Рішення

від 23.10.2024 по справі 553/2387/24

ЛЕНІНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ПОЛТАВИ

Справа № 553/2387/24

Провадження № 2/553/1292/2024

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

23.10.2024м. Полтава

Ленінський районний суд м. Полтави в складі:

головуючого - судді Грошової Н.М.

за участю секретаря - Чемерис І.І.,

представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Назаренка О.Й.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Полтаві в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , в інтересах якого діє представник - адвокат Назаренко Олег Йосипович до Приватного підприємства «Транс-Тур» про виділ в натурі частки нерухомого майна,

в с т а н о в и в:

22.07.2024 до Ленінського районного суду міста Полтави надійшов позов ОСОБА_1 , в інтересах якого діє представник - адвокат Назаренко Олег Йосипович до Приватного підприємця «Транс-Тур» в якому позивач просить:

-виділити ОСОБА_1 в натурі нежитлові приміщення в житловому будинку літер А-5, розташованого: АДРЕСА_1 (стара адреса: АДРЕСА_1), загальною площею 96,1 кв.м., у тому числі по приміщеннях: 25 - побутова площею 3,5 кв.м., 25а - вбиральня площею 1,6 кв.м., 26 - кабінет площею 5,5 кв.м., 26а - шафа площею 0,8 кв.м., 27 - перукарня площею 33,2 кв.м., 27а - коридор площею 1,4 кв.м., 28 - тамбур площею 2,0 кв.м., 28а - теплогенераторна площею 3,0 кв.м., 29 - косметичний кабінет площею 8,2 кв.м., 30 - педікюр площею 6,5 кв.м., 30а - шафа площею 0,6 кв.м., 31 - гідромасаж площею 9,2 кв.м., 31а - коридор площею 5,3 кв.м., 32 - гідромасаж площею 9,8 кв.м., 32а - солярій площею 5,5 кв.м., що складають 1/50 частин об`єкта, як окремий об`єкт права власності, що складає одиницю з одночасним відкриттям нового розділу Державного реєстру прав на нерухоме майно;

-виділити Приватному підприємству «Транс-Тур» в натурі нежитлові приміщення в житловому будинку літер А-5, розташованого: АДРЕСА_1 (стара адреса: АДРЕСА_1), загальною площею 200,1 кв.м., у тому числі по приміщеннях: 1 - тамбур площею 3,4 кв.м., 2 - коридор площею 31,5 кв.м., 3 - коридор площею 19,4 кв.м., 4 - кабінет площею 6,5 кв.м., 5 - кабінет площею 11,1 кв.м., 6 - кабінет площею 11,3 кв.м., 7 - кабінет площею 9,7 кв.м., 8 - вбиральня площею 2,3 кв.м., 10 - коридор площею 10,4 кв.м., 12 - підсобне прим. площею 4,7 кв.м., 12а- вбиральня площею 2,4 кв.м., 13 - кабінет площею 16,3 кв.м., 14 - коридор площею 3,8 кв.м., 15 - шафа площею 0,9 кв.м., 16 - кабінет площею 4,9 кв.м., 17 - кабінет площею 16,8 кв.м., 18 - кабінет площею 12,7 кв.м., 19 - кабінет площею 29,9 кв.м., 20 - тамбур площею 1,2 кв.м., 21 - комора площею 0,9 кв.м., що складають 3/50 частин об`єкта, як окремий об`єкт права власності, що складає одиницю з одночасним відкриттям нового розділу Державного реєстру прав на нерухоме майно;

- припинити право спільної часткової власності ОСОБА_1 та приватного підприємства «Транс-Тур» на 1/50 та 3/50 нежитлових приміщень в житловому будинку літер А-5, розташованого: АДРЕСА_1 (стара адреса: АДРЕСА_1), загальною площею 96,1 кв.м. та 200,1 кв.м.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що ПП «Транс-Тур» за договором купівлі-продажу від 05.04.1996 року, набуло у власність 2/25 частин нежилого приміщення за адресою : АДРЕСА_1 , загальною площею 304,5 кв.м. В подальшому, відповідно до Договору дарування від 23.11.2004 року, Приватне підприємство «Транс-Тур» подарувало, а ОСОБА_1 прийняла у дар нежитлове приміщення загальною площею 101,60 кв.м, що складає 1/50 частину будинку, що знаходиться в АДРЕСА_1 , та є частиною нежитлових приміщень відповідача.

