА_2 не підписувала, що під час розгляду справи було підтверджено висновком судової почеркознавчої експертизи № 359/24-21 складений 16 лютого 2024 року.

Оскільки спірний договір від імені орендодавця-його матері ОСОБА_2 було підписано сторонньою особою, такий договір є неукладеним.

Просив позов задовольнити ( т. 1 а.с. 1-5).

Рішенням Хмільницького міськрайонного суду Вінницької області від 14 травня 2024 року позов задоволено.

Задовольняючи позов суд першої інстанції виходив з того, що заявлені вимоги є обґрунтованими, а обраний позивач спосіб захисту є ефективним (т. 2 а.с. 34-37).

В апеляційній скарзі відповідач Фермерське господарство «Ірина-О.Т» просить рішення Хмільницького міськрайонного суду Вінницької області від 14 травня 2024 року скасувати і ухвалити нове, яким у задоволенні позову відмовити, посилаючись на порушення норм матеріального і процесуального права, неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, що призвело до неправильного вирішення справи.

Відзив на апеляційну скаргу не надходив.

В судовому засіданні представник відповідача ОСОБА_3 апеляційну скаргу підтримав просив суд її задовольнити.

Представник позивача ОСОБА_4 в судовому засіданні заперечував щодо задоволення апеляційної скарги просив рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Колегія суддів, переглянувши справу за наявними в ній доказами та перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, дійшла висновку про задоволення скарги з огляду на наступне.

Фактичні обставини справи

Згідно із договором оренди землі від 01 жовтня 2012 року ОСОБА_2 (орендодавець) передала в оренду Фермерському господарству «Ірина-О.Т» (орендар), в особі голови ОСОБА_5 , земельну ділянку площею 2.768 га, кадастровий номер 0524882900:02:002:0033, строком на 15 років.

За умовами вказаного договору орендна плата вноситься орендарем у формі та розмірі готівкою через касу Орендаря з письмовим підтвердженням Орендодавцем факту одержання готівки в день її одержання. Розмір орендної плати у рік становить 2 223,76 грн. що складає 3% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки.

Орендна плата вноситься до 31 грудня кожного року оренди (пункт 4.3 Договору).

За домовленістю сторін орендна плата може сплачуватись у натуральній формі (зерно, сіно, олія та інше), або дробітковій формі (надання послуг: культивація, оранка, транспортні послуги та інші) по діючим цінам на продукцію, роботи та послуги. Передача продукції та надання послуг в рахунок орендної плати оформляється відповідними актами (пункт 4.4. Договору).

Згідно із пунктом 4.5 Договору розмір орендної плати може переглядатися тільки за взаємною згодою (т. 1 а.с. 18-19).

Згідно Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна сформованої 09 травня 2023 року, у власності ОСОБА_2 була земельна ділянка площею 2.768 га, кадастровий номер 0524882900:02:002:0033, на підставі Державного акту на праві приватної власності на землю, серія та номер ВН0000220, виданого 23 січня 2003 року Хмільницькою районною державною адміністрацією. Вказана земельна ділянка була передана ОСОБА_2 в оренду Фермерському господарству «Ірина-О.Т» згідно із договором від 01 жовтня 2012 року на строк 15 років до 01 жовтня 2027 року. Орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі у розмірі 3% від нормативно грошової оцінки землі, що становить 2223,76 грн. (т. 1 а.с. 10-11).

За інформацією, яка міститься у довідці Фермерського господарства «Ірина-О.Т» села Кривошиї Хмільницького району Вінницької області від 14 червня 2023 року за № 14, згідно внутрішніх бухгалтерських документів ОСОБА_2 є орендодавцем земельної ділянки площею 2, 768 га кадастровий номер 0524882900:02:002:0033 відповідно до Договору оренди землі № 32 від 01 жовтня 2012 року та її дохід від орендної плати становить:

у 2016 році нараховано - 6087 грн., виплачено - 4 992 грн. утримано та сплачено ПДФО 1095,66 грн.; у 2017 році нараховано - 6087 грн., виплачено - 4992 грн., утримано та сплачено ПДФО 1095,66 грн.; у 2018 році нараховано - 6087 грн., виплачено - 4992 грн., утримано та сплачено ПДФО 1095,66 грн.; у 2019 році нараховано - 4968,94 грн., виплачено - 4074,53 грн., утримано та сплачено ПДФО 894,41 грн.;

у 2020 році нараховано - 7453,41 грн., виплачено - 6000 грн., утримано та сплачено ПДФО 1341,61 грн.;

у 2021 році нараховано - 7453,42 грн., виплачено - 6000 грн., утримано та сплачено ПДФО 1341,61 грн., утримано та сплачено ВЗ 111,80 грн. (т. 1 а.с. 64).

