Постанова

від 13.01.2025 по справі 903/687/24

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33601 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 січня 2025 року Справа № 903/687/24

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуюча суддя Коломис В.В., суддя Грязнов В.В. , суддя Саврій В.А.

секретар судового засідання Романець Х.В.

за участю представників сторін:

позивача - Дрожевська Т.О. (в режимі відеоконференції);

відповідача - Дячук М.М., Стецюк Р.С.;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Фермерського господарства "Корсойл-Агро" на рішення Господарського суду Волинської області від 31 жовтня 2024 року (повний текст складено 08.11.2024) та на додаткове рішення Господарського суду Волинської області від 18 листопада 2024 року (повний текст складено 22.11.2024) у справі № 903/687/24 (суддя Слободян О.Г.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Украгроком"

до Фермерського господарства "Корсойл-Агро"

про стягнення 1 645 079 грн 14 коп

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Волинської області від 31 жовтня 2024 року у справі №903/687/24 позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Украгроком" до Фермерського господарства "Корсойл-Агро" про стягнення 1 645 079 грн 14 коп задоволено частково.

Присуджено до стягнення з Фермерського господарства "Корсойл-Агро" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Украгроком" 598 805 грн 45 коп (у тому числі: 82 719 грн 95 коп основного боргу, 447 609 грн 73 коп штрафу, 15 738 грн 98 коп - 30 % річних та 52736 грн 79 коп пені), а також 16 723 грн 37 коп витрат по сплаті судового збору.

Відмовлено у позові в частині стягнення 530 188 грн 21 коп основного боргу, 447609 грн 72 коп штрафу, 15 738 грн 97 коп - 30 % річних та 52 736 грн 79 коп пені.

Додатковим рішенням Господарського суду Волинської області від 18 листопада 2024 року у справі № 903/687/24 заяву представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Украгроком" про стягнення витрат на правову допомогу задоволено частково.

Присуджено до стягнення з Фермерського господарства "Корсойл-Агро" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Украгроком" 15 000 грн витрат на професійну правничу допомогу.

В частині стягнення витрат на правову допомогу у розмірі 31 666 грн відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятими судом першої інстанції рішеннями, Фермерське господарство "Корсойл-Агро" звернулося до Північно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення місцевого господарського суду в частині задоволення позову скасувати та прийняти в цій частині нове судове рішення, яким в задоволенні позову відмовити; додаткове рішення місцевого господарського суду в частині суми витрат на професійну правничу допомогу змінити, зменшивши суму витрат виходячи із засад необхідності, співмірності та розумності даних витрат.

Обгрунтовуючи свої вимоги апелянт посилається на порушення Господарським судом Волинської області норм матеріального та процесуального права, а також на неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 05.12.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Фермерського господарства "Корсойл-Агро" на рішення Господарського суду Волинської області від 31 жовтня 2024 року та на додаткове рішення Господарського суду Волинської області від 18 листопада 2024 року у справі № 903/687/24. Призначено справу №903/687/24 до розгляду на 13 січня 2025 року об 11:00 год.

Позивач у відзиві на апеляційну скаргу вважає оскаржуване рішення місцевого господарського суду законним та обгрунтованим, а тому просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Безпосередньо в судовому засіданні представники сторін повністю підтримали вимоги та доводи, викладені відповідно в апеляційній скарзі та у відзиві на неї.

Колегія суддів, заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, вважає, що у задоволенні вимог апеляційної скарги слід відмовити, рішення та додаткове рішення місцевого господарського суду - залишити без змін.

При цьому колегія суддів виходила з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 16 лютого 2023 року між ТОВ "Украгроком" (продавець/позивач) та ФГ "Корсойл-Агро" (покупець/відповідач) укладено договір №Лк160223/01 поставки на умовах товарного кредиту (далі договір), згідно з п.п. 1.1., 1.2., 1.4. якого продавець зобов`язувався в порядку та на умовах, визначених у цьому договорі передати у власність покупця (поставити) товар (насіння, добрива з мікроелементами для позакореневого підживлення (мікродобрива), засоби захисту рослин, регулятори росту рослин, мінеральні добрива), а покупець зобов`язувався в порядку та на умовах, визначених у цьому договорі, прийняти товар та оплатити його вартість. Найменування товару, його кількість, терміни поставки та оплати, базис поставки (місце передачі покупцю) визначені у специфікаціях до цього договору, які є його невід`ємними частинами. Ціна за одиницю виміру товару та його загальна ціна, яку має сплатити покупець, визначається специфікаціями (додатками) до цього договору, з урахуванням вимог щодо цього, викладених в тексті самого договору (розділ 2). Продавець має право достроково виконати свої зобов`язання щодо поставки товару. Поставка товару здійснюється на умовах ІНКОТЕРМС 2010, що зазначені у специфікації. Місце поставки: відповідно до специфікації на кожну партію товару та транспортної інструкції покупця.

