Рішення

від 08.11.2024 по справі 939/1835/24

БОРОДЯНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 939/1835/24

РІШЕННЯ

Іменем України

08 листопада 2024 рокуБородянський районний суд

Київської області в складі: головуючої судді Міланіч А.М., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Державного спеціалізованого підприємства «Центральне підприємство з поводження з радіоактивними відходами» про зобов`язання надати документи,

в с т а н о в и в:

Позивач звернувся до суду із вказаним позовом, мотивуючи свої вимоги тим, що на підставі рішення Бородянського районного суду Київської області від 19 жовтня 2022 року у справі №367/4945/21 та наказу ДСП «Центральне підприємство з поводження з радіоактивними відходами» від 20 жовтня 2022 року №364 був поновлений на посаді провідного інженера з комплектації устаткування й матеріалів групи з закупівлі матеріальних цінностей, надання та отримання послуг відділу матеріально-технічного постачання з особливо шкідливими умовами праці. У зв`язку із військовим станом його одразу без його згоди перевели в службу матеріально-технічного постачання та логістики без особливо шкідливих умов праці та зміною графіка роботи з 4/3 на 5/2. Цим же наказом він тимчасово був переведений у режим простій. Після відміни режиму простій, він з 01 червня 2023 року мав працювати за графіком 5/2, та оскільки це його не влаштовувало погодився на скорочення його посади провідного інженера з комплектації устаткування й матеріалів; при цьому запропоновані йому вакантні посади його не влаштовували. Знаючи, що на нього розповсюджується дія статтей 42 та 42-1 КЗпП України відділ кадрів підприємства, з серпня по грудень 2023 року не інформував його про вакантні інженерно-технічні посади на підприємстві. Після того як написав заяву з проханням проінформувати його про наявні вакантні посади, він 15 грудня 2023 року отримав лист підприємства з наявними на той час інженерно-технічними вакансіями, жодна з яких не відповідала його освіті (спеціальності), знанням, досвіду, відповідності попереднім посадам, трудовому стажу; була відсутня інформація про посадовий оклад та графік роботи. З першого січня 2024 року відповідач не проінформував його про вакантні та нові інженерно-технічні посади. 09 січня 2024 року йому направлений лист з інформацією про вакантні посади, які станом на 09 січня 2024 року залишилися незайнятими, але жодна з них не відповідала його кваліфікації. Оскільки керівництво ДСП «ЦППРВ» прийняло на нові посади інших осіб, то 15 січня 2024 року написав повторну заяву з проханням надати йому повний перелік вакантних посад та заново введених посад на 01 січня 2024 року. 23 січня 2024 року отримав листа відповідача з відмовою в наданні йому вказаної інформації, а в листі №1-02.1/03/822/24 від 09 квітня 2024 року після кожної вакантної посади відповідач зазначив, що вона не відповідає його кваліфікації. Вважав, що відповідач завдав йому значних моральних та психологічних страждань, оскільки той навмисно створює перепони щодо його працевлаштування та продовження роботи на підприємстві, внаслідок чого погіршилося його здоров`я, самопочуття, він втратив сон, не може зосередитися на виконанні інших робіт. Тому просив зобов`язати відповідача Державне спеціалізоване підприємство «Центральне підприємство з поводження з радіоактивними відходами» надати йому завірені копії витягів зі штатних розписів підприємства до 31 грудня 2023 року та після 01 січня 2024 року; стягнути з Державного спеціалізованого підприємства «Центральне підприємство з поводження з радіоактивними відходами» на його користь компенсацію заподіяної йому моральної шкоди в розмірі 20000 грн.

Ухвалою суду від 15 липня 2024 року було відкрито провадження у даній справі, ухвалено провести розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, відповідачу роз`яснено його право на подання відзиву на позов. Відповідач ухвалу про відкриття провадження у справі, копію позовної заяви та додані до неї документи отримав 24 липня 2024 року.