Як убачається із Відомості № 3 На видачу орендної плати за землю по ФГ «Ірина-Т.В» села Кривошиї 2015 рік (цнт.) (кукурудза); Відомості № 1 На видачу орендної плати за землю по ФГ «Ірина-Т.В» села Кривошиї 2016 рік (цнт.) (пшениця); Відомості № 3 На видачу орендної плати за землю по ФГ «Ірина-Т.В» села Кривошиї 2015 рік (цнт.) (кукурудза); Відомості № 1 На видачу орендної плати за землю по ФГ «Ірина-Т.В» села Кривошиї 2018 рік (цнт.) (цукор); Відомості № 1 На видачу орендної плати за землю по ФГ «Ірина-Т.В» села Кривошиї 2019 рік (цнт.) (цукор); Відомості № 1 На видачу орендної плати за землю по ФГ «Ірина-Т.В» села Кривошиї 2019 рік (цнт.) (кукурудза); Відомості № 1 На видачу орендної плати за землю по ФГ «Ірина-Т.В» села Кривошиї 2020 рік (цнт.) (кукурудза); Відомості № 1 На видачу орендної плати за землю по ФГ «Ірина-Т.В» села Кривошиї 2020 рік (цнт.) (пшениця); Відомості на видачу кукурудзи (орендна плата за паї) ФГ «Ірина-О.Т» за 2021 рік, що орендодавець ОСОБА_2 своїм підписом підтвердила факт одержання орендної плати у натуральній формі (т. 1 а.с. 224-228; 229-233; 237-238; 239-241; 242-244; 244а-245; 246-247; 248-248а).

Орендна плата за 2017 рік у сумі 9000 грн. була перерахована орендарем земельної ділянки ФГ «Ірина-О.Т» на рахунок орендодавця ОСОБА_2 згідно із платіжним дорученням № 991 від 18 жовтня 2017 року, відповідно до її заяви на ім`я голови ФГ «Ірина-О.Т» ОСОБА_5 від 19 жовтня 2017 року, в якій ОСОБА_2 просила надати їй орендну плату за земельний пай за 2017 рік готівкою де вказала номер свого особового рахунку в АТ «Ощадбанк» (т. 1 а.с. 234-236).

Згідно із Свідоцтвом про право на спадщину за заповітом від 31 січня 2020 року зареєстрованого в реєстрі за № 124 (спадкова справа № 25/2019) приватний нотаріус Хмільницького районного нотаріального округу Вінницької області Милещенко О.Л. посвідчила, що на підставі заповіту, посвідченого секретарем Кривошиївської сільської ради Хмільницького району Вінницької області Харкавою М.М. 10 березня 2010 року, зареєстрованого у реєстрі за № 0-7, спадкоємцем зазначеного в заповіті майна ОСОБА_6 , 1928 року народження, який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , є ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків № НОМЕР_1 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .

Спадщина на яку видане це свідоцтво, складається з : земельної ділянки площею 3.2328 га, кадастровий номер 0524882900:02:001:0132, розташованої на території Кривошиївської сільської ради Хмільницького району Вінницької області, цільове призначення (використання) якої ведення товарного сільськогосподарського виробництва (т. 1 а.с. 22).

Зазначена земельна ділянка площею 3.2328 га, кадастровий номер 0524882900:02:001:0132 - не є предметом спору у цій справі.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 померла, про що 26 серпня 2021 року складено відповідний актовий запис № 498 Хмільницьким відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Хмільницькому районі Вінницької області Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Хмельницький) (т. 1 а.с. 7).