У лютому 2024 року сторони замовили проведення технічної інвентаризації своєї нерухомості. Згідно матеріалів Полтавського бюро технічної інвентаризації «Інвентаризатор» (довідки № № 1125, 1126 від 09.02.2024 року) та проведеного обстеження станом на 01.02.2024 року (технічний паспорт від 08.02.2024 року) група нежитлових приміщень за адресою: АДРЕСА_1 (стара адреса : АДРЕСА_1 ), що належить ОСОБА_1 та складає 1/50 частини об`єкта, відповідає наступним характеристикам: загальна площ а 96,1 кв.м, у тому числі по приміщеннях : 25 - побутова площею 3,5 кв.м; 25а - вбиральня площею 1,6 кв.м; 26 - кабінет площею 5,5 кв.м; 26а - шафа площею 0,8 кв.м; 27 - перукарня площею 33,2 кв.м; 27а - коридор площею 1,4 кв.м; 28 - тамбур площею 2,0 кв.м; 28а - теплогенераторна площею 3,0 кв.м; 29 - косметичний кабінет площею 8,2 кв.м; 30 - педікюр площею 6,5 кв.м; 30а - шафа площею 0,6 кв.м; 31 - гідромасаж площею 9,2 кв.м; 31а - коридор площею 5,3 кв.м; 32 - гідромасаж площею 9,8 кв.м; 32а - солярій площею 5,5 кв.м. Крім того, згідно матеріалів Полтавського бюро технічної інвентаризації «Інвентаризатор» (довідки №№ 1123, 1124 від 09.02.2024 року) та проведеного обстеження станом на 01.02.2024 року (технічний паспорт від 08.02.2024 року) група нежитлових приміщень за адресою: АДРЕСА_1 (стара адреса: АДРЕСА_1 ), що належить ПП «Транс-Тур» та складає 3/50 частини об`єкта, відповідає наступним характеристикам: загальна площ а 200,1 кв.м, у тому числі по приміщеннях: 1 - тамбур площею 3,4 кв.м; 2 - коридор площею 31,5 кв.м; 3 - коридор площею 19,4 кв.м; 4 - кабінет площею 6,5 кв.м; 5 - кабінет площею 11,1 кв.м; 6 - кабінет площею 11,3 кв.м; 7 - кабінет площею 9,7 кв.м; 8 - вбиральня площею 2,3 кв.м; 10 - коридор площею 10,4 кв.м; 12 - підсобне прим, площею 4,7 кв.м; 12а - вбиральня площею 2,4 кв.м; 13 - кабінет площею 16,3 кв.м; 14 - коридор площею 3,8 кв.м; 15 - шафа площею 0,9 кв.м; 16 - кабінет площею 4,9 кв.м; 17 - кабінет площею 16,8 кв.м; 18 - кабінет площею 12,7 кв.м; 19 - кабінет площею 29,9 кв.м; 20 - тамбур площею 1,2 кв.м; 21 - комора площею 0,9 кв.м.

Представник позивача у позові зазначає, що сторонами, з метою розподілу приміщення на окремі самостійні об`єкти в позасудовому порядку, було замовлено та отримано висновку щодо технічної можливості виділу в натурі частки з об`єкта нерухомого майна.

Згідно з висновком щодо технічної можливості поділу об`єкта нерухомого майна № 1127 від 09.02.2024 року, виготовленого ПП ПБТІ «Інвентаризатор», нежитлові приміщення в житловому будинку літер А-5, розташованого: АДРЕСА_1 (стара адреса: АДРЕСА_1 , загальною площею 96,1 кв.м, що складають 1/50 частин об`єкта та належать ОСОБА_1 на підставі договору дарування, посвідченого приватним нотаріусом Полтавського міського нотаріального округу Полєжаєвою Н.П. 23.11.2004 року за № 7806, є відокремленими, мають окремий вихід і можуть бути виділені в натурі як окремий об`єкт нерухомого майна.

В свою чергу, згідно з висновком щодо технічної можливості поділу об`єкта нерухомого майна № 1122 від 09.02.2024 року, виготовленого ПП ПБТІ «Інвентаризатор», нежитлові приміщення в житловому будинку літер А-5, розташованого: АДРЕСА_1 (стара адреса : АДРЕСА_1), загальною площею 200,1 кв.м, що складають 3/50 частин об`єкта та належать Приватному підприємству «Транс-Тур» на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом Полтавського міського нотаріального округу Полєжаєвою Н.П. 05.04.1996 року за № 2912, є відокремленими, мають окремий вихід і можуть бути виділені в натурі як окремий об`єкт нерухомого майна.

На даний час 2/25 частин нежитлового приміщення, які відповідач придбав 05.04.1996 року, становлять два окремих об`єкти нерухомого майна. Відповідач ухиляється від здійснення розподілу приміщення на окремі самостійні об`єкти в позасудовому порядку, що й стало причиною звернення до суду позивача з даним позовом.

В обґрунтування позовних вимог представник позивача посилається на норми ст.ст. 319, 355, 357, 358, 364, 367 ЦПК України та вказує, що позивач має право на виділ у натурі її частки із спільного майна та на це є технічна можливість. Частка, яка виділяється, повинна бути саме окремим об`єктом нерухомого майна, як і частка, яка залишається в іншого власника (власників), у розумінні статті 181 ЦК України. Внаслідок виділу частки з нерухомого майна утворюється два самостійних об`єкта майна.

Посилається на постанову Верховного Суду від 28.07.2021 у справі № 310/7011/17, в якій зазначено, що поділ спільного майн відрізняється від виділу частки співвласника або припинення його права на частку в спільному майні однією суттєвою ознакою - у разі поділу майна право спільної часткової власності на нього припиняється. Якщо спірне майно належить на праві спільної часткової власності двом співвласникам, виділ частки в цьому майні лише для позивача є неможливим, а можливий поділ цього майна в натурі між сторонами, у разі якого право спільної часткової власності на нього припиняється.

Зазначає, що виділ частки в майні лише для позивача є неможливим, оскільки частка повинна бути виділена і для відповідача.