Ціна товару, умови та витрати на доставку вказується сторонами у специфікаціяї, що є невідємною частиною цього договору.

Умовами укладеного між сторонами договору поставки було передбачено, що ціна товару не є сталою та підлягає зміні в порядку, визначеному договором.

Ціна товару (в т.ч. ціна за одиницю товару), умови та витрати на доставку вказується сторонами в специфікаціях, що є невід`ємною частиною цього договору. Сплата ціни товару покупцем здійснюється у гривнях України. Сторони можуть визначити в специфікації грошовий еквівалент ціни товару в іноземній валюті - у доларах США(Євро), по курсу продажу (АSК) долару США (Євро) за гривню, що склався на міжбанківському валютному ринку України на банківський день, що передує даті підписання специфікації, збільшеному на кількість процентів, що вказана у специфікації (якщо збільшення передбачено специфікацією) (п.2.1 договору).

Згідно з п. 2.3. договору поставки у випадку збільшення на міжбанківському валютному ринку України на дату, що передує даті розрахунку за товар (його частину), вартості долару США (Євро) в національній валюті в порівнянні з вартістю долару США (Євро) в національній валюті на банківський день, що передує даті укладання відповідної специфікації, то неоплачена ціна товару, яку має сплатити покупець, змінюється, та покупець зобов`язаний здійснити її перерахунок самостійно за наступною формулою:

С = В х (К2/К1) грн., де:

- С - кінцева ціна неоплаченого товару, що підлягає оплаті (його частини) в національній валюті України, після зміни ціни такого товару по вищевказаній формулі;

- В - ціна неоплаченого товару в національній валюті України, яка підлягає зміні у зв`язку зі зміною вартості долара США (Євро) по відношенню до гривні;

- К2 - вартість 1 (одного) долара США (Євро) в національній валюті України за курсом продажу (АSК) долару США (Євро) за гривню, що склався на міжбанківському валютному ринку України (за даними веб-сайту www.udinform.com, а у разі її недоступності або відсутності відповідної інформації на ній за даними веб-сайту http://minfin.com.ua) на момент закриття торгів, у банківський день, що передує даті розрахунку за товар (його частину), збільшеним на кількість процентів, що вказана у специфікації (якщо збільшення передбачено специфікацією);

- К1- вартість 1 (одного) долара США (Євро) в національній валюті України за курсом продажу (АSК) долару США (Євро) за гривню, що склався на міжбанківському валютному ринку України (за даними веб-сайту www.udinform.com, а у разі її недоступності або відсутності відповідної інформації на ній за даними веб-сайту http://minfin.com.ua) на момент закриття торгів у банківський день, що передує даті підписання відповідної специфікації, збільшеним на кількість процентів, що вказана у специфікації (якщо збільшення передбачено специфікацією).

Відповідно до п. 2.5. договору,оплата товару проводиться в терміни, які вказані в специфікаціях до договору, з урахуванням п.2.7 даного договору.

Згідно п. 2.9 договору поставки достатнім (належним) підтвердженням показника курсу продажу іноземної валюти на міжбанківському валютному ринку України для цілей передбачених даним договором є, в тому числі, але не виключно, значення розміщені в мережі Інтернет на вказаній у п.2.3, п.2.4, п.5.4 договору сторінці на відповідну дату. Значення курсу може підтверджуватися роздруківкою сторінки вказаного сайту, що засвідчена підписом уповноваженої особи продавця.

Пунктом 5.2. договору сторони узгодили, що за порушення строків (термінів) платежів покупець сплачує на користь продавця штраф у розмірі 25% від суми несплаченого платежу та пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.

Відповідно до п. 5.3. договору керуючись положеннями ч.2 ст.625 ЦК України сторони дійшли згоди, що у випадку прострочення покупцем платежу, сплата якого передбачена відповідно до умов договору, покупець па вимогу продавця сплачує останньому 30 (тридцять) відсотків річних від простроченої суми. Прострочена сума визначається ціною товару (її частиною), яку покупець сплатив із запізненням. Якщо на момент подання продавцем вимоги або позову до суду щодо сплати покупцем 30 (тридцяти) відсотків річних від простроченої суми, ціна товару (її частина) не сплачена покупцем, сума несплаченої ціни товару (її частини), для розрахунку відсотків річних, визначається відповідно до п. 5.4 договору.

Згідно п. 5.4 договору у випадку збільшення на міжбанківському валютному ринку України станом на банківський день, що передує даті написання позовної заяви, вартості долару США (Євро) в національній валюті в порівнянні з вартістю долару США (Євро) в національній валюті на банківський день, що передує даті укладання відповідної специфікації, ціна неоплаченого товару (заборгованість Відповідача) може змінюватися продавцем пропорційно зміні вартості долара США (Євро) в односторонньому порядку за формулою.

