Рішення

від 31.10.2024 по справі 903/687/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

пр. Волі, 54а, м. Луцьк, 43010, тел./факс 72-41-10

E-mail: inbox@vl.arbitr.gov.ua Код ЄДРПОУ 03499885

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

31 жовтня 2024 року Справа № 903/687/24

Господарський суд Волинської області у складі судді Слободян О.Г., за участю секретаря судового засідання Лівандовського Т.Г.,

представника позивача: адвоката Кєєр О.С.,

представників відповідача: Дячука М.М., Стецюка Р.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Украгроком

до відповідача: Фермерського господарства Корсойл-Агро

про стягнення 1 645 079 грн 14 коп

встановив: позивач ТОВ Украгроком звернувся до суду з позовом, в якому просив стягнути з ФГ Корсойл-Агро (відповідача) 1645079,14грн, що складається з: суми заборгованості з оплати вартості товару у розмірі 612908,16грн в т.ч. ПДВ, штрафу за порушення строку оплати у розмірі 895219,45грн, суми 30 % річних від простроченої суми в порядку ст.625 ЦК України за період 01.12.2023 по 16.01.2024 (включно) у розмірі 31477,95грн, пені за порушення термінів платежів за період з 01.12.2023 по 16.01.2024 (включно) у розмірі 105 473,58 грн.

Також повідомив, що сума судових витрат складається з суми судового збору та витрат на професійну правничу допомогу, пов`язаних з розглядом справи, що орієнтовно складають 46 666 грн., докази про що будуть подані до суду в порядку ч.8 ст. 129 ГПК України.

В обгрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем зобов`язань щодо оплати отриманого товару згідно укладеного з позивачем договору №Лк160223/01 поставки на умовах товарного кредиту від 16.02.2023.

Ухвалою суду від 02.08.2024 відкрито провадження у справі та призначено підготовче засідання 29.08.2024.

16.08.2024 представник відповідача надіслав на адресу суду відзив на позовну заяву (вх.№01-75/5614/24), в якому заперечив проти позову та просив суд відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі. Зазначив, що ФГ «Корсойл-Агро» є сільськогосподарським товаровиробником. Враховуючи низьку вартість продукції на внутрішньому ринку, неможливість здійснення експорту продукції за кордон (об`єктивні обставини, які є загальновідомими та склались у 2023 році) у ФГ «Корсойл-Агро» виникла тимчасова нестача грошових коштів. У зв`язку із даними обставинами відповідач звернувся до позивача із листом № 217 від 30.11.2023 в якому висловив прохання змістити терміни оплати заборгованості за договором № Лк160223/01.

08.12.2023 за вих. № 77 ТОВ «Украгроком» на електронну пошту надіслало відповідь на звернення №217, у якій запропонувало варіанти вирішення питання погашення заборгованості за договорами. За результатами подальших переговорів, 14.12.2023 електронною поштою ТОВ «Украгроком» надіслало проекти гарантійних листів, у яких вказані суми та граничні терміни погашення заборгованості, в тому числі відсотки за користування грошовими коштами з розрахунку 20% річних від суми прострочення за період прострочення платежів. ФГ «Корсойл-Агро» погодило гарантійний лист та 19.12.2023 за вих. № 145 відправило його електронною поштою ТОВ «Украгроком». Відповідач вважає, що між сторонами здійснено новацію зобов`язань.

На виконання гарантійного листа ФГ «Корсойл-Агро» двома платежами перерахувало ТОВ «Украгроком» в рахунок погашення заборгованості за договором суму 3 580 877,80 грн в тому числі ПДВ. Також згідно рахунку від ТОВ «Украгроком» № 1 від 17.01.2024 ФГ «Корсойл-Агро» оплатило відсотки за користування товарним кредитом в сумі 66 712,24 грн. Проте ТОВ «Украгроком» відступило від досягнутих домовленостей та незважаючи на повну оплату товару і відсотків за користування товарним кредитом, звернувся із даним позовом до суду, що не відповідає діловій практиці та може свідчити про недобросовісну поведінку та порушення звичаїв ділового обороту.