Ухвалою Ленінського районного суду міста Полтави від 19.08.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито загальне позовне провадження, призначено підготовче судове засідання.

Ухвалою Ленінського районного суду міста Полтави від 06.09.2024 закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду.

Позивач ОСОБА_1 повідомлена про час та місце розгляду справи в судове засідання не з`явилася, причини неявки суду не повідомила.

Представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Назаренко О.Й. позовні вимоги підтримав та наполягав на їх задоволенні з підстав викладених у позові.

Представник відповідача ПП «Транс-Тур» в судове засідання не з`явився, але від нього надійшла заява про розгляд справи без його участі, в якій він вказав, що при вирішенні справи покладається на розсуд суду.

Суд, вислухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, встановивши факти та відповідні їм правовідносини, оцінивши кожний доказ окремо та у їх сукупності та взаємозв`язку, вважає, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що згідно договору купівлі - продажу від 05.04.1996, посвідченого приватним нотаріусом Полєжаєвою Н.П. зареєстрованого в реєстрі за № 2912, Полтавське відділення Південної залізниці продало, а Приватне підприємство «Транс-Тур» купило 2/25 частин житлового приміщення, що знаходиться в АДРЕСА_1 та складається з: тамбур пл.3/2 пл., коридор пл. 30,0 кв.м., коридор 19,9 кв.м, кабінет пл. 7,0 кв.м, кабінет пл. 11,0 кв.м, кабінет пл. 11,3 кв.м, кабінет пл. 10,0 кв.м, туалет пл. 1,2 кв.м, умивальник пл. 1,0 кв.м, коридор 5,2 кв.м, кабінет пл. 5,4 кв.м, туалет пл. 7,2 кв.м, кімната 16,5 кв.м, коридор 3,8 кв.м, шкаф пл. 1,2 кв.м, кабінет пл. 4,4 кв.м, кабінет 16,8 кв.м, кабінет 13,0 кв.м, кабінет 10,3 кв.м, тамбур 1,2 кв.м, кладова пл. 2,1 кв.м, кладова пл. 2,1 кв.м., кладова пл. 1,0 кв.м, коридор пл. 7,7 кв.м, коридор пл. 11,0 кв.м, кабінет пл. 0,9 кв.м, кабінет пл. 11,0 кв.м, коридор пл. 2 кв.м, коридор пл. 14,3 кв.м, коридор пл. 14,3 кв.м, коридор пл. 4,6 кв.м, туалет пл. 7,6 кв.м, кабінет пл. 16,9 кв.м, загальною площею 304,5 кв.м.

Відповідно до реєстраційного посвідчення КП «Полтавське бюро технічної інвентаризації «Інвентаризатор» від 10.06.1996 Полтавське міжміське бюро технічної інвентаризації посвідчено, що 2/25 домоволодіння АДРЕСА_1 зареєстровано за ПП «Транс-Тур» на праві приватної власності на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом Полєжаєвою Н.П. 05.04.1996 року № 2912 та записано в реєстрову книгу за № 2 під № 139. В користування ПП «Транс-Тур» перейшло: тамбури: пл. 3,2 кв.м, пл.1,2 кв.м, коридори: пл. 30,9 кв.м., пл. 19,9 кв.м, пл. 5,2 кв.м, пл. 3,8 кв.м, пл.7,7 кв.м, пл. 29,2 кв.м, пл. 11,0 кв.м, пл. 14,3 кв.м., кабінети: пл. 7,0 кв.м, пл. 11,0 кв.м, пл. 11,3 кв.м, пл. 10,0 кв.м, пл. 5,4 кв.м, пл. 4,4 кв.м, пл.16,8 кв.м, пл. 13,0 кв.м, пл. 19,3 кв.м, пл. 6,9 кв.м, пл. 11,6 кв.м, пл. 16,9 кв.м, туалети: пл. 1,2 кв.м, пл. 7,2 кв.м, пл. 7,6 кв.м, умивальник пл. 1,0 кв.м, кімната пл. 16,5 кв.м, шафа пл. 1,2 кв.м, кладові пл. 2,1 кв.м, пл. 2,1 кв.м, коридор пл. 4,6 кв.м, зареєстровано в книгу№ 2 за № 139.

23.11.2004 року між Приватне підприємство «Транс-Тур» та ОСОБА_1 укладений договір дарування, посвідчений приватним нотаріусом Полтавського міського нотаріального округу Полєжаєвою Н.П, зареєстрований в реєстрі за № 7806, відповідно до якого ПП «Транс-Тур» подарувало, а ОСОБА_1 прийняла у дар нежитлове приміщення загальною площею 101,60 кв.м, що складає 1/50 частину будинку, що знаходиться: АДРЕСА_1 , розташований на земельній ділянці, норма якої не встановлена.

Згідно витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно, виданого КП «Полтавське бюро технічної інвентаризації «Інвентаризатор» за № 5626778 від 29.11.2004 року за реєстраційним № 8353031, за ОСОБА_1 зареєстровано право власності на 1/50 частки нежилого приміщення за адресою: АДРЕСА_1 , номер запису: 739 в книзі: 5, дата прийняття рішення про реєстрацію права власності - 29.11.2004 року.

