Постанова

від 07.11.2024 по справі 905/1145/23

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 листопада 2024 року м. Харків Справа №905/1145/23

Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Гетьман Р.А., суддя Склярук О.І., суддя Слободін М.М.

розглянувши в порядку письмового провадження в приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу ЖІНОЧОГО МОНАСТИРЯ НА ЧЕСТЬ ПРЕПОДОБНОГО СЕРГІЯ РАДОНЕЗЬКОГО ГОРЛІВСЬКОЇ ЄПАРХІЇ УКРАЇНСЬКОЇ ПРАВОСЛАВНОЇ ЦЕРКВИ (вх.№1919Д від 07.08.2024) на рішення Господарського суду Донецької області від 23.07.2024 у справі №905/1145/23 (м. Харків, суддя Зельман Ю.С., повний текст рішення складено 23.07.2024)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг», м. Київ,

до ЖІНОЧОГО МОНАСТИРЯ НА ЧЕСТЬ ПРЕПОДОБНОГО СЕРГІЯ РАДОНЕЗЬКОГО ГОРЛІВСЬКОЇ ЄПАРХІЇ УКРАЇНСЬКОЇ ПРАВОСЛАВНОЇ ЦЕРКВИ, с. Сергіївка, Слов`янський район, Донецька область,

про стягнення 737 063,36 грн, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» звернулось до Господарського суду Донецької області з позовом до ЖІНОЧОГО МОНАСТИРЯ НА ЧЕСТЬ ПРЕПОДОБНОГО СЕРГІЯ РАДОНЕЗЬКОГО ГОРЛІВСЬКОЇ ЄПАРХІЇ УКРАЇНСЬКОЇ ПРАВОСЛАВНОЇ ЦЕРКВИ про стягнення 737 063,36 грн, з яких: 507 841,09 грн заборгованість, 111 826,48 грн пеня, 18 433,40 грн 3% річних, 98 962,39 грн інфляційні нарахування.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем грошових зобов`язань за договором постачання природного газу №5343/21-РО-Т від 08.11.2021, внаслідок чого виникла заборгованість в розмірі 507 841,09 грн, що стало підставою для нарахування позивачем пені в сумі 111 826,48 грн, 3% річних в сумі 18 433,40 грн та інфляційних нарахувань в сумі 98 962,39 грн.

Рішенням Господарського суду Донецької області від 23.07.2024 позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» до ЖІНОЧОГО МОНАСТИРЯ НА ЧЕСТЬ ПРЕПОДОБНОГО СЕРГІЯ РАДОНЕЗЬКОГО ГОРЛІВСЬКОЇ ЄПАРХІЇ УКРАЇНСЬКОЇ ПРАВОСЛАВНОЇ ЦЕРКВИ про стягнення 737 063,36 грн, з яких: 507 841,09 грн заборгованість, 111 826,48 грн пеня, 18 433,40 грн 3% річних, 98 962,39 грн інфляційні нарахування, задоволено. Стягнуто з ЖІНОЧОГО МОНАСТИРЯ НА ЧЕСТЬ ПРЕПОДОБНОГО СЕРГІЯ РАДОНЕЗЬКОГО ГОРЛІВСЬКОЇ ЄПАРХІЇ УКРАЇНСЬКОЇ ПРАВОСЛАВНОЇ ЦЕРКВИ на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» заборгованість в сумі 507 841,09 грн, 3% річних в сумі 18 433,39 грн, інфляційні втрати в сумі 97 789,33 грн, пеню в сумі 111 817,28 грн, судовий збір в сумі 11 038,22 грн. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Ухвалено видати наказ після набрання рішенням законної сили.

ЖІНОЧИЙ МОНАСТИР НА ЧЕСТЬ ПРЕПОДОБНОГО СЕРГІЯ РАДОНЕЗЬКОГО ГОРЛІВСЬКОЇ ЄПАРХІЇ УКРАЇНСЬКОЇ ПРАВОСЛАВНОЇ ЦЕРКВИ з вказаним рішенням суду частково не погодився та звернувся до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції при прийнятті рішення норм чинного законодавства, просить рішення Господарського суду Донецької області від 23.07.2024 у справі №905/1145/23 скасувати; прийняти нове рішення, яким зменшити суми штрафних санкцій, нарахованих Товариством з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія Нафтогаз Трейдинг» на 95%, в іншій частині рішення залишити без змін.

В обґрунтування своєї позиції по справі апелянт посилається на те, що суд необґрунтовано відмовив у задоволенні клопотання про зменшення суми штрафних санкцій. Скаржник зазначає, що відповідач є релігійною та неприбутковою організацією відповідно до Статуту, що фінансується виключно за рахунок пожертвувань; війна на території України, в тому числі і Донецької області, ускладнила здійснення відповідачем своєї діяльності; Відповідач зазнав значних збитків від обстрілів, багато майна виявилося знищеним, багато будівель зруйновані та потребують коштів для відновлення; у зв`язку із небезпекою для життя і здоров`я людей (бойові дії) складання будь-яких документів, актів для підтвердження понесення збитків в безпосередній день або момент після руйнації є неможливим; відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 05.03.2022 №206 «Деякі питання оплати житлово-комунальних послуг в період воєнного стану» позивач не мав права нараховувати пеню, 3% річних та інфляційні втрати у період дії воєнного стану. Апелянт вказує, що заборгованість сформувалась у період активних бойових дій у місцевості, де знаходиться Відповідач. Ця обставина є винятковою й має негативний вплив на діяльність Відповідача та його майновий стан. Стягнення неустойки є надмірним тягарем для Відповідача, який є релігійною організацією та веде діяльність соціально важливу для населення територій, розташованих в зоні проведення бойових дій. З огляду на викладене, суд першої інстанції безпідставно відмовив у задоволенні клопотання про зменшення суми штрафних санкцій, нарахованих позивачем на 95%.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 12.08.2024 апеляційну скаргу ЖІНОЧОГО МОНАСТИРЯ НА ЧЕСТЬ ПРЕПОДОБНОГО СЕРГІЯ РАДОНЕЗЬКОГО ГОРЛІВСЬКОЇ ЄПАРХІЇ УКРАЇНСЬКОЇ ПРАВОСЛАВНОЇ ЦЕРКВИ (вх.№1919Д від 07.08.2024) на рішення Господарського суду Донецької області від 23.07.2024 у справі №905/1145/23 залишено без руху з підстав відсутності доказів сплати судового збору у належному порядку та розмірі, доказів реєстрації ЖІНОЧИМ МОНАСТИРЕМ НА ЧЕСТЬ ПРЕПОДОБНОГО СЕРГІЯ РАДОНЕЗЬКОГО ГОРЛІВСЬКОЇ ЄПАРХІЇ УКРАЇНСЬКОЇ ПРАВОСЛАВНОЇ ЦЕРКВИ електронного кабінету, а також судом вказано про необхідність уточнити вимоги апеляційної скарги.

