Постанова

від 05.11.2024 по справі 914/1260/24

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" листопада 2024 р. Справа №914/1260/24

Західний апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючого судді Панова І.Ю.,

СуддівЗварич О.В.,

Якімець Г.Г.,

Секретар судового засідання: Фарина Х.І.

за участю представників сторін:

від позивача: Єгоров В.С.;

від відповідача: Гарбузюк Р.О.;

розглянувши матеріали апеляційної скарги Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Львівгаз" вих.№1260-6 від 03.10.2024 (вх. № 01-05/2789/24 від 04.10.2024) та матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" б/н від 16.10.2024 (вх. № 01-05/2929/24 від 16.10.2024)

на рішення Господарського суду Львівської області від 19.09.2024 (повний текст рішення складено 27.09.2024)

у справі №914/1260/24 (суддя І.П. Петрашко)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України"

до відповідача Акціонерне товариство "Оператор газорозподільної системи "Львівгаз"

про стягнення 54 194 109,84 грн

В С Т А Н О В И В:

Короткий зміст вимог позовної заяви і рішення суду першої інстанції.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" звернулось до Господарського суду Львівської області з позовною заявою до відповідача Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Львівгаз" про стягнення 54194109,84 грн, з яких 41586344,30 грн - основний борг, 7050825,76 грн - пеня, 4158634,53 грн - штраф, 620276,99 грн - 3% річних та 778028,26 грн - інфляційні втрати.

Позов обґрунтовано тим, що відповідач, порушуючи умови господарського зобов`язання, зокрема вимоги пункту 4.3. договору, оплату за переданий газ здійснив лише частково, у зв`язку з чим станом на момент пред`явлення позову заборгованість відповідача становить 41586344,30 грн. З урахуванням суми та строку прострочення сплати основного боргу позивач на підставі пункту 6.3. договору нарахував відповідачу пеню в розмірі 7050825,76 грн та штраф в розмірі 4158634,53 грн. Крім того, керуючись частиною 2 статті 625 ЦК України, позивач нарахував відповідачу 3% річних в розмірі 620276,99 грн та інфляційні втрати в розмірі 778028,26 грн.

Рішенням Господарського суду Львівської області від 19.09.2024 у справі №914/1260/24 позов задоволено частково. Присуджено до стягнення з Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Львівгаз" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" 41 586 344,30 грн основного боргу, 4 230 495,46 грн пені, 2 495 180,72 грн штрафу, 620 276,99 грн 3% річних, 778 028,26 грн інфляційних втрат та 650 329,32 грн витрат по сплаті судового збору. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Рішення мотивовано тим, що позовні вимоги про стягнення з відповідача 41586344,30 грн основного боргу, 7050825,76 грн пені, 4158634,43 грн штрафу, 778028,26 грн інфляційних втрат та 620276,99 грн 3% річних є обґрунтованими та підтверджуються матеріалами справи.

Щодо заяви відповідача про зарахування зустрічних однорідних вимог суд першої інстанції зазначив, що відповідач не подав первинних документів бухгалтерського обліку, які б могли підтвердити здійснення господарської операції та підтвердити ті обставини, про які йдеться у заяві про зарахування однорідних зустрічних вимог та вказав, що у провадженні Господарського суду Львівської області перебуває справа №914/1847/24 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Газопостачальна компанія Нафтогаз України до відповідача Акціонерного товариства Оператор газорозподільної системи Львівгаз, в якій позивач оскаржує заяву №1 про припинення зобов`язань зарахуванням зустрічних однорідних вимог, а отже, вимоги АТ Львівгаз зазначені у заяві №1 про припинення зобов`язань зарахуванням зустрічних однорідних вимог є спірними.

Окрім того, господарський суд дійшов в оскаржуваному рішенні висновку про можливість зменшення нарахованих і заявлених до стягнення пені та штрафу на 40%, взявши до уваги важкий фінансовий стан АТ Львівгаз та сплату основної заборгованості до подання позову в сумі 702,5 млн. грн (94% від суми боргу).