Ухвалою суду від 17.09.2024 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті 01.10.2024.

01.10.2024 у судовому засіданні оголошено перерву до 22.10.2024р.

Ухвалою суду від 22.10.2024 відкладено розгляд справи на 31 жовтня 2024 року.

У судовому засіданні 31.10.2024 представник позивача позовні вимоги підтримав, просив позов задовольнити повністю.

Представники відповідача в судовому засіданні проти позову заперечили, просили у позові відмовити повністю.

Дослідивши наявні у справі письмові докази, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд встановив наступне.

16.02.2023 між ТОВ Украгроком (надалі - продавець) та ФГ Корсойл-Агро (надалі - покупець) укладено договір №Лк160223/01 поставки на умовах товарного кредиту (надалі договір).

Згідно з п.1.1., 1.2., 1.4. договору продавець зобов`язується в порядку та на умовах, визначених у цьому договорі передати у власність покупця (поставити) товар (насіння, добрива з мікроелементами для позакореневого підживлення (мікродобрива), засоби захисту рослин, регулятори росту рослин, мінеральні добрива), а покупець зобов`язується в порядку та на умовах, визначених у цьому договорі, прийняти товар та оплатити його вартість. Найменування товару, його кількість, терміни поставки та оплати, базис поставки (місце передачі покупцю) визначені у специфікаціях до цього договору, які є його невід`ємними частинами. Ціна за одиницю виміру товару та його загальна ціна, яку має сплатити покупець, визначається специфікаціями (додатками) до цього договору, з урахуванням вимог щодо цього, викладених в тексті самого договору (розділ 2). Продавець має право достроково виконати свої зобов`язання щодо поставки товару. Поставка товару здійснюється на умовах ІНКОТЕРМС 2010, що зазначені у специфікації. Місце поставки: відповідно до специфікації на кожну партію товару та транспортної інструкції покупця.

Ціна товару, умови та витрати на доставку вказується сторонами у специфікаціяї, що є невідємною частиною цього договору.

Умовами укладеного між сторонами договору поставки було передбачено, що ціна товару не є сталою та підлягає зміні в порядку, визначеному договором.

Ціна товару (в т.ч. ціна за одиницю товару), умови та витрати на доставку вказується сторонами в специфікаціях, що є невід`ємною частиною цього договору. Сплата ціни товару покупцем здійснюється у гривнях України. Сторони можуть визначити в специфікації грошовий еквівалент ціни товару в іноземній валюті - у доларах США(Євро), по курсу продажу (АSК) долару США (Євро) за гривню, що склався на міжбанківському валютному ринку України на банківський день, що передує даті підписання специфікації, збільшеному на кількість процентів, що вказана у специфікації (якщо збільшення передбачено специфікацією) (п.2.1 договору).

Згідно з п. 2.3. договору поставки у випадку збільшення на міжбанківському валютному ринку України на дату, що передує даті розрахунку за товар (його частину), вартості долару США (Євро) в національній валюті в порівнянні з вартістю долару США (Євро) в національній валюті на банківський день, що передує даті укладання відповідної специфікації, то неоплачена ціна товару, яку має сплатити покупець, змінюється, та покупець зобов`язаний здійснити її перерахунок самостійно за наступною формулою:

С = В х (К2/К1) грн., де:

- С - кінцева ціна неоплаченого товару, що підлягає оплаті (його частини) в національній валюті України, після зміни ціни такого товару по вищевказаній формулі;

- В - ціна неоплаченого товару в національній валюті України, яка підлягає зміні у зв`язку зі зміною вартості долара США (Євро) по відношенню до гривні;

- К2 - вартість 1 (одного) долара США (Євро) в національній валюті України за курсом продажу (АSК) долару США (Євро) за гривню, що склався на міжбанківському валютному ринку України (за даними веб-сайту www.udinform.com, а у разі її недоступності або відсутності відповідної інформації на ній за даними веб-сайту http://minfin.com.ua) на момент закриття торгів, у банківський день, що передує даті розрахунку за товар (його частину), збільшеним на кількість процентів, що вказана у специфікації (якщо збільшення передбачено специфікацією);

