Рішення

від 04.11.2024 по справі 332/6526/23

ЗАВОДСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. ЗАПОРІЖЖЯ

Заводський районний суд м. Запоріжжя

Справа № 332/6526/23

Провадження №: 2/332/535/24

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е МУ К Р А Ї Н И

04 листопада 2024 р. м.Запоріжжя

Заводський районний суд м. Запоріжжя у складі:

головуючого судді - Сінєльніка Р.В.,

при секретарі - Васильченко Н.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Запоріжжі цивільну справу в порядку спрощеного позовного провадження за позовом ОСОБА_1 до Департаменту освіти і науки Запорізької міської ради, Позашкільного навчального закладу «Будинок дитячої та юнацької творчості Заводського районну» Запорізької міської ради Запорізької області», про стягнення середнього заробітку за час вимушеного відсторонення від роботи та стягнення моральної шкоди, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 06.11.23р. звернулася до суду з позовом до Територіального відділу Заводського району департаменту освіти і науки Запорізької міської ради, Позашкільного навчального закладу «Будинок дитячої та юнацької творчості Заводського районну» Запорізької міської ради Запорізької області», про стягнення середнього заробітку за час вимушеного відсторонення від роботи та стягнення моральної шкоди.

Ухвалою суду від 07.11.23р. відкрито провадження по справі (а.с.39).

27.06.24р. у зв`язку з ліквідацією первісного відповідача позивачка звернулась до суду з уточненим позовом до Департаменту освіти і науки Запорізької міської ради, Позашкільного навчального закладу «Будинок дитячої та юнацької творчості Заводського районну» Запорізької міської ради Запорізької області», про стягнення середнього заробітку за час вимушеного відсторонення від роботи та стягнення морального шкоди (а.с.124-132).

Позов обґрунтований тим, що ОСОБА_1 , працювала у Позашкільному навчальному закладі «Будинок дитячої та юнацької творчості Заводського районну» Запорізької міської ради Запорізької області», на посаді сторож, що підтверджується копією оскаржуваного мною за даним позовом Наказу № 101-к від 08.11.2021 року, «Про відсторонення, від роботи ОСОБА_1 » (надалі Наказ № 101-к). Згідно Наказу № 101-к, виданого відповідачем, мені 08.11.2021 року, я ОСОБА_1 була відсторонено від роботи з 08 листопада 2021 року на час відсутності щеплення COVID-19, без збереження заробітної плати. При цьому, при видані їй повідомлення № 68 від 27.10.2021 року, що в подальшому привело к незаконному Наказу № 101-к, відповідач послався на норми ст. 46 Кодексу законів про працю України та на Наказ МОЗ № 2153 від 04.10.2021року, «Про затвердженню переліку професій виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковому профілактичному щепленню». 06 вересня 2023 року, Заводським районним судом м. Запоріжжя, було ухвалено Рішення суду по справі № 332/4779/21, провадження №: 2/332/369/23, де позовні вимоги були задоволені задовольнити частково, та було визнано незаконним та скасований наказ № 101-К від 08.11.2021року, в частині відсторонення від роботи ОСОБА_1 , виданий Позашкільним навчальним закладом «Будинок дитячої та юнацької творчості Заводського районну» Запорізької міської ради Запорізької області». В задоволенні інших позовних вимог в частині стягнення судових витрат було відмовлено. 25 жовтня 2023 року, позивачкою була отримано рішення Заводського районного суду м. Запоріжжя, на підставі цього рішення позивачка звернулася до Позашкільного навчального закладу «Будинок дитячої та юнацької творчості Заводського районну» Запорізької міської ради Запорізької області», з заявою про ухвалення наказу щодо нарахування заробітної плати за період незаконного відсторонення від роботи за період з 08.11.2021 року до 05.04.2022 року. У зв`язку із цим у кожному конкретному випадку при вирішенні питання про нарахування сум за час правомірного відсторонення працівника від роботи слід виходити, насамперед, із норм КЗпП України, умов колективного договору, який діє на підприємстві, де працює відсторонений працівник, та укладеного з останнім трудового договору. У разі, якщо таке відсторонення не було правомірним, роботодавець зобов`язаний здійснити працівникові визначені законодавством виплати, але отримала письмову відмову про виплату заробітної плати за період з 08.11.2021 року до 05.04.2022 року, належної мені заробітної плати. Відсторонення особи від роботи, що може мати наслідком позбавлення її в такий спосіб заробітку без індивідуальної оцінки поведінки цієї особи, лише на тій підставі, що вона працює на певному підприємстві, у закладі, установі, іншій організації, може бути виправданим за наявності дуже переконливих підстав. У кожному випадку слід перевіряти, чи була можливість досягнути поставленої легітимної мети шляхом застосування менш суворих, ніж відсторонення працівника від роботи, заходів після проведення індивідуальної оцінки виконуваних ним трудових обов`язків, зокрема, оцінки об`єктивної необхідності під час їхнього виконання особисто контактувати з іншими людьми, можливості організації дистанційної чи надомної роботи тощо.