Короткий зміст вимог та узагальнених доводів учасників справи.

Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, Акціонерне товариство "Оператор газорозподільної системи "Львівгаз" оскаржило таке в апеляційному порядку. Апеляційна скарга надійшла на адресу Західного апеляційного господарського суду 04.10.2024. В апеляційній скарзі скаржник просить скасувати рішення Господарського суду Львівської області від 19.09.2024 у справі №914/1260/24 в частині стягнення з Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Львівгаз" заборгованості в сумі 43 556 261,87 грн та прийняти нове рішення в оскаржуваній частині, яким відмовити у задоволенні стягнення з Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Львівгаз" заборгованості в сумі 43 556 261,87 грн.

Зазначає, що заявою №1 від 03.06.2024 відповідача про зарахування зустрічних однорідних вимог припинено зобов`язання АТ Львівгаз щодо сплати основного боргу за переданий газ в сумі 41163123,22 грн та на момент ухвалення рішення така заява у судовому порядку не визнана недійсною.

Відповідно протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 30.09.2024 вказану справу розподілено колегії суддів Західного апеляційного господарського суду у складі: головуючого судді Панова І.Ю., суддів Зварич О.В. та Якімець Г.Г.

Ухвалою суду від 09.10.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Львівгаз" вих.№1260-6 від 03.10.2024 (вх. № 01-05/2789/24 від 04.10.2024) на рішення Господарського суду Львівської області від 19.09.2024 у справі №914/1260/24.

Також, Товариство з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" оскаржило таке в апеляційному порядку. Апеляційна скарга надійшла на адресу Західного апеляційного господарського суду 16.10.2024. В апеляційній скарзі скаржник просить скасувати рішення Господарського суду Львівської області від 19.09.2024 у справі №914/1260/24 в частині відмови в задоволені позовних вимог про стягнення пені в розмірі 2 820 330,30 грн та штрафу в розмірі 1 663 453,81 грн та прийняти нове рішення в оскаржуваній частині про задоволення позовних вимог в цій частині.

Зазначає, що боржник не звільняється від відповідальності за невиконання чи неналежне виконання зобов`язання за будь-яких обставин. Виконання умов Договору не ставиться в залежність від виконання будь-яких зобов`язань з боку третіх осіб, зокрема кінцевих споживачів, відсутності коштів на рахунках тощо та відповідач був обізнаний з тим, що за неналежне виконання умов договору на нього буде покладено відповідальність відповідно до умов Договору.

Також, звертає увагу на те, що несвоєчасність оплати контрагентів прямо перешкоджає виконанню покладених на позивача державою обов`язків, погіршує фінансове становище, впливає на якість та своєчасність надання послуг з поставки газу для інших споживачів природного газу.

Ухвалою суду від 17.10.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" б/н від 16.10.2024 (вх. № 01-05/2929/24 від 16.10.2024) на рішення Господарського суду Львівської області від 19.09.2024 у справі №914/1260/24. Вирішено розгляд апеляційних скарг Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Львівгаз" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" здійснити в одному апеляційному проваджені.

Ухвалою суду від 17.10.2024 призначено розгляд справи на 05.11.2024.

В судовому засіданні 05.11.2024 представник позивача підтримав доводи власної апеляційної скарги з підстав викладених у ній та заперечив щодо доводів апеляційної скарги відповідача. Представник відповідача підтримав доводи своєї апеляційної скарги з підстав викладених у ній та заперечив щодо доводів апеляційної скарги позивача.