В строк, наданий судом, від апелянта надійшла заява (вх.№11007 від 22.08.2024) про усунення недоліків апеляційної скарги на виконання вимог ухвали суду від 12.08.2024. Зокрема, апелянт просить вважати вимоги апеляційної скарги поданими у наступній редакції:

« 1. Рішення Господарського суду Донецької області від 23 липня 2023 року у справі №905/1145/23 - скасувати в частині стягнення з ЖІНОЧОГО МОНАСТИРЯ НА ЧЕСТЬ ПРЕПОДОБНОГО СЕРГІЯ РАДОНЕЗЬКОГО ГОРЛІВСЬКОЇ ЄПАРХІЇ УКРАЇНСЬКОЇ ПРАВОСЛАВНОЇ ЦЕРКВИ (84191, Донецька область, Слов`янський район, с. Сергіївка, вул. Соборна, буд. 1А, код ЄДРПОУ 25672189) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Газопостачальна компанія Нафтогаз Трейдинг (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, буд. 1; код ЄДРПОУ 42399676) пені в сумі 111 817,28 грн.

2. Прийняти нове рішення, яким стягнути з ЖІНОЧОГО МОНАСТИРЯ НА ЧЕСТЬ ПРЕПОДОБНОГО СЕРГІЯ РАДОНЕЗЬКОГО ГОРЛІВСЬКОЇ ЄПАРХІЇ УКРАЇНСЬКОЇ ПРАВОСЛАВНОЇ ЦЕРКВИ (84191, Донецька область, Слов`янський район, с. Сергіївка, вул. Соборна, буд. 1А, код ЄДРПОУ 25672189) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Газопостачальна компанія Нафтогаз Трейдинг (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, буд. 1; код ЄДРПОУ 42399676) пеню в сумі 5591,32 грн. В іншій частині рішення залишити без змін.»

Також апелянтом надано докази сплати судового збору та повідомлено, що 21.08.2024 ЖІНОЧИМ МОНАСТИРЕМ НА ЧЕСТЬ ПРЕПОДОБНОГО СЕРГІЯ РАДОНЕЗЬКОГО ГОРЛІВСЬКОЇ ЄПАРХІЇ УКРАЇНСЬКОЇ ПРАВОСЛАВНОЇ ЦЕРКВИ зареєстровано електронний кабінет в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі.

Відповідно до Витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями у зв`язку з відпусткою судді Россолова В.В. для розгляду справи №905/1145/23 визначено наступний склад суду: головуючий суддя-доповідач Гетьман Р.А., суддя Склярук О.І., суддя Слободін М.М.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 26.08.2024 продовжено ЖІНОЧОМУ МОНАСТИРЮ НА ЧЕСТЬ ПРЕПОДОБНОГО СЕРГІЯ РАДОНЕЗЬКОГО ГОРЛІВСЬКОЇ ЄПАРХІЇ УКРАЇНСЬКОЇ ПРАВОСЛАВНОЇ ЦЕРКВИ строк на усунення недоліків, встановлених при поданні апеляційної скарги на рішення Господарського суду Донецької області від 23.07.2024 у справі №905/1145/23.

В строк, наданий судом, від апелянта надійшла заява (вх.№11279 від 29.08.2024) про усунення недоліків апеляційної скарги на виконання вимог ухвали суду від 26.08.2024. Зокрема, апелянтом надано докази реєстрації ЖІНОЧИМ МОНАСТИРЕМ НА ЧЕСТЬ ПРЕПОДОБНОГО СЕРГІЯ РАДОНЕЗЬКОГО ГОРЛІВСЬКОЇ ЄПАРХІЇ УКРАЇНСЬКОЇ ПРАВОСЛАВНОЇ ЦЕРКВИ (ЄДРПОУ 25672189) електронного кабінету в системі «Електронний Суд».

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 02.09.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ЖІНОЧОГО МОНАСТИРЯ НА ЧЕСТЬ ПРЕПОДОБНОГО СЕРГІЯ РАДОНЕЗЬКОГО ГОРЛІВСЬКОЇ ЄПАРХІЇ УКРАЇНСЬКОЇ ПРАВОСЛАВНОЇ ЦЕРКВИ (вх.№1919Д від 07.08.2024) на рішення Господарського суду Донецької області від 23.07.2024 у справі №905/1145/23. Розгляд апеляційної скарги постановлено здійснювати в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи. Витребувано з Господарського суду Донецької області матеріали справи №905/1145/23.

09.09.2024 до Східного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи №905/1145/23 (вх.№11693).

Суд зазначає, що з огляду на те, що судом першої інстанції дана справа визнана малозначною, розглядалась за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, з урахуванням предмету позову, характеру спірних правовідносин, змісту позовних вимог, ціни позову, судом було попереджено сторони, що апеляційна скарга буде розглянута судом апеляційної інстанції в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 11 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України якщо учасник справи має електронний кабінет, суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в електронній формі виключно за допомогою Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи чи її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами. У разі відсутності в учасника справи електронного кабінету суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Ухвала про відкриття апеляційного провадження та розгляд апеляційної скарги в порядку письмового провадження доставлена учасникам справи в електронні кабінети системи «Електронний Суд».

Таким чином, матеріалами справи підтверджується належне повідомлення сторін про відкриття провадження у справі та розгляд справи в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

Заперечень проти розгляду апеляційної скарги в даному порядку від сторін не надійшло.

Відповідно до ч.1 ст.270 ГПК України, у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі.

Дослідивши матеріали справи, а також викладені у апеляційній скарзі доводи, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, та розглянувши справу в порядку статті 269 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів встановила наступні обставини.

Як вбачається з матеріалів справи, 08.11.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» (далі постачальник) та ЖІНОЧИМ МОНАСТИРЕМ НА ЧЕСТЬ ПРЕПОДОБНОГО СЕРГІЯ РАДОНЕЗЬКОГО ГОРЛІВСЬКОЇ ЄПАРХІЇ УКРАЇНСЬКОЇ ПРАВОСЛАВНОЇ ЦЕРКВИ (далі споживач) укладено договір постачання природного газу №5343/21-РО-Т (далі договір), відповідно до п. 1.1. якого постачальник зобов`язується поставити споживачеві природний газ, а споживач зобов`язується прийняти його та оплатити на умовах цього договору.