29 липня 2024 року до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому представник відповідача зазначив, що вимоги позивача заперечує в повному обсязі, оскільки відповідно до положень Постанови КМУ №611 від 09 серпня 1993 року, комерційну таємницю не становлять зокрема відомості про чисельність і склад працююих, їхню заробітну плату в цілому та за професіями й посадами, а також наявність вільних робочих місць, при цьому підприємства зобов`язані подавати перелічені у цій постанові відомості органам державної виконавчої служби, контролюючим і правоохоронним органм, іншим юридичним особам відповідно до чинного законодавства, за їх вимогою. Таким чином штатний розпис не містить відомості щодо вакантних посад і його надання фізичним особам не передбачено чинним законодавством України. Розпорядженням КМУ №1109 від 09 жовтня 2020 року відповідача віднесено до об`єктів критичної інфраструктури, що надає послуги з довгострокового зберігання та захороненння радіоактивних відходів, тому вживаються заходи для запобігання диверсіям і терористичним загрозам та зобов`язує відповідача надавати інформацію виключно в межах та обсягах, передбачених чинним законодавством.

Жодне звернення позивача не залишено поза увагою, йому надані вичерпні відповіді з інформацією, актуальною як на момент звернення, так і на момент надання відповіді. ДСП «ЦППРВ» самостійно визначило порядок інформування позивача про вакантні посади, які б відповідали аналогічній кваліфікації посади, яку він обіймав. Вказана інформація надавалась позивачу в листах у грудні 2023 року та протягом 2024 року. Позивачем не заперечувався визначений відповідачем порядок інформування позивача в порядку ст. 42-1 КЗпП України, описаний в листі від 16.01.2024 вих. №1-13.0/03/125/24.

Обставини справи, викладені у позовній заяві не відповідають дійсності, вводять суд в оману та звинувачують підприємство в порушенні прав позивача, оскільки зазначає, що не отримав відповіді на свої заяви від 06 та 29 червня 2024 року. Натомість відповідачем надано відповідь на його заяву від 29 квітня 2024 року, лист за вих. №1-13.0/03/1105/24 від 27 травня 2024 року, та направлено на адресу позивача цінним листом з описом вкладення. Проте лист повернувся із зазначенням Укрпошти, що адресат відсутній за вказаною адресою. Відповідь на заяву позивача від 06 червня 2024 року, вих. №1-13.0/03/1257/24 від 17 червня 2024 року теж повернувся відправнику із зазначенням Укрпошти, що адресат відсутній за вказаною адресою. Таким чином позивач створює штучні умови для начебто порушення його прав.

Згідно з п. 6 постанови Пленуму Верховного суду України «Про практику розгляду судами трудових спорів» від 06 листопада 1992 року відповідно до ч. 2 ст. 232 КЗпП України суди безпосередньо розглядають позови про укладення трудових договорів працівників, яким надано право повторного прийняття на роботу. При обгрунтованості позову суд своїм рішенням зобов`язує власника або уповноважений ним орган укласти трудовий договір з особою, запрошеною на роботу в порядку переведення з першого робочого дня наступного після дня звільнення з попереднього місця роботи (якщо була обумовлена інша дата з цієї дати), з іншими особами з дня їх звернення до власника або уповноваженого ним органу з приводу прийняття на роботу. При цьому законодавцем не передбачено обов`язку роботодавця інформувати працівника про зміни у штатному розписі, оскільки при звільненні між колишнім роботодавцем та працівником припиняються трудові відносини, які існували до моменту звільнення. Після отримання заяв позивача з проханням систематично інформувати останнього про всі наявні вакансії інженерно-технічного персоналу, відповідач систематично надавав перелік вакантних посад, а зважаючи на вимоги та зауваження позивача, які оголошувалися в суді при розгляді справи №939/256/24, вважав за необхідне окрім надання повного переліку вакансій інженерно-технічного персоналу, зазначити ще й відомості про кваліфікацію та освітній рівень для кожної вакансії. Вільні вакансії інженерно-технічного персоналу, які б повністю відповідали посаді, яку обіймав позивач у ДСП «ЦППРВ» відсутні. Тому вимога позивача від відповідача інформації та підтверджуючих документів, що не передбачені ст. 42-1 КЗпП України є неправормірною. Таким чином позовні вимоги є неефективним і неналежним захистом прав позивача, оскільки відсутнє порушене право, передбачене ст. 42-1 КЗпП України, що підтверджується матеріалами, наявними у справі та, відповідно відсутній спосіб захисту.