Як вбачається з листа ПП «Інвентаризатор» за вих. № 1126 від 09.02.2024 згідно матеріалів Полтавського бюро технічної інвентаризації «Інвентаризатор» та проведеного обстеження станом на 01.02.2024 року група нежитлових приміщень за адресою: АДРЕСА_1 (стара адреса: АДРЕСА_1 ) відповідає наступним характеристикам: Група нежитлових приміщень в житловому будинку літА-5, матеріал стін будівель і споруд - цегла, рік будови - 1957, загальна площа - 96,1 кв.м. Відповідно до матеріалів Полтавського бюро технічної інвентаризації "Інвентаризатор" та проведеного обстеження станом на «01» 02 2024 року нове будівництво, реконструкція, капітальний ремонт, реставрація - відсутні. Згідно матеріалів Полтавського бюро технічної інвентаризації «Інвентаризатор» станом на 31.12.2012 в реєстровій книзі № 5 за реєстровим № 739 зареєстровано право власності за гр.: ОСОБА_1 на підставі Договору дарування, посвідченого приватним нотаріусом Полтавського міського нотаріального округу Полєжаєвою Н.П. від 23.11.2004 за № 7806, частка - 1/50.

Відповідно до листа ПП «Інвентаризатор» за вих. № 1125 від 09.02.2024 згідно матеріалів Полтавського бюро технічної інвентаризації "Інвентаризатор" та проведеного обстеження станом на 01.02.2024 року група нежитлових приміщень за адресою: АДРЕСА_1 (стара адреса: АДРЕСА_1 ) відповідає наступним характеристикам: побутова - 3,5 кв.м, вбиральня -1,6 кв.м, кабінет - 5,5 кв.м, шафа - 0,8 кв.м, перукарня - 33,2 кв.м, коридор - 1,4 кв.м, тамбур - 2,0 кв.м, теплогенераторна - 3,0 кв.м, косметичний кабінет - 8,2 кв.м, педікюр - 6,5 кв.м, шафа - 0,6 кв.м, гідромасаж - 9,2 кв.м, коридор - 5,3 кв.м, гідромасаж - 9,8 кв.м, солярій - 5,5 кв.м. Загальна площа по групі нежитлових приміщень змінилась в зв`язку з реконструкцією, згідно рішення виконкому Полтавської міської ради № 264 від 27.07.2005 року. Акт державної приймальної комісії Полтавської міської ради № 348 від 30.11.2005.

Згідно технічного паспорту на групу нежитлових приміщень, які є самостійним об`єктом нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_1 , виготовленого 08.02.2024 на замовлення ОСОБА_1 станом на 01.01.2021, вона складається з: цокольного поверху будинку А-5, в складі наступних приміщень: побутова (25) - 3,5 кв.м, вбиральня (25а) -1,6 кв.м, кабінет (26) - 5,5 кв.м, шафа (26а) - 0,8 кв.м, перукарня (27) - 33,2 кв.м, коридор (27а) - 1,4 кв.м, тамбур (28) - 2,0 кв.м, теплогенераторна (28а) - 3,0 кв.м, косметичний кабінет (29) - 8,2 кв.м, педікюр (30) - 6,5 кв.м, шафа (30а) - 0,6 кв.м, гідромасаж (31) - 9,2 кв.м, коридор (31а) - 5,3 кв.м, гідромасаж (32) - 9,8 кв.м, солярій (32а) - 5,5 кв.м., загальна площа 96,1 кв.м.

Як вбачається з висновку щодо технічної можливості виділу в натурі частки з об`єкта нерухомого майна ПП «Інвентаризатор» за вих. № 1127 від 09.02.2024, виданого власнику ОСОБА_1 про те, що на підставі: договору дарування, посвідченого приватним нотаріусом Полтавського міського нотаріального округу Полєжаєвою Н.П. 23.11.2004 року за № 7806, технічна характеристика: 1/50 частина об`єкта, які складаються з: нежитлові приміщення в житловому будинку літер А-5, загальною площею 96,1 кв.м, а саме: побутова (25) - 3,5 кв.м, вбиральня (25а) -1,6 кв.м, кабінет (26) - 5,5 кв.м, шафа (26а) - 0,8 кв.м, перукарня (27) - 33,2 кв.м, коридор (27а) - 1,4 кв.м, тамбур (28) - 2,0 кв.м, теплогенераторна (28а) - 3,0 кв.м, косметичний кабінет (29) - 8,2 кв.м, педікюр (30) - 6,5 кв.м, шафа (30а) - 0,6 кв.м, гідромасаж (31) - 9,2 кв.м, коридор (31а) - 5,3 кв.м, гідромасаж (32) - 9,8 кв.м, солярій (32а) - 5,5 кв.м., загальна площа 96,1 кв.м. розташовано АДРЕСА_1 (стара адреса: АДРЕСА_1,) вартістю: відсутня. Право власності (користування) земельною ділянкою підтверджується: відсутнє. За технічними показниками: нежитлові приміщення в житловому будинку літ. А-5 загальною площею 96,1 кв.м, що складають 1/50 частин об`єкта, є відокремленими, мають окремий вихід і можуть бути виділені в натурі як окремий об`єкт нерухомого майна.