Ухвалою суду від 27.06.24р. прийнято уточнений позов та вирішено питання щодо кола відповідачів, залучено в якості відповідача Департамент освіти і науки Запорізької міської ради (а.с.135-136).

Відповідачі по справі проти задоволення позовних вимог заперечували у повному обсязі.

Представник Департаменту освіти і науки Запорізької міської ради Соколов Ю.К. надав до суду Відзив на позовну заяву (а.с.153-161), в якому зазначив наступне.

Позивачка - ОСОБА_1 працювала у ПНЗ "БДЮТ Заводського району" сторожем. Наказом, від 08.11.2021року, № 101-к "Про відсторонення від роботи працівників ПНЗ "БДЮТ Заводського району", який був виданий у відповідності до приписів Постанови КМУ від 9 грудня 2020 р. № 1236 "Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби", ОСОБА_1 була відсторонена від роботи у зв`язку з відмовою від щеплення проти гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, на період дії карантину. Наказом ПНЗ "БДЮТ Заводського району" від 28.02.2022 № 21-к/тр ОСОБА_1 була допущена до роботи на підставі Наказу Міністерства охорони здоров`я України від 25.02.2022 № 380. Таким чином строк, на який ОСОБА_1 , була відсторонена від роботи, є період з 08.11.2021 по 28.02.2022. Про виданий наказ ОСОБА_1 була повідомлена засобами електронного зв`язку і їй було запропоновано приступити до виконання своїх трудових обов`язків. Незважаючи на допуск до роботи, вимоги адміністрації про початок виконання своїх трудових обов`язків, ОСОБА_1 до роботи не приступила та ухилялась від спілкування з представниками закладу освіти. Тільки 05.04.2022, після надання наказу від 28.02.2022 року, № 21-к/тр у суд у якості письмового доказу у справі № 332/4779/21, ОСОБА_1 погодилась ознайомитись з наказом від 28.02.2022 № 21-к/тр під підпис, але до виконання своїх трудових обов`язків так і не приступила без поважних причин. Наказом від 17.05.2022року, № 38-к/тр ОСОБА_1 була звільнена за систематичні прогули без поважних причин. Незважаючи на відмову ОСОБА_1 від виконання своїх трудових обов`язків без поважних причин, їй, зважаючи на ситуацію, яка склалася у зв`язку з повномасштабним воєнним вторгненням в Україну військ російської федерації, починаючи з 01.03. 2022 нараховувалась заробітна плата. Заробітна плата за березень 2022 року була нарахована та перерахована на картковий рахунок ОСОБА_1 в сумі 3 401,09 грн., що само по собі є свідченням про доведення до відому ОСОБА_1 факту поновлення її на роботі. Вимоги позивача про стягнення заборгованості за період з 08.11.2021 до 05.04.2022 по заробітній платі в розмірі 33 376 грн. 55 коп. суперечать законодавству України, які регламентують трудові відносини. Так, відповідно до ст. 94 КЗпІІ України та ч. 1 ст. 1 Закону України "Про оплату праці" заробітна плата - це винагорода, яку роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу. Оскільки ОСОБА_1 ніякої роботи у період з 08.11.2021 по 28.02.2022 не виконувала, заробітна плата їй не здійснювалась. Законодавством України не передбачено виплата заробітної плати у разі відсторонення працівника від роботи, оскільки заробітна плата виплачується саме за виконану роботу. Щодо правомірності позовних вимог про стягнення середньоденного заробітку в розмірі 218 грн. 86 коп. за кожний день затримки, починаючи з дня відсторонення від роботи, тобто з 08.11.2021 року до фактичного звільнення 05.04.2022 року, в сумі 23 418 грн. 02. коп. слід зазначити наступне. Фактично ОСОБА_1 була звільнена Наказом від 17.05.2022 № 38-тр згідно п. 4 ч. 1 ст. 40 КЗпП України за систематичні прогули без поважних причин. В день звільнення ОСОБА_1 були нараховані та перераховані на її картонний рахунок належні їй грошові кошти в сумі 743,83 грн.