Пунктом 5.5. договору передбачено, що згідно п. 6 ст. 232 ГКУ позовна давність до вимог про сплату (стягнення) штрафних санкцій (пені), нарахованих відповідно до умов цього договору, становить три роки. Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язань за цим договором припиняється через 3 роки з моменту виникнення прострочення.

Відповідно до пункту 7.5 договору, сторони домовились, що документи передані факсимільним зв`язком є чинними до моменту отримання оригіналів цих документів.

Згідно пункту 7.7 договору всі зміни та доповнення до договору є обов`язковими для сторін, якщо вони викладені в письмовій формі і підписані повноважними представниками сторін.

Пунктом 7.9 договору передбачено, що усі повідомлення, які кожна із сторін має вчинити на адресу іншої сторони, вважаються також належно вчиненими, при умові направлення на адресу сторони відповідного повідомлення рекомендованим/цінним відправленням або безпосереднього вручення кур`єром листа повноважному представнику сторони, якщо інше не випливає з умов договору. Підтвердження факту направлення листа поштою, є відповідні документи оформлені за участю поштового відділення.

Договір та специфікації підписані сторонами та завірені їх печатками.

На виконання умов договору поставки у період березень 2023 року - липень 2023 року позивач передав відповідачу товар у кількості та асортименті, вказаному у додатках - специфікаціях №№1-12 до договору поставки на загальну суму 3617048,30 грн, що підтверджується підписаними сторонами копіями видаткових накладних, товарно-транспортних накладних, рахунками-фактур на оплату, що містяться в матеріалах справи.

Специфікаціями до договору поставки були встановлено такі строки оплати: строк оплати передоплати та строк оплати остаточної ціни вартості отриманого товару, а саме: Специфікація № 1 від 28.03.2023 - 179,75 грн до 04.04.2023, 17 795,60 грн до 30.11.2023; Специфікація № 2 від 28.03.2023 - 9 849,96 грн до 04.04.2023, 975 146,44 грн до 30.11.2023; Специфікація № 3 від 28.03.2023 - 4 587,35 грн до 04.04.2023, 454 147,65 грн до 30.11.2023; Специфікація № 4 від 28.03.2023 - 8 148,11 грн до 04,04.2023, 806 662,69 грн до 30.11.2023; Специфікація № 5 від 19.04.2023 - 2 891,97 грн до 29.04.2023, 286 305,03 грн до 30.11.2023; Специфікація № 6 від 10.05.2023 - 292,52 грн до 21.05.2023, 28 959,48 грн до 30.11.2023; Специфікаціях № 7 від 12.05.2023 - 1 086,24 грн до 21.05.2023, 107 537,76 грн до 30.11.2023; Специфікація № 8 від 22.05.2023 - 1 108,40 грн до 10.06.2023, 109 731,60 грн до 30.11.2023; Специфікація № 9 від 23.06.2023 - 2 280,69 грн до 03.07.2023, 225 788,06 грн до 30.11.2023; Специфікація № 10 від 23.06.2023 - 390,00 грн до 03.07.2023, 38 610,00 грн до 30.11.2023; Специфікація № 11 від 30.06.2023 - 4 358,24 грн до 07.07.2023, 431 465,76 грн до 30.11.2023; Специфікація № 12 від 06.07.2023 - 997,25 грн до 15.07.2023, 98 727,75 грн до 30.11.2023.

ТОВ "Украгроком", посилаючись на те, що ФГ "Корсойл-Агро" отриманий товар у визначені договором строки не оплатив, звернувся до суду з позовом про стягнення з ФГ "Корсойл-Агро" 612 908,16 грн заборгованості за поставлений товар з врахуванням п. 2.3. договору, а також 895 219,45 грн штрафу за порушення строку оплати згідно п. 5.2 договору, 31477,95 грн 30 % річних від простроченої суми за період 01.12.2023 по 16.01.2024 (включно) згідно п. 5.3 договору, 105 473,58 грн пені за порушення термінів платежів за період з 01.12.2023 по 16.01.2024 (включно) згідно п. 5.2 договору.

Місцевий господарський суд, розглянувши подані позивачем документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, дослідивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи, проаналізувавши вимоги чинного законодавства, що регулюють спірні правовідносини, прийшов до висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення позовних вимог.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на таке.

Статтею 11 ЦК України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

В силу ст. 173 Господарського кодексу України та ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно ч.ч. 1, 7 ст. 193 ГК України зобов`язання повинні виконуватись належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язань відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається.

Відповідно до ст. 599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Пунктом 1 статті 628 ЦК України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства

Частинами першою та другою статті 712 ЦК України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 664 Цивільного кодексу України передбачено, що обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар; надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Товар вважається наданим у розпорядження покупця, якщо у строк, встановлений договором, він готовий до передання покупцеві у належному місці і покупець поінформований про це.