У відповідності до вимог ч. 1, 2, 5 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Згідно з встановленими судом першої інстанції обставинами, і визначеними відповідно до них правовідносинами, вбачається, що:

21.06.2022 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" (продавець) та Акціонерним товариством "Оператор газорозподільної системи "Львівгаз" (покупець) укладено договір купівлі-продажу природного газу №101/ПГ-3278-ОГРМ, відповідно до пункту 1.1.-1.3. якого цей договір (включаючи усі зміни та доповнення) регулює відносини сторін щодо купівлі-продажу, передачі та прийому природного газу на умовах, встановлених цим договором та Положенням. На виконання умов Положення та цього Договору, Покупець гарантує приєднатися до договору про утворення балансуючої групи, де стороною відповідальною за добовий небаланс групи є ТОВ "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" за типовою формою, розробленою та затвердженою ТОВ "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України". Продавець, за умови дотримання положень цього Договору та вимог Положення Покупцем, зобов`язується передати у власність Покупцю природній газ в обсягах, у строки та на умовах, що погоджені Сторонами у цьому Договорі, а Покупець зобов`язується прийняти і своєчасно сплатити вартість такого обсягу природного газу у розмірі, строки та у порядку, що визначені цим Договором.

Загальний обсяг (об`єм) природного газу, що передається передбачено пунктом 2.2. договору.

Згідно з пунктами договору 3.2. та 3.3., передача Договірного обсягу газу здійснюється протягом кожного Періоду передачі, узгодженого Сторонами у Договорі. Передача та приймання природного газу здійснюється на ВТТ шляхом надання Сторонами Оператору ГТС Торгових сповіщень на відчуження/набуття природного газу в Інформаційній платформі Оператора ГТС, відповідно до вимог Кодексу ГТС. У Торгових сповіщеннях, зокрема, зазначається обсяг природного газу, що передається/приймається Сторонами відповідно до Договору. Право власності на природний газ переходить від Продавця до Покупця у ВТТ.

Відповідно до пункту 3.10. договору, після закінчення періоду передачі, у якому була здійснена передача тазу, але не пізніше 14-го числа місяця, наступного за Періодом передачі, якщо інше не передбачено Договором, Продавець складає, підписує, скріплює своєю печаткою (за наявності). Комерційні акти щодо Обсягу І, Обсягу II та Обсягу III та направляє на підпис Покупцю:

- на поштову адресу Покупця, вказану у Розділі 12 цього Договору, рекомендованим поштовим відправленням з повідомленням про вручення або поштовим відправленням з оголошеною вартістю (цінним листом),

- або надаються нарочно під підпис в отриманні,

- або шляхом направленням Комерційних актів, скріплених кваліфікованим електронним підписом Продавця, шляхом електронного документообігу із направленням копії такого акту на електронну адресу Покупця, вказану у Розділі 12 цього Договору.

При цьому для підписання та обміну електронними документами Сторони цього Договору використовують, зокрема, систему обміну електронним документами M.E.Doc. Сторони цим підтверджують, що визнають форми електронних документів, в яких підтверджені описані в них господарські операції, з використанням спеціалізованих програмних рішень, та зобов`язується слідкувати за надходженням електронних документів та своєчасно здійснювати їх приймання, перевірку, підписання з використанням КЕП та повернення іншій Стороні. Електронні документи вважаються підписаними і набирають чинності з моменту, зазначеного в конкретному електронному документі, іншому документі, на виконання якого він підписується, або в порядку, передбаченому чинним законодавством.

Пунктом 3.13. договору передбачено, що у разі ненадання підписаного Покупцем Комерційного акту щодо Обсягу І, Обсягу ІІ, Обсягу ІІІ у визначений Договором строк, такий акт вважається підписаним Покупцем.

Ціна природного газу передбачена у розділі 4 договору.

Згідно з пунктом 4.3. договору, Покупець здійснює розрахунок за реалізовані обсяги природного газу в розрахунковому періоді не пізніше ніж 30 (тридцять) днів після закінчення розрахункового періоду.

Відповідно до пунктів 4.7. та 4.8. договору, у випадку виникнення у Покупця заборгованості за цим Договором, Продавець має право зарахувати грошові кошти, отримані від Покупця в поточному Періоді передачі, незалежно від призначення платежу, в рахунок погашення існуючої заборгованості Покупця. За наявності заборгованості за минулі періоди та/або заборгованості із сплати пені, штрафів, інфляційних нарахувань, відсотків річних, витрат Продавця, пов`язаних із одержанням виконання (судові витрати, витрати на сплату судового збору та інших обов`язкових платежів, витрати на юридичну допомогу та інше), Сторони погоджуються, що грошова сума, яка надійшла від Покупця, погашає вимоги Продавця у такій черговості незалежно від призначення платежу:

- у першу чергу відшкодовуються витрати Продавця, пов`язані з одержанням виконання;

- у другу чергу сплачуються інфляційні нарахування, відсотки річних, пені, штрафи;

- у третю чергу погашається основна сума заборгованості за Договором.