За цим договором може бути поставлений природний газ (за кодом згідно з УКТЗЕД 2711 21 00 00) власного видобутку (природний газ, видобутий на території України) та/або імпортований природний газ, ввезений на митну територію України (п. 1.3 договору).

Згідно п. 2.1 договору постачальник передає споживачу на умовах цього договору замовлений споживачем обсяг (об`єм) природного газу у період з листопада 2021 по грудень 2022 року (включно), в кількості 75,8 тис.куб. метрів (сімдесят п`ять цілих вісім десятих куб. метрів), в тому числі по місяцях (далі також розрахункові періоди) (тис. куб.м.):

Розрахунковий період Замовлений обсяг, тис. куб. м

Жовтень 2021

Листопад 2021 7

Грудень 2021 11

Січень 2022 10

Лютий 2022 10

Березень 2022 9

Квітень 2022 4

Травень 2022 0,4

Червень 2022 0,1

Липень 2022 0,1

Серпень 2022 0,1

Вересень 2022 0,1

Жовтень 2022 6

Листопад 2022 7

Грудень 2022 11

Всього 75,8

Відповідно до п. 2.1.1 договору, загальний обсяг природного газу, замовлений споживачем за цим договором, складається з сум загальних обсягів природного газу, замовлених споживачем на всі розрахункові періоди протягом строку дії договору.

Відповідно до п. 2.4 договору перегляд та коригування замовлених споживачем обсягів природного газу за цим договором може відбуватися шляхом підписання сторонами додаткової угоди, в тому числі протягом відповідного розрахункового періоду.

Споживач зобов`язується самостійно контролювати обсяги використання природного газу і своєчасно обмежувати (припиняти) використання природного газу у разі перевищення замовлених обсягів або своєчасно (до кінця відповідного розрахункового періоду) надавати постачальнику для оформлення відповідну додаткову угоду на корегування замовлених обсягів за цим договором.

В будь-якому випадку, обсяг, визначений в акті приймання-передачі природного газу, оформленого відповідно до пункту 3.5 цього договору, вважається фактично використаним за цим договором обсягом природного газу.

Згідно п. 3.5 договору приймання-передача газу, переданого постачальником споживачеві у відповідному розрахунковому періоді, оформлюється актом приймання-передачі газу.

Споживач зобов`язується надати постачальнику не пізніше 5-го (п`ятого) числа місяця, наступного за розрахунковим періодом, завірену належним чином копію відповідного акту надання послуг з розподілу/транспортування газу за такий період, що складений між оператором(ами) ГРМ та/або оператором ГТС та споживачем, на підставі даних комерційного вузла обліку споживача, відповідно до вимог кодексу ГТС/Кодексу ГРМ (п. 3.5.1 договору).

Відповідно до п. 3.5.2 договору на підставі отриманих від споживача даних та даних щодо остаточної алокації відборів споживача на інформаційній платформі Оператора ГТС постачальник готує та надає споживачу два примірники акту приймання-передачі за відповідний розрахунковий період (далі також - акт), підписані уповноваженим представником постачальника.

Споживач протягом 2-х (двох) робочих днів з дати одержання акту зобов`язується повернути постачальнику один примірник оригіналу акту, підписаний уповноваженим представником споживача, або надати в письмовій формі мотивовану відмову від його підписання (п. 3.5.3 договору).

Згідно п. 3.5.4 договору у випадку неповернення споживачем підписаного оригіналу акту до 15-го (п`ятнадцятого) числа місяця, наступного за розрахунковим періодом, а також у випадку розбіжностей між даними, отриманими від споживача відповідно до підпункту 3.5.1 цього пункту, та даних щодо остаточної алокації відборів споживача на інформаційній платформі Оператора ГТС, обсяг (об`єм) спожитого газу вважається встановленим (узгодженим) відповідно до даних Інформаційної платформи Оператора ГТС та переданим у власність споживачу, а вартість поставленого протягом відповідного розрахункового періоду газу розраховується з урахуванням цін, визначених в розділі 4 цього договору.

Звірка фактично використаного обсягу газу за цим договором на певну дату чи протягом відповідного розрахункового періоду ведеться сторонами на підставі даних комерційних вузлів обліку газу та інформації про фактично поставлений споживачу обсяг газу згідно з даними Інформаційної платформи Оператора ГТС (п. 3.6 договору).

Відповідно до п. 4.1 договору ціна та порядок зміни ціни на природних газ, який постачається за цим договором, встановлюється наступним чином:

ціна природного газу за 1000 куб.м газу без ПДВ 13 658,42 грн.,

крім того податок на додану вартість за ставкою 20%,

крім того тариф на послуги транспортування природного газу для внутрішньої точки виходу з газотранспортної системи 124,16 грн. без ПДВ, коефіцієнт, який застосовується при замовленні потужності на добу наперед у відповідному періоді на рівні 1,10 умовних одиниць, всього з коефіцієнтом - 136.576 грн., крім того ПДВ 20%, всього з ПДВ 163,89 грн. за 1000 куб.м.

Всього ціна газу за 1000 куб.м. за ПДВ, з урахуванням тарифу на послуги транспортування та коефіцієнту, який застосовується при замовленні потужності на добу, за цим договором становить 16 554,00 грн.

Згідно п. 5.1 договору оплата за природний газ за відповідний розрахунковий період (місяць) здійснюється споживачем виключно грошовими коштами в наступному порядку:

- 70 % вартості фактично переданого відповідно до акту приймання-передачі природного газу до останнього числа місяця, наступного за місяцем, в якому було здійснено постачання газу.

Остаточний розрахунок за фактично переданий відповідно до акту приймання-передачі природний газ здійснюється споживачем до 15 числа (включно) місяця, наступного за місяцем, у якому споживач повинен був сплатити 70% грошових коштів за відповідний розрахунковий період. У разі відсутності акту приймання-передачі, фактична вартість використаного споживачем газу розраховується відповідно до умов підпункту 3.5.4 пункту 3.5 цього договору. Споживач має право здійснити оплату та/або передоплату за природний газ протягом періоду поставки або до початку розрахункового періоду.

Відповідно до п. 5.3 договору оплата за природний газ здійснюється споживачем шляхом перерахування коштів на поточний рахунок постачальника, зазначений в розділі 14 цього договору. Споживач зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі розраховуватися за поставлений природний газ відповідно до пункту 5.1 цього договору. Кошти, які надійшли від споживача, зараховуються як передоплата за умови оплати споживачем 100% вартості природного газу, замовленого на попередній розрахунковий період, та 100% оплати вартості фактично переданого природного газу у попередні розрахункові періоди.