Згідно ч. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

За приписами ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

За загальним правилом, фактом підтвердження здійснення господарської операції є саме первинні документи бухгалтерського обліку, до яких належать усі документи в їх сукупності, складені щодо господарської операції, що відповідають вимогам закону, зокрема статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" і Положенню про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, та відображають реальні господарські операції.

Накладна - це супроводжуючий первинний документ, що використовується в бухгалтерському обліку та містить основні облікові дані про товар, що передається, відправляється, транспортується. Отже, накладна є належним документом, що підтверджує оформлення договірних відносин між сторонами.

Підписання покупцем видаткової накладної, яка є первинним обліковим документом у розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" і яка відповідає вимогам, зокрема, статті 9 названого Закону і Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку та фіксує факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин, є підставою виникнення обов`язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар.

Як вже зазначалося вище, на виконання умов договору поставки у період березень 2023 року - липень 2023 року позивач передав відповідачу товар у кількості та асортименті, вказаному у додатках - специфікаціях №№1-12 до договору поставки, на загальну суму 3 617 048,30 грн, що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями видаткових накладних, товарно-транспортних накладних, рахунками-фактур на оплату.

Натомість, відповідач в порушення умов договору та взятих на себе зобов`язань, отриманий товар у визначені договором строки не оплатив. Прострочена заборгованість відповідача перед позивачем станом 01.12.2023 без урахування п.2.3 договору становила 3 580 877,80 грн.

Як зазначає відповідач, у зв`язку із нестачею грошових коштів, листом №217 від 30.11.2023 він звернувся до позивача з проханням змінити терміни оплати заборгованості за договором № Лк160223/01 та не нараховувати відсотки на прострочення оплати.

19 грудня 2023 року за №145 відповідач надіслав позивачу електронною поштою гарантійний лист, у якому вказав суми та граничні терміни погашення заборгованості, в тому числі відсотки за користування грошовими коштами з розрахунку 20% річних від суми прострочення за період прострочення платежів. Відповідач гарантував оплату заборгованості у такі строки: до 27.12.2023 - 1790438,90 грн; до 15.01.2024 - 1790438,90 грн.

На виконання гарантійного листа, ФГ "Корсойл-Агро" двома платежами перерахувало ТОВ "Украгроком" в рахунок погашення заборгованості за договором 3 580 877,80 грн, що підтверджується платіжними інструкціями №13517 від 22.12.2023 та №13762 від 17.01.2024.

Водночас, відповідач здійснив оплату заборгованості без урахування п.2.3 договору та з простроченням, чим порушив умови гарантійного листа.

Також, на підставі рахунку ТОВ "Украгроком" № 1 від 17.01.2024 ФГ "Корсойл-Агро" за платіжною інструкцією № 14697 від 25.03.2024 оплатило відсотки за користування товарним кредитом згідно пункту 5.3 договору в сумі 66 712,24 грн.

Відповідач вказує, що будь-яких претензій щодо виконання нових зобов`язань (новації) ТОВ "Украгроком" до ФГ "Корсойл-Агро" не виставляло.

05 серпня 2024 року ФГ "Корсойл-Агро" направило ТОВ "Украгроком" листа за № 164 від 01.08.2024 з проханням надати підписані акти звірки взаєморозрахунків станом на 17.01.2024 та 30.04.2024, проте звернення відповідача було залишене без реагування.

Колегія суддів зазначає, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 651 ЦК України).

Пунктом 7.7. договору поставки передбачено, що всі зміни та доповнення до договору є обов`язковими для сторін, якщо вони викладені в письмовій формі і підписані повноважними представниками сторін.

Як визначено ч.ч. 2, 3, 4ст. 188 ГК України, сторона договору, яка вважає за необхідне розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором, а інша сторона у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду, а у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.

Згідно зіст. 654 ЦК України зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.

У процесі судового розгляду відповідач не подав доказів, які б свідчили про внесення змін до договору поставки в частині порядку та строків оплати товару.

Суд зазначає, що гарантійний лист - це особливий діловий некомерційний лист, який містить в собі гарантію, іншими словами підтвердження виконання яких-небудь дій, оплати або дотримання певних умов: термінів і факту оплати за виконані роботи, поставлену продукцію, надані послуги, гарантію якості та інше. Гарантійний лист є способом забезпечення виконання зобов`язання стороною угоди.

Новація - це спосіб припинення зобов`язання за домовленістю сторін. Новація означає, що первісне зобов`язання заміняється новим зобов`язанням між тими ж сторонами.

Характерною рисою новації є необхідність двостороннього волевиявлення на її укладення, тобто домовленості сторін.

Новація не може бути застосована щодо зобов`язань про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю, про сплату аліментів та в інших передбачених законом випадках.

У випадку новації необхідно чітко зазначати про припинення первісного зобов`язання, щоб усунути ймовірність визнання дійсним як первісного, так і нового зобов`язання.