Вимоги позивача по відшкодуванню моральної шкоди задоволенню не підлягають, оскільки відсутні докази наявності моральної шкоди та причинного зв`язку між моральною шкодою та діями відповідача, а відтак останній не є належним суб`єктом відшкодування шкоди. Викладаючи підстави для стягнення моральної шкоди позивач зазначає, що відповідач завсім не засвоїв урок з виплатою йому матеріальної шкоди по рішенню суду у справі №367/4945/21. Вважав, що у позивача спотворене уявлення про систему правосуддя, оскільки він сприймає її як каральну, важіль впливу, примус до здійснення дій в незалежності від правомірності чи неправомірності таких, оскільки судове рішення за наслідками розгляду справи покликане внести юридичну визначеність у спірні правовідносини зокрема надати захист правам та інтересам сторони, що їх порушила, не визнала чи оспорила інша сторона.

Тому, з урахуванням цих обставин, просив у позові відмовити в повному обсязі.

27 вересня 2024 року до суду надійшла відповідь на відзвив, в якій позивач зазначив, що через неналежну роботу працівників пересувного відділення Укрпошти він лише 20 вересня 2024 року отримав листи відповідача від 09 травня, 07 червня, 09 липня 2024 року, проте ці листи не є відповіддю на його звернення від 29 квітня та 06 червня 2024 року. Це не надання йому інформації, яку він просив, а подальше продовження системного знущання над його психікою та емоцінийним станом, оскільки після кожної запропонованої вакантної посади значиться, що не відповідає кваліфікації. У відзиві відповідач зосереджується на штатному розписі, що з ним роблять, що він не містить відомості щодо вакантних посад, і що його надання фізичним особам не передбачено законодавством. Однак, законодавство України не забороняє надання штатного розпису фізичним особам. Твердження, що штатний розпис не містить відомості щодо вакантних посад вірне лише для штатного розпису посад та окладів без прізвищ, імен та по батькові працівників. Крім цього, у своїх заявах від 29 квітня та 06 червня 2024 року він просив надати йому витяги з штатних розписів, а не самі штатні розписи. Порівняння цих витягів надало б йому повну картину наявних вакантних посад на підприємстві станом на 01 січня.2024 року. У своєму відзиві відповідач заперечує, що своїми діями заподіяв йому (позивачу) моральну шкоду. Враховуючи стан в якому знаходиться країна дії відповідача тільки посилили його морально-психологічний стан, він постійно знаходиться в депресивному стані, байдужості та інертності до всього, часто з`являється роздратованість, поганий сон, який триває 4-5 годин і за допомогою заспокійливих засобів. При цьому відповідач, надсилаючи йому інформацію, систематично кепкував та знущався над ним, надаючи інформацію, яка його (позивача) не стосується і до якої він не має ніякого відношення, демонстративно підкреслюючи це. Тому, оскільки відповідач не надав йому жодним чином та доступним способом інформацію про наявні вакантні посади станом на 01 січня 2024 року, хоча такі посади були і він мав законне право на їх претендувати просив його позов задовольнити.