Згідно пп.4 п. 6.2 договору споживач зобов`язаний прийняти газ на умовах цього договору, своєчасно оплачувати вартість поставленого природного газу в розмірі та порядку, що передбачені цим договором.

Постачальник має право отримувати оплату за переданий за цим договором природний газ в розмірі та в строки, визначені цим договором (п.п.4 п. 6.3 договору).

Відповідно до п. 7.2 договору у разі прострочення споживачем строків остаточного розрахунку згідно пункту 5.1 та/або строків оплати за пунктом 8.4 цього договору, споживач зобов`язується сплатити постачальнику 3% річних, інфляційні збитки та пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховуються пеня, розраховані від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.

Строк, у межах якого сторони можуть звернутися до суду з вимогою про захист своїх прав за цим договором (строк позовної давності), у тому числі щодо стягнення основної заборгованості, пені, штрафів, інфляційних нарахувань, відсотків річних, збитків становить п`ять років (п. 11.3 договору).

Згідно п. 13.1 договору даний договір набирає чинності з дати його укладання і діє в частині поставки газу до 31 грудня 2022 включно, а в частині розрахунків до повного їх виконання. Продовження або припинення договору можливе за взаємною згодою сторін шляхом підписання додаткової угоди до договору.

Вищезазначений договір підписано представниками сторін без зауважень, підписи скріплені печатками.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем на підставі договору постачання природного газу №5343/21-РО-Т від 08.11.2021 поставлено відповідачу природний газ на загальну суму 769 346,37 грн., що підтверджується наступними актами приймання-передачі природного газу: від 30.11.2021 у листопаді 2021 на суму 84 008,88 грн. з ПДВ (5,07484 тис.куб.м.), від 31.12.2021 у грудні 2021 на суму 156 594,50 грн. з ПДВ(9,45961 тис.куб.м.), від 31.01.2022 у січні 2022 на суму 198 734,69 грн. з ПДВ (12,00524 тис.куб.м.), від 28.02.2022 у лютому 2022 на суму 136 089,73 грн. з ПДВ (8,22096 тис.куб.м.), від 31.03.2022 у березні 2022 на суму 131 550,13 грн. з ПДВ (7,94673 тис.куб.м.), від 30.04.2022 у квітні 2022 на суму 35 486,45 грн. з ПДВ (2,14561 тис.куб.м.), від 31.05.2022 у травні 2022 на суму 6 098,48грн. з ПДВ (0,36840 тис.куб.м.), від 31.12.2022 у грудні 2022 на суму 20 901,90 грн. з ПДВ (1,26265 тис.куб.м.), а також коригуючим актом від 25.04.2022, згідно якого за березень 2022 відповідачем поставлено природного газу на суму 131 431,74 грн. (7,94673 тис.куб.м.).

Як зазначає позивач, відповідач встановлений договором обов`язок по оплаті отриманого товару у передбачений договором строк здійснював несвоєчасно та не в повному обсязі, внаслідок чого позивачем заявлено вимоги про стягнення основного боргу в сумі 507 841,09 грн, а також 3% річних в сумі 18 433,40 грн, інфляційних втрат в сумі 98 962,39 грн та пені в сумі 111 826,48 грн.

В оскаржуваному рішенні суд першої інстанції зазначив, що відповідач оплату за спожитий природний газ здійснював не в повному обсязі та з порушенням встановлених договором строків. Суд вказав, що факт наявності заборгованості в сумі 507 841,09 грн за договором постачання природного газу №5343/21-РО-Т від 08.11.2021 визнається відповідачем. За таких обставин суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог в частині стягнення заборгованості в сумі 507 841,09 грн. Перевіривши наданий позивачем розрахунок пені суд дійшов висновку, що останній є арифметично невірним, а сума пені, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, складає 111 817,28 грн. Судом відхилено посилання відповідача щодо застосування спеціальної позовної давності до вимог щодо стягнення пені, оскільки відповідно до умов п. 11.3 договору сторони дійшли згоди щодо збільшення тривалості строку позовної давності, в тому числі щодо стягненні пені, відповідно до п.1 ч.2 ст. 258 Цивільного Кодексу України, і встановили строк позовної давності у 5 років. Перевіривши розрахунок 3% річних та інфляційних втрат за визначений позивачем період, господарський суд дійшов висновку, що останні є арифметично невірними. Суд встановив, що сума 3% річних, що підлягають стягненню з відповідача на користь позивача, складає 18 433,39 грн, а сума інфляційних втрат складає 97 789,33 грн. Крім того, місцевий господарський суд зазначив, що відповідач не довів існування обставин, які можуть бути підставою для зменшення розміру заявленої до стягнення суми пені, у зв`язку з чим відмовив у задоволенні клопотання в цій частині. Стосовно зменшення розміру 3% річних та інфляційних втрат, суд зазначив, що передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає в отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, зобов`язання зі сплати інфляційних та річних процентів є акцесорним, додатковим до основного, залежить від основного зобов`язання і поділяє його долю, тобто 3% річних та інфляційні втрати не є штрафними санкціями, а тому у суду відсутні правові підстави для їх зменшення, у зв`язку з чим суд відмовив у задоволенні клопотання і в цій частині.

Апеляційний господарський суд зазначає, що з огляду на уточнені вимоги апеляційної скарги та, враховуючи положення статті 269 Господарського процесуального кодексу України, рішення переглядається в частині відмови у задоволенні клопотання про зменшення пені.

Надаючи правову оцінку вищенаведеним обставинам, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного Кодексу України (далі - ЦК України), підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Згідно з частиною 1 статті 14 ЦК України, цивільні обов`язки виконуються у межах встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Згідно статтею 509 ЦК України, статтею 173 Господарського кодексу України (далі - ГК України) зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Статтями 525, 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 193 ГК України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Відповідно до статті 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Спірні правовідносини виникли між сторонами у справі на підставі договору поставки природного газу.

Судова колегія зазначає, що відповідно до статті 712 Цивільного кодексу України та статті 265 Господарського кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник) зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 655 вказаного Кодексу передбачено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Приписами статті 526 Цивільного кодексу України визначено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Як встановлено судом першої інстанції і не оскаржується відповідачем, останнім неналежно виконано обов`язок із своєчасного розрахунку із позивачем за поставлений газ, що стало підставою для нарахування позивачем, зокрема, неустойки у вигляді пені.

Відповідно до положень ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Згідно з п. 7.2 Договору у разі прострочення споживачем строків остаточного розрахунку згідно пункту 5.1 та/або строків оплати за пунктом 8.4 цього договору, споживач зобов`язується сплатити постачальнику 3% річних, інфляційні збитки та пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховуються пеня, розраховані від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.