З листа ПП «Інвентаризатор» за вих. № 1123 від 09.02.2024 до ПП «Транс-Тур», вбачається, що згідно матеріалів Полтавського бюро технічної інвентаризації "Інвентаризатор" та проведеного обстеження станом на 01.02.2024 року група нежитлових приміщень за адресою: АДРЕСА_1 (стара адреса: АДРЕСА_1 ) відповідає наступним характеристикам: Група нежитлових приміщень в житловому будинку літА-5, матеріал стін будівель і споруд - цегла, рік будови - 1957, загальна площа - 200,1 кв.м. Відповідно до матеріалів Полтавського бюро технічної інвентаризації "Інвентаризатор" та проведеного обстеження станом на 01.02.2024 року нове будівництво, реконструкція, капітальний ремонт, реставрація - відсутні. Згідно матеріалів Полтавського бюро технічної інвентаризації «Інвентаризатор» станом на 31.12.2012 в реєстровій книзі № 2 за реєстровим № 139 зареєстровано право власності за Приватним підприємством «Транс-Тур» на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом Полтавського міського нотаріального округу Полєжаєвою Н.П. від 05.04.1996 за № 2912, частка - 3/50.

Відповідно до листа ПП «Інвентаризатор» за вих. № 1124 від 09.02.2024 до ПП «Транс-Тур», згідно матеріалів Полтавського бюро технічної інвентаризації ''Інвентаризатор" та проведеного обстеження станом на 01.02.2024 року група нежитлових приміщень за адресою: АДРЕСА_1 (стара адреса: АДРЕСА_1 ) відповідає наступним характеристикам: тамбур (1) - 3,4 кв.м, коридор (2) - 31,5 кв.м, коридор (3) - 19,4 кв.м, кабінет (4) - 6,5 кв.м, кабінет (5) - 11,1 кв.м, кабінет (6) - 11,3 кв.м, кабінет (7) - 9,7 кв.м, вбиральня (8) - 2,3 кв.м, коридор (10) - 10,4 кв.м, підсобне приміщення (12) - 4,7 кв.м, вбиральня (12а) - 2,4 кв.м, кабінет (13) - 16,3 кв.м, коридор (14) - 3,8 кв.м, шафа (15) - 0,9 кв.м, кабінет (16) - 4,9 кв.м, кабінет (17) - 16,8 кв.м, кабінет (18) - 12,7 кв.м, кабінет (19) - 29,9 кв.м, тамбур (20) - 1,2 кв.м, комора (21) - 0,9 кв.м, всього 200,1 кв.м., що складає 3/50 частини об`єкта. Загальна площа по групі нежитлових приміщень змінилась в зв`язку з оздобленням стін, уточненням лінійних розмірів, демонтажем та встановленням перегородок. Нове будівництво, реконструкція, капітальний ремонт, реставрація - відсутні.

Згідно технічного паспорту на групу нежитлових приміщень, які є самостійним об`єктом нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_1 , виготовленого 08.02.2024 на замовлення ПП «Транс-Тур» станом на 01.01.2021, вона складається з: цокольного поверху будинку А-5, в складі наступних приміщень: тамбур (1) - 3,4 кв.м, коридор (2) - 31,5 кв.м, коридор (3) - 19,4 кв.м, кабінет (4) - 6,5 кв.м, кабінет (5) - 11,1 кв.м, кабінет (6) - 11,3 кв.м, кабінет (7) - 9,7 кв.м, вбиральня (8) - 2,3 кв.м, коридор (10) - 10,4 кв.м, підсобне приміщення (12) - 4,7 кв.м, вбиральня (12а) - 2,4 кв.м, кабінет (13) - 16,3 кв.м, коридор (14) - 3,8 кв.м, шафа (15) - 0,9 кв.м, кабінет (16) - 4,9 кв.м, кабінет (17) - 16,8 кв.м, кабінет (18) - 12,7 кв.м, кабінет (19) - 29,9 кв.м, тамбур (20) - 1,2 кв.м, комора (21) - 0,9 кв.м, всього 200,1 кв.м.

Як вбачається з висновку щодо технічної можливості виділу в натурі частки з об`єкта нерухомого майна ПП «Інвентаризатор» за вих. № 1122 від 09.02.2024, виданого власнику Привтне товариство «Транс - Тур» про те, що на підставі: договору дарування, посвідченого приватним нотаріусом Полтавського міського нотаріального округу Полєжаєвою Н.П. 05.04.1996 року за № 2912, технічна характеристика: 3/50 частина об`єкта, які складаються з: нежитлові приміщення в житловому будинку літер А-5, загальною площею 200,1 кв.м, а саме: тамбур (1) - 3,4 кв.м, коридор (2) - 31,5 кв.м, коридор (3) - 19,4 кв.м, кабінет (4) - 6,5 кв.м, кабінет (5) - 11,1 кв.м, кабінет (6) - 11,3 кв.м, кабінет (7) - 9,7 кв.м, вбиральня (8) - 2,3 кв.м, коридор (10) - 10,4 кв.м, підсобне приміщення (12) - 4,7 кв.м, вбиральня (12а) - 2,4 кв.м, кабінет (13) - 16,3 кв.м, коридор (14) - 3,8 кв.м, шафа (15) - 0,9 кв.м, кабінет (16) - 4,9 кв.м, кабінет (17) - 16,8 кв.м, кабінет (18) - 12,7 кв.м, кабінет (19) - 29,9 кв.м, тамбур (20) - 1,2 кв.м, комора (21) - 0,9 кв.м, всього 200,1 кв.м. розташовано АДРЕСА_1 (стара адреса: АДРЕСА_1 ) вартістю: відсутня. Право власності (користування) земельною ділянкою підтверджується: відсутнє. За технічними показниками: нежитлові приміщення в житловому будинку літ. А-5 загальною площею 200,1 кв.м, що складають 3/50 частин об`єкта, є відокремленими, мають окремий вихід і можуть бути виділені в натурі як окремий об`єкт нерухомого майна.

