Ухвала

від 10.12.2024 по справі 905/1145/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м. Харків, пр. Науки, 5, тел.:(057) 702-07-99, факс: (057) 702-08-52,

гаряча лінія: (096) 068-16-02, E-mail: inbox@dn.arbitr.gov.ua,

код ЄДРПОУ: 03499901, UA368999980313151206083020649

У Х В А Л А

10.12.2024 Справа № 905/1145/23

Господарський суд Донецької області у складі судді Зельман Ю.С., при секретарі судового засідання (помічнику судді за дорученням) Фроловій Т.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву ЖІНОЧОГО МОНАСТИРЯ НА ЧЕСТЬ ПРЕПОДОБНОГО СЕРГІЯ РАДОНЕЗЬКОГО ГОРЛІВСЬКОЇ ЄПАРХІЇ УКРАЇНСЬКОЇ ПРАВОСЛАВНОЇ ЦЕРКВИ від 21.11.2024 про розстрочення виконання судового рішення

у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Газопостачальна компанія Нафтогаз Трейдинг (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, буд. 1; код ЄДРПОУ 42399676)

до відповідача: ЖІНОЧОГО МОНАСТИРЯ НА ЧЕСТЬ ПРЕПОДОБНОГО СЕРГІЯ РАДОНЕЗЬКОГО ГОРЛІВСЬКОЇ ЄПАРХІЇ УКРАЇНСЬКОЇ ПРАВОСЛАВНОЇ ЦЕРКВИ (84191, Донецька область, Слов`янський район, с. Сергіївка, вул. Соборна, буд. 1А, код ЄДРПОУ 25672189)

про стягнення 737 063,36 грн., з яких: 507 841,09 грн. заборгованість, 111 826,48 грн. пеня, 18 433,40 грн. 3% річних, 98 962,39 грн. інфляційні нарахування

за участю представників сторін:

від позивача (стягувача): не з`явився

від відповідача (заявника): Захарченко Ю.О. (на підставі ордеру серія АА №1507887 від 14.11.2024)

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Донецької області від 23.07.2024 позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю Газопостачальна компанія Нафтогаз України до ЖІНОЧОГО МОНАСТИРЯ НА ЧЕСТЬ ПРЕПОДОБНОГО СЕРГІЯ РАДОНЕЗЬКОГО ГОРЛІВСЬКОЇ ЄПАРХІЇ УКРАЇНСЬКОЇ ПРАВОСЛАВНОЇ ЦЕРКВИ про стягнення 737 063,36 грн., з яких: 507 841,09 грн. заборгованість, 111 826,48 грн. пеня, 18 433,40 грн. 3% річних, 98 962,39 грн. інфляційні нарахування, задоволено частково.

Стягнуто з ЖІНОЧОГО МОНАСТИРЯ НА ЧЕСТЬ ПРЕПОДОБНОГО СЕРГІЯ РАДОНЕЗЬКОГО ГОРЛІВСЬКОЇ ЄПАРХІЇ УКРАЇНСЬКОЇ ПРАВОСЛАВНОЇ ЦЕРКВИ на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Газопостачальна компанія Нафтогаз Трейдинг заборгованість в сумі 507 841,09 грн., 3% річних в сумі 18 433,39 грн., інфляційні втрати в сумі 97 789,33 грн., пеню в сумі 111 817,28 грн., судовий збір в сумі 11 038,22 грн.

В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Постановою Східного апеляційного господарського суду від 07.11.2024 рішення Господарського суду Донецької області від 23.07.2024 у справі №905/1145/23 скасовано в частині стягнення з відповідача на користь позивача пені в розмірі 55 908,64 грн та в цій частині прийнято нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

В решті рішення Господарського суду Донецької області від 23.07.2024 у справі №905/1145/23 залишено без змін.

Викладено резолютивну частину рішення у наступній редакції:

1.Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю Газопостачальна компанія Нафтогаз України до ЖІНОЧОГО МОНАСТИРЯ НА ЧЕСТЬ ПРЕПОДОБНОГО СЕРГІЯ РАДОНЕЗЬКОГО ГОРЛІВСЬКОЇ ЄПАРХІЇ УКРАЇНСЬКОЇ ПРАВОСЛАВНОЇ ЦЕРКВИ про стягнення 737 063,36 грн, з яких: 507 841,09 грн заборгованість, 111 826,48 грн пеня, 18 433,40 грн 3% річних, 98 962,39 грн інфляційні нарахування задовольнити частково.