Згідно із Свідоцтвом про право на спадщину за законом від 28 липня 2022 року зареєстрованого в реєстрі за № 765 (спадкова справа № 17/2022) приватний нотаріус Хмільницького районного нотаріального округу Вінницької області Лучинська Л.П. посвідчила, що на підставі статті 1261 ЦК України та відповідно до договору поділу спадщини, посвідченого приватним нотаріусом Хмільницького районного нотаріального округу Вінницької області Лучинською Л.П. 28 липня 2022 року за реєстром № 758, спадкоємцем зазначеного у цьому свідоцтві майна ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , є її син ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , місце проживання зареєстровано за адресою: АДРЕСА_1 .

Спадщина на яку видане це свідоцтво, складається з : земельної ділянки, площею 2. 7680 га, кадастровий номер 0524882900:02:002:0033, що розташована за адресою: Вінницька область, Хмільницький район, Кривошиївська сільська рада, призначену для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (т. 1 а.с. 8).

Згідно із Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності сформованого 28 липня 2022 року, ОСОБА_1 є власником земельної ділянки площею 2. 768 га кадастровий номер 0524882900:02:002:0033 (т. 1 а.с. 9).

Згідно із Витягом з Державного кадастру про земельну ділянку сформованого 24 квітня 2023 року, орендарем земельної ділянки площею 2. 768 га кадастровий номер 0524882900:02:002:0033 є Фермерське господарство «Ірина О.Т», дата державної реєстрації земельної ділянки 13 червня 2013 року (т. 1 а.с. 12).

У заяві на ім`я голови Фермерського господарства «Ірина-О.Т» від 07 листопада 2022 року ОСОБА_1 просить видати йому орендну плату за 2022 рік (зерно) згідно із договором оренди. У цій заяві вказує, що претензій щодо розміру орендної плати за земельний пай та умов договору оренди не має (т. 1 а.с. 66).

07 листопада 2022 року ОСОБА_1 свої підписом посвідчив, що як спадкоємець ОСОБА_2 , отримав орендну плату за 2022 рік згідно договору оренди земельної ділянки № 32 від 01 жовтня 2012 року у вигляді пшениці в кількості 400 кг; кукурудзи -1280 кг; цукру 1 мішок. Водночас зазначив, що за договором оренди земельної ділянки претензій до орендаря не має (т. 1а.с. 67).

За інформацією, яка міститься у довідці Фермерського господарства «Ірина-О.Т» села Кривошиї Хмільницького району Вінницької області від 14 червня 2023 року за № 15, ОСОБА_1 є орендодавцем земельної ділянки площею 2, 768 га кадастровий номер 0524882900:02:002:0033 відповідно до Договору оренди землі № 32 від 01 жовтня 2012 року, як спадкоємець ОСОБА_2 та йог дохід від орендної плати становить: у 2022 році нараховано - ? 4543,42 грн., виплачено 6000 грн., утримано та сплачено ПДФО 1341,61 грн., утримано та сплачено ВЗ 111,80 грн. (т. 1 а.с. 65).

Мотиви, з яких виходить Апеляційний суд та застосовані норми права

Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Розглянувши матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що оскаржуване судове рішення не відповідає зазначеним вимогам цивільного процесуального законодавства України.

Згідно з частиною першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до статті 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Статтею 10 ЦПК України визначено, що суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. Забороняється відмова у розгляді справи з мотивів відсутності, неповноти, нечіткості, суперечливості законодавства, що регулює спірні відносини.

Згідно з частиною першою статті 15, частиною першою статті 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

За змістом статті 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини, інші юридичні факти.

Відповідно до частини першої статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін (частина четверта цієї самої статті).

У статті 203 ЦК України визначено, що волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.

Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (стаття 204 ЦК України).

Згідно з частиною другою статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди (частина перша статті 638 ЦК України).

У частині першій статті 627 ЦК зазначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно зі статтею 93 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

Аналогічне визначення права оренди земельної ділянки закріплено і статтею 1 Закону України «Про оренду землі», яким також урегульовано процедуру укладення, вимоги та припинення договору оренди землі.

У статті 6 Закону України «Про оренду землі» зазначено, що орендарі набувають право оренди земельної ділянки на підставах і в порядку, передбачених ЗК України, ЦК України, цим та іншими законами України і договором оренди землі.

Статтею 13 Закону України «Про оренду землі» визначено, що договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Згідно з частиною першою статті 14 указаного Закону договір оренди землі укладається в письмовій формі.