Зі змісту статті 604 ЦК України вбачається, що ознаками новації є: спосіб припинення зобов`язання; вона можлива лише між тими самими сторонами (сторонами попереднього зобов`язання); двостороннім правочином (договором); нове зобов`язання пов`язане з попереднім і спрямоване саме на заміну первісного зобов`язання новим, а не на заміну цього зобов`язання.

До умов новації згідно вимог закону віднесено наступні: нове зобов`язання повинне пов`язувати тих самих осіб, що і первісне; сторони мають досягти згоди щодо заміни одного зобов`язання іншим, а "домовленість про новацію", - це договір про заміну зобов`язання; вчиняється новація у формі двостороннього правочину (новаційного договору), який має відповідати вимогам до форми та змісту, необхідних для нового зобов`язання; наявність наміру сторін вчинити новацію, про який сторони повинні обов`язково вказати у договорі, а за відсутності такого застереження первинне зобов`язання не припиняється, а буде діяти поряд з новим; дійсність первинного зобов`язання (недійсність первинного зобов`язання веде до недійсності і нового зобов`язання, що витікає з новації, якщо ж недійсним є новаційний договір, сторони залишаються пов`язаними первинним зобов`язанням, і новація не відбувається); заміна змісту зобов`язання, або має виконуватися те саме, але на іншій правовій підставі; допустимість заміни первісного зобов`язання новим.

Отже, важливою умовою новації є наявність наміру сторін вчинити новацію, про який сторони повинні обов`язково вказати у договорі, оскільки за відсутності такого застереження первинне зобов`язання не припиняється, а буде діяти поряд із новим.

Заміна первинного зобов`язання новим між тими самими сторонами (новація) повинна містити у новому договорі вказівку на первинне і нове зобов`язання та наміри сторін вчинити новацію.

Разом з цим, пунктом 7.5. договору поставки погоджено, що документи передані факсимільним зв`язком є чинними до моменту отримання оригіналів цих документів.

Проте, сторони вели переписку в електронній формі. Оригіналів таких документів з підписами уповноважених осіб суду не надано.

Для надання електронному листуванню юридичної сили в якості доказу необхідним є погодження сторонами договору порядку електронного документообігу з погодженням відповідних адрес та переліку осіб, уповноважених вести зазначене листування. Така правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 11.06.2019 у справі № 904/2882/18.

Як встановелно судами обох інстанцій, договір поставки не містить погодження відповідних адрес та переліку осіб, уповноважених вести електронне листування.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що електронне листування, яке велося між сторонами у справі, не є належними доказами на підтвердження зміни термінів оплати заборгованості за договором поставки і не є належними доказами на підтвердження того, що відбулась новація зобов`язань.

Так, згідно розрахунку позивача заборгованість відповідача за отриманий та неоплачений товар з урахуванням п.2.3 договору складає 612 908,16 грн.

Оскільки, як встановлено судами обох інстанцій, існує заборгованість відповідача перед позивачем, то позовні вимоги в частині стягнення з відповідача основного боргу в сумі 82 719,95 грн правомірно задоволені судом першої інстанції на підставі ст.ст. 509, 525, 526, 655, 692, 712 ЦК України. При цьому, у стягненні 530 188,21 грн основного боргу суд першої інстанції відмовив правомірно, оскільки їх нараховано та, відповідно, пред`явлено до стягнення безпідставно (у двох значеннях кінцевої ціни товару, що підлягає сплаті після зміни неоплаченого товару по формулі відповідно до п.2.3 або п.5.4 договору та заборгованості з оплати ціни товару після її перегляду в порядку п.2.3 або п.5.4 договору станом на дату подачі позову була зазначена одна і та ж сума).

Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 ЦК України).

Частинами 4 та 6 ст. 231 ГК України встановлено, що штрафні санкції за порушення зобов`язання застосовуються у розмірі передбаченому сторонами у договорі.

Пунктом 5.2. договору сторони узгодили, що за порушення строків (термінів) платежів покупець сплачує на користь продавця штраф у розмірі 25% від суми несплаченого платежу та пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.

Крім того, відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до п. 5.3. договору, керуючись положеннями ч.2 ст.625 ЦК України сторони дійшли згоди, що у випадку прострочення покупцем платежу, сплата якого передбачена відповідно до умов договору, покупець па вимогу продавця сплачує останньому 30 (тридцять) відсотків річних від простроченої суми. Прострочена сума визначається ціною товару (її частиною), яку покупець сплатив із запізненням. Якщо на момент подання продавцем вимоги або позову до суду щодо сплати покупцем 30 (тридцяти) відсотків річних від простроченої суми, ціна товару (її частина) не сплачена покупцем, сума несплаченої ціни товару (її частини), для розрахунку відсотків річних, визначається відповідно до п.5.4 договору.