2.Стягнути з ЖІНОЧОГО МОНАСТИРЯ НА ЧЕСТЬ ПРЕПОДОБНОГО СЕРГІЯ РАДОНЕЗЬКОГО ГОРЛІВСЬКОЇ ЄПАРХІЇ УКРАЇНСЬКОЇ ПРАВОСЛАВНОЇ ЦЕРКВИ (84191, Донецька область, Слов`янський район, с. Сергіївка, вул. Соборна, буд. 1А, код ЄДРПОУ 25672189) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Газопостачальна компанія Нафтогаз Трейдинг (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, буд. 1; код ЄДРПОУ 42399676) заборгованість в сумі 507 841,09 грн, пеню в сумі 55 908,64 грн, 3% річних в сумі 18 433,39 грн, інфляційні втрати в сумі 97 789,33 грн та судовий збір за подання позовної заяви в сумі 10 199,60 грн.

3.В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Також постановою Східного апеляційного господарського суду від 07.11.2024 стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю Газопостачальна компанія Нафтогаз Трейдинг на користь ЖІНОЧОГО МОНАСТИРЯ НА ЧЕСТЬ ПРЕПОДОБНОГО СЕРГІЯ РАДОНЕЗЬКОГО ГОРЛІВСЬКОЇ ЄПАРХІЇ УКРАЇНСЬКОЇ ПРАВОСЛАВНОЇ ЦЕРКВИ витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги у розмірі 1695,16 грн.

21.11.2024 на адресу Господарського суду Донецької області від ЖІНОЧОГО МОНАСТИРЯ НА ЧЕСТЬ ПРЕПОДОБНОГО СЕРГІЯ РАДОНЕЗЬКОГО ГОРЛІВСЬКОЇ ЄПАРХІЇ УКРАЇНСЬКОЇ ПРАВОСЛАВНОЇ ЦЕРКВИ надійшла заява про розстрочення виконання рішення.

В обґрунтування означених вимог заявник посилався на те, що відповідач є релігійною організацією та відповідно до Статуту є неприбутковою організацією та фінансується виключно за рахунок пожертвувань. Крім того, у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, відповідно до Указу Президента України N 64/2022 від 24.02.2022, в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, який неодноразово продовжувався указами Президента України. На момент звернення до суду з цією заявою лінія бойового зіткнення знаходиться на відстані менше ніж 20км від місцезнаходження Відповідача. Війна на території України, в тому числі і Донецької області, ускладнили здійснення Відповідачем своєї діяльності. На підтвердження скрутного фінансового становища заявником надано копію фінансової звітності станом на 30.09.2024.

Наведені обставини, за твердженням заявника, можуть бути підставами для розстрочення виконання рішення Господарського суду Донецької області від 23.07.2024 (з урахуванням постанови Східного апеляційного господарського суду від 07.11.2024) по справі № 905/1145/23 на один рік рівними частинами.

Ухвалою суду від 04.12.2024 вищезазначену заяву призначено до розгляду в судовому засіданні на 10.12.2024.

Представник боржника (заявника) в судове засідання з`явився, наполягав на задоволені заяви про розстрочення виконання рішення у повному обсязі та зазначив, що наразі боржник не має фінансової можливості єдиним платежем виконати рішення суду. Крім того зазначив, що його включено до Реєстру неприбуткових установ та організацій. За твердженням представника заявника, погашення вказаної заборгованості планується за рахунок пожертвувань, щодо яких існують попередні усні домовленості. Крім того, представник зазначив в судовому засіданні, що у випадку відмови суду у задоволенні вказаної заяви відповідач планує звернутися до позивача із заявою про укладення мирової угоди на стадії виконання рішення.