Також, представником Департаменту освіти і науки Запорізької міської ради Соколов Ю.К. в судовому засіданні заявив заяву про застосування строків позовної давності посилаючись на дату зазначену в наказі № 38-тр від 17.05.2022 року.

Представник Позашкільного навчального закладу «Будинок дитячої та юнацької творчості Заводського районну» Запорізької міської ради Запорізької області» Ірина Чуприна, підтримала позицію представника Департаменту освіти і науки Запорізької міської ради Соколова Ю.К. та просила відмовити у позові у повному обсязі.

Суд, вивчивши і дослідивши письмові матеріали справи, аналізуючи і оцінюючи надані докази, приходить до висновку, що позов обґрунтований та підлягає задоволенню з нижченаведених підстав.

Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що ОСОБА_1 , працювала у Позашкільному навчальному закладі «Будинок дитячої та юнацької творчості Заводського районну» Запорізької міської ради Запорізької області», на посаді сторож, що підтверджується копією оскаржуваного Наказу № 101-к від 08.11.2021 року, «Про відсторонення, від роботи ОСОБА_1 » (а.с.14).

Згідно Наказу № 101-к, виданого відповідачем, мені 08.11.2021 року, ОСОБА_1 була відсторонено від роботи з 08 листопада 2021 року на час відсутності щеплення COVID-19, без збереження заробітної плати.

Не погоджуюсь з Наказом 101-к від 08.11.2021 року, «Про відсторонення, від роботи ОСОБА_1 », ОСОБА_1 подала позовну заява про скасування вищезазначеного Наказу.

06 вересня 2023 року, Заводським районним судом м. Запоріжжя, було ухвалено рішення суду по справі № 332/4779/21, провадження №: 2/332/369/23, де позовні вимоги були задоволені задовольнити частково (а.с.19-22). А саме: було визнано незаконним та скасований наказ № 101-К від 08.11.2021року, в частині відсторонення від роботи ОСОБА_1 , виданий Позашкільним навчальним закладом «Будинок дитячої та юнацької творчості Заводського районну» Запорізької міської ради Запорізької області». В задоволенні інших позовних вимог в частині стягнення судових витрат було відмовлено.

25 жовтня 2023 року, ОСОБА_1 була отримано рішення Заводського районного суду м. Запоріжжя, на підставі цього рішення вона звернулася до Позашкільного навчального закладу «Будинок дитячої та юнацької творчості Заводського районну» Запорізької міської ради Запорізької області» з заявою про ухвалення наказу щодо нарахування заробітної плати за період незаконного відсторонення від роботи за період з 08.11.2021 року до 05.04.2022 року. Та саме 25 жовтня 2023 року, особисто отримала під підпис Наказ № 38-к/тр про звільнення, тому позиція відповідачів про застосування строків позовної давності не відповідає дійсності та не заснована на законі (а.с.16).