Відповідно до частини першої статті 19 Закону України «Про оренду землі» строк дії договору оренди землі визначається за згодою сторін.

Згідно із частиною першою статті 407 ЦК України право користування чужою земельною ділянкою встановлюється договором між власником земельної ділянки і особою, яка виявила бажання користуватися цією земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб.

Отже, користуватися земельною ділянкою приватної власності можливо на праві оренди, підставою для якої є договір, відповідно до якого сплачується орендна плата.

У справі, що переглядається в апеляційному порядку, позивач ОСОБА_1 наполягав на тому, що його мати ОСОБА_2 не підписувала оспорюваний договір оренди земельної ділянки від 01 жовтня 2012 року № 32, на підставі якого Фермерське господарство «Ірина-О.Т» користується її земельною ділянкою, площею 2.768 га, кадастровий номер 0524882900:02:002:0033, із цільовим призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка знаходиться на території Кривошиївської сільської ради, що підтверджує висновок судової почеркознавчої експертизи № 359/24-21 складений 16 лютого 2024 року судовим експертом Вінницького відділення Київського науково-дослідного інституту судових експертиз Лілією Сімчук.

Відповідно до вказаного висновку підпис та рукописний текст «01 жовтня 2012» під текстом «Орендодавець» у договорі оренди землі № 32 від 01.10.2012 року, яким передано в оренду земельну ділянку площею 2.768 га з кадастровим номером 0524882900:02:002:0033 Фермерському господарству «Ірина-О.Т», що міститься на четвертому аркуші договору (т.1 а.с. 99-100) виконані не ОСОБА_2 , а іншою особою (т. 1 а.с. 192-198).

Водночас, як встановлено судом першої та апеляційної інстанції та не спростовано матеріалами справи і самим позивачем ОСОБА_1 те, що його мати ОСОБА_2 за життя отримувала від Фермерського господарства «Ірина-О.Т» орендну плату за користування земельною ділянкою, площею 2.768 га, кадастровий номер 0524882900:02:002:0033, із цільовим призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка знаходиться на території Кривошиївської сільської ради, що передбачена оспорюваним договором оренди земельної ділянки від 01 жовтня 2012 року №32.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 жовтня 2022 року у справі № 227/3760/19-ц (провадження № 14-79цс21) вказано, що:

«6.15. Підпис є невід`ємним елементом, реквізитом письмової форми правочину, а наявність підписів має підтверджувати наміри та волевиявлення учасників правочину, а також забезпечувати їх ідентифікацію.

6.16. Відсутність на письмовому тексті правочину (паперовому носії) підпису його учасника чи належно уповноваженої ним особи означає, що правочин у письмовій формі не вчинений.

6.17. Наявність же сама по собі на письмовому тексті правочину підпису, вчиненого замість учасника правочину іншою особою (фактично невстановленою особою, не уповноваженою учасником), не може підміняти належну фіксацію волевиявлення самого учасника правочину та створювати для нього права та обов`язки поза таким волевиявленням.

6.18. Відсутність вольової дії учасника правочину щодо вчинення правочину (відсутність доказів такого волевиявлення за умови заперечення учасника правочину) не можна ототожнювати з випадком, коли волевиявлення учасника правочину існувало, але не відповідало ознакам, наведеним у частині третій статті 203 ЦК України: волевиявлення не було вільним чи не відповідало його внутрішній волі.

6.19. Порушення вимог законодавства щодо волевиявлення учасника правочину є підставою для визнання правочину недійсним у силу припису частини першої статті 215 ЦК України, а також із застосуванням спеціальних правил статей 229-233 ЦК України про правочини, вчинені з дефектом волі - під впливом помилки, обману, насильства, зловмисної домовленості, тяжкої обставини.

6.20. Тобто як у частині першій статті 215 ЦК України, так і в статтях 229-233 ЦК України йдеться про недійсність вчинених правочинів у випадках, коли існує волевиявлення учасника правочину, зафіксоване в належній формі (що підтверджується, зокрема, шляхом вчинення ним підпису на паперовому носії), що, однак, не відповідає волі цього учасника правочину. Тож внаслідок правочину учасники набувають права і обов`язки, що натомість не спричиняють для них правових наслідків.