- К1- вартість 1 (одного) долара США (Євро) в національній валюті України за курсом продажу (АSК) долару США (Євро) за гривню, що склався на міжбанківському валютному ринку України (за даними веб-сайту www.udinform.com, а у разі її недоступності або відсутності відповідної інформації на ній за даними веб-сайту http://minfin.com.ua) на момент закриття торгів у банківський день, що передує даті підписання відповідної специфікації, збільшеним на кількість процентів, що вказана у специфікації (якщо збільшення передбачено специфікацією).

Відповідно до п. 2.5. договору оплата товару проводиться в терміни, які вказані в специфікаціях до договору, з урахуванням п.2.7 даного договору.

Згідно п. 2.9 договору поставки достатнім (належним) підтвердженням показника курсу продажу іноземної валюти на міжбанківському валютному ринку України для цілей передбачених даним Договором є, в тому числі, але не виключно, значення розміщені в мережі Інтернет на вказаній у п.2.3, п.2.4, п.5.4 договору сторінці на відповідну дату. Значення курсу може підтверджуватися роздруківкою сторінки вказаного сайту, що засвідчена підписом уповноваженої особи продавця.

Пунктом 5.2. договору сторони узгодили, що за порушення строків (термінів) платежів покупець сплачує на користь продавця штраф у розмірі 25% від суми несплаченого платежу та пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.

Відповідно до п. 5.3. договору керуючись положеннями ч.2 ст.625 ЦК України сторони дійшли згоди, що у випадку прострочення покупцем платежу, сплата якого передбачена відповідно до умов договору, покупець па вимогу продавця сплачує останньому 30 (тридцять) відсотків річних від простроченої суми. Прострочена сума визначається ціною товару (її частиною), яку покупець сплатив із запізненням. Якщо на момент подання продавцем вимоги або позову до суду щодо сплати покупцем 30 (тридцяти) відсотків річних від простроченої суми, ціна товару (її частина) не сплачена покупцем, сума несплаченої ціни товару (її частини), для розрахунку відсотків річних, визначається відповідно до п.5.4 договору.

Згідно п.5.4 договору у випадку збільшення на міжбанківському валютному ринку України станом на банківський день, що передує даті написання позовної заяви, вартості долару США (Євро) в національній валюті в порівнянні з вартістю долару США (Євро) в національній валюті на банківський день, що передує даті укладання відповідної специфікації, ціна неоплаченого товару (заборгованість Відповідача) може змінюватися продавцем пропорційно зміні вартості долара США (Євро) в односторонньому порядку за формулою.

Пунктом 5.5. договору передбачено, що згідно п.6 ст. 232 ГКУ позовна давність до вимог про сплату (стягнення) штрафних санкцій (пені), нарахованих відповідно до умов цього Договору, становить три роки. Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язань за цим Договором припиняється через 3 роки з моменту виникнення прострочення.

Відповідно до пункту 7.5 договору сторони домовились, що документи передані факсимільним зв`язком є чинними до моменту отримання оригіналів цих документів.

Згідно пункту 7.7 договору всі зміни та доповнення до договору є обов`язковими для сторін, якщо вони викладені в письмовій формі і підписані повноважними представниками сторін.

Пунктом 7.9 договору передбачено, що усі повідомлення, які кожна із сторін має вчинити на адресу іншої сторони, вважаються також належно вчиненими, при умові направлення на адресу сторони відповідного повідомлення рекомендованим/цінним відправленням або безпосереднього вручення кур`єром листа повноважному представнику сторони, якщо інше не випливає з умов договору. Підтвердження факту направлення листа поштою, є відповідні документи оформлені за участю поштового відділення.

Договір та специфікації підписані сторонами та завірені їх печатками.