Пунктом 6.3. договору встановлено, що за порушення Покупцем строків проведення розрахунків за природний газ, визначених Договором, крім суми заборгованості з урахуванням встановленого індексу інфляції та трьох відсотків річних за весь час прострочення, Покупець, на письмову вимогу Продавця не пізніше ніж 15 днів з моменту її отримання, зобов`язаний сплатити на користь Продавця пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення, а у випадку порушення Покупцем строків оплати за природний газ більше ніж на 5-ть (п`ять) робочих днів, Покупець зобов`язаний сплатити на користь Продавця додатково штраф, розмір якого становить 10% (десять відсотків) від суми простроченого платежу.

Згідно з пунктом 6.5. договору, Продавець не відповідає за будь-які перебої у транспортуванні або зберіганні газу, які стосуються функціонування, обслуговування та/або розвитку ГТС, а також за будь-яке погіршення якості газу, що сталося з вини Оператора ГТС.

Відповідно до пунктів 6.10. та 6.11. договору, керуючись ст.259 Цивільного кодексу України, Сторони дійшли згоди встановити позовну давність до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) тривалістю у п`ять років. Сторони дійшли згоди, шо нарахування штрафних санкцій не обмежується строком, встановленим ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, та здійснюється за весь період прострочення виконання зобов`язань.

Крім того до вказаного договору укладено додаткову угоду №1 від 01.09.2022, якою сторони дійшли згоди викласти пункт 2.2.1. договору в новій редакції. Зокрема цим пунктом сторони узгодили Обсяг І (фіксований) - обсяг нормативних втрат та виробничо-технологічних витрат, погоджених НКРЕКП на період з 01.06.2022 по 31.12.2022.

При перегляді рішення господарського суду колегія суддів Західного апеляційного господарського суду керувалась наступним.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Згідно з ч. 1 ст. 14 ЦК України, цивільні обов`язки виконуються у межах встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку (стаття 509 ЦК України).

У відповідності до статей 173-174 Господарського кодексу України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько -господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Частиною 1 статті 175 Господарського кодексу України встановлено, що майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Статтями 525, 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 193 ГК України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Статтею 527 Цивільного кодексу України унормовано, що боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту.

Частиною 1 статті 626 Цивільного кодексу України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (стаття 627 ЦК України).

Статтею 628 ЦК України передбачено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК).

Статтею 610 Цивільного кодексу України визначено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до статті 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема:

1) припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору;

2) зміна умов зобов`язання;

3) сплата неустойки;

4) відшкодування збитків та моральної шкоди.

За загальним правилом зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 ЦК України).

Відповідно до частини 1 статті 631 Цивільного кодексу України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору.

Згідно з ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно з статтею 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно зі статтею 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 655 Цивільного кодексу України визначено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Як вбачається з матеріалів справи, 21.06.2022 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" (продавець) та Акціонерним товариством "Оператор газорозподільної системи "Львівгаз" (покупець) укладено договір купівлі-продажу природного газу №101/ПГ-3278-ОГРМ.

