Ухвала

від 05.11.2024 по справі 463/7485/24

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 463/7485/24 Головуючий у 1 інстанції: ОСОБА_1

Провадження № 11-сс/811/1373/24 Доповідач: ОСОБА_2

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 листопада 2024 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Львівського апеляційного суду у складі:

головуючого судді ОСОБА_2 ,

суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

секретаря ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові в режимі відеоконференції апеляційну скаргу захисника ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Личаківського районного суду м. Львова від 09 жовтня 2024 року про застосування до підозрюваного у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 190, ч. 2 ст. 15 ч. 2 ст. 28 ч.2 ст. 370 КК України ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою з визначенням розміру застави,

з участю прокурора ОСОБА_8 ,

підозрюваного ОСОБА_7 ,

захисника ОСОБА_6 ,

в с т а н о в и л а:

вищевказаною ухвалою в задоволенні клопотання захисника підозрюваного ОСОБА_7 адвоката ОСОБА_6 про обрання альтернативного запобіжного заходу, а саме домашнього арешту, відмовлено.

Клопотання старшого слідчого в ОВС Другого слідчого відділу (з дислокацією у м. Львові) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Львові ОСОБА_9 про застосування до підозрюваного ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, задоволено.

Обрано ОСОБА_7 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

Визначено термін дії ухвали шістдесят днів - до 07 грудня 2024 року включно.

Строк тримання під вартою постановлено рахувати з 09 жовтня 2024 року 13 год. 00 хв.

Визначено підозрюваному заставу - 376 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 1 138 528 (один мільйон сто тридцять вісім тисяч п`ятсот двадцять вісім) гривень.

У разі внесення застави покладено на підозрюваного ОСОБА_7 такі обов`язки: прибувати до слідчого, прокурора, суду за кожною вимогою; не відлучатися за межі Львівської області без дозволу слідчого, прокурора або суду; повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи; утримуватися від спілкування зі свідками сторони обвинувачення у даному кримінальному провадженні, зокрема службовими особами Львівського управління ДВБ НП України, ГУ ДПС у Львівській області, підозрюваним ОСОБА_10 та підозрюваним ОСОБА_11 , свідком ОСОБА_12 , потерпілою ОСОБА_13 ; здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.

Термін дії обов`язків, покладених судом, у разі внесення застави визначено до 7 грудня 2024 року.

Не погоджуючись із рішенням слідчого судді, захисник ОСОБА_6 подав апеляційну скаргу, в якій просить ухвалу слідчого судді Личаківського районного суду м. Львова 09 жовтня 2024 року скасувати, постановити нову ухвалу, якою застосувати до підозрюваного ОСОБА_7 цілодобовий домашній арешт, з покладенням обов`язків.

У випадку залишення ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, зменшити розмір застави до 30 розмірів прожиткового мінімуму.

В обґрунтування своїх апеляційних вимог прокурор покликається на те, що при обранні запобіжного заходу підозрюваному суддею невірно оцінено ризики, передбачені ч.1 ст. 177 КПК України, вважає, що тяжкість покарання не є виправданим у застосуванні запобіжного заходу.

Апелянт зазначає, що слідча суддя приймаючи оскаржену ухвалу не врахувала те, що ОСОБА_7 має постійне місце проживання, позитивно характеризується за місцем проживання, має міцні соціальні зв`язки, раніше не судимий, є інвалідом внаслідок війни.

Щодо визначеної застави така є надмірною. Також звертає увагу на те, що у клопотанні слідчим зазначено суму заподіяної шкоди ОСОБА_13 1140432 грн. При цьому з доданих до клопотання матеріалів вбачається, що шкода ОСОБА_13 не заподіяна. Оскільки кошти, які оглядалися згідно з протоколом огляду від 02.01.2024, а в подальшому начебто передавалися ОСОБА_7 , належать ТУ ДБР, розташованого у м. Львові. Окрім того, орган досудового розслідування не вилучив у ОСОБА_7 30 000 доларів США, про які в оголошеній підозрі зазначає сторона обвинувачення. Тому є безпідставним твердження про те, що ОСОБА_7 заволодів коштами ОСОБА_13 .

У судовому засіданні апеляційного суду захисник ОСОБА_6 , підозрюваний ОСОБА_7 підтримали апеляційну скаргу, покликаючись на викладені в ній мотиви, просили апеляційну скаргу задовольнити. ОСОБА_7 додатково зазначив, що покладення обов`язку в частині заборони спілкування зі свідками, а саме: службовими особами Львівського управління ДВБ НП України та ГУ ДПС у Львівській області є безпідставним.