Згідно статтей 15, 16 ЦК України, частини 1 статті 4, частини 1 статті 5 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленим цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів, а суд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Статтею 328 ЦК України передбачено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом .

Згідно частини 1 статті 317 ЦК України власнику майна належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном.

Відповідно до ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд .

Статтею 355 ЦК України передбачено, що майно, яке є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно). Майно може належати особам на праві спільної часткової або на праві спільної сумісної власності. Право спільної власності виникає з підстав, не заборонених законом. Спільна власність вважається частковою, якщо договором або законом не встановлена спільна сумісна власність на майно.

Згідно статті 356 ЦК України власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю. Суб`єктами права спільної частково власності можуть бути фізичні особи, юридичні особи, держава, територіальні громади.

Співвласникам, як і кожному окремому власнику речі, належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном, що належить їм на праві спільної часткової власності.

Отже, право спільної часткової власності - це право двох і більше осіб за своїм розсудом володіти, користуватися, розпоряджатися належним їм у певних частках майном, яке складає єдине ціле.

Кожен учасник спільної часткової власності володіє не часткою майна в натурі, а часткою в праві власності на спільне майно в цілому. Ці частки є ідеальними й визначаються відповідними процентами від цілого чи у дробовому вираженні.

У відповідності до статті 358 ЦК України, право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їх згодою. Співвласники можуть домовитися про порядок володіння та користування майном, що є їхньою спільною частковою власністю. Кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності. У разі неможливості цього він має право вимагати від інших співвласників, які володіють і користуються спільним майном, відповідної матеріальної компенсації. Якщо договір між співвласниками про порядок володіння та користування спільним майном відповідно до їхніх часток у праві спільної часткової власності посвідчений нотаріально, він є обов`язковим і для особи, яка придбає згодом частку в праві спільної часткової власності на це майно.

Як вбачається із системного аналізу змісту норм статей 183, 358, 364 ЦК України, який дає підстави для висновку, що виділ часток (поділ) нерухомого майна, що перебуває у спільній частковій власності, є можливим, якщо кожній зі сторін буде виділено нерухоме майно, яке за розміром відповідає розміру часток співвласників у праві власності, із самостійним окремим виходом.

Якщо виділ (поділ) технічно можливий, але з відхиленням від розміру ідеальних часток співвласників, то з урахуванням конкретних обставин такий поділ (виділ) можна провести зі зміною ідеальних часток і присудженням грошової компенсації співвласнику частка, якого зменшилась.

Отже, визначальним для виділу частки або поділу нерухомого майна в натурі, яке перебуває у спільній частковій власності, є не порядок користування майном, а розмір часток співвласників та технічна можливість виділу частки або поділу майна відповідно до часток співвласників.

Згідно частини 1 статті 361 ЦК України співвласник має право самостійно розпорядитися своєю часткою у праві спільної часткової власності.

Частинами 1, 2 ст. 364 ЦК України визначено, що співвласник має право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності. Якщо виділ у натурі частки із спільного майна не допускається згідно із законом або є неможливим (ч.2 ст.183 ЦК України), співвласник, який бажає виділу, має право на одержання від інших співвласників грошової або іншої матеріальної компенсації вартості його частки. Компенсація співвласникові може бути надана лише за його згодою. Договір про виділ у натурі частки з нерухомого спільного майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню.

Статтею 367 ЦК України передбачено право співвласників поділити в натурі між ними майно, що перебуває в спільній частковій власності. Договір про поділ нерухомого майна, що є у спільній частковій власності, укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню.

Згідно з правилами ст. 370 ЦК України співвласники мають право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній сумісній власності. У разі виділу частки із майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки кожного із співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними, законом або рішенням суду. Виділ частки із майна, що є у спільній сумісній власності, здійснюється у порядку, встановленому ст. 364 ЦК України.

Тобто, вказані норми передбачають можливість виділення співвласнику (співвласникам) частки із майна, що є як у спільній частковій власності, так і у спільній сумісній власності, за умови визначення правового статусу такого майна.