Факт продажу природного газу підтверджується такими актами приймання-передачі природного газу: №9622 від 30.06.2022 на суму 204602,58 грн, №9623 від 30.06.2022 на суму 22854045,19 грн, №10482 від 31.07.2022 на суму 76279,02 грн, №10483 від 31.07.2022 на суму 23717584,79 грн, №11424 від 31.08.2022 на суму 14166813,82 грн, №11425 від 31.08.2022 на суму 52090,94 грн, №12688 від 30.09.2022 на суму 41424,04 грн, №12689 від 30.09.2022 на суму 8715614,35 грн, №14141 від 31.10.2022 на суму 49809581,22 грн, №14142 від 31.10.2022 на суму 17584,79 грн, №15725 від 30.11.2022 на суму 111420047,23 грн, №15726 від 30.11.2022 на суму 39496,37 грн, №17456 від 31.12.2022 на суму 6729,91 грн, №17457 від 31.12.2022 на суму 163240103,80 грн, №1847 від 31.01.2023 на суму 89036787,01 грн, №1848 від 31.01.2023 на суму 16193,76 грн, №3617 від 28.02.2023 на суму 77873812,62 грн, №5351 від 31.03.2023 на суму 71973999,82 грн, №8153 від 30.04.2023 на суму 50444313,47 грн, №10816 від 31.05.2023 на суму 18836150,81 грн, №12589 від 30.06.2023 на суму 0,20 грн, №12590 від 30.06.2023 на суму 20633461,79 грн, №13878 від 31.07.2023 на суму 484847,14 грн та №15248 від 31.08.2023 на суму 20473486,37 грн.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що відповідачем не долучено до матеріалів справи належних та допустимих доказів сплати заборгованості за постачання природного газу в у заявленій позивачем сумі .

Отже, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції щодо задоволення позовної вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача 41586344,30 грн основного боргу в повному обсязі.

Окрім того, з урахуванням суми та строку прострочення сплати основного боргу позивач нарахував відповідачу на підставі пункту 6.3. договору пеню в розмірі 7050825,76 грн, штраф в розмірі 4158634,53 грн та керуючись частиною 2 статті 625 ЦК України, 3% річних в розмірі 620276,99 грн та інфляційні втрати в розмірі 778028,26 грн.

У відповідності із статті 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Статтею 549 Цивільного кодексу України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Як встановлено судом, пунктом 6.3. договору встановлено, що за порушення Покупцем строків проведення розрахунків за природний газ, визначених Договором, крім суми заборгованості з урахуванням встановленого індексу інфляції та трьох відсотків річних за весь час прострочення, Покупець, на письмову вимогу Продавця не пізніше ніж 15 днів з моменту її отримання, зобов`язаний сплатити на користь Продавця пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення, а у випадку порушення Покупцем строків оплати за природний газ більше ніж на 5-ть (п`ять) робочих днів, Покупець зобов`язаний сплатити на користь Продавця додатково штраф, розмір якого становить 10% (десять відсотків) від суми простроченого платежу.

Згідно із частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши правильність нарахування позивачем пені в розмірі 7050825,76 грн, штрафу в розмірі 4158634,53 грн, 3% річних в розмірі 620276,99 грн та інфляційних втрат в розмірі 778028,26 грн за Договором купівлі-продажу природного газу №101/ПГ-3278-ОГРМ від 21.06.2022, апеляційний суд встановив, що такі є арифметично правильними та обґрунтованими.

Щодо тверджень відповідача про те, що заявою №1 від 03.06.2024 про зарахування зустрічних однорідних вимог припинено зобов`язання АТ Львівгаз щодо сплати основного боргу за переданий газ в сумі 41163123,22 грн перед позивачем колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до частин 1 3 статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Одностороннім правочином є дія однієї сторони, яка може бути представлена однією або кількома особами. Односторонній правочин може створювати обов`язки лише для особи, яка його вчинила. Односторонній правочин може створювати обов`язки для інших осіб лише у випадках, встановлених законом, або за домовленістю з цими особами.

Згідно із частиною 3 статті 203 ГК України господарське зобов`язання припиняється зарахуванням зустрічної однорідної вимоги, строк якої настав або строк якої не зазначений чи визначений моментом витребування. Для зарахування достатньо заяви однієї сторони.

Аналогічні положення закріплені також у статті 601 ЦК України, відповідно до якої зобов`язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги. Зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін.

За змістом частини 5 статті 202 ЦК України до правовідносин, які виникли з односторонніх правочинів, застосовуються загальні положення про зобов`язання та про договори, якщо це не суперечить актам цивільного законодавства або суті одностороннього правочину.