01 жовтня 2024 року до суду надійшли пояснення щодо відповіді на відзив на позовну заяву про надання штатного розпису та стягнення моральної шкоди, в яких відповідач зазначив, що відповідь на відзив не містить жодних пояснень, міркувань і аргументів щодо наведених відповідачем у відзиві заперечень, мотиви їх відхилення, натомість містить лише відомості, що не стосуються предмету спору, припущення, відомості, що не підтверджені належними і допустимими доказами, містить емоційну складову у виді особистих фантазій позивача та провокативні висловлювання, що є неприпустимим у процесуальних документах.

Дослідивши наявні у справі докази, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

Судом встановлено, що відповідно до наказу ДСП "ЦППРВ" № 620-ос від 2 серпня 2023 року ОСОБА_1 було звільнено з посади провідного інженера з комплектації устаткування й матеріалів відділу з закупівлі товарно-матеріальних цінностей служби матеріально-технічного постачання та логістики, що підтверджується матеріалами справи (а.с.15-16) та визнається сторонами.

08 грудня 2023 рогку позивач звернувся до в.о. генерального директора ДСП «ЦППРВ» із заявою, в якій просив систематично інформувати його про наявні вакансії інженерно-технічного персоналу на підприємстві (а.с. 10).

Листом №1-02.1/03/2346/23 від 15 грудня 2023 року на заяву позивача від 08 грудня 2023 року, відповідач проінформував його про наявні інженерно-технічні вакансії підприємства станом на 15 грудня 2023 року (а.с.11).

Листом від 09 січня 2024 року №1-02.1/03/45/24 відповідач надав позивачу інформацію про наявні інженерно-технічні вакансії ДСП «ЦППРВ» станом на 09 січня.2024 року (а.с. 12-13).

15 січня 2024 року позивач звернувся до відповідача із заявою про надання йому повного переліку інженерно-технічних посад, які вводилися на підприємстві з першого січня 2023 року, хто їх обійняв по переводу, чи знову прийнятий на роботу із зазначенням посадових окладів та графіку робіт (а.с. 14). Крім цього позивач у заяві зазначив, що з 01 січня 2024 року в ДСП «ЦППРВ» був введений в дію новий штатний розпис підприємства тому відповідно до чинного законодавства його мали ознайомити з посадами інженерно-технічного персоналу. Оскільки цього не зроблено, то порушені його трудові права, передбачені ст. 42 та 42-1 КЗпП України. Перелік вакантних посад, направлений йому (з відсутністю посадвоих окладів та графіку робіт) від 09 січня 2024 р. є нічим іншим, як залишком посад, які не були зайняті станом на дату надання інформації, тобто не є повними та не відповідають дійсності.

Листом №1-13.0/03/125/24 від 16 січня 2024 року відповідач повідомив позивача, що вичерпний перелік наявних інженерно-технічних посад, що відповідають його кваліфікації надавався йому після отримання заяви від 08 грудня 2023 року. Також зазначив, що ДСП «ЦППРВ» в подальшому систематично (кожного 09 числа) повідомлятиме його про наявність інженерно-технічних посад, з дотриманням норм статті 42-1 КЗпП України (в тому числі в частині відповідності кваліфікації), із зазначенням посадових окладів та графіків роботи (а.с.15-16).

В листах №1-02.1/03/375/24 від 09 лютого 2024 року та №1-02.1/03/540/24 від 07 березня 2024 року відповідач повідомив позивачу про наявні інженерно-технічні посади ДСП «ЦППРВ» із зазначенням посадового окладу, графіку та режиму роботи (а.с.17-20).

Листом №1-02.1/03/822/24 від 09 квітня 2024 року, за результатами розгляду заяв позивача від 08 грудня 2023 року та 15 січня 2024 року ДСП «ЦППРВ» проінформувало позивача про наявність інженерно-технічних посад, із зазначенням посадових окладів та графіків роботи, станом на 09 квітня 2024 року (а.с. 22-23).