Позивачем здійснено нарахування пені у розмірі 111 826,48 грн за загальний період з 18.01.2022 по 30.06.2023.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок пені суд першої інстанції дійшов висновку, що останній є арифметично невірним. Згідно здійсненого місцевим господарським судом перерахунку сума пені, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, складає 111 817,28 грн.

Вказані обставини щодо правильності здійсненого розрахунку розміру пені не заперечуються скаржником, а тому не є предметом апеляційного оскарження.

Разом з цим, відповідачем під час розгляду справи у суді першої інстанції заявлено клопотання про зменшення штрафних санкцій, у задоволенні якого місцевий господарський суд відмовив, що і є предметом апеляційного перегляду.

Колегія суддів зазначає, що згідно з частиною першою статті 233 ГК України у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно зі збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій.

При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

За частиною другою статті 233 ГК України якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Аналогічні положення також містить частина третя статті 551 ЦК України, норми якої України надають суду право зменшити розмір неустойки за умови, що її розмір значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

При цьому суд наголошує, що неустойка має на меті, насамперед, стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов`язання та не може становити непомірний тягар для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора. Таку правову позицію викладено в Рішенні Конституційного Суду України від 11.07.2013 №7-рп/2013. Аналогічні висновки наведені у постанові Верховного Суду від 04.02.2020 у справі №918/116/19.

Крім цього, таку функцію, як сприяння належному виконанню зобов`язання, стимулювання боржника до належної поведінки, неустойка виконує до моменту порушення зобов`язання боржником. Після порушення боржником свого обов`язку неустойка починає виконувати функцію майнової відповідальності. Неустойка не є каральною санкцією, а має саме компенсаційний характер (постанова Верховного Суду від 02.11.2022 у справі №910/14591/21).

Для того щоб неустойка не набула ознак каральної санкції діє правило частини третьої статті 551 ЦК України про те, що суд вправі зменшити розмір неустойки, якщо він є завеликим порівняно зі збитками, які розумно можна було б передбачити

Суд звертається до правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної в постанові від 18.04.2023 у справі №199/3152/20 з посиланням на висновки в постановах Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі №902/417/18 (пункт 8.24) та від 28.06.2019 у справі №761/9584/15-ц (пункт 85).

У визначенні підстав для зменшення розміру неустойки суд виходить з такого.

Так, положеннями статті 3 ЦК України регламентовано загальні засади цивільного законодавства, якими, згідно з пунктами 3, 6 частини першої цієї статті ЦК України, є свобода договору, справедливість, добросовісність та розумність.

Добросовісність є не тільки однією з основоположних засад цивільного законодавства, а також імперативним принципом щодо дій усіх учасників цивільних правовідносин (пункт 6 частини першої статті 3 ЦК України).

Добросовісність - це відповідність дій учасників цивільних правовідносин певному стандарту поведінки, який характеризується чесністю, відкритістю, повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення. Тобто цивільний оборот ґрунтується на презумпції добросовісності та чесності учасників цивільних відносин, які вправі розраховувати саме на таку поведінку інших учасників, що відповідатиме зазначеним критеріям та уявленням про честь і совість.

Такий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 07.09.2022 у справі №910/16579/20.

Отже, застосування неустойки має здійснюватися із дотриманням принципу розумності, добросовісності та справедливості.

А тому, в силу загальних засад справедливості, добросовісності, розумності, може бути застосований також закріплений законодавцем в статті 3 ЦК України принцип можливості обмеження свободи договору (статті 6, 627 цього Кодексу) і як норма прямої дії, і як безпосередній правовий засіб врегулювання прав та обов`язків у правовідносинах.

Главою 24 ГК України загальні засади відповідальності учасників господарських відносин врегульовано таким чином, що господарсько-правова відповідальність передбачена за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором. Тож справедливість, добросовісність, розумність як загальні засади цивільного законодавства є застосовними у питаннях застосування господарсько-правової відповідальності.

За частиною другою статті 216 ГК України застосування господарських санкцій повинно гарантувати захист прав і законних інтересів громадян, організацій та держави, в тому числі відшкодування збитків учасникам господарських відносин, завданих внаслідок правопорушення, та забезпечувати правопорядок у сфері господарювання.

Господарсько-правова відповідальність базується на принципах, згідно з якими: потерпіла сторона має право на відшкодування збитків незалежно від того, чи є застереження про це в договорі; передбачена законом відповідальність виробника (продавця) за недоброякісність продукції застосовується також незалежно від того, чи є застереження про це в договорі; сплата штрафних санкцій за порушення зобов`язання, а також відшкодування збитків не звільняють правопорушника без згоди другої сторони від виконання прийнятих зобов`язань у натурі; у господарському договорі неприпустимі застереження щодо виключення або обмеження відповідальності виробника (продавця) продукції (частина третя статті 216 ГК України).

За частинами першою та другою статті 217 ГК України господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

Господарські санкції, що встановлюються відповідно до договору чи закону за несвоєчасне виконання зобов`язання, спрямовані передусім на компенсацію кредитору майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку боржника. Такі санкції не можуть розглядатися кредитором як спосіб отримання доходів, що є більш вигідним порівняно з надходженнями від належно виконаних господарських зобов`язань.

Отже, якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов`язку щодо своєчасного розрахунку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором процентів (штрафу, пені, річних відсотків), то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення. Він може бути несправедливим щодо боржника, а також щодо третіх осіб, оскільки майновий тягар відповідних виплат може унеможливити виконання боржником певних зобов`язань, зокрема з виплати заробітної плати своїм працівникам та іншим кредиторам, тобто цей тягар може бути невиправдано обтяжливим чи навіть непосильним. У таких випадках невизнання за судом права на зменшення розміру відповідальності може призводити до явно нерозумних і несправедливих наслідків. Тобто має бути дотриманий розумний баланс між інтересами боржника та кредитора.

Таким чином, зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі вичерпного переліку обставин як підстав для зменшення судом розміру неустойки (частина третя статті 551 ЦК України) господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки (правова позиція Верховного Суду викладена в постанові від 26.08.2021 у справі №911/378/17 (911/2223/20).

З огляду на судову практику, у вирішенні судом питання про зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки суди, зокрема, беруть до уваги ступінь виконання основного зобов`язання, поважність причин несвоєчасного виконання відповідачем зобов`язання, поведінку відповідача, яка свідчить про вжиття ним всіх можливих заходів до виконання зобов`язання (правова позиція Верховного Суду викладена в постанові від 22.05.2019 у справі №910/11733/18).

