Ухвала

від 07.11.2024 по справі 490/8252/24

МИКОЛАЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"07" листопада 2024 року м. Миколаїв

Миколаївський апеляційний суд в складі колегії суддів:

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3

за участю секретаря ОСОБА_4

учасників судового провадження:

прокурора ОСОБА_5

представника третьої особи, щодо майна якої

вирішується питання про арешт - адвоката ОСОБА_6 (в режимі ВКЗ)

розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу представника третьої особи, щодо майна якої вирішується питання про арешт майна, - ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Центрального районного суду м. Миколаєва від 01 жовтня 2024 року, про арешт майна.

Короткий зміст рішення слідчого судді.

Ухвалою слідчого судді Центрального районного суду м. Миколаєва від 01 жовтня 2024 року накладено арешт на вилучений 19.09.2024 в ході проведення обшуку автомобіль марки «Land Rover» моделі «Range rover», vin - НОМЕР_1 , державний номерний знак НОМЕР_2 , ключі до нього та свідоцтво про реєстрацію НОМЕР_3 .

Короткий зміст вимог апеляційної скарги.

Представник третьої особи, щодо майна якої вирішується питання про арешт - адвокат ОСОБА_6 , просить ухвалу слідчого судді скасувати та постановити нову ухвалу, якою відмовити у задоволенні клопотання прокурора про арешт майна.

Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу.

Апелянт зазначив, що 19.09.2024 слідчим СВ ІНФОРМАЦІЯ_1 проведено обшук транспортного засобу, належного ОСОБА_7 . В ході обшуку автомобіля не виявлено жодних речей і документів, які мають значення для кримінального провадження, зокрема, не виявлено будь-яких грошових коштів чи цінностей.

Однак, після завершення обшуку, слідчий прийняв рішення вилучити транспортний засіб, ключі до автомобіля та свідоцтво про реєстрацію, з підстав того, що вказане рухоме майно можливо було придбане за грошові кошти, отриманні злочинним шляхом, в тому числі при здійсненні зовнішньоекономічних операцій, пов`язаних з ухиленням від сплати податків та інших загальнообов`язкових державних платежів та не повернення валютної виручки в Україну.

Апелянт вважає безпідставними доводи прокурора про те, що ОСОБА_7 є учасником злочинної групи через те, що спілкувався в месенджері «Telegram» з третіми особами (продавцями с/г продукції).

На думку апелянта, накладення арешту на майно лише з підстав того, що в даному кримінальному провадженню розслідуються дії осіб, що призвели до ненадходження в бюджет України податків і зборів в особливо великих розмірах, не маючи при цьому належного та допустимого доказу щодо самого розміру цих збитків, свідчить про незаконність рішення слідчого судді про накладення арешту на спірне майно. Більш того, ОСОБА_7 ніколи не був та не є керівником, засновником ТОВ «ВІТАЛІТІ-ДІВА», а тому діяльність даного підприємства не може створювати для ОСОБА_7 обмеження в користуванні та розпорядженні власного майна. Відсутні будь-які докази безпосередньої участі ОСОБА_7 в спірних господарських операціях; відсутні будь-які докази незаконності дій ОСОБА_7 , які призвели до фактичного ненадходження до бюджету України податків в особливо-великому розмірі; ОСОБА_7 не є фігурантом даного кримінального провадження, не є підозрюваним, що в сукупності свідчить про безпідставність заявленого клопотання про накладення арешту на автомобіль.

Вказав, що ОСОБА_7 придбав вищевказаний автомобіль за власні кошти та кошти, які йому були передані на зберігання, що спростовує доводи прокурора про придбання його за кошти, які отримані злочинним шляхом. Крім того, що додані до клопотання про арешт майна документи не містять жодного доказу про те, що автомобіль ОСОБА_7 придбав на кошти, що отримані незаконним шляхом.

Встановлені слідчим суддею обставини.

Прокурор звернувся до слідчого судді з клопотанням про арешт тимчасово вилученого майна в ході проведеного обшуку автомобіль марки «Land Rover» моделі «Range rover», vin - НОМЕР_1 , державний номерний знак НОМЕР_2 , ключі до нього та свідоцтво про реєстрацію НОМЕР_3 , у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за №22024150000000163 від 02.07.2024, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 209, ч. 3 ст. 212 КК України.