Оспорювана заява відповідача про зарахування зустрічних однорідних вимог за своєю правовою природою є одностороннім правочином, направленим на припинення взаємних грошових зобов`язань сторін у справі.

При цьому необхідно зазначити, що зарахування зустрічних однорідних вимог є способом припинення одночасно двох зобов`язань: в одному - одна сторона є кредитором, а інша - боржником, а в другому - навпаки (боржник у першому зобов`язанні є кредитором у другому). Також можливе часткове зарахування, коли одне зобов`язання (менше за розміром) зараховується повністю, а інше (більше за розміром) - лише в частині, що дорівнює розміру першого зобов`язання. У такому випадку зобов`язання в частині, що залишилася, може припинятися будь-якими іншими способами.

Вимоги, які підлягають зарахуванню, мають відповідати таким умовам (стаття 601 ЦК України):

- бути зустрічними (кредитор за одним зобов`язанням є боржником за іншим, а боржник за першим зобов`язанням є кредитором за другим);

- бути однорідними (зараховуватися можуть вимоги про передачу речей одного роду, наприклад, грошей). При цьому правило про однорідність вимог поширюється на їх правову природу, але не стосується підстави виникнення таких вимог. Отже допускається зарахування однорідних вимог, які випливають з різних підстав (різних договорів тощо);

- строк виконання таких вимог має бути таким, що настав, не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги.

Відповідно до статті 602 ЦК України не допускається зарахування зустрічних вимог: 1) про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю; 2) про стягнення аліментів; 3) щодо довічного утримання (догляду); 4) у разі спливу позовної давності; 4-1) за зобов`язаннями, стороною яких є неплатоспроможний банк, крім випадків, установлених законом; 5) в інших випадках, встановлених договором або законом.

Тлумачення вказаних норм свідчить, що потрібно розмежовувати зарахування та заяву про зарахування, оскільки, сама по собі наявність зустрічних однорідних вимог не призводить до їх зарахування, і, відповідно не припиняє зобов`язання, для цього (припинення зобов`язання) необхідна наявність заяви про зарахування зустрічних вимог хоча б однієї із сторін.

Заява однієї із сторін про зарахування зустрічних вимог для досягнення бажаного правового ефекту не потребує відповіді з боку адресата, а потребує лише сприйняття заяви останнім. Наслідком подання заяви про зарахування зустрічних вимог, за наявності передбачених умов для зарахування, є остаточне і безповоротне припинення відповідних зобов`язань повністю або частково.

Вимоги, які можуть підлягати зарахуванню, мають бути зустрічними (кредитор за одним зобов`язанням є боржником за іншим, а боржник за першим зобов`язанням є кредитором за другим); однорідними (зараховуватися можуть вимоги про передачу речей одного роду); строк виконання таких вимог настав, не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги. Зарахування зустрічних вимог можливе на будь-якій стадії розвитку відносин сторін, у тому числі й на стадії виконання судового рішення.

Отже, у разі несприйняття адресатом заяви про зарахування зустрічних однорідних вимог, учасники правовідносин мають можливість звернутися за судовим захистом, подавши позов про визнання такого правочину недійсним або визнання зобов`язань такими, що припинилися у зв`язку із зарахуванням зустрічних однорідних вимог.

Подібна правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду від 23.01.2024 у справі №910/293/23.

Також, у постанові від 22.01.2021 у справі № 910/11116/19 об`єднана палата Касаційного господарського суду Верховного Суду зазначила, зокрема, таке:

- безспірність вимог, які зараховуються, а саме: відсутність між сторонами спору щодо змісту, умов виконання та розміру зобов`язань, є важливою умовою для зарахування вимог. Умова безспірності стосується саме вимог, які зараховуються, а не заяви про зарахування, яка є одностороннім правочином і не потребує згоди іншої сторони, якщо інше не встановлено законом або договором (пункт 47 постанови);