Прокурор ОСОБА_8 заперечив проти доводів апеляційної скарги захисника. Разом з тим не заперечував щодо скасування обов`язку покладеного на ОСОБА_7 в частині заборони спілкування із свідками сторони обвинувачення службовими особами Львівського управління ДВБ НП України та ГУ ДПС у Львівській області.

Заслухавши доповідь судді, виступ захисника ОСОБА_6 , підозрюваного ОСОБА_7 , думку прокурора ОСОБА_8 , обговоривши наведені в апеляційній скарзі доводи та дослідивши матеріали клопотання, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід задовольнити частково з таких підстав.

Другим слідчим відділом (з дислокацією у місті Львові) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Львові проводиться досудове розслідування в кримінальному провадженні №62023140120000897 від 29.12.2023 за ознаками вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 190, ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 28 - ч. 2 ст. 370 КК України.

Останнє розпочато за фактом закінченого замаху на вчинення провокації підкупу, тобто підбуренні особи на пропонування, обіцянку чи надання неправомірної вигоди, щоб потім викрити того, хто прийняв пропозицію, обіцянку чи одержав таку вигоду, вчиненому службовими особами правоохоронних органів за попередньою змовою групою осіб, заволодіння чужим майном шляхом обману (шахрайства), вчиненому в особливо великих розмірах.

08.10.2024 ОСОБА_7 повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 190, ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 28 - ч. 2 ст. 370 КК України.

Відповідно до ст. 177 КПК України метою запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування або суду, перешкоджати кримінальному провадженню, незаконно впливати на потерпілих, свідків, тощо, вчинити інше кримінальне правопорушення, а підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені частиною першою вищенаведеної статті.

При вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, згідно ст. 178 КПК України, враховується: вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується; міцність соціальних зв`язків підозрюваного в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; наявність у підозрюваного постійного місця роботи або навчання; репутацію підозрюваного; майновий стан підозрюваного; наявність судимостей у підозрюваного; розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини.

Відповідно до ч.1 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені ч.1 ст. 177 КПК України.

Згідно з ч.1 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.

Своє рішення про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою слідча суддя мотивувала тим, що слідчий та прокурор довели обґрунтованість підозри, висунутої ОСОБА_7 /сукупність наявних на даний час доказів про вчинення підозрюваним кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 190, ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 28 - ч. 2 ст. 370 КК України/, про що свідчать, зокрема: матеріалами 1 ОВ (з дислокацією у м. Львові) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Львові; протоколами допиту свідка ОСОБА_14 ; протоколами допиту свідка ОСОБА_13 ; протокол огляду, ідентифікації, помічення та вручення грошових коштів; протокол за результатами проведення негласної слідчої (розшкової дії); протокол про результати контролю за вчиненням злочину; протоколами обшуків проведених в рамках кримінального провадження; протоколами оглядів проведених в рамках кримінального провадження; висновками експертиз; іншими матеріалами кримінального провадження №62023140120000897 від 29.12.2023.

Крім того, слідчий суддя врахував, що ОСОБА_7 працездатний, непохилого віку, захворюваннями, які б перешкоджали його утриманню під вартою, не страждає.

Відтак, слідча суддя дійшла висновку, що інші, більш м`які запобіжні заходи, не можуть забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного ОСОБА_7 та виконання ним обов`язків, передбачених ст. 177 КПК України.

Отже, існування зазначених вище обставин у їх сукупності, виправдовують застосування до підозрюваного ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, що відповідає та є співрозмірним тяжкості і характеру діяння, яке інкримінується останньому.

Оцінюючи вищевказані обставини, апеляційний суд також бере до уваги практику ЄСПЛ, зокрема те, що тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».

Такий висновок також не суперечить практиці Європейського Суду з прав людини, який неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.

Твердження сторони захисту про те, що стороною обвинувачення не було доведено наявність ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, а також про неврахування судом даних про особу підозрюваного, на думку колегії суддів, є необґрунтовані, оскільки вказані факти були взяті до уваги слідчим суддею в сукупності з іншими доказами у справі та їм було надано належну оцінку.

Крім цього, постановляючи ухвалу про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, слідчий суддя дійшов правильного висновку (з яким погоджується колегія суддів) про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_7 кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 190, ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 28 - ч. 2 ст. 370 КК України, яка на даному етапі досудового розслідування підтверджується достатньою кількістю даних, які наведені у клопотанні слідчого та доданих до нього матеріалах.