Задовольняючи клопотання про арешт майна, слідчий суддя дійшов висновку про наявність підстав вважати, що вилучене майно відповідає критеріям ст. 98 КПК України, тобто воно має ознаки речових доказів у даному кримінальному провадженні.

Слідчий суддя дійшов висновку, що належний ОСОБА_7 автомобіль не підпадає під конфіскацію як виду покарання, оскільки на даний момент ОСОБА_7 не має статусу підозрюваного у даному кримінальному провадженні. Однак, прокурором надані відомості з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків про суми доходів, нарахованих фізичній особі податковим агентом, та/або суми доходів, отриманих самозайнятими особами, а також суму річного доходу, задекларованого фізичної особою в податковій декларації про майовий стан і доходи, в якій вказано, що ОСОБА_7 з 2001 року по 2024 рік має доходи у сумі 605889 грн. 50 коп. Тому, за висновком слідчого судді, на даному етапі досудового розслідування існує достатня підозра, що автомобіль придбаний за кошти, отримані внаслідок вчинення кримінального провадження, за такого належний ОСОБА_7 автомобіль може підлягати спеціальній конфіскації.

Позиції учасників судового розгляду.

Представник третьої особи, щодо майна якої вирішується питання про арешт - адвокат ОСОБА_6 , підтримав апеляційну скаргу, просив її задовольнити.

Прокурор вважав ухвалу слідчого судді законною та обґрунтованою, просив відмовити у задоволенні апеляційної скарги.

Встановлені судом апеляційної інстанції обставини. Мотиви, з яких суд апеляційної інстанції виходив при постановленні ухвали, і положення закону, яким він керувався.

Заслухавши доповідь судді, пояснення учасників судового провадження, вивчивши матеріали судового провадження і обговоривши викладені в апеляційній скарзі доводи, колегія суддів встановила таке.

Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення: збереження речових доказів; спеціальної конфіскації; конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Таким чином, будь-яке обмеження власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб`єкт, який ініціює таке обмеження, повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.

Розглядаючи клопотання про накладення арешту на майно, в порядку статей 170-173 КПК України, для прийняття законного, вмотивованого та обґрунтованого рішення, слідчий суддя повинен з`ясувати всі обставини, які передбачають підстави для арешту майна або відмови у задоволенні клопотання про арешт майна.

У випадку, передбаченому п.2 ч.2 ст. 170 КПК України (з метою забезпечення спеціальної конфіскації) арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або третьої особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно підлягатиме спеціальній конфіскації у випадках, передбачених КК України.

У випадку, передбаченому п. 3 ч.2 ст. 170 КПК України(з метою конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи), арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності достатніх підстав вважати, що суд у випадках, передбачених Кримінальним кодексом України, може призначити покарання у виді конфіскації майна або застосувати до юридичної особи захід кримінально-правового характеру у виді конфіскації майна.

Однак, зазначені вище вимоги кримінального процесуального закону при розгляді клопотання слідчим суддею не дотримані.

З матеріалів провадження вбачається, що СВ ІНФОРМАЦІЯ_1 здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №22024150000000163 від 02.07.2024, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 209, ч. 3 ст. 212КК України.

Ухвалою слідчого судді Центрального районного суду м. Миколаєва від 18 вересня 2024 року надано слідчим групи слідчих у кримінальному провадженні №22024150000000163, дозвіл на проведення обшуку транспортного засобу - автомобіля марки «Land Rover» моделі «Range rover», vin - НОМЕР_1 , державний реєстраційний номер НОМЕР_4 , який зареєстровано за ОСОБА_7 , з метою виявлення та вилучення первинної фінансово-господарської документації, печаток, статутних документів підприємств, пов`язаних з експортом сільськогосподарської продукції; мобільних телефонів, планшетів, комп`ютерної техніки, на яких міститься листування щодо обставин вчинення злочину; блокнотів, чернеток, щоденників, записних книжок з чорновими записами чи чорновою бухгалтерією вищевказаних підприємств; банківських платіжних карток, договорів про обслуговування банківських рахунків, грошових коштів, походження яких не підтверджується документально.