- за дотримання умов, передбачених статтею 601 ЦК України, та відсутності заборон, передбачених статтею 602 ЦК України, незгода однієї сторони із зарахуванням зустрічних однорідних вимог, проведеним за заявою іншої сторони зобов`язання, не є достатньою підставою для визнання одностороннього правочину із зарахування недійсним (пункт 48 постанови);

- заява сторони щодо спірності вимог, які були погашені (припинені) зарахуванням, або щодо незгоди з проведеним зарахуванням з інших підстав, має бути аргументована, підтверджена доказами і перевіряється судом, який вирішує спір про визнання недійсним одностороннього правочину із зарахування зустрічних однорідних вимог (пункт 49 постанови);

- наявність на момент зарахування іншого спору (спорів) в суді за позовом кредитора до боржника про стягнення суми заборгованості за зобов`язанням не спростовує висновок про безспірність заборгованості цього боржника (пункт 50 постанови);

- наявність заперечень однієї сторони щодо зарахування не є перешкодою для зарахування зустрічних однорідних вимог за заявою іншої сторони, відмова цієї сторони від прийняття заяви про зарахування зустрічних однорідних вимог і проведення такого зарахування не має юридичного значення (пункт 51 постанови).

Зважаючи на вказане, господарський суд правомірно встановив, що відповідач не подав первинних документів бухгалтерського обліку, які б могли підтвердити здійснення господарської операції та підтвердити ті обставини, про які йдеться у заяві про зарахування однорідних зустрічних вимог та зазначив, що у провадженні Господарського суду Львівської області перебуває справа №914/1847/24 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Газопостачальна компанія Нафтогаз України до відповідача Акціонерного товариства Оператор газорозподільної системи Львівгаз, в якій позивач оскаржує заяву відповідача №1 про припинення зобов`язань зарахуванням зустрічних однорідних вимог, а отже вимоги АТ Львівгаз зазначені у заяві №1 про припинення зобов`язань зарахуванням зустрічних однорідних вимог є спірними.

Щодо клопотання відповідача про зменшення розміру штрафних санкцій колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 216 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно з вимогами ст. 547 ЦК України правочин щодо забезпечення виконання зобов`язання вчиняється в письмовій формі.

Відповідно до ст.ст. 610, 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання. У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Згідно ч. 1 ст. 230 Господарського Кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

В силу статей 546-551 ЦК України, виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Виконання зобов`язання (основного зобов`язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом. Водночас, відповідно ст. 547 ЦК України, правочин щодо забезпечення виконання зобов`язання вчиняється у письмовій формі, недодержання письмової форми є наслідком нікчемність правочину.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до ч. 6 ст. 231 ГК України штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Законом України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" передбачено, що пеня нараховується в розмірі, встановленому умовами договору, але не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період за який стягується пеня.

Згідно з ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Частиною 3 ст. 551 ЦК України передбачено можливість зменшення за рішенням суду розміру неустойки, що стягується з боржника за порушення зобов`язання, якщо розмір неустойки значно перевищує розмір збитків та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Положеннями п. 1 ст. 233 ГК України також встановлено право суду на зменшення розміру санкцій, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора. При цьому, повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Поряд із цим, зазначені норми ставлять право суду на зменшення неустойки також в залежність і від співвідношення її розміру і збитків.

Правовий аналіз названих статей свідчить, що вони не є імперативними та застосовуються за визначених умов на розсуд суду.

Із мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 11.07.2013 №7-рп/2013 вбачається, що неустойка має на меті стимулювати боржника до виконання основного зобов`язання та не повинна перетворюватись на несправедливо непомірний тягар для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора.