Водночас, відповідно до статті 233 ГК України у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому, повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні, не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Право суду зменшувати розмір неустойки передбачене також частиною третьою статті 551 ЦК України.

Оскільки матеріалами справи підтверджено неналежне виконання відповідачем умов договору та зважаючи, що п.5.2 договору передбачена майнова відповідальність, суд першої інстанції правомірно задоволив штраф в розмірі 447609,73 грн, 30 % річнихв розмірі 15738,98 грн та пеню в розмірі 52736,79 грн, зменшивши їх розмір на 50%.

Матеріалами справи підтверджується, що при вирішенні питання про можливість зменшення розміру неустойки за ініціативою суду, суд першої інстанції перевірив всі доводи сторін і врахував всі істотні обставини, а також інтереси сторін, які заслуговують на увагу, з огляду на що визнав за можливе реалізувати надане йому право та зменшити розмір неустойки, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача на 50%, що є співрозмірним в контексті інтересів обох сторін.

Відповідно до ч.1 ст.74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Натомість, скаржником не подано судовій колегії належних та достатніх доказів, які стали б підставою для скасування рішення місцевого господарського суду. Посилання скаржника, викладені в апеляційній скарзі, колегія суддів вважає безпідставними, документально необґрунтованими, такими, що належним чином досліджені судом першої інстанції при розгляді спору.

Враховуючи все вищевикладене в сукупності, колегія суддів Північно-західного апеляційного господарського суду вважає, що рішення Господарського суду Волинської області ґрунтується на матеріалах і обставинах справи, відповідає нормам матеріального та процесуального права, а тому відсутні правові підстави для його скасування.

Щодо апеляційної скарги на додаткове рішення, то колегія суддів зазначає наступне.

Так, рішенням Господарського суду Волинської області від 31 жовтня 2024 року у справі №903/687/24 позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Украгроком" до Фермерського господарства "Корсойл-Агро" про стягнення 1 645 079 грн 14 коп задоволено частково. Присуджено до стягнення з Фермерського господарства "Корсойл-Агро" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Украгроком" 598 805 грн 45 коп (у тому числі: 82 719 грн 95 коп основного боргу, 447 609 грн 73 коп штрафу, 15 738 грн 98 коп - 30 % річних та 52736 грн 79 коп пені), а також 16 723 грн 37 коп витрат по сплаті судового збору. Відмовлено у позові в частині стягнення 530 188 грн 21 коп основного боргу, 447 609 грн 72 коп штрафу, 15 738 грн 97 коп - 30 % річних та 52 736 грн 79 коп пені.

04.11.2024 представник ТОВ "Украгроком" звернувся до Господарського суду Волинської області з заявою про стягнення витрат на правову допомогу, в якій просить стягнути з ФГ "Корсойл-Агро"на користь ТОВ "Украгроком" витрати на правову допомогу у розмірі 46 666 грн.

11.11.2024 від представника відповідача надійшло клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги, в якому просить суд відмовити ТОВ "Украгроком" у задоволенні заяви про стягнення з ФГ "Корсойл-Агро" витрат на правову допомогу в сумі 46666 грн.

Місцевий господарський суд, розглянувши заяву представника позивача про стягнення витрат на правову допомогу, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються дані вимоги, дослідивши докази, які мають юридичне значення для розгляду даної заяви, проаналізувавши вимоги чинного законодавства, що регулюють спірні правовідносини, прийшов до висновку про наявність правових підстав для її часткового задоволення.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на таке.

Частинами 1,3 ст.123 ГПК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Згідно зі ст.15 ГПК України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом (ст.16 ГПК України).

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (п.12 ч.3 ст.2 ГПК України).

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:

1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 124 ГПК України);

2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 126 ГПК України): - подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи; - зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу;

3) розподіл судових витрат (стаття 129 ГПК України).

Відповідно до частин 1, 2 статті 126 ГПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Разом з тим, розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (ч.8 ст.129 ГПК України).

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч.3 ст. 126 ГПК України).

Водночас за змістом частини 4 статті 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини 4 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч.5 ст.126 ГПК України).

Загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині 4 статті 129 ГПК України. Разом із тим, у частині 5 наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

Зокрема, відповідно до частини п`ятої статті 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого частиною 4 статті 129 ГПК України, визначені також положеннями частин 6, 7, 9 статті 129 цього Кодексу.

Під час вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу суд:

1) має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, керуючись критеріями, які визначені у частині 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України (а саме: співмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката зі складністю справи, часом, обсягом наданих адвокатом послуг, ціною позову та (або) значенням справи для сторони), але лише за клопотанням іншої сторони;

2) з власної ініціативи або за наявності заперечення сторони може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

При цьому, такий критерій, як обґрунтованість та пропорційність (співмірність) розміру витрат на оплату послуг адвоката до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес, суд має враховувати як відповідно до пункту 4 частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України (у разі недотримання - суд за клопотанням іншої сторони зменшує розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу), так і відповідно до пункту 2 частини 5 статті 129 цього Кодексу (у разі недотримання - суд за клопотанням сторони або з власної ініціативи відмовляє у відшкодуванні витрат повністю або частково при здійсненні розподілу).