На виконання умов договору поставки у період березень 2023 року липень 2023 року позивач передав відповідачу товар у кількості та асортименті, вказаному у додатках специфікаціях №№1-12 до договору поставки на загальну суму 3617048,30грн, що підтверджується підписаними сторонами копіями видаткових накладних, товарно-транспортних накладних, рахунками-фактур на оплату, що містяться в матеріалах справи. Зазначене не заперечується відповідачем.

Специфікаціями до договору поставки були встановлено такі строки оплати: строк оплати передоплати та строк оплати остаточної ціни вартості отриманого товару, а саме: Специфікація № 1 від 28.03.23 - 179,75 грн. до 04.04.2023, 17 795,60 грн. до 30.11.2023; Специфікація № 2 від 28.03.23 - 9 849,96 грн. до 04.04.2023, 975 146,44 грн. до 30.11.2023; Специфікація № 3 від 28.03.23 - 4 587,35 грн. до 04.04.2023, 454 147,65 грн. до 30.11.2023; Специфікація № 4 від 28.03.23 - 8 148,11 грн. до 04,04.2023, 806 662,69 грн. до 30.11.2023; Специфікація № 5 від 19.04.23 - 2 891,97 грн. до 29.04.2023, 286 305,03 грн. до 30.11.2023; Специфікація № 6 від 10.05.23 - 292,52 грн. до 21.05.2023, 28 959,48 грн. до 30.11.2023; Специфікаціях № 7 від 12.05.23 - 1 086,24 грн. до 21.05.2023, 107 537,76 грн. до 30.11.2023; Специфікація № 8 від 22.05.23 - 1 108,40 грн. до 10.06.2023, 109 731,60 грн. до 30.11.2023; Специфікація № 9 від 23.06.23 - 2 280,69 грн. до 03.07.2023, 225 788,06 грн. до 30.11.2023; Специфікація № 10 від 23.06.23 - 390,00 грн. до 03.07.2023, 38 610,00 грн. до ЗО. 11.2023; Специфікація № 11 від 30.06.23 - 4 358,24 грн. до 07.07.2023, 431 465,76 грн. до 30.11.2023; Специфікація № 12 від 06.07.23 - 997,25 грн. до 15.07.2023, 98 727,75 грн. до 30.11.2023.

Відповідач порушив умови договору в частині виконання грошових зобов`язань з оплати вартості отриманого товару. Отриманий товар у визначені договором строки відповідач не оплатив. Прострочена заборгованість відповідача перед позивачем станом 01.12.2023 без урахування п.2.3 логовору становила 3 580 877,80 грн (Додаток 3 до позовної заяви).

Умовами укладеного між сторонами договору поставки було передбачено, що ціна товару не є сталою та підлягає зміні в порядку, визначеному Договором, зокрема п.2.3 договору.

Проте відповідач під час здійснення оплати вартості товару (післяоплати) за специфікаціями №№ 1-12 не врахував положення п. 2.3. договору поставки.

Згідно даних із веб-сайту www.udinform.com cтаном на 21.12.2023 (останній банківський день, що передує даті часткової оплати Товару, яка відбулась 22.12.2023) курс продажу долару США за гривню (міжбанк) складав 37,625 грн.

Станом на 16.01.2024 (останній банківський день, що передує даті часткової оплати Товару, яка відбулась 17.01.2024) курс продажу долару США за гривню (міжбанк) складав 37,95 грн.

Курс продажу долару США за гривню (міжбанк) станом на останній банківський день, що передував даті укладення Додатків (Специфікацій) №№ 1-12 до Договору поставки складав 36,934 грн.

За розрахунками позивача ціна товару, поставленого та неоплаченого за договором поставки, з урахуванням п. 2.3 договору складає 612 908,16 грн (Додаток 2 до позовної заяви).

Таким чином, позивач зазначає, що станом на дату подання даної позовної заяви сума простроченої заборгованості відповідача перед позивачем за поставлений товар становить 612 908,16 грн. в т.ч. ПДВ.