Отже, враховуючи вищенаведене, зважаючи на ступінь виконання відповідачем своїх зобов`язань за спірним договором, а також приймаючи до уваги неподання позивачем будь-яких доказів понесення ним збитків внаслідок допущеного відповідачем порушення грошових зобов`язань у спірних правовідносинах, те, що відповідач є 100% державним підприємством, враховуючи майновий стан підприємства відповідача, суд доходить висновку щодо необхідності зменшення розміру заявлених штрафних санкцій у вигляді пені, що підлягає до стягнення з відповідача, до 50% від заявленої позивачем суми пені за несвоєчасну оплату вартості поставленого товару. Таке зменшення розміру пені суд вважає оптимальним балансом інтересів сторін у спорі та запобігатиме настанню негативних наслідків для сторін. Крім того, на думку суду, пеня - це фінансова санкція, спрямована на спонукання сторони, винної у порушенні зобов`язання, до його виконання та дотримання в подальшому, а не засіб безпідставного збагачення.

Аналогічна правова позиція суду знайшла своє відображення у постанові Верховного Суду України від 04.11.2015 у справі № 6-1120цс15, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 12.12.2018 у справі № 703/1181/16-ц, від 20.03.2019 у справі № 761/26293/16-ц, постановах Верховного Суду від 20.06.2019 у справі №916/2283/18, від 12.06.2019 у справі №904/4085/18 та у справах №№ 924/1089/17, 903/827/17, 925/1587/17.

Вирішуючи питання про зменшення розміру пені, яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання (ч. 1 ст. 233 ГК України), господарський суд повинен об`єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов`язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Частиною 3 ст. 551 ЦК України, розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Згідно зі ст. 233 ГК України у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому, повинно бути взято до уваги:

- ступінь виконання зобов`язання боржником;

- майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні;

- не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Тобто, вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), суд повинен об`єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов`язання, причини неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам: наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром заборгованості, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне).

Враховуючи те, що до подання позову у справі, що розглядається ,основна заборгованість була сплачена відповідачем в сумі 702,5 млн. грн (94% від суми боргу) та важкий фінансовий стан АТ Львівгаз, апеляційний господарський суд погоджується із висновком суду першої інстанції про можливість зменшення в даному випадку нарахованих і заявлених до стягнення пені та штрафу на 40%.

Підсумовуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про часткове задоволення позовних вимог та стягнення з відповідача на користь позивача 41586344,30 грн основного боргу, 4230495,46 грн пені, 2495180,72 грн штрафу, 620276,99 грн 3% річних та 778028,26 грн інфляційних втрат.

Висновок апеляційного суду за результатами розгляду апеляційної скарги.

Відповідно до ч.1 ст.236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

За приписами ч. 1 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права (ч. 1 ст. 276 ГПК України).

На підставі викладеного колегія суддів Західного апеляційного господарського суду вважає, що рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 03.04.2024 у справі №909/1029/23 ґрунтується на матеріалах справи та чинному законодавстві і правових підстав для його скасування немає, а зазначені в апеляційних скаргах доводи скаржників не обґрунтовані і не визнаються такими, що можуть бути підставою для скасування чи зміни оскаржуваного судового рішення.

Судові витрати в суді апеляційної інстанції.

Оскільки у цьому випадку суд апеляційної інстанції не змінює рішення, та не ухвалює нового рішення, розподіл судових витрат судом апеляційної інстанції не здійснюється (частина 14 статті 129 ГПК України). Відтак, згідно ст.129 ГПК України сплачений судовий збір за подання апеляційних скарг слід залишити за скаржниками.

Керуючись ст.ст. 86,129, 236, 254, 269, 270, 275, 276, 281, 282 ГПК України, Західний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційні скарги Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Львівгаз" вих.№1260-6 від 03.10.2024 (вх. № 01-05/2789/24 від 04.10.2024) та Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" б/н від 16.10.2024 (вх. № 01-05/2929/24 від 16.10.2024)- залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Львівської області від 19.09.2024 у справі №914/1260/24 - залишити без змін.

3. Судовий збір за перегляд справи у суді апеляційної інстанції - покласти на скаржників.

4. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня її проголошення згідно зі ст.ст. 286-289 ГПК України.

5. Матеріали справи повернути до суду першої інстанції.

Повний текст постанови складено та підписано 08.11.2024.

Головуючий суддяПанова І.Ю.,

СуддяЗварич О.В.

Якімець Г.Г.