Тобто критерії, визначені частиною 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України, враховуються за клопотанням заінтересованої сторони для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою наступного розподілу між сторонами за правилами частини 4 статті 129 цього Кодексу. Водночас критерії, визначені частиною 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, враховуються для здійснення безпосередньо розподілу всіх судових витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Беручи до уваги те, що висновки "суд має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, за клопотанням іншої сторони" та "суд має право зменшити суму судових витрат, встановивши їх неспіврозмірність, незалежно від того, чи подавалося відповідачами відповідне клопотання" не є тотожними за своєю суттю, і фактично другий висновок відповідає викладеному в пункті 6.1 постанови об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19, що "під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу. Суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи", суд вважає, що висновки судів про часткову відмову стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні витрат на професійну правничу допомогу адвоката з підстав непов`язаності, необґрунтованості та непропорційності до предмета спору не свідчить про порушення норм процесуального законодавства, навіть, якщо відсутнє клопотання відповідачів про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. У такому разі, суди мають таке право відповідно до частини 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України та висновків об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду про те, як саме повинна застосовуватися відповідна норма права.

Подібна правова позиція викладена в додатковій постанові Верховного Суду від 23.11.2021 у справі №908/3182/20, від 30.11.2020 у справі №922/2869/19.

Як вбачається, позивачем на підтвердження понесених ним витрат на професійну правничу допомогу до справи надано копії договору №1066-26/06/2024 про надання правової допомоги від 26.06.2024, Акту №б/н від 01.11.2024 приймання-передачі наданих послуг до Договору про надання правової допомоги №1066-26/06/2024 від 26.06.2024 на суму 46666 грн, ордеру на надання правничої (правової) допомоги.

Так, 26.06.2024 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Украгроком" (клієнт) та Адвокатським об`єднанням "Ревелін Інформейшн Груп" був укладений договір №1066-26/06/2024 про надання правової допомоги (далі - договір), згідно п.1.1 якого клієнт доручає, а адвокатське об`єднання приймає на себе зобов`язання надавати юридичну допомогу в обсязі та на умовах, передбачених цим договором та додатками до нього.

Згідно п.2.1.3 договору адвокатське об`єднання на підставі звернення клієнта приймає на себе зобов`язання з надання юридичної допомоги, зокрема, представлення у встановленому порядку інтересів клієнта в господарських судах, судах загальної юрисдикції, адміністративних судах усіх інстанцій із наданням усіх повноважень щодо представництва (без будь-яких процесуальних обмежень), а також в будь-яких інших державних, правоохоронних органах, перед іншими юридичними (приватного та публічного права), в органах державної виконавчої служби та приватних виконавців, фізичними особами щодо підготовки та подання (за особистим підписом партнера та/або адвоката адвокатського об`єднання) від імені клієнта будь-яких листів, запитів, процесуальних документів, позовів, заяв, скарг, клопотань, відзивів, заперечень тощо з метою захисту інтересів клієнта до відповідних судових, державних, правоохоронних органів, інших юридичних (приватного та публічного права) та фізичних осіб.

Відповідно до п.п. 4.1.-4.2. договору загальна вартість послуг за цим договором становить 420 000 грн. Загальна вартість послуг включає в себе надання правничої допомоги в суді першої інстанції по 9-ти судових провадженнях про стягнення дебіторської заборгованості з боржника на користь клієнта та полягає у участі адвоката у судових засіданнях по кожній справі у режимі відеоконференції або в суді в місті Києві, при цьому підготовка та подання адвокатським об`єднанням будь яких процесуальних документів по суті судової справи, заяв, клопотань тощо у загальну вартість послуг не входить. Кожне наступне засідання по справі (після 4 судового засідання) оплачується окремо - 5000 грн/шт., судове засідання в режимі відеоконференції або в суді м. Києві.

Згідно із п. 4.10. договору за результатами надання юридичної допомоги складається акт, що підписується уповноваженими представниками кожної із сторін. В акті вказується обсяг наданої адвокатським об`єднанням юридичної допомоги і її вартість.

Даний договір укладений терміном 1 рік та набирає чинності з моменту його підписання сторонами (їх уповноваженими представниками) (п. 7.1 договору).

01 листопада 2024 року між ТОВ "Украгроком" та АО "Ревенлін Інформейшн Груп" підписано акт №б/н приймання-передачі наданих послуг до договору про надання правової допомоги №1066-26/06/24від 26.06.2024, згідно з яким адвокатське об`єднання надало, а клієнт прийняв послуги з професійної правової допомоги щодо захисту прав та інтересів клієнта в господарському суді по справі №903/687/24 за позовом ТОВ "Украгроком" до ТОВ "Корсойл-Агро" про стягнення грошових коштів.