Інструкцією щодо проведення поділу, виділу та розрахунку часток об`єктів нерухомого майна передбачено: 2.4. Поділ на самостійні об`єкти нерухомого майна повинен відповідати умовам, що передбачені чинними будівельними нормами. 2.5. При підготовці документів про поділ нерухомого майна БТІ проводять такі дії: уточнюється кількість основних будинків і допоміжних будівель, що входять до складу об`єкта нерухомого майна, виявляються і вносяться до матеріалів технічної інвентаризації поточні зміни в будинках, будівлях, спорудах; за відсутності нотаріально посвідченого договору чи рішення суду щодо порядку користування будинками, будівлями та спорудами беруться до уваги заяви всіх співвласників, підписи яких засвідчені нотаріально.2.6. Після цього готується Висновок щодо технічної можливості поділу об`єкта нерухомого майна (додаток 1), який містить такі дані: а) кому належить об`єкт нерухомого майна; б) на підставі яких правовстановлювальних документів; в) повну технічну характеристику об`єкта нерухомого майна; г) фактичне користування будинками (приміщеннями), будівлями та спорудами між співвласниками; ґ) який документ підтверджує право власності (користування) земельною ділянкою; д) склад новоутворених об`єктів нерухомого майна і їх адреси; е) пропозиції щодо можливих розмірів земельних ділянок, що закріплюються за новими (виділеними) об`єктами з урахуванням обмежень (обтяжень) на використання земельних ділянок відповідно до затвердженої містобудівної документації та земельного законодавства (варіанти поділу додаються).

Тільки при наявності спору щодо поділу об`єктів нерухомого майна, спір вирішується у судовому порядку.

Таким чином, виділ частки із майна, що є у спільній частковій власності, не є правом, що самостійно реалізовується особою, яка бажає виділу, а має здійснюватися на підставі укладеного між усіма співвласниками договору.

Відповідно до вимог ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ст.ст. 76, 77 ЦПК України).

Згідно вимог ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

У відповідності до вимог статті 83 ЦПК України, сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви. Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу. У випадку визнання поважними причин неподання учасником справи доказів у встановлений законом строк суд може встановити додатковий строк для подання вказаних доказів. Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.

Положеннями ст. 13 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд

В позові зазначено, що відповідач ухиляється від здійснення розподілу приміщення на окремі самостійні об`єкти в позасудовому порядку, що й стало причиною звернення до суду позивача з даним позовом. При цьому, вказує, що заходи досудового врегулювання спору не проводились, оскільки законом не визначений обов`язковий досудовий порядок урегулювання даної категорії спорів.

В судовому засіданні представник позивача з вказаного питання суду пояснив, що звертались до відповідача, у лютому 2024 сторони замовили технічну документацію та отримали висновки щодо технічної можливості виділу, велись перемовини щодо укладення договору, однак у зв`язку із зміною керівника в ПП «Пранс-Тур» звернення до нотаріуса для оформлення договору відкладалося, у зв`язку з чим було прийнято рішення звернутися до суду із позовом.

Так, позивачем не надано до суду жодного доказу в підтвердження того, що нею були вжиті заходи досудового врегулювання спору та дії щодо укладення нотаріально посвідченого договору з відповідачем та іншими співвласниками про виділ в натурі частки нежитлових приміщень, як окремого об`єкту права власності, а посилання про те, що відповідач відмовляється укласти такий договір є неспроможними, бо позивач не надала суду жодного доказу в підтвердження такої відмови відповідача та інших співвласників, а також не надала суду доказів того, що вона пропонувала відповідачеві та іншим співвласникам поділити спільне майно на самостійні об`єкти та надавала їм на узгодження необхідну технічну документацію щодо виділу чи поділу спільного майна.

При цьому, суд зазначає, що представником відповідача відзив на позов не подано, при цьому останній звернувся до суду із заявами від 04.09.2024 та 22.10.2024 про розгляд справи без його участі, в якій вказав, що вся обставини, зазначені в позовні заяві відповідають дійсності та є достовірними, при вирішенні справи покладається на розсуд суду, з наданих до суду доказів вбачається, що технічна документація та висновок щодо технічної можливості виділу в натурі частки з об`єкта нерухомого майна ПП «Інвентаризатор» видано на замовлення як позивача, так і відповідача ПП «Транс-Тур», у зв`язку з чим, суд, також з урахуванням наданих представником позивача в судовому засіданні пояснень, приходить до висновку, що між сторонами фактично відсутній спір про право цивільне, і пред`явлення позову фактично є спробою обійти установлений законом позасудовий порядок вирішення питання поділу об`єктів нерухомості.

Суд також звертає увагу, що питання виділу майна у натурі із частки майна, що є у спільній частковій власності, носить договірний характер з метою врахування інтересів всіх співвласників майна, і його вирішення в судовому порядку допускається лише у виключних випадках, а саме у разі порушення, невизнання чи оспорення прав одного із співвласників іншими.

Так, позивач не довела порушення, невизнання чи оспорення її прав як співвласниці майна, іншими співвласниками та доказів перешкоджання сторонам виконати вимоги закону та добровільно укласти спільний договір про поділ майна.

При цьому, матеріали справи не містить повної інформації щодо власників об`єкту нерухомого майна: нежитлових приміщень в житловому будинку літер А-5, розташованому за адресою: АДРЕСА_1 .

Згідно договору купівлі - продажу від 05.04.1996 Приватному підприємство «Транс-Тур» належало на праві спільної часткової власності 2/25 частин житлового приміщення, що знаходиться в АДРЕСА_1 , загальною площею 304,5 кв.м.