19.09.2024 на підставі ухвали слідчого судді проведено обшук автомобіля, що перебуває у користуванні ОСОБА_7 - легкового автомобілю марки «Land Rover», за результатами якого вилучено вказаний транспортний засіб з ключами до нього та свідоцтво про реєстрацію НОМЕР_3 .

Виявлене та вилучене майно постановою слідчого від 19.09.2024 визнано речовим доказом.

Клопотання про накладення арешту на майно обґрунтовано тим, що вилучене майно є речовим доказом, транспортний засіб одержаний внаслідок вчинення кримінального правопорушення та підлягає спеціальній конфіскації та конфіскації як виду покарання, а тому з метою збереження речових доказів виникла необхідність в накладенні арешту на вилучене майно.

Проте, у даному кримінальному провадженні ОСОБА_7 не повідомлено про підозру. Відповідно до протоколу обшуку від 19.09.2024 під час обшуку вказаного транспортного засобу в ньому не було виявлено будь-яких документів, зазначених у ухвалі слідчого судді про надання обшуку.

Колегія суддів зазначає, що прокурором жодним чином не вмотивовано, з урахуванням яких обставин орган досудового розслідування дійшов висновку, що автомобіль «Land Rover», належний ОСОБА_7 , є таким, що придбаний за грошові кошти, законне походження, яких власником документально підтверджено не було, що можливо отримано внаслідок протиправної діяльності у сфері господарської діяльності.

Додані до клопотання про арешт майна документи не містять жодного доказу про те, що автомобіль ОСОБА_7 придбав на кошти, що отримані незаконним шляхом.

На переконання колегії суддів, прокурором не обґрунтовано підстави та мета застосування заходу забезпечення кримінального провадження у вигляді арешту майна, належного особі, яка не є підозрюваним у даному кримінальному провадженні, не обґрунтовано наявність підстав вважати, що вказаний транспортний засіб одержаний внаслідок вчинення кримінального правопорушення та підлягає спеціальній конфіскації та конфіскації як виду покарання.

При прийнятті рішення колегія суддів враховує положення ст. 41 Конституції України, якими встановлено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності, право приватної власності є непорушним.

Крім того, Конвенція про захист прав і основоположних свобод, яка є міжнародним договором, який закріплює певний перелік найбільш важливих для людини суб`єктивних прав та складовою якого є окремі протоколи, які доповнюють та розвивають її положення, визначає, що «кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна, інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальним принципам міжнародного права».

З урахуванням зазначеного, застосування заходу забезпечення кримінального провадження у вигляді арешту може мати негативні наслідки для власника вилученого майна.

Сукупність вищезазначених обставин є підставою для відмови у задоволенні клопотання прокурора. За такого, апеляційна скарга підлягає задоволенню, а ухвала слідчого судді скасуванню, з постановленням нової ухвали про відмову у задоволенні клопотання прокурора про арешт майна.

Керуючись ст. 407, 422, 424, 532 КПК України, суд, -

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу представника третьої особи, щодо майна якої вирішується питання про арешт майна - адвоката ОСОБА_6 задовольнити.

Ухвалу слідчого судді Центрального районного суду м. Миколаєва від 01 жовтня 2024 року про арешт майна - скасувати.

Постановити нову ухвалу, якою у задоволенні клопотання прокурора відділу Миколаївської обласної прокуратури ОСОБА_8 про арешт на вилучений легковий автомобіль марки «Land Rover» моделі «Range rover», vin - НОМЕР_1 , державний номерний знак НОМЕР_2 , ключі до нього та свідоцтво про реєстрацію НОМЕР_3 - відмовити.

Повернути ОСОБА_7 автомобіль марки «Land Rover» моделі «Range rover», vin - НОМЕР_1 , державний номерний знак НОМЕР_2 , ключі до нього та свідоцтво про реєстрацію НОМЕР_3 .

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та не підлягає оскарженню в касаційному порядку.

Судді:

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3