При вирішенні питання про зменшення пені суд бере до уваги також співвідношення розміру заборгованості боржника та розміру пені. Такий підхід є усталеним в судовій практиці (постанови Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі №902/417/18 та Верховного Суду від 23.09.2019 у справі №920/1013/18, від 26.03.2020 у справі №904/2847/19).

При цьому вирішення питання про зменшення неустойки та розмір, до якого вона підлягає зменшенню, закон відносить на розсуд суду (правова позиція Верховного Суду викладена в постанові від 04.06.2019 у справі №904/3551/18).

Поряд з викладеним суд зазначає, що у вирішенні судом питання про зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки підлягають врахуванню та оцінці на предмет підтвердженості та обґрунтованості як ті підстави для зменшення неустойки, що прямо передбачені законом (частина третя статті 551 ЦК України, стаття 233 ГК України), так і ті, які хоча прямо і не передбачені законом, однак були заявлені як підстави для зменшення розміру неустойки та мають індивідуальний для конкретних спірних правовідносин характер.

Крім цього категорії «значно» та «надмірно», які використовуються в статті 551 ЦК України та в статті 233 ГК України, є оціночними і мають конкретизуватися у кожному окремому випадку, з урахуванням того, що правила наведених статей направлені на запобігання збагаченню кредитора за рахунок боржника, а також недопущення заінтересованості кредитора у порушенні зобов`язання боржником (висновок сформульований в постанові Верховного Суду від 14.07.2021 у справі №916/878/20).

Водночас, як свідчить судова практика, суди звертають увагу на те, що зменшення розміру пені на 99% фактично нівелює мету існування неустойки як цивільної відповідальності за порушення зобов`язання, що, у свою чергу, може розцінюватися як спосіб уникнення відповідальності та призведе до порушення балансу інтересів сторін (правова позиція Верховного Суду в постановах від 04.02.2020 у справі №918/116/19 (пункт 8.15), від 15.06.2022 у справі №922/2141/21, від 05.04.2023 у справі №910/18718/21 тощо).

При вирішенні питання про зменшення розміру штрафних санкцій судам належить брати до уваги як обставини, прямо визначені у статті 233 Господарського кодексу України та статті 551 Цивільного кодексу України, так і інші обставини, на які посилаються сторони і які мають бути доведені ними.

Найчастіше судами враховувалися такі обставини (постанови Верховного Суду від 12.03.2019 у справі №916/3211/16, від 26.01.2021 у справі №922/4294/19, від 24.02.2021 у справі №924/633/20, від 16.03.2021 у справі № 922/266/20):

- ступінь виконання зобов`язання боржником (співвідношення між сумою простроченого зобов`язання та загальною сумою зобов`язання);

- причини неналежного виконання або невиконання зобов`язання;

- тривалість прострочення виконання;

- наслідки порушення зобов`язання для кредитора;

- поведінку боржника (системність порушення, чи навпаки - порушення з боку боржника мало винятковий характер; намагання/зусилля боржника погасити борг або погашення основної заборгованості на момент звернення до суду, намагання врегулювати спір в досудовому порядку, звернення з пропозиціями про реструктуризацію боргу до кредитора);

- поведінку кредитора;

- майновий стан кредитора та боржника (наявність збитків, заборгованості по виплаті заробітної плати);

- негативні наслідки стягнення неустойки з боржника, які можуть настати для нього та третіх осіб (трудового колективу, населення); ризики настання неплатоспроможності боржника;

- статус боржника, предмет діяльності боржника (забезпечення оборонних потреб, безпеки та здоров`я населення);

- майнові, а також інші інтереси сторін, які заслуговують на увагу.

Втім, закон не містить вичерпного переліку обставин, які можуть бути враховані судом при зменшенні розміру неустойки, тому боржник і кредитор мають право посилатися й на інші обставини, які мають довести, а суд оцінити при ухваленні рішення.

Суд не зобов`язаний встановлювати всі можливі обставини, які можуть вплинути на зменшення пені; це не входить в предмет доказування у справах про стягнення пені. Відповідно до принципу змагальності суд оцінює лише надані сторонами докази і наведені ними аргументи. Суд повинен належним чином мотивувати своє рішення про зменшення пені, із зазначенням того, які обставини ним враховані, якими доказами вони підтверджені, які аргументи сторін враховано, а які відхилено (ст. ст. 86, 236-238 ГПК).

Так, ст. 86 ГПК передбачає, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (ч. 5 ст. 236 ГПК).

Таким чином, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення пені.

В обґрунтування зменшення заявлених до стягнення штрафних санкцій відповідач посилається на те, що він є релігійною та неприбутковою організацією відповідно до Статуту, фінансується виключно за рахунок пожертвувань; війна на території України, в тому числі і Донецької області, ускладнила здійснення відповідачем своєї діяльності; Відповідач зазнав значних збитків від обстрілів, багато майна виявилося знищеним, багато будівель зруйновані та потребують коштів для відновлення; у зв`язку із небезпекою для життя і здоров`я людей (бойові дії) складання будь-яких документів, актів для підтвердження понесення збитків в безпосередній день або момент після руйнації є неможливим; відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 05.03.2022 №206 «Деякі питання оплати житлово-комунальних послуг в період воєнного стану» позивач не мав права нараховувати пеню, 3% річних та інфляційні втрати у період дії воєнного стану. Апелянт вказує, що заборгованість сформувалась у період активних бойових дій у місцевості, де знаходиться Відповідач. Ця обставина є винятковою й має негативний вплив на діяльність Відповідача та його майновий стан. Стягнення неустойки є надмірним тягарем для Відповідача, який є релігійною організацією та веде діяльність соціально важливу для населення територій, розташованих в зоні проведення бойових дій.

У суді першої інстанції позивач заперечував проти клопотання відповідача про зменшення розміру штрафних санкцій з огляду на те, що відповідач був обізнаний з тим, що за неналежне виконання умов договору на нього буде покладено відповідальність відповідно до умов Договору. Позивач зазначає, що однією з обов`язкових умов застосування статті 233 ГК України є дослідження судом майнового стану сторін - і боржника і кредитора, обставини, що обумовили прострочення. До матеріалів справи Відповідач взагалі не надав жодного доказу на підтвердження свого майнового стану, наявності/відсутності коштів на рахунках, бюджетних асигнувань/призначень, кошторису тощо. Збитковість Відповідача не є винятковою обставиною для зменшення розміру неустойки або уникнення відповідальності за неналежне виконання зобов`язань за договором. На думку позивача, нараховані штрафні санкції у вигляді пені у розмірі 111 826,48 грн не є надмірно великими в порівнянні із зобов`язанням за Договором зі сплати поставленого природного газу.