Представник позивача (стягувача) в судове засідання не з`явився, на адресу суду надіслав заперечення на заяву про розстрочення виконання рішення, в яких просив відмовити у її задоволенні з огляду на те, що належними доказами відсутності коштів та майна, на яке можливо звернути стягнення в рахунок погашення заборгованості, зокрема є довідки з банківських установ, в яких відкриті рахунки Відповідача, довідки про рух коштів за період з моменту виникнення заборгованості по теперішній час, інвентаризаційні відомості, що містять інформацію про його майнові активи (рухоме, нерухоме майно, основні засоби виробництва, тощо). Разом із тим, такі докази заявником разом із заявою про розстрочення виконання рішення не надані. Крім того, військова агресія рф проти України та введення в Україні воєнного стану має загальний характер та впливає загалом на економіку держави та на діяльність суб`єктів господарювання, у тому числі і позивача. Також у вказаних запереченнях представник просив провести розгляд справи без його участі за наявними в матеріалах справи документами.

Розглянувши зазначену заяву та додані до неї документи, господарським судом встановлено наступне.

Відповідно до ст. 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Згідно статті 18 Господарського процесуального кодексу України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

Конституційним Судом України зазначено, що виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини рішення від 13.12.2012 № 18-рп/2012; невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (пункт 3 мотивувальної частини рішення від 25.04.2012 №1 1-рп/2012. Відповідно до мотивувальної частини рішення №16-рп/2009 від 30.06.2009 Конституційного Суду України виконання всіма суб`єктами правовідносин приписів, викладених у рішеннях суду, які набрали законної сили, утверджує авторитет держави як правової держави.

Згідно ст. 1 Конституції України Україна є правовою державою, виконання судових рішень є обов`язковою гарантією, дотримання якої є визначальним для утвердження авторитету України.

Відповідно до змісту рішення від 20.07.2004 Європейського суду з прав людини «Шмалько проти України» право на виконання судового рішення є складовою права на судовий захист, передбаченого ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду (пункт 43).

Таким чином, право на судовий захист є конституційною гарантією прав і свобод людини і громадянина, а обов`язкове виконання судових рішень - складовою права на справедливий судовий захист.

За змістом ст.331 Господарського процесуального кодексу України, за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Заява про встановлення або зміну способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення розглядається у десятиденний строк з дня її надходження у судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим. Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: ступінь вини відповідача у виникненні спору; стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, її матеріальний стан; стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Розстрочення - це виконання рішення частинами, встановленими господарським судом, з певним інтервалом у часі.

Розстрочення виконання судового рішення не є правоперетворюючим судовим рішенням. Саме розстрочення впливає лише на порядок примусового виконання рішення.

Законодавець у будь якому випадку пов`язує розстрочення виконання судового рішення у судовому порядку з об`єктивними, непереборними, винятковими обставинами, що ускладнюють вчасне виконання судового рішення.

Винятковість обставин, які мають бути встановлені судом щодо надання розстрочки виконання судового рішення, повинні бути підтверджені відповідними засобами доказування.

При цьому, положення Господарського процесуального кодексу України не містять визначеного переліку обставин, які свідчать про неможливість виконання рішення чи ускладнюють його виконання, з огляду на що, суд повинен оцінити докази, які підтверджують зазначені обставини, за правилами статті 86 цього Кодексу, відповідно до якої суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

У постанові Верховного Суду від 15.06.2018 у справі № 917/138/16 зазначено, що підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у строк або встановленим господарським судом способом. Вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи.

Відповідно до постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012 №9 Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом. Проте, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Як зазначено вище, до обставин, які ускладнюють виконання судового рішення належать, зокрема, скрутне матеріальне становище боржника, наявність загрози банкрутства юридичної особи боржника, стихійне лихо, інші надзвичайні події, тощо. Такі висновки містяться в мотивувальній частині рішення Конституційного Суду України від 26.06.2013 у справі №1-7/2013.

При цьому, господарський суд повинен враховувати можливі негативні наслідки для боржника при виконанні рішення у встановлений строк чи попередньо встановленим способом, але перш за все повинен враховувати такі ж наслідки і для стягувача при затримці виконання рішення та не допускати їх настання.

Як свідчить практика Європейського суду з прав людини, яка відповідно до ст.17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини, є джерелом права, а саме рішенням Європейського суду з прав людини від 17.05.2005р. у справі Чіжов проти України (заява №6962/02) позитивним обов`язком держави є організація системи виконання рішень таким чином, щоб гарантувати виконання без жодних невиправданих затримок, і так, щоб ця система була ефективною і законодавчо, і практично, а нездатність державних органів ужити необхідних заходів для виконання рішення позбавляє гарантій, які закріплені у п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.