Статтею 11 ЦК України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

В силу ст. 173 Господарського кодексу України та ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно ч.ч. 1, 7 ст.193 ГК України зобов`язання повинні виконуватись належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язань відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається.

Відповідно до ст.599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Пунктом 1 статті 628 ЦК України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства

Частинами першою та другою статті 712 ЦК України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 664 Цивільного кодексу України передбачено, що обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар; надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Товар вважається наданим у розпорядження покупця, якщо у строк, встановлений договором, він готовий до передання покупцеві у належному місці і покупець поінформований про це.

Згідно ч.1 ст. 692 ЦК України, покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

За приписами ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

За загальним правилом, фактом підтвердження здійснення господарської операції є саме первинні документи бухгалтерського обліку, до яких належать усі документи в їх сукупності, складені щодо господарської операції, що відповідають вимогам закону, зокрема статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні і Положенню про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, та відображають реальні господарські операції.

Накладна це супроводжуючий первинний документ, що використовується в бухгалтерському обліку та містить основні облікові дані про товар, що передається, відправляється, транспортується. Отже, накладна є належним документом, що підтверджує оформлення договірних відносин між сторонами.

Підписання покупцем видаткової накладної, яка є первинним обліковим документом у розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" і яка відповідає вимогам, зокрема, статті 9 названого Закону і Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку та фіксує факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин, є підставою виникнення обов`язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар.

Відповідач ФГ «Корсойл-Агро» зазначає, що у зв`язку із нестачею грошових коштів, листом №217 від 30.11.2023 він звернувся до позивача з проханням змінити терміни оплати заборгованості за договором № Лк160223/01 та не нараховувати відсотки на прострочення оплати.

19.12.2023 за №145 відповідач надіслав позивачу електронною поштою гарантійний лист, у якому вказав суми та граничні терміни погашення заборгованості, в тому числі відсотки за користування грошовими коштами з розрахунку 20% річних від суми прострочення за період прострочення платежів.

Відповідач гарантував оплату заборгованості у такі строки: до 27.12.2023 1790438,90грн; до 15.01.2024 - 1790438,90грн.

На виконання гарантійного листа, двома платежами ФГ «Корсойл-Агро» перерахувало ТОВ «Украгроком» в рахунок погашення заборгованості за договором 3580877,80грн, що підтверджується платіжними інструкціями №13517 від 22.12.2023 та №13762 від 17.01.2024.

Водночас, відповідач здійснив оплату заборгованості без урахування п.2.3 договору та з простроченням, чим порушив умови гарантійного листа.

Також, на підставі рахунку ТОВ «Украгроком» № 1 від 17.01.2024 ФГ «Корсойл-Агро» за платіжною інструкцією № 14697 від 25.03.2024 оплатило відсотки за користування товарним кредитом згідно пункту 5.3 договору в сумі 66712,24 грн.

Відповідач вказує, що будь-яких претензій, щодо виконання нових зобов`язань (новації) ТОВ «Украгроком» до ФГ «Корсойл-Агро» не виставляло.

05.08.2024 ФГ «Корсойл-Агро» направило ТОВ «Украгроком» листа за № 164 від 01.08.2024 з проханням надати підписані акти звірки взаєморозрахунків станом на 17.01.2024 та 30.04.2024, проте звернення відповідача було залишене без реагування.

Відповідно до ст. 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Пунктом 7.7. договору поставки, укладеного між сторонами у справі, передбачено, що всі зміни та доповнення до договору є обов`язковими для сторін, якщо вони викладені в письмовій формі і підписані повноважними представниками сторін.

Як визначено ч. 2, 3, 4 ст. 188 ГК України, сторона договору, яка вважає за необхідне розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором, а інша сторона у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду, а у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.

Згідно зі ст. 654 ЦК України зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.

У процесі судового розгляду відповідач не подав доказів, які б свідчили про внесення змін до договору поставки в частині порядку та строків оплати товару.