29 квітня 2024 року позивач звернувся до в.о. генерального директора ДСП «ЦППРВ» із заявою про надання йому завірених копій витягів штатних розписів підприємства (штатний розпис за вилученням з нього розділу служби з охорони та фізичного захисту), а саме завіреної копії витягів штатного розпису підприємства на 31 грудня 2023 року та завіреної копії витягів штатного розпису підприємства на 01 січня 2024 року (а.с.8). 06 червня 2024 року позивач звернувся до відповідача з аналогічною заявою повторно (а.с.9).

Листами №1-02.1/03/1014/24 від 09 травня 2024 року, №1-02.1/03/1185/24 від 07 червня 2024 року, №1-02.1/03/1444/24 від 09 липня 2024 року ДСП »ЦППРВ» інформувало позивача про наявність інженерно-технічних посад, із зазначенням посадових окладів та графіків роботи (а.с. 68, 65, 66).

Відповіді ДСП «ЦППРВ» на заяви позивача від 29 квітня 2024 року та 06 червня 2024 року повернуті відправнику - ДСП «ЦППРВ» з відміткою Укрпошти «адресат відсутній за вказаною адресою» (а.с.69, 70).

Відповідно до ст.5 ЗУ "Про інформацію" кожен має право на інформацію, що передбачає можливість вільного одержання, використання, поширення, зберігання та захисту інформації, необхідної для реалізації своїх прав, свобод і законних інтересів.

Статтями 4 ЦПК України та 15 ЦК України передбачене право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, шляхом звернення до суду.

В свою чергу судовий захист трудових прав це можливість правомочних осіб звернутися до суду та у процесі судового розгляду справи здійснювати захист (відновлення порушених) права на працю та інших трудових прав на умовах та у порядку передбачених законом.

Відповідно до ч. 1, ч. 3 ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обгрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим кодексом. Доказування не може грунтуватися на припущеннях (ч.1, ч. 6 ст. 81 ЦПК України).

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ст. 80 ЦПК України).

Враховуючи, що належних, достовірних та достатніх доказів, що відповідач належним чином надав позивачу повні та вичерпні відповіді на питання, викладені ним у заявах від 29 квітня 2024 року та 6 червня 2024 року суду не надано, то суд вважає за необхідне, частково задовольняючи позов, зобов`язати відповідача надати позивачу відповіді на вказані заяви.

При цьому суд не приймає до уваги надані відповідачем на підтвердження надання позивачу відповідей на зазначені заяви копії поштових повідомлень та описів вкладень у поштові відправлення (а.с.69-70), оскільки дані документи не містять змісту таких відправлень.

Так як підстав для зобов`язання відповідача надати витяги із штратних розписів підприємства не вбачається, зобов`язання щодо надання позивачу інформації про наявні вакантні посади відповідач виконує, що визнається і позивачем, то в іншій частині даних позовних вимог необхідно відмовити.

Відповідно до ч. 1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Оскільки доказів того, що діями чи бездіяльністю відповідача позивачу заподіяна моральна шкода суду не надано, то суд вважає за необхідне і в цій частині позовних вимог відмовити.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України з відповідача в дохід бюджету необхідно стягнути судовий збір у розмірі 1211,20 грн.

Керуючись ЗУ "Про інформацію", ст.4,15,1167 ЦК України, ст. 10-13, 141, 259, 263-265, 268, 279 ЦПК України, суд

в и р і ш и в:

Позов ОСОБА_1 до Державного спеціалізованого підприємства «Центральне підприємство з поводження з радіоактивними відходами» про зобов`язання надати документи задовольнити частково.

Зобов`язати Державне спеціалізоване підприємство «Центральне підприємство з поводження з радіоактивними відходами» надати ОСОБА_1 відповіді на його заяви від 29 квітня 2024 року та 6 червня 2024 року.

В іншій частині в задоволенні позову відмовити.

Стягнути з Державного спеціалізованого підприємства «Центральне підприємство з поводження з радіоактивними відходами» в дохід бюджету судовий збір у розмірі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) гривень 20 копійок.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Київського апеляційного суду.

Головуюча-суддяА.Міланіч