Також, суд звертає увагу на тому, що у кожному конкретному випадку при вирішенні питання про нарахування сум за час правомірного відсторонення працівника від роботи слід виходити, насамперед, із норм КЗпП України, умов колективного договору, який діє на підприємстві, де працює відсторонений працівник, та укладеного з останнім трудового договору. У разі, якщо таке відсторонення не було правомірним, роботодавець зобов`язаний здійснити працівникові визначені законодавством виплати. Крім того, позивач надав до суду в якості доказів Постанову Запорізького апеляційного суду по іншій справі зі спору стягнення коштів після скасування незаконного наказу, саме з цім відповідачем по справі де Апеляційний суд зазначив, що виплати зарплатні повинен робити Департаменту освіти і науки Запорізької міської ради, якому підпорядковується Позашкільний навчальний заклад «Будинок дитячої та юнацької творчості Заводського районну» Запорізької міської ради Запорізької області».

За загальним правилом, яке визначено статтями 15, 16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес у один із способів, визначених частиною першою статті 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.

Щодо позовної давності суд зазначає наступне. У відзиві на позов представником відповідача було заявлено клопотання про застосування наслідків спливу позовної давності та підтримана в судовому процесі посилаючись на дату зазначену в наказі № 38-тр, від 17.05.2022 року.

Але, відповідно саме до цього наказу № 38-тр від 17.05.2022 року, ОСОБА_1 , була ознайомлена з наказом 25.10.2023 року, який отримала особисто під підпис. "07" листопада 2023 року, відповідно до ухвали Заводського районного суду м. Запоріжжя було відкрите провадження по вищезазначеній справі.

Слід також зазначити, що відповідно до приписів ч. 1. ст. 233 КЗпП України працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права.

Статтею 256 ЦК України встановлено, що позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу, а статтею 258 ЦК України передбачена спеціальна позовна давність, відповідно до якої для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю.

Перебіг строку позовної давності відповідно до ст. 261 ЦК України починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Тобто, згідно матеріалів справи позивач фактично дізналася про існування наказу № 38-тр від 17.05.2022 року тільки 25.10.2023 року а відкриття провадження по справі було відкрито "07" листопада 2023 року.

Таким чином, враховуючи вищезазначене суд вважає, що позивачем при зверненні до суду з даним позовом не порушено строки позовної давності, тому клопотання відповідача про застосування строків позовної давності задоволенню не підлягає.

Щодо моральної шкоди, всі незаконні дії відповідача, щодо незаконного відсторонення позивача від займаної посади, позбавили її конституційних прав, щодо право на працю та отримання належних їй коштів для організації свого життя, що призвели до моральних страждань, втрату нормальних життєвих зв`язків. Також суд, не може проігнорувати строки відсторонення від роботи починаючи з розгляду попереднього скасованого Наказу № 101-к, від 08.11.2021 року «Про відсторонення від роботи ОСОБА_1 » та процес розгляду вищезазначеної справи. Що в обох випадках дії відповідача мали незаконний порядок що привело к моральним стражданням та втрату нормальних життєвих зв`язків.

Згідно із ст. 237-1 КЗпП України, у разі якщо порушення законних прав працівника призвели до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя, власником або уповноваженим ним органом проводиться відшкодування моральної шкоди працівнику.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 68 Конституції України передбачено, що кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.

Ту саму правову позицію зазначив в своєму рішенні КСУ від 28 серпня 2020 року, № 10-р/2020, справа № 1-14/2020(230/20).

Згідно ч.1 ст. 43 Конституції України держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.

Відповідно до ст. 116 Кодекс законів про працю України, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про суми, нараховані та виплачені працівникові при звільненні, із зазначенням окремо кожного виду виплати (основна та додаткова заробітна плата, заохочувальні та компенсаційні виплати, інші виплати, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до законодавства, у тому числі при звільненні) роботодавець повинен письмово повідомити працівника в день їх виплати.