Суд першої інстанції встановив, що більша частина зобов`язань з оплати у відповідача виникла до початку військової агресії рф та відхилив у зв`язку з цим посилання відповідача на обставини, якими на його думку зумовлене несвоєчасне виконання грошового зобов`язання та які пов`язані з введенням в Україні воєнного стану. Крім того, суд вказав, що відповідачем не надано доказів вжиття заходів щодо зменшення можливих негативних наслідків від несвоєчасного виконання зобов`язань. Місцевий господарський суд зазначив, що відповідачем під час розгляду даної справи не надані суду докази, які безпосередньо свідчать, що як на дату виникнення грошового зобов`язання, так і наступному відповідач був фактично позбавлений можливості вести свою діяльність, впливу на таку діяльність обставин збройної агресії, відсутня будь-яка інформація щодо джерел фінансування організації, впливу збройної агресії на обсяг коштів, що отримуються останньою, а також докази на підтвердження того, що вплив збройної агресії унеможливив сплату заборгованості. З огляду на викладене, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні клопотання про зменшення пені.

Однак колегія суддів не в повній мірі погоджується із такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань ЖІНОЧИЙ МОНАСТИР НА ЧЕСТЬ ПРЕПОДОБНОГО СЕРГІЯ РАДОНЕЗЬКОГО ГОРЛІВСЬКОЇ ЄПАРХІЇ УКРАЇНСЬКОЇ ПРАВОСЛАВНОЇ ЦЕРКВИ є релігійною організацією, основним видом діяльності якої є 94.91 Діяльність релігійних організацій.

Офіційною юридичною адресою відповідача є 84191, Донецька обл., Слов`янський р-н, село Сергіївка, вулиця Соборна, будинок 1А.

Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» №64/2022 від 24.02.2022, затвердженого Законом України від 24.02.2022 №2102-IX, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану в Україні» введено воєнний стан із 05 год. 30 хв. 24.02.2022, який неодноразово продовжувався та триває дотепер.

Факти систематичних ворожих обстрілів Слов`янського району, які призводять до численних пошкоджень інфраструктури міста та людських жертв, є загальновідомими обставинами, що не потребують доказування в силу приписів ч.3 ст.75 ГПК України.

Колегія суддів приймає до уваги посилання відповідача щодо відсутності можливості офіційної фіксації завданих ворожою агресією збитків з огляду на загрозу життю та здоров`ю людей.

Апеляційний господарський суд враховує доводи апелянта стосовно того, що відповідач є неприбутковою та релігійною організацією, фінансування якої складається фактично із пожертвувань.

Релігійні організації є некомерційними суб`єктами господарювання, метою діяльності яких є створення громадянам можливості сповідувати певну релігію та здійснювати необхідні для цього дії, обряди, ритуали, тощо, а не отримання прибутків.

При цьому, колегія суддів вважає необґрунтованим висновок суду першої інстанції про те, що більша частина зобов`язань з оплати у відповідача виникла до початку військової агресії рф.

Так, відповідно до пункту 5.1. Договору №5343/21-РО-Т від 08.11.2021 оплата за природний газ за відповідний розрахунковий період (місяць) здійснюється споживачем виключно грошовими коштами в наступному порядку:

- 70% вартості фактично переданого відповідно до акту приймання-передачі природного газу до останнього числа місяця, наступного за місяцем, в якому було здійснено постачання газу.

Остаточний розрахунок за фактично переданий відповідно до акту приймання-передачі природний газ здійснюється споживачем до 15 числа (включно) місяця, наступного за місяцем, у якому споживач повинен був сплатити 70% грошових коштів за відповідний розрахунковий період. У разі відсутності акту приймання-передачі, фактична вартість використаного споживачем газу розраховується відповідно до умов підпункту 3.5.4 пункту 3.5 цього договору. Споживач має право здійснити оплату та/або передоплату за природний газ протягом періоду поставки або до початку розрахункового періоду.

Як вбачається із наданого позивачем розрахунку, більша частина заборгованості виникла у відповідача за зобов`язаннями починаючи з січня 2022 року. Водночас, з урахуванням встановленого договором порядку оплати, обов`язок відповідача сплатити 70% вартості поставленого газу за січень 2022 року виник у відповідача 28.02.2022, а обов`язок здійснити остаточний розрахунок відповідач повинен до 15.03.2022 (включно).

Тобто, строки оплати за поставлений природний газ, починаючи із січня 2022 року і до грудня 2022 року припадають на воєнний стан в Україні.

При цьому, із наданого позивачем розрахунку вбачається, що кількість прострочених днів з оплати поставленого товару за листопад 2021 становить 2 дні, нарахована пеня у розмірі 96,06 грн, а за грудень 2021 року 5 днів, нарахована пеня у розмірі 209,85 грн, що значно менше періоду прострочення та розміру пені, що припадає на період воєнного стану. З огляду на що, доводи суду першої інстанції про те, що більша частина зобов`язань з оплати у відповідача виникла до початку військової агресії рф є необґрунтованими та спростовуються фактичними обставинами справи.

Крім того, апеляційний господарський суд вказує, що у даних правовідносинах інтереси відповідача, крім заявленої до стягнення пені, захищені покладенням на відповідача обов`язку судовим рішенням щодо стягнення 3% річних у розмірі 18 433,40 грн та інфляційних втрат у розмірі 98 962,39 грн, у співвідношенні з сумою основної заборгованості у розмірі 507 841,09 грн.

Таким чином, зважаючи на організаційно-правову форму відповідача, негативні наслідки, яких зазнає відповідач у зв`язку з військовою агресією, виникнення більшої частини зобов`язань з оплати поставленого газу у період воєнного стану, враховуючи соціальну важливість діяльності відповідача для населення, розумний баланс інтересів як кредитора, так і боржника, судова колегія дійшла висновку про наявність підстав для зменшення розміру пені на 50% від належної до стягнення суми, тобто до 55 908,64 грн.

Колегія суддів зазначає, що зменшення розміру штрафних санкції не має негативного впливу на фінансовий стан позивача, оскільки стягнення неустойки має компенсаторний характер, і не може бути засобом збагачення іншої сторони договору.

При цьому, апеляційний господарський суд вважає безпідставними посилання апелянта на положення постанови Кабінету Міністрів України від 05.03.2022 за №206 «Деякі питання оплати житлово-комунальних послуг в період воєнного стану» як на підставу відсутності у позивача права нараховувати штрафні санкції відповідачу.