6.21. У тому ж випадку, коли сторона не виявляла свою волю до вчинення правочину, до набуття обумовлених ним цивільних прав та обов`язків, то правочин є таким, що не вчинений, права та обов`язки за таким правочином особою взагалі не набуті, а правовідносини за ним не виникли».

Крім того, у вищевказаній постанові Велика Палата Верховного Суду зазначила наступне:

«6.37. Тобто суду необхідно встановити не просто факт використання спірного майна орендарем, а й те, чи сплачував орендар за таке використання орендодавцю та його правонаступникам і чи приймали вони таку оплату.

6.38.У разі якщо договір виконувався обома сторонами(зокрема, орендар користувався майном і сплачував за нього, а орендодавець приймав платежі),то кваліфікація договору як неукладеного виключається, такийдоговір оренди вважається укладеним та може бути оспорюваним(за відсутності законодавчих застережень про інше).

6.39. Висловлене вище про можливість визначити фактичне укладення правочину у спосіб його виконання (за відсутності законодавчих застережень про інше) не суперечить викладеному в постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 червня 2020 року у справі № 145/2047/16-ц (провадження № 14-499цс19) правовому висновку про те, що правочин, який не вчинено (договір, який не укладено), не може бути визнаний недійсним. Наслідки недійсності правочину також не застосовуються до правочину, який не вчинено».

Добросовісність (пункт 6 статті 3 ЦК України) - це певний стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.

Доктрина venire contra factum proprium (заборони суперечливої поведінки) базується ще на римській максимі - «non concedit venire contra factum proprium» (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці).

В основі доктрини venire contra factum proprium знаходиться принцип добросовісності. Поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них.

У постанові Верховного Суду від 10 травня 2023 року у справі № 567/1437/19 (провадження № 61-18670св21) Верховний Суд погодився з судами попередніх інстанцій у цій справі про відмову у задоволенні позову про визнання договорів оренди землі недійсними, у тому числі, з тих підстав, що орендар користувався спірними земельними ділянками і виконував свої зобов`язання за договором в частині сплати орендної плати.

Враховуючи викладене, колегія суддів апеляційного суду дійшла висновку про те, що дії позивача ОСОБА_1 , який не оспорює фактів підпису ОСОБА_2 у відомостях про отримання нею орендної плати за 2015-2016 роки, за 2018-2021 роки та подання відповідної заяви про надання їй орендної плати за земельний пай за 2017 рік готівкою та її отримання, водночас стверджуючи, що договір між сторонами є неукладеним та просить усунути йому перешкоди у користуванні земельною ділянкою шляхом її повернення та скасування державної реєстрації речового права (права оренди) за ФГ «Ірина-О.Т» на спірну земельну ділянку, є недобросовісними.

Висновок за результатами розгляду апеляційної скарги

Відповідно до частини першої та другої статті 376 ЦПК України підставами дляскасування судовогорішення повністюабо частковота ухваленнянового рішенняу відповіднійчастині абозміни судовогорішення є: неповнез`ясування обставин,що маютьзначення длясправи; недоведеністьобставин,що маютьзначення длясправи,які судпершої інстанціївизнав встановленими; невідповідністьвисновків,викладених урішенні судупершої інстанції,обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.

Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.

При вирішені справи суд першої інстанції у порушення норм процесуального права неповно з`ясував обставин, що мають значення для справи, неправильно застосував норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи та висновків які не відповідають обставинам справи.

За викладених обставин оскаржуване рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню, з ухваленням нового про відмову у позові.

Керуючись статтями 141; 367;374;376;381;382;384 ЦПК України, апеляційний суд,-

постановив :

Апеляційну скаргу Фермерського господарства «Ірина-О.Т» задовольнити.

Рішення Хмільницького міськрайонного суду Вінницької області від 14 травня 2024 року скасувати і ухвалити нове.

Відмовити в задоволені позову ОСОБА_1 до Фермерського господарства «Ірина-О.Т» про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою шляхом зобов`язання повернути земельну ділянку власнику та скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, та може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду шляхом подачі касаційної скарги протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту судового рішення.

Головуючий: І.В. Міхасішин

Судді: М.В. Матківська

В.В. Оніщук