Згідно з практикою ЄСПЛ, зокрема п. 48 рішення «Чеботарь проти Молдови» №35615/06 від 13.11.07 - Європейський Суд з прав людини зазначив, що для того, щоб арешт по обґрунтованій підозрі був виправданий у відповідності зі статтею 5 § 1 (с), поліція не зобов`язана мати докази, достатні для пред`явлення обвинувачення, ні в момент арешту, ні під час перебування заявника під вартою. Також не обов`язково, щоб затриманій особі були, в підсумку, пред`явлені обвинувачення, або щоб ця особа була піддана суду. Метою попереднього тримання під вартою є подальше розслідування кримінальної справи, яке повинно підтвердити або розвіяти підозру, яка є підставою для затримання.

Європейський суд з прав людини у своєму рішенні у справі «Мюррей проти Сполученого Королівства» зазначив, що факти, які викликають підозру, не обов`язково мають бути встановлені до ступеня, необхідного для засудження або навіть для пред`явлення обвинувачення, що являється завданням наступних етапів кримінального процесу, сприяти якому має і тримання особи під вартою.

На думку колегії суддів апеляційного суду відомості та докази, що містяться в доданих до клопотання слідчого матеріалах, у їх сукупності дають підстави вважати, що підозра про причетність ОСОБА_7 до вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 190, ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 28 - ч. 2 ст. 370 КК України, за викладених у клопотанні обставин, є обґрунтованою.

Доводи захисника, що визначений розмір застави є непомірним для ОСОБА_7 , колегія суддів апеляційного суду не приймає до уваги, оскільки слідчим суддею суму застави визначено з урахуванням характеризуючих даних підозрюваного та обставин кримінального правопорушення.

Правових підстав для зміни підозрюваному запобіжного заходу на більш м`який колегія суддів не вбачає і вважає, що застосування до ОСОБА_7 тримання під вартою здійснене з дотриманням вимог закону та з врахуванням конкретних обставин кримінального провадження та особи підозрюваного.

Разом з тим, апеляційний суд звертає увагу на те, що визначаючи підозрюваному заставу та покладаючи на останнього обов`язки, слідча суддя не врахувала відсутність належного обґрунтування слідчим у клопотання необхідності покладення на підозрюваного обов`язку, а саме: заборони спілкування із свідками сторони обвинувачення - службовими особами Львівського управління ДВБ НП України та ГУ ДПС у Львівській області.

Колегія суддів вважає, що покладення на підозрюваного ОСОБА_7 у випадку внесення застави обов`язку - заборони спілкування із свідками сторони обвинувачення службовими особами Львівського управління ДВБ НП України та ГУ ДПС у Львівській області, із врахуванням обставин вчинення кримінальних правопорушень є недоцільним.

З огляду на викладене суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга захисника ОСОБА_6 підлягає частковому задоволенню, а ухвала слідчого судді скасуванню з постановленням нової ухвали судом апеляційної інстанції про часткове задоволення клопотання слідчого про обрання підозрюваному ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів та визначення розміру застави.

Керуючись ст.ст. 404, 405, 407, 409, 419, 422 КПК України, колегія суддів

п о с т а н о в и л а:

апеляційну скаргу захисника підозрюваного ОСОБА_6 задоволити частково.

Ухвалу слідчого судді Личаківського районного суду м. Львова від 09 жовтня 2024 року, якою до підозрюваного ОСОБА_7 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, скасувати.

Клопотання старшого слідчого в ОВС Другого слідчого відділу (з дислокацією у м. Львові) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Львові ОСОБА_9 про застосування до підозрюваного ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою задоволити частково.

Застосувати щодо підозрюваного ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів, а саме до 07 грудня 2024 року.

Визначити ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 заставу в розмірі 376 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 1138 528 (один мільйон сто тридцять вісім тисяч п`ятсот двадцять вісім) гривень, яка може бути внесена як самим підозрюваним, так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на розрахунковий рахунок: IBAN: НОМЕР_1 , банк отримувача: ДКС України, м. Київ, ЄДРПОУ 42262398, код банку отримувача (МФО) 820172.

На підставіч.5ст.194КПК Українипокласти напідозрюваного ОСОБА_7 уразі внесеннязастави наступніобов`язки:

прибувати до слідчого, прокурора, суду за кожною вимогою;

не відлучатися за межі Львівської області без дозволу слідчого, прокурора або суду;

повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;

утримуватися від спілкування з підозрюваними ОСОБА_10 та ОСОБА_11 , свідком ОСОБА_12 , потерпілою ОСОБА_13 ;

здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.

Роз`яснити підозрюваному ОСОБА_7 , що у разі невиконання обов`язків заставодавцем, а також якщо підозрюваний, обвинувачений, будучи належним чином повідомлений, не з`явився за викликом до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду без поважних причин чи не повідомив про причини свої неявки, або якщо порушив інші покладені на нього при застосуванні обов`язки, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Судді:

ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4