Так, п.1 вказаної Постанови №206 у редакції, станом на момент виникнення спірних правовідносин встановлено, що до припинення чи скасування воєнного стану в Україні забороняється нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість, утворену за несвоєчасне та/або неповне внесення населенням плати за житлово-комунальні послуги.

Ця постанова набирає чинності з дня її опублікування і застосовується з 24 лютого 2022 року (п.2 Постанови №206).

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач не належить до категорії осіб на яких розповсюджуються положення Постанови КМУ №206 від 05.03.2022, оскільки останній не є населенням в розумінні Закону України «Про житлово-комунальні послуги» та Постанови, а є релігійною організацією, користується правами і несе обов`язки відповідно до чинного законодавства і статуту.

Таким чином, положення постанови Кабінету Міністрів України від 05.03.2022 за №206 «Деякі питання оплати житлово-комунальних послуг в період воєнного стану» не підлягають застосуванню до спірних правовідносин, про що правильно зазначено судом першої інстанції.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до вимог ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять до предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування (ст. 76 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно ст. 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Обов`язок з доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Статтею 236 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

З огляду на викладене, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду дійшла висновку про наявність підстав для часткового задоволення апеляційної скарги ЖІНОЧОГО МОНАСТИРЯ НА ЧЕСТЬ ПРЕПОДОБНОГО СЕРГІЯ РАДОНЕЗЬКОГО ГОРЛІВСЬКОЇ ЄПАРХІЇ УКРАЇНСЬКОЇ ПРАВОСЛАВНОЇ ЦЕРКВИ та скасування рішення Господарського суду Донецької області від 23.07.2024 в частині стягнення з відповідача на користь позивача пені в розмірі 55 908,64 грн.

Відповідно до ч.1 ст.269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі «Проніна проти України» (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006). Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи. У даному випадку суд апеляційної інстанції вважає, що учасникам справи надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

Відповідно до частини 14 статті 129 Господарського процесуального кодексу України якщо суд апеляційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Здійснюючи розподіл судових витрат, суд керується положеннями ст.ст.123,129 ГПК України, у зв`язку із частковим задоволенням апеляційної скарги витрати апелянта за подання до суду апеляційної скарги в пропорційній частині покладаються на позивача.

При цьому, оскільки апелянтом за подання апеляційної скарги сплачено судовий збір в більшому розмірі, ніж встановлено законом, суд вказує, що згідно п.1 ч.1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Також, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до частини 1 статті 273 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції розглядається протягом шістдесяти днів з дня постановлення ухвали про відкриття апеляційного провадження у справі.

24.02.2022 Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» №64/2022 введено в Україні воєнний стан, який продовжено до 09.11.2024 (Закон України «Про затвердження Указу Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» від 23.07.2024 №3891-IX).

Відповідно до ст.26 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» скорочення чи прискорення будь-яких форм судочинства в умовах воєнного стану забороняється.

При цьому, згідно Рекомендацій прийнятих Радою суддів України щодо роботи судів в умовах воєнного стану, при визначенні умов роботи суду у воєнний час, рекомендовано керуватися реальною поточною обстановкою, що склалася в регіоні. У випадку загрози життю, здоров`ю та безпеці відвідувачів суду, працівників апарату суду, суддів оперативно приймати рішення про тимчасове зупинення здійснення судочинства певним судом до усунення обставин, які зумовили припинення розгляду справ.

З огляду на поточну обстановку, що склалася в місті Харкові, суд був вимушений вийти за межі строку встановленого ст.273 ГПК України.

Керуючись статтею 129, 232, 233, 269, 270, п.2, ч.1 ст.275, п.п.1, 3 ч.1 ст.277, 281, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ЖІНОЧОГО МОНАСТИРЯ НА ЧЕСТЬ ПРЕПОДОБНОГО СЕРГІЯ РАДОНЕЗЬКОГО ГОРЛІВСЬКОЇ ЄПАРХІЇ УКРАЇНСЬКОЇ ПРАВОСЛАВНОЇ ЦЕРКВИ задовольнити частково.

Рішення Господарського суду Донецької області від 23.07.2024 у справі №905/1145/23 скасувати в частині стягнення з відповідача на користь позивача пені в розмірі 55 908,64 грн та в цій частині прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

В решті рішення Господарського суду Донецької області від 23.07.2024 у справі №905/1145/23 залишити без змін.

Викласти резолютивну частину рішення у наступній редакції:

« 1.Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» до ЖІНОЧОГО МОНАСТИРЯ НА ЧЕСТЬ ПРЕПОДОБНОГО СЕРГІЯ РАДОНЕЗЬКОГО ГОРЛІВСЬКОЇ ЄПАРХІЇ УКРАЇНСЬКОЇ ПРАВОСЛАВНОЇ ЦЕРКВИ про стягнення 737 063,36 грн, з яких: 507 841,09 грн заборгованість, 111 826,48 грн пеня, 18 433,40 грн 3% річних, 98 962,39 грн інфляційні нарахування задовольнити частково.

2.Стягнути з ЖІНОЧОГО МОНАСТИРЯ НА ЧЕСТЬ ПРЕПОДОБНОГО СЕРГІЯ РАДОНЕЗЬКОГО ГОРЛІВСЬКОЇ ЄПАРХІЇ УКРАЇНСЬКОЇ ПРАВОСЛАВНОЇ ЦЕРКВИ (84191, Донецька область, Слов`янський район, с. Сергіївка, вул. Соборна, буд. 1А, код ЄДРПОУ 25672189) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, буд. 1; код ЄДРПОУ 42399676) заборгованість в сумі 507 841,09 грн, пеню в сумі 55 908,64 грн, 3% річних в сумі 18 433,39 грн, інфляційні втрати в сумі 97 789,33 грн та судовий збір за подання позовної заяви в сумі 10 199,60 грн.

3.В задоволенні решти позовних вимог відмовити.».

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, буд. 1; код ЄДРПОУ 42399676) на користь ЖІНОЧОГО МОНАСТИРЯ НА ЧЕСТЬ ПРЕПОДОБНОГО СЕРГІЯ РАДОНЕЗЬКОГО ГОРЛІВСЬКОЇ ЄПАРХІЇ УКРАЇНСЬКОЇ ПРАВОСЛАВНОЇ ЦЕРКВИ (84191, Донецька область, Слов`янський район, с. Сергіївка, вул. Соборна, буд. 1А, код ЄДРПОУ 25672189) витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги у розмірі 1695,16 грн.

Дана постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Порядок і строки касаційного оскарження передбачено ст.ст.286-289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено 07.11.2024.

Головуючий суддя Р.А. Гетьман

Суддя О.І. Склярук

Суддя М.М. Слободін