З підстав, умов та меж надання розстрочки виконання судового рішення слідує, що безпідставне надання розстрочки без обґрунтованих на те мотивів, надане на тривалий період без дотримання балансу інтересів стягувача та боржника порушує основи судового рішення, яке ухвалене іменем України, позбавляє кредитора можливості захистити свої права, знижує авторитет судового рішення, а тому таке судове рішення не може вважатися законним та справедливим.

Згідно практики Європейського суду з прав людини в окремих справах проти України було встановлено, що короткі затримки, менші ніж один рік, не вважаються настільки надмірними, щоб піднімати питання про порушення пункту 1 статті 6 Конвенції ("Корнілов та інші проти України", заява N 36575/02, ухвала від 07.10.2003). І навіть два роки та сім місяців не визнавались надмірними і не розглядалися як такі, що суперечать вимогам розумного строку, передбаченого статтею 6 Конвенції (ухвала від 17.09.2002 у справі "Крапивницький та інші проти України", заява N 60858/00).

Отже, питання щодо надання розстрочки виконання рішення суду повинно вирішуватися господарськими судами із дотриманням балансу інтересів сторін, які приймають участь у справі. Таким чином, необхідною умовою задоволення заяви про надання розстрочки виконання рішення суду є з`ясування факту дотримання балансу інтересів сторін, господарські суди повинні досліджувати та оцінювати не тільки доводи боржника, а і заперечення кредитора, зокрема, щодо і його фінансового стану. При цьому, суд повинен врахувати можливі негативні наслідки для боржника при виконанні рішення у встановлений строк, але, перш за все, повинен врахувати такі ж наслідки і для стягувача при затримці виконання рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Як встановлено судом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань відповідач є релігійною організацією, основним видом діяльності якої є 94.91 Діяльність релігійних організацій. Зазначена організація включена до Реєстру неприбуткових установ та організацій на підставі рішення контролюючого органу ДФС № 1805414600010 від 03.04.2018. Відповідно до Статуту, фінансується виключно за рахунок пожертвувань.

Офіційною юридичною адресою відповідача є 84191, Донецька обл., Слов`янський р-н, село Сергіївка, вулиця Соборна, будинок 1А.

Указом Президента України Про введення воєнного стану в Україні №64/2022 від 24.02.2022, затвердженого Законом України від 24.02.2022 №2102-IX, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України Про правовий режим воєнного стану в Україні введено воєнний стан із 05 год. 30 хв. 24.02.2022, який неодноразово продовжувався та триває дотепер.

Факти систематичних ворожих обстрілів Слов`янського району, які призводять до численних пошкоджень інфраструктури міста та людських жертв, є загальновідомими обставинами, що не потребують доказування в силу приписів ч.3 ст.75 ГПК України.

Суд погоджується з доводами заявника про те, що війна на території України, в тому числі і Донецької області, ускладнила здійснення відповідачем своєї діяльності. На думку суду, загроза життю та здоров`ю людей внаслідок бойових дій, складання будь-яких документів, актів для підтвердження понесення збитків в безпосередній день або момент після руйнації інколи є неможливим.

Також суд враховує доводи заявника щодо того, що він є неприбутковою та релігійною організацією, фінансування якої складається фактично із пожертвувань. Так, релігійні організації є некомерційними суб`єктами господарювання, метою діяльності яких є створення громадянам можливості сповідувати певну релігію та здійснювати необхідні для цього дії, обряди, ритуали, тощо, а не отримання прибутків.

Суд зазначає, що посилаючись на скрутне фінансове становище, відповідач не ухиляється від виконання судового рішення, а лише вказує про неможливість погашення наявної заборгованості за судовим рішенням перед позивачем саме одним разовим платежем. Більш того, інтерес боржника полягає у погашенні наявних сум боргу при збереженні сталої роботи господарства. Так, дії відповідача спрямовані на виконання рішення суду, але з розстроченням сплати боргу. Суд враховує, що інтерес стягувача полягає в тому, щоб рішення суду було виконано в повному обсязі, однак ненадання розстрочки виконання рішення суду призведе до неможливості його виконання взагалі, оскільки існує ризик припинення або призупинення діяльності відповідача.