Зазначені відомості підтверджені трудовою книжкою відповідача, а також відповідними довідками щодо нарахування та сплати відповідачем заробітної плати на користь позивачки (а.с.16-18, 31-32, 57-59).

Позивач не заявляв клопотання про витребування довідки від відповідача про середній заробіток ОСОБА_1 та надав свій розрахунок, який відповідачем не оспорено, відповідач свій контррозрахунок не надав, тому суд бере за основу розрахунок позивача.

Розрахунок середньогозаробітку ОСОБА_2 до Територіального відділу Заводського району департаменту освіти і науки Запорізької міської ради «про стягнення середнього заробітку по день фактичного звільнення за період з 08.11.2021 року до 05.04.2022 року:

08.11.2021 року - 30.11.2021 року, 17 робочих днів х 218,86 грн. (середньоденний заробіток) = 3 720,62 грн.

01.12.2022 року - 31.12.2021 року, 23 робочих днів х 218,86 грн. (середньоденний заробіток) = 5 033,78 грн.

01.01.2022 року - 31.01.2022 року, 21 робочих днів х 218,86 грн. (середньоденний заробіток) = 4 596,06 грн.

01.02.2022 року - 28.02.2022 року, 20 робочих днів х 218,86 грн. (середньоденний заробіток) = 4 377,20 грн.

01.03.2022 року - 31.03.2022 року, 23 робочих днів х 218,86 грн.(середньоденний заробіток) = 5 033,78 грн.

01.04.2022 року - 05.04.2022 року, 3 робочих днів х 218,86 грн.(середньоденний заробіток) = 656,58 грн.

Загальна сумаскладає:3720,62грн.+ 5033,78грн.+4596,06грн.+4377,20грн.+5033,78грн.+656,58грн.= 23 418,02 гривень.

Розрахунок заборгованості з заробітної плати ОСОБА_2 до Територіального відділу Заводського району департаменту освіти і науки Запорізької міської ради «про стягнення середнього заробітку по день фактичного звільнення за період з 08.11.2021 року до 05.04.2022 року:

Позивач не заявляв клопотання про витребування довідки від відповідача про заборгованість відповідача перед ОСОБА_1 по заробітній платі та не надав свій розрахунок, відповідач свої розрахунки не надав, тому суд здійснює розрахунок виходячи з погодинної оплати праці позивачки за передостанній місяць (щодо періоду з 08 по 30 листопада 2021р.) та мінімальної погодинної оплати праці за період з 01.12.21р. по 05.04.22р., оскільки позивачка мала мінливий робочий графік.

Отже,щодо стягненнязаборгованості ззаробітної плати ОСОБА_1 за періодз 08.11.2021року до05.04.2022рокусуд зазначає наступне:

Згідно довідки відповідача (а.с.32) ОСОБА_1 за жовтень 2021р. отримала 6596,68 грн. за відпрацьованих 166 годин, отже погодинна оплата праці ОСОБА_1 складала: 6596,68 грн. / 166 год. = 39,74 грн. В листопаді 2021р. Фоміна відпрацювала 17 робочих днів, кожен з яких складає, щонайменше по 8 годин, тому заборгованість за листопад 2021р. складає: 17 днів х 8 годин = 136 годин х 39,74 грн. = 5404,64 грн.

За період з 01.12.21р. по 31.12.21р. мінімальна погодинна оплата праці згідно ст.8 ЗУ «Про державний бюджет на 2021 рік» складала 39.12 грн. В грудні 2021р. було 23 робочих дня, кожен з яких складає, щонайменше по 8 годин, отже заборгованість за грудень 2021р. складає: 23 дні х 8 годин = 184 годин х 39,12 грн. = 7198,08 грн.

За період з 01.01.22р. по 31.01.22р. мінімальна погодинна оплата праці згідно ст.8 ЗУ «Про державний бюджет на 2022 рік» складала 39.26 грн. В січні 2022р. було 21 робочих дня, кожен з яких складає, щонайменше по 8 годин, отже заборгованість за січень 2022 року складає: 21 дні х 8 годин = 168 годин х 39,26 грн. = 6595,68 грн.