В подальшому, 23.11.2004 року між Приватне підприємство «Транс-Тур» та ОСОБА_1 укладений договір дарування, відповідно до якого ПП «Транс-Тур» подарувало, а ОСОБА_1 прийняла у дар нежитлове приміщення загальною площею 101,60 кв.м, що складає 1/50 частину будинку, що знаходиться: АДРЕСА_1 , розташований на земельній ділянці, норма якої не встановлена. На зазначеній земельній ділянці в цілому розташовано: житловий будинок літ.А-5 цегляний, з вбудованими нежитловими приміщеннями, загальною площею 5306, 20 кв.м.

В судовому засіданні представник позивача на питання суду щодо відомостей про інших співвласників нежитлових приміщень пояснив, що йому відомо про те, що іншими співвласниками вже здійснено виділ частки нерухомого майна в натурі. При цьому, жодних відомостей та доказів на підтвердження вказаного позивачем суду не надано, клопотань про витребування доказів не заявлено.

При цьому, суд звертає увагу, що позивач та її представник мали можливість звернутися із запитам та отримати Інформаційну довідку з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна для з`ясування відомостей щодо інших співвласників.

Так, позивач ОСОБА_1 є власником 1/50 частки , а відповідач є власником 3/50 частки, разом з тим позивачем не надано відомостей про інших співвласників часток даного об`єкту нерухомого майна (нежитлових приміщень), не заявлено клопотання про витребування даної інформації та не залучено інших співвласників до участі у справі в якості відповідачів, що свідчить про порушення їх прав та інтересів і позбавило суд можливості повно і всебічно з`ясувати всі обставини справи, належно перевірити обґрунтованість заявлених вимог.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі №129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19) сформульовано висновки про те, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину потрібно доказувати так, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 03 липня 2019 року у справі №342/180/17 зазначила, що обґрунтування наявності обставин повинно здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, що й буде відповідати встановленому статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року принципу справедливості розгляду справи судом.

Реалізація принципу змагальності сторін в цивільному процесі та доведення перед судом обґрунтованості своїх вимог є конституційною гарантією, передбаченою у ст. 129 Конституції України.

Справедливість судового розгляду повинна знаходити свою реалізацію, в тому числі у здійсненні судом правосуддя без формального підходу до розгляду кожної конкретної справи.

Дотримання принципу справедливості судового розгляду є надзвичайно важливим під час вирішення судових справ, оскільки його реалізація слугує гарантією того, що сторона, незалежно від рівня її фахової підготовки та розуміння певних вимог цивільного судочинства, матиме можливість забезпечити захист своїх інтересів.

Частиною четвертою статті 10 ЦПК України і статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» на суд покладено обов`язок під час розгляду справ застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.

Згідно з практикою ЄСПЛ змагальність судочинства засновується на диференціації процесуальних функцій і, відповідно, правомочностей головних суб`єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства - суду та сторін (позивача та відповідача). Диференціація процесуальних функцій об`єктивно приводить до того, що принцип змагальності відбиває властивості цивільного судочинства у площині лише прав та обов`язків сторін. Це дає можливість констатувати, що принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та з принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторін. Суд тільки оцінює надані сторонам матеріали, але сам доказів не збирає.

Принцип змагальності полягає в тому, що кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи, і на які вона посилається на підтвердження чи заперечення вимог (ст.ст. 12, 81 ЦПК України). Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторін. Тобто, сторони не можуть будувати власну позицію на тому, що вона є доведеною, доки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу сама концепція змагальності втрачає сенс.

Звертаючись до суду, позивач у позовній заяві виклав обставини, якими обґрунтовував свої вимоги, зазначив докази, що підтверджують вказані обставини, разом з тим, не зазначав про докази, які не можуть бути подані разом із позовною заявою із поважних причин, не навів об`єктивних причин неможливості подання доказів, не подавав клопотання про їх витребування.

Отже, позивач на власний розсуд розпорядився своїми правами, а тому несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням ним процесуальних дій.

З огляду на викладене, розглядаючи спір в межах доводів позову, оцінивши надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі, суд приходить до висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи («Проніна проти України» від 18 липня 2006 року; «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року).

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 12, 13, 76-81, 258-259, 263- 265 ЦПК України, суд,

у х в а л и в:

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 , в інтересах якого діє представник - адвокат Назаренко Олег Йосипович до Приватного підприємства «Транс-Тур» про виділ в натурі частки нерухомого майна - відмовити.

Рішення може бути оскаржено до Полтавського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Відповідно до ч. 3 ст. 354 ЦПК України строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 07.11.2024.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_4 ;

Представник позивача: адвокат Назаренко Олег Йосипович, РНОКПП: НОМЕР_2 , адреса: 36039, м. Полтава, вул. Раїси Кириченко, буд. 36, ел. пошта: ІНФОРМАЦІЯ_2 ;

Відповідач: Приватне підприємство «Транс-Тур», код ЄДРПОУ: 23813125, адреса: 36022, м. Полтава, вул. Небесної Сотні, 59/2;

Представник відповідача: ОСОБА_2 , РНОКПП: НОМЕР_3 ; адреса: АДРЕСА_1 , ел. пошта: ІНФОРМАЦІЯ_3

Головуючий: суддя Н.М. Грошова