На думку суду, надання розстрочки виконання судового рішення надасть боржнику можливість поступового погашення присуджених до стягнення сум без значного одноразового фінансового навантаження, яке може спричинити припинення діяльності боржника, а стягувачу - можливість реального отримання грошових коштів частками із певним інтервалом у часі.

Згідно з ч. 5 ст. 331 Господарського процесуального кодексу України розстрочення та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови.

Відповідно до частини 5 статті 240 Господарського процесуального кодексу датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Таким чином початок строку відстрочення судового рішення починає перебіг саме з дати ухвалення такого рішення.

Як вбачається з матеріалів справи, рішення Господарського суду Донецької області від 23.07.2024 було змінено в частині, а в решті залишено без змін постановою Східного апеляційного господарського суду від 07.11.2024. Таким чином, період розстрочення виконання судового рішення не може перевищувати 07.11.2025.

Вказаний строк розстрочення виконання судового рішення не є надмірно тривалим і не може вважатися таким, що суперечить вимогам розумного строку, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини 1950 року та створить сприятливі умови для виконання боржником судового рішення, з урахуванням його реального майнового стану.

Також суд зазначає, що за практикою Європейського Суду з прав людини в окремих справах проти України встановлено, що короткі затримки, менші ніж один рік, не вважаються настільки надмірними, щоб піднімати питання про порушення п. 1 ст. 6 Конвенції (див. Корнілов та інші проти України, заява №36575/02, ухвала від 7 жовтня 2003 року; тривалість виконання - вісім місяців).

Враховуючи дотримання балансу майнових інтересів сторін, виходячи із загальних засад, встановлених статтею 3 Цивільного кодексу України, зокрема, справедливості, добросовісності та розумності, враховуючи організаційно-правову форму та скрутний фінансовий стан боржника, який є релігійною організацією та веде діяльність соціально важливу для населення територій, розташованих в зоні проведення бойових дій, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення заяви ЖІНОЧОГО МОНАСТИРЯ НА ЧЕСТЬ ПРЕПОДОБНОГО СЕРГІЯ РАДОНЕЗЬКОГО ГОРЛІВСЬКОЇ ЄПАРХІЇ УКРАЇНСЬКОЇ ПРАВОСЛАВНОЇ ЦЕРКВИ від 21.11.2024 про розстрочку виконання рішення суду, у зв`язку з чим надає відповідачу розстрочку виконання рішення Господарського суду Донецької області від 23.07.2024 (з урахуванням постанови Східного апеляційного господарського суду від 07.11.2024) по справі № 905/1145/23 на 6 місяців з моменту винесення вказаної ухвали, а саме до 07.05.2025 року шляхом оплати 115 028,68 грн. щомісячно.

Керуючись ст.ст. 232, 233, 234, 235, 331 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

Заяву ЖІНОЧОГО МОНАСТИРЯ НА ЧЕСТЬ ПРЕПОДОБНОГО СЕРГІЯ РАДОНЕЗЬКОГО ГОРЛІВСЬКОЇ ЄПАРХІЇ УКРАЇНСЬКОЇ ПРАВОСЛАВНОЇ ЦЕРКВИ від 21.11.2024 про розстрочення виконання рішення задовольнити частково.

Розстрочити виконання рішення Господарського суду Донецької області від 23.07.2024 (з урахуванням постанови Східного апеляційного господарського суду від 07.11.2024) по справі № 905/1145/23 протягом шести місяців рівними платежами за наступним графіком:

до 31.12.2024 - 115 028,68 грн

до 31.01.2025 - 115 028,68 грн

до 28.02.2025 - 115 028,68 грн

до 31.03.2025 - 115 028,68 грн

до 30.04.2025 - 115 028,68 грн

до 31.05.2025 - 115 028,68 грн

У судовому засіданні 10.12.2024 проголошено та підписано вступну та резолютивну частину ухвали.

Повний текст ухвали складено та підписано 16.12.2024

Ухвала набрала законної сили в день її винесення судом 10.12.2024.

Апеляційна скарга може бути подана учасниками справи до Східного апеляційного господарського суду в порядку та строки, визначені Главою 1 Розділу IV Господарського процесуального кодексу України (з урахуванням п.17.5 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України).

Повідомити учасників справи про можливість ознайомитись з електронною копією ухвали суду в Єдиному державному реєстрі судових рішень за його веб-адресою: http://reyestr.court.gov.ua.

Суддя Ю.С. Зельман