За період з 01.02.22р. по 28.02.22р. мінімальна погодинна оплата праці складала 39.26 грн. В лютому 2022р. було 20 робочих дня, кожен з яких складає, щонайменше по 8 годин, отже заборгованість за лютий 2022 року складає: 20 дні х 8 годин = 160 годин х 39,26 грн. = 6281,6 грн.

За період з 01.03.22р. по 31.03.22р. мінімальна погодинна оплата праці складала 39.26 грн. В березні 2022р. було 23 робочих дня, кожен з яких складає, щонайменше по 8 годин, отже заборгованість за березень 2022 року складає: 23 дні х 8 годин = 184 годин х 39,26 грн. = 7223,84 грн.

За період з 01.04.22р. по 05.04.22р. мінімальна погодинна оплата праці складала 39.26 грн. У квітні 2022р. за цей період було 3 робочих дня, кожен з яких складає, щонайменше по 8 годин, отже заборгованість за вказаний період у квітні 2022 року складає: 3 дні х 8 годин = 24 годин х 39,26 грн. = 942,24 грн.

Загальна сумаскладає: 5404,64 грн. + 7198,08 грн. + 6595,68 грн. + 6281,6 грн. + 7223,84 грн. + 942,24 грн. = 33646, 08 грн.

Позивачкою заявлено вимоги про стягнення заборгованості по заробітній платі за вказаний період на меншу суму, а саме в розмірі 33376грн.55коп., тому суд задовольняє позов на вказану суму, оскільки відповідно до ст.13 ЦПК України суд розглядає справу в межах заявлених вимог.

Крім того, відповідно до ст. 141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати у вигляді судового збору в розмірі - 1073 гривень 60 копійок та витрати на правову допомогу в розмірі 10 400 гривень, сплата яких підтверджена документально (а.с.33-37). Заперечення, щодо вартості послуг правової допомоги або його розрахунку, а також клопотання про зменшення витрат на правову допомогу, з боку відповідачів до суду не надходили.

На підставі вищевикладеного, суд приходить до висновку, що позовні вимоги щодо стягнення середнього заробітку за час вимушеного відсторонення від роботи та стягнення морального шкоди є законними та обґрунтованими, тому підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 81, 89, 141, 259, 263-265 ЦПК України, суд,

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 - задовольнити.

Стягнути з відповідача Департаменту освіти і науки Запорізької міської ради, код ЄДРПОУ - 37573094, на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , іпн. код - НОМЕР_1 , заборгованість за період з 08.11.2021 року до 05.04.2022 року, по заробітній платі в розмірі - 33 376 гривень, 55 копійок.

Стягнути з відповідача Департаменту освіти і науки Запорізької міської ради, код ЄДРПОУ-37573094, на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , іпн. код - НОМЕР_1 , середньоденний заробіток в розмірі 218 гривень 86 копійок, за кожний день затримки, починаючи з дня відсторонення від роботи з 08.11.2021 року до дня фактичного звільнення 05.04.2022 року, в сумі 23 418 гривень, 02 копійки.

Стягнути з відповідача Департаменту освіти і науки Запорізької міської ради, код ЄДРПОУ-37573094, на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , іпн. код - НОМЕР_1 , моральну шкоду в розмірі - 10 000 гривень.

Стягнути з відповідача Департаменту освіти і науки Запорізької міської ради, код ЄДРПОУ - 37573094, на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , іпн. код - НОМЕР_1 , понесені судові витрати, а саме: судовий збір в розмірі - 1073 гривень 60 копійок та витрати на правову допомогу в розмірі - 10 400 гривень.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня виготовлення повного тексту рішення до Запорізького апеляційного суду.

Повний текст рішення виготовлено 08.11.2024р.

Суддя Р.В. Сінєльнік