Суд зазначає, що гарантійний лист це особливий діловий некомерційний лист, який містить в собі гарантію, іншими словами підтвердження виконання яких-небудь дій, оплати або дотримання певних умов: термінів і факту оплати за виконані роботи, поставлену продукцію, надані послуги, гарантію якості та інше. Гарантійний лист є способом забезпечення виконання зобов`язання стороною угоди.

Новація це спосіб припинення зобов`язання за домовленістю сторін. Новація означає, що первісне зобов`язання заміняється новим зобов`язанням між тими ж сторонами.

Характерною рисою новації є необхідність двостороннього волевиявлення на її укладення, тобто домовленості сторін.

Новація не може бути застосована щодо зобов`язань про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю, про сплату аліментів та в інших передбачених законом випадках.

У випадку новації необхідно чітко зазначати про припинення первісного зобов`язання, щоб усунути ймовірність визнання дійсним як первісного, так і нового зобов`язання.

Зі змісту статті 604 ЦК України вбачається, що ознаками новації є: спосіб припинення зобов`язання; вона можлива лише між тими самими сторонами (сторонами попереднього зобов`язання); двостороннім правочином (договором); нове зобов`язання пов`язане з попереднім і спрямоване саме на заміну первісного зобов`язання новим, а не на заміну цього зобов`язання.

До умов новації згідно вимог закону віднесено наступні: нове зобов`язання повинне пов`язувати тих самих осіб, що і первісне; сторони мають досягти згоди щодо заміни одного зобов`язання іншим, а «домовленість про новацію», це договір про заміну зобов`язання; вчиняється новація у формі двостороннього правочину (новаційного договору), який має відповідати вимогам до форми та змісту, необхідних для нового зобов`язання; наявність наміру сторін вчинити новацію, про який сторони повинні обов`язково вказати у договорі, а за відсутності такого застереження первинне зобов`язання не припиняється, а буде діяти поряд з новим; дійсність первинного зобов`язання (недійсність первинного зобов`язання веде до недійсності і нового зобов`язання, що витікає з новації, якщо ж недійсним є новаційний договір, сторони залишаються пов`язаними первинним зобов`язанням, і новація не відбувається); заміна змісту зобов`язання, або має виконуватися те саме, але на іншій правовій підставі; допустимість заміни первісного зобов`язання новим.

Отже, важливою умовою новації є наявність наміру сторін вчинити новацію, про який сторони повинні обов`язково вказати у договорі, оскільки за відсутності такого застереження первинне зобов`язання не припиняється, а буде діяти поряд із новим.

Заміна первинного зобов`язання новим між тими самими сторонами (новація) повинна містити у новому договорі вказівку на первинне і нове зобов`язання та наміри сторін вчинити новацію.

Такого висновку дійшов Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду в результаті перегляду справи № 609/67/18 у постанові від 13 березня 2019 року (касаційне провадження № 61-43444св18).

Разом з цим, пунктом 7.5. договору поставки було узгоджено, що документи передані факсимільним зв`язком є чинними до моменту отримання оригіналів цих документів. Проте, сторони вели переписку в електронній формі. Оригіналів таких документів з підписами уповноважених осіб суду не надано.

Для надання електронному листуванню юридичної сили в якості доказу необхідним є погодження сторонами договору порядку електронного документообігу з погодженням відповідних адрес та переліку осіб, уповноважених вести зазначене листування. Така правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 11.06.2019 у справі № 904/2882/18.

Договір поставки не містить погодження відповідних адрес та переліку осіб, уповноважених вести електронне листування.

За таких обставин електронне листування, яке велося між сторонами у справі, не є належними доказами на підтвердження зміни термінів оплати заборгованості за договором поставки і не є належними доказами на підтвердження того, що відбулась новація зобов`язань.

Згідно розрахунку позивача заборгованість відповідача за отриманий та неоплачений товар з урахуванням п.2.3 договору складає 612908,16грн (Додаток 2 до позовної заяви).