Відповідно до п. 1.2 акту приймання-передачі, вартість наданих послуг становить фіксовану суму 46 666 грн. 00 коп., що є гонораром адвокатського об`єднання.

Рішенням суду у даній справі позов було задоволено частково, зокрема, відмовлено у стягненні 530188,21 грн основного боргу за безпідставністю такого нарахування.

За загальним правилом розподілу судових витрат, що визначене у частині четвертій статті 129 ГПК України, інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Отже, враховуючи положення ч.4 ст.129 ГПК України розмір витрат на професійну правничу допомогу пропорційно розміру задоволених позовних вимог у даному випадку має становити 31 626,14 грн.

Водночас, відповідачем подано суду клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги.

Суд зазначає, що представником позивача не надано суду детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, не наведено такого опису і в акті №2/н від 01.11.2024 приймання-передачі наданих послуг до договору про надання правової допомоги №1066-26/06/24 від 26.06.2024.

Як встановлено судами обох інстанцій, представник позивача приймала участь у 4-ох судових засіданнях в режимі відеоконференції: 17.09.2024 - у підготовчому судовому засіданні за відсутності представника відповідача, коли явка сторін обов`язковою не визнавалася та у судових засіданнях з розгляду справи по суті - 01.10.2024, 22.10.2024, 31.10.2024. Під час розгляду справи представником позивача не було подано заяв по суті справи.

Крім того, як вбачається з матеріалів справи, позовна заява підписана генеральним директором ТОВ "Украгроком", а не представником позивача; додані до позовної заяви документи також посвідчені гендиректором ТОВ "Украгроком".

З пункту 4.2 договору про надання правової допомоги вбачається, що правнича допомога у суді полягає в участі адвоката у судових засіданнях в режимі відеоконференції. Тобто, в даному випадку правова допомога адвоката полягає лише в участі адвоката у судових засіданнях.

Разом з тим, проаналізувавши надані позивачем в обґрунтування розміру адвокатських витрат документи, здійснивши аналіз доводів позивача, а також співмірності заявленого останнім розміру витрат на правничу допомогу із складністю справи та виконаним адвокатом обсягом робіт, керуючись в тому числі такими критеріями, як обґрунтованість та пропорційність до предмета спору, а також враховуючи критерій розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи (пункт 21 постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц), колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що заявлені витрати є неспівмірними зі складністю справи, наданим адвокатом обсягом послуг (участь адвоката у у 4-ох судових засіданнях), не відповідають критерію розумності їх розміру та їх стягнення становить надмірний тягар для іншої сторони, що суперечить принципу розподілу таких витрат, а відтак розумним розміром судових витрат на правову допомогу, понесених позивачем при розгляді даної справи є 15 000,00 грн, що відповідає принципам господарського судочинства, зокрема - забезпеченню дотримання балансу інтересів сторін.

Суд першої інстанції дійшовши висновку про часткове задоволення заяви позивача встановив, що заявлені до стягнення витрати на правничу допомогу є неспіврозмірними з критеріями розумності і обґрунтованості таких витрат, та скористався, з посиланням на частину п`яту статті 129 ГПК України, правом суду не присуджувати (не розподіляти) стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу, врахувавши при цьому недоведення доказами їх фактичності, неминучості, необхідності саме в тому розмірі, який позивач та адвокат обумовили, а також врахувавши часткове задоволення позовних вимог у даній справі.

Відповідно до ч.1ст.74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Натомість, скаржником не подано судовій колегії належних та достатніх доказів, які стали б підставою для скасування рішення та додаткового рішення місцевого господарського суду. Посилання скаржника, викладені в апеляційній скарзі, колегія суддів вважає безпідставними, документально необґрунтованими, такими, що належним чином досліджені судом першої інстанції при розгляді спору.

Враховуючи все вищевикладене в сукупності, колегія суддів Північно-західного апеляційного господарського суду вважає, що додаткове рішення Господарського суду Хмельницької області ґрунтується на матеріалах і обставинах справи, відповідає нормам матеріального та процесуального права, а тому відсутні правові підстави для його скасування.

Керуючись ст. ст. 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Фермерського господарства "Корсойл-Агро" залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Волинської області від 31 жовтня 2024 року та додаткове рішення Господарського суду Волинської області від 18 листопада 2024 року у справі №903/687/24 залишити без змін.

3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у строк та в порядку, встановленому статтями 287-289 ГПК України.

Повний текст постанови складений "15" січня 2025 р.

Головуюча суддя Коломис В.В.

Суддя Грязнов В.В.

Суддя Саврій В.А.