Перевіривши поданий розрахунок, суд дійшов висновку, що позивачем невірно було обраховано розмір заборгованості, оскільки у двох значеннях кінцевої ціни товару, що підлягає сплаті після зміни неоплаченого товару по формулі відповідно до п.2.3 або п.5.4 договору та заборгованості з оплати ціни товару після її перегляду в порядку п.2.3 або п.5.4 договору станом на дату подачі позову була зазначена одна і та ж сума. Заборгованість за розрахунком суду становить 82719грн 95коп.

Отже, на день розгляду спору є підставною та підлягає до стягнення сума 82719грн 95коп. основного боргу. У позові в частині стягнення 530188грн 21коп основного боргу слід відмовити за безпідставністю такого нарахування.

Згідно ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

У відповідності до вимог частини 1 статті 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до ч.1 ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно ст.ст. 546, 549 ЦК України виконання зобов`язань за договором можуть забезпечуватись неустойкою (штрафом, пенею). Неустойка (штраф, пеня) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредитору в разі порушення боржником зобов`язання.

Згідно частини 1 статті 550 Цивільного кодексу України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання.

Частинами 4 та 6 ст. 231 ГК України встановлено, що штрафні санкції за порушення зобов`язання застосовуються у розмірі передбаченому сторонами у договорі.

Крім того, відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно розрахунку позивача за прострочення виконання зобов`язання згідно договору відповідачу нараховано: штраф за порушення строку оплати у розмірі 895 219,45 грн. згідно п.5.2 договору; 30 % річних від простроченої суми за період 01.12.2023 по 16.01.2024 (включно) у розмірі 31477,95 грн. згідно п.5.3 договору; пені за порушення термінів платежів за період з 01.12.2023 по 16.01.2024 (включно) у розмірі 105 473,58 грн згідно п.5.2 договору.

Суд, перевіривши розрахунки позивача, встановив, що нараховані 895219,45грн штрафу, 31477,95гр - 30 % річних та 105473,58 грн пені є підставними, обгрунтованими та підлягають до стягнення з відповідача.

При розрахунку відсотків річних позивачем була врахована здійснена сплата відсотків відповідачем у розмірі 66712,24грн згідно платіжної інструкції №14697 від 25.03.2024.

Водночас, відповідно до статті 233 ГК України у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому, повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні, не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Право суду зменшувати розмір неустойки передбачене також частиною третьою статті 551 ЦК України.

Зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки (аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 10.09.2019 зі справи N 904/4685/18).

Отже, з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення, суд може зменшити загальний розмір пені як відповідальності за час прострочення зобов`язання.

В той же час суд з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення може зменшити розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних за час затримки розрахунку відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, оскільки всі вони спрямовані на відновлення майнової сфери боржника.

Такі висновки наведені в постанові Великої Палати Верховного Суду щодо застосування статті 625 Цивільного кодексу України від 18 березня 2020 року в справі №902/417/18.

Вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), які підлягають стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, суд повинен об`єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов`язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Тобто з системного аналізу вищевказаних норм слідує, що зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності переліку таких виняткових обставин, суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.

Також, при вирішенні питання про можливість зменшення неустойки, суд бере до уваги майновий стан сторін і оцінює співвідношення розміру заявлених штрафних санкцій, зокрема, із розміром збитків кредитора, враховує інтереси обох сторін.

Процесуальна норма щодо зменшення розміру пені може застосовуватись виключно у взаємозв`язку (сукупності) з нормою права матеріального, яка передбачає можливість зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), а саме частиною третьою статті 551 Цивільного кодексу України і статтею 233 Господарського кодексу України. Якщо відповідні санкції застосовуються не у зв`язку з порушенням зобов`язання, а з інших передбачених законом підстав (наприклад, за порушення вимог конкурентного законодавства), їх розмір не може бути зменшено судом.

Водночас, виходячи з принципів добросовісності, розумності, справедливості та пропорційності, суд, в тому числі і з власної ініціативи, може зменшити розмір неустойки (пені) до її розумного розміру (аналогічні висновки висвітлені і у постанові Верховного Суду від 30 березня 2021 року в справі №902/538/18).

Нормами законодавства України не визначено розмір, на який суд може зменшити неустойку, а тому при вирішенні цього питання суди мають забезпечувати дотримання балансу інтересів сторін у справі з урахуванням правового призначення неустойки.

Загальною ознакою цивільно-правової відповідальності є її компенсаторний характер. Заходи цивільно-правової відповідальності спрямовані не на покарання боржника, а на відновлення майнової сфери потерпілого від правопорушення. Одним із принципів цивільного права є компенсація майнових втрат особи, що заподіяні правопорушенням, вчиненим іншою особою. Неустойка спрямована на забезпечення компенсації майнових втрат постраждалої сторони. Для того, щоб неустойка не набула ознак каральної санкції, діє правило частини 3 статті 551 Цивільного кодексу України про те, що суд вправі зменшити розмір неустойки, якщо він є завеликим порівняно зі збитками, які розумно можна було би передбачити.

Отже, якщо порушення зобов`язання учасника господарських відносин не потягло за собою значні збитки для іншого господарюючого суб`єкта, то суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

При цьому, в чинному законодавстві України відсутній вичерпний перелік виняткових випадків, за наявності яких господарським судом може бути зменшено неустойку. Отже, вказане питання віршується судом з урахуванням приписів статті 86 ГПК України, відповідно до якої господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Суд зазначає, що цивільні та господарські відносини повинні ґрунтуватись на засадах справедливості, добросовісності, розумності, як складових елементів принципу верховенства права. Наявність у кредитора можливості стягувати із боржника надмірні грошові суми як неустойку спотворює її дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне зобов`язання неустойка перетворюється на несправедливо непомірний тягар для боржника та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором.

Відтак, з огляду на всі фактичні обставини справи у їх сукупності, враховуючи баланс інтересів сторін, принцип розумності та справедливості, недоведеність понесених ТОВ Украгроком збитків, значний розмір нарахованих штрафних санкцій, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для зменшення на 50 відсотків розміру нарахованих позивачем штрафу, 30% річних та пені на підставі ст.551 ЦК України та ст.233 ГК України.

Отже, позовні вимоги в частині здійснених нарахувань на суму боргу підлягають частковому задоволенню у розмірі 447609грн 73коп штрафу, 15738грн 98коп - 30 % річних та 52736грн 79коп пені.

В позові в частині стягнення 447609грн 72коп штрафу, 15738грн 97коп - 30 % річних та 5736грн 79коп пені слід відмовити, з огляду на значний розмір таких нарахувань. При цьому судом враховано сплату відповідачем значної суми заборгованості та порівняно невеликі терміни прострочення оплати за отриманий товар.

Враховуючи зазначене, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову.

Згідно із ч.ч. 2-4 ст. 13 ГПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч.1 ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами ч.1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч.1 ст.77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами ч.1 ст.86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

На підставі ст.129 ГПК України, витрати по сплаті судового збору слід покласти на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог, враховуючи відмову у позові в частині 530188грн 21коп основного боргу.

Керуючись ст. 86, 129, 233, 236-240 Господарського процесуального кодексу України, суд

в и р і ш и в :

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Фермерського господарства Корсойл-Агро (45630, Волинська обл., Луцький район, с. Княгининок, вул. Бригадний двір, буд. 16, код ЄДРПОУ 36716877) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Украгроком (02660, м. Київ, вул. Бориспільська, буд. 7, код ЄДРПОУ 30530159) 598805грн 45коп (у тому числі: 82719грн 95коп основного боргу, 447609грн 73коп штрафу, 15738грн 98коп - 30 % річних та 52 736грн 79коп пені), а також 16723грн 37 коп витрат по сплаті судового збору.

3. Відмовити у позові в частині стягнення 530188грн 21коп основного боргу, 447 609грн 72коп штрафу, 15738грн 97коп - 30 % річних та 52736грн 79коп пені.

Відповідно до ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Північно-західного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного рішення.

Повне рішення складено 08.11.2024.

СуддяО. Г. Слободян